Skip to main content

Full text of "Perepyska Mykhaĭla Drahomanova z Melïtonom Buchynsʹkym, 1871-1877, z portretamy i faksimilïi͡amy korespondentiv / zladyv M. Pavlyk."

See other formats 


ІСМ 

І§  ЗБІРНИК     ФІЛЬОЛЬОҐІЧНОЇ     СЕКЦІЇ 
=5  НАУКОВОГО  ТОВАРИСТВА  1МЕНИ  ШЕВЧЕНКА 

ІЗ  Т.  ХНІ. 

\о 


иііііііііиііііііііішшііііііпіі!ііііиі«і 


МИХЯЙЛП  ДРПГОМЯНОВП 

з  МЕЛЇТОНОМ  БУ4ИНСЬКИМ 

18"71— ІвТТ- 


3   портретами    й    Факсімі/іїяіуіи    кореспондентів. 


ЗЛАДИВ 


ля 


АВЛИК. 


У  ЛЬВОВІ,  1910. 
Накладом  Наукового  Товариства  ізі.  Шевченка. 

з  друкарні  Наукового  Товариства  імени  Шевченка 

иід  зарядом  К.  Беднарського. 


в  КНИГАРНІ  НАЇ/КОВОГО  ТОВАРИСТВА  ШЕНЙ  ШЕВЧЕНКА 

У  Львові,  Ринок,  ч.  10, 

можна  набута  ось  які  виданя,  гцо  доторісають  ся  етпоґрафи: 

Антонович  В.,  Чари  на  Україні О'-іт    К. 

Бодянськпй  О.,  Українські  казки О'оО    „ 

Верхратськнй  Іван,  Знадоби  длн  пізнана  угро-руських  говорів,  т.  1—2  но     'ііОО     „ 
Иовк  Хвсдір,  Кавказ  і  Ка|)пати.  Деякі  проби  стнольоґічеіих  зближень       .     О  15     „ 
„  „         Українське  рибальство  у  Добруджі  .....     0'4()    „ 

,,  „         Антропометричні  дослїди  укр.  паселсня  Галичини,  Буковини 

Гі  Уго}  щини 150    „ 

ГаатіОЕ  Иолодимії]),  СІловацький  опришок  Яношік  в  народЕіїй  поезії        .     О'.оО    , 
„  ,  Русини  Пряшівської  снархії  і  їх  говори  .         .     0  70    „ 

,  „  Словаки  чи  Русини      ....  ...     080    „ 

„  „  Пісенні  новотвори  в  укр.  руській  нар.  словесіїости  .     0*50    „ 

„  „  Угроруські  духовні  вірніі  ......     І2о0    „ 

„  „  Народпя  пожива  па  Бойківщинї  ....     0'4гО    „ 

„  я  Вегїле  в  Керестурі      • ГОО    „ 

„  „  Бойківське  весїле  в  Мшанци      .....     060    „ 

„  д  Віршована  легенда  про  рицаря  і  смерть    .         .         .     0'40    „ 

„  „  Хоценський  співапник  Левицьких        ....     О'бО    „ 

„  ,  Легенда  про  три  жіночі  вдачі 0'2.'5    „ 

Гру  шевський  М.,    Історія  України  Руса  т.  1  (містить  огляд  староруського 

побуту        ..........     7'50    „ 

„  „       Розвідки   й    матеріяли    до   історії    України-Руси,    т    II. 

містить  між  иншим  піснї  з  поч.  XVIII  в.  .         .     200    , 

„  „       Етнографічні  категорії  й'  культ^рно-археольоґіміїі   типи 

в  сучасних  студіях  східньої  Европи  ....     О  ЗО    „ 

„  „       Спірні  питавя  староруської  етнографії  .         .         .         .     О  50    „ 

Доманццькнй    В.,   Піонер    української^  етно/рафії    (Зоріян   ДолепґаХода 

ковскин)  ............     080    „ 

Еґан  Е.,  Русі  кі  селяни  па  Угорщині 0'25    „ 

Бтиоґрафічіїмй  ВОірннк,  т.  1.  Містить :  М.  Крамаренко,  Різдвяні 
святки  па  Чорноморії.  —  О.  Роздольський,  Галицькі  народні 
казки  в  Берлинї  лов.  Бродського.  —  О.  Ш  и  м  ч  є  н  к  о.  Українські 
людські  вигадки.  —  Програма  до  збираня  відомостей  про  українсько- 
руський  край  і  нарід,  уложена  членами  Ннук.  Тов.  ім.  ПІекчснка  .  300  „ 
Етноґрафічнпй  Збірник,  т.  Л.  Містить:  В.  Гпатюк,  Лїрники,  лір- 
ницькі піснї,  молитви,  словаіт.  и.  з  пов.  Бучацького.  —  Ю.  Жатко- 
в  и  ч,  Замітки  етноґрафічні  з  Угорської  Руси.  —  Митрофан  Ди- 
нарів, Чорноморські  народні  казки  й  анекдоти  ....  300  „ 
Етноґрафічний  Збірник,  т.  III  і  IV.  Містить : 

В.  Г  н  а  т  ю  к.  Етнограф,  матеріяли  з  Угорської  Руси  (Лєґенди,  Новелі, 
Казки,  Байки,  Оповіданя  про  історичні  особи,  Анекдоти),  том  по  .         .     З  00    „ 
Етноґрафічний  Збірник,  т    V.  Містить : 

М.  Дикарів,  Народна  гутірка  з  поводу  коронації.  —  М.  в  п  д  и  к,  Із 
'*  народньої  памяти  про  панщину.  Гуцульські  примівки  (ріжних  запису- 
.  вачів).  —  Ф.  Колесса,  Людові  віруваня  на  Підгірю  в  с  Ходовичах, 
Стрийського  пов.  —  [.  Ф  р  а  н  к  о.  Людові  віруваня  па  Підгірю  (до- 
повнене до  попередньої  статї).  —  Р.  Кайпдль.  Фолькльорні  мате- 
ріали і  инші  дрібнїйіпі  статї 4:00    „ 

Етноґрафічний  Збірник,  т.  VI.    Містить: 

В,  Гнатюк.  Галинько-руські  анекдоти  ......     400  „ 

Етноґрафічний  Збірник,  т.УП.  Містить:  О.  Роздольський,  Галицькі 

народні  казки  ...........     200  „ 

Етноґрафічний  Збірнпк,  т.  УІІІ.  Містить:  О.  Роздольський,  Галицькі 

народнї  новелі         ...........     200  , 

Етноґрафічний  Збірник,  т.  IX.  Містить  :  В.  Гпатюк,  Етнографічні  ма- 
теріяли з  Угорської  Руси.  Т.  III.  (1.  Матеріяли  записані  в  ком. 
Земплин,  Шарош,  Спіш.  II.  Піснї  записані  в  Бачцї)   ....    300  „ 


РигсЬа8е<1  \уііЬ  £ипсІ5 


сіопаіесі  Ьу 
Реіго  ]асук 


Еііисаїіопаї  Гоипсіаиоп 


0ідіІІ2есІ  Ьу  ІІпе  Іпіегпеї  Агсіпіує 

іп  2011  \л/іІІі  Іипсііпд  Ігот 

Ііпіуегзіїу  оі  Тогопіо 


I^Нр://^л/^л/^л/.а^сI^ІVе.о^д/сIе^аіІ8/ре^еру8катукI^аIа00сI^аI^ 


ЗБІРНИК    ФІЛЬОЛЬОҐІЧНОЇ     СЕКЦІЇ 

НАУКОВОГО  ТОВАРИСТВА  ІМЕНИ  ШЕВЧЕНКА 
Т.  XIII. 


ДЕРЕЦИСКА 

тітм  дрпгомпновп 

з  МЕЛІТОНОМ  БУЧИНСЬКИМ 

1871— 18"7Т- 

3   портретами    й    Факсімілїями    кореспондентів. 


ЗЛАДИВ 


/«.  п 


АВЛИК. 


У  ЛЬВОВІ,  1910. 
Накладом  Наукового  Товариства  іді.  Шевченка. 

з  друкарні"  Наукового  Товариства  іменп  Шевченка 

під  зарядом  К.  Бедпарського. 


у^. 


(--О-^, 


у. 


0^ 


'773,  -4«»//< 


-^.    -^/и/Ьл*-к^  Лі^#г^ 


Зміст. 


Передмова  М.  Павлвка VII-- ХШ 

Л  п  с  т  и  : 


""       Рік  1871. 
Мел.     Бучонськнй     до     М.     Драгоманова     (Станіславів, 

Іб.УІП.  1871) 

М.  Буч.  до  Вол.  Антоновича  (Чорнова.  Станіславів,  З.ІХ 

1871,    ~   Дата  —  висилки    листа) 
М.  Драгоманів  до  М.  Буч.  (Гейдельберґ,  ЗІ.УІП.  і  4.ІХ 

1871)    

(М.  Бучинського)  Внесене   до    „Просвіти"    подане    6.ІХ 

1871     (Чорнова)        .       .        

М.  Буч.  до  М.  Др.  (Станїславів,  ЮЛХ.   1871)    . 

М.  Буч.  до  Оснпа  Федьковича  (Станїславів,  23.ІХ.  1871 

Дата   —    висилки    листа.  Чорнова) 
М.  Буч.  до  М.  Др.  (Станїславів,  26.ІХ.  1871)     . 
М.  Др.  до  М.  Буч.  (Гейдельберґ,  4.Х.  1871) 
М.  Буч.  до  Ольги  Косач  (Станїславів?  12.Х.  1871.  Чор 

нова.  Дата  —  висилки  листа)      .... 
М.  Буч.  до  М.  Др.  (Відень,  17.Х.  1871)      . 
М.  Буч.  до  М.  Др.  (Відень,  8.ІХ.  1871) 
М.  Др.  до  М.  Буч.  (Фльоренція.  16.ХІ.   1871)    . 
М.  Др.  до  М.  Буч.  (Фльоренція,  26.ХІ.  і  2.ХІІ.  1871) 
М.  Буч.  до  їв.  Житецького  (К.  12.ХІІ.  1871.  Чорнова) 

Рік  1872: 

М.  Буч.  до  М.  Др.  (Відень,  2.1.  1873).  Хибно  поставле- 
ний; належить  до  р.  1873 
М.  Др.  до  М.  Буч.  (Фльоренція,  17.1.  1872) 
М.  Буч.  до  М.  Др.  (Станїславів,  25.1.  1872) 
М.  Буч.  до  М.  Др.  (Станїславів,  ЗО.І.  1872) 
М.  Буч.  до  М.  Др.  (Станіславів,  10.11.  1872) 
М.  Буч.  до  В.  Антоновича  (Перед  17.11.  1872) 
М.  Др.  до  М.  Буч.  (Фльоренція  31.1.,  14.11.  і  4.Ш.  1872 
В  додатку  „Пісня  киевського  слав-ьянина")     . 


1—7 

7-9 

9—31 

31-33 
33-37 

37-38 
38—40 
40-43 

44- 

44-50 

50-53 

53-59 

59-71 

71—72 


73—75 

75-78 
78-86 
86—88 
88-90 
91—92 

92-105 


IV 


Мел.  Бучинськпп  до  М.    Драгомааова   (Відень,    1  р.  Ш. 

1872) 105-113 

Мел.  Буч.  до  М.  Др.    (Відень,    7.Ш.    1872,    —    значить, 

маз  бути    поміщений    перед    остатним)      .        .        .  113  — 

Мел.  Буч.  до  М.  Др.  (Відень,  16.Ш.  1872)  ....  214-115 
Мел.  Буч.  до  М.  Др.  (29.Ш.    1872.    В    початку    Др— ва 

конспект  відповіде  Буч — ому) 115—130 

Мел.  Буч.  до  М.  Др.  „Нарис  програму  Правди"    (Відень, 

Іб.ІУ.  1872)       ...               131—132 

Мел.  Буч.  до  М.  Др.  (Відень,  6. VI.  1872)           ...  133-135 

М    Др.  до  Мел.  Буч.    (Фльоренція,  И.УІ.    1872)      .        .  135—139 

Мел.  Буч.  до  М.  Др.  (Відень,    15. VI.    1872)      .        .        .  139-145 

М.  Др.  до  Мел.  Буч.  (Фльоренція,  коло  22. VI.  1872)      .  146  — 

Мел.  Буч.  до  М.  Др.  (Станіславів,   12.УІ1.  1872)        .        .  146-147 

Мел.  Буч.  до  М.  Др.  (Станіславів,  26. VII.  1872        .        .  147-151 

Мел.  Буч.  до  М.  Др.  (Станїславів,    2.VШ.    1872)      .        .  151—152 

М.  Др.  до  Мел.  Буч.    (Vіа^еддіо,    23.VШ.    1872)       .        .  152—159 

М.  Др.  до  Мел.  Буч.  (Фльоренція,    27.ІХ.    1872)      .        .  159-160 
Мел.  Буч.  до  М.  Др.  (Станїславів,  6.Х.  1872.  В  нотці"  ча- 
стина   листа    В.    Навроцького    до  М.    Буч.    з    7.Х. 

1872) 160-162 

Мел.  Буч.  до  М.  Др.  (Станїславів,  13.Х.  1872.  В  при- 
мітках, лист  до  М.  Б.  до  Ол.  Огоновського  22.Х. 
1872     і     М.    Драгоманова    конспект    відповіди    чи 

статі)   . 162—170 

М.  Др.  до  Мел.  Буч.  (Фльоренція,  16.Х.  1872)  .        .        .  169-175 

Мел.  Буч.  до  М.  Др.    (Станіславів,    23.Х.    1872)      .       .  175-179 

М.  Др.  до  Мел.  Буч.    (Фльоренція,    1.ХІ.    1872)      .        .  179- 

Мел.  Буч.  до  М.    Др.    і  Станїславів,    2.ХІ.    1872)      .        .  180— 
Мел.  Буч.  до  М.  Др.  (Відень,  9.ХІ.  1872)   .        .        .        .181- 

М.  Др.  до  Мел.  Буч.    (Фльоренція,    6.ХІ.    1872)      .        .  181—187 

М.  Др.  до  Мел.  Буч.  (Фльоренція,    Ю.ХІ.    1872)       .        .  187-188 

Мел.  Буч.  до  М.  Др.    (Відень,    24.ХІ.    1872)      .        .        .  188-202 
Мел.  Буч.  до  незвісної  особи  (Чорнова,   вривок  (Відень, 

кінець  XI.  1872) 202—205 

Мел.  Буч.  до  М.  Др.  (Відень,  12.  і  18.ХІІ.  1872.  В  тек- 
сті —  укр.  переклад  вірші  Гейного  „ЕпГапІ 
рег(іи"  ;    в  примітці  —  спис    посилок    укр.  видань 

до  Біліорода  й  Праги)    , 205—221 

Мел.  Буч.  до  М.  Др.  (Чорнова.  Між  12.  і  18.ХІІ.  1872)  .  221—224 

М.  Др.  до  Мел.  Буч.  (Фльоренція,  25.ХІІ.  1872)      .        .  225-239 

Мел.  Буч.  до  М.  Др.  (Відень,    27.ХІІ.   1872)      .        .       .  239-245 

РІК   1873: 

Мел.  Буч.  до  М.  Др.  (Відень,  1.1.  1873)      ....  246-247 

Мел.  Буч.  до  М.  Др.  (Відень,  2.1.  1873)      ....  72-75 
Мел.  Буч.  до  М.  Др.  (Відень,  1/13.  І.  1873.  В  тексті  - 

народна  молитва  „Рано  в  неділю")     ....  247 — 254 


М.  Др.  до  Мел.  Буч. 
М.  Др.  до  Мел.  Буч. 
Мел.  Буч.  до  М.  Др. 
М.  Др.  до  Мел,  Буч. 
Мел.  Буч.  до  М.  Др. 
Мел.  Буч.  до  М.  До. 
Мел.  Буч.  до  М.  Др, 
Мел.  Буч.  до  П.  Скобел 
Мел.  Буч.  до  М.  Др. 
М.  Др.  до  Мел.  Буч. 
М,  Др,  до  Мел.  Буч. 
Мел.  Буч.  до  М.  Др. 
Мел.  Буч.  до  М.  Др, 
Мел,  Буч.  до  М.  Др. 


(Фльореяція,  18.1.  1873)  . 
(Фльоренція,  Ь.    і  9,11.  1873) 
(Відень,  1/13  і  14.11,  1873)   . 
(Фльоревція,  17,  і  18.11.  1873) 
(Чорнова.  Відень,  І.Ш.  1873)  . 
(Відень,  17,Ш.  1873)  . 
(Відень,  27.Ш.  1873) 
ьського  (Чорнова.  Відень,  15. IV.  1873) 
(Відень,  17,ІУ,  1873) 
(Фльоренція,  7.  й  8,  V.  1873)  . 
(Фльоренція,  П.У.  1873) 
(Чорнова.  14.У.  1873)  . 
(Сганїе.іавів,  25.УШ.  1873)  , 
(Чорнова.  Відень?  24.ХІІ,  1873) 

Рік  1874: 

М.  Др,  до  Мел.  Буч.  (Новоградволинськ,  29.УІІ.  1874)    . 
Мел.  Буч.  до  Арк.  Іонина  (Кінець?    1874) 

РІК  1875: 

М,  Др.  до  Мел.  Буч,  (Каїв,  25.ІХ.  1875)     .        .       .       . 

Рік  1878: 

Мел.  Буч.  до  Ольги  Косач    (Виписка)  (Літом,    1876) 

Рік  1877: 

Мел.  Буч.  до  М.  Др.  (Львів,  И.УІ.  1877) 

Додатки  до  р.  1872: 

I.  (До  от.  108.    і   109)    Мел.    Буч.    до  М.    Др.  (Чорнова. 

13.Ш.  1872) 

II.  Мел.  Буч.  до    Олександра    Лобова    (Відень,    початок 

XII?    1872) 

Показчок 

Друкарські  похобкп      .       .        .        •       . 


254-268 

268-275 

275—279 

279-288 

288—292 

292-300 

300—303 

303-304 

304—305 

305-313 

313- 

313—316 

316-319 

319—323 


324  -  326 
326—327 


328-329 


330- 


330- 


331  — 

332-334 
335  -  350 
351—353 


Дередмова. 


Огся  перепоска  друкує  ся  за  ухвалою  нашої  Секції  з  перед 
4-ох  років,  —  після  предложеня  мною  рукописи,  готової  до  друку 
(в  головноаіу)  ще  з  1903  р.,  себ  то  зараз  по  смерти  неб.  Мелїтона 
Бучинського,  до  котрого  я  звернув  ся  за  листами  Драгоманова  ще 
1897  р.  і  котрий,  наконечно,  й  дозволив  мевї  опублїктвати  свою 
переписку  з  Драгомановим.  По  смерти  Бучинського,  родина  небіж- 
чика передала  менї  ввесь  архів  і  важаїщі  книжки  небіжчика  до 
біблїотекп  нашого  Товариства,  де  я  їх  і  зложив. 

На  жаль,  публікація  наша  не  повна.  В  дневнику  листів,  про 
який  згадує  далі  неб.  Бучинський,  занотовано,  до  кінця  1873  р., 
46  листів,  висланих  Бучинськам  Драгозіанову,  а  5  листів,  з  того-ж 
часу,  він  забув  занотувати,  —  так  що  всїх  листів  Бучинського,  ви- 
сланих Драгоманову  по  кінець  1873  р.,  повпнво  бути  50,  а  з  якими 
може  5-ма  листами  після  1873  р.  (з  котрих  в  лише  телеґрама 
з  1877  р.),  коло  55  листів  чистих,  одержаних  Драгомановим;  на- 
друковано-ж  їх  у  нашій  збірці  всего  36,  —  значить  нема  19.  На- 
мість  затеряного  друкуємо  (в  примітках,  —  по  змозі,  зазначуючи  лише 
відміни,  —  або,  де  нема  чистих  листів,  то  в  тексті)  богато  чорно- 
вих .листів  Бучинського  до  Драгоманова,  найдених  мною  в  архіві 
Бучинського  і  відцифрованих,  ледве  -  не- ледви,  тай  то  не  скрізь, 
після  місяців  слїпаня,  з  люпою  в  руцї,  —  бо  дотичаі  рукописи  зо- 
гнили,   поблекли  й  розсипали  ся  в   руках*),    —  чорнових    монотон- 


*)  Морока  була  менї  й  при  встановлюваню  дат  тих  чорнових,  — 
тим  більша,  що  неб  Бучинський  датував  листи  то  по-новому,  то 
по  старому  стилю,  не  все  зазнаючи  це,  —  писав  або  все  на  купі, 
за  рядом,  або  страшенно  пороскндано,  та  при  тому  вривав,  пере- 
скакував, переносив  із  листа  в  лист,  не  доиисував  речень,  слів 
і  т.  н.,    —  так  що  не  буде  дива,    коли  найдуть  ся  тут  іще  які  мої 


УШ 

нпх,  часто  повторяючих  ся,  але  важних  задля  богатьох  відмін  і  но- 
вих подробиць,  ледви  дійшовших  до  Драгоманова  (бо  різко  крити- 
куючих його,  чи  що),  ба  й  цілих  нарисів,  як  наир.  незвичайно 
цїнний  нарис  історії  панів,  попів  і  хлопів  у  східній  Галичині  (ст. 
195 — 199)  —  чорнових,  показуючих  ярко  важку  працю  Бучин- 
ського,  при  писаню  листів  до  Драгоаіанова,  —  працю  Формальну 
(аж  до  проби  пера  для  краснописаня  тих  листів  —  див.  ст.  120!) 
тай  ідейну  (дуже  часто  з  цілю  :  „конче  щось  видумати"  —  як  ка- 
зали в  таких  разах  Галичане  (се  зазначує  сам  Бучвиськнй)  —  для 
виправдана  якої  невідповідної  своєї  гадки  чи  поведінки  !)  —  чор- 
нових, показуючих  Бучинського  всего,  до  дна  душі,  —  так  що 
ними  згадана  втрата  надоложує  ся  вповні. 

Не  так  що  до  Драгоманова,  —  котрий  пише  те -ж  обдумано 
(за  конспектами)  тап  палко,  але  все  Фактично,  рідко  повторяючи  ся 
і  нї  раз  не  вважаючи  на  калїґрафію.  В  згаданому  даевнику  Бучин- 
ського занотовано,  що  прислав  Драгоманів  йому,  до  кінця  1873  р., 
листів  Зо,  а  з  того  в  нашій  збірці  надруковано  лише  19.  Після 
1873  р.  Драгоманів  писав  Бучинському  частїще  ніж  той  йому, 
а  в  нашій  збірці  є  з  того  часу  всего  2  листи  Драгоманова.  Усїх 
листів  його  до  Бучинського  повинно  би  бути  найменше  35, 
а  надруковано  в  нашій  збірці  лише  21,  —  значить,  нема 
14.  Втрата  тим  більша,  коли  зміркувати,  з  листів  Бучинського,  що 
Драгоманів  писав  там  на  такі  важні  теми,  як  напр.  націона- 
лізм і  космополітизм  (до  остатпої,  зберіг  ся  на  листі  Бу- 
чинського з  13.x.  1872,  конспект,  написаний  Драгомановим). 

Гадаю,  що  буде  до  речі  дати  тут  виписки  з  листів  неб.  Мел. 
Бучинського  до  мене  —  про  долю  листів  Драгоманова  до  Бучин- 
ського, та  про  те,  як  то  він  днвив  ся  згодом  на  свої  взаємини 
з  Драгомановим. 

І  так  у  листі  з  20.ІХ.  1901  р.  (писаному  власноручно,  в  Дорі 
коло  Станіславова),  М.  Бучинськнй  каже : 

„Копій  листів  Драгоманова,  забраних  у  мене  (в  половині 
1877  р.  —  М.  11.)  Суд  (:  Львівський  Краввий  Карний:)  безпечно  не 
робив. 

„Забравши  у  мене  яких  500  листів,  хронологічно  уложених, 
вибрав  прокуратор  Станїславський  листи  Драгоманова,  дожидаючи 
приїзду  гр.  Альф.    Потоцкого  до    Станіслава,    став    ночами    (в  Ста- 


похибки,  окрім  завважанпх  уже  мною  й  поправлених  пізнїще, 
в  тексті  або  в  ківцї  тому.  Тут  же  поправлені  й  друкарські  по- 
хибки, котрих,  на  жаль,  вийшло  чимало. 


IX 

ростві)  відцифрововати  іх,  аж  жаль  мене  брав,  споглядаючи  на 
освічені  вікна.  Очевидячки,  не  встиг  прочитати  зараз  першого 
листу  ( :  до  20  аркушів  аграрної  реФорми  з  1861:^)  не  витерпів 
и  прямо  перед  самим  приїздом  Потоцкого,  звернув  ся  до  мене 
з  запйтанем :  що  в  тих  листах  властиво  сидит  ?  Кажу  ему  :  всякі 
наукові  квестиї,  а  особливо  археологія.  Коли  ІІотоцкий  приїхав, 
то  Дри.  Мрочковский  и  Каміньский,  люті  на  старосту  Гельмана 
за  рік  1863,  удали  ся  до  Потоцкого  з  жалобою,  що  Гельман  напав 
на  мій  дім  з  купою  жандармів,  налякав  брутально  мою  маму, 
а  з  за  чого?  Из  за  чисто  науковоі  кореспонденциі,  —  а  коли  та- 
кож я  явився  у  намістника  в  Станїславі,  то  він  толковався,  що 
конФеровав  лично  з  Дондуков -Корсаковим  и  ведля  того  ж  ін- 
струкциї  розсліджуе  звязи  Драгоманова  з  заграницею,  небезпечні, 
як  не  тепер,  то  пізнійше  для  пануючого  порядку  и  т.  п.  В  пару 
місяців  потому  новий  Староста  звернув  мені  всі  папері  (листи  Др. 
окремо  уложені)  —  и  пакет  той  був  через  довший  час  на  верха 
в  бюрі. 

„ Клим    Данилович   (:  брат  Др.  Северина:^)    которий    через 

пару  літ  був  у  мене  конциаіентом,  любив,  не  оповівшись,  всячину 
брати  до  дому  до  прочитаня,  хоть  що  правда,    приносив  на  зад.  — 

дНа  всякий  случай  спитайте  Северина,  чи  не  остались  вони 
по  Климі,  которий  міг  гадати,  що  мені  про  сі  листи  байдуже.  Але 
може  таки  листи  ті  найдутся  у  мене.  — 

„Листи  ті,  як  и  прочі(,)  я  складав,  наміряючг  писати  памя- 
тник  з  автопсиї  при  помочи  тих  лостів  і  они  в  порядку,  а  що  до 
листів  за  час  від  1868  до  1873,  то  зберігся  також  дневничок  з  да- 
тами, до  кого  писано  и  від  кого  одержано  лисги^). 

„Остережений  перед  ревізиею,  я  закопав  був  листи  Украінців, 
проживаючих  в  Царстві,  и  листи  ті  сильно  потерпіли  від  вох- 
кости". 


^)  В  оріґ.  хибно  :  1867.  В  дїнсности  перший  лист  неб.  Др — ва 
до  Бучинського  займав  всего  6  листових  аркушів,  правда  :  дрібного, 
ТІСНОГО  письма.  —  (М.  П.) 

2)  Помер  25.ХІІ.  1893  р.  —  (М.  П.) 

^)  В  дневнику  занотовано  785  листів  висланих  і  648  одержа- 
них —  міра,  яку  велику  вагу  давав  Бучинський  листованю  і  скілько 
праці  мусїв  потратити  на  те  в  рр.  1868  —  1873!  В  дневнику  за- 
значено не  дати  написаня  тих  листів,  але  дати  їх  висилки  чи  одер- 
жаня.  —  (М.  П.) 


А  в  лвстї  з  датою  „Станіслав  Ю.ХІ.  ІООІ",  писанім  рукою  сина 
Бучонського,  неб.  Богдана  (з  вп'шком  дати  п  підпису)  неб.  Мел. 
Бучовський  каже: 

„Посилаю  Вам  до  перегляду  листи  писані  до  віене  від  1866  до 
1876  а  межи  ними  листи  закордонцїв  з  ліг  1871  — 1873(,)  кола  я 
переписував  ся  з  Драгомановом.  Долучую  спис  листів  висланих  і  по- 
лучеанх  мною.  Листів  Драгоманова(,)  помимо  що  син  мій  шукав  їх 

2  дай,  не  мож  було  віднайти,  найшли  ся  лиш  4  листи,  котрі  я 
долучаю.  Для  зорентованя  ся  зазначу,  що  в  лїтї  (червню)  1871  р. 
у  Відни  пізнав  я  Александра  Александровнча  Руссова(,)  а  той  по- 
звакомив  мене  з  Драгомановом  і  бго  жінкою.  Драгоманів  переїздив 
тоді  до  Гайдельберґу,  16/8  1871.  писав  я  до  него  до  Гайдельґа  зі 
Станнслава,  а  7.  вересня  дістав  я  в  Станиславові  перший  его  лист. 
На  кільканапцятн  аркушиках  того  листу  подавав  менї  Драгоманів 
історію  знесеня  панщанп  в  Росиї.  В  дальших  моїх  листах  подавав 
я  ему  вісте  з  літературного  і  політичного  житя  в  Галочинї,  доносив 
ему  про  товариства,  часописи  і  людей.  Я  надїявся  через  Драгома- 
нова  заінтересовати  для  Галвчпни  закордонну  Україну,  а  то  в  тій 
ціле,  щоби  при  помочи  тамошних  талантів  та  фондів  складкових 
утворити  в  констптуцрпніп  Галичині  місце,  де  би  друковали  ся  для 
нас  і  для  закордонців  популярні  твори  :  етнографічні,  наукові  і  по- 
літичні,   а  рівнож  в  тій  цїли,     щоби  з  Галичани   знакомити  Еуропу 

3  нашими  змаганями,  нашими  ідеалами.  Однакож  сї  надії  не  спов- 
нились, Драгоманів  на  Україну  не  вернув^)  а  зіставсь  на  еміґрациї 
и  чим  дальше  там  менше  містили  его  листи  вістнй  про  зношене 
его  з  Україною  і  еі  вндніпшими  людьми.  В  ьначній  части  на  основі 
моїх  листів  знакомнв  Драгоманів  Москалїв  та  Італіян  (в  статіях 
„Вістника  Еуропи"  та  „Кіуізіа  Еигореа")  з  Русвнами,  але  лиш 
з  чисто  літературного  боку,  О  якій  небудь  орґанїзациї  наших  сил 
закордонних  не  було  в  дальших  его  листах  мови,  (анї  слїду)  на- 
томість єго  листи  містили  в  собі  богато  полеміки  в  квестиях  чисто 
наукових  (літературних  і  суспільних)  і  то(,)  як  Драгоманів  сам 
пізнїйше  менї  писав,  порушував  він  ріжні  справи  в  ли- 
стах лиш  з  цїкавостн(,)  як  я  буду  їх  оспорювати.  Зміст 
его  листів  видний  з  моїх  відповідей  до  него,  котрі  б  у  вас 
в  комплеті. 

в  Ще  пару  слів  про  Михайла  Петровича.  При  своїй  нервовости 
не    міг    він    стати    нї    полїтиком    нї    орґанїзатором,    хоч    як    дуже 


^)  Властиво  і     вернув  ся   в  осени    1873    р.,     і    аж     у  початку 
1876-го  виїхав  на  всїгди.  —  (М.  П.) 


сего  собі  бажав  —  длятого  то,  хоть  приміром  товариство  „Сїч" 
^ажав  перемінити  на  диазі  „Академію  Наук",  та  постаравсь  о  до- 
бірну та  цїнну  бібліотеку  —  заходи  ті  не  довели  до  нічого,  (може 
й  тому,  що  Січовики  майже  виключно  вчились  задля  насущного 
хліба  а  також  мало  їх  було  та  раз  по  раз  змінялось).  О  скілько 
знаю  —  пізнїпші  его  кореспонденти  галицькі  приймали  все(,)  що 
він  писав(,)  яко  доґму  без  дискусиї,  а  що  не  познакомлювали  его 
цілковито  з  конкретним  станом  річи  —  то  й  проекти  его  —  іп  аЬзІгас- 
Іо  знамениті  —  не  могло  в  Галичині  розвиватись  —  от  приміром 
Станїславський  кружок  Лукяновича  боровсь  проти  доґматів  віри 
а  сьлїпо  покланяв  ся  доґмі,  що  в  літературі  .паїигаїіа  поп  зипі 
Іигріа".  — 

„Хоть  на  переписку  мою  з  Драгомановом  посвячав  я  більше 
часу,  як  я  мав.его(,)  будучи  на  університеті  —  то  натомість  все 
мило  буду  згадувати  сего  чоловіка,  ідейного(,)  о  характері  чистім 
як  слеза".  — 

Доторкаючо  Формальностей,  порушених  у  горішніх  виписках, 
завважаю,  що  зараз  опісля,  неб.  М.  Бучинський  найшов  у  себе  ще 
з  10  листів  Драгоманова,  котрі  й  переслав  мені  через  д.  Лесю  Косач, 
що  жила  тоді  в  Чернівцях;  пізаїще,  1903  р.,  я  найшов  між  па- 
перами небілсчока  ще  кілька  листів  Драгоманова,  а  в  р.  бачу  1906, 
передав  мені"  д.  Франко  для  скопіованя  4  листи  Драгоманова  до 
Бучинського  (і  10  до  В,  Навроцького).  Не  покидаю  надії,  що  й  решта 
їх  найде  ся  у  якого  люботеля  таких  дорогоцінностей. 

Що  -  ж  до  взаемпн  між  неб.  Драгомановим  і  Бучинським,  то 
треба  зазначити,  що  послїдной  дивпть  ся  на  них  односторокно  — 
яко  критик  космополітичних  ідей  Драгоманова  (в  своїх  листах  до 
него),  а  від  осени  1875  р.  —  від  появи  перших  соціялїстпчних 
брошур  по  українськи,  виданих  у  Відні  неб.  Ост.  Терлецьким  — 
яко  ярий  воріг  українського  радикалізму. 

На  жаль,  я  не  можу  ввійти  тепер  докладно  в  зміст  поданої 
тут  переписко,  том  більше,  що  се  матеріял  односторонний,  неко- 
ристний  особливо  для  Драгоманова,  листи  котрого  до  Бучинського 
дійсно  більше  педаґогічного  характеру,  з  навмистним  подекудним 
переборщенем  що   до  російства*),    —  як  се  й  сам  він  зазначує  Бучин- 


*)  Хоть  і  тут  висловлював  ся  Драгоманів,  у  головному,  ясно 
й  бездоганно  з  тодїшнього  свого  становища  (так  напр.  що  до  російства 
та  українства  взагалі:  „чі  йти  зь  новою  Россіею  у  загалі,  — 
лк  воно  є  уоіепз  поіепз,  коло  вона  за  нась),  —  чі  робити  нову 
Украйну,  але  по  новим-ь  одеям-ь.  —  Я  з  первьіми,  —  а  другим 
не  мішаю,  а  проти  старовини  бьюсь  скрізь".  —  (Діів.  ст.  169). 


XII 

ському,    —  хоть  і  треба  признати,    що  й  при    тіаі  україветва   була 
й  тоді  у  Драгоманова  більше,    нУж  у  богатьох    земляків  його  в  ро- 
сійській Україні,  тай  опирало  ся  воно  на    міцнїщому    ґрунті    —  на 
студіях  нашої  народної  словесности,  за  взірцями  таких  захо- 
дів у    західній    Европі,     котрі    Драгоманів,    перший    з    Укра- 
їнців, засвоїв  собі  власне  в  часи  свого  прожитку  в  західній  Европі, 
в   1871 — 1873    рр.     Для    вірної    оцїнки    взаємин    між    Бучинським 
і  Драгомановиш  треба  доконче   листів    обох    їх  до  инших  земляків, 
з  того -ж  часу,   а  ті  листи  ще  не  опубліковані    і  в  значній  частині 
й  непозбирані.     Супроти  того    зважую    ся,    поки  що,   сказати  лише 
загально,  що  надрукована    тут   переписка    дуже  важна    для  історії 
взавмин  між  російськими  й  галицькими    Українцями    першої    поло- 
вини 70- ох  років  минулого  столїтя,  —  важна,  головно,  з  огляду  на 
першу,  на  галицькому  ґрунтї,  боротьбу  двох,  можна  сказати,  сьвітів  : 
широкого  новітного  російсько  -  космополітичного,    —  представленого 
Драгомановим,     —    і    вузького,     галицько  -  українського,     народов- 
ського,    традіційного    або    „гесЬІзсопІіпиіІаІ -"  ного,    котрий    можна 
схарактеризувати  найкраще  виразом:   Ьоггог  ргіпсіріогит,  — 
представленого  Бучинським.    І   треба  признати,    що  змаганя  Бучин- 
ського  й  товаришів    таки    спонукали    Драгоманова,    звернути  увагу 
на    сучасний  український    національний    їрунт,  і  перетопити  в  собі 
первісний    свій    напрям   із    добрими    боками   традиційного    україн- 
ства,   —  чого    не    можна    сказати    про    Бучинського,    від    котрого 
первісний  Драгоманівський  напрям    відбив  ся,  наконечно,    як  горох 
о  стїну  і  не  здержав  його    від    упадку    до    звичайного    галицькога 
народовства,    вже  1875-го  р.    (З  Галичан    перетопив  у  собі  зазна- 
чені що  йно  напрями   перший  —  неб.    Остап    Терлецький,    поїздка 
котрого  в  Києв  на  з'їзд  археольоґічнвй   1874  р.  чинить,    —    як  ви- 
ходить із  його  ентузіястичного  листа  до   Мел.  Бучинського  з  17. XI. 
1874,  —  дійсний  переворот  у  галицько  -  народовському  сьвітоглядї). 
А  про  те  й  Бучинський  став  у  великій  пригоді  для  розвою  галЕЦь- 
коі  України  —  тим,  що  лише  за  його   підмогою    (звістками  й  дру- 
ками)  Драгоманів  зміг  стати  міцно  на  галицький  ґрунт    і    між  ин- 
шими  написати    статі    свої    про    Галичину    в  „ЗЬстник-Ь    Евро- 
пн"    й  де  инде,  1872 — З  р.,  —  статі,  що  мали    вплив  і  в  Галичині 
(були  резюмовані  в  „ІІравдї").  Ся    заслуга    Бучинського  рівна   тій, 
яку  поклав    він    орґанїзацівю    записуваня    в  Галичині    українських 
народних  пісень  і  досилкою  їх  у  Київ.     За    одно   й    друге,    Драго- 
манів усе  згадував  Бучинського  з  признанем  і  пошаною.   Заслужив 
ся  неб.  Бучинський  пізнїще  й  коло   просьвіти    тай    орґанїзаціі    на- 
шого селянства  в  Станїславівщинї  —  лише    що   в  звичайнім    наро- 


XIII 

довськім  дусї,  —  так  непохожім  на  той,  яквп  настав  у  нас  по 
селах  від  90вх  років  минулого  столїтя,  иісля  побідн  заходів 
Драгоманова. 

З  нагоди  поданих,  у  початку  тому,  портретів  і  Факеімілїїв 
обох  кореспондентів,  зазначу,  що  послїдні  написані  на  оборотах 
дотичних  ФотоґраФІй  і  репродуковані  в  натуральній  величині".  Напис 
Бучинського  на  своїй  ФотоґраФІЇ  (власносте  д.  Софії  Бучинської, 
жінки  небіжчика)  відносить  ся  до  когось  з  його  ріднї.  ФотоґраФІЇ 
репродукують  ся  тут  у  перше  —  те-ж  в  натуральній  їх  ве- 
личині. 

Львів,  29.Ш.  1911. 

М.  Павлик. 


^-<о»>:гі^  г'-^і  '/їі>Р  <У  о  аи.г<^ 


.^Сс 


.л-К  к*-*.*  ^*- 


'^/г^/ар  /'о^^ 


Рік  1871. 

Мел.  Бучинський  до  М.  Драгоманова. 

До    Пана    Михайла    Петровича    Драгоманова^) 

Високоповажний  Добродію ! 

Простіть  моій  неввазі  та  лінивости,  що  и  по  нині  справо- 
зданя  від  мене  про  пересправи  у  Львові  не  маете^),  —  досить 
мене  самого  уже  еумлінє  нагризлось,  та  ані  суди  Боже  було 
до  писана  узятись^).  Наставши  у  Львів  15.  Липня*)  незастав 
я  вже  многих  з  академичноі  громади,  а  й  осталих  на  самім  роз- 
ізді^);  оже  знісся  с  щонайкращими,  Січинським  и  Навроцьким, 
п  всю  річ  розказавши,  ми  поетановилп  удатись  впрост  до  „Про- 
світи" (котору  ми  зівсім  у  руках  маємо)  щоб  устроіла  продажню 
и  читальню  книжкам  украінським^),  виданя  киівського  и  львів- 
ського. Цілковитий  нарис  устрою  тоі  продажні^)  подам  я  під 
обряду  (и  беспечну  ухвалу  еа  Ьіос^)    виділу  „Просвіти",  зараз 


^)  В  чорновій,  надписаній:  „?  ?  Гайдельберу  N  61.  За  ррец. 
ввслав  16  Серпня  1871",  початок  листа  (аеречеркнений)  такий  : 
„Добре  мене  сумліне  нагризлось  доки  упоравшись  с  Станіслав- 
ськимп  орудками".  ^)  В  чорновій  „не  маєте"  стоїть  перед  „сираво- 
зданя".  ').  В  чорновій  :  „досить  шене  (переч.  „само«)  пізного  Йвана 
уже  самого  сумлінне  нагризлось  що  ані  суди  Боже  було  (переч. 
„за  перо")  до  писаня  взятись".  *)  В  чорновій  перечеркнено  „с.  м." 
*)  В  чорновій  після  слова  „розізді"  стоїть  далї  так  :  „С  тими  ми 
знеслись  и  всю  річ  росказавши  урадили,  (иереч.  „подати")  удатися 
впрост  до  (переч,  „товариства")  „Просвіти",  котору  зовсім  в  руках 
маємо*.  ®)  В  чорновій  „кни:гсок  украінськпх".  ')  В  чорновій  зам. 
„тоі  продажні"   стоїть  „іі".    ^)  В  чорновій    ,(и  ухвалу    безпечну")". 

ЗГ.ІРНИК   ФІЛЬОЛЬОҐІЧНОЇ   СККЩІ,   Т.    ХПІ.  1 


після  1.  Вересня,  як  товариші  виділові  с  сіл  поз-іждасаются^). 
Тоді  и  вистачитця'^)  у  Львові  спис  книжок  закордонеькіїх'^;  пожа- 
даних для  Галичини*),  п  на  Ваші  руки  зашлеся  враз  с  про- 
ектом, о  таких,  гадаю  пунктах  :  „Межи  Т.  „Просвітою  у  Львові, 
а  п.  видавцем  творів  живоі  словесности  у  Киіві  ( —  чи  Вами, 
чм  маємо  назначити  Берстайна У)")  стає  нині*^)  слідуюча  умова: 

1.  Т.  „Просв,"  основує  у  Львові  продажню  книжок  українських"^). 

2.  Обиінюєся  с  п.  видавцем  книжками :  получавшн  записані 
с  Киіва,  и  в  замінь  даючи  еквивалент  своімп  книжками^).  3. 
Приймає  за  рабатом  — %  в  комісову  спродаж  книжки  инчих 
видавців  закордонських^;.  4.  Кождого  Липня  личбу  чинить  с  п. 
видавцем  у  Киіві".    — 

Подібну ^^')  умову  доручпмо  Вам  из  „Січи"  в  першій  поло- 
вині Жовтня^^).  Сколотого  часу  порішптся,  о  скілько  побільшить 
„Просвіта"  свій  наклад  до  тоді,  доки  Кияне  за  саодіваним  пра- 
еовим  правом  не  встигнуть  видавати  популярні  книжки  на  свою 
руку^^).  Львовяне  злагодять  библіографию^^),  Станіелавці  тож  за- 
гадали, вибрати  для  цікавостп  Вашоі  пісні  и  співанки  ^*),    спе- 


^)  В  чорновій  :  „як  проФессорі  и  академики  Ч0сле(нно)  с  сіл 
ііозйіжджаютця".  ^)  В  чорновій  „виставлять".  ^)  В  чораовій  „Киів- 
ських".  *)  В  чорновій  після  слова  „Галичани"  написано  :  „Се  го- 
ловні зарнсв  задуманоі  мною  умови  :  Межи"  і  т.  д.  ^)  В  чорновій 
позитивно  :  „а  п.  Драгом.  видавцем  творів  живоі  словесн."  „Берес- 
тайна",  —  помилка  зам.  „Беренштама".  ^).  В  чорновій  „нині"  про- 
пущено. ')  В  чорновій  далї  вставка  (не  знати  де  належна) :  „Чи  дає 
книжки  в  коміс  у  Львові  и  в  инчих  містах  Галичини".  *)  В  чорно- 
вій :  „(переч,  „одержує")  обмінюєся  з  видавцями  книжками:  полу- 
чавшн виписані  книжки  з  Каіва,  одвічаючн  (переч,  „за  повернене 
іх  власностп  вартоств").  по  частії  еквивалептом  книжковим  власних 
видань,  по  части  грошвмн".  ®)  В  чорновій  ся  точка  4-та  :  „Приймав 
в  комісову  продаж  (переч,  „записані")  книжки  инчих  видавців 
(переч,  „за  поручеаі'м")  закордонських",  а  в  дальшій  точцї  (в  чор- 
новій З  тій)  зам.  „с  п,  видавцем"  написано  „с  п.  п.  видавцями".  Про- 
позиція М.  Бучпвського  дана  в  „Просвіту",  з  датою  б.ІХ.  1871,  на- 
друк(^вана  далі  в  тексті,  ^^)  В  чорновій  „Таку-ж".  ^\).  В  чорновій  :  „До- 
ручимо ще  с  „Січи"  до  рук  Ваших  около  1.  Жовтня".  ^^)  В  чорновій  се 
речене  виглядає  так  :  „С  пересправ  дальших  покажеся,  о  скільки 
., Просвіта  збільшити  буде  мусіла  своі  виданя  до  толі,  доки  Ви  за 
сподівани5і  правом  прасовим  самі  встигнете  популярні  книжки  знов 
видавати".  ^^)  В  чорновій  :  „зложать  згадану  Вами  бнбліоурафію".  ^*) 
В  чорновій  :  „Станіелавці  ще  виберуть  незабавом  пісні  и  співанки 
(коломийки")  і  т.  д. 


цифично  гуцульекиі,    щоб  Ви  придивились  самородному    нашому 
житю  и  поезиі,  над  Бистрицями,  Черемшами  и  Прутом^). 

Неетану^)  Вам  описувати^),  як  врадувались  у  Львові  за 
приїздом  Вашим  тай  тою  взаімноетею,  пцо  дасть  Біг  наконечно 
стане  ділом,  так  як  бажана  вна  була  у  нас  від  почину,  а  над 
усе  звістка  про  Збірник  историчних  пісень  після  Вашоі  про- 
грами усіх*)  порушила,  бо  оце  видним  ділом  стають  замисли 
и  наші  далекі.  Оже  скрізьно  у  нас  одна  думка  и  о  однім  мова : 
слати  наші  записки  докладом  до  сего  вицаня,  тай  записувати 
далі  серед  співучого  народу,  пі;оби,  як  вже  не  дорогоцінними 
думами  то  множеством  матерялів  додержати  Вам  рівновагу,  — 
щоб  зробити  громадську  °)  повинність  як  ще  не  накладом 
у  грошех^),  то  бодай  у  праці ;  —  доки  за  рік-два  видане  ліри- 
чних   пісень    нашою  участею  нам  припаде^).  Оже  и  нині  в  нас 


^)  В  чорновій  неаіа  слів  від  „над".  '^)  В  чорн.  „Не  буду". 
')  Далі  в  чорновій  нагшсано  так  :  „як  (аереч.  „радувались 
у  Львові")  радуются  в  вас  з  преізду  Вашого,  и  с  тоі  вза- 
імносто,  що  дасть  Біг  наконечно  настане  и  в  ділі,  так  як 
від  почину  бажана  в  нас  була  горячо,  и  над  усе  звістка 
про  збірник  всіх  (в  оріґ.  ,.вісх" !)  историчнпх  пісень  після  Вашоі 
про'/радш  невимовно  (переч.  ,всі  ми")  усіх  (переч,  „оживила")  оду- 
жевила  (так!),  и  в  світах  Львовян  громаді  о  в  семннарицьких  (пе- 
реч, „и  так  як  ?")  скрізьно  одна  думка  стала,  слати  наші  записки 
докладом  просто  до  сего  виданя,  и  ще  записувати  далі  и  ?,  коли  осу- 
щене  (с)его  надійного  збірника  так  близьке  (переч,  „коли  нарід  спі- 
вучий"), щоб  як  не  дорогоцінними  думами"  і  т.  д.  ■^)  В  оріґ.  „ухіх"  ! 
';  В  чорновій  ,.народну".  ^)  В  чорновій  „грошевим".  '')  Зам.  дальшого 
в  чорновій  написано  так  :  „Ото  й  нема  мови  нині  між  Станіслав- 
цями  як  о  піснях  историчних,  пісні  (переч,  „сортуютця")  бракуютця 
и  перепьсуютця,  казки  лагодятця,  а  тим  часом,  уимназияети-грома- 
дяне  що  на  селі  прп  жнивах  записують  даліп,  а  по  храмах  та  ярмар- 
ках на  лірваків  полюють  завзято.  От  и  в  Станіславі :  підмовили  ми 
иногді  двох  лірваків  до  себе,  та  лихо,  —  боятся  сліпці  співати  про 
Морозенька  (переч,  „и  Ничая")  Коструба,  Ничая,  —  (переч,  „хоть 
незнати")  (мусимо  дізнатись  через  що,  и  кого  саме,  бо  ляцька 
рука  видиаіа)  ото  п  непоприходили  оба,  хоть  обіцялись.  Зате  сими 
днями  заскочать  одного  в  его  влаенін  хаті  під  Станіславом,  (переч, 
„другого")  за  другими  (в  оріґ.  „дригнми"!)  заполюють  на  храму 
у  Лнсці.  Тамтуди  внбвраются  с  книжками  „Просвіти",  .,Зоря",  як 
ярмаркували  Тарас  с  Мзт(рею),  Календар  „ІІрос."  на  1872.  За  іх 
помочею  збракований  вже  мій  збірник  и  вже  нині  для  Антоновича 
готово  у  мене  126  пісень  и  співанок  историчних  ;  іпереч.  „решту 
від  збирачів  по  селах")  до  тижня  сподіваємося  присилок  від  Дяків: 
.їїібрика  н  Взлошннюка,  (переч,  „яко")  схуд.  Степановича  и  урядника 
Навроцького,  тай  тогди  висилаємо,  щоб  ще  перед  1.  Вересня  у  Києв 


пісні  побраковані,  а  від  мене  и  моіх  приятелів  дві  третини  до> 
посилки  готові,  послідноі  надіємось  до  тижня  с  сіл,  та  й  ще 
перед  1.  Вересня  висилаємо  и.  Антоновичу.  Пісень  историчних 
в  нашого  народу  10%,  а  переглянувши  іх  запорядком  (такий 
спис  пішлю  Вам  в  слідуючім  листі)  —  немаеио  чого  жалувати 
на  брак  историчних  пісень  в  Галичині.  Нарід  в  нас  єсть,  оже 
и  був  —  жив,  и  має  він  свою  историю,  хоть  и  правда,  що^ 
пасивну. 

Тутешні  школярі  -  громадяне  хороше  заходятця.  По  селах 
записують  пісні  від  женців,  мінські  помагають  порядкувати  и  пе- 
реписувати пісні  и  казки,  розпродують  по  ярмарках  виданя  „про- 
світи", та  на  лірників  по  храмах  полюють.  Оноді  вже  були  ми 
підмовили  до  себе  двох  сліпців  -  лірників,  та  на  лихо  сказали 
,.Ничая"  співати;  сліпці  налякались  тай  повтікали,  не  сказавши, 
хто  ім  заказав  співати  анти-ляцькі  пісні.  Та  нині  сподіваємось 
розвязки,  бо  пішов  один  школяр  с  книжками  на  храм  до  .Іисця 


наста;]и.  (Переч.  „До  толі  у  мене  Фабрика  правдипа").  Над  Руд- 
ченка  2.  випуском  (Січовим)  друтся,  але  чую,  що  посилка  книжок 
на  моє  имя  с  Киіва  вже  в  дорозі.  Розправу  Товмачева  переложили 
уимвазиясти  чисто  та  розбирають  іі  у  громаді.  Про  ті  наші  (переч. 
дСта")  Галицькі  уамназияльні  громади  напишу  або  розкажу 
колись  ширше ;  сих  жнив  є  4  громадян  в  Станіславі,  (переч, 
„зо  двох")  регата  навідуются  що  пару  день,  бо  на  Підгірю  всюди 
близько,  (переч.  „?  ?"),  найкращий  Тйт  Заячківськпй,  підсудя  у  Ти- 
сьменвці  під  Станіславом,  що  в  громадах  сілських  одним  лиш  люде 
журятся,  щоб  то  кажуть,  той  Заячик  тільки  приїхав  на  комісию, 
тоб  (переч,  „громадське  стало")  наше  сталоб  на  верха",  а  я  слу- 
хаю тай  собі  мишлю,  що  такий  практичний  результат  и  така  слава 
наших  громадян  у  народі  лучча,  ніж  „землякнамістник"  ніж 
(переч,  „журнали")  друкована  теория  у  десять  журналах  !  Стані- 
славські  громадяне  називаются  :  Заклинський  Леонид  (переч,  „го- 
лова, певняк,  Гарасимовичі")  и  Роман,  Герасимовичі  Иляр  и  Тео- 
Филь,  Терлецький,  Гліджук,  Лушпинський,  Слюсарчук,  6  поповичів, 
2  людські  сини,  всі  уимназиясти.  Тому  Заячківському  дружбитиму 
12.  Серпня  в  Микуличині,  в  глубоквх  горах,  —  а  тоді  и  подам  Вам  опис 
нашого  житя  попівського.  Попівство  те  в  корені  здорове,  малору- 
ське, мав  (переч,  „своіх")  своі  відтіня  політичні :  настоящих  руских(,) 
таких  же  полюсів,  а  найновіщами  часами  приобріло  ще  третю  ко- 
терию  людей,  которі  наівно  прпзнаются,  що  не  знають,  до  якого 
вони  народу  належать,  недовільні  ні  Словом  ні  Основою.  На  лихо 
патронат  ляцькнй  виховує  скритих  зтякників,  (переч,  „що")  го- 
сподарство? діти  коштують,  особливо  дівчата,  що  и  хороші  а  всі 
рівно  таки  старіются  дівчатами,  так  густо,  що  аж  жаль  по  домах 
бувати,  дивитися,  від  тогди,  коли  поповичі  (далі  на  тій  самій  сто- 
роні вгорі,  суголов,  із  трьох  рядків,  котрі  відлетіли,  лишилися 
лише  слова  „зараз  женилися"  і  кілька  инчих,  яких  годі  відчитати !)^ 


(о  милю)той  іх  має  розпитати  та  розговорити.  Оттут  имена  Стани- 
славців  :  Голова :  Леонид  Заклинський,  писар :  їїляр  Герасимович, 
Теофиль  Герасимович,  Роман  Заклинський,  Терлецький,  Гліджук, 
€люсарчук,  Іушпинський,  всі  уимназиясти.  По  замістом  В.  Волоши- 
нюк,  дяк  записователь  жив.  елов.  в  Живачеві,  в  Коломийщині,  и  Зі- 
ячківеький  судя  повітовий  в  Тисьмениці,  що  на  его  вееілю  друж- 
битиму  за  три  неділі,  тай  сподіюсь  Вам  подати  з  описом  того 
весілля  образець  житя  нашого  попівського.  Сей  молодий  судя 
гарну  собі  здобув  славу,  що  заєдно  міркують  наші  люде  по- 
селах  :  „Колиб  той  Заяць  приіхав  на  комісию,  усе  піде  в  лад", 
(в  процесі  є  поміщиком).  Гадаю,  що  такий  практичний  резуль- 
тат почутя  громадського  один  здоліе  обернути  недовірє  народу 
до  сурдутових  у  довірє  кріпке,  —  що  такий  урядник  між  гро- 
мадами більше  важить  ніж  „земляк -намістник"  або  друковані 
теориі  у  десяти  журналах  хотьби  и  наших.  Граждан  нам  треба, 
людей  викохати,  а  за  ними  буде  гріш  на  журнали  :  оце  про- 
грам кождоі  с  тих  громад  наших,  що  при  кожлій  уимназиі 
трівають.  Про  ті  громади  буде  ще  в  свій  час  мова  уетна  або 
листовна  між  нами.  Тут  досить  сказати,  що  в  них  виховуютця 
самовільно  хлопці,  свіжі  духом  и  тілом;  пробуючись  у  елозе- 
сности  и  вимові,  у  змаганях  умових  дебатами  —  учатця  власну 
историю  виключену  або  перекручену  в  школах;  та  записують 
пісні  народні.  Вааімна  критика  доглядає  шкільноі  науки  (за- 
гально входять  в  громаду  самі  найздібніщі),  и  того,  щоб  фан- 
тазия  котрого  часом  на  згубні  дороги  не  повела  особливо  в  главі 
„о  любови",  де  гуцули  ексцесують  густо.  От  Вам  один  епизод 
с  тоі  глави.  Коли  на  Йвана  убирали  наші  хлопці  приетол  его 
в  церкві,  на  докір  полякам,  що  свого  Непомуцина  патрона  ма- 
ють, забракло  квітів.  Тоіж  хвилі,  се  в  вечер  діялося,  нестало 
в  церкві  Филька  Герасимовича,  мов  у  воду  впав.  А  се  такий  гарний 
хлопець,  що  лиш  стій  та  дивися,  що  недиво,  коли  єго  дівчата 
з  вікон  обсааують  квітами,  а  найбільше  тутешні  старостянки, 
що  коло  самоі  церкви  іх  садок.  За  годинку  вертає  Филько  уги- 
наючись під  двома  величенними  китицями.  Увесь  цвітник 
сплендрували  ляшки  для  украінця  та  для  нашого  Йвана  !  С  тим 
патроном  уимназияльним  знов  своя  история.  Перед  пять  літами 
ми  спротивились  проті  Яна  Непомуцина,  що  сам  один  був 
латрон  упмазияльний.  В  рік  друга  верства  забунтувала  уимна- 
8ию  и  подала  петицию,  щоб  для  Русинів  дано  окремого  Йвана, 
именно  хрестйгеля,  що  в  его  имя  заключуютця  побратимства 
5  гуцулів.    Все    виходило  з  громади,    так  само,    як    рівночасно 


лагодятця,  на  Службі  псалми  співати  с  переводу  Шевченка.. 
На  обряд  лиш  начпне  и  спосіб  до  впливу  на  молодіж,  и  немає 
єго  в  громадській  програмі,  —  евангелиєм  ім  „Номиса  припо- 
відки" тай  казки  Рудченка,  що  над  іх  2.  випуском  друтея  вони 
нині  у  Станіславі,  перевели  чисто  розправу  Товмачева^)  з  В'Ь- 
стника,  та  розбирають  іі  у  громаді. 

Загальне  жадане  доручено  мині  Вам  донести  :  Просимо  по- 
ловину накладу  теперішного  збірника  для  нас  и  про  решту  світа, 
крім  Роспі,  вистачити  чисто  по  украінськи,  без  росийських  при- 
смаків у  предмовах,  увагах  и  цитатах  ;  технічна  трудність  не- 
велика булаби,  надто  ми  сеі  осенп  післалибп  100.  левів  титулом 
предплатн  на  повстаючий  збірник,  чи  на  кошта  такоі  по- 
правки. 

Прошу  мині  в  одвіті  також  написати,  в  який  спосіб  пе- 
реведено в  Росиі  (е  западних  и  южних  губерніях)  освободженє 
селян  и  іх  увлащене,  чи  наділене  земл<?ю;  --  бо  мало  знаємо 
о  Росиі  и  загально,  а  в  тім  ділі  спедпально  поперекручували 
тутешні  ляхи  й  кацапп  так  всі  вісти,  що  ніколи  дійти  правди. 

Вашого  одвіту  дожидаю  с  пильиа  в  Станіславі  „МіШеге 
Сгаззе  N.  4274"  и  за  лінивість  свою  каючись,  обіцюю  попра-» 
витись  и  відписувати  живенько  и  доладніще,  ніж  сим  листом, 
що  нагородив  краму  усякого.  Донесіть  мині,  як  живете-  трі- 
ваєте  є  цілик  домом,  на  здоровлю,  праці,  та  забаві,  як  маются 
Ваші  пані  и  донечка,  тай  коли  гадаєте  покинути  Німоту  и  Ні- 
меччину, и  вертати  и  гостити  ио  наших  Украінах,  щоб  хоть 
подивитись  Вам  на  ті  наші  сині  гори,  що  здоймаютця  над  Ста- 
ніславом, та  на  ті  Бистриці,  гірські,  бистрі,  чисті,  що  єго  обпа- 
сали,  а  тут  и  в  мою  хату  загостити,  раду  Вам  и  отверту. 

Тут  и  клонятся  до  Вас  гуцулики  Станіславці  и  Коломийці : 
„здорові  нам  були  тай  Богу  милі!" 

Низеньким  поклоном  клонюся  и  ручки  цілую  Вашій  пані, 
и  Вашу  донечку  стискаю,  Вас  здоровлю    сердечним  поздоровом. 

Клонюся  до  п.  Русова;  а  від  всіх  наших  поклін  посилаю 
до  всіх  земляків,  що  товаришують  з  Вами  в  Гайделберзі. 

Мелітон  Бучинський. 
Станіславів  15.  Серпня  1871. 


';  Се  6  то  :  Драгоманова. 


Р.  8. 

Довідуюсь  на  Відень,  що  одна  часть  книжок  для  ^Січи" 
вже  в  дорозі  є  Кпіва  у  Відень. 

Також,  що   , Правду"  до  Вас  вислано  зі  Львова. 

Проізжі,  що  в  мене  гостили,  Навроцький,  Скородинськпй 
и  Федорович,  до  Вас  клонятця. 

До  8,  Жовтня  буду  в  Станіславі.  Потому  у  Відни. 

Чи  не  чули  чого  про  Іонина?  У  мене  ніякоі  вісти. 

На  Львів  в  Одесу  вертав  з  Відня  оноді  прсф.  уимн.  Коно- 
валів. Сидів  всю  зиму  и  літо  у  Відні,  маючи  ще  з  Одеси  адрес 
„Січи"  п  мою,  та  на  лихо  „медика".  Ото  й  не  звідавшись 
у  бюрі  адресовім,  хоть  хотів  пізнатись  з  нами,  не  пізнався. 
У  Львові  за  те  познайомився  хороше. 


Мел.  Бучинський  до  Вол.  Антоновича 

(Чорнова  ^). 

П.2)  2.  N.   62 
Лист  до  В.  Б.  Антоновича  3/9.  871. 

Високоповажаний  Добр.  !^) 

Слава  "^)  вам,  мужі  Еияне,  що  ділом  дбаєте  за  святу  спад- 
щину народу,  за  будучности  єго  поруку,  за  ниву  словесну  укра- 
їнську, що  видавши  твори  іі  прислівями  и  казками,  нині  зупов- 
ний  збірник  пісень  наших  историчнпх  лагодите,  живу  літопись 
Украіни  с  писаною  поруч  ставите !  Приймайте  в  добру  годину 
и  еееь  доклад  до  вашого  виданя,  що^)  Вам  с  під  Карпатів  шлеея, 
доклад  невеличкий  и  тому,  що'')  давнина  наша  ^)  по  историі  па- 
сивна, у  юнацькі  пісні  не  богата  и  тому,  що  за  короткий  час 
від^}  Липня  до  Вересня  годі    нам    було    більше  ^)  записок    по- 


')  Писана  чорнолозі.  ^)  Пакет,  де  Буч.  первісно  ховав  ці  чор- 
нові. ^)  Далі  а  сар.  перечеркнено  :  „Завізвані  її.  проф.  М.  П.  Дра- 
гомановии  посаішаейю  с  посилкою  тим  наїгиаі  докладом  до  того 
збірника  пісень  историчних,  що  готоввтця  нині  під  редак.  Вашою 
в  Киіві.  Нехай  Кие  маємо  веслувати".  *)  Далі  переч,  „мужам 
Киянам.  ">)  Далї  переч.  ,,до  вас".  ^)  Далі  переч.  :  „в  нас  хоть  и  є 
исторня  давнина  та  пасивна  и  ненлідпа".  '}  Далі  переч,  „зітців- 
щина".   *)  Далі  переч.   „Червня".    ^)  Далі  ще  раз  „більше". 


8 

бракувати  крім  тих  що  ми  у  Станіславі  на  похваті^)  найшли. 
Та  за  переписною  и  за  порозумінем  с  тими  людьми,  що  по  жни- 
вах назад  до  Львова  и  Відня^)  повернуть  маємо  всю  надію^) 
живо  и  не  одну  ще  таку  посилку  як  теперішна,  на*)  руки  за- 
силати, доки  наближится  за  пару  літ  и  до  нас  черга  и^)  ви- 
дамо збірник  всіх  ліричних  пісень  украінських,  —  нашою  при- 
чиною и  на  власну  руку®),  —  віддамо  довг  народ(ови)  наш(о- 
му),  тай  будем  вмирати^). 

Пісні  отсі  записані  на  Підгірю  з  уст  людий  неписьменних 
в  літах  1866 — 1871^).  Старались  ми  вірно  віддати  місцевий 
говір,  зазначуючи  місця  записаня  так,  щоби  колись  можна  за 
говором  и  племя  кожне  розграничити  —  розмалювати  на  карті  ^). 
Край,  сторону  місце  и  имя  збирателя  означені  скороченями 
з  доданим  ключом  (за  прикладом  пословиць  Но^иса''). 

Залучаємо  рівно  и  24  казок^*^),  и  ласки  Вашоі  просимо*^) 
20  казок  В.  П.  И.  Руїченкови,  задержавши  до  Свого  збірника 
4,  историчних,  прописаних  окремо. 

Клонится  до  Вас  В.  П.  Добродію  від  гуцулів  низеньким 
поклоном 

М.  0.  Буч. 

Адрес  до  мене  (аж  до  1.  Жовтня ^^)  від  1  Грудня  до  1. 
Марта  1872.  В  Станіславі,  при  середній  улиці  N.  42.  Від  1. 
Жовтня  до  1.  Грудня  с.  р.  (переч.  „Ногег  СІЄҐ  КесЬіе  іп  А¥іеп, 
[Тпіуег8І1ае1")  еіисііапі    еп  Вгоіі    а    Г    ипіуегзііе   йе    Уіеппе. 


Деклярація 

Подписаньїий^^)  подаєтх  на  адрес  ,Его  Благородію  Мило- 
стивому Государу    Владиміру    Бонифатьевичу  Антоновичу,    про- 

^)  Далї  переч,  „мала".  *)  Далі"  переч,  „позіздятся".  ')  Далі 
переч,  „не  одну".  *)  Далї  переч.  „Ваші".  ")  Далї  переч,  „на  свою 
руку"-  ^)  Далі  переч,  „доки  народови  нашому  віддамо".  ')  Далі 
писано  зввч.  олввцем.  ®)  Далї  переч,  „запвсані  вірно  після".  ®)  Далі 
переч.  :  „Залучаємо  кромі  спису  хронолоґвчного  и  ключ  до  відчи- 
тавя  скорочень".  ^°)  Далі  переч,  „між  ними  4  историчних  окреме". 
^')  Далї  переч.:  „ласки  Вашоі  передати  іх  Вп.  П.  И.  Рудченкови  до 
6Г0  видана,  коли  Самим  историчні  казки  не  здадутся  з  них".  ^2;  Далї 
переч.  „1871".   »»)  Так! 


9 

фесеору  універеитета  в  Кіев'Ь,  (на  Жилянской  улиц-Ь)  пакег,  со- 
держащій  письма  в  с.  20.  гульд.  авст.  валь. 

Сганиславовг  22  Августа  1871 

Мелитонь  0.  Бучинекій 
(в  Галиціи)  Станиславов'Ь  на  Середной  удиц'Ь  N.  42. 

М.  Драгоманів  до  Мел.  Бучинського. 

(Рукою  М.Бучинського  написано  зверху: „Одержав 
7.  Вересня   1871".) 

Гейдельбергї.,  31  Августа.  1871. 
Ііпіеге  ^^ескагзіг.  9. 

Вьіеокоповажньїй  Добродію, 

Велике  Вамг  спасибі  за  Ваше  письмо,  которого  я  ждавь 
зг  немальмг  нетерпінням'ь,  особливо  одтого,  що  бажавг  вь  його 
де  що  пізнати  и  про  теперешнє  политичне  становище  Галичинн, 
про  що  тутка  в-ь  Німеччині  овся  не  довідається.  Хотя  моя 
надія  не  сповнилась  зо  всіхь  боківг,  одначе  все  таки  де  що 
пізнавт,  одг  Вась^  а  про  те,  що  білш'ь  мені  потрібно  було  бь, 
помьяну  нйзче.  — 

Першимї.  діломг  поговоримо  про  книжні  стосунки.  Довідався 
и  я  черезї.  Русова,  що  Вамг  послано  вже  зг  Кіева  килька  книг-ь, 
але  не  знаю  скільки  и  яки,  думаю  жь,  що  далеко  не  всі,  про 
котрі  мн  зг  Вами  вмовлялись,  бо  про  йіхї.  я  писавг  вг  Киев-ь 
тільки  з-ь  Гейдельерга^}.  Цей  листг  мій  запевне  вже  получено 
вь  Києві  и,  думаю,  по  йому  буде  скоре  виповненіе,  тим'ь  паче 
що  Беренштаммг  (адресь  —  вг  Воєнную  Гимназію,  Виль- 
гельму  Людвиговичу)  до  Уз  Августа  повернеться  зь  Кавказу, 
куди  вінг  йіздивг  (заверне  и  вг  Чорноморье).  Звісті  Вашій, 
що  „Просвіта"  готова  узять  комиссію  на  продажу  якь  наших-ь 
такь  и  других'ь  виданій  дуже  мене  пораділи ^).  На  счет-ь  фор- 
мальності, —  робіть,  як-ь  знаєте.  Для  мене  н  для  всіхг  нась 
се  діло  послідне.    Боюсь  я    тільки   одного,    як^бн  „Просьвіта" 


^)  Далі,    після  точко,  перечеркнено  взвісті  Вашій".     ^)  В  оріґ. 
„пораділа"  ! 


10 

не  иодивилась  зг  недовіромг  на  продажу  книгь  пиеаннихг  по 
великоруські  и  не  говорящих'ь  спеціально  обг  Украйіні.  Бісові 
святоюрці  нагнали ^)  ляку  и  недовіру  !  А  вг  тихг  видах^,  про 
які  ми  зт.  Вами  розмовляли,  потрібно  бг  було  Галичанами  знати ^), 
чпмг  морально  живе  Россія  и  вь  йій  и  украйінці,  бо,  —  які. 
тамг  воно  буде,  —  а  теперь  и  украйінці  на  добру  долю  живуть 
піеьменностію,  котру  Іапі  Ьіеп  с|ие  таї  можно  звать  и  русскою 
и  великорусскою.  Я  такг  скажу :  коли  вже  Вамь  святоюрці  не- 
суті)  на  тому  жт>  яуику  гниль,  то,  не  бійтесь  :  мн  Вамг  подамо 
смашніше  по  середині,  хотя  и  вь  тій  же  формі.  —  До  руки 
замічу,  що  я  радь  бш  написать  становище  и  россійскоп  лите- 
ратури  вх  Галиччині  для  ціейі  поеліднйоі,  тільки  не  знаю, 
(чи)  стане  хто  слухать,  чі  треба  и  куди  послать  до  друку  • 
Основи  я  овсі,  почитай,  не  знаю.  —  Якг  що  Вн  дійшли  до 
положительнаго  чого  сь  „Просвітою",  то  одпишіть  мені,  куди, 
що  и  якь  прислать  вь  Львінь,  —  а  также  и  вг  Відень,  —  а  до 
того  прнложіть  и  библіографію  галицку,  по  котрій  бн  можно 
було  заказь  зробити  изь  Києва.   . 

Я  ще  Ег  Відні  казавг  Вамх,  що  найбільше  пішовг  бьі 
вг  Россіп  вг  продаж-ь  Федьковичх.  Жалко  мені,  що  я  не  знаю 
його  адресу,  а  то  написавг  бьі  йому  самть.  Теперь  обертаюсь  до 
Вась  сь  пптаніеи'ь  :  як-ь  Вьі  думаєте,  чі  згодився  бь  вінь  на 
те,  щобь  вьідати  у  Києві  всі  його  твори,  якь  позтичні,  так-ь 
и  прозанічні  ?  Запевне,  що  для  того  треба  буде  маленький  слов- 
ничокь  додати.  Що,  янг  бьі  Вн  запитали  його  о  сімг  и  його 
одвітг  мені  дослали  рівно  з  його  всіми  творами  (я  маю  тільки 
І  вьіп.  иоззій).  Я  бн  прочитавг  и  вняітив'ь  бн  незрозумні 
слова,  —  а  чі  Вн,  чі  хто  другий  написавг  бн  поясненія.  Слідь 
би  було  додати  и  біографію  и  патреть.  —  Як-ь  би  там-ь  не  було 
аь  виданнемг,  а  я  для  себе  прошу  Вась  добути  мені  Федько- 
вича  II  и  III  випуски  Поззій  и,  що  можно,  зь  прозн,  бо  не 
можу  а  сповнити^)  давнього  заміру  написати  про  його  росправу 
до  Вістника  Европи.  Для  параллели  я  хотівх  бн  Дідицького 
Конюшого^),  Буй  ТурТ)  и  друге,  —  а  такожь  Читанку  Торон- 

СКОГО,    яко    обраЗеЦЬ    ИЗЛЮблеННОЙІ     СВЯТОЮрЦЯМИ    П093ІЕ.       Овсі 

я  не  знакомий  сь  Шашкевичемг,  —  для  того  и  прошу 
Вась  помнянути  книги  мені  дослати  и  екілько  вонп^)  коштувати- 


^)  В  оріґ.  „нагняли".  '^)  Далі  перечеркнено  „що".  ^)  В  оріґ. 
написано  було  зразу  „вповнита",  а  потім  „в"  (перше)  поправлено 
якось  так,  що  годї  відчвтато.  *)  Далі  переч.  „Сон  Кн.".  ^)  Далі 
переч,  „сто(їтв)". 


II 

муть  одписати  (коди  можно,  перевівши  счоть  на  таяери),  поки 
я  ще  в  Гейдельберзі,  зь  котрого  я  вийіду  черезь  місяць  до 
францій.  („Правдн",  про  котру  Вьі  пишете,  що  вислана,  я  не 
получавг,  1869^)"  рокг;  безг  його  я  не  могу  написать,  які  хотівг, 
про  нові  появи  вг  малоруській  беллетристиці). 

Спасибі  Вашим-ь  Станиславовцямт,  за  ласку  п  поклонь  а  ще 
більше  за  те  що  готовлять,  як  пишете,  зтнографнчні  матеріали 
про  гуцульскій  край,  которий,  уже  и  не  знаю  сказати,  як  мені 
хочется  побачити.  Прохавг  бьі  я,  зробити  бибдіографію,  що 
було  писано  про  гудулів-ь  по  руеькн,  чі  по  польски^),  по  ні- 
мецьки,  чі  по  якому.  Можно  бь  почати  сь  гуцулів  те  діло,  про 
котре  тежг  говорили  мн  зг  Ваии,  -•-  сбірг  вг  одну  книгу  зтно- 
графичних'ь  и  археологичвпхь  розправг  галицнихг,  котрі  по 
одній  розбрелись  такь,  что  и  Вашими  трудно  добути,  не  то  наиг. 
Я  писавг  у  Киевг,  щобі.  прислали  кілька  примірників^  тихг 
программі»,  по  котримь  отбувается  зкспедиция  одг  Географачного 
Общества  Чубинскимь.  Якь  би  по  иімг  добрать  факти  про  гу- 
цулівг,  то  31.  п'зилогою  роспраьг  внйшовг  би  чималий  томика. 
Поки  що,  якї.  будете  досилать  які  пісні,  то  чі  не  можно  б-ь 
було  придожити  и  нотг,  бо  вь  насг  не  мають  понятія  про  му- 
гику  горцівг  Вашихг.  Дуже  бг  я  жадавг  побачити  громади  мз- 
лодіжі  Вашій,  уь  котройі  бажаємо  робітників^,  для  народу  п  його 
освіти^).  Чувь  я  одг  Руеова  и  вивсжу  зь  Вашого  письма,  що 
молодіжг  займается  и  поззіею.  Я  бї.  осмілився  подати  два  со- 
віти :  1)  старатись,  щобь  у  кождій  громадці  завести  библіотеку, 
Бть  котрій  бн  булн,  якь  можно,  повнійше^)  зібрані  твори  нашойі 
народнейі  словесності,  яко  джерело  найлучшого  язика  и  на- 
роднього  духу.  2)  вчитись  чужими  язикамь,  звертаючи  увагу 
найбільше  на  те,  що  близче  и  потрібнійше  п  нашій  наро- 
дності, —  на  прикладе  на  народній  ааось  и^)  популярні 
н  дітьекі  книги  вь  европейскихї.  литературахг.  Я  такі,  думаю,  — 
що  коли  вже  ми  стали  „хлопекою"  народностію,  то  разь  —  вже 
й  нікуди  діться,  —  а  вь  другій  у  всій  Европі  не  кг  тому  йде, 
щобг  панами  робиться,  а  щобї,  хлопами ;  значить  и  еловееность 
намх  треба  починать  зь  низу  и  зт,  низу :  хто  хоче  переводить, 
той  хай  беретця  за  зноси  народні  німецькій,  итальянскій,  вспан- 
скій,  скандинавскій,  Пліаду,  казки  Андерсена,  8с1і\уаг2\уак1ег 
ВогГ§Є8СІііс1і1еіі  Аузрбаха,  Ьа  реіііе  Еасіеііе  и  т.  п.  Ж.  Занда, 


^)  Зразу  було  „1868".   -)  В  оріг.  „ао  иппольски"  !  ^)  Далі"  переч. 
„Таким"   че  „Також".    *)  В  оріґ.    „півнійше".  ^)  Далі  переч,  „пед.". 


12 

Робинзона,  расказн  Жюія  Берна  и  Моне,  романьї  Вркмана- 
Шартріана^)  де  що  Беранже  и  т.  д.  Цією  дорогою  вірніше 
доберемось  н  до  Ариетотеля  и  Шекспира  и  т.  п.,  —  а  по- 
чавши зь  йіхь  можемо  зостаться  ні  зь  чимг.  Це  довга  матерія, 
про  котру  почавши  балакать(,)  можно  до  ранку  не  кончить, 
та  й^)  лучше  бг  про  нейі  поговорити  діалогами,  а  не  монологом-ь 
на  папері.  — 

Що,  скажіть  мені,  зробили  Би  зг  піснею  Иліади  Рудань- 
ского  ?  Які  шо  вже  вона  надрукована,  то  прислали  бь^)  Бн 
мені  листківг  зо  два:  я  би  одинь  пославь  авторові  вь  Ялту 
вг  Кримх.  (Таврич.  губернія). 

За  Пана  Товмачева  радий  и  я,  що  його  роеправа  кому 
небудь*)  у  пригоді  стала.  Посилаю  и  другу  росправку  того  жь 
автора  про  казки,  котра  при  самих-ь  казкахі,  тежть  може  буде 
не  безь  цікавости.  Надрукована  вона")  вг  Вістнику  Европн  за 
сей  рікь  у  N  1.  (замічу,  що  Б.  Е  є  лучшій  россійскій  жур- 
налі и  має  коло  8000  пренумерантівг).  Бириваючи  росправу 
про  казки,  пришлоеь,  щобь  не  половинить  листів-ь,  одірвать 
ИШ.Є  друге  и  вь  тімї.  числі  полемику  зг  Катковпм'ь.  Погляньте, 
ЯКІ  його  чистять  и  побачите,  що  вінь  далеко  не  царь^)  россій- 
скойі  печаті.  Зь  того  факта,  що  лучшій  россійскій  журналг 
печатае  росправи  Т-ва,  а  такожг  зь  того,  що  зь  симпатіей  кї» 
украінскому  движенію  одкликается  більшність  россійскойі  жур- 
налістики (журналм:  Б.  Евр.,  Огечественньїя  Записки,  Д':&ло, 
газети:  Неділя,  С.  Пет.  Б-Ьд;  —  протівг  журналь :  Русскій 
Б-Ьстн.,  изд,  Каткозь,  газетн :  Моск.  В'Ьд7)  Биржевня  Б. 
Е  Гоюсь  часомг),  —  можете  вивести,  що  діло*^)  цього  движенія 
не  такь  то  безнадежно  стойіть  у  Россіи,  а  коли  погано,  то, 
може,  більші  черезь  нашу  неробочість,  ніжг  черезі  гоненія. 
„Общественное  мн-Ьніе"  не  протівг  украйінства,  а  протівх  його 
де  які  правительственні  роспоряженія,  визвані  страхами  1863  г.^), 
доносами  поляків'ь  и  потім'ь  уже  катковців-ь.  Зі  тихі  распо- 
ряженій  саме  погане'^) :  запрещеніе  печатати  по  украйінски  цер- 
ковне и  педагогичне,  та^^)  и  те  должно  впасти,  які  вийде 
общій    законі  про  печать,    а  його  готовлять    кі  осенній  сессіи 


^)  Від  „Андерсена"  хтось  підчеркнув  оливцем  сильно.  2)  Далї 
переч.  „прія(тніще  ?)".  '')  Далі'  переч,  „вона".  *)  Далї  переч,  „ніш" 
здобул".  ^)  Далі  аереч.  „бул(а)".  ^)  Далі  переч,  „рус".  '')  Далї  пе- 
реч, „п  отчасти"  *)  Далі  переч,  „украин".  ^)  Зразу  було  :  „котрі  вьізва- 
лв  по(ляк0)".  ^")  Зразу  було  :  ;,самв  погані  два".  ")  Зразу  бул:  яДа". 


13 

гоеударственнаго  совіту.  Найбільша  же  слабость  украйінскаго 
движенія  б  вь  тінь,  что  воно  мало  опіралось  на  науку,  — 
окрімг  творівг  Костомарова;  —  (за  те  получите  „Отечествов'Ь- 
деніе",  Южньїй  Край,  и  побачите,  що^)  росправа  про  вародноеть 
украйінеку  зроблена  по  Костомарову :  „дв-Ь  руеекіл  народности"). 
Цього  то  ради,  —  т.  є.  розсудивші,  що  науку  ніхто  не  вбье, 
та  и  вдарити  не  посміє,  —  а  вона  свого^)  добивается,  ми  и  по- 
становили обернутись  на  чисто  научну  дорогу  видання  и  потімть 
критики  матеріалу  для  характеристики  нашойі  народноети  : 
казки,  пісні,  словарь,  граматика. 

У  тісній  звязі  зть  нашим-ь  прямуваніемг  стойіть  и  те,  ш;о 
ми  пишемо^)  предмови  вг  виданнях^  нашихг  по  велико- 
русьскі,  —  чого  Вн  просите  не  робити  зь  историчними*)  пі- 
снями, —  що  (якг  було  зг  предмовою  до  1-го  вип.  Казокг, 
переложенною  у  Правді)  у  Вась^)  розуміють  такг,  буцімг  то 
цензура  великоруська  иначе  не  дозволя.  Я  розумію,  що  для 
Вась  має  важність  чисто  украйінська  форма  книги,  —  бо  Вашп 
святоюрці  обернули  буквенну  ріжницю  вг  политичний  вопрось. 
Для  нась  же,  —  котрі  не  стойімь  на  политичній  основі(,)  це  трохи 
не  такг.  Мм*^)  друкуемг  заголовку  и  предмову  по  великоруські,'^)  — 
вь  знакг  того,  що  обертаємось  до  всіого  учоного  світу  у  Роесіи 
(Кулишг  колись  казавг,  шо  його  Зап.  о  Южной  Руси  більшг  рос- 
купались  вг  Великій  Руси,  ніж  вг  Малій  и  я  цьому  вірю,  бо 
зг  не  дуже  завзятихг,  а  з  такихг,  зг  якихг  состойіть  масеа 
публики,  середніх!,  —  де  якій  украйінець  скаже :  я  й  безг 
йіхг  знаю  своє,  а  великорусь  подума:  а  дай  я  подивлюсь,  що 
то  за  хахли !  —  та  й  читаючого  люду  міжг  народомг  вг  34 
миліонівг  більша,  ніжь  міжь  14  м.,  та  ще  й  безг  двохь  сто- 
лиць). Ні  зь  якойі  сторони  намт.  одрізувать  ходг  нашому  ви- 
данню вг  Великій^)  Руси^)  и  тамг  де  читають  по  великоруські, 
т.  є.  и  у  яноземців,  —  не  вигодно.  Примічання  п  переводи 
слівг  тежь  ми  мусимо  робить  по  великоруські,  —  бо  словника 
украйінского  не  маємо,  и  де  які  вимови  зг  якойі  небудь  Тав- 
риди я,  полтавець,  безь  переводу  не  розумію.  Мьі  обертаємось 
до  великоруськойі    мови,    якь    Вн    до    німецькойі    и    для    себе 


')  Далі  переч.  вСтат(я)".  ^).  Далі  переч,  „кожного".  ^)  В  оріґ. 
„пишему"!  *)  Далі  переч,  „ду)і(ами)".  ^)  Далі  переч.  „нп8о(дять)"  ? 
^)  Далі  нере  І.  „печ"(?)  ^)  Далі  переч,  „для''.  ^)  В  оріґ.  „Велвкіп". 
')  Тут  був  зразу  відсилач  і  внвзу  примітка:  „Лисенка  пісні  де 
які  не  брали  гт>  за  того,  що  пое" 


14 

чаеомг^)  я  для  другихг  обитателів-ь  Австріи  п  для  всіого  уче- 
ного сьвіта.  А,  —  заиітте,  що  теперечка  цей  послідній,  —  якг 
я  бачиві)  у  Будншині  п  Празі  у  слав-ьян-ь,  вь  Липску  у  Німцівх 
н  знаю  по  письмамг  зг  Англіи,  —  вчпться  по  великоруські,  — 
п  впьять  такн  безі.  нашого  сіовника  к(ото)рнй  все  таки  намг  пай- 
вигодніше  спорядить  сь  толмаченіемг  на  великорусеькій,  яко 
намг  усінь  найзаакомитіший,  й  не  доберется  до  нашойі  суті. 
Вп  скажете  :  не  добереться  п  до^)  казокг,  писень  и  т.  д.,  — 
такі.  ЯКІ)  п  до  предмови.  И  такг,  —  и  ні !  Скільки  я  мігь  за- 
мітить,- найтрудніще  вь  славгянских  язьїках  не  народній  язнкь, 
а  скованннй  пнтеллпгенциєю,  термпнологія  и  т.  я.  Огт.  куди 
треба  найбільше  словника,  безг  коего  не  то  чехг,  німець,  та  й 
петербургекій  и  московскій  профеесорь  нась  не  розбере.  — 
По  веіому  сказанному  мн  бь  готові  були  для  Вась  (бо,  кажу 
вг  друге,  у  Вась  вг  тому  емисл'ь  б)  виготувать  другу  форму 
внданій,  та  тільки  наврядь:  потрібна  буде  така  типографська 
возня  н  трата  грошей  (100- ма  левами  тутть  не  обійдетця)  котра 
не^)  окупится  результатами :  Вамь  не  сходно  признать  велико- 
руській язикх  домашнім'ь  (та  й  святоюрці  на  те  не  йдуть,  та  й 
не  дойдуть,  хоть  би  й  х^ітіли),  —  а  иосередникомг  хто  буде, 
чі  великоруській,  чі  німецькпй(,)  Вамг  усе  одно  по  меньшій*) 
мірі.  Так-ь  яко  на  посередника  Вьі  й  дивітся  на  великор.  мову 
у  нашихг  видданняхт.,         такть  и  ми  на  йійі  дивимся. 

Теперь  переходжу  до  Вашего  питання  про  волю  крестянг 
у  нась  п  про  наділи  землею.  Жалію  дуже,  що  не  маю  підг  ру- 
кою ніякихі)  числовихг  фактівть,  такт,  що  не  можу  написати 
Вамг  зь  потрібною  півнотою.  Завтра  напишу  у  Роесію  до  одного 
чоловічка,  котрий  з-ь  охотою  зведе  більшь  звістокг  Ваи-ь,  ніжг 
я.  —  Питаю °)  Вась,  якь  Вн  думаєте,  чі  не  потрібна  була  бг 
для  Васг  росправа  про  строй  крестьянства,  земства  и  нового 
суда  нашего,  т.  є.  про  ті  три  реформи,  на  котрихь  стойіть  на- 
стояще  и  будуще  Россіи  п  нашого  краю  ?  —  Про  судг  у  Ка- 
теринославі вийшла  брошюрка  по  украйінскі,  —  треба  йійі  вид- 
рати и  Вамг  дослати.  —  А  поки  коротенько  одпишу  Вамг  про 
волю  наших-ь  селянь. 


^)  В  оріґ.  виходоло  бп  :  „и  для  часом'Ь  себе",  бо  „часомг"  до- 
авсано  пізнїще,  зверху,  та,  через  поквап,  заведено  між  „для" 
і  „себе".  2)  Далі  переч,  „содер(жанія)".  ^)  Далі  переч.  „стан(е?)". 
■*)  Слово  „меньшій"  підчеркнено  звич.  оливцепі  —  бачиться,  М.  Бу- 
чвнським,  що  очиводячкв  не  міг  його  прочитати.  ')  Зразу  зам.  ост. 
2  слів  було  „мимоходо(м)". 


15 

Тому  ділу  положено  начало  вь  Югозап.  краю  (губ.  Кіевск., 
Вольїнск.,  Подольск.)  іще  вг  1847  н  вг  1848  г.  тань  званіїмі) 
инвентарнпм'ь  иоложеніемь.  Генер. -губ.  Бпбиков'ь  (ко- 
трий вь  молодості  трохи  помазався  духомг  Декабристів'ь)  окромг 
деііпотізму,  буві.  чолозікі.  розумний  и  замігивь,  що  одними  по- 
лвцейскими  мірами  и  репресеаліямя  зть  ляхами  нічого  не  вдіешь, 
а  треба  опертись  на  народь  н  дать  йому  волю  одь  ляхівг. 
—  До  його  прийіхав-ь  разг  пань  и  почавг  річь  по  француз- 
ски.  —  Я  русскій,  отвітивь  Б — ов-ь,  и  прошу  Вась  говорить 
мн'Ь  по  руееки.  —  Я  не  мбгу  по  русску.  —  А  как  же  Вн  го- 
ворите сь  Вашими  крестьянамй?  —  А  то  по  просту.  —  Ну, 
говорите  и  мн'Ь  по  просту,  я  такой  же  русскій,  как  и  Ваши 
крестьяне!— )  Представив  Б.  Николаю  І,  но  цей  ЗО  літь  сбі- 
рався  освободити  крестьянг,  та  все  не  зібрався,  боявсь,  якг  бн 
не  примішались  до  цього  діла  „язви  западнихг  безумій".  На- 
силу згодився  на  половинну  міру  для  западньїхть  крайівг,  т.  є. 
на  инвентарне  положеніе.  По  цьому  положенію  треба  було  ео- 
хранйти  крестьянамть  у  пользованіе  землю,  котра  була  у  йіхг 
сь  1817  г.  и  котройі  поміщик-ь  одібрати  вже  не  міг-ь.  За  ту  землю 
крестьяне  мусили  одбувати  роботу  не  більша  З  днівг  вг  ти- 
ждень по  особому  роспиеанію,  превиеить  котре  панг  не  мавг 
права.  Вь  количество  землі  уходили  и  ліси  и  пасовиска,  за 
котрі  крестьяне  одбували  роботу  те  жг  по  роспиеанію.  Землі 
за  крестьянамй  записано  було  не  мало,  —  бо  счетг  ишовг  сг 
1817  г.  (за  ЗО  л.  сложність).  Де-де  прозорливі  пани  постара- 
лись вменьшить  землю,  тіоб-ь  на  случай  буде  конечна  воля, 
меньше  одійшдо  крестьянамг,  а  де  то  й  ще  прибавили,  щобг 
мати  право  більші  роботи  записати.  Звісно,  що  все  таки  инвен- 
тарі  виповнялись  плохо,  бо  беріть  ихь  исправкик'ь,  та  стано- 
внй  приставг,  а  ихг  можно  було  купить.  Ті  инвентарі  згоди- 
лись, яко  идея  для  конечного  наділа,  якій  настань  недавно. 
Коли  при  Ал.  П  дуже  начали  толкуваться  про  „волю",  то  пани 
литовски  (Ков.,  Гродн.,  Вил.),  яко  народь  догадливий  п  зь  ост- 
зейскими  німцями  сусіди,  —  надумались  сами  просити  о  ско- 
рійшимь  освобожденіи  крестьянь.  Вь  йіхь  були  тежь  правила 
подібні  нашимь  инвентарямь  и  вони  боялись,  щобь  уся  земля 
крестянска  не  одійшла  крестянамь,  та  й  задумали  волю  таку, 
якь  у  остоЄйцівь  (що  вкрали  всю  Ваиегпіапсі  вь  1811  г.) 
и  вь  Царстві  Польекімь  (1817 — 1818  г.),  —  про  що  подали 
адреси  Цареві.  Цей  одвітивь  имь  реекрпптомь  18,57  г.  20 
Ноября(,)  котрииь  призвавь   усе  дворянство  имперіи  кь  обсуж- 


16 

денію  вопроса  обгулучшеніи  бнта  поміщичьих'ь  кре- 
стянг.  Рескрипті)  той  висказав'ь  приндиаь,  що  земля  єсть 
неприкосновенная  собственность  ПОМІЩИКОВ'Ь,  но 
може  буть  предоставлена  крестьянамг  за  вик  у  пг.  Ре- 
скрипти призивали  дворянг  вибрать  по  „у'Ьздам'ь"  (КгеІ8,  по 
старому  украйінскому  По  віть)  членів  губернскихг  комите- 
тівь  для  написанія  „мн-Ьній  по  устройству  бнта  пом'Ьщичьих'Ь 
крестьянь".  Пани  на  лівім-ь  боці  Дніпра,  по  безграмотності,  ви- 
брали більшь  тихь,  що  грамотнищі  були,  т.  є.  молодшихь  н  вчив- 
шихся вь  університетахь,  —  а  ці  не  представляли  ихь  мн'Ьній, 
таьь  що  дворяне  хотіли,  щобь  землі  не  давать,  а  коли  дать, 
то  за  високий  викупі,,  —  а  вь  комитетах'ь  признали  наділь 
и  за  не  дуже  високу  плату.  Изь  губернскихг  комитетівь  зоста- 
вився центральний  ьь  Петербурзі,  у  котрому  не  глядючі  на  всі 
интриги,  більшність  стала  за  наділь.  На  тімг  же  стоявь  и  пред- 
сідатель  його  Ростовцеві,  котрий  хотівь  загладить  грі хь  до- 
носу на  Декабрістівг,  —  и  царь.  Правобережні  пани  ті  підтасовали 
губернскі  комитети  по  своєму  и  вь  столицях^  агиговали,  та  ні- 
чого не  вдіяли.  Тоді,  конечно,  панамї.  всімь,  а  особенно  запа- 
днимь  осталось  старатись ^;  взяти  своє  при  виповненій  зманци- 
паціи.  Мавифееть  про  зманципацію  и  Положенія  о  кре- 
стьянах-ь,  вьішедших'ь  изь  кр-Ьпостной  зависимо- 
сти  (особе  для  34  Великор.,  новороссійскихь  (Херс.  Екатер., 
Таврпч.  губ.)  и  б'Ьлорусскихь  губерній,  особе  для  малорус- 
кихг,  т.  є.  Черниг.,  Полт.  и  части  Харьк.,  особе  для  Югозапад- 
ного  края,  т.  є.  кіевск.,  Пол.,  под.  губ.  и  особе  для  сЬверо- 
западн.,  т.  є.  Ковенск.,  гродн.,  виленск,  минекой,  и  части  ви- 
тебск.  губ.)  обнародованн  19  Февр.  1861  г.  (по  ечастію  вь  ту- 
тешній руській  читальні  у  великому  запустінію  найшовь  я 
и  Положенія,  такт,  що  могу  з  більшею  фактичністію  роска- 
зати  дальшь. 

Годовним'ь  принципомг  наділа  крестьянь  землею  була  та 
идея,  що  кресгьяне  були  представлени  государетвомь  панамь 
не  яко  собственность,  а  яко^)  наслідственні  арендатори  землі, 
(которойі  тіпітит  бунь  и  давно  опреділень  закономь)  — 
котру  теперь  государство  викуповує  одь  панівь,  —  такі,  що 
иредполагалось(,)  щобь  у  крестьян  після  зманци націй  не 
осталось  землі  меньше  ніжь  було.    Зь  цього  головнішь 


')  Зразу  було  «налягти".  ^)  Далі"  переч,  „вільні". 


17 

(а  ще  изь  других^  причцнї,^)  вийшла  і  різниця  у  наділі  и  його 
условіяхі.  по  разнимг  містамг.  Народність  южноруеька  населяє 
ті  губерній,  котрі^)  підходять  підг  положеніе  великорусько -ново- 
россійске  (чаеть  Воронежскойі,  Курскойі,  Харьківской,  —  Хер- 
соньска,  Катериносл.,  Таврическа),  Малоруське  (друга  чаеть 
Харьк.,  Черниг.,  ІТолт.)  и  югозападне. 

Подивимось  же  на  условія  наділа  по  всімь  цимг  краямг. 
По  переду  скажу  про  наділь  уеадьбами.  Вони  на  всі  полоси 
имперіи  підведени^)  підг  чотирі'^)  категорій  :  а)  за  котрі  кре- 
стьяне  платять  оброку  не  бол-Ье  1  р.  50  коп.  ]))  —  не  більш-ь 
2  р.  50,  с)  не  більша  —  З  р.  50  и  сі)  —  коли  уеадьби  ма- 
ють особенні  вигоди  то  більші.  З  р.  50  коп.  Це  рідкость.  Коли 
хрестьяне  зхотять  викупить  уеадьби,  то°)  оцінка  робиться  по- 
множеніемї.  оброка  на  16  р.  67  коп.,  —  такг  що  середня 
усадьба  (хата  и  сь  %  дееятинн,  моргг,  огороду)  викуплялась 
за  41  р.  67^/3  ко°-  Сообразно  загальному*^)  урядненію  викупа 
казна  видає  поміщику  ^^  тиі  еумми  викупним'ь  пятипроцент- 
нимт.  свідітильствомг,  а  хрестьяне  платять  49  годг  по  б7о 
сумми  на  погашеніе  цього  долгу.  ^Іг,  предоставляеться  платить 
по  соглашенію  обоюдному  прямо  поміщику.  Багато  одказалось 
одь  цього  прибавка,  —  якь  про  те  буде  річг  низче. 

Полеві  наділи  и  ихг  условія  разнообразятьея  більше  по 
різнимї.  чаетямг  Росеіп.  —  Положеніе  великоруське'^)  еостав- 
лялось  підї.  дужимь®)  впливомі.  паньокихг  тенденцій,  для  того 
що  пани  тамі,  крупніщі,  сидять  по  столицями,  земля  не  дуже 
гарна,  а  часоиі.  и  дуже  погана,  багато  люду  заробляло  гроші 
по  итхожимі.  промисламі.  и  платило  панамг  оброки.  При 
наділі  крестьянї.  малось  у  виду,  щобі.  пани  за  землю  получалп 
те,  що  мали  оброкі.  зг  души.  Для  того  оцінка  землі  и  способі, 
роекладки^;  тійі  оцінки  узятьій  для  крестьяні.  дуже  невигодний. 
Для  порівнання  приведу  примірг  зі.  Яроелавскій  губерній. 
Висчій  наділі,  на  душу  тамі,  положено ^^)  4  десятинн  (8  морг.) 
оброку  за  йіхт.  10  р.,  значить  2  р.  50  коп.  за  десятину  (стільки 
и  вь  Полтавскій  губерній,  де  земля  не  ві.  примірь  дучша).  Це 
вже  одно  не  сходно,  —  а  друге  :  коли  у  пользованіп  крестьянь 


^)  Остатну  скобку  —  з  правого  боку  —  Др — в  забув  дати. 
^)  Далі  переч,  „ухо(дять)".  ^)  Далі"  переч,  „на".  *)  Зразу  було  : 
.три".  °)  Далі  переч.  , платять".  ^)  В  оріґ.  „загальнику"  !  ')  Зразу 
було  „Положеніем'ь  великоруськиві-ь".  ^)  В  оріґ.  „дужив'ь"!  '•^)  Далі 
переч,  „землі".  ^'^)  Далі  переч.  „10". 

ЗСІРНПК    ФІЛЬОЛІіОҐІЧПОЇ   СЕКЦІЇ,   Т.    ХІН.  2     . 


18 

не  було  стільки  землі,  то  расчетг  робиться  такї. :  за  перву  де- 
сятину платять  5  р.,  за  другу  2  р.  50  к.,  за  третю  и  четверту 
по  1  р.  25  к.,  т.  є.  за  меньшій  душевий  наділь  —  2  дес.  кре- 
стьян(и)н'ь  заплатить  по  оброку  7^2  рублів^,  а  коли  еімгя  вг  4 
душі,  то  вийде  не  легко.  Замітте,  що  арендна  ціна  вї.  такихг 
губерніяхь  низче  у  Уг  викупнойі^).  (Процесе  росчоту  вшкупа 
полевойі  землі  подібенг  усадебному,  т.  є.  оброк'ь  помножается 
на  16  р.  67  к.)  По  великоруському  положенію,  якг  бачили, 
зроблена  зманцппація  и  вг  Новороссіи,  части  Харьківскій  гу- 
берній и  на  півноч'ь  черниговскій.  Приведу  Вамг  числа  про 
Новороесію  и  Харьковщину :  вь  йіхг  наділть  на  душу  положено 
оть  З  до  4  десятинг,  —  глядючі  по  полосі,  оброкг  9  р.,  т.  є. 
отг  З  до  2^/^  (Еісатериносл.),  а  вь  Таврич.  5  десятинг  за 
туже  ціну.  Роскладка,  коли  меньше  землі  було  у  крестьянг, 
ніж-ь  по  З — 4  десятини(,)  робится  подібно  Ярославскому(,)  но 
все  таки  легче^) :  за  перву  десятину  4  р.,  а  остальні  5  р.  на 
З  десятини  по  1  р.  67  к.  Но  такі,  якг  вг  цихг  краях-ь  земля 
добра  и  зь  годомт.  дорожае,  то  крестьяне  ще  виносять  такій 
наділі).  А  ОТІ)  у  Черниговщині  на  півночній  йійі  части  (Сураж- 
екій,  Мглинскій  повіти)  погано.  У  земстві  чорніговскому  вже 
підняли  питанне,  щобг  прохати  урядг  о  пониженій  викупнихь 
платежів^.  — 

Вг  Малороссіи  (ргоргетепі  сіііе),  т.  є.  Чорн.,  Полт.,  ^2 
Харьк.  внсшій  душевий  наділі,  положено  4У2  дес.  (у  ліснихг 
черн.  повітахТ)  и  степовихі.  Харьк.,  за  характеристичну  полосу 
треба  брати  Полтавску  губер(н)ію  и  прилегающу  до  нейі  поло- 
вину Черниг.,  де  висчій  наділг  на  душу  2%  десятини,  за  ко- 
трі положено  роботи  на  1  десятину  або  оброку  %  р.  50  к.  — 
Низчій  наділ'ь  Уд  виечого.  На  викупг,  значить,  прийдетця  де- 
сятина вг  Малороссіи  середнім!,  числомі.  41  р.  67 Уг  к.  зг  ко- 
трих'ь  %  дає  урядт>  на  условіяхі.,  які  описани  при  всадьбах-ь. 
Щобг  вже  безпрепятственно  говорити  про  югозападний  край(,) 
теперг  роскажу,  якь  установлень  процесь  перехода  крестьян-ь 
на  викуп-ь,  черезг  що  у  Малороссіи  більша  '-'/^  землі  крестьян- 
скій  вже  викуплено.  При  освобожденіи  крестьянх  особимь  уря- 
домь  (а)  мировий  иосредникь  по  2 — З  на  повітг  изь 
дворянь,  назначаемихг    по    соглашенію  губернатором'ь  сь   пред- 


^)  Далі  переч.  „По  великоруському".  ^)  Ост.  скобку  --  з  пра- 
вого боку  —  Др— в  забув  дати;  „таки"  ставлю  я,  бо  в  оріґ.  напи- 


сано .тали 


«  І 


19 

зоднтелемг  дворянства  —  (иаршаїь,  виборний)  Ь)  мировий 
сьізд'ь  гт>  посредників'ь,  с)  губернске  по  крестьян- 
скниг  діламт.  приеутствіе  изі.  предвод.  губер(н)скаго, 
членовг  отг  правитедьетва  и  депутатівг  одг  дворянг)  соста- 
вляется  у  присутетвіи  крестьянї.  и  поміщика  поередникомь  уста- 
вная грамота,  по  котрій  оиреділено  число  усадебній  и  по- 
левій  землі  п  повинності  крестьянг,  котрі  могуть  вибірать  чі 
оброкь,  чі^)  панщину  (ио  расписанію  днівг).  Панщину  могуті 
постановить  тількі  на  З  года,  після  чого  могутг  зновь  уетано- 
новить  договорь  зь  паномь.  Коли  пішли  на  оброкг^  то  могуть 
перейти  на  викупть,  —  котрий  тоді  и  капнтализіруется  изь 
•оброка  показанньїмь  епособомг.  Оброкг  установляетея  (якь  и  пан- 
щина) добровольнимг  уговором'ь  крестьянг  сь  паномг  вг  гра- 
ницяхь  однако  Положенія.  Но  панг  може  заставить  крестьянг 
викупити  землю,  коли  одречетьея  одь  Уб  плати,  негарантируе- 
мойі  правительствомг^).  Такь  якг  багато  панівг  позакладали 
маєтки  у  государствен(н)ий  банкг,  а  Положеніе  позволяло  вичи- 
тувать долгг  банку  зь  викупнойі  сумми,  то  для  лпквидаціи 
многі  пани  прибігли  до  одреченія  одь  у.  части  плати,  тільки 
бь  побудити  крестьянї.  пітти  на  викупг^),  котрого  часто  кре- 
стьяне  не  хотіли,  як'ь  не  хотіли  п  овсі  брати  уставних'Б  грамоті, 
не  вірючі  ні  посредникамг,  ні  другому  урядові  и  ожидаючі 
„ноЕойі",  „настоящойі"  волі,  одг  „самого  царя",  „случного 
часу^'  и  т.  п.  Як'ь  можете  судцти(,)  у  цьому  ділі  велику  ролю 
мали  посредники  мирові:  одг  йіхї.  багато  зависіло,  одне- 
сти вь  яку  категорію  усадьбу,  одшукати,  якій  бувг  перше  на- 
ділі крестьянї,  актівноетію  чи  пассівностію  повліяти  на  одказі 
пана  ОДІ  добавочнойі,  т.  є.  V-  долі  викупнойі  плати,  одрізка 
вигона,  гарного  прогону  для  скота  до  водопою  (бо  Положеніе 
давало  крестьянамі  право  на  вигоні  чі  общій  зі  паномі,  чі 
окрімний,  водопой  тежі  пані  повинені  буві  чі  дати  свій,  чі 
встройіти  новий,  и  тоді  одвести  удобний  прогоні  и  т.  д.)  Лісу 
ві  чорноземній  полосі  крестьянамі  ві  загалі  не  положено, 
окрімі  кустарнихі  зароеліві  на  йіхі  земдяхі,  и  тихі  ліснихі 
участківі,  котрі  були  у  пользованію  окрімннхі  сімей  крестьян- 
скїїхі,  но  тамі,  де  креетьяне  пользовались  дровами  и  валежни- 
комі,  тамі  на  пана  возложено  давать  за  повинность,  опреділенну 
ві  грамоті,  крестьянамі  топливо  9  годі.  Оді  посредника  зави- 


^)  Далі  переч,  „барщиеу".   -)  Далі"  переч,  „п  удовольствіе".    ^) 
Далі"  переч,  (після  первісноі  точко)  :  „Які  можна  судпти". 


20 

сіло  багато  опредіпенне*)  якг  факта  пользованія,  такг  и  раз- 
міра  повинності,  а  то  и  уговорь  пана  одвести  лучше  крестья- 
намг  частину  ліеа  вг  владиніе  за  мість  9  літнейі  неопреділен- 
ности  и  т.  д.  и  т.  д.  Запевне,  що  поереднпкп  були  всякі.  Такг 
якь  вони  були  зь  поміщиків^,  то  дуже  свойіхг  не  обиділи,  но 
спасибі  тому,  що  наші  свійскі  пани  не  дуже  солідарні  и  дуже 
епльнаго  давденія  на  посредниківг  зробити  не  могли,  а  також-ь 
тому,  що  все  таки  міжг  панами  була  партія  чесного  люду,  най- 
більші зг  учившихся  по  унпвереитетамг,  —  то  тамг  то  сямг. 
посередники  були  добрі,  а  у^)  загалі  у  Малоросеіи  и  ві.  Ново- 
Доссіп  посередники  не  такг  ловко  воспользовались  слабими  бо- 
ками П  о  л  о  ж  є  н  і  я,  якь  більші  солідарні  міжть  собою  и  хигріщі 
панн  западного  крайю.  Одна  изь  самихі  теминхі  стороні  По- 
ложенія  було  то,  що  воно,  —  держучись  принципа  легитимизма, 
давало  усадьбу  и  землю  тільки  тімь  крестьянамі,  котрі  йійі 
мали,  а  по  тому  лішила  йійі  дворових ь.  Оберегаючи  инте- 
реси  промишленности  поміщика,  Положеніе  признало  дворовими 
уеадьбами  не  тілько  кухні  п  т.  п.  при  панскому  домі,  де  жила 
лакейска  челядь,  но  и  окрімні  хати  прп  млинахь,  пасікахі^), 
клуняхі  и  т.  п.  А  це,  не  завпсимо  (від)  того,  що  у  двірт,  узяті 
були  случайно  и  недавно  узяті  люде,  котрі  часто,  побувши  го- 
діві  5 — 10  дворовими(,)  робились  упьять  селянами,  а  коли 
пані  живі  не  ві  городі,  то  иноді  и  такі  мали  частину  землі, — 
такі  окрімі  того  люде,  живші  при  млинахі  и  т.  п.,  уже  овсі 
були  такі,  які  и  другі  селяне.  Кажучи  загально,  —  по  недав- 
ньому заведенію  (чі  лучше  сказати  организаціи  дегальнойі)  кре- 
пацтва  ві  Малороссіп  (бо  задовго  до  Катерини  вже  скла- 
дувався обпчаемь  хазяйскій  строй  подібний  до  крепацтва  почти 
ЗІ  самого  Хмільницького),  п  по  мілкоті  панства  малорусскаго 
(переробившагося  зі  козацькойі  старшини)  у  пасі  не  завелось 
того  окрімного  соеловія  дворовихі,  яке  у  Великій  Руси  стало 
ЗІ*)  холопів  І,  котрі  розличаются  закономі  пще  ві  XVII  в., 
и  котрі  иноді  одірвались^)  оді  крестьянства  хліборобного  ре- 
меснимі  знаніемі,  котре  пани  йімі  давали,  щобі  більші  оброку 
брати.  Зі  цього  усього  для  нашихі  дворовихі,  т.  є  тихі(,)  ко- 
трихі  застукало  у  дворі  нанскимі  Положеніе,  а  то  й  тихі,  кого 
пані  неправедно  записаві  у  дворові,  —  лішеніе  усадьби  и  землі 


\і  Себто:  „опредїленнб".  ^)  Далі"  переч,  „общіаі'ь".  ^)  В  оріґ. 
„пасікак'ь"  !  *)  Далї  переч.  „хлоСпів-ь).  *)  Так,  впразво;  але  може; 
зіало  бути  написано  „одрізнялись". 


21 

бую  великою  обидою.  у  послідні  часи  та  обида  загальна  и  де 
які  почасгні,  етавшийі  при  уводі  уетавнихг  грамать,  трохп 
поправлені  виееленіемї.  на  Кавказг,  по  Кубані,  (де  черезг  те 
убільшается  малоруській  злементг,  занесений  чорноморекими 
козаками)  и  инши  южні  крайі.  Коли  до  цього  прибавите,  що 
на  земляхг  казеннихі.  такг  звані  государственні  креетьяне  осво- 
боженп  на  условіяхг  далеко  легшихг  ніжь  панскі,  а  такожг 
що  вг  черниговскій  и  полтавекій  губерній  не  переводились  т.  зв. 
малороесійски  козаки,  т.  є.  люде  звіку  вольні  и  ег  землею,  ко- 
трі инші  (звісно  не  всі)  мають  землі  десятинг  одг  10  до  500 
и  більші.,  —  то  можно  позволити  собі  сказати,  что  у  загалі 
взятий  сельскій  людг  у  Малороссіи  стойіть  у  положеній  изг 
лучтих^ь  у  Роесіи  и,  —  зг  зкономичного  боку,  не  зг  худшихг 
у  Европі^).  Теперг,  якь  уже  панскі  креетьяне  найбільшь  сгали 
„еобственниками",  то  прежне  окрімне'^)  діленіе  крестьянг  бшв- 
шихї.  крепаківг,  казенних^  и  козаківг  на  волості^),  а  заведено 
(по  плану  Положенія)  загальне  волостне  управденіе  для  всіхь 
селянь,  при  чімь  волость  вибіра  собі  старшину*)  и  судг  во- 
лоетний.  Видача  свідітельствг  на  одходг,  стверженіе  договорів^ 
по  найму  и  т.  п.  діла  сельскі^)  відає  виборне  волоетне  прав- 
леніе,  а  спори  —  судг.  Поміщики  всякойі  вотчиннойі  поли- 
цийіи  лншени.  Зміня  старшину  по  представленію  посреднпка 
тільки  губернеке  по  крестьянскимї.  ділаиг  присутствіе.  Волость 
ділиться  на  села,  —  котрі  мають  сельскі  сходи,  сельскихг 
староста'')  и  суди,  тежь  виборні.  Надь  нимі  надзирає  Ми- 
ровий Сгізд-ь.  —  Багато  мілкихі.  ділг  —  по  наймамг,  внпа- 
сам-ь  ц  т.  її.  панамг  приходится  вести  черезг  волостні  и  сельскі 
управи  и  такимг  образомг  сходиться  зь  народом^,  и  зависіть 
•  одг  його  рішенія.  По  троху  пани  привикають  кончать  діла 
вг  седахі,  а  иноді  (яке  небудь  свідітельство)  и  за  свойіми  ді- 
лами обертаются  до  сельских'ь  управг,  яко  близчихг.  Есть  таки, 
що  желають  допущенія  и  йіхг  у  члени  волості,  —  якь  зро- 
блено у  Польщі,  де  зь  1864  р.  всі  жителі  гмини  —  члени  йійі. 


^)  Арендна  плата  зь  десятпна  вь  годь  теперь  в-ь  Ііолт.  губ. 
3^/^ — 5  р.,  середв.  числом'ь  4  р.,  а  оброк'ь  за  викупі»,  як-ь  бачила 
2  р.  50  к.,  которі  платючі  (а  коли  безі»  ^5  ^асти  то  1  р.  98  к.) 
крестьянпн'Ь  черезг  49  годь  стає  повинаї-ь  володарем'ь  землі.  ( -  М. 
Др.)  -)  Зразу  було  вволосне".  ^)  Хибує  слова  „скасовано",  чи  як. 
^)  Зразу  було  „старшину  голову".  *)  Далї  переч,  „рі(шає)".  ^)  Зразу 
було  „старшин-ь". 


22 

Злптію  сословій   помага    земека    реформа  ^)    городска  и  судебна^ 
про  котрі  коротко  скажу  даді.  — 

Для  югозападнихь  губерній  вийшло  оеобв  Положеніе,  при- 
ближенне  до  инвентарнихг  правилі.  1847  и  1848  г.  Перша 
одмінність  югозападного  краю  состойіть  у  способі  одчпеленія 
землі  на  крестьянь :  у  Великій  Руси^)  общинне  владіннє  зе- 
млею и  кругова  порука;  земля  отділяется  на  всю  громаду 
по  чіслу  душг,  —  а  тамг  мірь  (громада)  ділить  сама  землю 
у  пользованіе  креетьянамг ;  вг  Малороссіи  владіннє^)  наслід- 
ственне  п  тамг  законодательство  хотіло  отдать  кожній  сімгйі  те, 
що  було  у  нейі  за  крепацтва,  а  на  ділі  в(п)йшло,  що  кожна 
сімгя  получпла  чі  впшчій,  чі  нпзчій  душовий  наділг;  вг  юго- 
западнімг  краю  тежг  владіннє^)  наслідственне  и  законодатель 
хотівь  задержать  кожному  батьківске,  що  легче  було  добиться, 
бо  туть  були  писані  акти,  т.  є  инвевтарі.  Инвентарі  розличають 
креетьянг  а;  плуговпхї.  (четвернихг),  т.  є.  маючихг  4  волівь 
п  оброблявшихї.  свойі  и  паньскі  землі  свойімь  плугомг,  Із)  тя- 
глих ь  (2  воли)  с)  п  і  ш  и  X  -ь  (мавших-ь  скотг  одь  пана)  и  сі)  огоро- 
дниківг.  Більшність  буд  ап  і  ш  і,  —  на  котрпхь  причиталось  землі  на 
сімгю  (учаетокг)  4^2  десятини  и  низче  у  лучшій  полосі  (Подоль 
и  іотт>  Кіевскойі,  до  972  дес.  у  худшій  —  лісній  (півночний 
бікь  Вольїни).  Увесь  Югоз.  край  дідптся  Положеніелг  и  инвен- 
тарями  на  9  полосг : 

У  1-й  полосі :  К  і  є  в  С  Ка  я  Г.  ЮГЬ  (Ка-  "іший  наділ-ь  -  оброк-ь  за  дес. 

невск.,  Черкасе,  Чигир,  и  Звениі'ородск. 
пов.  п  Подольска  —  окрімг  Балтск. 
повіта 4'/2™'Г     Зр.  50  копи 

II  —  Югь  Волинск.  губ.  —  Сга- 
роконст.  п.,  Ю.  З  Кременецк.,  югг  Жи- 
том., Н.  Вол.,  Заславск.,  Острожск.    —  472  Зр.  Юк.. 

III  Середина  К  и  є  в  с  к.  губ.,  П  о  д. — 
Балтек.     пов.    —    окрім-ь      пограничн. 

сь    Хере.    губ 4:'І2 — 572  Д.  2  р.  70  . 

IV  Югь  Балтек.  повіта    ....  578  — 6  д.      2  р.  50 

V  Волинь  погряниці  зь  Галич- 
чиного  и  Іїольш.  (ТОгі  Влад,  пов.,  Луцкого, 
Ровенскаго,    Дубенекій   окрімї.  півночн. 


^)  Далі  иеречеркнено  :  „(управа  и  собранія  гласних-ь  [іовітові 
яГубер".  2)  Далї  оереч.  „признає".  ^)  В  оріґ.  через  помилісу,  „владі- 
нінве".  *)  Владіннє. 


23 

ПраЙКа,      ПІВН.       край     .ЧаСЛаВСК.,      ПІВН.  піший  наділ-ь  —  оброки   за  дес. 

Зах.  часть  Остр.  и  Заходня  Кремінецк.  6 — 7  д.  2 

УР)  Край  Кіевек.  губ.  (пов.  Радом., 
\'і  (Скв.  и  ?^)  — )  до  дороги  Житомір- 
скойі  — ^) 7—772  2 

VII  и  VIII  —  Кіевека  губ.  на  пів- 
ночі одг  Житом,  дор.  и  півночні  полоси 
Волпнекойі,    окрімх    названнихь    у  IX.  7^4 — 97з  1  р.  60  1  р.  50 

IX  Овручскій  и  Ковельекій  повіти 
Вол.  губ.  п  ще  де  які  худші  лісно  -  бо- 
лі гні  части  Волині  — більша  972  1  р.  35 

Піші  участки  це  більшність,  — звісно,  тяглі  и  плугові —  мали 
більшї,  и  землі  —  и  більші,  получили.  —  За  уеадьбу  Положеніе  счита 
102  р.  за  десятину  простойі  сельскойі  усадебнойі  земли  (оброку  5  р 
10  коп.),  102 — 240  р.  за  містечкову  зг  більшими  вигодами; 
більші  240  р.  назначено  за  черезвичайні  вигоди.  До  якойі  ка- 
тегорій однести  уеадьбу  —  діло  мировихь  учрежденій,  але  По- 
ложеніе не  дозволя  брати  оброку  більші  5°/^  оцінки  и  пі,обь  пла- 
тежі буві  більші  чиншу,  котрий  платився  попереду.  У  міетеч- 
кахі  торгі  на  площаді  коло  крестьянскихі  хаті  и  ві  хатахі 
кресїьянамі  волені*]иві  селахі  подавно  крестьяне  мають  право 
одкривать  напр.  шинки  и  видавать  розрішеніе  другимі^). 

У  наділі  креетьянамі  полагаются  и  сінокоси.  Про  лісп 
такі  положення:  ст.  17)  —  Л'Ьсньїе  участки,  состоящіе  ві  по- 
стоянномі  пользованіи  крестьянскихі  дворові  и  вошедшіе 
Ві  составі  мірекой  земли  (по  инвентаряиі)  остаются  за  креетья- 
нами.  Ст.  18  Господекіе  лі&са,  хотя  бш  креетьянамі  отведенн 
били  Ві  оннхі  покосн,  остаются  ві  исключитєльномі  распоря- 
женіи  пом-Ьщика,  —  но  крестьяне  впредь  до  разграниченія  или 
разверстанія  кі  однімі  міетамі  угодій  мірскихі  и  господекпхі 
сохраняюті  право  производить  ві  нихі  покосі.  —  Про 
водопоп  и  т.  п.  дивиться  вище.  — 

Які  бачите,  Положеніе  хотіло  еохранити  за  крестьянами 
йіаіи  дио  по  чаетп  всякихі  угодій,  тільки  сі  тииі,  щобі 
могли  крестьяне  йіхі  викупити,  або,  по  соглашенію  сі  паномі,  — 


*)  Далі  переч,  „піваочн".  -)  Годї  відчитати.  ^)  Далї,  а  сар,, 
„Скверна  ао(лоса)''.  *)  Далі,  після  „вь",  переч. :  «силу  чого  теаерть 
вони  дають  —  раз  могутр-  да".  ^)  Крестьянскі  садки,  пасіки,  ого- 
роди и  т.  и.  за  чертою  села  считаются  не  як^  усадьба,  а  яко  по- 
левий  наділь.  ( —  М.  Др.) 


24 

огділитн  одь  паньскихг  угодій.  Положеніе  предписиваїо  по- 
ереднпкам'ь,  при  вводі  уставнихг  грамоть  „удостовірятись,  при 
помощі  пданів'ь,  а  оеобенно  черезь  опрось  еуеідніхь  сторонніхі. 
крестьянь  н  другпхь  лицг:  чі  не  вменьшилось  у  маєтку  число 
дворівг,  наділенннхт,  землею,  протівг  числа,  показанного  у  инвен- 
тарі.  чі  не^)  вкорочена^)  міра  пішпхг  і  тяглпхг  участківг,  чі 
не  иереведено  яке  число  хозяевг  изть  плуговихь  у  тяглі,  зг  тя- 
глихг  у  піші  и  т.  д.  —  Уменьшать  міру  землі  громадськойі  до- 
зволено тільки  БО  добровольному  соглашенію  и  то  сробленному 
при  посторонніхг  свідкахь  п  ег  великими  ограниченіями,  изг 
котрихг  найважніще  те,  що  громада  тоді  може  одріктись  одь 
части  землі,  якг  у  нейі  все  таки  остается  часть  рівна  помно- 
женному  на  число  дворівг  тіні  типі 'у  пішого  участка,  що 
зветця  коренний  наділь. 

Отг  туть  то  и  показали  свою  ловкость  посередники  з'ь  по- 
ляківг.  Метою  йіх-ь  було  зробить  уставну  грамоту,  якь  можно 
дальше  одь  инвентарів-ь,  т.  є.  вменьшити  число  землі  и  угодій 
крестьянскихь.  —  для  чого  у  полі,  лісахг,  пасьбахг  и  т.  д. 
не  гляділи  на  те,  що  було  крестьянске  давно,  а  писали,  що  хо- 
тіли, а  часомг  пускали  грамоти  по  добровольному,  буцімг 
то,  соглашенію,  що  давало  ще  більшу  волю  робити  грамоту  не 
вважаючи  на  пнвентарі,  Звісно(,)  зг  цього  виходили  то  тамг  то 
сямТ)  неудовольствія  крестьянь,  котрі  не  обходились  безть  при- 
зива  війскь.  Найбільш-ь  посередники,  маршали,  депутати  були 
З'Ь  ляхівь,  а  котрі  були  и  православні,  то,  за  малою  частію(.) 
туди  жг  тяглп.  У  очахг  крестьянь  це  все  були  ляхи -пани, 
котрі  не  ту  волю  запровадять,  що  од'ь  царя  прийшла. 
А  такг  якг  вони  бачили,  що  ляхи  готовлять  повстанне,  то  не 
трудно  було  йім'ь  дійти  до  того,  що  ляхи  зг  тим7>  и  бунту- 
ются  протів'ьцаря,  що  вінть  людям ь  добра  хоче. 
Зг  того  почали  и  сами  крестьяне  готовиться  до  войни  и  стали 
кувать  по  ночамг  у  кузнях-ь  ножі,  списи  і  т.  п.  Администрація 
конфискувала  оружіе  иу  ляхівг  и  у  крестьянг.  Кт.  весні  1863  г. 
почали  посередники  доносить,  що  духг  неповиновія  и  буй- 
ства р  а  спространяется  міжг  крестьянами  и  гро- 
зить откригим'ь  б  унтом -Б.  Вь  силу  такихг  донесеній  кіев- 
скій  губернатора  послав'ь  у  оойїзд-ь  члена  губернскаго  присутствія 
по  крестьянскинь  ділам-ь  по  селамх  сь  правомг  требувать  во- 
єнну силу  протівх  крестьянь.  Указг  про  це  підписань  25  Апр. 


^)  Далі  иереч.  ,вме".  ^)  Далі  переч,  „размір-ь' 


25 

а  27  началось  поветанне^)  поляківг.  Креетьяне  скрізь  перев'ья- 
залп  повстанців^,  зг  котрими  войеко  мало  діло  тільки  у  З  міе- 
цяхі.  Посередники,  —  по  расчотамг  котрихг  войеко  мусило  усми- 
рять бунть  крестьянг,  —  стали  подавать  донесенія,  що  тамї. 
то     и     тамт.    (де    креетьяне    забрали     повстанцівї.)    произошлп 

взриви  неповиновенія  крестьянь  пом'Ьщикамг  и  посредникамї. 

Одновременно  зг  доносами  на  крестьянть  шли^)  доноси  на 
хлопоманівг,  аііаз  украйнофілівг,  котрі  то  и  суть  при- 
чина дурного  духу  крестьянї.,  та  ще  у  добавокг  и  замишляють 
одторженіе  Южной  Роесіи  одь  государетва.  Іще,  якг  тількі  збі- 
рався  у  Києві  комитеть  для  напиеанія  предположеній  обь  осво- 
божденіи  крестьянь  у  1858  році,  —  то  його  члени  подали  жа- 
лобу на  Граматку  Куліша,  якь  на  демагоги чну.  Потімг  шли 
доноси  на  Антоновича  и  кіевеку  громаду  хлопоманівг,  а  передь 
самою  рухавкою  1863  г.  кіевскій  губернекій  маршала  подававї. 
прошеніе  о  знесеній  могили  Шевченка,  яко  центра  хлопоманскомі 
агитаціи.  Подольскі  дворяне,  подавшіе  адресь  о  приеоединеніа 
йіхг  до  Царства  Польского  оправдувались  у  сенаті  на  суді  тімг, 
що  йімг  буде  у  Польщі  безопасніше  одг  свіріпствующпхї,  у  юго- 
западнімї.  краю  хлопоманівь,  —  котрихг  мета  —  уманска  різня 
1769  г.  и  коліівщина. 

На  другий  день  кінця  короткодневнойі  польскойі  рухавки 
кіевскій  генерала- губернатор-ь  Анненковь  говоривь  :  „ми  по- 
кончили  сг  подавленіемт,  нічтожнаго  польскаго  бунта,  но  виз- 
вали силу,  гораздо  большую  —  народг,  за  которимі.  стоить  пар- 
тія гораздо  опасн'Ьйшая  —  украйнофілн"  (котрихї.  якг  разь 
тоді  Катковї.  поражавь,  яко  пособниківь  поляківг).  Нічтожна 
дурость  одного  кружка  у  Переяславі,  котрі  у  пьяному  виді  мо- 
лоли де  що  и  були  арестовані  полякомть  -  исправникомї,(,)  дала 
зачіпку  Анненкову  внсказувати  и  у  Петербурга.,  що  теперг 
страшні  не  поляки,  а  украйнофило  -  хлопомани !  —  Польскі  дуки 
коло  Кіева  не  стояли  за  повстанців^, :  нехай  и  вішають,  особливо, 
коли  у  голови  поставлені  були  прості  люде,  тілько  бг  по  кре- 
стьянскому  ділу  осталось  по  старому.  Тімг  чаеомї.  Муравьевт. 
у  Вільні  дойшовг  до  того  жг,  що  и  Бибиковг,  т.  є.  що  без'ь 
реальнаго  освобожденія  крестьянг  руській  злементг  у  запа- 
дному  краю  не  буде  кріпокг,  пустив'ь  дві  міри:^)  а)  неме- 
дленное     прекращеніе    обязате льнихг    отношеній 


*)  Иовстанне.    2)  Далі'    переч.   „такови(?)    что".     ^)  Далі  переч, 
„а)  загальне  и  моментальне  зничтонсеніе". 


26 

креетьянг  кї,  пом'Ьщикам'ь,  т.  є.  хоть  би  де  креетьяне 
по  грамоті  ище  одробляли  за  землю  и  усадьбу  панщиною,  то 
вона  зноситься,  и  креетьяне  значить  усі  робляться  оброчними, 
но  платять  оброкг  не  пану,  а  вь  казну,  котра  вже  платить  пану, 
т.  є.  Ь)  обязательний  и  общійвпкупг  крестьянекихь. 
земель.  А  ці  дві  міри  повели  третю:  с)  повірку  устав- 
нихг  грамот ь.  За  Бильною  пішов-ь  нехотя  и  Киевг,  — 
н  тамі.^)  зроблено  повірочні  коммисіи.  У  голові  кіевскойі 
поставлено  багатого  пана  кіевскойі  и  мадороссійекихг  губерній 
Галагана.  Поставленіе  повірочнихг  комиссій  повело  переборе 
состава  мировпхі>  ііоеередників'ь  и  удаленіе  зг  його  поляківг. 
На  місто  йіхї>  налізло  багато  уеякойі  калічі,  но  не  мало  п  пут- 
нихг,  не  мало  университетскойі  молодіжі,  котру  поляки  винили 
Вї.  хлопоманіи.  А  тутг  ище  й  самг  Галагань  колись  водивсь 
зь  Кулишемг  и  вг  1857  р.  видавг  Украйінскі  пісні  —  значить, 
є  зачіпка  и  всю  концесію  винити  у  хлопоманіи.  Щобї.  йійі  пе- 
рекинути, пойіхали  Анненковг  и  Кіевскій  губернскій  маршала 
Хбрвать  у  Петербурга,  —  а  передг  тимь,  щобг  показать,  що 
„ми  бунтовщиківь  не  милуемг",  повісили  у  Києві  университет- 
ского  берейтора  Ольшанского,  котрій  бувт.  якобг  то  начальни- 
ком'ь  конннці  у  рухавці,  —  и  для  страху  повезли  у  Петер- 
бургь  зкс-гимназпста  б  класса  Синегуба,  предводителя  великого 
малоруського  повстання  у  Переяславскім'ь  повіті. 

Одначе  Синегуба  хоть  заперли  у  III  одділеніи,  (де  зг  нимь 
бились  годівг  2  и  не  могли  добиться,  що  то  за  велика  мало- 
руська рухавка,  —  да  й  пустили  на  всі  4  стороньї),  хоть  Хор- 
вата и  вступйвг  крестьянамь  45.000  р.  (це  та  7г,  чаеть,  ко- 
трою вінг  би  все  рівно  не  получив-ь),  —  а  муравьевскихг 
мір'ь  не  взяли  назадг.  Анненковг  вийшовг  вг  одставку,  на  його 
місце  назначені  Безак'ь,  коммисію  Галаганову  и  Галагана  одсто- 
ронили,  —  но  те  жть  саме  діло  звелено  робити  губернскимг 
присутетвіямі  по  кр.  ділам-ь  під-ь  началом^  Генер.  -  губернатора. 
Зь  тихг  порь  нові  мирові  посередники,  надг  которими  скрізь 
по  повітам-ь  поставлено  предсідателівг  мировихг  зйі- 
здівь  (по  більшій  части  зг  университетскихг)  звернули  увагу 
на  а)  возвращеніе  крестьянамг  инвентарнойі  землі,  а  буде  ще 
й  по  инвентарямь  у  нихь  вменьшена  земля,  то  нахожденіе 
тійі  землі,  котра  іп  ге  була    у   крестьянг  передг    1847  г.    Ь) 


^)     В     оріг.     далі     ще     „таїнь",     після     чого     переч.     ,уста- 
(новлено)". 


27 

пониженіе  викупнихг  платежей,  назначеннихь  по  грамотамтьг 
вище  силї.  креетьянї),  черезт.  що  по  югозападному  краю  у  загали 
ціна  викупна  знижена  на  30%.  Боюсь  помилитись,  —  но 
скільки  памгятаю,  еь  1864  г.  вернуто  крестьянамт.  до  1.500.000 
десятинг  одібранойі  вг  нихь  пнвентарнойі  землі^).  Окрімї,  по- 
левойі  землі  отдано  крестьянамь  багато  еадківь,  левадь,  заро- 
слівг,  лісивї»,  допущени  креетьяне  кг  пользованію  лісовими  по- 
косами н  випасами  и  т.  п.  Щобь  довести  до  кінця  цю  роботу, 
треба,  щобг  було  зроблено,  якь  у  нась  кажуть  офиціально 
развер  станів  угоді й,  т.  є.  конечне  отділеніе  крестьянекойі 
землі  одг  паньскойі,  особливо  важне  тамг,  де  наприклад^  у  лисі, 
—  за  паномг  земля  и  яісг,  а  за  крестьянами  право  покоеа,  чі 
рубки  топлива.  Но  найлучшій  виході,  це,  щобг  пань  виділив'ь 
крестьянамї.  хоть  малий  кусокг  та  у  повню  собственность.  Цього 
можно  достигнуть  общнмг  разверетаніемг  обязательнимг,  —  але 
воно  требує  сложнойі  кадастровойі  роботи,  —  и  добровольнимг  со- 
глашеніемть  крестьяні.  зь  поміщіїкомг  підь  надзоромг  безприе- 
трастного  посередника.  Не  мало  такихь  разверетаній  уже  зро- 
блено, —  але  папи  у  більшності  не  згодятця  ні  на  що,  вса 
надіющись,  що  може  вийде  такий  впдивї,  у  админиетраційі,  коли 
вони,  якї,  у  насг  сміютея,  изї.  разверстанія  зроблять 
наверстані  є. 

Надг  поименованними  працями :  знахожденіемг  здавнейі 
крестьянекойі  землі  (иричімї.  знайшлось,  що  окрім'ь  пнвентар- 
нойі у  де  якихї.  крестьянг  киевскойі  и  подольскойі  губ.  були 
и  власні  землі  по  актамг  ще  зі,  ХУШ  в.)  и  наді,  пониженіел'ь 
викупнихг  платіжівг,  —  працювали  мирові  уряди  найлучше  одг 
1864  —  до  весни  1866  г.  При  чім  вийшло  чудне  и  для  не- 
жителя  Росеіи  мало  зрозуине  діло  :  прогрессивний  впливі.,  ко- 
трий у  Росеіи  ставь  побиватись  ииенно  реакцією  після  поль- 
ского  повстання  1863  р.  н  котрий  у  самім  зерні  свойімі.  бувь 
демократичним!.,  більші,  соціальнимі.  ніжі.  політіїчнимі.,  — 
у  пору  реакцій  продолжався  у  западнімг  краю  піді.  скорлупою 
военнойі  диктатури,  —  бо  для  демократизиа  крестьянске  діло 
у  Польщі  и  у  западній  Руси  давало  поле  для  роботи.  Пред- 
етавитель  аристократичнойі  реакцийі  у  печати  россійекій,  Катковь, 
кричаві.  підгоняючи  диктатуру  Муравьева,  а  (на)  демократичні 
посліди  йійі  заплющував^  очі.  Та  ж'ь  половина  печаті  россій- 
екойі,  котра,  на  скільки  можна  було,  не   одобряла  полицейскойі 


^)  С.аова  від  „крестьянам'ь"  підчеркнені  звич.  оливцем. 


"28 

діктатури  и  національного  фанатизму  (якт.  СІТ.  В-Ьд.),  теперь 
стала  оборонщицею  крестьянского  діла  у  Зап.  краю,  про  „соціа- 
листичеекій  характере"  которого  стали  писать  поляки  и  потімг 
німці  і  руськп  пани  попереду  у  Тіте8(,)  Кеуие  сі  є  8  сіеих 
ЛІ  о  ПСІ  є  8  п  иншихі»,  а  потімь  у  заведенній  у  Петербурзі  ча- 
сописі В'Ьеть.  Добра  доля  аристократій  руськойі  п  висчихі» 
урядових'],  лиць  отділїїлась  одг  національнойі  реакцийі  полякамг 
п  пристала  до  В'Ьстп^),  боячись  росходу  вплива  западного 
краю  и  на  оставню  Русь.  Одсіого  у  ході  крестьянского  діла 
у  цімг  крайі  почались  хитанія,  нерівність.  Вистрілг  Каракозова 
4  Апр.  1866  на  царя  подавг  силу  аристократичній  реакцийі, 
котра  ознаменувалась  рескриптомь  13  Мая,  у  коему  царь  при- 
зивань „охраннтельні  начала",  остерігаючі  „собетвенность",  — 
(розумій,  не  хлопску,  а  панску)  п  т.  п.  Хоть  и  послідувавь 
секретниі!  циркулярі,  койім-ь  обгяснялось,  що  рескрипт'ь  13 
Мая  не  належить  до  Западного  края,  одначе  край  цей  почувь 
на  собі  силу  рескрипта.  Зь  тийі  пори  усяка  жалоба  пана  на^^ 
посередника  починалась  указаніем-ь  на  рескрипть  13  Мая. 
У  Бильні  змінено  генерала  губернатора  п  нові  стали  усе  дер- 
жати речі  про  „законность",  —  святе  слово,  которе  одначе  мало 
смисль  такій  же,  якг  и  „охрана  собственноети"  рескр.  13  М.^) 
Хитанія  у  діли  крестьянскімг  перешли  у  явній  склінь  на  пань- 
ску  сторону.  У  Вільні  зроблени  були  проакти  обь  новій  по- 
вірці  уставнихь  грамать  п  висчіп  оцінці  викупа  тамь,  де*)  обь- 
явится,  що  у  дійствительному  пользованіи  у  крестьянь  знахо- 
диться більш'ь  землі,  ніжь  по  граматі.  Але  такі  явні  виходи 
були  не  приняті  у  „главнімь  комитеті  по  крестьян- 
ским-ь  діламг"  у  Петербурзі"  (предеід.  В.  Кн.  Конетантинь 
Микол.  ^;  и  панамг  остались  почаетпі  переміни,  за  поміччю  генер. 
губернаторівг,    повороті  у  свою  пользу  тихг  граиоть,  котрі  ще 


^)  Далї  переч,  „гро".  ^)  Далі'  переч,  „рескрипі-ь".  ^)  Далі"  пе- 
речеркнеяо  пачмм  чорнилом  —  червонавим:  „Після  саіерти  кіев- 
ского  генер.  губ.  Безака  назначили  п  туди  зь  паяскойї  партійі 
князя  Дондукова''.  Сиі>і  чорнилом  пороблено  й  кілька  дальших  по- 
правок і  вставок  самнаї  автором,  —  очивидячкп,  пізнїще,  коли  він 
витребував  від  адресата  сей  лист  аадля  перегляду  (Про  се  див. 
далі    лист    Нучинського    з  14.    II.  1873).  ^)  Далі  переч,  „ока(жеся)". 

°)  Треііа  туті»  помянути  добромг  Каткова,  котормй,  аабувшв 
колишній  свій  арпстократвзмь,  преенергично  нападавь  на  „виленски 
проекти".  (М.  Др.)  —  Сесї  слова,  так  само  як  і  ті,  що  в  скобках 
у  тексті,  вписані  пізнїще  червонавим  атраментом  (- М.  II.) 


29- 

не  пройшли  черезг  головний  викупний  комитетть,  та 
мечти  про  разверетаніе.  Кажу  мечти,  бо  зь  того  часу,  якь  ви- 
ленскі  проекти  зйіли  облизня  у  Петербурзі(,)  адииниетрація  не 
говорить  прямо  про  разверетаніе  впгодне  для  панівг  тілько,  — 
а^)  все  толкуе  про  добровольне.  Одначе  непокинчинихт.  зовеімь- 
викупнихг  актівг,  якг  я  виізжавг  зг  Роесіи,  було  не  більша 
1.500  на  всі  три  югозап.  губернійі,  —  такг  що  теперг  бо- 
гато  дуже  шкоди  зробити  не  можно. 

Вибачайте,  коли  я  Вам-ь  обрид-ь  дуже  довгими  росказомг. 
Хотівь  збуть  зразу.  Да  й  річь  сама  й  мене  зайняла,  —  бо  це 
сторониця  зг  политико- соціальнойі  иеторийі  Роесіи,  на  котрій 
Ви  бачите  дужий  и  слабий"^)  бікг  монархическойі  диктатури, 
котра  править  у  Роесіи :  дужчий  —  більшу  свободу  уряду  у  со- 
ціальнинь  діли  (порівніть  зг  паліативностію  англійекого  уряду 
у  аграрнім^  діли  вь  ІІрландіи)  и  слабуй),  —  бо  безь  політич- 
нойі  свободи,  безг  контролю  представителівть  землі  у  всякому 
ділі  будуть  хитання  и  нерівність.  Горе  тільки  наше,  що  по 
парламентах^  сидять  представителі  не  земли  и  народу,  а  панів-ь 
та  купціві)!... 

Крестьянска  реформа  у  Роесіи  корінь  земекого  предст(а)- 
вительства,  нового  суда,  уже  зроблених^,  и  требу  є  реформи  по- 
датнойі.  Про  перві  дві  не  буду  говорити  теперь  подрібно,  тільки 
скажу,  що  Земскимг  Положеніемі.*)  установлени  для  за- 
відуванія  повітовими  и  губернскими  ділами  по  народному  здо- 
ровью,  дорогами,  хлібному  продовольствію,  злементарним'ь  шко- 
лами и  т.  п.  ділами  повітові  и  губернекі  управи.  Ви- 
бирають членів^  повітовихь  управь  гласні,  а  повітові  гласні^) 
вибірають  такожт,  губернскихг  гласних г,  котрі  зг  себе 
вибірають  губернску  у^праву.  Усе  діло  значить  лежить  на 
повітовихг  гласних г.  Иіхь  вибірають  на  згй(і)здахї.  :  сель- 
скихг  общеетв'ь,  горожанг  и  землевладільцівь 
личнихг  (вище  200  десятинт.  мають  иряму  часть  у  виборі, 
10  дес.  вибірають  виборця).  Гласні  повітові  и  губернекі  збіра- 
ються  разг  у  ГОДІ,  на  2  недільну  сесеію  для  контроля  управь 
и  уробленія  бюджету.    Важніще  діло,    зроблене   досі  земетвомь, 


^)  Слова  від  „адмонвстраціи"  надписано  пізнїще,  червонавааі 
атраментом,  а  зразу  стояло  :  „який  набудь  Кпевскій  Дондукь  бо- 
БІтся  прямо  казати  якого  йому  хочется  разверстанія".  -)  Зразу 
було :  „дужчай  о  елабчій".  ^)  Розумітп :  сторону.  *)  Далі  переч. 
„19  Февр.  48".  ')  Зразу  було:  „управо". 


зо 

€  переложеніе  почти  скрізь,  натуральних'ь  повинностей  (поп- 
равка дорог-ь,  воженіе  урядовихь  и  т.  п.)  котрі  лежали  попе- 
реду на  креетьянахг,  на  гроші  и  роекладка  міжг  уеіми  еосло- 
віями.  У  послідні  місяці  земскимг  собраніем-ь  одг  уряду  був-ь^) 
піднесена  дуже  палліативний  проекті,  податнойі  реформи,  по 
котрому  тільки  часть  подушного  окладу,  котрий  теперг  платить 
тільки  сельскій  людь,  перекладуется  на  землю.  Усі  почти  гу- 
бернскі  земскі  собранія  подали  голось,  що  треба  більші,  ради- 
кальнойі  реформи,  т.  є.  зовсімг  рівномірнойі  и  подоходнойі  по- 
дати, у  якім-ь  смислу,  навірно,  буде  вроблені,  конечний  законг. 
А  це  дуже  злегчить  сельскій  ЛЮДІ.,  що  платить  тепері.  не 
меньше  2  р.  31.  мужеськойі  душі  усякого  возрасту. 

Судебній  строй  держиться  на  урядахі.  двохг  кругівь:  а) 
тйирові  и  ]))  коронні.  Повітові  земскі  гласні  вибірають  миро- 
вихг  судей  участковихг  и  почотнихі,,  а  мирові  судді  ро- 
блять мировий  зйіздг.  Діла  не  дорожче  500  р.  (окрімі.  по- 
земельних-ь)  и  провинності  не  більшь  якг  на  300  р.  ціни  рі- 
шаются  у  мировихь  судахі..  Зйіздг  —  апелляціонна  ступінь 
на  суддю  мироваго.  На  зйіздг  може  буть  тільки  кассація  у  се- 
наті. На  з-ьйіздахг  дає  своє  сужденіе  прокурора  урядовий,  но 
у  рішенійі  части  не  має,  —  а  має  тільки  право  протеета  тежь  у 
кассаціональному  порядку.  Мирові  судді  вибіраются  на  З  года, 
якь  и  гласні  земскі.  Для  висчихг,  поземельних^  и  уголовнихг 
ділг  одг  корони  назначаются  судді  окружнихг  судіві. 
и  судебних-ь  палата  (послідніх'ь  у  ІОжній  Руси  3:  у  Києві 
(ще  буде),  у  Харкові  и  у  Одесі).  Для  розбора  уголовнихг  ділг 
члени  окружного  суда  йіздять  по  повітамі..  Надь  судебною  па- 
латою —  сенат'ь,  яко  касеаціонна  ступень.  Судорозбірательство 
устне  и  гласне)  якь  и  вг  мировихг  судахг).  У  уголовнихг 
ділахь  —  присяжні  одг  усіх-ь  сословій. 

Тепері.  кінчаю  про  своє.  Коли  Вамі>  обридло,  —  одплатіть 
мені  тимг  же  про  своє.  —  Я  счптаю  за  Вами^)  вину  одписанія 
про  літературні  діла  після  кінця  Правди.  —  Окрімь  того  прошу 
одписать  мені,  по  мірі  часу  свободного  :  1)  якь  у  Вась  уря- 
жено  школьну  раду  и  коротку  иеторию  йійі  діяній. 

2)  Скільки  було  по  сессіямг  депутатів^  руськихг  у  соймі 
Львівскімь  и  віденьскімь  од'ь  началу  конституцій  и  якого  стану  ? 
3)  Що  зроблено  и  робится  Руською  Радою  и  Матицею  для  на- 
роднойі  освіти  ?    4)  Яісь  одбувся  ЗЙІВД1.  поляківь  и    яку  часть, 


*)  Далї  переч,  ^пред(ложен)".' 2)  Далі  аереч.  „долгі.". 


31 

и  які  держали  у  йому  русини?  —  Які  уетупки  роблять  ляхи 
руськимь  прп  новому  строю  Галиччини?  5)  видання ^)  для  зле- 
ментарнойі  народнойі    просвіти    видала    и    задумує  „Просвіта". 

(Дуже  бь  я  подьякував'ь  Вамг,  якї.  би  Ви  мені  прислали 
N  N  Основи  де  були  росправи  п.  Качали  та  опиеаніе  польского 
Зйізду.  —  Якг  не  буде  потрібно  Ві&стника  Европи  и  послан- 
ного  сьогодня  артикульця,  то  тежі.  прошу  дослать  мені.  — ) 

6)  Чі  є  яки  уряди  для  розвою  музики  народнойі  у  Галич- 
чині  и  Буковині  ?  Якь  шо  надруковано  гт>  пісень,  або  зь  пере- 
ложеній  Шевченка  або  що,  то  я  бг  прохавг  и  дослати  мені  чі 
на  подержї),  чі  коли  можно,  продати.  Доси  я  знаю  тільки  Ко- 
ломєйкі  Счасного.  Чі  не  ма  де  записаних^  гуцульскихг  епівів'ь, 
—  а  може  хто  узявся  бг  записувать  мотіви  ? 

Якг  шо  на  які  зг  мойіхг  питаній  Вамг  не  буде  часу  одві- 
тити,  то  може  хто  другий  одвітить,  —  а  може  хто  зь  земля- 
ківь  и  товарпшівь  Вашихг  чі  львовекихг,  чі  станіславівскихг,  — 
котрихї.  дьякую  за  покліни,  —  має  що  запитати,  чі  коммиесію 
яку,  —  то  я  зг  радістю  зроблю. 

Жінка  Вамг  кланяєтся.  Намг  прибавилась  ще  одна  дочка.  — 
Бувайте  здорові. 

Ваш-ь  щирий 
М.  Драгоманонь 
4  Сентября. 

Заразг  прочитав^  у  газетахг,  що^)  проакть  закону  о  пе- 
чати  у  Сентябрі  буде  розбіратись  у  государетвенному  Совіті 
у  Петербурзі.  Одт.  його  зависить  буде  розвій  провинціональ- 
нойі  печаті  у  Россіи,  т.  є.  и  украйінскойі  —  Тимг  часомь  що 
день  читаешь  про  гарні  елементарні  и  популярні  видання  вели- 
коруські. Великій  стиді,  намг  буде,  коли  не  покористуємся  но- 
вими законом-ь,  котрий  не  може  заборонити^)  тиененіе  украйін- 
екихь   КНИГІ..   

Внесене  ДО  Т.  „Просвіти'' 

подане  6/9  1871*}. 

11.^)  Михайло  Петрович  Драгоманів,  професор  университета 
ев.  Владииіра  враз  с  проф.  Антоновичем  и  инчими  людьми,  ко- 

^)  В  оріґ.  „ввдиння",  а  перед  сим  мабуть  мало  бутп  написано 
„які".  2)  Далі  переч,  „нови(й)".  ^)  Далі  переч,  „друкі,  украй".  *) 
Так  воно  затотуловано  самим  Бучинським.  Чорнова  писана  чорнилом, 
окрім  зазначеного  внизу.  ^)  Перед  сим,  а  сар.  перечеркнено :  дВ  по- 
розуміню  с  п.  М.  II.  Драгомановим". 


32 

торі  за  руки  взялись,  щоб  розвивати  словесність^)  нашу  в  ро- 
сийській  Украіні,  и  видают^)  нині  твори  устноі  словесности  на- 
родноі,  доки  за  сподіваним  правом  праеовим  встигнуть  писати 
книжки  популярні  в  способі  товариства  нашого  Львівського, 
взиває  за  посередством  підписаного  Сдавний  Виділ  „Просвіти'^ 
до  взаімного  порозуміня  в  обоетороннім  просвітнім  діді,  именно 
до  заложена  продажні  книжок  так  Киівського  як  ц  Львівського 
Виданя  у  Львові.  Подібна'^)  продажня  устроілась  би  в  Киіві, 
и  ширилась  би^)  нарідна  наука  серед  границь  лояльности  в  обох 
державах^). 

Підписаний  має  честь,  сл.  виділови  предложити  слідуючий 
нарис  устроєня  такоі  продажні  книжок  у  Львові : 

„1.  Межи  товариством  „Просвітою  у  Львові  а  п.  п.  Видав- 
цями живоі  словеспости  украінськоі  и.  п.  профеесором  М.  П. 
Драгомановим  и  В.  Б.  Антоновичем  стає  слідуюча    умова  : 

2.  У  Киіві  и  Львові  основують  обі  сторони  продажні  кни- 
жок Киівського  ц  Львівського  виданя.  Тов.  Просвіта  поміш;ає 
продажню  у  своім  ліікалю,  поручае  продаж  окремому  и  одвічаль- 
ному  чоловікови  ;  Аііпеа  а  (зверху:)  по  філіях  и  книгарнях? 

3.  Получає*^)  виписані  книжки  с  Киіва,  еквівалентом 
в  замін  даючи  примірники  своіх  видань. 

4.^)  Приймає^)  с  Киіва  и  віддає  туди  в  комісову  продаж 
книжки  инчпх  видавців  по  сім,  чи  потім  боці  пожадані  и  ви- 
писані (за  Х%  рабатом). 

5.  Кождого  Липня  личбу   чинить   з    видавцями    в    Киіві'^). 

З  огляду  на  корисність  річи,  як  и  п;обп  не  відтягатись 
довше  з  завязанем  взаємин  так  пожаданих  с  Киівом  просить  під- 
писаний о  як  найскорше  порішене,  евент  :  дефинитивне  унормо- 
ване внесеноі  умови,  о  виписане  книжок  пожаданих,  п  означене 
числа  екземплярів  з  видань  „Просвіти",  яко  еквивалент  за 
„Казки  Рудченка,  т.  1.  2  и  З",  „Основу  з  1859— бО'^  „Коб- 
заря" Лисенка,  діл  Костомарова  и  и.  которі  Славне  Товариство 
будь  в  замін  будь  в  коміс  приняти  порішить  ^^^}. 


^)  Далі  переч,  „українську".  ^)  Далі  переч,  „на  разі".  ^)  Далі 
переч,  „читальня".  *}  Далі  переч,  „книжки",  відповідно  до  того  ; 
в  тексті  лишило  ся  „ширилась".  ^)  Від  „и  ширились  би" 
додано  звич.  оловцем.  ^)  Далї  переч,  „означене  число".  ')  Далі" 
нереч.:  „Дав  Приймає  и  в  комісову".  *)  Далї  переч,  „н  віддав".  ^) 
Далї  переч. :  ,,Користність  річи  савіа  за  себе  надто  ясно  говорить, 
щоб  окремо  іі  віотивуватн  взгляду  огляду  на  сю  прошу  просить 
оідпн-"  *")  Далі  переч.:  „п  о  неменче  и  о  запавшій  ухвалі  так". 


33 

о  запавшій  ухвалі  просить  підписаний  увідоми(ти)  ?  п. 
нроф.  М.  П.  Др.  (в  Гайдельберзі,  розіе  гезіапіе),  и  підписа- 
ного в  Станіславі  при  середній  улиці  N.  42. 

Медітон  Буч. 

Мел.  Бучинський  до  М.  Драгоманова. 

Високоповажний  Добродію ! 

Лист  з  4.  с.  м.  одержав  я  7.  т.  у  Станіславі.  Грік  би  Ван 
и  подумати,  щоб  таке  преважне  толковане  про  народні  справи, 
як  у  Вашім  листі,  могло  кого  в  нас  змучити,  противно,  тим  жа- 
днійше  ми  6Г0  читали  и  з  розкошею  бачимо,  що  о  много  ясніщо 
и  основніще  знаємо  нині  стрій  крестянський  у  росс.  Украіні, 
ніж,  признаємось,  свого  народу  у  Австриі;  таж  за  листом  Вашим 
ми  нинішні  не  ті  вже  що  вчорашні,  коли  у  нас  вже  нині  фактів 
жменя  готова,  щоб  в  случаю  нею  одною  всі  софизма,  ложі 
и  фрази  кацапствующих  наших  застукати.  Оттак,  Добродію, 
праця,  що  Ви  собі  завдали(,)  не  піде  марно,  и  віддамо,  на  скільки 
Станіслава  стало,  працю  Вам  за  працю,  де  не  здужаємо,  там 
Львів  на(с)  виручить  перед  Вами,  а  „Строй  крестянський"  пе- 
реписуємо на  пять  рук  до  россилки  громадам  ;  щоб  его^)  на  па- 
мять  училися  хлопці  та^)  до  наших  устав  рівнали  и  розбирали, 
яко  часть  науки  свойськоі,  уетноі  и  рукописноі,  доки  вилаго- 
дите  лам  брошуру  до  друку.  Потреба  та-коі  брошури  необходима 
и  на  часі  конечна,  бо  час  уже(,)  щоб  ми  Галичане  пізнавши  за 
Квіткою  п  Шевченком  свій  нарід  по  мові,  пісні  и  звичаю  за 
кордоном,  —  спізнали  и  его  теперішну  долю  и  законність  по- 
літичну, судебну  и  духовну.  Нехай  же  слово  Ваше  розходится 
в  громаді,  з  осі^)  его  користь  розходитимеся  у  всім  народі, 
коли  поставимо  часонись  нашу  власну,  на  нині  брошура  єдина 
до  сего  дорога,  и  до  неі  радимо  и  просимо  Вас  всі  усильно 
завязати  переписку  з  нашим  батьком  Качалою  Степаном. 
Він  від  48.  р.  муж  у  нас  народний  и  всіх  крестянських 
справ  свідок  живобачний,  моглиб  Ви  у  двійку  за  порозумінеи 
написати  н.  пр.  розвій  крестянськоі  справи  обопільний  з  неви- 
мовною користею  для  обох  полів ^).  Він  здолівби  по  актам  напи- 


^)  В  оріґ.,  тут  і  далі',  в  цім -о  слові,  стоїть  „б"  з  двома  точ- 
ками зверху,  але  такої  букви  нема  нї  в  одній  друкарнї.  '^)  В  оріґ. 
„то".  ^)  Так  впразно,  —  що  має  значити  хиба  „з-відсї".  ^)  Се  б 
то :  половин,  частин  (України). 

ЗБІРНИК  Фільол'ьоґічної  сЕкщі,  т.  хиі.  з 


34 

сатії  протяг  тої  справи  в  Галичині  и  Угорщині,  про  котору  ми 
у  Львові  як  раз  тілько  знаємо,  що  многі  кияне  про  Галичину. 
Зложити  паралельно  петорию  увласненя  селян  в  Австриі  и  Росиі, 
думаю,  булоб  н  тому  складно,  що  при  розмаїтих  обставинах  по- 
дібні або  й  однакі  засади  руководили  правительства,  бо 
и  в  Австриі  стояв  від  Осипа  II  1782  реі'уламин  подданчий, 
стояв  1848  р.  принцип  „неприкосновенной  собственноети  земли" 
поміщиків,  відданоі  сіє  ,іиге  у  посередний  викуп  селянам,  па- 
нувала хоть  мовчки  та  сЗе  Гасіо  засада  у  сервитутових  комисіях 
1866  р.  (при  порішеню  прав  спільного  уживаня  лісів,  па- 
совпск  и  поля  орного,  де  власність  не  певна)  та  засада,  ща 
села  постали  на  займанщинах  поміщиків,  которі  осадили  людей 
на  своїм  '/рунті  робітників.  Компсия  вибрана  через  сойм  з  ви- 
ділу краєвого  з  самих  панських  поеіпаків,  —  розіжджала  по 
дворах,  добре  вгощана,  сз^дила  як  до  ріжних  повітів,  менче  або 
більше  безчельно.  Презесом  був  и  є  один  з  шефів  намісництва, 
и  презес  Іо\уаг2у8І\уа  оріекі  пагосіоше],  п.  Падльевський. 
(Котеп  езі  отеп).  Пішли  спори  насильні,  —  де  куда  стрі- 
ляно жандармів,  доки  військо  або  масакрувало,  або  обозувала 
серед  піль  колосистих  кіннота  та  воли  упряжні  різала  (як  в  Ру- 
дниках) ;  виточувано  монстрезні  процеса  (як  у  Станіславі  всій 
громаді  Чорнолізькій;  за  устанок^),  —  дарма,  що  деііутовані 
громадські  так  лиш  и  перепускались  на  послуханю  у  цісара,  — 
не  нині  час  по  тому    пошукати    на    поляках    кражу    прилюдну. 

Від  „Просвіти"  ще  не  маю  одвіту  певного;  скоро  надійде, 
зараз  Вам  писатиму.  Трудностей  „Просвіта"  для  рос.  книг  не 
буде  робити  ніяких,  бо  приготована  вона  п  знає,  як  нам  вони 
пожадані.  Розправу  про  становище  (важність)  росс.  словрсности 
в  Галичині,  колиб  Ви  написали,  ми  б  надрукували  охоче 
в  „Основі",  ба,  и  крайна  пора,  ту  річ  трактувати  прилюдно. 
Прошу  подібні  дописі  слати  або  на  моі  руки,  або  Володиміру 
Навроцькому  (Сопгеріз- Ргакіікапі  Ьеі  (Іег  Ьапсіез  -  Гіпап7-- 
Вігекііоп  і  11  ЬетЬегд)  до  которого  удаюсь  власне,  щоб  маючи 
книговні  и  людий  під  рукою(,)  вилагодив  для  Вас  библіографию 
галицьку,  як  и  спис  книжок  наших  або  про  нас,  які  пропаются 
у  Львові. 

Не  похибуюся  сказати  на  перед,  що  Федькович  в  охотою 
приставби  на  видане  своїх  творів  прозою  и  віршом  —  в  Киіві, — 
та  словарець  легко  додати.  Надіюсь  вже  сего  тижня  бути  у  него 

')  Повстане,  бунт. 


35 

в  Путйлові,  тай  розіобути  деякі  недруковані  ще  его  праці,  як 
Перевід  „Слова  о  полку  Игоря"  п  н.  которі  я  у  него  перед  3. 
літами  бачив  ;  рівно  и  автобиоурафию.  Знаючи,  що  ніхто  ему  не 
зрівнає  у  знакомости  гуцулського  краю  и  звичаю  и  не  дорівнає 
ему  в  баиеах,  проситиму  его  вилагодити  таку  етнографичну  статю 
про  Гуцулів,  особливо  Буковинських;  про  Сганіелавських  и  Ко- 
ломийських (Ч^орногорців)  буде  до  тамтого  доклад  (в  співах) 
с  Станіслава.  Мотива  сподіваємось  получити  від  Кумановеького 
Николи,  семинариста.  Для  доповненя  творів  Федьковпча  пере- 
пишуть и  Вам  зашлють  Сганіславці  поодні  его  поезиі,  порозсі- 
вані у  „Меті"  и  „Ниві".  Богато  его  поезий  друковано  в  „Ве- 
черяицях",  —  та  як  многі  так  я  сей  журнал  належить  вже  до 
библиоурафичних  рідкостій,  и,  коли  ще  мого^)  дівчата  не  затра- 
тили, вишлю  Вам  его  с  Кутів,  де  родину  маю.  Читанку  Торон 
ського  вишлють  Вам  с  Станіслава ;  про  Шашкевича  Маркіяна 
пише  досить  широко  Барвинський  у  читанці,  котору  вже  маєте. 
Зі  Львова,  сподіюсь,  получите  викази,  де  и  що  коли  писано  про 
Гуцулів ;  писано  почасти  дивоглядні  річи,  що  ледви  заблукалось 
здорове  зерно ;  на  всякий  случай  моглиб  ті  статгі  служити 
тільки  докладом  до  н.  пр.  згаданого  вище  діла  Федьковича ; 
его  проводу  конечно  треба.  Але  мусите  нам  потерпіти  трохи, 
бо  до  Жовтня  у  Львові  рук  мало,  аж  академики  позйіжджаются. 

Громадяне  дякують  за  память  и  раду  ласкаву.  Библіотечки 
є  у  кождій,  а  коренем  у  них  збірники  пісень,  переписані  думи 
и  рукописні  збірники  громадські.  Мовам  чужим  вчатся  само- 
учно,  и  доки  ступати  будуть  до  переводів,  пробуются  в  етили- 
стичних  свобідних  темах  у  рукописних  своіх  уазетках.  Иліада 
Руданського  ще  не  надрукована,  и  не  знаю  чи  надрукує  іі 
„Основа*".  За  розправу  п.  Т — ва  про  казки  Рудченка,  дякуємо; 
чптаєся  пильно  в  Станіславі.  С  предмовами  по  великоруськи  на 
тепер  саийа  йпііа,  лишаємо  все  часови;  на  деякі  лиш  пункта 
одповім  незабаром. 

Одвічаю  взагалі  на  Ваші  пптаня  :  1)  Рада  школьна  єсть 
найвищою  инстанциєю  в  ділах  шкіл  нищих  и  середних  краєвих. 
Ииенує  професорів,  предписує  програми  п  учебники,  надзирає 
испити,  и  рішає  в  спорах  учеників  с  професорами  в  послідній 
инстанціп  на  виключене.  2)  Депутованнх  наших  було  від 
1860 — 1871  числом  межи  40  а  ЗО,  (7з  або  більше):  а  разу 
більш    попів,    тепер    попів,    світських    и    селян    на    рівні,    се 


^)  Роз.  екземпляра. 


36 

у  соймі ;  у  раді  державній  було  з  разу  більше,  р.  1869.  одии 
(Гушалевич,  кацап)  тепер  З,  старик  Яновеький  и  2.  селяне, 
Демків  и  Цалковеький.  3)  Рада  руска  не  кличеея  зівсім  у  вбір  ;■ 
іі  впділ :  кілька  предпрпімчнвих  святоюрців  є  доцентом  Добран- 
ськпм  готові,  віддатись  якій  будь  реакциі.  Пересадити  що  будь, 
як  н.  пр.  своіх  кандидатів  до  сойму  и  рад  повітових  не  годні 
и  не  берутся.  ^Матиця"  (и  мабуть  іі  фонди)  тільки  на  папері ; 
СІЄ  Гасіо  нема  ні  іі  ні  жадного  діланя.  Будем  рушати.  4)  З'ьйізд 
поляків  зблямувався  незабутно.  Намість  тиеячів  госгий  с  по- 
знанського н  шлезиі  висипалось  на  перон  ЗО,  кажу  :  трийцать 
чоловіка  з  шлезиі,  —  з  великою  бідою  зареквировано  на  по- 
кривку 800  краковяків.  Тисячі  народа  нареклямовано,  щоб  йшли 
дивитись  на  мизерну  чудасію  походу  тоі  горстки  люда  на  Ви- 
сокий Замок,  щоб  сипали  могилу  уніі,  що  якось  скоро  перший 
шал  проминув,  з  року  в  рік  осідаєся,  намість  вирастати.  Не 
багато  помогла  и  паругодинна  возьба  землі  тачками,  не  зріс 
копець  мимо  горячих  деклямацпй  о  вольности,  братерстві 
и  рівности,  хотяй  бесідник  и  посиішився  додати,  що  рівність 
властиво  не  може  бути,  бо  полський  нарід  старшує  духом  над 
рештою.  Се  и  инче  обертано  до  Русинів,  с  которих  ніхто  не 
взяв  уділу ;  —  а  шкода,  бо  можнаб  було  в  розкіш  висміятись 
ім  в  очи  та  и  научитись  де  чого,  ось  як  бачивши,  як  дивуются 
шлезаки,  що  такі  найшлися,  которі  іх  за  поляків  мають,  а  далі 
давай  один  шлезак  —  рос2сі\\'І2па  навчати  Русинів  вдячности 
до  Казиміра  В.  — „со  \уат  сіаї  о^іасіе",  и  до  Батури  :  що  нам 
дав  закони,  —  сіромаха !  Бачивши  ляхи,  що  Русини  мовчать, 
зн :  або  згоджуются,  або  іх  —  нема,  ну  ж  тогді  жид  Варшавер 
рівнати  Русинів  з  Мазурами,  —  словом  ірати  роль  Москалів  си 
іпіпіаіиге.  По  сеиу  забралися  ті  роїопаіз  сіє  Іоиз  ІЄ8  рау8 
тай  розіхались,  лишивши  у  львівських  журналах  немалий  Каї- 
/.еп.іаттег  с  поводу  невдачного  з-ізду.  Роль  заступника  полоно- 
русинів  мав  Платон  Костецький,  один  з  редакторів  іазети  На- 
родовоі.  —  6)  У  Львові  є  консерваторюм,  для  внхованя  артистів 
л  композиторів  музикальних,  у  Чернівцях  на  тій  же  стопі  школа 
сиіву  церковного  православного.  Управляє  нею  Сидір  Воробкевич 
(Данило  Млака^  поет  народний. 

Простіть  на  нині  Добродію,  що  тільки  сі  короткі  вісги  міг 
я  Вам  подати  на  заїїитаня  (1,  2,  З,  4,  5,  6)  Ваші;  тілько  я 
лиш  позитивного  знаю,  а  фрази  сплітати  не  хочу.  Тим  я  и  пишу 
у  Львів  В.  Навроцькому,  щоб  на  позитивних  даних  пояснив  ще 
раз    окремим    листом    до  Вас    всі    питаня.    За  В.  бвр.  на -село 


37 

пишу,    щоб  борше  читали  та  сюди  слаїи;    скоро  одержу,   зараз 
Вам  з   инчими    книжками    вишлю.     Прошу    тільки    виїжджаючи 
з  Гейдельберга  мене  о  будучім  адресі    сповістити,    та  ще  и  на 
казати  свого  сопсіегое,    щоб  опізнені    до  Вас  листи    (н.  пр.  зі 
Львова)  слав  за  Вами. 

Спішусь  дуже,  то  ж  з  дороги  док.іадати  Вам  буду  окре- 
мими листами  и  те,  до  чого  доведу  с  Федьковичем,  и  ті  мисли, 
що  повстали  за  Вашим  листом.  Де  чого  и  в  піснях  и  етноура- 
фичного,  думаю,  роздобуду  у  нідрі  Гуцул ьщини,  куди  власне 
виіжджаю. 

П.  Антоновичу  впіїлали  ми  3.  с.  л.  170  пісень  и  4.  казок 
исторпчних,  а  п.  Рудченкови  22.  казок  всіляких. 

Підчас  мого  відйізду  (на  найдальш  14.  день)  одбирає  пе- 
реписну І.  Заклинський,  студент  VIII.  класи.  (Ьеопісіаз  2а- 
к1іпзкі^,  Нбгег  СІЄҐ  VIII.  СІутп.  Кіаззе  іп  Зіапізіаи).  Колиб 
Вам  якоі  книжки  або  часописі  було  спішно  треба,  зволите  пи- 
сати ему  або  В.  Навроцькому.  З  молодших  попів  -  громадян 
наших  добреб  п  хосенно  було  завязати  Вам  переписку  з  Данилом 
Танячкевпчом,  РГаґгег  іп  Хакотагге.  Розі  02ус1б\у.  —  Алек- 
сандром  Слюсарчукои  в  Заставні,  почта  Еоцман  (на  Буковині),  — 
и  Яворовським,  в  Покревцях,    Почта  Жидачів. 

Адрес  Качали  подам  за  пару  день.  Нині  посилаю  петнцию 
Виділу  „ради  Русскоі"  до  раїи  державної,  Дідицького  „Буй- 
тура"  и  „Основу"  ;  бракуючі    числа    дошлють   "Вам    зі    Іьвова. 

До  уродин  Вашої  дочки  другої  щастя  всего  желаю,  щоб 
рівно  хороша  росла,  як  старша.  До  Вашої  пані  засилаю  поклін 
низенький,  Вас  стискаю  сердечно,  остаючись  Вам  на  услуги 
всігдп  готовий 

Бучинський 
Станіслав  10.  Вересня  1871. 


Мех.  Бучинський  до  Осипа  Федьковича 

(Чорнова). 


(До  ?)  Федьковича 
23/9  871 


В.  Д.! 


Минувшого  тижня  мав  я  у  Вас  бути    с  поклоном,    та  люта 
непогода  задержала    мене  під  Кутами,    так    що  тільки  листовно 


■о8 

можу  Вас  запитати,  —  чи  призволите,  щоб  усі  Ваші  твори,  так 
яоетйчні  (як)  порозаичні,  видалися  в  Киіві  враз  с  портр.  и  био'р. 
О  одвіт  прошу  в  имени  п.  Драг.,  проф.  унив.,  що  враз  с  п.  п. 
Рудченком,  Антоновичои  н  др.  щиро  працює  над  розвоем  нашоі 
словесноети,  п  в  тій  справі  з  нами  у  Відни  и  лично  и  писемно 
порозумівався.  За  сим  порозумінвм  основують  нині  продажні 
книжок  Киівських  у  .1ь(во)ві,  а  львх.  у  К(иі)ві,  за  взаімною 
обміною,  —  виходять  з  докладом  галицьким  Ка)  під  ред.  и. 
Рудч.,  —  а  під  ред.  Антоновича  в  Киіві  усі^)  пісні  исто- 
ричні  з  усіх  Украін,  з  долученими  цитатами  з  літописей :  устна 
словесність  Украіни  поруч  с  писаною.  Рівночасно  обрабляють 
Каівляне  историю  —  словесність  нашу  науковою  критикою  у  ве- 
ликору,  лібер.,  нам  прихильних  журналах,  як  В-Ьст.  Євр.  — 
и  товариствах,  як  „Геоур.  Обществі",  у  которім  окремий  відділ 
про  етноурафию  Малоі  Руеи  оснований  на  розправі  Кост. :  „Дві^ 
р.  н.",  з  застереженеи  окремішности  нашоі.  Тую  партию  ради 
би  ми  з  Гуцулів  почати,  яко  найввразніщого,  первісного  типу, 
и  всіх  очи  тут  на  Вас'^)  погляд(ають)  знаючи,  що  ніхто  лучше 
по  Вас  не  встиг  змалювати  цілий  бит  наших  верховинців,  коли, 
почувши  Вашого  „Новобр"  —  неписьменний  Петро  Дедерчук 
с  ТатеуговаС?)  такий  на  Вас  суд  видав :  „Сей  спочув  и  виспівав 
цілий  біль  руськ.  народу!" 

До  сего  діла  Вашоі  причини,  а  до  пісень  историчних 
и  казок^)  доклад  з  Ваших  записок  просимо,  —  а  над  усе  ла- 
скавого одвіту  що  до  видавництва  творів  Ваших  у  Киіві.  Той 
одвіт  донесу  я  як  найскорше  п.  Драгоианову,  чи  у  Гайдельберг, 
чи  у  Францию,  куди  з  Жовтнем  виїжджає.  Я  до  6.  Жовтня 
остаюсь  на  місци,  потому  осінь  и  зиму  у  Відни,  на  универ- 
ситеті. 

Кпи(нюеь)  до  В(ас)  низенько 

М.  Б. 
23.  Вересня  1871. 

Мел.  Бучинський  до  М.  Драгоманова. 

Високоповажний  Добродію ! 

Як  уже  з  листу  мого,  дат.  з  Ріжна  18.  с.  м.*)  знаєте,  не 
міг  -л  мимо  заміру  через  усілякі    пригоди   добитись    до  Федько- 


')  В  оріґ.  ще  раз  ,усі".  -)  Далі  переч,  „обертаются".    ^)  Далі 
иере !.  „Вашого".  *)  Сего  лвста  не  ма. 


39 

вича,  а  так  листовно  подав  я  ему  дня  23.  є.  м.  Ваш  проект 
з  вістями  про  видавництва  живоі  словесности,  які  нині  лаго- 
дятся  у  Киіві,  з  запрошенєм,  щоб  в  них  узяв  участь,  як  и  щоб 
розпочав  занехану  у  нас  вельми  сторону  етноїрафичну,  розпра- 
вою про  Гуцулів.  Звик  він  живо  відписувати,  тож  надіюся  за 
пару  день  Вам  его  одвіт  подати  на  нову  адресу,  до  Франциі, 
котороі  дожидаю.  Те  ж  саме  тичитея  н  одвіту  зі  Львова,  коли 
его  право  ^)  з  відтам  досі  ще  не  маєте  від  В.  Навроцького. 
В  Австриі  знялась  немала  заверюха  по  поводу  рескрипту  цісар - 
і-ького  до  чеського  соаму,  запоручуючого  'їехам  признане  окре- 
мішности  державноі  и  коронацию.  Німці  опустили  сойм  чеський 
и  Моравський,  по  німецьнпх  соймах  протестують,  часть  мини- 
стрів  подала  о  димиссию-  Поиирають  Німців  мадяре,  більшість 
поляків  у  Львові,  а  послідними  часами  и  клерикали,  а  про  16. 
Жовтня  сподіємся  парламенту  або  неповного,  або  жадного,  — 
а  опісля  при  статочнім  опорі  німців  або  лучшого  уставу  вибор- 
чого, або  систованя  уставу,  а  можз  и  абдикациі.  —  Ляхи  у  Львові 
чисто  без  програму;  Русини  те  ж  саме  поділені  межи  Коваль- 
ського н  Лавровеького  подалп  пара  противорічних  внесень 
адресу  и  проектів  до  заведеня  руського  язика  викладового  на 
руській  уимназиі  вищій  у  Львові.  Напишу  в  свій  час,  які  бу- 
дуть результати ;  внесене  угодне  Лавровеького  про  короткий  час 
каденциі  ледви  чи  прийде  в  дпскуесию.  Заперечили  дійсно,  як 
и  грозили,  ляхи  вибір  М.  Демкова,  депутата  нашого  повіту,  се- 
лянина, которого  знаєте  з  Відня.  Новий  вибір  розписано  в  Тов- 
мачи  про  6.  Жовтня,  оже  надіємось  сильноі  ауитациі  полськоі 
за  лат.  попом  Савою,  бо  решта  всі  три  Р^'спни  депутовані  Ста- 
ніславеькі.  Нарід  безпечно  вибравби  знов  Демкова  або  М.  Пи- 
лйпова,  та  боімося  попівськоі  невчасноі  ауитациі  за  котрим 
с  перепавших  св.  юрських  кандидатів. 

Колиб  до  Львова  дістатись,  міг  би  може  що  докладніще 
написати  з  де  важного,  а  в  Станіславі  сидівши  ледви  що 
з  уазс^т  вичитаєш  та  тілько  и  всего  занятя,  що  переписка  та 
толковане  с  школярами  про  поезию,  та  казки  нарідні.  В.  Воло- 
шинюк  в  Живачеві,  даровитий  хлопець,  почав  переводити 
србський  епос.  Гимназиясти  зачепились  с  питомцями  нового  ту- 
тешного  педауоуіум,  неслихано  дикими,  та  и  піддають  ім  книжки 
п  наводять  до  записок  живоі  словесности^). 


^)  Безпосередно.  ^)  Се  речене  вачеркнено  Др — виаі. 


^0 

в  горах  буваючи,  не  мало  бачив,  та  ніяко  его  писати 
у  листі;  лучше  доберу  собі  часу  и  охоти,  та  илюструючи  гу- 
цулськимп  співанками  оиишу  Вам  гори  и  верховинців,  некри- 
тичною розправою,  бо  іі  я  не  спростаю,  а  живим  описом  (8сМ1- 
(1егип§),  чи  особистою  гостиною  (Уоуапе),  —  як  Вам  лучше  до 
вподоби.    Деякі  мотива  получу  у  Львові    від  Н.  Кумановського. 

С  побитом  дводневим  у  Львові  виіжджаю  у  Відень  6.  Жов- 
тня. Туди  прошу  мині  писати  ласкаво  на  адрес:  Меіііоп  Ви- 
сгупзкіз.  еіигііапі  еп  Вгоіі  а  Г  ііпіуєгйііє  (іе  Уіеппе.  Листи, 
адресовані  в  Станіслав,  рівно  мене  доходитимуть  у  Відни. 

Клонюсь  до  Вас  низенько 

Бучинський 
Станіслав  дня  26.  Вересня  1871. 


М.  Драгоманів  до  Мел.  Бучинського. 

(Рукою  Мел.  Бучинського  написано:  „Одержав  12 

Жовтня  1871"). 

Гейдельберг'ь,  1871.  Окт.  4. 

Високоповажньїй  Мелитонг  Осиповича, 

Три  листи  Ваши  и  книжки,  тричі  послані  получивт,  я.  До- 
жидаючи именно  доеилокг,  я  и  не  оїдлисував-ь  Вамг  разг  позь 
разї..  Коли  це  забезпокоювало  Вась,  простіть.  И  на  передг  зро- 
бимо зь  Ваип  такий  уговорь :  віруйте  вь  мене,  що  я  не  зане- 
хаю одвіту  и  діла,  п(р)о  котре  аачали  мьі  розмову  пісьменну, 
але  иноді  и  не  скоро  одвічу  ні  для  чого  другого,  як'ь  чорез-ь 
розмайіті  праці,  може    дуже    розмай(і)ті,    за  котрі    хапаюсь.  — 

Дослані  Вами  книжки  такг  розсортую,  якь  Вьі  велили.  Що 
позичено,  —  верну,  а  ш;о  оставлю,  за  те  пошлю  гроші.  Зроблю 
це  незабаром-ь,  бо  черезг  2  тиждні  пойіду  вже  зг  Гейдельберга 
и  зх  землі  німецькойі,  але  на  цей  разг  шіє  не  вь  Францію, 
ЯКІ  думалось,  а  вг  Италію.  Думаю  прозіиувать  у  Флоренціи. 
Поки  мого  адресу  не  доберете,  пишіть  у  Гейдельбергь  розіе- 
ґевіапіе,  а  я  вже  оставлю  адресг  на  почті.  — 

Книжки,  дослані  Вами,  пригодились  для  роботи,  котру  за- 
стали и  котру  завдала  мені  годьіна,  але  не  для  тойі  п];е,  котру 
я  задумавг  давніше  и  для  котройі  мені  все  таки  треба  було  бь 


41 

у  власність  добутн  Правду  1869  р.  и  „Читанку"  Тороньского. 
Тільки  я  вже  не  знаю,  чі  й  доведетця  це  мині,  —  боюсь  я, 
що  „Правди"  вже  и  вг  редакцій  не  має,  коли  не  випрошу. 
А  тамг  якг  нарочно  и  є  найбільш-ь  мені  потрібне  оповіданіе 
Нечуя.  Я  думавг  писати  дві  росправи  для  „В.  Европи"  одну 
про  „нові  появи  малоруеькойі  белдетристики",  другу  п(р)о  Федь- 
ковича.  Але  думаю  я  росправг  однихг  мало.  Треба  нацруковать 
у  сборі  писання  особенно  Нечуя  и  Федьковича,  —  и  для  біль- 
шого ходу  у  Россіи,  де  вони  зоБСІмг  не  відомі,  треба  и  надру- 
ковать  ихг  у  Россіи.  Зь  Федьковичемг^  надіюсь,  Вьі  мене  зве- 
дете до  діла.  Боюсь  тільки  одного:  у  його  творахі,  треба 
було  бть  зробити  вьібірг,  такг  щобг  надруковать  саме  чисте 
золото,  —  але  хто  візьмегця  за  той  вибірь  ?  Про  Нечуя  жь  я 
тілько  и  зваю,  що  вінї.  у  Польщі  десь  учителемг,  але  яке  його 
иодлинне  имгя  и  де  вінї»,  не  знаю.  Чі  не  відомо  воно  Вамь  ? 
Треба  сь  ним  договоритця ;  да  може  у  його  є  де  що  и  не  на- 
друковане, хотя  и  ті  оповідання,  котрі  були  у  Правді(,)  уже 
можуть  зробити  книжечку  чималеньку. 

Одг  Русеова  довідуюсь,  що  Ваши  пісні  вже  у  Києві  полу- 
чені,  що  робота  надь  конечною  редакцією  вже  почалась.  Якг  я 
жду  первого  корректурного  листка  !  Зробить  вінг  мені  великі.- 
день^),  —  бо  маю  я  надію,  що  нашими  историчньпти  піснями  пока- 
жемось не  одному  славянскому  світові,  а  и  усьому  учоному  люду 
у  Европі.  Изь  Англіи  одг  Морфилля,  що  профессоромг  у  Окс- 
форді слав'ьянских'ь  язьіків'ь(,)  позавчора  получиві.  листь 
вг  одвітї)  на  посилку  Записокг  о  Южной  Руеи  и  Пісень  Макси- 
мовича. Перші  особливо  йому  показались  интересні.  —  Вибравть 
же  я  обидві  книги  для  того,  що  тамг  є  переводь  на  велико- 
руськііі  и  пояененіе  словг,  а  Морфиль  писавг  мені,  що  украин- 
скій  язнкь  дуже  важньїі  для  його  и  етоющій  труда  вчитись, 
але  труднмй.  Пише  вінь,  що  покориегуетця  досланними  мною 
книжками  (Рудченко,  Кулішь,  Максимовичі.)  для  своейі  книги, 
що  говорить  „про  Славянь,  ихь  происхожденіе  и  преданія". 
Жалко  дуже,  що  ще  не  доспіють  пісні  нсторичні  ни  для  Мор- 
филевойі  книги,  ни  для  тийі,  що  пише  Ральстонь  у  Лондоні 
про  руську  народну  словесность.  Жалко  тежь,  що  не  могу  дуже 
нагородити  европейцівг,  котрі  пишуть  про  нась,  сбірникомь  ли- 
ричинхі.  пісень,  котрих'ь  маю  Метлинскаго  тільки  вь  1-му  при- 
мірнику. Треба  думати  про  виданне^)  и  лиричнихь. 


^)  А  може  й  „велокодень".   2)  Впданне. 


45 

Ппше  мені  тежі)  Руссовь,  що  до  Вась  аоелано  книги  у  Ві- 
день уже  новий  транспорт'ь.    Чі  получилн  Вн    перший?    Майте 
на  виду,  що  прпмірниківг  зь  5  обохг    випуеків'ь  Рудченка  по- 
винні будуть  лежати    з-ь  боку    для    мене.     Мені  буде  треба  де- 
кому вг  Іїталін    дати,    тань  я  попрошу    Вась    до    часу    додер- 
жати. —  Одапшіть  мені,  що  п  янь  Вамг  дослано.  Може  що  не 
такь,  а  може  бажаєте  ще  чого,  то  я  постараюсь  направити.  Осо- 
бливо мені    хочетця  знати,    якь  Вам-ь  подобаютця  не   по  укра- 
инекі  писане,    але  про  Украйну,    або    дане    для  прпміра,    чимх 
займуетця  Россія  по  народній  беллетристиці   и    педагоііи.    Зве- 
ніть,  якх  може  допечу  Вам'ь  совітами,  але  я  прошу  Вась  дуже 
звернути  увагу  на  Гоголя  (п  Вась  и  другихь  молоднхь  литера- 
торів-ь,  про  котрих^  Вн  пи(!али).  Хотя  вінг  пиеав'Ь  не  по  укра- 
йінскі,  але  єсть  у  його  багато  и  про  Украйну  (Кулиш'ь  не  дуже 
вірно    оцінивь  ТЕорп  Гоголя,    як-ь  Вечерн  на  Хуторі  ії  Мирго- 
рода),   Гоголь  н  тутг    показань    себе    які.  велиглій  живоиисець 
люду  и  колишнього  Украпим),    а  ще  важніще,    що    віаь    усюди 
зостався  украинцемі,  по  духу  •  не  з'ь  великою  наукою  прийшовь- 
цей  хутірний  панич-ь  у  Петербург-ь  к  Москву,  але  винісь  зь  со- 
бою зг  семгі  украннскойі  чесні  идеали,  а  зь  пазі'ьятп  про  ста- 
ровину порив-ь  до  великого,    —    н    скрізь    його^)    уразила    „та 
страшная,  потрясающая  тина  (болото)  мелочей,  опутавшихь  нашу 
жизнь",    як-ь  він-ь  казавг,    —  и  подивився  вінь    на    ту  жизнь, 
як-ь     украинець:      „сквозь     видимьій     міру     см-Ьх-ь     и     нев-Ь- 
домня,  незримня  ему  слезьі!"    —    и  зробивь    велику    моральну 
реформу  не  у  одній  Великій  Руси,  а  по  всій  Россіи    міжь  гра- 
мотним-ь  людом-ь.    За  ним-ь  пішла  уся  нова  великоруська^)  спе- 
ціальна (Островский,  Успенский,  Решетников-ь)    и   россійска  ли- 
тература  (Тургенев-ь,  Гончаровг  и  други,  котрі  малюють  побить 
тихь  клаесівь,    котрі  по  всій  Россіи  подібні  дуже  між-ь   собою) 
Це  плачевне  діло,  що  вплизь  Гоголя  на  спеціальну  малорусську 
словесность  виказався  меньшим-ь,  ніжь  на  великорусську  :  Шев- 
ченко, при  своєму  великому  таланті,  все  такп  належить  до    ро- 
мантичнойі  більша,    ніжь    до    натуральнойі   школьї.     Марко 
Вовчокь  більші)  усихь  належить   до  ціейі,    —    але  й  вінь  йде 
дорогою  Квітки,  у  Стороженка  часто  зривается  сміховина  Котля- 
ревсковскихь  часінь.    А  Гоголевого    реализму  и  його  „високого 
комизму"  до    малюванія    украинского    побиту    ще  не  приложивь 
у  нась  ніхто  такь,  акг  би  треба  було:    п.  Нечуй  хіба  почина. 


')  Далі  иереч,  „иоража(ла)".    ^)  Далї  переч,  „а  Россі(йська.)^'. 


43 

Дай  Боже  з-ь  Вашойі  молодіжі  вийти"  наеяідникові  Гоголя,  — 
одг  котрого  намг  цуратись  нічого,  бо  це  одинь  зг  найсдавні- 
шихг^)  украонцівть  н  одинг  зть  найдужчих^  позтів'ь  вееевіт- 
ніхї).  —  Напишіть  мені,  чі  Вам-ь  дослано  Гоголя  ?  які  ні,  то 
я  його  зг  найвеликою  радістью  Ваиг  виправлю.  — 

Якг  будете  писати,  то  не'-)  забудьте  окрімг  тихі,  запи- 
таній(,)  котрі  лишились  ш;е  зь  перших-ь  писеиг,  отказати  та- 
кожь  и  про  нові  галицькі  стосунки.  По  газетамь  нічого  не  роз- 
беру :  які  права  руськииь  обіцяє  министерство,  на  що  згожу- 
ютьця  поляки  и  чого  требують  русини  еами.  Тако  жг,  —  що 
то  за  партія  Ковальского?  Це  жг  ляхь.  Коли  такг,  то  и  наша 
правобережна  шляхта  тежт.  почне  казати,  що  вона  украииеька 
партія.  —  Але  п  кажуть.  Не  беі  печали  сміявгся  я,  читаючи 
вь  досіанній  Вами  „Основі",  артику-дь  зь  „Кга.іи"  про  те, 
якь  готова  була  польска  молодіжг  помагати  „молодій  Русі"  и  наро- 
дові коло  Кіева  п  якг  народь  заплатив!,  за  те  „Созовіевского''. 
її  якг  можно  такь  безстидно  брехати  ?  Не  вже  хто  у  Вась  тому  по- 
вірить? Хто  жг  чуть  не  підвів-ь  едпнственнаго  поляка  перешедшого 
честно  до  украйінцівть,  Антоновича  у  Вятку,  якг  не  поляки?  Хто 
пмени  его  не  зносив'ь,  як  не  та  жг  молодіж-ь  шляхетська.  По 
цій  речі  де  що  дібрано  у  тій  чи.'/іалій  розправі  „Німці,  По- 
ляки и  Росеія",  котру  готую  для  „В'Ьїтнпка  Европи"  и  котру 
надіюсь  и  Ваиг  дослати  через-ь  місяць  -  другий. 

А  що,  кг  речі,  які  тамг  твердини  будують  по  Галиччині, 
особливо  коло  Перемишля,  п  у  якому  виді  жалпзннця  до  Воло- 
чиска  ?  Зх  нашо(го)  боку  вже  возять,  хоть  разг  у  тиждень.  — 
Вашь  М.  Драгоманов. 

(На  вступі  листа,  коміть  головою:) 

Може  через-ь  тиждЕІвг  два  буде  йіхати  моя  сестра  через-ь 
Львівг,  Відень  ві.  Италію,  и  мабудь  буде  йіхать  сама.  Хоть 
вона  вже  й  дама,  але  молода,  и  перший  разг  буде  за  гряни- 
цею.  Чі  не  помогли  бг  Вм,  а  бо  хто  другій  н  в-ь  Львові  а 
вг  Відні.  Які.  би  Вн  були  ласкаві,  написати  у  Львові.  Ро8І:е- 
гйзіапіе  Ггі.  ОІ^а  Коззаізсії,  до  кого  йій  повернутись?  Може 
що  треба  и  доставити,  то  оберніться:  вг  Новградь  Волинск'ь, 
Петру  Антоновичу  Косачу,  предсЬдателю  Мирового  сг'Ьзда. 


^)  Зразу  було  „найбільших'ь".   ')  Далі  переч,  „одкажигь". 


44 

Мєуі.  Бучинський  до  О/іьги  Косач. 

(Чорнова) 

Відень  Г2.  Жовтня  1871 

Копя^). 

Листом  з  Гайдельбергу,  з  дня  4.  є.  м.  оповістив  мене  проф. 
М.  П.  Драгоманов,  що'-^)  через  дві  неділі  від  тогді  бз^дете  про- 
їздити на  Львів  л  Відень  з^  И галію.  Зволите  у  Львові  оберну- 
тнсь  без^)  до  нашого  брата,  Володиміра  Навроцького*)  (концеп- 
тового  практиканта  при  краевій  дирекциі  скарбу,  дома  при  домя- 
никанській  улиці  N.  366.  1.  етаж  двері  на  праву  руку, —  а  у 
Відні  до  мене  (Васхупвкі,  Д¥іеп.  ІТпіуегзіІаеІ) ;  ми  дуже  ща- 
сливі будемо,  колп  в  конечних  хлопотах  подорожаих  виручимо 
сестру  чоловіка,  которого  як  батька  и  брата  любимо  и  по- 
важаєм. 

Вьізджаючи  зі  Львова  у  Відень  будьте  ласкаві  телеграм 
вислати  до  мене°);  дожидатиму  Вас  на  пероні. 


Мел.  Бучинський  до  М.  Драгоманова. 

Високоповажний  Добродію  !  ®) 

Настав  Жовтень,  а  з  ним'^)  розпочались  прелекциі,  позйіж- 
джались  люде  наші  до  городів,  пішла  жпвіще  дискуссия,  про- 
.зяблп    нові  мисли,    жпвіщі  настали    взаємини  с  Киівлянами    за 


^)  Доси  писано  звич.  оливцем,  далї  все  чорнилом.  '^)  Далі' 
переч.  „СПМ0  часами".  ^)  Написано  зверху  сааіо  „без"  —  певно 
мало  бути:  „безпечно".  *)  Далі  переч,  „Копгеріз  Ргакіікапі  Ьеі 
(іег?"  ^)  Далі  переч,  „я  тут  на  пероні  дож".  ^)  в  й  „Коия"  затиту- 
лована:  „Ласт  до  М  Драгоманова  у  Гайдельберу  18.  Жовтня  1871", — 
але  се  властиво  перерібка.  Слово  „Копя"  зверху  додано  певно  пі- 
зніще,  на  -  вгадь,  олавцем  (усе  дальше  пвсано  чорнилом).  У  Др— ва 
вона  звісно,  не  була.  Ріжницї  тут  ось-які:  '')  В  відміні:  „а  за  ним  по- 
зйіжджалпсь  наші  люде  до  городів,  пішла  живійше  дискуссия,  вивяза- 
лась  нові  мисли  и  зампсла,  (переч,  „пішло  порозуміване")  живіщі  на- 
стали взаємини  пз  киівською  братю,  за  новою  желізницею,  що  гурмою 
довозять  нам  людий  з  закордону  у  Львів  и  Відень.  Та  про  се  буду 
толкуватп  вже  вище,  тут  місце  уперед  зладитись  з  відписом  на 
лист  Ваш  з  4.  с.  м.,  которпй  получив  я  аж  12.  с.  м.  у  Відень  на- 
ставши". 


45 

новою  желізницею,  що  наконечно  стала  готовою  егго  ж  иісядя. 
Та  нехай  уперед  за  чергою  дам  одвіт  на  лист  Ваш  з  4. 
с.  м.,  —  щоб  дібратись  борше  до  справ  денних. 

Уговор  що  до  перепиеки^)  приймаю,  и  писатиму  після  сего, 
як  що  призбираєсь  все^)  з  де  важніщого,  щоб  не  цереяоню- 
ватись^)  листами  неначе*)  конвенционними^)  визитами'^). 

„Правду"  з  1869  р.  Вам  у  власність  неперемінно  добуду 
у  Львові;  був  би  я  се  зробив,  колиб  знав,  вже  у  пройі^зді  10 
с.  м.,  —  бо  іі  получити  можна.  На  зийдеж  мині  з  дива,  що 
Ви")  з  И.  Не  чуєм  незнаєтесь  хоть  листовно;  адже  ж  він  ні  тут 
ні  у  Львові  з  ииенеи  не  таівея,  сам  хороший,  чемний  молодець. 
Звеся  він  Йваном  Левицьким,  проф.  гимн.  в  Келцях®)  и  ему, 
просимо  на  все,  напишіть  від  себе ;  бо  шкода  его,  коли  ні  с  ким 
знатись  не  буде,  крім  с  П.  А.  Кулішом.  Був  він  1869  літом 
у  Відні,  а  сего  року  на  весні  у  Львові,  та  там  п  дав  и  на  свій 
наклад  своіж  повісти  друкувати.  Мають  уже  бути  книжки  неза- 
баром готові ;  та  докладніще,  про  се  видавництво  розвідаю 
у  Львові,  и  Вам  напишу,  евент.  книжки  вишлю  на  місце.  Те  ж 
саме  читанку  Торонського, 

С  Федьковичом  ні  з  відси  ні  з  оси®)  ключка  відай  готова; 
не  відписує ^'^)  на  мій  лист  ні  слова,  хоть  ніяк  не  вгадаю  —  що 


^)  В  відміаї  додано  „нашоі".  ^')  В  відм.:  „як  що  случвтся  з  де 
важніщого".  ^)  В  відм.  „церемоевтись".  ^)  В  відм.  „мов".  ^)  В  відм. 
„конвенцаональнима".  ^)  В  відм.  :  „Для  Ваших  праць  (переч, 
„були  ба  Ви  легко  дістали  „Правду"  з  1869  р.  с  Стані- 
слава, мою  таки", — )  та  коли  потрібна  „Правда  з  1869  р.,  то  спо- 
діюсь іі  зі  Львова  Вам  у  власність  добути  та  й  вислати  в  Флорен- 
цаю:  трудности  не  буде  и  с  читанкою  Торонського  ;  за  обома  пишу 
зараз  таки  Навроцькому.  Не  зийде  ж  і  т.  д.  ')  В  відм.  далі  так  : 
„досі  ні  про  особу  И.  Нечуя,  ні  про  его  повісти,  що  окрейїими 
книжками  печатаются  у  Львові,  не  маєте  відомости.  Адже  ж  и  не 
порушала  ми  в  часі  побуту  Вашого  у  Відні  сеі(,)  думали  ми(,)  но- 
торичноі  подіі  лиш  по  тій  причині,  та  нині  знаючи  сего  чоловіка 
особисто  на  усе  Вас  просимо  познакомитись  листовно  с  так  надій- 
ним поетом,  Йваном  Леввцьким,  проФ.  гимн.  в  Кельцях.-  Року  1869 
у  літі  був  він  довший  час  у  Відні,  на  початку  сего  ж  року  у  Львові 
час  довший  ;  познакомивеь  тут  с  Ііодолинеьким,  там  з  Вахнянином, 
Паріицьким  п  др. ;  нетаівшнсь  с  своїм  нменем,  сам  любий,  побдон- 
чий,  товариський  чоловік,  здружений  с  П.  А.  Кулішом.  В  час  по- 
биту свого  у  Львові  дав  до  друку  на  свій  наклад  повісти,  и  вони 
мабуть  на  укінченю  нині.  Про  то  видане  докладніщі  вісти  ще  по- 
лучу  и  Вам  донесу  незабаром.  С  Федьковичом  іт.  д.  *)  Не  знаю  допевне, 
чи  Келце,  чі  Сельці ;  в  найблпзшім  листі  подам  позитивніщий  адрес 
( — Мел.  Б.)   *)  В  відмінї  нема  слів  „ні  звідси  ні  з  оси".  ^^)  В  відм.  „не 


46 

€жу  на  ніс  могло  еістп.  Прпкрий  се,  загонистий  чоловік,  словом 
по(е)т,  ото  й  нема  дива.  Через  якийсь  час  знов  напишу  до  него, 
хоть  и  в  разі  нго  дозволу  боюся,  щоб  друга  и  нерозмотана  ключка 
не  вийшла  з  вибору  між  иго  творами ;  тут  він  ледви  с  ким  щоб 


одвічае  на  ашб  запитане  ні  пів  словом ;  оже  щось  еаіу  на  ніс  сіло, 
звочайно  щось  несподіваного  и'невідгаданого,  як  в  поета,  загонистого, 
прикрого  чоловіка  :  якесь  дитинство.  Сими  дняли  напишу  знов  до 
него.  Колпж  діло  вже  в  почині  сааііїн  утикає,  то  при  конечнім  виборі 
чистого  зерна  з  Гто  творів  зівсім  уже  виходу  не  бачу,  не  про  брак 
людий,  ті  найшлиб  ся  у  Львові,  а  про  ту  саіУіоволю  авторитета,  зіп- 
совансго  похвалами  нашими,  жвючого  навіть  (переч,  „як")  в  своіх 
ІІутиловах  як  баша  у  внляеті  безглядннм  авгократою,  незважаючим 
людий,  в  самоті  добровільній.  Оригннальнин  се  чоловік,  повен  пер- 
вісноі  сили,  зжався  з  народом,  п  носимий  ним  на  руках  від  Чере- 
моша  до  Серету  !  Колиб  Ви  до  него  впрост  написали,  надіюсь,  усе 
в  лад  пійшло  би  ;  довелась  би  річ  до  дискуссні  и  вийшли  би  друком 
аіногі  ("го  ще  не  печатані  гарні  твори,  которі  тільки  в  рукописях 
або  мавмо,  або  у  него  знаємо,  як  перевід  „Слова  о  Полку  Игоря" 
п  т.  д.  Ще  1867  р.  казав  він  мині,  що  гадає  сісти  до  автобиоурафиі 
широкої,  п  реФор>іп  поезпп,  виданих  на  книжний  лад  Б.  Дідпцьким 
1862  р.  Може  лиш  та  обітниця  здержує  і  то  нині  від  одвіту  и  до- 
зволу, —  побачимо  незабаром. 

Листами  Русова  с  Киіва  з  дня  27.  Вересня  н  Житецького 
з  1.  с.  м.  довідались  ми,  що  порядкуванє*)  ?  V  пісень  историчних 
затамувалося  и  новими  матерпялами,  п  правописею  галицьких  ? 
З  листу  Житецького  тільки  догадуюсь,  що  ?  ?  справлене  пісень  що 
до  виговору.  уніФормованого  и  перекрученого  у  збірниках  Головаць- 
кого  и  др.  Гадаю,  що  иайлучша  річ,  оставити  в  новім  виданю 
вірні  ?  давніших  з  правописею  уиі^о  Рудченка,  не  тикавши  ко- 
румпованоі  там  вимови  и  Форм  киижаих,  поставивши  напергд  сто- 
рожку виразау.  Рівночасно  получпли  ми  пакет  друків,  та  сим  разом 
не  були  се  пробні  листи  нового  збірника,  а  проуравіи  етнограФочні, 
про  „народні  юридичні  обичаї"*,  „Иовіря",  —  и  „загальний  проспект". 
Покористуємось,  и  до  діла  озьмемся  за  свіжа,  ледвп  думаного  досі, 
та  не  прецозованого  и  не  початого  ще  в  в  Галичині  аюже  про  вча- 
сність, може  про  лінність,  —  найборше  тоаіу  що  жнючи  по  селах 
и  віддихаючи  з  малку  тим  же  воздухом,  повним  казок,  повірій  н 
пісень  неспромоглись  ми  н  не  спромож(ем)ся  ще  борзо  на  обек- 
тивний  погляд,  тап  зіеЬІ  сіеп  \Уа1(і  уог  Іаиіег  Ваитеп  пісЬІ. 

Простіть  моім  субєктпвним  і  не  ясним,  та  трівожающим  мене 
увагам,  —  але  не  легко,  по  правді  сказавши,  дібрати  серця  до  по- 
дібноі  праці,  як  та,  бит  наш  народний,  лахи  наші  чи  троФоя  роз- 
вішати прати  и  сушити  на  всесвітнім  вітрі,  (переч,  „будуваї")  щоб 
виростала  своя  н&ука  на  чужій  мові  росийській,  (переч,  „без")  кри- 


'■')  Далі",    кілько  знаків    запитаня,    тілько    слів  не  можна  було 
відчитати  (вони,  або  дуже  поблекли,  або  й  відпали).  —  М.  П. 


47 

порозумівся,  маючи  власні  впображеня  як  о  всім  так  и  о  по- 
езиі  —  як  го  знаю.  Найкраще  булоб,  колиб  Ви  написали  всю 
річ  впрост  до  него;  дійшлаби,  надіюсь,  річ  до  диекуссиі  и  вий- 
шлпб  друком  многі,    нам  тільки  по  назві  або  з  рукописів    зна- 


сталізована    п    полерована    критокою,    поки  все  спишеся,    оипшеся 
и  скротикуеся  ;    поки  несгане  матерялу  для   критики  кріаі  іі  самої, 
збудуємо  нарідній  донинішній  культурі  величавий,  монументальний  — 
мавзолей,  гріб  великий,  та  смутний,  як  порамидв  египські.     За  ни- 
нішність  не  дбавши,    пропаде  не  тілько    будучність,    але  й  та  ясна 
слава,  невіднивлена  внуків  заслугою  !     Без  підстави    широкої  в  на 
роді  ні  нащо  не  здастся  пишатись  тим  же  народом,  (то  мпліонами, 
землялш  и  творами   „интересантними"  у  світі,  ні  нащо  о  них  робити 
тим  Гигоге  у  салонах  :    поки  п  конечностею  там  сталоб  :    пописува- 
тись знаемоетею  України,    бо  се  узкі,    поверхні,    чужі  круги,    хоть 
и  великим  світом  звані,  —  а  краще  :  —  зібравши  и  видаючи  живу, 
устну  словесність  нею  збогатитп    и  переобразоти  свого  духа,    прио 
бразити  і;го  до  поглядів  народних,    п    еквивалентом  за  ту    приняту 
просвіту  подати  ему  в  гго  способі  корисними  результатами  тоі  про- 
світи (що  1)і  узбиралп  в  світнім  полі.  Мисли  найкращій  найвищі  можно 
зрозуміло  виложити  и  два  рази  два    чотири  и  на  й     ?       ?       Оттак 
з  прпмірів  н.  пр.  що  до  господарства  застосованих  до  місцевої  землі 
розвинулась  би  с  часом  наука  економиї,  в  кождім  змислі,  —  с  по 
чатків  малих  н  поєдннчих  пішли  б  дальші    науки,    до    реФлексиі  и 
абстрактів,  попереджені    и    видсвіжані    поезйєю,    то  яко  такою,    то 
яко  способу  до  розшореня  мислей  естетичних  (и  ?)  загально  гуман- 
них, —  та  годі,  —  богдай  чи    не    вмовкає  поезия,  чи  не    стигне  те 
серце  кождоі  культури,  у  нас,  чи  не  пора  би  погадати  п  повернути 
так  нашими  порядками,  щоб  було  для  неі  почесне  и  розкішне  місце. 
Як  се  зробити,  не  моій  голові  сила  вгадати  ;   „то  ж,  сказавби  дехто 
може,  и  нічого  було  балакати  безладно  про  річ,  може  саму  Нігпде- 
зріпзі  непевну,  неспосібну  до  диекуссиі,  —  та  написалось  уже  и  то 
яко  одушевленє  ио  перечнтаню  пісні  -  пародиі  на  одну  з  найкращих 
дум  наріднпх  наших  котору    (иародою)  прислав  власне  нині  Русов, 
зложену  и  сцівану  Киянами(!): 

Гей,  не  дивуйте,  добриі  люде, 

що  на  Вкраїні  повстало,  — 

що  Україна  по  догвій  дрімоті 

голову  славну  підняла. 

Гей,  Українець  просить  не  много  — 

Волі  для  рідної  мово.  — 

але  не  тратить  він  к  Русі  від  того 

в  к  всім  славянам  любови. 

Братя  Славяне  !  Наша  Вкраіна 

серед  вас  усіх  пролягає, 

нікому  обиди  вона  не  вчинила 

и  тільки  добро  памятае  І 


48 

комі  его  твори,  як:  „Перевід  Игоревоі  думп",  поема  „Волошин**^ 
и  др.  Ще  в  р.  1867  казав  він  мпні,  що  гадає  засісти  до  авто- 
биоурафні  широкоі,  п  переображеня  творів,  виданих  на  книжний 
лад  Дідпцьким  (1862  р.),  —  може  та  праця  здержує  его  нині 
од  наконечного  порішеня  що  до  видавництва,  Вами  пропонова- 
ного. Л'есіегето. 

Пробних  лпстків  нового  збірника  дожидаємо  и  ми,  маючи  за 
Вашим  заходом  свою  у  нім  хоть  невелику  ще  участь,  то  ж  не- 
терпеливо. Та  праця  коло  него  затамувалась  и  новими  матеря- 
лаии,  и  правоппсею  галицьких  пісень,  особливо,  пісень,  унифор- 
ваних  у  збірнику  Головацького.  В  тім  ділі  удавались  Кияне  до 
Львова,  п  з  відтам  вирученя  дожидають,  и  листом  Житецького 
и  Русова  (з  1.  с.  м.)  у  Відень.  Гадаю  написати  Русову,  що  не 
тикаючи  форм  корумпованих  Головацького  (у  збірнику  поста- 
вивши сторожку  для  лингвістів)  конечно  тільки  змінити  тамошну 
етимолоуичну  правопись  на  фонетичну,  уиі^о  Рудченкову ;  — 
а  таку  коректуру  моглпб  ми  зробити  у  Відні,  еподіючись  ді- 
стати „Чтенія"  (с  піснями  Головацького)  у  Миклосича.  Прошу 
о  Вашу  гадку  до  погляду  повищого. 

Видане  лиричних  пісень  загадали  ми  через  пару  літ  зро- 
бити нашою  задачею  и  за  нашою  причиною  в  Галичині,  и  після 
сего  працю  розкладаємо.  Чи  не  можна  би  Морфилеви  або  Рал- 
стоновп,  про  которих  пишете,  вислати  хоть  давні  збірники  га- 
лицькі, Вацлава  з  Олеска  и  Жеготи  —  ?  Міг  бп  я  се  зі  Львова 
зробити. 

Книжок  с  Киіва  сиуналізованих  Руеовии,  и  Берштамом 
((Ііо  Киів  7.  Жовтня)  на  142  р.  60  коп.  дожидаємо  сими  днями. 
Одержавши,  вишлю  Вам  в  Италію  Рудченка.  Получили  ми  307о 
рабату  и  сплатимо  з  долу  106  р.  80  коп.  Згори  заплатимо  35  р. 
70  коп.  за  книжки  для  нашої  книговні  закуплені:  Записки 
и  обі  Граматки  Куліша,  Коетом.,  Хмелницкій.  Ушин- 
ський.  Водовозов.  Корф.  Семенов,  Добровеькиі 
Пи  пин. 


С  тобою,  Москалю,  не  зломпм  союзу, 
мп  дію  одного  народу, 
ми  довго  ділили  н  радість  н  горе.... 
То  вступнвіож  вкупі  й  в  свободу. 
Незрячиі  люде,  Ляхи,  все  питають 
чого  тим  русинам  хотіти  ? 
ЛСадаем  свободи  и  волі  громадській    и  рідної,    руської  освіти. 


49 

За  Ваш  захід  око.іо  добра  кружка  нашого  прийміт  сердечну 
подяку,  як  за  книжки  придумані,  так  п  за  раду  що  до  Гоголя 
повістей,  котору  певне  цінимо  и  приймаємо  ш;иро,  коли  сего  пи- 
сателя  по  трохи  вже  знавши  ми  и  поотарали  и  маємо  у  Подо- 
линеького  від  недавна  комплетне  его  видане.  Буде  воно  з  рук 
до  рук  вандрувати. 

В  Галичині  нічо  нового.  В  Австриі  все  ще  напружена 
квеетия  угоди  с  Чехами,  —  та  поелідними  часами  стала  ні- 
мецька сторона  перемагати,  через  поміч  сойму  львівського,  що 
не  годится  є  фінансовоі  сторони  на  чеські  артикули.  Русини 
тут  не  мають  голосу  а  министеря  не  клопоче  собі  ниип  голов. 
У  еоймі  Львівським  був  я  9.  с.  м.  очевидцем  розправи  над  про- 
ектом Лавровеького, :  завести  руський  язик  викладовий  у  4.  ви- 
щих клясах  (академичноі)  гимназиі  у  Львові,  щоб  уся  гимназия 
була  руською.  Мимо  протесту  деяких  ляшків  и  мизернпх  ви- 
ходок  святоюрців,  ухвалено  сю  важну  для  нас  уставу*).  Свято- 
юрців  веде  урядник  Ковалський  (зять  банкрота  Куземського) 
кацапствующйй,  зрештою  загорілий  німецький  чиновник.  Лавров- 
ський,  властитель  „Основи",  розумний  та  не  сміливий  чоловік, 
як  кіт  радби  у  воду  пезамочившись.  Така  и  его  „Основа"  ултра- 
лояльна  и  безбарвна,  —  оже  не  протів  неі,  а  ій  у  нагай 
п  острогу  повстає  у  Львові  маленький  на  разі,  та  чистий  і  жва- 
вий оруан  громадський,  огляд  політичний  дво  недільний.  Не 
будуть  уже  дописі  наші  ховатись  в  шуфляду,  а  буде  де  вся- 
кому сказати  слово  правди.  Проурама  сїйі  уазети  готова 
у  Львові,  —  и  дискутуєтея  исключно,  що  Львовян  нині  шкода 
в  инчій  сараві  займати.  Тому  то  и  не  відписав  Навроцький  на 
Ваші  запитаня,  та  зробить  він  се  непремінно,  завідоиляючи  Вас 
о  постановленю  ,.Просвіти",  завести  продажню  книжок  у  Львові. 
Блищі  вісти  що  до  нов^і  і^азетки  подучу  и  Вам  подай  незабаром, 
враз  с  списками  библиоурафичннми.  В  тій  справі  ще  раз  ему 
писатиму,  залучаючи  подане  до  „Просвіти",  щоб  нині  всі  збір- 
ники рукописні  пісень,  які  у  неі  зложені,  на  вибір  приділила. 
Так  и  піде  друга  посилка  Антоновнчеви. 

N.  В.  Качалу  уважаємо   в   Галичині  головою  нарідноі  стб- 
рони. 

В  листі  Житецького  читаю:  „Вчора  (1.  Жовтня)  молодший 
гурт  справляв  юбилейне  свято  старого  батька  Киівського  Макси- 


''')  Ся    звістка  зачеркнена  й  підчеркнеаа  Др — вим. 

ЗГ.ІРНПК   *ІЛЬ0Л!.0тН0Ї   СЕКЦІЇ,   Т.    XIII.  4 


50 

мовнча:  багато  було  славянеких  співів  н  братерських  річей, 
згадував  старий  и  красний  Галич".  Не  знаємо,  який  се  ювилей 
був,  за  те  добро  свідомі,  чим  є  для  наших  всіх  Украін  Макси- 
мович, и  маємо  с  сторони  Русова  за  гріх  непрощений,  не  за- 
відомити  нас  у  перед  про  так  гарний  случай,  донести  наш  и  то- 
варишів славян  привіт  у  Кпів.  Л  що,  як  би  се,  хоть  опізнив- 
шись, зробити,  и  дописатись  до  старого  зі  Львова  и  Відня  ? 
Яка  Ваша  гадка  ? 

Получившя  письмо  Ваше  12.  с.  м.  у  Відні,  того  дня  заві- 
домив  п.  Косачеву,  розіе  ге>;1ап1е  у  Львові,  що  есько  у  Львові 
и  Відні    їй  на  услуги  готові. 

Клонюсь  до  Вас  низенько 

Бучинський 
Відень   17.  Жовтня,   1871. 


Мел.  Бучинський  до  М.  Драгоманова. 

Високоповажний  Добродію ! 

Чотирі  неділь  минуло  від  коди  я  писав  до  Вас  лист  по- 
слідний,  не  одержавши  Вашоі  адреси  про  їїталію,  ні  не  діждав- 
шись пройізду  сестри  Вашоі  через  Львів  и  Відень.  Через  той 
час  годі  було  за  заходами  коло  инскрипций,  коло  ауитаций  то- 
вариських и  пр.  зібрати  мисли  до  переглядного  справозданя, 
с  того,  що,  дозрівало  у  Львові,  у  Відні  и  в  Австриі.  Нині  ж 
знов  на  вдогад  ще  в  Гайдельберу  пишу,  де  Ви  ледви  ще  оста- 
єтесь. Прошу-ж  Вашоі  ласки  зараз  по  одержаню  сого  листу  до- 
кладну мині  адресу  подати,  щоб  міг  Вам  по  ній  вислати  п  кни- 
жки, и  одвіт  на  Ваші  запитаня  з  1.  листу,  виготовлений  Нав- 
роцьким  и  Волод.  Барвінським  у  Львові. 

В  Австриі  криза  кризу  переганяє.  Министеря  Гогенварта 
пропала,  майже  доскочивши  угоди  с  Чехами,  упала  заходом  все- 
могучого  Байста.  Сего  Зевеса  Австриі  скинула  мадярська  кліка 
з  самого  зеніту,  тай  почала  господарювати  на  докір  и  самим 
німцям,  не  то  всім  славянам,  винявши  поляків.  Тіі  а  Іоиі  ргіх 
йдуть  з  мадярами  и  централами  уповаючи,  що  в  парламенті 
виходатайствують,  лиі^о  „виходять"  крихту  для  свого  шляхет- 
тського  сойму.  Оттак,  щоб  при  теці  остатись,  підписав  недб- 
биток  -  миністер  (для  Галичини  іп  єре)  їрохолський  прямі  ви- 
бори в  Чехах,  щоб  чеськими  німцями  обсадити  лави  парламенту. 


51 

Тим  ляхи  1.  сароневірилиеь  давній  політиці  и  поставили  ргае- 
сесїеп!?,  по  которім  в  свій  час  правительство  протів  них  Русинів 
до  Відня,  покличе. 

2.  Взяли  розбрат  с  Чехами,  нині  репрезентантами  не  ли- 
шень нацпональноі,  а  п  автономпчноі  и  федеральноі  опаозициі. 
■(Гл.  лист  Кошута). 

3.  Зробили  дурницю  безмисну,  бо  моравський,  вище  австрий- 
чїький  еіс.  сойм  рівно  не  вибере  депутованих,  и  рада  державна 
рівно  не  зберееі  в  чпслі  достаточнім. 

Сими  днями  конферує  їх  делеуация  з  Андрашим  („бра- 
танком''  з  1848  р")  и  надіятись  можна(,)  що  за  деякі  цяцька 
п  обіцянки  піде  сліпо  за  Андрашим,  може  п  протів  Німців, 
може  и  щоб  прилучити  Галичину  до  Угор.  Серед  тих  закрутів 
природно,  що  и  руські  галицькі  фракциі  визначуются.  Кацапи 
п  Святоюрці  пригадуются,  що  ще  живуть  н  готові  служити 
в  кождій  ліберйі,  реакцийній,  чи  ультраионтанам,  чи  централам. 
Утилитарна  партия  (Лавровського  и  „Основи")  захиталась  по 
упадку  Гогенвартового  угодового  програму,  а  напирана  то  остримн 
вимогами  нас,  народовців,  то  путана  особистими  зглядами  Лав- 
ровського для  мауяатів,  с  котрими  він  желізничими  и  пр.  инте- 
ресами  звязаний,  —  бачить,  що  годі  довше  грати  ролю  без- 
барвну,- ніяку.  Оже  зміняє  нині  „Основа"  свій  проурам,  и  під 
кирунком  народовців  заступитись  хоче  оруаном  радикальним  мо- 
лодої Галичини.  В  тім  переході  находимося  нині,  и  трудність 
в  тім,  що  ми  хочем  нове  нмя  дати  новому  оруанови,  коли  Лав- 
ровськпїї  имя  „Основа"  задержати  радби,  для  континуальности. 
Для  невеликих  наших  достатків  порішено  малий  формат  при- 
брати, в  способі  політичного  и  критичного  обзору,  аркушом  що 
дві  неділі.  Початок  вже  1.  Грудня.  Предплата  річна  4.  л.  Про- 
грам загальний  уложений  нашими  громадянами  (комітет  редак- 
цийний)  під  проводом  Ст.  Качали,  такий:  „Малоруський  нарід 
боронить  своєі  нарідноі  индивідуальности  протів  москалям  и  по- 
лякам ;  проти  тим  послідним  тілько  на  леуальній  підставі,  т.  є. 
в  краю,  в  соймі;"  дальше:  „поступ  у  всіх  кирунках:  праця 
над  моральн.  и  матер.  розво'^я  народу  и  краю;  уміркована  и  по- 
зитивна критика  наших  институций^).  Дайже  нам,  Боже,  як 
найскорше  діждатись  сего  громадського  оруану ;  оттоді  би  и  була 
розкіш  замахнути  пером  по  папері,  не  боячися  найабеолютніщоі 
в  світі  особистоі  цензури  редактора! 


^)  В  оріґ.  „пнститпций' 


53 

У  Львові  тепер  разом  два  руські  театри.  До  „Народнога> 
дому"  закватврювалн  кацаип  труппу  Моленцкого,  до  салі  сои- 
мовоі  впакувався  Бачинський.  До  каспна,  „Бесіди"  в  „Народнім 
Домі"  давно  вже  втаборились  наші,  та  „Заряд  Нар.  Дому"  на- 
решті надумавсь,  н  судово  виповів  „Бесіді''  хату.  Коли  розбрат, 
то  розбрат,  та  и  не  таківські  наші,  щоб  зараз  послухали,  оттак 
п  надіємось  процесу  прилюдного.  За  то  товариство  академиків 
,,Лихвяр"  у  Львові  стало  псключно  нашим.  У  Відні  „Основа 
руеская''  нахапала  в  члени  знов  кілька  ляхофобів  в  имя  кон- 
фузноі  руеькостп,  те  саме  у  Львові  „Академпческиіі  кружокт,", 
все  через  шельмовськпх  ляхів,  що  краєву  працю  розвівають,  та 
в  школах  середнпх  воюють,  міркуючи:  аргс8  поив  сіеіи^е". 
Крайна  потреба  гайдамацького  оруану ! 

Минувшого  тижня  получили  ми  кнвжки  на  106  р.  у  роз- 
продаж; для  ,.Січи  закуплено  в  Киіві  на  19  р.  транспорт  увесь 
стоіть  тож  19.  р.  Тих  38  р.  віддамо  з  гори  двома  ратами,  прочі 
106  р.  в  міру,  як  книжки  розходитись  будуть.  Небуло  окремоі 
посилки  до  Вас  при  тих  книжках,  тож  прошу  мині  назначити 
число  ексемплярів,  которі  Вам  з  „Вістником  Евр.  еіс."  сей  час 
вишлю.  Маємо  Рудченка  1,  2,  Лисенка,  нар.  п.  и  Кобзар.  1.^ 
Артемовськ.  1.,  Гурт,  Антонович.  Номис.  Пванишев.  До  читальні 
закуплено  Куліша:  Записки,  Граматка;  Костом.  Хмельницький. 
Монографиі ;  Ушинськпй,  Водовозов,  Корф.  Снмонов.  Дубровський; 
Пппин.  Его  история  слав,  словесн.  дуже  нам  припала  до- 
вподоби. 

Рудченка  д  Лисенка  зараз  ми  передали  проф.  Ммклосичу, 
як  с  всіма  новими  обявами  словесности  чпнимо,  —  и  скоро  по- 
лучимо  від  него  ,Чтеня",  с  Записками  Головацького,  зараз  між 
себе  переписане  розложимо,  після  того,  як  которий  яким  дпя- 
лектом  владає,  щоб  автентичні  тексти  вислати  Антоновичу.  Тепер 
бракуємо  и  переписуємо  записки  з  л.  л.  1863 — 1870,  Навроць- 
кого,  Степановича,  Царя  еіс  зложені  у  давній  ред.  ^Правди"  ; 
приділені  записки  з  сторони  „Просвіти*  незабаром  сподіємось 
також  долучити,  —  та  ледвп  перед  1.  Січня  1872  зможемо  усе 
вислати  у  Киів. 

Якийсь  проворний  землячок  дописався  иногді  до  „Слова" 
про  ювипей  Максимовича.  Оттак  ніби  басуючп  „нашому  русс- 
кому  Слову"  и  „ЄТИМ0Л07ИЧНІЙ  правописі,  основаній  Максимо- 
вичом"  —  незабвенно  зйіздив  „Матицу",  що  и  завідомлена 
с  Киіва  зівсім  з -пунорувала  и  ювилей,  и  Максимовича.  Дарма; 
а(1  ітроз^іЬіІе  пето  Іепеїиг,    и   Матица    як  не  дописалась  на 


53 

ювіїлей,  так  и  ниньки    не   може   оправдатись,    истнуючи  тільки 
в  пдеі,  котора,  як  звісно,  губи  не  має. 

З  поганенького  „Голоса"  нічого  дочитатись  неможна  крім: 
«манципациі  жінок,  Финландиі,  скандалів  в  Одесі,  класицизмі 
и  реализмі,  лайбдрагунах  еіс.  еіс.  Про  статі  „Бесідн"  тілько 
звісти  маємо ;  в  яким  стидпі  новий  закон  о  печати,  нема 
и  чутки. 

При  нинішнім  дні  веселім  прийміть,  Михайло  Петровичу, 
найсердечніщі  желаня  щастя,  здоровя  и  многих  літ,  ииенем 
громади  віденськоі  від 

Бучинського 
В  день  СБ.  Михайла, 
8.    .Іастопада,    1871 
у  Відні. 

ІУІ.  Драгоманів  до  Мєуі.  Бучинського. 

(Рукою  Мел.  Бучинського  написано:  „Одержав  22. 

Листоп  1871.") 

Флоренція,  16  Ноября  1871. 

Кільки  днівг  уже  я  у  Флоренціи,  шановньїй  Мелитонг 
Осиповичі.,  де  и  заставг,  спасибі  Вамг,  листь  Вашг,  та  за  бі- 
готнею, поки  найшовь  квартиру  и  встройівея,  не  мавь  часу 
засісти  за  одвітг  Вамх. 

Почну  зь  компліментівг.  Позвольте  приписати  Васг  до 
самихь  аккуратнійшихт.  и  гуманнійших'ь  зь  земляківь-при- 
ятелівг  у  обохь  имперіяхг:  аккуратність  же  и  незабарніеть 
у  обміні  листами  треба  почитать  за  знакь  великойі  гуманності. 
Зг  Львова  ніхто,  —  ні  у  Кіеві,  ні  я  не  маємо  ніякого  одвіту. 
Частенько  обіжають  и  мене  Кіевляне.  Тільки  Вн  безь  укору 
аки  Баярдь,  —  и  передь  Кіевом-ь  и  передо  мною,  біднимг 
бродягою.  —  РусовтЕ.  писавг  мені,  що  у  Кіеві  восхищени  ви- 
домь  присланнаго  Вами  матеріялу,  а  сегодня  получивь  одг  його 
листь,  гласящій,  що  Вн  іще  обпщали  вислать  стільки  жь. 

Не  знаю,  чі  Вн  маєте  прямі  звістки  про  справи  кіевекі, 
и  черезь  те  коротко  передамь  Вамь  те,  що  мені  писано  у  по- 
слідні  хвилі.  Казки,  якь  писавь  Рудченко  и  Житецкій,  будуть 
готовн  до  тиску  кь  Різдву.  —  розумію  III  випускь.  Пісні  го- 
тові зовсімь,  кромі  примічаній,    которі  Антоновичі,  узявся  кон- 


54 

чить  до  Января.  Байки  Глібова  печатаются,  також-ь  и  нове  ви- 
дання Де  що  про  евіт-ь  божій.  Послідне  двічі  приятно  :  разь, 
книжечка  порядочненька,  а  друге  —  значить  само  собою  упала 
одь  ветхості  заборона  печатати  по  украніньекі  педагогичні  кни- 
жки. Де  що  про  евіть  —  одчиняв  вікно  и  другими. 

Тільки  бт.  найшлись  другі !  Знаєте,  у  послідні  часи  я  не- 
разі,  думавг,  —  чому  таки  ніхто  не  переведе  хоть,  не  мудрствуя^ 
на  нашу  мову  Робинзона  Крузе.  Коли  бг  удалось  вирвати  сестру 
зь  Волнні  на  зіму  сюди.  Уже  засажу  переводить  підг  свойімг  над- 
зоромг  !  Такг  „чиновники"  надумались  пустить  у  світ'ь  „Світь 
божій",  которого  II  вип.  заборонено  було  після  Катковского  по- 
грому. Оть  зь  пооамїї  не  такх  скоро  зладимо.  Ці  ще  довго  не 
пустять  ні  Евангелія,  ні  чого  такого  по  украйінскі,  —  поки 
буде  церковна  цензура  у  Россіи.  —  Та,  терпи  козаче,  отама- 
номг  будешх !  Гакожі.  пишуть,  Лиеенко  наготовиБг  к-ь  печаті 
II  внп.  пісень,  котрі  її  положено  друковати,  на  що  и  одпущено 
йому  200  рублівь  у  помічь.  Наготовивг  вінть  и  нові  евойі  ори- 
нальні  твори,  та  про  йіхг  нічого  не  пишуть  мені.  —  Вш  по- 
винні вже  получити  книжки  одг  Беренштамма.  Напишіть,  якь 
вони  Вамг  уподобались  и  міжг  ними  Музика  до  Кобзаря  Ли- 
сенкова.  Звіщаю  для  памьятп,  що  недавно  вийшовь  у  Петер- 
бурзі и  II  вип.  Украйінскихі)  Пісень  Рубця,  проф.  тамошнейі 
консерваторій,  (кожний  75  коп.),  а  сьогодня  прочитавг  у  СПет. 
Відом.,  що  того  жь  Рубця  вийшли :  одноголосншя  ді&тскія 
и'ксиЕ  и  подвіжншя  игрьі  сь  народними  руескими  мелодіями,  Ц. 
1  р.  Думаю,  що  тутг  повинні  буть  и  малоруські.  —  Може,  Ви 
й  сами  знаєте  де  що  зь  того,  про  що  звіщаю  Вась,  —  а  може 
й  ні.  Коли  ні,  —  то  думаю,  що  звістки  про  те,  що  у  нась. 
діло^)  літературно -художественне  де  якть  бреде,  будуть  для 
Ваег  не  безь  утіхи. 

Не  могу  зї,  Вашого  листа  ясно  увообразити,  на  чімг  стадо 
у  Васг  діло  о  переписці  діалектами  галицькими  пісень  зг  збір- 
ника Головацького.  Вн,  здается,  беретесь  тільки  за  корректуру 
у  печатнихг  листахь,  а  Кияне,  здается,  хотять,  щобг  у  Васг 
було  переписано.  Дуже  вони  бояться,  якг  би  не  сочинить  пере- 
жисуючи  нееуществующаго  язнка.  Діло  справди  опасне  !  Ви  вже^ 
поможіть  изг  усіейі  сили  не  впасти  у  гріх'ь. 

На  щотг  другихг  виданій,  —  якь  Федьковича,  Нечуя,  — 
нічого    не    можу    сказати.    Федькович'ь    мовчить.    Що  Нечуй  — 


^)  Далі  переч.  ,научео-" 


55 

Левитській(,)  я  це  знавг  давно  одг  Номиса  и  Кулиша.  Да  уся 
штука  и  у  мене  у  тому,  що  и  я  такь  які  н  Вьі  не  знаю,  чі 
в  Келці  вінь,  чі  вг  Сідлці,  чі  де.  Одь  Ваег  то  я  и  думавг 
добуть  повний  адрееь  його,  щобь  завести  зі,  нимг  перепиеку. 
А  теперг  Вн  пишете,  що  вінь  отдавг  у  печать  свойі  повістки. 
Значить,  и  безг  наег  діло  творилось.  Боюсь  тільки,  щобг,  якг 
вінь  печатае  у  Австріи,  то  не  вишло  якихг  задержокг  на  кор- 
доні, або  й  не  замкнули  куди  такг  його  квижок-ь,  що  потімг 
и  зг  собаками  не  найдешь.  Зг  нашими  земляками  це  бува.  Оть 
знайдіть  лишь,  де  Пісні,  напечатані  М.  Вовчкомг  у  Цюриху! 
Такі,  я  Вамг  у  поясь  поклонюсь!  Будьте  даскави,  якг  дознає- 
тесь одреділенніше,  де,  якг  печатаються  твори  Нечуя  и  коли  світа 
побачять,  —  то  и  мені  одпишіть. 

Про  діла  Австрійскїї,  а  у  частності  галицькі  теперг  уже 
почти  овсі  нічого  не  знаю.  Тутешні  газети  тимї,  хуже  німець- 
кихг,  що  закордонними  ділами  займаются  мало.  А  такг  якь  я 
не  розсмакувавї.  іще,  що  за  важні  птиці  еиньорьі  Селла,  Ра- 
тацці  и  т.  п.,  то  почти  и  газетть  не  читаю,  такг  що  иноді 
тільки  и  почерпаю  звістки  політичні  зь  свойіхх  Петерб.  Відо- 
мостей, одстаючи  одг^)  Европи  на  7 — 8  днівг.  Про  Галиччину 
и  тамь  не  багато  почерпнешь.  Огг  учора  читавг,  що  якись  ру- 
сини програмну  видали,  щобь  поддержувати  конституцію,  дер- 
жатись Австріи,  не  здаватись  ні  поляками,  ні  Россіи.  А  яки  це 
русини,  там-ь  не  написано.  —  За  характеристику  Лавровского 
и  Кульчицького^)  Вамг   спасибі 

Зі,  Вашихї,  вістей  порадувала  мене  найбільше,  що  у  .Іьвові 
думають  завести  власню  газету.  Буде  вона  чисто  політична,  чі 
й  літературна?  Хто  йійі  буде  видавцемі,?  Коли  бь  у  Васг  за- 
вівся щирий,  власний,  чисто  громадський  орган-ь,  тоді  бь  и 
зт>  нашого  боку  треба  бг  було  поставити  собі  задачею  писати 
Вамь  постоянні,  а  не  одрнвочні  корреспонденціи  про  наші,  край 
и  государство,  щоб'ь  знали  аасі,  у  нашімг  реальнімі,  побиту. 
Тільки  для  успіха  діла  тре5а,  щобг  органі,  буві,  чисто  громад- 
скій.  Знаєте,  що  я  скажу  Вам'ь,  шановний  Мелитоне  Осиповичі,. 
Здаетця  мені,  що,  які,  ні  мала  численно  руська  интеллигенція 
у  Галиччині,  якг  вона  не  поділена  дуже  на  кружки  и  партій,  — 
а  ище  бг  треба  одинь  росколі,  учинити :  уже  отділились  т.  звані 
молоді  русини  (народовці)  оді,  старихг  святоюрцівг.  Та  й  у 
молодому  дуже  ще  (богато)  старого.    Міжг    народовцями  є  такі, 


*)  Далї  переч,  „сві(та)".    2)  Ковальського! 


56 

що  бігають  по  лагерямь,  та  більшг  одг  урядів^  помочі  ждуть, 
ніжь  справди  одь  народу,  більші  конституційними  фокусами  за- 
интересовані,  ніжг  справою  народу,  піднятіемь^)  народного 
богатства  п  просвіти.  Огг  якь  би  молодіжь,  правдива  —  наро- 
дова  поставила  собі  девизомь :  „не  надійтеся  ні  на  князі,  ні  на 
синп  человіческія !"  —  „ищите  собі  правди,  —  а  сія  вся  при- 
ложатея  вамг!"  Борони  мене  Боже  совітовать  росколь  у  смислі 
роздору.  Я  одг  усього  сердця  думаю,  що  можно  бг  де  у  чому 
идти  и  рядомг.  Я  тілько  кажу  про  теоретичну  мету,  котору 
собі  поставити  могла  б'ь  правдива  иолодіж'ь,  т.  є.  щобг  поставити 
у  тінь  и  предоставптн  другими  фокуси  сг  урядами  чі  то  мо- 
сковскимі),  чі  польекпм'ь,  чі  австрійскимь,  а  собі  вибрать  науку, 
художество  и  народню  освіту,  —  наміряючись,  якг  тільки  можно 
буде,  завести  свій  и  журналі  у  такому  незавпсимому  дусі. 

А,  знаєте,  оть  воекрешенія  „Мети",  а  то  й  „Правди" 
сь  прибавкою  злементівг  „Руеи"  и  „Основи"  багато  добра  я  не 
жду.  Буде  не  безь  пользи,  —  але  все  таки  и  винце  и  бур- 
дюки будуть  сгареньки,  хоть  и  підіатані  новими.  Молодіжі 
бг  треба  не  на  латки  йти,  —  а  на^)  мішки,  хоть  и  на  ма- 
леньки  поки.  Повторю  ще,  що  незавиеимость  не  виключає  тер- 
мимости.    —    Бьібачьте  за  цю    отвлеченність  п  многоглаголаніе. 

Тепер'ь  по  пословиці,  —  хто  везе,  того  й  поганяють:  по- 
звольте на  Вась  наложить  ще  одну  коммиссію,  котора  буде  не 
безг  пользи  и  для  нашого  діла.  Есть  у  мене  родичі  у  Пол- 
тавек.  губ.,  Хорольскому  повіті.  Якові  Максимовичі  Козенцові, 
Чоловікь  віні  молодий,  ЗІ  порядочнимі  достаткомі,  и  сносно 
малює  акварелью  и  маслянними  красками.  Теаері  віні  задумавь 
узятись  за  фотографію.  Струмени  у  його  є,  —  и  де  які  проби 
ВІНІ  мені  приславі :  для  лучшойі  роботи  треба  йому  лучшого 
прибору.  Оті  ВІНІ  мене  просить,  чі  не  могу  я  йому  у  Відні 
купить  у  Еоі  діїїпкі  ег  еі  Со.,  або  у  Віеігіег'а  камеру 
обскуру,  або  хоть  обіективі  для  цільнойі  пластинки  у  108  мілі- 
метріві  у  діаметрі  сі  фокусннмь  разстояніемі  у  ЗО  сентіме- 
тріві.  —  А  коли  я  буду  у  Відні  ?  Череп  годі  почти  —  не 
можете  Ви,  М.  Осип.,  справитись  у  поимеиованньїхі  майстріві, 
що  буде  стойіть  описаний  обіектіві  и  одвічающа  йому  камера- 
обскура,  а  такожі  пересьідка  у  Россію  до  Кременчуга  (усе  чу- 
гункою)?  Та  чі  не  позволите  Козенцову  вислать  Вамі  гроші  на 


^)  Далї  переч,  „його".    ^)  Зраяу  зам.  „на",  в  обох  (ввщнх)  мі- 
сцях було  „вть". 


57 

устрійство  підг  Вашимг  надзоромь  одсняки  пнетруиента  нзь 
Відня  у  Роееію.  Я  думаю,  що  изг  цього  Козенцова  ми  де  яку 
користь  нзвлечемо.  Які.  діллетантг  и  чоловікг  далеко  не  бідний 
(и  бездільний),  —  вінть  може  підг  руководствоиь  знаючих^ 
людей  дуже  пригодитись  для  зтнографичнойі  роботи.  Такь  якь 
про  Іонина  нема  звістки,  то  я  уже  мисленно  заиінивть  його 
Козенцовимі.  у  тій  зкепедиціи  у  Баші  гори,  що  мені  и  во  сні 
привиджуетея,  її  котору  я,  —  живг  буть  не  хочу,  —  я  сповню. 
Так-ь  поможіть,  Мелітонг  Осипович'ь,  здобуть  камеру  и  обгек- 
тівг,  —  хай  лишь  поки  К  — вг  підучуется. 

Про  Максимовича  я  й  самг  такожг,  якь  и  Вьі,  взнані,  після 
діла.  Коли  полагаете  потрібним!.,  —  то  напишіть  йому,  тільки 
вінь  теперг  уже  виіхавг  зг  Кіева  на  свою  Михайлову  гору 
(Полтавск.  губ.,  Золотоношск.  уЬздь,  дер.  ІІрохоровка,  Мих. 
Алекс.  Максимовичі.  Можно  писати  и  ві.  Кіевек.  губ.  вг  гор. 
Каневі),  —  бо  ця  його  Мих.  гора  надь  Дніпромь  напротивг 
Каніва  и  Шевченковойі  могильї.  Чудесне  місто,  —  и  треба  намі. 
колись  буде  тамг  старого  одвідати).  Щобг  не  вийшло  плутаниці 
зть  листами,  напишіть  и  одішліть  у  Кіевь,  п  якг  старьтй  вер- 
неться, —  а  я  думаю,  що  зімуватеме  віні.  у  Кіеві,  то  йому 
отдадуть. 

Максимовичі,  нагадаві.  мені  Качалу.  Ви  совітували  мені 
написати  до  його,  п  теїіері.  Вашу  приписк)^,  що  почитаєте  його 
головою(,)  могу  поняти  такі.,  що  Вн  які.  бьі  докоряєте,  що  я 
цього  не  зробиві..  А  я  разі.,  —  адресу  не  знаю,  а  ві.  друге,  — 
боюсь  ні  зь  того,  ні  ЗІ.  сього  до  чоловіка  писати,  котрий  мене 
не  знає.  Полагаюеь  на  Ваші.  судь. 

Які.  би  Морфилеві^)  хто  виславі.  сбірники,  які  тільки  можно, 
то  зробиві.  би  добре  діло,  —  бо  по  листаиг  його,  чоловікі,  віні. 
діломь  народностей  славянскихі.  щиро  запнтересований  и  чоло- 
вікі. любезпий.  Книга  його  Тії  є  81ауе^>  друкуется.  Та  таки 
и  окрімг  Морфпля  лично,  не  пошкодить,  які.  у  Оксфорді  буде 
сбірнок'ь  нашойі  народнойі^)  словесности. 

Книжки,  що  Вьі  прислали  мені(,)  ще  будуть  мені  кільки 
часи  потрібні,  —  бо  ще  не  поробиві.  усіхі,  виписокі..  Коли 
Вамг  нічого,  —  позвольте  задержать,  а  якь  що,  —  то  напишіть, 
заразі,  вишлю.  Та  звістить  мене,  чі  можна  Вамі.  дослать  гроші, 
що  винен-ь  за  книжки  1  т.  '^/^  итальянскими  бумагами,  бо 
инчихі.  теперь    не    маю.    —    Та    чого  довго  думати :    укладаю 


^)  Далі  аереч.  „Вьі",  ^)  Далі  переч.  „по9(зії)". 


58 

у  цей  листь  10  лир-ь    на  покритіе  долга  и  на  другі  коммиссіи^ 
які  случаться. 

Оть  наприклад-ь,  —  чі  не  можете  достати  у  лястахь  єван- 
геліє^) украйінське  и  послати  його  підг  крейцбандомг  у  Кіевгу. 
университеть  студенту  Трегубову,  а  другий  примірнинь  тако- 
вимь  же  епособомг  Йвану  Яковл.  Рудченку,  вг  Житомірг, 
контрольн.  палата.  Обверніть  у  яку  небудь  німецьку  газету, 
або  що  невинне.  Або  пошліть  и  цілими  книжечками  підг  крейц- 
бандами,  або  у  пісьмах'ь,  одірвавши  тверді  палітурки.  У  послі- 
днімь  случайі  посилайте  не  зь  разу  4  піеьма,  а  по  одному 
через'ь  тиждень  и  не  франкуйте. 

Досадно  мені  писати  про  таки  остороги  и  стидно  за  наші 
порядки,  и  особенно  мені,  котрий  хоче  миру,  а  не^)  меча;  — 
та  що  зробить,  коли  катковщина  злучилась  зт>  попівщиною. 
Треба  потерпіть.  По  всьому  видно,  що  йійі  на  довге  не  хва- 
тить^), и  5  годть  не  проживуть  у  сили.  Потімг  упьять  трошки 
піднімуться.  Треба  тільки,  щобг  застати  наст,  більші,  практич- 
ними и  більші,  вооруженними  працею  п  наукою,  ніжг  до  цього 
часу,  а  особенно  у  1863  г.  Коли  теперг  у  Вась  уже  у  рукахї. 
Костомарова  и  Семенова  Огечествов'йдї&ніе,  —  то  можете  про- 
вірить  те,  що  я  казавг*)  Вамь  у  Відні,  т.  є.  що  зроблене  на- 
укою (Коетомаров'ь)  не  побідиме  и  пролізло  и  у  школу  (Семе- 
нов'ь^.  Як-ь  Вамг  подобалось  це  Отечествов'Ьд'Ьніе  ?  —  Кг  слову 
ище  одна  библіографнчна  звістка(,)  хоть  и  дуже  гола:  у  Пе- 
бурзі  вийшов'ь  сбірникг  слав,  пісень  у  переводі  на  велико- 
руській язикг,  —  изд.  Гербеля  (Позля  слаиянх  552  стр.,  ц.  Зу^ 
р.)  У  сборнику  144  пісні  нар.,  и  313  стихотвор.  позтівг  лич- 
нихг,  изг  нихг  21  малор.,  7  червонор.  пісень,  12  б'Ьлорусск., 
32  малор.,  11  червонор.  стихотвореній'').  При  кожному  отділі 
етатьи  пояснительні,  у  тімг  разі  Костомарова  и  Головацького. 
Я  навряд-ь  щоб'ь  побачивг  скоро  цей  сбірник'ь,  а  Вамг  у  Відні 
може  й  попадется.  Якь  попадегся,  то  напишіть  и  мині  про 
його.  —  От'ь  якт.  би  був-ь  у  Вась  свій  журнал'ь,  то  треба  б'ь 
заставлять  Кіевлянг  писати  правильно  хоть  библіографію.  — 
Та  поки  що,  а  коли  бг  хто  зх  Вашихь  таку  библіографію  и  по- 


*)  Далі,  в  оріґ.  ще  „и",  але  непотрібне.  ^)  Зразу  зам.  від  „и 
особенно",  було :  „Та  що  зробить,  коло  Катковщвна  злучилась 
з  виз(?)".  3)  Далі  переч.:  „Що  до  Каткова  напр."  *)  Далі  переч, 
„у  Вась".  *)  Далі  переч.:   „Я  переглядав-ь  щобь  поба(чнв)". 


5^ 

литичні  корресаонденціи  писавТ)  хоть  разг  у  місяць.    Я  готов'ь 
йіх  переводить  для  СПВ'Ьдомоетей,  або  Вістн.  Европн. 

На  сімі»  поки  до^)  другого  листа.  Товариству  передайте^ 
мій  щирий  привітг.  Ва^іії»  кланяется  моя  жінка  л  Яидка. 

Вашг  М.  Драгоманов'ь. 

Пишіть  по  прежнему :  розіе  -  гезіапіе.  —  На  всякій  елучай  же 
ось  мій  адресь  :  Ріагга  сіеііа  Зіо'погіа.  іцотеззо  сіеііа  уіа  сіеііа 
СопсІоИа.  11,  4  Ріапіо.  Високо,  —  але  місто  чудесне.  Дивлюсь 
зг  вікон-ь  на  плаць,  якг  на  сцену.  Та  й  сонце  гріє  сьогодня. 
ажі.  пече. 


М.  Драгоманів  до  Мел.  Бучинського. 

(Рукою  Мел.  Бучинського   написано:   „Одержав 
5.  Грудня  1871"). 

Флоренція   1871   г.,   26  Ноября. 

Високоповажний  Мелитонть  Осипович'ь,  — 

Більшї.  тиждня  якг  одіслав'ь  Вамх  письмо  своє  уже  від- 
сіля у  одвітї.  на  те  Ваше,  що  заставт.  туїг  перееланншм'ь 
зг  Гейдельберга.  У  цьому  одвіті  вложивь  я  п  10  дирь,  — 
хоть  п  пославг  не  „реккомандованно",  для  того  що  порядків^ 
тутешніх-ь  мало  знаю,  а  плутаться  по  канціляріямї.  мені  огидло 
ище  як-ь  забіравг  евойі  вещи  на  таможні.  (Вимучпли  итальянь- 
екі  чиновники  хоть  би  й  нашими!  Не  даромі.  .,єдинстео"  за- 
вели!) Надіюсь,  що  не  пропало  моє  письмо.  Слідовадо  бг  по- 
ждать одвіту  Вашого,  —  та  не  втерпіжг  мені,  бо  поелідне  пи- 
сьмо Ваше  торкає  мене  живо. 

Спасибі  й  Вамь  и  віденьским'Ь  громадянами  за"^;  памьять 
про  мене  „у  день  св.  Михайла"  и  пожеланія,  которі  одг  усього 
серця  повертаю  и  на  Вась.  (Тільки  я  не  обичайнаго  св.  Ми- 
хайла 8  Ноября  именник'ь,  а  на  Михайлове  „Чудо  вг  Колос- 
сахі)^)  6  Сент.  —  яке  чудо,  я  цього  и  доси  не  довідався,  — 
справляю  заразомь  именини  и  рожденіе.  Оце  одбув^  ЗО  годь 
у  Гейдельберзі,  оставшись,  окрім-ь  сімги,  безь*)  жаднойі  близь- 


*)  Далї  переч,  „иобачеііня".     ^)    В    оріґ.    через    помилку  „на' 
*)  В  оріґ.   „Колосаех'ь".  ^)  Далї  переч,  „усяк(ої)''. 


60 

койі  людини.  —  Кг  речі :  попадався  Вамть,  або  кому  у  Львові 
Прпгара,  доценть  зь  Одессьі,  мій  добрий  приятель,  полтавець 
родомг,  кпевлянинг  по  университету,  котрий  пойіхав'ь  у  Авгуеті 
зг  Гейдельберга  на  Львівг  п  писав-ь  мені  зь  Одеесм  п(р)о 
Львівг,  але  дуже   у  общихг    еловахг?)    —  Теперг  до  справь  ! 

Зь  нетерпінням'ь  сліжу  я  за  звістками  зг  Австріи  и  ради 
цього  перечитую  ніиецьки  газети  (тутешний  кабанет'ь  чтенія 
Уісиязенх  має  КоІпійсЬе  2.  Аи(д)зЬ.  А11§ет.,  N.  Рг. 
Рге88е),  —  бо  итальянці  не  дуже  то  багато  пишуть  про  чужі 
діла  и  крайі.  Та  жавойі  сути  по  газетами  не  висліаишг:  все 
мпністри,  та  голі  нмена,  а  народівг  и  не  видно !  Нічого  я  не 
розберу  у  цихг  змінах-ь  миністрівг.  Боюсь  уподобитись  гоголе- 
вому  почтмейстеру,  восклицающему :  „война  сь  Турками  бу- 
дет-ь "  —  но^)  який  небудь  смисль  мігї)  би  добрати  у  всій 
миниетерскій  путаниці  тілько  тоді,  якь  би  допустивг,  що  на 
весні  Австрія  зг  Пруссією  прийдуть  „у  нашого  Государя" 
поляківг  отнімать.  Коли  бг  тільки  кончилось  отнятіемь  поляківг 
и  присоединеніемг  пхь  до  Вашихг  (Вамх  тільки  накладно),  то 
ще  бг  нічого,  намі.  би  й  лучше.  А  якг  заберуть  йіхг  Гоген- 
цоллернн,  —  жаль  йіхь  еамнхг,  хоть  вони  лучшого  и  не  заслу- 
жили. Угри  жь  чімг  більша  наберуть  румунів^  та  словьянг 
тииТ)  скоріша  проваляться.  —  Та  одначе,  чорті,  зг  нею,  гт>  ви- 
сокою політикою.  Перейдемо  до  діла  малого,  але  такого(,)  що 
колись  підточать  усякій  високий  будинок^,  збитий  мошенниками, 
т.  є,  політиками. 

Не  знаю,  якг  Вам-ь  прийшлось  по  душі  те,  що  я  писавг 
Вамг  про  „молоду  Русь"  и  йійі  становище  кь  парламентарній 
політиці.  Я  боюсь,  якь  би  чого  не  такг  понняли,  якг  я  дуиавь : 
погана  вь  мене  (зь  Россіи  вивезена)  манера  говорити  не  безг 
зубоскальства  хотя  6%  про  дуже  важну  справу ;  та  й  трохи  при- 
мішуется  те  жї.  російська  черта :  ми  не  вкусивши  смаку  парла- 
ментаризму тоді  ЯКІ.  у  його  усі  вірували  у  Европі  и  у  нась 
декабристи,  —  зть  койіхь  розумніщий  Ник.  Ив.  Турге- 
невь  виерг  на  цихь  дняхг),  дожились  до  того,  що  у  йому  зне- 
вірются  усі,  окрімг  тихг,  хто  вигоду  зь  його  має,  —  конце- 
ссіи  дорогь  и  т.  и.  Але  головну  мисль  мою  почитаю  сходною 
зг  Башею :  „гайдамацькій  органі.*,  мающий  мету  и  опору  тільки 
у  народі  и    усе    друге    почитаючій    тілько    времвнним'ь    діломі. 


^)  Далі"  переч,  ^одонг  бн".   ^)  Далі'  переч,   „це". 


61 

в  орудіемг.  Вибір'ь  для  такого  органу  редакторомь  Качали,, 
скільки  я  знаю  його  по  ипсаннямг  у  „Оенові"  про  ,.вЕсоку  по- 
літику" и  його  нікчемність  є,  якг  би  одвітг  судьбою  угото- 
ванніїй  на  моє  безпорядочне  писаніе.  Тільки,  знаєте,  що  я 
скажу  про  слова  виппсанні  Вами  зг  программу  Вашого  органу  ?• 
А  скажу  я:  зробіть  ище  одинг^)  ступень  до  реадизму !  Зоста- 
вили Вш  австрійску  державу  зь  министраии  и  Віднемг,  зо- 
ставте^)  позаду  и  росеійську  зь  Москвою.  Переносите  Ви  усю 
борбу  на  почву  Гаднччини,  у  соймг,  у  село  и  т.  д.  Зь  якойі  жг 
Вамг  речі  виступать  яко  бороннтелн  малоруеькойі  народності! 
одь  моекалівг,  котрих^  Вн  у  Галнччнні  не  маєте.  Якг  ми 
зг  москалями  устроемось,  —  це  вже  наше  діло,  за  вашниг 
кордономг,  а  начнете  Вн  нась  боронить,  —  коли  бь'"')  гірше 
не  стало,  бо  усякій,  хто  за  другого  робе  и  говорить,  помилокг 
великихї.  наробить.  Які.  би  мені  Ви  позволили,  або  дали  місто 
у  Вашому*)  оогану  для  статті,  котра  би  изложила  не  озираю- 
чись ні  на  що  одь  повного  серця,  наши  (т.  є.  мене  и  других^» 
подібних^  у  Роесіи)  мислі  обь  украйінскимг  вопросі,  —  я  бь 
зробиві.  це  у  довгенькому  писанню.  Теперг,  —  лишаючи  тео- 
ретичний бікг  діла  (про  котрий  скажу  тілько,  що  воно  дуже  не 
просте  и  у  многому  не  безї.  спору),  —  скажу  коротко  о  пра- 
ктичнімг:  ми  у  Роесіи  повернули  увесь  вопроег  на  научну  до- 
рогу и  художественну ;  пользуючись  тимг,  що  усі  говорять  про 
.^,Руеь",  „руській",  про  „народність",  —  ми  кажемо(:)  п  мп 
Русь,  руські,  —  хочемо  виложить  научно  нашу  народню  исто- 
рію,  мову,  розробити  нашу  народню  пісню.  А  які  ми  руські,  — 
чі  ми  разновидність  общого,  чі  окремне  30ВСІМ1.,  —  цього  правду 
сказати  гарно  ніхто  не  знає  и  изг  тихг,  конімг  здается,  ще 
йімг  відомі  тайни  Божій,  —  да  й  якг  його  сказати,  коли  напр. 
словаря  свого  не  маємо.  Теперь  географнчне  общєство  знаряжа 
агнограф.  зкспедицію  у  юго-западний  край,  позводить  у  свойі 
члени  тихг,  койіхт.  колись  висилали °)  у  Архангельскь  за  етно- 
графію малоруську,  обіщае  завести  у  Кіеві  отділг  особин,  як-ь 
тамї.  наберется  10  членівг  (недавно  за  Чубинскимг  возведени 
у  члени :  Антпновичь,  Новицкій  и  я,  теперг  прибавлять  проф. 
Кистяковского'^),  —  зобрані  Чубинскимг  сь  прибавкою  старихт 
матєрьялів'ь  громади  зг  1862 — 1864  рр.  зтнографичні  матерьяли 


^)  Далі  переч,  „шагь".  ^)  В  оріґ.  „заставта".  ^)  Далі  переч, 
.худше".  *)  Далі  переч,  „будучому"  (в  оріґ.  „будучомо"!)  ^)  Дал: 
переч.  „адмв(нїстратввно  ?)"    ^)  Далї  переч.  „N  В". 


^2 

печата  геогр.  общеетво  на  казенний  счетг  (печатаются  уже 
повірья  и  часть  мифологична,  оброблена  Ефименкомг,  юрид. 
о  бич  ай  і  сг  предмовою  Киетяковского,  и  пісні  сімейно- 
родственні  редіїгов.  Новицким'ь),  археограф,  коммиссія  у  Пе- 
тербурзі видає  акти,  знайдені  Костомаровпмг,  у  Києві  —  Анто- 
новичемг,  наші  пісні  йдуть  у  консерваторій,  урядь  ставить  пан. 
Хмельницькому,  говорить,  що  вінг  веде  діло  цього  освободителя 
народу  украйіньского  н  т.  д.  Урядь  має  спій  поглядх,  изт.  нась 
разні  мають  свойі  —  но  иринципіальнойі  розні  не  ма,  а  хоть 
и  є,  —  то  усі  сходимось  на  научній,  позтйчній  и  соціальній 
почві.  Тепер'ьГ,)  якг  я  писавь  Вамг^;,  одкрпваотся  свобода  пе- 
чатати  п  педагогпчні  книжки,  —  якх  Де  що  про  світь  божій, 
а  ЯКІ.  взнаю  сіогодня  зь  Пет.  Відом.  по  проекту  закону  про 
печать,  котрий  закінчила  установлена  на  те  коммпсеія  у  Петер- 
бурзі и  котрий  на  цихг  дняхь  піде  у  Госуд.  Совіть,  —  ду- 
ховна цензура  особлива  знічтожается,  а  зливаєтся  зг  світ- 
ською, —  значить  одкриваетея  поле  н  для  видання  духовних^ 
книгг  малоруських!.  Значить,  —  намь  у  всякіиь  часі^)  одкри- 
ваетея возможність  робити  надг  ..основою"  для  народняго  роз- 
витія  малоруського  вопросу.  Чі  практично  піднімати  полі- 
тичний й  бікь  цього  вопросу?  По  опитами  бувшихг  го- 
дина, —  бачимо,  що  усяка  заціпка  політичного  боку  діла  цього, 
яко  преждевременна  по  меньшій  мірі,  тілько  наносила  повредг, 
якь  наприкладь  горячій  тонь  „Мети'.  Уже  тихша  „Правда", 
меньше  чіплявша  політику,  —  помогла  спадку  страхівг  „сепа- 
ратизму" у  Россіи.  Зробіть  же  ще  одпнг  ступень  у  новому  ор- 
гані Вашому,  оставивши  овсі  річь  о  Москві,  обь  обороні  укр. 
народу  одг  МОСКОВСЬКОГО'^)  гніту  и  т.  п.  Пишить  такг,  мові,  би 
Москчи  (політичаойі)  и  на  світі  не  було,  а  слідіть  за  ученою 
п  літературнойю  працею  у  насг,  коли  буде  вона  йти,  за  поету- 
пом'ь  народу  у  зкономпчнімь  и  другими  побиту  —  а  політику 
и  борьбу  національну,  на  скільки  вона  вамт.  потрібна,  знайте 
свою  тільки.  Тоді  Вашг  органь  буде  мати  вольн(и)й  доступі 
у  Росеію,  —  а  це  для  нась  дуже  важно  :  бо  поки  не  впра- 
вимось з'ь  підготовною  роботою,  т.  є.  учено- видательскою,  поки 
не  видамо  у  повні  усіх'ь  творів'ь  народнойі  речи,  усіхт.  памят- 
никівг  старойі  літератури  нашойі,  та  не  зведемо  словаря  и  гра- 
матики на  чисто  народній  підстави  про    литературу  нову  и  пу- 


')  Далі  переч,  мабуть   „поч0н(абся).     ^)  Мабуть  мало  бую  на- 
писано „разі".  ")  В  оріґ.  „піосковьского". 


63 

біицистику  наиь  нічого  й  думати,  про  конкуренцію  сь  журна- 
лами Петерб. -моск.  те  жт.,  такь  наиг  треба,  щобг  хоть  Вашь 
органь  йшов-ь  прямо  у  Россію,  щобь  хоть  и  такі  твори ^),  якть 
напечатані  у  „Правді"^),  могли  бути  прочитани  у  нась  не  двома- 
трьома  нарочитими  любителями,  якг  теперг,  а  щобг  на  Вашг 
органг  могла  бути  одкрита  правильна  подписка  у  Росеіи  — 
Не  смію  дуже  настоятельно  указувати  Вамі.,  одначе  скажу,  що 
нашимг.  украйінеьким'ь  пнтерееамь  и  еьогочаенииг^)  замірами, 
усього  більш-ь  би  одвічала  програма  у  такіиг,  на  прикладі,, 
дусі:  „нашою  підставою  може  буть  тільки  народг  руській  у  Га- 
личчині.  Нашого  метою  є  и  може  буть  тільки  розвой  народності 
руськойі  у  Галиччпні :  розвой  духу  народного,  поступи  народу 
руського  у  всіхт.  зглядахг,  піднесеніе*)  цівілізаціи  цього  на- 
роду^), —  що  може  поі^пішно  йти  тільки  тоді,  якг  той  поступі 
буде*^)  зачіплять  найживіщі  битові  струни  народності  нашойі, 
ЯКІ  та  цівілізація  явптся  у  найблизчоиу  до  народа  облику, 
язичнимг  по  переду.  Ці  наші  начала  опреділяють  наші  погляди 
и  на  краєві  справи  п  на  закордонні  стосунки.  У  крайі  ми  мо- 
жемо мати  надію    тільки  на  свою    працю,    на  розвой  краевихг 

(урядівг)  инетитуцій '^)  Такг  якг  нашг  народг  є  часть 

великого  народу  руського,  котрого  найбільша  доля  живе  у  сусід- 
ньому гоеударстві,  то  мн^)  не  можемт.  одректись  от-ь  взаємини 
зї.  другими  нашими  соплеменниками.  Одначе  ті  взаємини  могуть 
буть  тільки  духовні,  —  а  не  політичні.  Ми  будемо  слідити  за 
поступом^  братівг  нашихг  за  кордономг  и  приймемо  одг  нихї» 
зь  радістью  помічі.  у  нашому  духовному  розвойі,  котрий  у  свій 
чередг,  думаємо,  не  останетця  безть  користи  и  для  йіхг.  Тутг 
ми  торкаємось  до  питання,  зг  за  которого  не  мало  було  п  є 
спору  у  нась  у  Галиччині,  т.  є.  до  питання,  як-ь  намг,  галиць- 
кимі,  руеькимт.  однестись  до  того,  що  у  нась  зовуть  „москов- 
ською^),  великоруською,  общеруською  и  просто  руською  мовою 
и  литературою.  Багато  спорили  обг  цимг  питанні,  —  та  мало 
вийшло  зг  ціхї.  спорівг  користи  для  народноети  нашойі,  — 
черезь  те  може,  що  саме  питанне^^)  далеко  не  таке  потрібне 
для  реальних^  нуждь  нашихь,  якг  видають  його  ті,   хто  изь  за 


')  Зразу  бз'ло  „що".  2)  Далї  переч,  „у  койїх-ь".  ^)  Зразу  було 
,,сьогочасн0іи'ь''.  *)  Зразу  було  „еближеніе".  *)  Зразу  було  „наро- 
дності руськойі",  а  перед  сим,  бачу,  й  „сь".  ^)  Далї  переч,  „тор- 
кати". '')  12  точок  покладено  Д  — вим.  *)  Зразу  зам.  ост.  2  слів 
було  „з-ь  яким-ь".  ^)  в  оріґ.  „московьскою".  *")  іінтанне". 


64 

його  багато  перевівь  паїїіру.  До  іі.ь'о)го  питання  ми  етанемь 
односптпеь  на  реальній  підставі :  Які  би  хто  не  думавт.  про 
малоруську  народність  и  мову,  —  ознак-ь  йійі,  —  чі  почитань 
би  йійі  также  одрубною  отг  велнкоруськоі,  яко  чеська,  або 
польска,  чі^)  почптавг  бп  малоруську  народність  у  рівні  зг  ве- 
ликоруською різновідніетью  одній  абстрактнойі  руськойі  иаро- 
дностп,  —  все  жті  усякий  зна,  що  галицько  руський  народь  є 
иопередг  усьоіо  часть  малоруськойі  народности.  Украінець 
сь  Волині,  Полтавщини  п  др.  можеть  розмовляти  сг  нашинг  ко- 
ломийцемг,  гуцуломь  п  др.  не  зміняючи  своейі  мови,  —  чого 
не  можно  сказати  про  великоруса.  Нашому  самому  простому  се- 
ляниновп  можна  читати  Шевченка,  Квітку  и  др.  безт.  усякого 
труда,  —  чого  ніяк-ь  не  можно  сказати  про  Пушкина,  а  ще 
меньше  про  Островського  и  др,  россійскихг  и  великоруських-ь 
писателівь.  Мова,  побить,  исторія,  традицій  украинця  найблизче 
подібні^)  зг  такими  жх  у  нашего  народу;  сходні  такожі.  и  йіхь 
потріби,  —  чого  упьять  ве  ма  у  тій  же  ступені  міжг  нашими 
народомь  п  великоруськинг*).  А  такг  янг  жива  лвтература 
живе  тільки  (на)  підставі  реальній,  то  и  виходить,  що  украйін- 
ська  литература,  якг  би  вона  не  була  мала")  має  для  нась  ціну, 
якг  и  наша,  а'')  те,  що  є  окрімг  йійі  у  Россіи,  яко  або  спе- 
ціально великоруське,  або  хоть  и  обще  великоруссамг  зт.  мало- 
руесами  у  Россіи,  але  вироблене  на^;  підставі  житья  народівть 
Россійскойі  имперіп^),  а  все  таки  для  нась  чуже,  побічне,  — 
хотї.  би  воно  мало  у  собі  и  велику  ціну  и  мало  интересь 
и  для  другихг  народів^  слов^янскихі..  Для  дальшого  жг,  хоть 
би  рідного^),  а  все  таки  не  прямо  и  кроно  свого,  одрікатись 
от'ь  свого,  мн  не  почитаемг  ні  практичними,  ні  потрібними  для 
оборони  розвою^'^)  народности  и  освіти  нашого ^^)  люду  русь- 
кого у  Галиччині^^).  Подібно  перші  органи  нашойі  партій,  (якь 
„Правда",  що  передавали  читающоиу  мирові ^^)  у  Галиччині^*) 
артикули  пп.  Пиппна,  Прижева,  Щедрина  и  др.)  ми  готові  слі- 


^)  Далї  переч,  „у  рівні  з'ь  нею".  ^)  Б  оріґ.  „при".  Так  і  гово- 
рять у  нас  селяне,  наир.  у  Косівщенї.  ')  В  оріґ.  через  помилку, 
„подівні".  *)  Далї  переч.  „Того  ради  и"  ')  Зразу  було  ваписано  : 
„що  ЯКІ)  би  вона  не  була  мала,  а  украй".  ^)  Далі  переч.  вВсе".  ') 
Далї  переч,  „общій".  *)  Далі  переч,  „се".  ')  Зразу  було  написано: 
„Ми  жь  не  почитаеагь  для  дальшого,  чужого,  занехайи(ти)".  ^°) 
Далі"  переч.  „нашой(і;.  ")  Зразу  було  ,у  нашому".  ^^)  Зразу  було 
„Галпціц".  ^^)  Зразу  було  „И".  '*)  Зразу  було  „миру".  ^^)  Далї  пе- 
реч.  ,де  які  З'ь". 


65 

дити  за  тимї),  що  є  прогресеивного  у  літературі  россійскій,  — 
тімг  паче  що  принципи  настоящойі  учонойі  и  прогрееспвнойі 
литератури  тійі  не  находяться  у  противорічі  зь  идеями  нашими, 
яко  народнойі  партій,  —  подібно  п.  Качалі  (у  „Основі")  ми 
не  тілько  нічого  не  маємо  протівї,  росароетраненія  знанія 
язика  найчиеленнійшаго  илени  слав'ьянеького  міжг  другими  сла- 
втьянами  и  піднесенія  його  на  ступень  поерідетвующого  міжг 
елавгянамп  язика,  —  по  почитаемі.  це  для  наег  особливо  ви- 
годнимь,  00^)  цей  язБікі  усе  жь  близче  до  нашойі  народнойі 
мови,  ніжг  н.  пр.  чеській,  або  сербській,  бо  на  цьому  язику 
писані  твори  розгяеняючі'^)  нашу  исторію,  права  нашого 
народа,  (якг  твори  пана  Костомарова  п  др.^).  Але  при  всьому 
цьому,  —  ми  не  одступимо  одг  кріпкойі  віри,  що  для  нашойі 
наеущнойі,  повсідневнойі,  —  а  не  дипломатичной(і)  п  т.  п.,  — 
роботи,  надг  посту помь*)  життя  народного  и  морального  може 
буть  органомг  література,  виросша  на  підставі  чисто  народній^), 
мовляча  язикомь  найблизче  -  народніиг,  т.  є.  галицько  -  украйин- 
еькимг,  причнняющася  до  традицій  народньїкг,  т.  є.  галицько- 
украинськихг. — ^).  Мовлячи  приеловіемг  народніих  ми  скажемг  : 
ційі    синиці  у  руках-ь    ми  не  покинемо    ні  для    якого   журавля 

у  небі II  ми  думаем'ь(,)   що    безсторонній  руській  чоловіка, 

якг  би  вінг  не  думаьг  про  різні  отдаленні  питання  „високойі 
політики"(,)  не  найде  наші  ці  пдейі  не  практичними". 

Написавші  цю  річг,  я  бачу  дуже,  що  можно  бь  про  ба- 
гато поспорити  и  де  що  виражено  дуже  не  гладко.  Я  й  не  ду- 
маю навіязуваться,  щобг  це  моє  писаніе  уставлено  було  у  Вашу 
программу.  Я  тільки  поставляю  предг  Ваші  очі  на  поеужденіе 
ті  мислі,  которі  у  мене  зложились  изг  обеужденія  реального 
положенія  нашого  діла  у  Россіп')  п  висказую,  що,  по  моєму, 
сходиться  сь  нашими  интересами,  коли  вже  об-ь  нихг  не  можна 
не  говорити  у  Ваеь.  Написав'ь  я  це  для  того,  що  вище  усього 
ціню  одкритніеть  у  нашихг  зг  Вами  етосунках-ь.  А  прп  тімг 
беріть  написане,  яко  частну  мисль,  —  и  коли  не  підходить  підь 


^)  Далі  иереч.  „иа(м?)"  -)  Далі"  „наші  права  и",  при  чому 
„права  и"  перечеркнено,  як  і  „народ(ні)"  над  тим.  ^)  Далі  перечер- 
кнвно:  „Але  про  на  цемг  язиком-ь  писав-ь  одпн  зь  самих-ь  славних'Ь 
украінців-ь  зеоіляків'ь  наших-ь  и  одонь  з-ь  саипх-ь  великпх'ь".  *) 
Зразу  було  „для  нашого  п(оступу)".  ')  Далі'  переч,  „маюч(а)".  ®) 
Далі  переч.  „Ційі".   ')  Далі  переч,  н  у  Гало(чинї). 

ЗБІРНПК    'І>ІЛЬОЛГ>ОҐІЧІІОЇ   СЕКЦІЇ,   Т.    ХНІ.  5 


<36 

Вашу  то  й  перечеркніть^)  Я  даже  не  видаю^)  мойіхь  еловг  за 
ндею  „партій  украйнофялів'ь"  у  Росеіи,  —  бо  разь,  що  ця 
партія,  яко  партія  (не  знаю  якї.  сказати:  чі  іще  чі  вже)  не 
существуе,  а  у  друге  —  далеко  не  усіх'ь  знаю ;  одначе  скажу, 
що  по  пісьиамь  и  розговорамь,  котрі  доходять  до  мене  одь 
тихг,  хто  робить,  а  не  тільки  говорить,  а  у  Житомирі,  Кіеві, 
Одессі  и  др.,  —  можно  сказать,  що  но  маїа  бь  доля  такого  ро- 
бочого люду  міжг  украйшпямн  підписалась  би  підь  програм - 
мою  напиеанною  у  цім'ь  смислі  и  дуже  бь  рада  була  органу(,) 
котрий  би  вівг  діло  галицько -украйньскойі  лптератури  у  духу 
мира  и  незадора,  одначе  не  поступаючпсь  ніякиять  реальнимт. 
правомг  п  интерессомх.  (На  прикладе  сошлюся  на  письма  Жи- 
тецкого  и  Рудченка :  перший  у  одвітг  на  моє  письмо  и  слова 
черезь  Русова  обТ)  тінь,  що  треба  помогти  Вам-ь  дібрать  кол- 
лекцію  и  новойі  россійскойі  літератури(,)  пише:  „ьдею  вашу 
приняли  во  всій  йейі  цільносїи",  другий  у  одвітг  на  те,  що 
я  йому  писавг  про  наші  розмови  у  Відні  и  про  те,  якг  я,  по- 
читаемпй  у  росеійского  начальства  злостнпиь  сепаратістомг, 
у  Віїні  такг  усердствовань,  що  боявся  якг  би  мене  за  катковця 
не  поечитапп  — ^),  совітуе  продовжать  „миротворство".  А  обоє 
вони  йдуть  дуже  дальше  мене  у  идеях-ь  обг  окрімностп 
украйінеькойі  народности  —  и  чаего  докоряли  мене  моиіи-ь 
„уніатствомг"  ц  „косиополітпзиои'ь''.  —  Та  про  це  поки  баста! 
Слава  Всевишньому  !  получнли  таки  Ви  книжки.  Я  скажу, 
що  Ви  не  дуже  горячиться  росіїлачуваться  зь  нашими  на  гроші, 
а  лучше  виручку,  які.  буде,  уітотребіть  на  уповненіе  коллекціи 
книг'ь  про  Украйіну.  Так-ь  у  присланнихг  Ваяь  книгахг  бачу 
усе  таки  великі  пробіли:  потрібні  бь  дуже  були  видання  Ге- 
нерального Штабу  про  статистику  и  зтнографію  губерній 
Ч^ерниговвскойі,  Херсоньскойі,  Екатеринославвскойі,  Воронежскойі, 
видання  Черннговського  Статист,  комитету  (особенно  пи- 
санія  Лазаревського  про  уведеніе  крепацтва  у  Малой  Русі, 
Полтавського  —  ІІам'ьятна  книжка  Полт.  губ.,  По  доль- 
ок о  го  —  тежі.,  Попки  — Черноморскіе  козаки.  Занотуйте  ці 
книжки  и  при  случайі  напишіть  у  Кіев'ь.  Та  поки  що,  затре- 
буйте щобь  прислали  Вамь  Чубинскаго  брошюру  о  юридич. 
обичаях-ь  (У  Львовь  послані  програмии  Чубинскаго  и  К-о  у  20 
9КЗЄМПЛ.   Витребуйте   п  собі)  Не  бачивь  я,  но  судя  по  СПВ-Ьд. 


^)  Далї  переч.  „Тількп    прошу.    ^)  Далї    переч,    „йіх-ь  за".    ^) 
Да»ї, переч,  „пише": 


67 

думаю,  що  треба  бь  Вамг  добути  и  нове  виданне^):  Военно- 
Статиетпческій  сборник'ь,  часть  IV  Россія'^.  Тамь 
більші,  гражданекойі.  ніжг  военнойі  статпетпкн  н'*^)  є  зрівеніб'^) 
губерній.  Иій  Богу  не  знаю,  чі  просити  мені  Васг,  щобг  ви- 
слали кілька  штунь  казокг.  Я  безг  ннихг*)  не  смію  очей  по- 
казати у  Пизу,  де  проф.  Доменико  Коипарегті,  одинг  изг  ви- 
давцівг  Сапі: і  є  гассопіі  сіеі  ророіо  іІаИапо  (вишли 
поки  пісні  Монферота),  працю(ю)шіий  надг  казкаяи  итальянь- 
сквми(.)  зна  по  великоруськп  п  може  буть  наставлені,  и  у  на- 
шихі.  казках-ь.  Мені  виї'дали  у  Гайдельбергг  кілька  зкз.,  изх 
Г — ча°)  пишуть,  п];о  уже  переслано  сюди,  —  та  не  ма.  Пожду 
ще  трохи,  а  таиг  Вась  попрошу,  а  то  дурно  тратиться 
часг.  Мені  дуже  хочеться  завести  обміну  зг  итальянекимн  атно- 
графамп,  та  здается  ніхто  зь  нпхі..  окрімг  Коипарегті  и  Пел- 
легріні  (що  впдавг  кільки  переводіві.)  не  зна  ні  одного  слав, 
нарічія,  Я  тепері.  знакомлюсь  сть  тутешнею  зтнографичяою  лі- 
тературою, котора  тут-ь  стопіть  добре;  видають  багато  и  сг  тол- 
комг;  система  виданій  дуже  розумна:  по  провинціямі,  а  вг  нихі. 
по  логичнимт.  отділамг.  Особливо  славні  видання  сіцілійскі 
(Рііге) :  не  тільки  матерьяль  толково  видають,  а  ще  Рііге  не  • 
редне  слово  —  славна  монографія  про  народь  еіцілійекій  у  пі- 
сняхг  и  казках-ь,  У  загалі  птальяньске  згнографичне  діло  дуже 
занятне :  не  тільки  видають  паигятники  провінціальнихг  діа- 
лектівг,  но  и  пишуть  на  йіхг,  словомг:  еепаратізмг,  та  й  годі! 
Видно^),  що  тут-ь  має  силу  той  законь,  що  які,  единство  за- 
вершить (а  итальянцівг  удержала  у  купі  тільки  обща  літера- 
тура) такі,  вилазить  упьять  різнобразіе.  Те  жі.  саме  видно 
и  у  французів^  теперг.  Я  сбіраю  матерьялі.  для  характерист- 
тикп  усяі;ихі>  движеаій  у  літературахі.  европейскихі.  подібнихі. 
до  нашого,  —  п  бачу  превелику  аналогію  зі.  украйнофиліемі. 
у  Сициліи,  Провансі,  и  дажо  у  диттмаршскому  платдейчтумі. 
Ще  зь^}  новими  писаніями  италіанскихі.  хлопоманіві.  не  позна- 
комився,  а  піхі.  видання  згнографпчні,  кажу,  дуже  гарні.  (Мож'^ 
коротенький  рефераті,  для  Вашого  органа  виготовить?)  Багато 
треба  бі.  и  наиі.  за  образець  узать  зь  піхі.  методу.  Л  що  до 
матерьялу,  то,  знаєте,  кажучи  по  совісти,  нашь  ніякому  у  Европі 


^)  Ввданне.  '^)  Далі  переч,  „вона".  ''І  Зрівнанв,  порівнане. 
*)  А  може  „ппохг",  себтОдПІх-ь?  ^)  Гадяча.  '^)  Зразу  було  „А.  про" 
'')  Далі  иереч.  „ху". 


68 

не  уступить  позтичнииц  красотами    и  яркнит.    одраженіеиь    на- 
родного побиту  п  ума.  — 

Упьять  скажу,  що  дуже  безпокоюсь  за  исходь  роботи  Ва- 
шойі  надь  сбірником'ь  Головацького.  Не  вже  Вн  станете  весь- 
переппеувать  ?  Затребуйте  зь  Кіева  указатель  хронологи(ч)ннй, 
та  й  переписуйте  те,  шо  вибрано  до  нашого  сбірника  и  у  по- 
рядку, которий  позволить  видавать  перші  виділи,  не  дожидаючись 
конца  усейі  переииски.  А  то  дуже  замедлиться^)  робота,  котора 
и  такь  порядкомі.  застряла  у  одній  ступені !  А  ш;о  до  мене,  то, 
знаєте,  чімь  більші,  ознакомляюсь  сь  народнею  поззіею  різних^ 
земель  европейскихь,  тімь  більшї,  хочетьця  побачити  повний 
збірник-ь^)  своейі :  „тако  да  просв-Ьтится  світь  наші,  предь  че- 
лов'Ька".  Непремінно,  якь  впйде  наші,  сбірникі.  историчнихь 
пісень,  треба  зь  його  вибірі.  зробить  п  видать  сі.  переводомг 
на  німецький,  або  латинскій  язнкі..  Стг  тутг  потрібна  буде  осо- 
бливо ваша  помічі.,  бо  ми  язики  иностраняі  знаємо  для  себе, 
а  не  для  людей.  Переводі,  же  псторичнихі.  пісень  и  впбора 
Шевченка'^;  на  общезнаемий  европейскій  язбікі  мавг  би  великій 

П    політичний    ПОСЛІДІ.*). 

Про  Максимовича  юбилей  скажу,  що  віпь  такий  бувь,  якь 
и  Ч0Л0ВІК1.  цей;  мішаний:  п  піді.  ..Слово"  підходить  и  підь 
нась  31.  вами.  М.  чоловіка  старосвітський,  ще  до  -  Гоголевскій, 
а  особливо  до-  б']&динековський^),  т.  є.  до  тнхг  людей,  що  ро- 
зібрали Гоголя  лучше  самою  автора.  М.  чоловік-ь  віку  „пре- 
краснпхь  чуветвь",  виражених  устіхахі.:  ті  чувства  були  и  до 
народу,  п  до  волі,  —  та  й  до  панівг  н  до  начальства.  Зі.  та- 
кихі.  людей  виходили  и  декабрісгп  п  мощенники  (які.  Погодинь). 
Коли  хочете,  у  цій  мішанині  є  свій  добрий  бікь :  чинопочи- 
таніе  не  було  ще  приведено  у  систему,  такі,  що  оставалось 
місто  и  для  народу  п  для  вольнолюбія,  —  котре  прорпва- 
ется  даже  и  у  Погсдина.  М.  ище  тимь  спасся  оді.  поганого 
впливу  „Миколаевськойі  епохи",  що  рано  сховався  у  провинцію, 
дальше  ОДІ.  князівг,  меценатівь^  орденіві.  п  т.  п.,  —  и  за- 
державі.  лірізмь  преживойі  епохи.  Тімь  віа-ь  и  доси  остався 
близькимі.^]  и  до  народу  п  до  молодіжі,  хоть  не  розрьівавь 
духовнойі    звязі  п  сі>    стариного    и    сі.  меценатами.     Прибавте 


^)  Далї  аереч.  „сара(ва)".  -)  Далі'  переч,  „свойіх'ь".  ^)  Далі 
переч,  „мавь  бц".^*)  Зразу  було  написано:  „велоку  о  політичну 
ціну".  ^)  В  оріґ.  „бЬлвнковьскій".  ^)  Зразу  було  ваппсаао  :  вінь- 
и  доси  не  ви(?)". 


69 

и  те,  що  удалпвшлсь  рано  у  Кіевь,  а  потімг  на  свою  Ми- 
хайлову  гору,  М.  не  покориетувавсз  матеріально  евойімн  висо- 
кими звязями  и  доживть  до  старости  у  бідності  и  почти  у  по- 
денній роботі,  за  котру  вироблявт.  собі  гроші  —  невеликі, 
звісно.  Симпатичность,  любовг  до  народу,  робота  и  безкористіе 
дали  йому  право  на  юбизей^)  —  не  оффиціально.  Але  на  той, 
що  бувь  у  Кіеві,  налізло  стільки  разношерстойі  погані,  що 
дуже  огорчаться  тимх,  що  не  були.  —  нічого.  Учора  прислали 
мені  зь  Києва  оппсаніе  цього  юбилея,  котре  я  трошки  зт.  го- 
домг,  коли  хочете,  пришлю  Вам-ь.  Перше,  —  що  бардг  ви- 
брався топ  самий,  що  колись  у  Полтаві  вірші  на  прийіздг  генер. 
Ростовцева  (начальника  военнихг  школь  при  Ник.  І)  сочинявг 
(Ст.  Пономаревг),  —  та  й  утворив^  пісню,  знаєте,  таку,  — 
що  я  ажт.  дивлюсь  його  смілости:  нічого  такг  не  терплять 
у  нась,  якг  риторики  и  високого  слогу,  —  а^)  Пономаревг 
чуть  самого  Архангела  Михайла  не  привівь  на  юбилей.  Друге,  — 
що  компанія,  у  которой  являлись  тамь  то  самг  имена:  малор. 
народг,  Тарась,...  Антоновичх  не  дуже  то  лакома^).  Значить,  — 
особо  не  плачте,  що  одг  Васт.  нічого  не^)  було,  а  „Слово"  за- 
скочило. Та  я  не  знаю,  якг  считать  .Іопатвнекого,  вашимг,  чі 
ні?  Вінг  тежг  говорпвг,  назвав-ь  М — ча  оенователемь  галицко- 
руеькойі  народнойі  літератури,  но  якойі,  —  вийшло  не  ясно; 
та  й  звівг  заразь  на  правопись,  а  —  авторь  брошюрп  на 
» Слово".  Лучше  бг  було  Л — кому  пряяо  прочитати  кусокі. 
§г  пісьма  М — ча  до  Голов(аць?)кого,  що  цитовавг  недавно  и  п. 
Качала.  Тоді  бг  и  виїно  було,  якг  старий  дума  про  галицко- 
украйіньску  літературу.  —  Та  все  жь  юбплей  М.  має  значеніе. 
Все  таки  наше,  народне,  хоть  п  підг  снігомь,  а  вигляда  зг  його. 
Помпмо  цього  абсолютного  значенія  описаніе  його  юбилея  ма 
значеніе,  якь  показатель,  у  якімь  виді  у  Россіп  виявляется 
украйнофиліе.  „Русь  Кіевеька"  !  ..Русь  повна",  —  а  не  одна 
тільки  московська,  —  отг  та  кличка,  зг  которою  ми  сміємо 
виступати,  по  одніме,  (практика)  и  зь  которою  тільки  и  треба 
виступати,  —  по  другімг  (теорія),  у  тімь^)  числі  и  по  Макси- 
мовичу. М — чь  кінча  свою  річь  словами  изг  свого  пісьма  до 
Погодина  у  Москву:  у  вась  многіе  смотрят-ь  на  всю  русскую 
землю  сь  москвор'Ьцкой    висоти   Йвана    Великого ;    зд-Ьсь    инне 


')  Далі  переч,  „и  одь  молоде(жі?)"  ^)  Далі  аереч.  „він".  ') 
Далі  переч.  „Зь  брошю"'  ■*)  Далі  переч,  „влізло".  ^)  Далі"  переч, 
„разі". 


70 

глядять  на  нее  сь  запорожской,  позтичеекой  Саворг-Могилн^ 
а  нікоторпхг  зазьівали  и  на  Могилу  Кракуеову,  —  а  моя  точка 
зр'Ьнія  на  всю  едпную  руескую  землю,  —  надь  Дн'Ьпром'ь^ 
сь  холма  св.  Андрея  Первозваннаго".  Це  вінь  згадавь  у  од- 
віть  на  річь  одного  учителя  изь  Володимірской  губерній,  ко- 
торий  його  дуже  вже  москалемь  пзобразпвь,  її  уелідь  за  Жи- 
тецькимь,  крьій  підхопивь  мисль ^)  Максимовича,  —  и  закопчує 
своє  опиеаніе  сего  пассажа  словами:  „и  убили  наповаль  кре- 
стьянскаго  сина  Иіью  Муромца!"  Бачите,  —  Киевь  така  штука, 
зь  которою  можно  добре  бить  „моековскій  сепаратизмь".  Від- 
сіля бачу  я,  якь  підніиаютдя  брови  Ваши  у  знакь  удивленія. 
„Московскій  сепаратизмь?!?  —  9ге !  — Веероссля,  —  такь  все 
Россія!  А  Киевь  йійі  центрь!  Правда(,)  зь  цимь  кликомь  не  дуже 
здорово  н  „украйнському  сепаратизму",  та  й  московському  не  ладно. 
Та^)  для  чистого  укр.  сепар.  треба  бь  столицю  яку  небудь  Хор- 
тицю вибрать,  а  Киевь  дуже  давно  залізь  у  „веероесійскі" 
стосунки,  —  оттого  вінь  не  дуже  то  ладень  для  укр.  сепара- 
тизме, та  зь  його  добре  можно  побивать  и  московскій.  Оть  на 
чому  етавь  Максимовичь.  та  на  тому  ставь  и  Коетомаровь 
у  свойіхь  „Двохь  народпостяхь"  и  маленькій,  та  дуже  цікавій 
річі  „В.  кн.  Владимірь  Мономахь  п  казакь  Богдань  Хмель- 
ницкій",  котра  не  знаю,  чі  відома  у  Вась.  (Хочете,  —  могу 
тоже  вислать,  бо  вона,  здается,  зо  мною).  Галиччина  звісно  не 
такь  стойіть,  якь  Киевь,  —  и  для  нейі  не  обязательна  киев- 
ська  точка,  —  вона  може  жити^)  зовсімь  одрубно  не  тільки 
одь  Москви,  (я  даже  не*)  знаю,  чого  вона  у  Москві  не  бачила! 
и  понявь  би  швідче  Петербургь),  но  и  одь  Києва,  коли  схоче. 
А  на  случай  стосунківь  зь  Киевомь,  усе  таки^)  треба  н  Галич- 
чині  принлти  увзгляди  „киевські",  коли  не  „кь  руководству" 
то  „кь  св'^д-Ьнію",  —  якь  кажуть  у  нашихь  канціляріяхь.  — 
Простіть  за  довге  писаніе.  Довге  и  по  часу.  Начавь  '26  Но- 
ября,  а  кінчаю  5-го  Декабря.  Щирий  привіть  Ваиь  одь  мене- 
и  жінки.  Вашь 

М.  Драгомановь 


^)  Зі)азу  гай.  після  „крьій"  (которий)  було  :  „описує  сеіі  ііас- 
саж-ь  тань:  „дЬтина".  ^)  Зразу  запі.  „'їв.''  було  „Підг  и  цаліт.",  а 
зверху,  перед  „Та"  —  „М.  пр."  (Між  прочим).  ^)  Зразу  зам.  З  ост. 
слів  було:  „та  коло  сь  К".  ^)  Зразу  зам.  З  ост.  еліві.  було  „но 
и  одь".  ^)  Далі  переч,  „не  пошкодить". 


71 

Про  казки  не  турбуйтесь.  Уїора  прийшли  по  5  шт.  кож- 
ного вииуска.     Та  все  приберіть  ще  по  5.    Може  затребуютця. 

(На  1-шій  ег.  1-го  арк.  листового  паперу,  вверху,  коміть 
головою  О 

Буду  ждати  одь  Вась  листа  зь  критикою  мойіхг,  —  я 
прошу  дуже  передавайте  мені  и  Ваши  и  братіи    прпговори  про 

ті  книги,  що  ПОЛуЧПЛИ,  по  мірі  ПрОЧеТу.  Ваші  мислі,  яко  СВІ- 
ЖИХ!, людей(,)  будуть  зг  великою  пользою  и  для  насг.  —  Так'ь 
спішу  одісдати  письмо,  що  й  не  перечитую. 


Мел.  Бучинський  до  їв.  Житецького. 

(Коло  12.ХІІ.  1871 1). 

Копя. 

Ви. 

Пану  йв.  Житецькому. 

Получивши  письмо  Ваше  з  6.  л.  Грудня  пішов  я  до  кни- 
гарні „Гаезу  с^'  Ггіск  (АУіеп,  СтгаЬеп)  и  винотовав  слідуючі 
виданя  з  цінами  на  росспйські  гроші,  лічивши  рубля  рівно  1 
гулд.  и  60  цт.  австр.  валюти. 

1.  „Украинн  Роесіи  Самарина,  З  томи  и  его  ж  „Отв-^ть, 
разом : 

—  4  рб.  52  кп. 

2.  „Соч.  Пушкина".  Липскг 

—  2  рб.  37  кп. 
Крім  того  бачив  у  виставі :   „Записки  :   „Декабриста  1870,  — 

Декабриетов'ь,  (переч.   „1870")  1863,  —  Піотровского,   —  Ер- 
молова,  —  Давьцова;   „Бееідьі"   3.  тома,  и  пр. 
З  Львівських  видань  стоять: 

3.  Поезиі  Т.  Шевченка  —    87  кп. 
6.  „Псалтир,  переспів  Ратая  —  25    „ 
5.  Св.  Письмо  Нов.  Завіта                           —  25    „ 

Крім  сих  получили  ми  на  продаж  певне  звісну  Вам  по- 
силку   с  Киіва    у    книжках :    Рудченка,    Лнсенка,    Антоновича ; 

^)  Вставляю  сю  дату  на  підставі  реєстра  листів,  одержаних 
Вучинськпм,  де  під  Ю.ХЦ.  1871  зазначено,  що  дістав  лнст  від  їв. 
Житецького. 


72 

Гурта  и  пр.  Оплата  почтова  стоіть  около  50  кп.  від  фунта, 
без  ріжниці,  чп  платится  тут,  чи  на  місці  через  адресата.  За- 
лучаю виказ  книгарні  Женевськоі,  Г.  Ґеоріа,  —  по  нім  можна 
з  відсіля  виписати  книжки  пожадані.  Адрес  до  мене  коротко: 
М.  Висгуп^кі],  ІигІ8І  іп  АУіеп.  Шіітегзіїаеі. 

Від  1.  Січня  до  Марта  забавлю  на  Святах  в  Станіславі 
[діп  81аиІ8Іаи  ((таїігіеп)  розіе  гезіапіе"].  Потому  адрес  по- 
вищий.  Між  тим  листи  писані  до  мене,  що  приходять  до  Відня, 
отвираются  людьми  безпечними,  або  пересилаютея  у  Станіслав, 
щоб  не  було  в  переписні  упину. 

Без  того  можна  всігдп  писати  до  наших  товаришів,  которі 
сидя  сталіще  (крім  літних  ферий)  у  Відні  :  Йвану  Скоморов- 
ському  [Ногег  (Іег  МесИсіп  іп  ДУіеп.  IX.  АІІе  СтеиеЬг-ЕаЬгік] 
Михайлу  Подолинеькому,  Ив.  Пулюевп  [Ногег  сіег  РІііІозорЬіе 
іп  \Уіеп  І.  Ііпіуегзіїаеі].  Уляну  Медвецькому^)  Вг.  РЬіІозорЬіе. 
КеісІіз§ео1о§'  іп  АУіеп.  III.  (іеоіо^.  ІіеісЬзапз1.аи.  КагоитоАУ- 
зку  Ст.  N.  3]  Богдачу  Пюрковп,  слуш.  фіііолоїиі  |Тііео16§-,  ВіасИ. 
8с1і.".п1аіегпд.  N.  10."  \Уіеп]. 

Просимо  тільки  безцеремонно  до  нас  обертатись,  всігди 
охочих,  добрим  людям  та  ще  п  землякам  (переч,  раду*")  радо 
служити.  За  сіім  и  маємо  веселу  надію,  що  листуючись  з  М.  П. 
Драгомановим  і  Русовом,  живо,  ми  и  з  Вами  листи  и  мисли 
обмінювати  станем  в  предметі  свойськоі  науки,  лояльноі  у  кож- 
дій  державі ;  як  о  нових  виданях  живоі  словесности,  п  початого 
Вами  словара  лексикона  нашоі  мови,  куди  и'^)  з  наших  диалек- 
тів  дасть  Біг,  незабаром  підготовимо  и  дошлемо  материли. 


^)  Далі  переч.   „Др.  ФилозоФиі".  ^)  Далі  иереч.  „вій". 


Рік  1872. 


Мел.  Бучинський  до  М.  Драгоманова. 

Відень  '2.  Січня  1872. 

Поспішаю,  Високоважані  Михайле  Петровичу,  Вас  упросити, 
щоб  вислали  мині  „В-Ьст.  Евр."  за  рік  1872.  Сам  мушу  читати 
,Думака'^  в  нар.  п'Ьснях'ь  —  але  ще  сего  місяця  сппавится 
з  ним  тутейший  Остап  Терлецький,  Ваш  іп  зре  кореспондент 
тутешнни.  До  статиі  про  „Панславнзм"  у  „Правді"  не  озьмуся 
перед  Февралем,  —  та  за  случаем  зазбирую  до  сего  голоса  що 
новіщі,  от  як  слідуючий  гостинець  новорочнїїй,  що  „Л^'ОСІПІ 
1І8Іу",  1872\)  ч.  1.  поклонили  ево,ім  читателям;  з  Москви 
„8 1  о  V  о  к  р  а  п  8 1  а  V  і  8  т  її " . 

Кореспондентовя  звіривсь  один  знаменитий  державнок  ро- 
сийський,  которий  иного  дідав  на  востоці,  с  слідуючими  новими 
тайнами:  Розбираючи  питане,  чому  Росія  на  решті  уже  не  зір- 
веся,  славян  боронити,  він  розглядає,  1)  чи  може  Роеия  се  зро- 
бити с  користею  для  себе,  2)  чи  схоче  виступити  в  акцию. 

До  1..  Цареград  мусить  вона  в  руках  мати,  п  береги  Ч. 
морські,  але  не  инакше,  як  мавши  в  плечах  свобідних  п  ій  від- 
даних балканців,  одностайних  з  нею  вірою  и  племенем.  Щоб 
іх  освободила,  пре  іі  интерес  власний:  свобідний  оборот  на 
чорному  морі:  на  сім  полі  вона  не  видержить  конкуренциі 
з  бвропою,    та  видержить    з  Азиею    (що    розуміти    під  „Ази- 

€Ю?")    — 

Теж  тичигся  и  Балканців,  п  тотогність  користи  стає  ви- 
ходом спільноі  акциі.  —  Закидує  п.  Данилвв(с)кий  (Русь 
и  ввропа)  що  за  освободженєм,  за  прилученізм  змоглибся 
кошта  на    армию  и  форти ;    та  владаючи    Царіградом    на    спід 


1)  В  оріґ.  „1873" 


74 

8  Балканцями  можнаб  від  них  гроші  взяти.  —  Оже,  Роспя  може 
и  незабаром : 

„II  сводш  древние  СОФІО 

вь  возобновленнон  Византіп 

веов'ь  осЬнять  Хрістовь  алтарь  ! 

Пади  предь  ниш-ь,  о  царь  Россіи, 

п  встань,  кань  всеславянскій  царь!"   — 

2)  II  схоче.  Та,  чп  то  ж  Чехів  вона  схоче  ?  До  всіх  других 
іі  тягне,  тільки  Чехи  не  притягають  нікого,  горнучись  до  всіх: 
ні  —  й  до  них  горнутся,  не  по  край  а  по  освіту.  Тяжко  найти 
губерськип  город,  де  б  десятками  не  було  Чехів :  чиновн., 
купцями,  музикантами,  студентами;  студенти  „л' >:о8Іауепі  зкУе- 
1ет(?)",  —  через  „ііе1ЄсП08Г"  русск.  общества. 

Роспя,  не  воюючп  о  ексистенцню  национальну,  ціла  від- 
датися може  розвойвп  культурному:  з  наиливом  Чехів  на  Росию 
збуваются  слова  ген.  ІІваницького,  до  чеських  гостей  1861 
в  Петрограді:  хай  чехи  у  Росиі  місце  німців  займають!"  Вже 
Петро  В.  покликав  Чехів  до  прибочноі  служби !  В  его  сліда 
вступає  нинішна  мпністерия  освіти,  уділяючи  підмоги  загра- 
ничним  славянам,  щоб  привчившись  по  руськи  ставали  учите- 
телямп.  Оклеветалп  німці  чехів  у  двора,  яко  революцпонерів, 
але  безуспішно. 

Значних  поступів  „зіоуапзке^  тузіепке"  небачить  хиба 
той,  хто  впдіти  не  хоче  силу  опиніі  нарідноі,  п  впливу  славя- 
нофилів.  Як  перед  50  літами  починав  ІІогодин  своє,  лаврами 
вінчанс5  діло,  сміялись  з  него.  А  сегодня :  завелись  катедри 
слав.  ліг.  п  язиків,  комітет  „буднтелей"  славянських,  —  ко- 
мітет благот ,  є  відцілами,  —  зйізд  1867  р.,  а  торік  при  юви- 
леі  Погодина  було  гостей  з  усіх  закутин  Росиі,  сенаторів,  ду- 
ховних, міщан,  и  „зат  саг  угротпеї  зі  па  пеипаупеЬо  рга- 
соупіка".  —  Тепер  слідує  „сіез  Рисіеіз  Кет  сеі  триколонної 
тиради:  „Знаменитий  І.  М.  Солоньевт.  сказав:  Роїшя  не  сміє 
забути,  що  вивела  вона  на  „сііуасііо"  (укр. :  „позбрище")  историі 
(до  ром.  и  герм.)  трете  племя  славянске!"'  Він  виховав  престо- 
лонаслідника,  вилив  єго  великий.  —  Білшість  публіцистики 
держить  прапор  славянський,  „Голось"  дає  перевіз  „рісуга- 
сепупі  Пег.  ВІдомостямь,  за  іх  храіеспіске  зетгу  (реакцйонні 
поступи),  противні  більшности  журналів  (без)-  сеіпеізісії".  8  Іоію 
тшете  паЬуІі  рге5\ес1сепі,  /є  ргеуаЬа  з'езі  Ууа  па  зігапе  зіоуапо- 
гизке.  — 


7а 

А  ргороз  „СОЛОМИ"  треба  на  рахунок  Іонина  сказати,  що 
вона  тпчится  памяток  парпськпх  н  фортечних  непорозумінь^ 
а  не  кореспонденций  у   „Правду"  и  приватних. 

Чи  справді  публіка  в  Росні  доволитгя  полемікою  запитань: 
що  кому  до  того,  коли  він  сам  такий?  такою,  як  розмова  „Вбг- 
8ЄП-Соштіега"  н  „Б'Ьрж.  В'Ьдом.'',  в  справі  земель  подуховних 
в  полщі !    Тактика  дуже  характерна,    як  п  справа  сеі  продажі. 

З  новим  роком  німцям  дісталась  гарна  несподіванка:  Вгот- 
Ьег§'ег  2еі1ипо'  N-0  305,  часопись  серед  -  німецька,  красуєся 
двома  чорними  попругами,  у  поперек  1  п  ^.  колоннп,  на  4  и  2 
палців  грубостп.  Примащено  так  —  папську  аллокуцпю.  8іті1іа 
8Іті1іЬиз,  до  N-0  2999,  N.  іг.  Ргеззе,    которпй    Вам    посплаю. 

Купчанко  писав  до   Вас  письмо  у  3.  листи. 

Неможно  добре  визнатись  з  ній.  журналів,  яке  ииенно  діла 
з  новеллею  прасовою  у  Роспі :  чи  справді  запрещені  с  дії  до- 
зволених? Була  б  се  рафінеря  таки  безприкладна!  — 

Ваш 

Бучинський 

Р.  8. 

Чи  підписати  для  Вас  про  1872^)  виданя  Коломийські?  Же- 
лехівський  в  Станіславі,  у  соломі,  рушу  єго  незабаром. 

Негодуємо  на  заявлене  „Пра(в)ди  протів  Лавр.  Зміна  про- 
понована значила  4-  З,  дибізию  без  збілшеня.  — 


М.  Драгоманів  до  Мел.  Бучинського. 

(Рукою    Бучинського:    „Одержав    ЗО    Січня    1872."). 

Флоренція,  17  Янв.  1782. 
Уіа  сіеііа  СопсІоНа,   11,  4Р. 

Внсокоповажннй  Мелитонь  Оеиповнчь  ! 

Я  вже  й  забувг,  коли  одь  Вась  звістку  мавг.  Писали,  що 
скоро  великим!,  листомь  одппшете;  після  того  я  самї,  чимазпй 
Вамг  пославг,  а  одг  Вась  ні  слова.  Тим^  часомт>  я  получинь 
грамоту  оть  товарищества  Січі,  котора  дуже  порадувала  (мене). 


^)  В  оріґ.  „1873".  Супроти  всего,  можливо,  що  сей  лист  нале- 
жить до  1873  р.  На  жаль,    не  маю  вже  під  рукою    дот,  оріґіналів  ! 


76 

треба  бг^)  щиро  подякувати,  —  аде  я  адрееси  не  знаю,  якг 
до  товарищеетва  одноеитпсь,  а  голова  у  своимг  листі  своеі  не 
одмітив'ь.  За  Ваег  боюсь,  —  чі  благополучні,  а  то  й  у  голову 
приходить,  чі  не  найшли  чого  не  підходного  у  моєму  листі,  чі 
не  справдилась  моя  шутка,  що  писавг  приятелямг  у  Россію: 
що  ось  мовлявг,  у  Києві  за  сепаратиста  мене  считають, 
а  у  Відні  коли  бь  за  катковця  не  приняли!  Поелідне  мені 
було  бг  гірше  ножа,  хотя  воно  и  може  буть.  „Блаженні  миро- 
творци,  яко  тиі  синами  божими  нарекутся"  —  казано  колись,  — 
а  теперь  найчаще  мпротворцівг  скубуть  сг  обохг  боків'ь. 
А  міжг  тим-ь  я  овсі  и  не  миротворець,  —  а  скоріші,  мечено- 
сець.  Про  мнрг  зть  неправдою  я  николи  й  не  думавг,  —  а  ду- 
мань тільки  про  то,  щобг  не  первостепенне  и  спорне  одложить 
у  бікь  поки,  а  ударить  на  основу  и  на  безспорне,  а  тамі.  які. 
основа  вьіведена,  —  діло  само  доведе,  куди  треба. 

Цього  ради  у  спорі  зг  за  украинства  у  Россли  я  почитавь, 
що  діло  безразличне,  чі  можно  Гегеля  на  украпнську  мову  пе- 
ревести, —  тимі.  паче,  що  його  ніхто  й  не  переводивг,  — 
а  главнимі.,  щобі.  зібрать  скарбі,  самойі  народнепі  мови,  знять 
патреть  ЗІ.  народнього  житгя  и  духа,  дать  народові  освіту  на 
його  мові  елементарну,  тоді,  може  й  до  Гегеля  доберемось. 
II  такий  ПОГЛЯДІ)  справдився  у  насі.  діломг.  Які.  після  погрому 
1863  року  молоді  сили  тратились  тільки  на  жалоби,  що  мовляеі. 
не  можно  своейі  идейі  виявити  п  все  діло  зводили  на  де  яки 
короткі  жалобні  письма  у  Слові,  або  у  Меті,  —  то'"^)  діло  у  нась 
не  йшло  ніяке:  (бо  узького  не  хотіли,  а  широкого,  казали,  не 
дають  робить,  а,  може  більші,  правди  буде  сказати:  не  вміли 
сани  й  не  знали  й  яке  воно).  Звелось  на  те,  що  за  З — 4  годи 
ані  однісинькойі  книжечки  по  украйінські  не  друковалось:  на- 
родня  поззія  поховалась  у  етарихі.  виданняхі.  по  букинистамі., 
у  народі  вона  згпбала,  —  а  у  образованному  классі  про  нейі 
забували,  у  литературі  появились  даже  учені,  котрі  й  не  чули 
вже  про  нені.  Дойшло  до  того,  Чїо  попереду  було  про  Украйну 
говорити  считалось  опасно,  —  а  то  стало  смішно :  вже  й  Кат- 
кові) не  лаявся,  а  мовчав'ь  або  посміювався.  Переход'ь  „Слова" 
до  Катковціві)  довершпві.  пораженіе  украйнофильства  у   Россіи. 

Огтоді  то  маленький  кружокі.  нашг  надумався  на  те,  чтобі) 
одложити  дневі  злобу  его  и  високі  и  далекі  вопроси,  а  узятись 


^)  Далі  переч,   „благо(дарнтн)".     2)   „То"  ставлю  я;  в  оріґ.  на- 
посаво  „нп". 


77 

за  елементарне,  —  а  поки  не  цуратись  того  прогрессу,  которьій 
совершала^)  молода  партія  литературна  у  Петербурзі  и  Москві, 
Я  кажу  не  цуратись  не  дуже  вірно,  —  бо  того  движенія,  котре 
представляв^  у  Петербурзі  Соврем.,  В'їсти.  Евр.  еіс,  —  нп- 
коли  не  цурались  на  ділі  сами  крайні  украйінці  (Соврем.  мавт, 
а  В.  Евр.  має  більшг  пренумерантів-ь  у  Южній  Россіи,  ніжь 
мала  йіхг  Основа  даже  у  первнй  свій  рокг).  Діло  оправдило 
нашу  дорогу:  хоть  маленьки,  та  зібрані  гроші  на  литературну 
роботу,  —  годг  не  приходить  безг  видачи,  якг  зможемо,  па- 
мятниківг  народнейі  мовп  и  духу,  трудні  роботи,  яко  словарь 
йдуть.  Свою  мету  можемь  безстрашно  показати  и  передо  світомг : 
про  Малоросеію,  котру  вже  печать  роес(і)йска  и  забула(,)  начи- 
нають  говорити  лучші  часописи.  Брехня  Вашого  Олова  п  Моск. 
В-Ьд.  не  пропускается  безь  опроверження  :  Рзссійекій  ііублиці 
передаетця,  що  и  даже  самі  для  нейі  крайні  стремленія  Вашп, 
якь  одг  йіхг  одволокти  суть,  нічого  страшного  не  мають,  тимь 
паче  нічого  протівународного,  якт,  йій  казали.  Хай  ми  соста- 
вимо  грамматнку,  словарь,  видамо  твори  народнейі  поззіи,  ви- 
дамо те,  що  валяется  у  рукописнхї.  и  у  Петербурзі,  зробимо 
читальники  для  народу,  хоть  и  на  ^/д  украинеькі,  (хоть  он,  де 
не  можна,  н  по  великоруськи,  аби  про  Украйну,  оіь  якт>  у  Се- 
менова,  або  у  Костомарова),  —  це  буде  основа,  —  а  тамг,  чі 
разділимось  и  мн  на  твердихї.  и  мгякенькихї.,  куди  народь 
наш-ь  самг  схоче  пітти,  —  те  й  буде.  Та  нихто  не  скаже  тоді: 
не  знаємо  Вась;  може  вась  й  нема. 

Такг  діла  доказують,  що  путь  нашг  практичний,  —  а  може 
теорій  де  кого  изг  яаег  и  спорні,  особо  може  мойі,  бо  я  щирий 
уніониетї.,  т.  є.  федералистг,  а  не  сепаратистг,  ні  у  політич- 
німг  взгляди,   ні  у  культурнім^. 

Але  дуже  боюсь  я,  що  упавь  у  гріх-ь,  одг  которого  хотівь 
боронити  Вась  н  од'ь  которого  боронився  еамг.  Я  все  яводнв'ь 
на  роботу  сообразну  обетоятельствамь  и  боявся,  щобь  Вн,  бу- 
дучи прави  при  вашйх'ь  обстоятельствахь(,)  не  помилились,  су- 
дячи^^  по  вашому  и  обг  Украйні,  —  а  може^)  зачепив^  живнй 
бікг  вашого  діла  и  еказавт.  де  що,  по  нашому  вірне,  але  по 
вашому  не  праве,  —  перетягг  струну,  котра  начинала  звязу- 
вати  наши  и  ваши  роботи  и  котра  дуже  дорога  для  нась.  Може 
Вамь  здалось,  що  я  хочу  мішатись  у  Ваши  діла,  —  тоді  якь  я 


^)    В  оріґ.  яСовершали".     ^)  В  оріґ.    „судячу".     ^)    Далі  переч. 
„^аці(пив)". 


78 

тільки  старався  вияснитд  и  оправднтп^)  наше  становище,  нашу 
дорогу.  Та  коли  це  такг  п  справди,  ■•-  то,  кажу  прямо,  гріх-ь 
Вамг,  що  Вн  рішили  зразу  одірвать  звязь  мовчаяіем'ь,  а  не  ви- 
казали мені  усіейі  правди.  Я  оть  Вась  ейі  жду  не  для  себе,  — 
а  для  того  діїа,  котрому  н  я  служу  и  котре,  —  які.  не  гірко 
буде,  коли  ви  лишите  нась  евоейі  підмоги,  я  не  покину:  да 
оправдимся  вг  ділакг  нашихг.  Кажу  у  друге:  усі^)  погляди, 
що  я  викладавт.  Вамг(,)  я  даже  для  себе  не  считаю  абсолют- 
ними, а  компромисомг,  основою,  —  котру  якг  зробам-ь,  тоді 
можем'ь  вести  річь   дальше. 

Простіть,  якь  що  у  цьому  листі  найдете  не  яснимь:  це 
писано  на  догадь.  Може  й  напрасно  склопотався.  Може  Ваше 
мовчанне-'')  случайне.  А  може  воно  має  й  другу  причину.  Прий- 
міть сь  товариствомі.  одь  мене  п  сіньї  моейі  поклінь.  Звістіть 
мене  про  адресуй)  Січі,  щобг  я  мігг  послати  мій  подячн(и)й 
листг. 

Вашь  М.  Драгомановг. 

Чі  пославг  хто  Ральетонові  и  Морфилю  сбірнпки  Вацлава 
и  Жеготьі  ?  Тутг  у  Пизі  иро  нашу  словесность  сбірается  писати 
лроф.  Компаретти.    Я  йому  де  що    передавь    уже  п  ще  думаю. 


Мел.  Бучинський  до  М.  Драгоманова"^). 

Високоповажні  Михайле  Петровичу! 

Лист  за  місяць °)  Грудень  вислав  я  до  Вас  21.  и.  м;  с  того 
часу  ^)  и  до  нині  немало  дечого  важного  майнуло,  —  та  щоб'^) 
€го  письмом  ухопити  и  Вам  листом^;  передати  вже  наперед  бачу, 
що  нездолівби^')  покзаспфикуватй  та  по  стійности  розмістити  ^°) 
факти  свіжі ^^),  а  по  хронолоупі  лиш,  людях  та  городах  стара- 
тися мушу,  подати  Вам  справоздапє  хоть  уже  не  обективне,  так 


^)  Зразу  було  „оправдитв  н  воясппти".  '^)  Далї  переч,  „теорет". 
';  Мовчаннб.  *)  Далі  переч,  „товар".  *)  З  сего  ласту  є  „Копя"  — 
як  зазначив  пїзніще  М.  Бучинський,  оливцем  (далі  все  писано  чор- 
нилом) —  п.  3.  .Михайлу  Петровичу  Драгоіианову  у  Флоренцию 
25  Січня  1872;"  але  се,  очнвидячки,  чорнова.  Від-иіни  в  ній  ось - 
які:  ^)  нема  слова  „місяць".  ^)  Далї:  „майнуло  не  мало  важного 
до  нині".  ')  „щоби".  ')  Нема  слова  „листом".  ^)  додано  „вже".  ^°) 
„розмістити  по  стійности".  ^')  далї  так:  „и  мушу  по  хронолоуаі, 
людех  й  містах  старатися  подати'*    і  т.  д. 


79 

бодай  жаве  п  свіже.  Доки^)  се,  да  те,  да  оне  розказувати 
стану,  .;;  „по  бнлшам  еего  Бремене,  не  по  замишленю  бояню", 
хай  стане  зараз  горі  новина  найновійша :  позавчера  получив 
лист  від  А.  И.  Іонина,  живого  нам  и  здорового  в  Парижі.  Через 
пару  неділь  йіхатиме  до  доиу'^).  Тут  і  початок  его  листу.  — 
Рагій,   14.  Даиуіег  187:2. 

„Голосно  гукаю  до  Вас,  —  —  М.  О !  Як  вас  Господь  ми- 
лосердий милує?!..  Мене  бачте  ще  держить  епра  земля  на 
світі,  ще  така  но  пропав;  —  а  вже  була  думка  така,  що  не 
побачу  вже  Вас.  Трохи  трохи  не  звели  зо  звіта. 

Мпио  резерви  з  якою  переписка  моя  з  Іонинои^)  обми- 
нала^) діла  особисті,  з  его^)  листів  виводжу,  що  друг  наш  впав 
був  у  пригоду  на  взір  сицилянеькойі  Вечірні,  за  ту  провину^), 
що  він  чужоземець,  тай  годі !  Протерпівши'^)  дожджі  и  бурі 
с  тисячами  собі  подібними  на  вигонах  Версалських,  вибув  пів- 
чверта  місяця  в  Ьа  В.ас1іеИе,  друге  тілько  в  Гогі  Вауагсі  на 
ионтоаах'^),  — •  и  вийшов  тепер  на  волю^)  неначе  оскресши,  — 
бо  по  сім  місяців  неволі  найшли  судці  розглянувши  его  па- 
піре,  що  помилились  караючи  невинного.  Ну,  „спасибі  Богу", 
каже'^).  З  душі  радий  сподіюся  гостити  его  с  початком  лютого 
у  себе^\)  в  Станіславі,  коли  ж^^)  забарится,  то  зйідеиося 
в  Відні  ^^),  та  хоть  місяць  разом  жити  будемо  :  гарний  бо  чо- 
ловік з  найгарніщих!  Адрес  до  него  :  „Рше  сіез  реШІез  еси- 
гіез,  5,  Нбіеі  Аіів'оиіете". 

Нуже^^)  тепер  подивитись  на  Галичину,  хоть  у  пролеті 
тільки  желізнпм  шляхом  битим,  що  прямісенько  прострілений 
с  Перемишля  на  Львів  до  Станіслава,  так,  що  не  подоба  ідучи ^°} 
от  як  на  Свята  з  Відня  на  днинку  як  на  годинку  то  сяй  то 
то  там  поступити ^''),  віддихнути.  И  не  жаль!  Бо  с  Перемишля 
с  сіверноі  башти  почавши,  до^')  Львова  —  Вишеграда,  а  далі 
на  полудне^^)    (на  сході  Ви .  дбаєте),    не    минувши  й  на  заході 


^)  далі  так:  „того,  хай  горі  стане  найновійша  новина:  Поза- 
вчера" і  т.  д.  2)  далї  (переч.  „Таке"'  і  цитато  з  листу  Йонпна  нема. 
^)  „з  ним".  *)  „обходила".  '^)  Нема  „Гто".  ^)  „тою  виною".  ')  далі 
так:  „с  тисячами  подібними  дожджі  і  бурі  на"  і  т.  д.  *)  далі"  (ае- 
реч.  „коло  на  новий  рік  1872")  вийшов".  ''  далі :  „бо  розглянувши 
ого  ііапіре  найіпло  суді  по  7  місяцях  неволі  —  (переч,  „що  він  не- 
винний упав  у  пригоду")  що  помилився  і  т.  д.  ^^')  Нема  „каже" 
і  > спасибі  Богу"  не  в  чужослівю.  ^^)  „у  моій  хаті".  ^^)  „коли".  ^^) 
далї :  „та  будем  жити  хоть  місяць  разом,  бо  :  гарний  чоловік  з  най- 
гарніщих". ^*)  „Ходімо".  ^*)  нема  „от  як".  *^)  „поступати",  нема 
„віддихнути".  ^')  Було  й  „Відня'^  ^^)  далї  так:  (не  забувши  и  Відня 
яко  Гогі  (іеіасіїе)  непогано  і  т.  д. 


80 

Відня,  яко  Гогі  сІеІасЬе  не  погано  держитця  дружина,  як  оце 
бачив  я  и  радів  у  проізді  недавнім.  —  Може  бути,  що  ди- 
вивсь^) оком  оптиміста  та  з  легкою  кровю  ентузияста,  що  ре- 
номую  дрібницями  доудец-краін  и  політиків,  —  нехай,  без 
того,  без  свіжого  розмаху  не  було  н  не  буде  нічог  у  світі,  ні 
у  мікроні  у  макрокозмі,  а  за  сим  нумо  с  Платоном^)  одушев- 
лятися  Перемишлем  та  Станіславом,  там  „Бесідою",  тут  уимн. 
громадкою  и  тою  паролею  новою,  що  починаємо^)  з  новим  сим 
роком  1872  окликатись:  привертай  кождий  в  твою  сторону,  на 
пр:  „Станіславці*)  до  Станіслава!"^).  —  Привертаю  до  діла. 
В  Перемишлі  трійка  наша*^) :  проф.  Желехівський,  судові  адюн- 
кти')  Микита  н  Др.  Шехович  перед  ведуть  у  „раді  народній", 
що  відчахнулась  від  „ради  русскойі"  у  .Іьвові,  —  у  филіі 
„Просвіти"  и  „Бесіді",  єдиній  крім  Львівеькойі  на  всю  Га- 
личину^). — 

Сей  Желехівський  з  инчимп  професорами  читає  в  инсгитуті 
дівочім  пані  Сморживойі,  пнститут  сам  наш  нацпональний.  Крім 
того,  що  у  хорошій  дочці  сеі  пані  закохана  по  уха  вся  филія 
„Просвіти",  не  міг  я  за  час  короткий  зібрати  про  сей  институг 
блищі  дати,  та  з  поворотом  се  вчиню  и  Желехівського,  тож  охо- 
чого чоловіка,  до  Вас  писати  заставлю  Оиогді  зробив  він  испит 
професорський  в  Кракові  с  ф0ло(льо)уиі,  грецького  на  руській 
мові.  Порозумівшись  с  Партнцьким  сяде  він  Лютого  с.  р.  до 
практичного  словаря  з  нашойі  мови  на  німецьку  и  полську ;  — 
всі  переказали  через  мене  до  Львова  потребу,  обновленя  „Правди". 
N.  В.  Тіж  люде  сидять  и  в  Раді  повітовій  перемиській,  що 
числом'-)  по  половині  наша,  та  при  ліности  поміщиків  порозби- 
рали між  себе  всі    реферати,    оже   п    реферують    псключно    на 


^)  „бачив  се".  ^)  „с  ІІлатоном  нумо".  ^)  нема  „з  новпм  сим 
роком  1872".  ^)  далі  так :  „Станіславці  на  пр.  до  Станіслава.  Та  годі 
уже  мучптп  Вас  мароттамо,  ступаю  до  діла:  В  Перемишлі"  і  т.  д. 
^)  Сл  авістка  підчеркнена  Др — ввм  пером;  загалом  у  цім  листі  під- 
черкнень  і  зачеркнепь  его  богато.  *')  „урядники".  ')  Далі  так :  „йн- 
ститут  дівочий  пані  Сморжа  тамже  в  руках  наших,  нацаональннй. 
За  коротко  був  я  сим  разом  тамже,  щоб  Вам  подати  докладніщі 
вісти,  повертаючи  знов  поступлю  и  чисто  Вам  все  напишу.  Желе- 
хівський (мій  товариш)  зробив  професорський  испит  в  Кракові  с  фи- 
лолсуаі,  (переч,  „греку")  з  грецького  на  руській  мові.  Сяде  він  по- 
розумівшись с  Партицьким  до  практичного  словаря  з  нашоі  мови 
на  німецьку  п  полську  в  Лктім  с.  р., —  всі  (переч,  итаки  пруть?") 
переказали  через  мене  до  .Львова  потребу  обновленя  „Правди".  Ті 
самі  люде  сидять  і  т.  д.  ^)  Нема  „числом". 


81 

нашій  мові  тамтим  у  велике  здивоване^):  над  новою,  сміливою 
уенерацпєю  русинів -народовців!  —  Звісна  річ,  що  за  24  годин 
побиту  міг  я  тілько  лиш  поверховних  дат  як  горі,  захопити,  доки 
шарнув  проті  римського  нового  року  далій  до  Львова^}  на  З  дни. 
Гарно  у  Львові  бути.  „О  сно  ва"  виходить  правильно  п  за- 
міщає вже  дописі  кулишівкою.  Лавровеький  и  редактор  Клпм- 
кович  виевняли,  коли  оба  з  Гладким  ми  були  у  него,  що  дадуть 
волю  писати  що  сами  схочемо,  радикально.     Дуже   просимо  за- 


^)  „на  велике  здивоване  тамтпх".  -)  Словамо  „до  Львова"  кін- 
читься чорнова,  —  на  другій  стороні  '/з  аркуша  є  далі  лпше  конспект, 
ось  якпй  (кілько  знаків  запитаня,  тілько  слів  годї  було  відчптати)  : 

„Основа",  Клпмкович,  Лавровський.  Сторожа,  Сушкевич, 
Федорович(?і 

„Просвіта".  Навроцький,  Шашкевнч,  Правда 

„Лихвяр".   Др.  Огоновський. 

„Бесіда",  Ьечерниці  відчит. 

Университет  (Огоновський)  ултиазип,  у  5  тій  руське.  „Театр" 
субвенц.     ?     ? 

?  гро:>іади. 

„Нечуй"  аовіет0.  ?  Ганкевича. 

ІІартицького  (поезві  ?). 

Верхратський  (Номенкл.,  Натур,  истор. 

Гладкий,  збірник  Стан.  Сучавп.  Закомара 

Починок,  Горппніда,  Первоцвіт,  Вінець. 

Воровський,  Знбер,  Подолпнський    (Малорадовичка) 

Станіслав.  Педау.  Целевич,  Заяць,  Яхно  (Целевич)  уамназпя 
(Фвлія  „Просв.") 

Рудченко,  Антонович.  Чптают  Антонов. 

З  Росиі. 

Браницькай 

Тестам. 

Почга. 

Відень. 

22.  Грудня   „Основа".  В  „Забсю"  Свят     вечер 

Образи,  імова  лексик,  склад.  „Вашка  мінута  и  пара  Коро?  По- 
чинок. 

Федькович  ситуац.,  сей  мисли  хватає 
Розводить  п  веде  далі  Шевченкові  мисли  о  жизни 
До  доумату  підносить    сказане:    краса    (врода)    се    божа  кара 
и  згуба  незіинуча 

Попівна,  Хома,  Черкеська   пліннпця 

Рим(?)  Шевченка,  там  живі,  тут  розлізлись.  6  там  хоть  кри- 
тика, то  для  самоука  добре,  для  закордонців  в  всіх  радісний 
обяв  вже  потому,  що  автор  каже  в  заспіві  :  Ще  найкраще  на  '?  ?  ,  ? 
свій  починок,  нехай  наша  кохана  мова  не  вмирав. 

ЗБІРНПК   ФЬІЬОЛЬОҐІЧНОЇ   СЕКЦІЇ,    Т.    ХНІ.  () 


82 

слати  в  „Основу"  статию,  як  Ви  йійі  зарисували  у  попереднім 
листі.  Притім  Др.  Сушкевич  п  (поміщик)  Федорович  з  Вікна, 
з  многими  радять  над  обаором  двонедільним  „Сторожею"  неза- 
внслою,  про  котору  писав  я  давніще,  а  так  и  може  дістанемо 
від  разу  два  політичні  оруани.  Та  опасаємось,  що  тоді  упалаб 
„Основа"  за  розстріленими  силами,  а  сама  „Огорожа"  яко  обзор 
немалаби  без  дневника  змислу.  В  тім  способі  перееправляємо 
нині  через  Навроцького  з  Сушкевичои :  коли  сей  нічог  не  вдіє, 
то  гадаємо  виписатись  до  Сушкевича  чвіркою  с  Станіслава:  хай 
„Сторожу"  нехає,  а  натомість  хай  збирає  громаду,  щоб  обно- 
вити літературну  „Правду"  в  мисли  и  обємі,  як  у  листі  до  Вас 
з  21/12  зарисовано,  яко  оруаи  молодіжи  и,  почасти  товариства 
„Просвіти".  Відступилоб  ся  у  „Правді"  само  центрум  „Про- 
світі" п  критичним  розвідкам  про  просвітну  працю  народну, 
провідним  мислям  на  тій  дорозі,  чого  „просвіта"  власне  нині 
уже  потребує,  дужаючи  все  краще.  Оногді  просив  министер 
у  неі,  щоб  вилагодила  для  него  справозданє  з  своіх  ділань  від 
основаня  до  нині.  Меморял  сей  виготовив  Иавроцький  п  вислав 
з  початком  сего  місяця  у  Відень.  Вичитавши,  що  петербурське 
таке -ж  товариство  получило  від  свого  правительсгва  привилей: 
безплатно  розсилати  своі  виданя  почтою,  писав  я  нині  до  ви- 
ділу „Просвіти*,  щоб  подався  за  подібним  до  Відня;  та  ледви 
на  разі  що  виклопочуть,  бо  товариство  ще  молоде  дуже,  а  ради 
старі  тяжко ^).  Доки  того,  будемо  надіятись,  знаючи,  що  и  без 
привілеів  незагинеио,  коли  дбалі  будемо.  Недавно  помер  якийсь 
'/имназияст,  що  про  него  ніхто  ні  знав  ні  чув,  десь  на  „ма- 
зурах", за  Сяном,  відказавши  всю  свою  вітцівщину  (около  700  р,) 
„Просвіті".  Також  знак  часу!...  Академичне  товариство  „Дру- 
жний Лихвяр  має  зверх  100  членів,  громадянин  Др.  Огонов- 
ськпй  головою,  —  але  що  найкраще  у  Львові,  то  „Бесіда" 
в  народи,  домі,  гражданська  и  украінська;  там  чуємось  аж 
у  своїй  хаті.  Власне  приїхав  я  був  на  недільні  вечернпці ; 
люда  коло  сто  згромадилось ;  з  жінками  и  дівчатами  старші,  далі 
стрійні  хороші  хлопці  громадяне.  Були  відчити  и  співи,  а  далі 
при  няні  скочні  танці  аж  любо.  Святоюрці  бачивши,  що  и  ляць- 
кими  судами  нас  з  „Бесіди"  не  впкуря,  поволеньки  вписуютця 
назад  у  члени.  Під  „Бесідою"  стойіть  и  театр  Бачинського, 
п  власне  тепер  тая  трупа  по  фузиі  з  конкуруючою  другою  Мо- 
ленцкого,  кріпша  як  коли  стала.  Підчас  гостить  театр  у  Золочені. 


^)  Ост.  З  слова  так,    доспть  виразно;    але  змислу  нема,    і  годї 
вврозуміто,  що  мало  бути  написано. 


83 

З  літературних  видань  Іьвівеьішх  появилося  сими  днями : 
Зоря,  кн.  V,  „Просвіти"  1872.  Нечуя  повістей  дожидаю 
в  Станіславі  и  зараз  Вам  вишлю ;  мали  вони  бути  о  Різдві  го- 
тові. Вийшли  товсті  и  богаті  читанки  для  кляе  середних  уимн. 
Партицькогои  Романчука.  Мала  також  вийти  натуральна 
исторня,  переводу  Верхратського,  з  записною,  чисто  на- 
родною ноиенклятурою  рослин,  животин  и  минералів,  що  іі 
збирав  він  студентом  по  краю. 

Случайно  получив  на  показ  також  деякі  нові  виданя  закор- 
донські.  Наведу  :  „Починок,  Йвана  Пбдушка.  Петерб.  1871. 
Здоровий  (о  180  стор.)  и  елегантний  дуже  том  поезий,  на  ве- 
ліні,  бсть  поематїї  довші  п  коротші,  по  обємі  и  грясти  аналоуяі 
з  Шевченковими.  Чуте  живе,  образи  степові  зарівно  як  и  гір 
Кавказа  (у  Плінниці")  свіжі,  барвисті  и  хороші,  не  тілько  правди 
є  психолоуичБих  взглядів.  Мова  гарна  лексикальним  навіть 
багатством,  склад  легкий.  У  коротших  складанях,  як  „Важка 
мінута"  и  и.  автор  став  даже  самодільним,  и  тут  ему  треба  за- 
охоти,  —  в  всіх  инчих  загально  йде  битим  та  вигідніш  Шев- 
ченковим  шляхом,  и  як  Федьковпч  живцем  вириває  ситуациі 
и  сказаня  с  Тараса  готові,  так  Подушка  веде  далій  Тарасові 
мислн  и  погляди  на  жизнь,  розтягаючи  іх  и  доводячи  до  ка- 
рикатур фаталістичних,  до  пених  догматів,  як  положене:  „Краса 
(врода)  се  кара  божа  и  згуба  неминуча  („Попівна,  Хома"  и  и.) 
Ритм  и  склад  Шевченка  (8,  а  6) ;  там  прп  живій,  горячий,  дра- 
матичній акциі  доконапий,  у  Подушкп  прп  з£стою  и  розвлече- 
ностп  будови  зівсім  неодповідний  и  безкопечностею  зрадний: 
так  читаєте,  читаєте  и  ще  читаєте,  без  віддиху  и  спочину,  „гей 
піду,  йіду,  ні  дороги,  ні  сліду!"  Се  бувби  суд  абсолютний,  — 
та  з  передмови  видавця  дізнавшись,  що  автор  самоук  виспівав 
се  без  понуки  сам  из  себе,  и  зробив  се  мовою  прекрасною  з  живим 
змиелом  для  краси  и  правдп,  дізнавшись  з  его  ж  власного  „заспіву", 
що  починок  звіршувався  без  инчоі  претенсиі,  як  „щоби  був  на 
рідній  мові"  и  в  доказ,  що  „наша  кохана  мова  не  вмирає",  се 
дізнавшись  признати  мусимо  „Починок"  радісним  обявом  не 
тільки  для  закордонців  нині,  але  й  для  нас  усіх  и  для  слове- 
сности  всеі.  Жалую,  що  не  маю  під  рукою  книжки  сеі ;  пожичпв 
я  був  йійі  на  Свята  від  Кукуріченка,  а  від  мене  львовяне, 
а  від  них  семинаристи,  —  а  то  хиба  на  довше  випрошу  и  Вам 
у  подерж  зашлю  непремінно. 

„Горппнида,  або  вхоплена  Прозернина.  Жартоблива  поема, 
написав  Білецькпй- Носенко.    Киів    1871".    За    Котляревським; 


84 

гумор  добрий  недописав  до  кінця.  Помисли  уротеск,  декуди 
образи  идилічні  маїевані  з  більшим  теплом  и  любовію,  як  в  бнв- 
іді,  и  тут  сей  поематик  иоетупом  визначився  на  невдачнім  зре- 
штов,  по  моій  думці,  полі. 

„Первоцвіт  Грицька  Кохнівченка.  Одесса  1871".  На  по- 
двійнім веліні  7  сторін  поетичного  тексту,  а  13  сторін  титулу! 
Конечно,  студент,  Іоиі,  сотте  сЬег  поие,  на  пр  : 

„Вінец  из  цвітів  поетических  увив  Веселенько.  Іьвів  1871". 
На  32  сторонах  17  складань  закоханого  семинариета  Львів- 
ського, на  мотто:  „Туман,  туман  долиною..."  (стор.  2)  и  „\\^а8 
ізі:  с1а8  ЬеЬеп  оііпе  ЬіеЬезкгапг?!*'  и:  .,2па82  Іу  тіїо.^с?" 
еіс.  Все  то  смішне,  але  симпатичне,  все  то  насіне  як  гриби 
по  дощеви  виростає  по  всіх  усюдах,  —  ва  силу  аж  проеится  на 
світ  літературна  часопись ! 

Антін  Гладкий,  сам  хороший  чоловік,  хорошу  почав  ро- 
боту, заіхавши  від  разу  на  пару  місяців  до  Львова.  Ото  и  при- 
глядаєся  нашій  справі  у  .Львові,  у  „Просвіті",  у  „Бесіді"  тай 
з  громадянами,  сказано,  днуе  и  ночує.  Від  часу  до  часу  заіде 
ще  й  в  краю  до  сего  або  того,  та  збирає  оттак  досвіди  н  книги 
про  Галичину  (до  нині  зверх  150.  томів)  щоб  в  Одесі  все  окре- 
мій комиссіи  в  редакцию  подати.  Оттак  бувши  в  Закомарі  у  Д. 
Танячкевича,  святкував  по  старосвітеьки  Різіво  в  поета  Устя- 
новича  в  Сучаві,  відтак  у  мене  в  Станіславі,  взявши  в  подерж 
записки  вітцівськи  п  брошури  про  кромерижську  конституанту, 
р.  1848,  2  картони  фотоурафичні  гуцулських  стройів  и  т.  и. 
С  початком  Лютого  знов  его  сподіюсь  у  себе. 

Знов  двох  людий  с  Киіва,  Зибер  и  Подолинський,  позна- 
комились  з  нами.  Зйіхавсь  я  з  ними  як  раз  у  Львові,  та  при- 
нявши  письма  від  них  Антоновича  и  Русова  про  них  до  мене, 
сеіж  хвилі,  як  квапились  з  вийіздом,  подав  йім  листи  и  адреси 
до  Відня.  Настали  саме  на  Свят  Вечер,  и  вечеряли  в  веею 
громадою  у  Ноіеі  Кісіїагсі.  Через  тиждень  пойіхали  на  Гай- 
дельберу  в  Париж.  Зибгр  взяв  Вашу  адресу  від  мене.  У  .Львів 
мали  листи  до  Сушкевича,  а  так  и  йіхали  як  по  шнурочку  рівно 
по  стациях.  Боровський  с  Киіва  пробуває  тепер  в„  Пп^агізсЬ- 
АІіепЬиг^    ЬапсІшгізсЬаШісЬе  НосЬзсЬиІе". 

ІПайнуло  так  три  дни  у  Львові,  мов  з  батога  луснув, 
3.  Січня  рушив  в  свою  сторону,  на  Різдво  до  Станіслава.  Тут 
настав  від  Падолиста  професором  уииназиі  Улян  Целевич, 
колись  голова  „Січи",  нині  перший  професор  громадський,  тай 
через  малий  час  довів  до  того,    що    хлопці    за   ним   як  в  дим. 


85 

Другий  професор,  Ничай,  новий,  и  мало  ще  виміркований  що 
до  засад  национаїьних,  підніс  немалий  зойк  між  ляхами  нака- 
завши вчитись  на  память  як  горячки  козацьку  историю.  Наш 
чоловік,  Др.  Яхно,  прегарно  веде  иедагогию  під  зглядом  ре- 
альнойі  науки;  під  зглядом  национальним  педауоуяя  ще  велика 
дич  безобразна  и  не  отерта.  Коли  другий  Улян  Целевич  прийде 
в  літі  до  суду  в  Станіславі,  а  коло  того  часу  и  я  тут  вколочусь 
в  нотаря,  так  з  Ганкевичом  Дром,  Заячківеьким  и  др.,  поста- 
вимо тут  при  друкарні  филію  „Просвіти*  як  мур!  За  всякою, 
хоть  малою  корпорациею,  при  добрій  оруанізациі  тягнуть  всі 
відорвані  елементи  тим  магнетизмом  як  о  осередок  ротуючий 
творятся  планети,  и  миб  оснували  филію  вже  нині,  колиб  нам 
на  сталий  побит  дістати  не  то  енеруічного  чоловіка,  як  Др. 
Шехович  в  Перемишлі,  а  оборотного  н  рухливого  реноміста  для 
однойі  инициятиви.  їимназиясти  держатся  хорошо ;  читають  изслі- 
дованя  Антоновича,  що  я  привіз  з  Відня,  та  лагодятца  про 
зимні  фериі,  с  1.  Лютого  розпочати  фабрику  правдиву,  пере- 
писки  зо  мною  пісень  истор.  Антоновичу.  Перед  веде  Гараеи- 
мовнч  Иляр  з  8  кл. 

—  Оногді  тут  на  масковім  балі  найшлись  самі  нарідні  строі  (ао 
простій  причині  тій,  що  уардеробу  всю  Ьгєуі  тапи  у  слуг  зажи- 
чено...).  —  За  сим  и  увесь  писк  и  розмова  масок  йшла  на  нашій 
мові.  — 

У  Відні  лишив  я  в  товаристві  дух  піднесений  с  поводу 
побіди  над  нашими  Катківцями :  „Общество  русская  Основа^' 
рекрутоване,  через  душегубців  під  Раевськіи  з  галицьких  рене- 
гатів и  туманів  угорських,  в  имя  конфузноі  руськости  и  до- 
тичних фондів  благ,  комитета,  розхвалилось  було  вельми,  що 
протів  17  членів  минувшого  року  має  нині  іх  до  40.,  наха- 
павши іх,  звісно,  ще  и  в  имя  живота  голодного  людей  молодих, 
тих  бідолишних,  що  притягли  до  Відня  та  и  жити  хочуть.  Оце 
и  викомендерував  Раевський  „Основу",  щоб  машерувала  на  сла- 
вян  віденських,  пропонуючи  завести  у  проектованій  слав,  чп- 
талні  росс.  язик  урядовим.  Скликала  „Основа"  заступників  то- 
вариств славянських,  таки  у  свою  хату,  Раєвським  плачену, 
и  там  мала  нерозумну  безчелність,  дебатувати  с  повищим  про- 
€ктом  уряд,  мови,  котройі  жаден  „Оеновак"  досі  не  навчився, 
ані  не  брав  учитись,  так  що  кат  знає  нащо  и  пощо  держить 
йійі  Комітет  уже  5.  рік  добрими  фондами.  Хиба  на  ту  бляиажу, 
яку  понесли,  коли  повищий  проект  и  проектантів  ми  перші 
з   „Січи",  а  з  ними  Сербії  з  „Зорі"  незабутно  застукали,    а  за 


86 

нами  раз  в  раз  Славяне  всі  до  одного,  принявши  наш  проект: 
„мова  урядова,  мова  президента,  которий  за  чергою  що  року 
з  инчоі  нарідностп  впбираєся".  На  добиток  ще  голову  „Основи'* 
здезавуовав  головна-  заступник  власний,  третого  заступника 
презес  збору,  сербин  Лазаревич,  за  неприличніеть  висварив  по- 
гано, усе  перед  ріепит,  все  у  „Основи"  в  йійі  же  хаті.  Оце 
спокій  буде  перед  плюгавцями  тими,  коли  ж  знов  послухають 
Раєвського  и  знов  схочуть  ворушитись,  то  лагодимо  на  них  па- 
ролі у  ..Січи":  „Хлопці  з  бубна!"  готові  и  ще  не  такі  буки. 
Се  діялось  22.  Грудня  1871.  —  26  були  ми  на  Сходинах 
у  Чехів,  в  „2аЬоз-а"  и  там  промовляли,  гарно  приняті.  На 
згаданий  горі  Свят  -  Вечер  у  „Січи"  злетілось  33.  чоловіка,  між 
ним  старші  віком  и  одна  дама.  Від  6.  вечером  до  2.  в  ночи 
бавленоея,  співано  и  тоастовано  охочо;  пр.  віцеректор,  піп  Ба- 
чннський  підохочений  сказав  6  ораций  патриотичних  без 
віддиху. 

Годі  !  Треба  закінчити  сей  сконцентрований  ОиосИіЬеІ.  без- 
образний, а  на  квестиі  оставити  лист  окремий,  доки  для  розправ 
Вам  окремого  кореспондента  нараю,  сам  оставши  чистим  хро- 
ністом. 

До  15.  Лютого  остаюсь  в  Станіславі  (Аизігіа.  Сгаїісіа.  Зіа- 
пізіаи.  8ґесІпа  N.  42).  По  тому  йіду  у  Відень,  там  сидіти  аж 
до  літа,  по  давному  адресі. 

До  Вашойі  Пані  клонюся  низесенько 

Вас  стискаю  сердечно 

М.  0.  Бучинсбкий. 
Станіслав  25.  Січня. 
1872. 


Мел.  Бучинський  до  М.  Драгоманова. 

Станіслав   ЗО.  Січня  1872. 

Високоповажні  Михайле  Петровичу! 

З  Вашого  листу  одержаного  Уіа  Відень  аж  нині,  з  досадою 
бачу,  що  проклятущі  почти  збавили  мене  здоровенного  листу, 
висланого  Вам  21.  Грудня,  а  за  сим  и  здобути  довелось  мині  — 
якоже  агнцу  безневинному  —  у  Вас  гарну  славу  загонистого 
КгакеШег-а,  а  конечно  у  Вашоі  Пані  ще  кращу  —  таки  тата- 
рина, незвичайного  —  тай  годі.     Про  оце  жаль  мині  було,    не 


87 

про  лист  пропалий,  що  его  можно  репродукувати,  хоть  и  яке 
це  прикре  діло,  та  до  Вас  жалю  за  сей  суд  не  маю,  а  запишу 
се  БеЬеІ  у  реєстр  тих  обставин,  що  нарід  і  людей  так  розді- 
лили, що  мов  чужі  не  знаютця,  що  як  с  каменя  мусить  йти 
з  разу  іх  порозуміне.  Оце  пишусь  Вам  виразно :  що  високо  дер- 
жачи так  як  кожний  з  громади  переписку  в  загалі,  обома  ру- 
ками іі  хватаємо,  небачивши  ніякоі  можливости,  іі  перервати,  — 
безпечні,  що  и  на  тбй  случай,  колнб  за  непорозуміннем  наші 
дороги  розстались,  ми  би  уже  в  имя  одноі  гуманностн  спіль- 
ного нашого  діла  знов  зійшлися,  а  звідси  право  найшлись  знов 
на  народнім  полі  конечно.  Не  инакше  Вас  поважаємо !  Неоці- 
нений  и  преважний  для  мене  власне  листок  Ваш  найновійшпй, 
н  сим,  що  переписка  стає  живіщою  и  драматичніщою,  п  тим 
що  у  ній  находжу  за  хвилевим  пересердє»  у  Вас  сти- 
слий проурам  и  сконцентроване  гезите  ділань  Вашоі  гро- 
мади, —  а  то  за  навалом  справ  денних,  боюсь,  не  зараз  бувби 
дібрався  самісінького   зерна. —  ^) 

Та,  доки  про  се  ширшу  річ  розведу,  (власне  репродукуючи 
яко  мога  лист  мій  попередний),  спішусь  тут  уже  для  впрозу- 
міння  недавного  листу  мого  навести  з  відтам  де  що  нагдій- 
шого,  бодай  у  вістях.  Розправну  часть  уже  докладати  буду 
з  оглядом  на  Ваш  лист  найновійший  аж  як  мене  сповістите, 
которі  листи  маєте  від  мене,  адресовані  до  одного  Ро8Іе  ге- 
зіапіе.  З  Відня  писав  я: 

18.  Октобра,  (на  Гайделбу)  у  Флоренцию.  Ггапсо. 

20.  Новембра,  у  Флор.  рекомендовано. 

24.  Декембра  туди  ж  Ггапсо,  (про  него  мова). 

25.  Январа,  є  Станіслава,  рекомендовано. 
Від  вас  одержав,  с  Флоренциі : 

12.  Октобра,  у  Відні  1871 

22.  Новембра       „  — 

5.  Декембра       „         — 

ЗО.  Января,  в  Станісл.  1872. 

В  листі  йшли  попереду  денні  вісті,  по  людях:  Пишучи 
про  мій  відйізд  на  Свята  (від  1.  Янв.  до  15  Февраля),  просив 
я  у  Вас  подати  мині  у  Яьвів  адрес  до  Морфиля  и  Компарет- 
того,  з  радою,  які  книжки  власне  треба  ім  вислати  зі  Львова? 
Се  и  нині  прошу,  на  адрес:  Аийігіа,  баїісіа.  81апІ8Іаи  (8гес1па 
42).  Далій,     про  Ант.  Гладкого,    канд.  прав,     —    що  заіхавши 


')  Се  речене  підчеркнене  Др— ВИВІ. 


88 

у  Львів  хорошо  познакомлявся  з  людьми  и  краєм  через  уже  3. 
місяці ;  зібрав  книги  про  Галичину,  щоб  передати  іх  комиссиі 
наших  людей  в  Одесі,  для  виданя  исноі  енциклопедиі  Галичини. 
Вельми  гарний  чоловік,  п  сильно  бувалий  у  світі.  —  Бро  купця 
Димета  зі  Львова,  ш;о  як  перший  свого  часу  приві?  нам  Тара- 
сові думи,  так  и  оногді  перевіз  від  нас  у  Киів  яких  50  С 
„Нового  Завіту".  Далій,  про  „Сторожу"  и  в  ділі  „Основи"  пе- 
реписаний лист  Олекси  Сдюсарчука,  попа  з  Заставноі  на  Бу- 
ковині; Нарис  проєктованоі  „Правди",  про  висилку  меморяла 
Барвинського  до  Вас,  —  чи  одержали  Ви  єго?  —  Наконець 
„давайте  фотографию,  а  то  будем   рубатись  !"    Нехай  буде   мир. 

Нині  получив  листи  зі  Львова.  „Сторожа"  відрочена  на 
час  неопреділений,  у  Львові  заходятся  з  літом  обновити  літера- 
турну „Правду".  Гладкий  через  дві  неділь  вертає  до  Одесси. 
Боровськпй  пробуває  и  знакомится  хороше  з  людями  у  Відні. 
Повістей  Нечуя  том  1.  уже  готовий,  та  Ставропіуія  ще  не  ви- 
пускає доки  Нечуй  дошле  з  гори  усі  гроші,  у  Відень  адрес: 
„Уегеіп  8ІС2,  —  Ііпіуеґзіїаеі",  —  або  І\уап  8котого\У8кіз, 
Зіікі.  тесіісіпае.  АІзег^гипсІ.  АІІе  &е\УеЬгГаЬгік.  Ми  б  просили 
прислати  нам  пару  слів  про  роковини  Тарасові. 

Та  годі  уже  закінчу  хиба  лист  коротким  загаданий  —  бо 
и  пізва  вже  година. 

До  15.  Лютого  остану  в  Сганіславі,  —  коло  10-го  писати- 
му. Тепер  Вас  с  Панею  и  Лідою  уклінно  здоровлю 

Бучинський 


Мєуі.  Бучинський  до  М.  Драгоманова. 

Високоповажні  Михайле  Петровичу ! 

Не  стану  борше  одвічати  вдруге  на  листи  Ваші  з  2  Грудня 
и  17.  Січня,  поки  від  Вас  на  певне  не  дізнаюсь,  що  лист  мій 
з  21.  Грудня  наконечно  не  найшовся,  розіе  гезіапіе,  —  не 
стану  нменно  репродукувати  не  так  критику,  як  малу  филіппіку, 
що  доки  до  нейі  взявся,  добре  накрутився  як  муха  в  окропі; 
правду  сказати,  таки  боязько  було  чіпать,  не  про  делікатну 
таку  матерю,  як  ріжниця  у  самих  кардинальних  засадах  нацио- 
налізму  (такоі  ріжниці  не  міг  би  я  хочби  и  наваживсь  був, 
догледіти  між  нами)  а  с  тоі  простоі  причини,  що  позитивного 
в  галицьких  обставинах  наших  и  в  загалі  таки  мало  знаю.    Та 


89 

и  так  сподіюсь,  неостану  Вам  винен  моіх  хоть  не  вповні  самосві- 
домих, та  усе  ж  рівно  отвертих,  лиш  почутих  и  инстинктивних 
замічань  на  листи  Ваші,  на  Ваше  порозумінне  політичноі  сто- 
рони нашого  діла,  которі  по  ласкавій  терпливости  Вашій,  може 
бодай  рефлексиею  таки  Вам  придадутея.  З  гори  скажу  тільки, 
що  крім  утилітарноі  партиі  в  Галичині  народовці  мають  ще 
другу,  и  давно,  громадську,  (червону)  котора  в  політиці  при- 
знався до  одного  принципу:  безпосередности  и  власноі  помочі, 
оже,  не  сподіеся  самоправности  народноі  (автономні)  борше,  аж 
нарід  іі  сам  собі  добуде:  хоче  вона  для  осягненя  и  вдержаня 
прав  вперед  и  рівночасно  мати  силу,  оже  не  заходится  з  миніс- 
трами,  а  долі  и  широко  підготовуе  в  народі  ледіслятиву.  По- 
чинає с  просвіти  1).  власноі,  и  чужоземськоі,  узбираноі  на  все- 
світнім полі,  и  свобнарідноі :  переймаючи  від  народу  сожитеи 
и  записками  образованє  национальне  власного  ума  и  серця,  до- 
свідами жизні  (казки,  прислівя)  и  поезиєю,  піснями  нарідними, 
историєю  дій  серця,  нагромадженою  віками  у  розкішній  богатій 
живій  словесности.  Се  переймивши,  (о  скільки  мога,  не  з  умислу 
и  штучно,  а  звичайно,  з  дитини)  и  настрій  свого  мисленя 
в  гармонію  ввівши  з  духом  народним,  ступає  громада  ео  ірзо 
и  рівночасно  до  просвіти  2).  нарідноі,  віддаючи  народови  за 
власну  освіту  еквивалентом  тую,  що  приобріта  нею  від  поступу 
всесвітного  :  віжею  тою  „що  кожне  пене  добро  разом  и  корисно" 
зберігаючи  нарід  від  шкоди  на  душі,  на  тілі,  машиною  визволяє 
его  від  чорноі  роботи,  нові  дороги  вказує  способностям,  и  краще 
все  идеали,  веде  від  самовіжи  людськоі,  до  нарідноі  и  гуман- 
ноі.  —  Простіть,  Добродію,  тим  переливкам  словами,  та  не 
стояли  б  вони  тутечки,  коди  б  раз,  не  були,  чим  суть:  власти- 
вим, хоть  п  не  друкованим  програмом  нашоі  „Просвіти",  що 
на  сей  голос  и  завязалася,  —  а  друге  коли  з  сеі  основи  для 
громади  виходить  конечність,  у  політиці  так  сказати,  до  часу 
тільки  „відбиватися"  протів  напастям,  в  нарідних  же  квестиях 
конкретно  хватати  домашні  порядки  и  нарідно  господарські,  не 
женче  и  пильно  доходити  який  би  найгарніщий  тосіиз  уіуєпсіі 
вгадати  и  завести  між  поверховно  супротивними  интересами 
станів,  релиуий  и  народностей  гетероуенних.  Оруан  політичний 
боронивбп  оже  чесгп  народа  и  громадського  нарідного  діла.  Та 
важніща  на  нині  літературна  часопись,  у  которій  би  „Просвіта" 
мала  свою  часть  интеуральну;  проурам  так  розумітоі  „Правди" 
незабаром  вилагоджу  и  перешлю  під  розвагу,  цілою  душею 
•бажаючи,  щоб  крім  теорий  безплодних,  по  конкретних  предметах 


90 

дужало  порозумінне  п  діланє  одномисне.  Вповаю,  що  коли  Вам 
уваги  наші  яко  людпй  свіжих  пнтересні  и  важні  навіть  могднби 
стати,  то  для  нас  старший  Ваш  досвід  веігдц  необходимий. 

У  пройізді  через  Львів  подам  15.  с.  м.  висилку  пісень 
и  казок  до  Антоновича.  Спасибі  добрим  молодцям  станіслав- 
ським,  що  як  злетілись,  то  одним  мГіхои  чисто  все  вилагодили.  Дрд. 
Степанович  найдальш  через  дві  неділі  своі  записки  дішле.  До 
посилки  долучаю  нарис  галицьких  диялектів,  зиапами;  нарис  — 
сигіойит,  лиш  з  заміток  власних.  Дуже  цікавий,  як  видасться 
киянам.  Русов  застановив  переписуване  пісевь  по  укаїателю,  — 
а  указатель  же  як  море!,  —  бо  праця  булаб  завелика:  оце 
п  вислав  я  взори  диялектів  з  замітками.  На  сіх  досплках,  щоб 
не  спиняти  редаїщийноі  праці  в  Киіві,  на  тепер  поперостанемо, 
бо  рівно  и  до  літа  не  встиглиб  більш  вислати  з  Галичини,  так 
нас  се  виданй  незяадженпх  и  неготових  заскочило.  Та  почавши 
записну  раз  працю  лагодитись  будемо  видатп  через  рік,  два 
друге,  доповнене  видане  нинішного  збірника,  доки  наш  лірич- 
ний підбуде. 

Тут  упав  лиетбк  від  Іонлна".  не  зараз  прийде  с  похмілля 
до  себе,  блукаючи  по  Парижі,  ще  й  задержаний  пашпортом. 
.Іютого  еподіваєся  бутп  у  Відні.  Що,  як  би  він  що  опитний 
чоловік  вибрав  прибори  для  Козенцова?  я  допильнувавби  по- 
тому висилки. 

Колп  Ваша  ласка,  то  прошу  мині  вислати,  Костомар:  Ве- 
лик.  кн.  Мономах,  и  козак  Хмільницький".  Наперед  тішуся 
побачити  у  літі  в  „Правді"^)  Вашу  характеристику  движень 
літературних,  особливо  під  запйсним  зглядом,  в  Сициліі.  — 
Про  се  писав  я  і  21.  Грудня. 

15  го  с.  м.  (в  Четвер)  сподіваюсь  виїхати  на  Львів  и  Пе- 
ремишль до  Відня.  Простіть,  Михайло  Петровичу,  що  так  недо- 
ладно пишу,  та  я  недуж  трохи ;  чей  нз  Відня  доладніще  чер- 
кону ;  сей  лист  приймайте  яко  люксус. 

Клонюсь  низесенько  Вашій  Пані:  як  ся  мають  під  чужий 
небом,  тай  як  дочки  ховаються,  що  молодшоі  ииени  не  знаю,, 
чи  благополучно  ? 

Вас  стискаю  сердечно 

Бучинеький 
Станіслав  10.  Лютого  1872. 


*)  В  оріґ.  „Иравоі"! 


91 

Шл.   Бучинський  до  Во/і.  Антоновича. 

(Дорнова^) 

Антоновичу  ХІГ   1871 

Високопов ! 

Приймайте  в  добру  годину  сю  другу  посилку''^)  з  записів 
переданих  мині  давною  Редак.  „Правди^)"  :  1^)  истор.  пісень 
нарідних  N.  17^)  рукописей,  приділених  мині  від  давна  ред. 
„Правди",  2)  на  оказ  пісні,  переписані  з  задержанєм  говору 
с  Чтеній  0.  И.  и  Д,  1864  кн.  III  и  IV,  и  20  казок^)  Вп.  Й. 
Рудченкови'^).  Ся  посилка  рівно  як  п  перша  виготовлена^)  охо- 
чою помочею  тутешних  уимназиястів,  именно  П.  Иляра  Гераси- 
мовича, що  мимо  молодости  літ  вповні^)  чують  усю  вагу  за- 
писноі  праці.  Через  найдальш  дві  неділі  дошле  Дрд.  Степано- 
вич свої  гуи,уль(сь)кі  записки. 

'  До  сеі  посилки  залучаю  Вам  Висок.  Добр.  (у  підручну  ви- 
году) при  редакциі  збірника ^°)  нарис  галицьких ^^)  нарічий, 
знаю^^),  з  даних,  емпирично  узбираних  мною.  Завдячую  тут 
деякі  важні ^^)  вісті  про^*)  Русь  угорську  проф.  П.  Уляну  Це- 
левичу  которий  в  тім  ділі^^)  справив  мене  на  діла  Я.  Голо- 
вацького :  Розправа  о  язиці  южноруськ.  и  І^.  Шайноха  Рбіпоспе 
йіокі  Каграї;  на  жаль,  досі,  не  міг  тих  діл  роздобути  для 
зрівнаня  з  власними  замітками.  За  сим,  добре  знаю(,)  що  нарис 
мій  безобразний  мимо  всего  кодификованя,  та  як  подані  тут^^) 
замічаня,  безпосереднє  взяті  з  народу,  серед  которого^^)  живши 
став  я  и  диялєктів^^;  свідомий,  то  и  маю  надію,  що^^)  н  сей 
нарис  без  стійности  не  буде,  а  послужить  бодай  рефлексиєю  до 


^)  Неб,  Бучинський  помолився  в  датованю  сего  листа  „XII 
1871".:  він  иісланои  17.11.  1872  р.  —  як  се  виходить  із  реестра, 
де  записані  всі  листи  післані  кому.  Ся  посилка  В.  Антоновачеви  була 
рекомендована,  як  і  перша  з  З.ІХ.  1871.  Більше  листів  чи  посилок  В — ии 
Антоновичевн  не  вислав  (до  кінця  1873).  ^)  Далі  переч,  „вибрако- 
вану". ^)  Далі"  переч.  „В*.  ^)  Далі  переч.  „  ?  чисел".  ^)  Далі  переч, 
„рукописних  записок".  ^)  Далі  переч,  „которі".  ^)  Далї  переч,  „пе- 
редати прошу".  *)  Далї  переч,  «при".  ')  Далі  переч,  „розуміють 
вагу".  ^°)  Далї  переч,  „малий".  ^')  Далї  переч,  „диялект".  *-)  Далі 
переч,  „безобразно  мимо  кодпФикованя".  ^^)  Далі  переч,  „дані".  ^*) 
Далї  переч.  „Угорщ".  ^^)  Зразу  було  „в  тій  справі".  *®)  Далї 
в  тексті  ще :  „Але  так  як  подані  тут".  ^')  Далї  переч,  „жню  и  ко- 
торого".  ^*)  Далї  переч.  „?  сам  добре".  ^^)  Далі  переч,  „як  па 
початок". 


92 

орентованя  ца  сім  мало  ще  паханім  полі,  ще  и  може  и  причи- 
нится,  щоби  вже  и  при  нинішнім  впданю  Вашім  яко  мога  правду 
віддати  важним  відтіням  нашої  мови.  Вповаю,  що  вірними  за- 
жисками  єдино  здоліемо^)  приспішити  настане  пори  тоі,  коли 
усі  ті  відтіня  з  любовію  прижаті  и  викляровані  приберуть  всім 
своім  самоцвітиим  богацтвом  спільну,  книжну,  живу  нашу  мову^). 


М.  Драгоманів  до  Ме/і.  Бучинського. 

(Зверху  написано  рукою  М.  Бучинського:  „Одер- 
жав 7.  Марта  1872  у  Відні".) 

Флоренція  31  Января  1872  р. 
Уіа  (Зеїіа  СоїкіоНа,  11,  4Р. 

Учора  у  вечері  получивг  а  листь  Ваші,  шановний  и  щи- 
рий приятелю  МелитонТ)    Осипович'ь!    —    листг    одг  25  Січня 


^)  Далі*  переч,  „ту  пору".  ^)  Далі  переч.  „Деякі  дні,  в". 

На  обороті  сеї  чорнової  напесаво  рукою  Бученського  (се  вв- 
пвскв  з  дотвчнвх  лестів  Д — ва)  : 

?     Гапдельб.  4.  Жовт.  ? 

(Дальших  двох  рядків  і'оі.  годї  відчетатв). 

Про  ? 

Ральстон  у  Лондоні  „Про  Руську  народну  словесность  (?  Мет- 
линськвй  Драго»])  ? 

?  популярна    белвтрвстика  ? 

Гоголь  (Косач   Ольга) 

?  Флоренция  16  Падолиста  1871. 

Исгор.  II.  готові ;  до  Января  виготовить    Антонович  примічаня. 

У  Петрб.  „II  вип.  укр.  пісень,  Рубця  прсФ.  консерватори). 
(75  коп.)  —  того  ж  „Одноголосния  д-Ьтскія  піеви  и  пгрьі,  с  русск,  — 
нар.  мелод.  1   рб. 

(Нечуй) 

(Пропали  Пісні,  печатані  М.  Вовчком  у  Цириху 

Флор.  2.  Грудні  871,  „Правда"  —  правильна  предплата  за 
кордоном. 

(Мих.  6.  Сент.)  (Руссову  :  Ивась  Коновч. 

ІІро  лист : 

Козенцов,  дата,  Іонин 

„обектів  для  цільноі  плостинки". 

Зибер 

„Правда"  (Переч.  „Розправа")  Характерист  движень  літера- 
турнвх(.)  з  акцентом  на  устну  словесність,  Итал  Социльянськ 

Вкн.  Мономах  и  козак  Б.  Хмільнвцький. 

Указатель. 


93: 

аг  Станіелавова,  —  и  вельми  возликував'ь  духомг  моимг.  Разг 
що  листг  дуже  занятний  и  зг  радісними  вістями,  а  вг  друге 
и  главніще  —  що  таки  обізвались  Ви.  Я  місяцівь  зо  два,  чі 
не  більш'Ь  поелавг  Вамг  предовгій  листь,  у  котрому  виложив-ь 
деякі  своі  погляди  „уніатські"  (мене  зове  Житецький  у  н  і  я  т  о  м  ь 
за  мій  чі  модерантизмь,  чі  янг  хочете  звіть,  —  я  жг  себе  при- 
чиеляю  тільні  кг  тремг  категоріями:  реализиг  по  методу, 
гуманизмг  по  пдеаламь  и  федерализмь  по  политиці), 
зг  поводу  програму  часописи,  що  мала  виходить  під  редакцією 
п.  Качали.  У  передг  внавть  я,  що  міжї.  мойімь  погляд  )М'ь  и  Ва- 
шими може  вийти  різниця  и  думавї.  прибавити  слова,  —  що  я 
говорю,  тільки  виходючи  зь  теперішних'ь  фактівї),  а  не  думаю 
ставити  мого  погляду  у  абсолютг,  и  дія  того  совітуючи  у  но- 
вому органі  не  чипляти  овсі  Москви  и  квестіи  обь  „общерусь- 
кости,  —  думавї,,  що  тільки  довожу  до  кінця  тезу  самого  п. 
Качали  противь  великойі  політики  н  звожу  роботу  на  роботу 
знизу  у  гору  (зг  народу  до  панів'ь,  зь  села  до  университегу 
и  т.  д.)  —  а  до  чого  прийде,  чи  до  унизму,  якг  думають  по- 
катковлені,  чі  до  сепаратизму,  чі  до  федератизму,  —  якг  ві- 
рую я,  — ■  тамг  побачемо.  А  це  тільки  моя  субтьективна  думка,  — 
що  розмови  и  спори  про  це  —  діло  праздне ;  и  сепаратисти  ж% 
у  Россіи  згодятця  зо  мною,  що  —  діло  непрактичне,  а  зна- 
чить и  Ви  мусите  згодитись  зь  цімь.  Кинувши  у  почтову  дірку 
листь  свій,  пішов-ь  я  по  Ьип§-Агпо  сумуючи:  ну,  якь  не 
подобаетея  моє  писанне^)?  Ну,  думаю^),  получивши  одвіть,  — 
виясню  свій  „8іап  СІ  рипсі".  Коли  жду  місяць  —  не  ма, 
пошти  два  —  нема  одвіту.  Оттоді  я  18  ч.  сього  місяця  по- 
славь  Вамь  у  Відень  (почитаючи  Вась  вже  вернувшимся,  новий 
листь  реккомендованний  на  тему  россійського  „жестокого  ро- 
манса"  (слово  зь  кумедіи  Островского)  —  „Чі&мь  я  тебя  огор- 
чила,  тьі  скажи  любезннй  мой".  Романсь  мій  вийшовь  до  того 
елезний,  що  и  камінь  не  встоявь  би.  Жду  я  10  двівь  —  нема 
одвіту,  —  коли  на  13  получаю  тільки  не  одвіть,  а  самостайне 
поеланіе  зь  Станиелавова.  —  Прямого  упоминовенія  про  те, 
що  Ви  мій  листь  получили  не  маю,  —  хоть  по  деякимь  сло- 
вамь  и  можу  це  закпючити  ;  —  одначе  все  таки  я  радий,  що 
озвались. 

14.  Февраля.  — 
Бачите,    якь    задержань   листь  сей.     Це  вже  черезь  край 
усякойі  міри  терпеливости  Вашойі !  Але  у  такихь  ділахь  бувь, 


Ппсаннв.  ^)  Далі  переч,  „що*» 


94 

що  писати  овеі  не  можна  було :  То  доповняв^,  свою  одсталість 
по  бпбліографіо  Францій,  передивляючись  ВіЬИо§тар1ііе  сіє  1а 
Ггапсе  н  т.  п.  и  виписуючи,  що  надруковано  по  двомг  квес- 
тіямь  сердечно  мене  чипляючим-ь:  провпнціалпзму  у  литературі 
п  децентрализацін  у  політиці,  и  по  мойій  универсптегекій  спе- 
ціальности,  то  одписував'ь  залежалі  грихи  для  СПВідоиоетей, 
а  то  —  ажь  чудно  сказати,  —  помагавг  одному  скульторові 
у  роботі,  роблячи  на  йому  промірн  и  стоячи  самь  натурою. 
Так  оставалась  тільки  де  яка  година  у  вечорі,  щобг  забігти 
у  СгаЬіпеІо  Іііеґагіо  Уіен^зеих  передивитись  газети  п  жур- 
нали, —  щобг  бува  чого  важного  не  продивитись.  Для  Васг 
усе  шукавг  одложпти  окрімннй  вечірь,  —  котрий  и  вигадавь 
сьогодня,  скомкавши  у  одинї,  чась  обідг  н  полудень,  щобь  не 
тратити  часу.  — 

Поки  цей  листочокї.  лежавь,  прийшовг  Вашь  одвітг  на 
мій  жалостннй  романсх  (ЗО  Січня)  и  сьогодва  листочокг  одь 
10  Лютого,  тілько^)  вельми  жаданного  листа  одг  21  Грудня  не 
ма,  та,  мабуть,  и  не  буде.  Коли  бь  Вамї.  не  скучно  було  ре- 
продуктовати  писане  разг,  —  я  бг  попрохавь,  для  того,  чтобх 
довести  до  повної  ясности'^)  пункти  розговору. 

Воно,  —  я  й  теперг  бачу,  —  (та  це  я  и^)  завше  бачивсь), 
що  різноріччя  у  ділі  практичному  у  нась  не  ма  и*)  бути  не 
може.  У  самихг^)  кардпнальних'ь  гуманнихь  вопросахь  тежг. 
Я  боявся  різниці  у  вопросі  національнім!.,  т.  є.  не  різниці  у  по- 
глядах-ь  (бо  треба  бути  Піемг  IX,  щобь  цього  боятись  и*^)  8у1- 
ІаЬив'и  писати,  —  але  послі дівь  хоть  и  не  великихг^)  різно- 
річь,  —  котрі  є  добре  и  міжь  нами,  украйнофиламп  у  Роееіи. 
Звенпть,  коли  помиляюсь,  —  але  поверхноетний  поглядь 
(бо*^)  31)  основи  не  міть)  на  галицьки  діла  и  печать,  прпвівг 
мене  до^)  виводу,  що  чуткоеть  у  нервахг  партій  вашихї.  дуже 
велика  и  роздратуетея  скорішь,  ніжг  у  насг  (ми  може  терне - 
лівіше,  одь  того,  що  ЯКІ  каже  позії,  Некрасовь : 

Подружила  нась  горькая^"}  доля, 
Породнило  несчастье  одно,  — 


\)  Далї  переч.  —  може:  „подавного".  ^)  Далї  переч,  „мові". 
^)  Далї  переч,  „тегіерь".  *)  Далі  переч,  „мати",  ^)  Зразу  було  „са- 
мимі."  (вопросї),  ^)  Далї  переч,  „на".  ')  Зразу  було  „не  мал0(х)". 
^)  В  оріґ.  „по"  !  ')  Далї  переч.  —  мабуть  :  „иде(ї).  ^•^')  Зразу  було 
„общая". 


95 

да  одь  того,  що  иіїключяо  теоретачзо  живемо).  Того  ради  я 
п  боявся,  щоої.  и  мене  хоть  трошки  у  рядї.  з'ь  Дідицькии'ь  не 
поетавпли.  Менн  то  лічно  терпити^)  не  вь  перший  разь,  —  та 
я  дорожу  звязкою  З'Ь  Вами  п  черезь  мене  звязкою  вашойі  мо- 
лодойі  громади  зг  нашою.  Ну,  —  та  про  страхн  теперь  уже 
не  чась  говорити.  Після  мале(нь)койі  претендованнойі  хмари 
сонечко   подружья  нашего  шіє  ясніш;е  зацвітав. 

Про  зачепленні  спори  теиерь  н  писати  довго  нічого.  Я 
спорився  тільки  по  двомТ)  причинань:  1)  ругань  на  Москзу  (не 
на  Каткова,  —  того  чорть  бери,  —  а  в  загалі  на  Россію),  ко- 
тру бачйві.  у  органахь  народнейі  партиі  у  Галпччині(,)  по- 
читазь  для  нась  непрактичною,  а  зь  прпнципу  безосновною 
п  дуже  схожою  зь  криками  самого  Каткова  на  украйнофилів'ь 
нашпхг  и  галицкихь,  про  котрахь  послідніх-ь  наші  московці 
такь  же  не  знають,  якї.  у  Вась  Россіп.  2)  Такого  сорту  москво- 
фобію  початавг  я  на  добру  додю  рзеисіо-  політичною  уступ- 
ною по-іякам-ь  и  аветрійсконіиецькоиу^)  уряду  п  будучи,  яко 
подобае  безисправному  теоретикові(,)  ненавистникомг  политич- 
нихь  викрутасівг,  не  мітг  не  зачепити  у  свойімть  розговорі 
п  цього  предмету.  —  (Діло  то  наше  дозволяло  говорити  прямо 
тільки  про  практичну  сторону,  дотикаючу  нась,  —  але  и  тео- 
ретичноі,  Вашойі  не  можна  було  овсі  минути).  Не  знаю^  чі 
треба  казати,  що  у  моєму  отвращенію  одг  россіо- фобій  н  россіо- 
фагіи  польскойі  п  австрійскойі  нема  и  зерна  лойальноеті  госу- 
дарственнойі,  на  котру  у  россійскойі  молодіжі  (о  Малороссіп 
п  говорити  нічого)  ціна  не  дуже  велика  :  коли  бь  було  чимі. 
замінити  лучшнмь^  або  хоть  скільки  небудь  міцнимь  имперію 
Россійську,  повірте,  що  усякий  би  изь  нась  сказавг :  туди 
й  дорога!  якг  би  побачивсь,  що  вона  розвалюетця.  Намь  чимг 
пще  досаднішь  на  німцівт,,  венгрівг,  ляхівг  и  т.  п.,  —  такь 
тимЬ),  що  вони  своинь  нерозуміемь  и  нечесноетію  творять  пан- 
славизмь  (не  федеральний,  —  бо  противь  його  мало  хто  й  най- 
шовся би  перечити,  —  н  не  дружба  міжг  трьома  группами,  на 
койі  теперЬ)  роепадается  славьянство,  —  а  московскій  даже 
панславізмь'^),  якь  наполеоновська  Франція  сотворила  пруську 
тегемонію^).  Россійська  печать  либеральнихь  органів^  (а  якь 
зложите  скільки    пренумерантівь  у  Вістнпка  Европп,    Отечеств. 


^)  Зразу  хогїв  Др.  напасати  якесь  пнше  слово  з  початком 
„до".  2)  Зразу  було  „авгтрійскоаіу".  ^)  Далі  після  перв.  іоіки,  пе- 
реч.  „Од-ь".  *)  Далі  переч.  „Одь  того". 


96 

Заипсок'Ь,  СПВ'Ьдом.,  Нед'Ьлли,  Ді&ла  зь  одного  боку  и  у  Моск» 
Від.^),  Биржевих'ь  В'Ьдом.,  Русек.  В'Ьстя.  п  сг  прибавкою  даже- 
многоглаваго  Голоеа,  —  то  вийде,  що  первихг  більша)  не  ща- 
дить панелавизму  и  централнзму  и  скоріші,  дуже  кротка  до 
німцівг  ц  поляківг  зг  венграмп.  А  щобг  лаять  Росеію,  —  то 
цього  намь  не  вчитись  у  чужихь.  Намг  тільки  досадно,  що 
чужп  лають,  не  знаючи ^^,  не  такь  н  не  за  те,  як-ь  треба 
и  дають  повідь  нашимь  конеерваторамг  и  нашу  критикуй)  при- 
рівнювати до  лайки  закордоннейі,  п  черезг  те  ослабляють  йійі. 
Нкг  ко  двомі,  резонамг*)  тільки  що  напиеаннимг  йіхт.  хво- 
стомг,  прибавите  ще  третій,  що  приведу  низче,  то  й  получите 
найголовніщі  причини,  одчого  органи  украйнофилівг  галицкихь 
завше  болізне  одзиваютця  у  нашихг  душахг  и  тимх  болізнище, 
що  завше  нае"ь  беруть,  та  такг  воно  и  є,  —  галицьки  украй- 
нофили  суть  одне  тіло,  зь  нашими.  Цей  третій  резонь  є  той,, 
що  росеіефагія^)  п  безконечне  переливаніе'^)  словь  про  „русь- 
кость"  одводить  людей  и  у  вась  и  у  нась  одг  діла  зь  низу,, 
т.  є.  наетоящого  діла,  изь  за  котрого  мало  бь  н  спору  було 
и  у  вась  и  у  нась.  Що  до  нась,  то  росказаний  характері,  га- 
лидкихг  органівь  народовдівг  є  головна  причина  того,  що  со- 
трудничество  украйінцівг  россійскихі,  у  цахь  органах-ь  не- 
може^;  стати  постояннимг  и  сердечним^.,  —  (помимо  того,  що 
сііільня  робота  у  органі,  опіраючимся  на  підстави  другого  по- 
літичного и  соціального  строю  завше  має  своі  „преділи,  йїхь- 
же  не  прейдеши"  и  помимо  такихг  сзучайівь,  які.  видача  голо- 
вою Кулиша  Головацькимь,  а  друкь  на  сміхь  листа  Костома- 
рова, котр(и)й  писався  для  Климковича  редактора  Мети  и  по- 
пався Климковичу  редактору  Слав.  Зари ;  можна  сказати,  що 
факти  случайні  и  поодвночні,  чисто '^)  персональні;  але  мож(н;о 
сказати,  що  персональна  неустойчивость  и,  —  віі  уепіа  уєгЬі,  — 
неморальність  має  підставу  у  політичності :  разг  для  народності, 
ЯКІ,  йійі  розумівь  Головацький,  або  Климковичь^),  показалось 
потрібним-ь  прихилитись  до  Аксакова  п  Каткова,  —  ну,  такь 
чому  жь  не  одрізати:  „вь  одинь  чась  малору сину  навчитися  по 
великорусски",  и  старихг  спільників'ь  отдати  на  поглумг,  а  то 
й  на  худше.  8а1ий  рориіі  еі  раїгіае  8иргета  Іех !)  Вамг  легко 
зрозумити,  що  самому  завзятому  россійському  украйнофилові,  — 

*)  Далі'  аереч.  „Голоеа".  ^)  Да.ії  переч,  „що".  ^)  Зразу  зли. 
2  ост.  слів  було  „нась".  ^)  Далі  переч,  „по  кот".  ^)  Зразу  було 
„могквоФагія".  ^)  Далі  переч,  „резонівт.  на  т(еі>іу)*.  ')  Далі  переч, 
„буть".  ^)  А  може  й  „часно".  ')  Далі  переч,  „було". 


97 

котрий  тільки  трошки  дивився  окомг  ученого  и  позитивиста 
у  исторію  и  политику(,)  не  дуже  любезно  буде  бачить  порядь 
зо  своєю  роботою  у  галицьким!,  органі  изложеніе  идей  Духин- 
скаго,  або  хоть  и  огульне  окаляніе  россійскоиі  политики^)  в-ь  за- 
паднімг  краю  и  Польши  до  креетьянского  діла  включно.  Та 
и  за  що  можно  поручитись,  коли  равх  у  литературі  и  интелди- 
генціи  пущена  идея,  що  з  а  їй  8'^)  і'асііопіз  яиргета  Іех 
езіо!^)  Я  скажу  Вамь,  що  працюючи  колись  надг  галицькою 
хроникою  для  СПВідом.,  котру  я  пиеав'ь  тільки  для  того,  чтоб'ь 
бувг  противувісь  перепечатанію  виходокг  „Слова'-  у  „Голоси* 
и  „Моск.  ВЇд."  та  щобг  наша  публика  не  забувала  тихг  во- 
просіві),  котрі  колись  ставились  вг  „Основі"  и  иотім'ь  перей- 
шли у  „Правду",  —  винуждень  був-ь  не  разь  де  що  пропус- 
кати и  де  яки  спички  гладити^),  т.  є.  просто  „прибрехувати"^), 
а  то  моя  публика  не  дуже  бь  то  повірила,  що  „Слово"  клевеще 
и  побачила  бь,  що  не  одно  „Слово"  винне  фанатизмомг  и  пар- 
ціальностію.  Я  не  ховавг  гріхівг  и  украинцівх,  но  не  всі  и  не 
у  повнімо  світі  виставляв-ь  йіхг.  А  гріхи  тій  витекали  зг  „по- 
литикп"   и  ■б'ь  кружковойі  нетерпимости. 

Не  спорю,  може  у  політичній  борьбі  партій  и  треба  йти 
на  компромисси  и  сг  такими  елементами,  которі  и  противупо- 
ложні^)  нашому,  —  та  тільки  не  думаю,  щобь  гарно ^)  було  за- 
являти теоретичне  согласіе  сї.  противуположеим'ь  елементом^ 
(якг  було  „Мета"  оберталась  до  поляків-ь,  або  „Заря"  до  москов- 
екіх-ь  централистівг).  Та  ще  скажу,  що  партій  слабій  численно, 
якг  наша,  и  котройі  уся  сила  у  идейі,  треба  свою  идею  бе- 
регти одг  усякойі  урізки  и  тільки  набравши  більша  адептівг 
идти  на  компромиси,    та  й  то  не  у  идейі,  а  у  проложеніи. 

Виходячи  з'ь  сказаннаго(,)  такі  бь  я  виставиві,  погляди 
и  бажанія  одть  органу  молодойі  Русі  у  Галичини,  —  сь  нашойі 
точки  погляду,  —  котра  для  Вась  може  буть  важна  тільки 
8Ї.  практичного  погляду,  —  и  З'Ь  теоретичнойі,  котра,  може,  пі- 
дійде и  підь  Ваши  интереси.  1)  Заявити,  що  противу  теченія 
славьянства  сблизитись  міжь  собою  не  пливете  н  коли  бг  усе 
славьянство  захотіло  вибрати  одинь  язикг,  яко  посріднюючій 
міжг  собою  и  для  общого  разговору  зг  Европою,  —  безг  ущер- 


^}  Далї  було  „на  востоці",  при  чіп»  „на"  навіть  не  перечер- 
кнено.  2)  Зразу  було  „раїгіае".  ^)  Далі  (а  сар.)  аеречеркнено : 
„Такь  розсуждаем-ь  ми,  так  ?  не  жалуем'ь  полптичні  викругаси 
в  спори  о  далеких-ь  або  ф".  *)  Далі  переч,  „а  то  не".  ^)  Далї  переч. 
яЩоб-ь".  ^)  Далї  переч,  „тобі".  '')  Зразу  було  „можно". 


ЗБІРНИК  ФИЬОЛЬОҐІЧНОЇ   СЕКЦІЇ,  Т.   ХІІІ. 


98 

бу  волі  и  доетойінства\і  кожного  племені  и  язика,  —  то  иро- 
тівг  того  Ви  не  йдете.  Коли  такимь  язикомь  хотять  поставить 
роесійскій  литературний,  —  то  и  протівг  того  Ви  не  йдете 
п  даже  вибірі.  цей  почитаєте  у  частноеті  для  себе  вигодніщим-ь, 
бо  усе  таки  фплологично  цей  язик-ь  близчій  до  вашого,  ніжь 
чешскій,  або  сербекій,  а  то  и  польекій,  —  а  пишущі  украинці 
у  Росеіи  цще  у  впгодніщому  стані,  тімг  паче,  що  йіхть  не  мало 
работало  у  обчі  зг  велпкоруссамп  надь  россійскою  цівилізаціею, 
хотя  вона  усе  таки  не  исчерпала  усіхь  чисто  украйінськихг 
елеиентів'ь.  Одьр  оссійекойі  прогресивнойі  и  реформуючоиі  интел- 
лигенціи  п  литератури  не  жахаєтесь,  —  а  ради  брататись 
зь  нею,  яко  сь  продуктом^  духу  блпжайшого  сусіда  и  родича 
по  зтнографіи  и  исторіи.  При  цьому  своейі  роботи  надь  уче- 
нимь  п  поетичним-ь  воспроизведеніем'ь  життя  свого  и  свого  на- 
роду не  кинете,  рівно  якь  п  проведеніемь  у  свій  нарідь  освіти 
на  рідній  йому  мові.  (Це  почтй  усе  сказано  у  пісьмі  п.  Качали). 
2)  Коли  бь  у  такому  роді  висказатись  не  считали  бь  возможнимь, 
—  то  умовчати  овсі  о  всеславііянских  питаніях,  о  Росеіи  и  про- 
чому,  —  а  ставши  на  програму  роботи  надь  народомь  з  ь  низу, 
заявити  таковій  намірь  н  його  держатись,  развиваючи  идею 
окремності  Вашого  народу  одь  поляківь  (и  угрівь  и  румунь) 
й  не  йдучі  ні  на  які  компроміси  п  полнтичні  іінтриги,  памья- 
таючі  тільки,  ш;о  чімь  більшь  буде  написано  настоящого  діла 
по  ученій,  поетичній  п  педагогичній  литературі  на  галицько- 
украйінскій  народній  мові,  чімь  більшь  побагатіє  простий  людь 
у  Галиччині,  тімь  міцнішіа  основа  буде  и  для  політичного  роз- 
вою  народності.  —  У  першімь  елучаі  ми  бь  могли  де  яку  під- 
можну  гвалтовню  підняти  по  поводу  нового  органу,  —  у  дру- 
гімь  —  піднімемь  не  таку  голосну,  але  те  жь  не  тиху  и  можемь 
указати  на  здорово -реальний  обороть  Вашь  до  сього  діла. 
У  всякімь  разі  Вашь  органь  може  йти  у  Россію  и  будити 
и  притягати  літературні  сили  украйінські.  — 

Після  того,  що  Ви  пишете,  про  партію  ,, Просвіти" (,)  ду- 
маю я,  що  напрасно  я  и  росписавсь,  що  вона  и  сама^)  стоить 
на  такому  жь  становищі,  котре  я  росписую  туть.  Мені  остается 
тільки  висказати  бажаніе,  щобь  скорішь  вь  одвіть^)  тимь  иде- 
ямь  заложився  литературний  органь. 


^)  Далі"  переч.  др(угого;.  ^)  Далі  переч,  „те  жь  дума''.  ^)  Далі 
переч,  „цимь". 


,99 

Дозвольте  мені  висказати  зь  за  того  органу  де  які  меньші 
замітки.  Здаетця  мені,  що  лучше  бь  було  видавати  його  не  часто, 
але  товщими  книжками,  ніжть  була  „ Правда "(,)  у  котрій  твори 
дробились  на  нестерпимо  малі  кусочки.  Лучше  бь  усього  лите- 
ратурному  органові  виходити  разг  у  місяць,  але,  по  моєму, 
лучше  бь  разг  у  два,  та  повненькими  книжками,  ніжг  часто  та 
газеткою,  у  котрій  яка  небудь  повість  „Нечуя"  тягяетьця  цілий 
годг,  що  й  забудешь,  що  у  переді  було.  Еще  молю:  для  ути- 
ранія  носа  евятоюрцямг,  що  годують  Галиччину  перепечаткою 
фельетонівг  „Голоса"  и  передових^  статей  „Моск.  В-Ьд."  и  во- 
схваляючи  россійську  літературу,  у  ній  смакувати  можуть  хіба 
оду  „Богї."  Державпна,  або  „П'Ьвец'ь  во  стан-Ь  русских-ь  вои- 
новь"  Жуковскаго,  —  приложіть  увагу  до  переводу  деяких^ 
зь  свіжихг  творівг  роесійекойі  беллетристики.  Беллетристика  жг 
дуже  багата  не  може  бути  теперь  на  Украйні  и  у  Вась,  такг 
що  можете  недостатокь  де  коли  чути,  —  а  переводь  не  може 
бути  трудній  и  для  молодихь  силг  позтичних-ь  школою  доброю 
може  бути.  Треба  Вамг  сказати,  що  проби  переводів-ь  даже  Го- 
голя на  украинський  язикї.  у  нась  дуже  мертвими  кажутця,  — 
якг  и  Шевченка  на  великоруській,  по  це  для  того,  що  ми  обидві 
мови  можемо  почитати  рідніми.  Ви  у  другому  стані.  Для  Вась 
Гоголеви  „Вечера  на  хутор'Ь",  „Миргорода"  безпремінно  треба 
перевести  п  якій  небудь  „Тараса  Бульба"  прямо  пішовте.  би 
у  Вашу  душу,  якь  и  Шевченкови  твори,  а  „Старосвітські  помі- 
щики" або  „Ивань  Ивановичь  и  Ив.  Никифорович'ь",  якг  Квіт- 
чпни.  Да  думаю,  що  щиро  бг  принялись  и  „Ревизорь''  и  „Мер- 
твня  Души".  Поглядаючи  на  той  еффектг,  якій  зробивт.  Гоголь 
у  Росеій  на  розвой  реализму  у  літературі,  —  про  що  я  писаві. 
вже,  —  и  на  те,  що  якг  мені  едается,  що  галицька  література 
ище  стоить  у  стіхотворному  періоді  (т.  є.  до  Гоголевскому, 
зї,  котораго  не  викарабкается  овсі  и  украинска)  я  жду  самого 
лучшого  повліянія  Гоголя  на  Ваши  молоді  поетичні  сили.  Окрімь 
того  думаю,  що  твори  Гоголя  и  його  наслідниківг  у  россійській 
беллетристиці  покажуть  Вамь  у  зеркалі^)  життя  у  Россіи,  котре^) 
такг  розмальовують  святоюрці,  а  печатаніе  живихь  творівг  россій- 
ськойі  словесності  у  Вашімг  органі  поверне  до  ііого  и  тихг, 
котрі  теоретично  прихиляютця  до  святоюрскихг  поглядівть^) 
але  не  могуть  довольствуватись  сухояденіемі.*). 


^)  Зразу    було    „суть".     2)  В  оріґ.   „котру",    се    б    то    суть.    ') 
Зразу  було  „теори(й)".  *)  В  оріґ.  „сухояденеім-ь" ! 


100 

4    Марта. 

Бачите,  якї.  упьять  залежалось  це  письмо.  Та  Вн  мене 
простите,  коли  скажу,  що  по  переду  задержували  кінець  його 
роботи  и  біготня,  а  потімг  несказанне  горе,  що  ударило  нась 
середі  найщасливівшойі,  мабуть,  годинну  житті  нашімг :  уночі 
сь  29  Ф.  на  1  М.  умерла  наша  Оля,  що  родилась  у  Гей- 
дельберзі. 

Кончу  вже  це  пісьмо  якг  небудь,  щобг  хоть  Ви  знали,  що 
я  Ваші  листи  получивь.  —  Про  нову  беллетристику  россійську 
теперг  росписуватпсь  не  буду,  —  бо  суть  уже  сказавг,  а  по- 
часності  не  дуже  й  у  голову  лізуть.  Та  ще  поки  дійде  діло  да 
видавання  літературнойі  часописи,  вепіемо  поговорити  не  равг. 

За  мною  ще  зосталась  одна  вина,  котру  не  знаю  вже, 
коли  и  отбуду  :  казали  Ви,  щобг  написати  кілька  слівг  кг  ро- 
ковинами Шевченка.  Я  й  хотівг  написати  коротеньку  річь,  у  ко- 
трій заціпити  мисль  про  те,  що  Шевченка  не  можно  почитати 
позтомь  націонализма  государственного,  що  вінь  односится  до 
прошлого  Украйни,  до  гетьманщини,  не  такг  якг  патріоти  поль- 
скі,  або  венгерскі,  до  свого.  Ш.  позть  волі  народу,  —  и  для 
його  слава  корони,  хоть  би  вона  й  була  на  голові  якого  небудь 
Хмвльницкого(,)  не  має  ціни,  коли  народг  не  вольний  (ди- 
вись Посланіе  до  мертвихг,  живихг  и  пр.  земляків'ь).  А  для 
того  Ш.  такь  дивитця  на  свій  край,  що  вінг  у  передь  усього 
оозть  гуманности  ;  його  идеаль  :  правда,  наука,  счастье  сім'ьй(і) 
(рай  його).  Вінь  и  волі  хоче,  щобг  цей  идеадг  забезпечити, 
вінь  гнівом'ь  палає  на^)  ворогівг  народу,  —  за  те,  що  разо- 
ряють  цей  рай;  —  але  якг  тільки  й  свойі  перешли  у  не- 
правду^),  Шевченко  не  йде  за  ними  и  помста  кровава  не  його 
идеалг  (Гайдамаки).  Коли  Ш.  зї,  любовію  згадує  колишню  долю 
гетьманскойі  Украйни,  то,  конечно,  яко  малярг  любуется  и  „бун- 
чуками й  булавами"  и  „ревучими  гарматами",  —  та  не  у  тімь 
головна  причина,  шо  вінь  отг  теперешняго  повертается  до^)  коли- 
шняго :  не  бунчуківї.  йому  жаль,  а  того,  що  підг  тими  бунчу- 
ками хоть  и  у  не  совершеннімі.  виді,  а  все  таки  було:  воля 
и  иниціатива  народу,  а*)  плаче  вінг,  якь  погляне  на  „Чиги- 
ринь",  —  бо  баче    сонг    моральний.    —     Цей   гуманний  духг 


^)  Далї  переч,  „иоляків'ь  и  москаля".  ^)  Далї  переч,  .або 
у  помаСгане)".  *)  Далі  переч.  „настоя(щого?)".  *)  Далї  переч,  „жаль 
но(му)". 


101 

Шевчевка  причина,  що  вінг  виходивг  за  межі  украинізма, 
а  бравг  сюжети  для  позиг  скрізь,  де  бачивь  борьбу  правди 
«ь  неправдою  (Гусь,  Неофіти).  Цей  широкий  духг  причина  його 
великойі  популярности  и  у  Великій  Руси.  Бажаемг,  що  ця  по- 
пулярність перейде  п  у  другі  зеоі  зь  переводами,  бо,  якь, 
вірно,  сказавг  про  Шевченка  Герценг,  —  „Ш.  едва  ли  не 
единственннй  позті.  народний".  (Справди  зрівняйте  його  хоть 
зь  Бзранже,  которого  такг  часто  зовуть  народним'ь  позтомг, 
згадайте  уеяких'ь  Лизеть,  бонапартовську  легенду  и  таке  инше 
у  Беранже  и  потімг  Шевченкови  образи !)  Що  Шевченко  позть 
гуманності  п  волі  —  де  безспорно,  що  вінь  такожі)  позть 
и  украйнский  —  ще  меньше  безспорно.  А  коли  такг,  —  то  чі 
не  благословити  намг  судьбу,  що  вона  не  дала  наиг  зтвердити 
„національного  государства", —  ^)  а  дала  задержати  поривь 
кь  волі,  правді,  сімгиі  и  красоті,  —  бо  здаетця  мені  гоеу- 
дарства  далеко  не  послідне  слово  исторіи,  а  скоріші,  послід- 
німг  словомь  ейі  вольний  союзг  людей  и  громадт.^)  для  освіти 
и  счастья !  Будемо  ж-ь  ждати  не  украинеького  .Іюдовика  XIV, 
Бисмарка,  —  а   „апостола  правди  и  науки!" 

Не  знаю  уже,  чі  буде  до  часу,  —  чі  як-ь  ви  приймете,  — 
та  збуду  Вамг  мою  виршу,  котру  ище  у  Гейдельберзі  зложивь 
більші  якг  своє  сгейо,  ніжг  якг  віршу,  бо  я  й  самь  знаю, 
що  зг  мене  ніякий  пійта"^).  Досі  я  одважився  переслати  йійі 
Русову  тільки,  которий  мені  пиеавг,  що  де  які  стихи  були  під- 
правлені у  Києві  и*)  уся  вірша  співана^)  хороиг  п  принята 
нічого  собі.  Якї.  мені  пришльють  нову  йійі  редакцію,  я,  може, 
попрошу  Васг  и  надруковати  зт.  музикою  (Лисенка  Гей  не  ди- 
вуйтесь, котру  він-ь  трошечки  переправивь  для  цихг  слівг). 
Я  завше  боявся,  що  вирші,  односящіся  до  москалівг,  котрихь 
я  зову  тежг  русинами,  тількі  півночними,  можуть  не  подо- 
батись у  Весь,  але  я  слово  русин  ї>  почитаю  старішою,  укра- 
инською  формою  руській;  по  латинському  КиНіениз  звали 
и  москалівг,  —  а  у  нась  же  москалемг  и  не  зовуть  велико^ 
руссівь,  и  тільки  салдатг  ;  великоруссіві.  же  народг  у  нась  зве 
просто  руськи.  Мою  пісню  посилаю  Вамг  на  посужденіе.  При- 
знаєте^) годною,  —  прийміть   на'^)    роковини  Ш — ка;    не  при- 


*)  Далі  серед,  „а  вда".  *)  Зразу  було  „сімен  п  об(щ0н?)".  ^) 
Далі  переч.  „До  сих-ь".  *)  Далі  переч.  —  бачаться :  „спорна".  *) 
Далї  переч,  „яко".  ^)  А  монсе  й  „признаєте".  ')  Далі  переч. 
„празд(ник)". 


102 

знаєте  —  закиньте.  Які  слова  не  до  ладу  найдете,  —  одмітьте. 
Постараюсь  справить. 

Ця  пісня  вилізла  зь  моейі  голови,  якг  я  у  Гейдельберзі 
писавь  статью  для  Вістника  Европи  „Восточная  політіка  Гер- 
маній п  обрусеніе",  у  котрій^)  показавши  німецькі  замисли 
у  Австріи  и  на  Подьшу  у  Германій,  я  перехожу  до  критики 
катковеькойі  політики  обруеенія,  котра  ееть  тільки  копія  прусь- 
койі  у  Познані,  розбіраго'')  політіку  обруеенія  по  отношенію 
кь  Польші,  Западноі  Русі,  Галиціи  п,  конечно,  стараюсь  пока- 
зати дурость  ціі  політікі.  Перша  часть  моейі  статьи  напечатана. 
у  Февральській  книжці  В-Ьетника  сь  підпісью  М.  Т — вь  ;  остатня, 
мабуть,  буце  печататись  іще  у  двох-ь  книжкахт..  Я  прохав-ь  ре- 
дакцію дати  мені  50  оттисківї.,  котрі  думаю  распространити 
між-ь  славьянською  молодіжью  при  Вашій  помочі.  Чі  Ви  дозво- 
лите звеліти  вислати  оттіски    усі  на  Ваше    пмгя  у  Відень  ?  — 

Ще  Вамг  запрось :  зг  поводу  досланнихг  Вами  матерьялівь 
и  мапи  нарічій  галицьких!.,  —  чі  не  позволили  бг  Ви  пере- 
дати сю  мапу  вь  Петербурське  геогр.  общество  у  добавку  мани,, 
зробленнойі  Чубинским'ь  для'^)  россійекой  части  Украйни  и  щобь 
Геогр.  обш;.  прислало  Вамх  дипломг  на  званіе  члена  оного.  Це 
и  для  нась  важно,  —  бо,  якг  пишуть  из-ь  Кіева,  тамг  вже 
приступлено  кь  початку  заведенія  отділа  геогр.  обшіеетва,  такь 
Ви  тоді  припишетесь  у  наші  члени  корреепондентн. 

Теперь  за  дозволеніемї)  перейду  кг  деяким-ь  чисто  вже 
личнимї.  діламг.  Оставитись  у  Флоренціи  мені  ні  для  чого,  та 
й  важко.  Я  сижу  теперь  тільки  якг  арестанта>  черезь  хитру 
почту  итальянську,  —  або  може  и  руську,  або  може  и  вашу  — 
котрі  задержують  усі  гроші  мойі,  які  пі;е  зі.  Ноября  мені  до- 
слані тричі  изь  Кіева  и  зг  Одессн.  Теперь  уже  живу  у  кредите,  — 
а  що  буде  далі  не  знаю.  Одначе  я  приступив'ь  кь  енергічнімь 
орудіямг  и  надіюсь  не  дальші,  якг  черезг  2  неділі  визволити 
евойі  гроші  и  тоді  (поїду)  на  короткій  часг  у  Римь  и  Неа- 
поль, а  потімг  повернусь  до  літа  у  Францію.  У  Відні  буду 
кг  Сентябрю.  Такі,  чі  не  знаєте  у  Відні  контори  сохраненія 
скринь,  куди  бг  я  мігі»  адрессувати  мойі  книги  и  де  які  речі 
и  як-ь  би  мені*)  пересилку  зробити,  чтобг  таможні  не  довга 
задержали. 


^)  Далі  переч,  „хоті(в)*.     '^)  Далї  переч,  „усю".  ^)  Далї  переч, 
„иравобережнов".  *)  Далї  переч,  „це*. 


103 

Друге  питання  може  Вась  зовсімь  здивувати.  Бачите, 
у  мене  є  мвжх  иЕШИми  и  така  думка,  щобх  або  теперг  не 
вертатись  у  Роесію  заразоз,  або  прийіхати  на  кілька  місяців-ь 
та  вновь  вийіхати  и  поселитись  на  годь  -  два  у  Відні.  Такг 
мені  бь  хотілось  знати  приблизительно  бюджет-ь:  скільки  може 
коштувать  кватира  у  2 — 8  хати  сь  кухнею,  услуга,  столованіе, 
коли  можно,  детально,  —  а  то  и  у  загали,  скільки  треба  у  годг 
на  моє  житте^)  у  2  Уз  персонг.  На  сімг  позвольте  екончить. 
Сг  патретомї.  трошки  пождіть,  —  дайте  приняти  обич(н)ий 
образь  и  забути  трохи  горе  моє.  Жінка  Вамг  кланявся  и  дякує 
за  ласку.  —  Зг  отвітомг  про  контору  и  про  спосіб-ь,  якг  до- 
слати Вамг  книжки  Ваші  попрошу  Вась  поспішити. 

Вашь  п];ирий 

М.  Драгоманозь 

Одх  Іонина  получиві.  листь,  на  котр(и)й  зь  разу  не  одві- 
чавь,  —  а  теперь  и  не  знаю,  куди  писати.  Коди  вінь  ще  у  Па- 
ріжі,  а  Ви  будете  йому  писати,  то  передайте  про  мене,  що  я 
писавї.  Вамь.  — 

Пісьма  й  не  перечитую. 

(На  окремій  картці :) 

Пісня  киевського  славьянина. 

Гей  не  дивуйтесь,  добрні  люде, 

Що  на  В^райіві  повстало,  — 

Що  Украйіна  по  довгій  дрімоті 

Голову  славну  підняла. 

^, 
■ґ-  * 

Гей,  украйінець  просвть  не  шного : 

Волі  для  ріднойі  мова  ! 

Но  не  лишає  вінь  ко  всій  Русе 

И  кг  всім-ь  слав'ьянам'ь  любови  ! 

* 

Славіянскійі  землі!  —  наша  В(к)раніна 
Середня  сестра  поміж-ь  вами  : 
Нікому  неправди  вона  не  вчинила 
И  правди  бажа  міжТ)  сестрами  ! 
* 

Сі.  Півночною  Русью  не  зломим-ь  союзу: 
Ми  31»  нею  близнята  по  роду, 
Ми  віки  ділили  и  радість  и  горе 
II  вкупі^)  принмаемь  свободу ! 


^)  Життб.  *)  Далі  переч,  „вступ(аєм)". 


1 


104 


Ти,  русинь  півночнвй,  одвн'ь  изь  всіх'ь  браттІБі» 
Велвке  зложив'ь  государство  : 
Нехай  же  та  сала  послужать  на  пошічь 
Слабішнім'ь  братамь  у  слав'ьянстві  ! 

Но  стань  твою  силу  на  вольній  освіті, 
Краевій  п  людьекій  —  свободі, 
Не  слухай  совітіві.  неважвтв  душі 
^:і'ьедвеннвх'ь  аь  тобою  вародів'Ь 

По  волі  чужійі  в  рідні  народв 
ІІоручно  з-ь  тобою  птимуть  : 
Уставе  ва  світь  в  лвтввн'Ь  в  астовець 
А  ляхь  в-ь  тобі  брата  обніметь ! 

* 

*  * 

ІІвтають  вь  ляхахь  незрячійі  люде  : 
..Чого  тамі»  русинаїм'ь  хотіти"  ?  — 
—  Бажає  русин-ь  волі  громадській 
И  ріднойі  руській  освіти"  ! 

Ой  слухай,  Ляше,  ми  тільки  за  наше 
Лягали  в-ь  степах'ь  головами,  — 
Мп  ж-ь  не  хотілв,  щобть  панували 
Вороги  ваші  надь  вами  ! 

Ой  уважь,  ляше,  руськее  право 
На  руськую  землю  и  мову,  — 
II  зь  тойі  години  для  власнойі  волі 
Заложиші)  ти  міцну  основу  ! 

* 

*  * 

Ой,  брате  чеху,  —  ми  твого  Жижки 
Табора  ще  не  забули. 
Де  ми  за  чашу  громадську  стояли 
И  козацького  строю  здобули !  — 

*  * 

Зь  тобою,  сербинь,  не  разь  ми  братались 
На  суші  й  на  руському  морі,  — 
Як-ь  бились  за  віру  в  волю  юнаки 
На  Січі  й  вь  твойій  Чорн(і)й  Горі  ! 

* 

*  * 

Зь  тією  жь  охотой,  зь  якою  боролись 
За  землю  свою  й  за  братську, 
Ми  ради  устати  н  кості  зложити 
ІЦоб-ь  волю  здобуть  всеслав'ьявску  ! 


105 


Ой  гляньте,  слав-ьяне,  встають  на  Заходу 
Бішецькія  грізния  хмари  ! 
Станьмо  жг  у  куаі,  забудемо,  браття, 
На  віви  нікчемная  свари  ! 

Гей!  не  поступим'ь  урвать  ні  частини 
Слав-ьянского  рідного  краю ! 
Но  проклять  из'ь  нась  тон,  кто  волю  чужую 
И  землю  чужу  не  вважає  І 

Оберімося,  браття,  вь  сім-ью  рівноправну 
И  крикнемі.  сред-ь  братнього  миру  : 
„Ми  хочем-ь  для  себе  и  цілого  світу 
Лишь  волі,  освіти  и  миру"  ! 

* 

О  матір'ь  Вкравіна,  о  чесннй  наш'Ь  Кіевь  ! 
Коли  бь  довелось  серед-ь  тебе 
Ті  речі  почути  и  вольнее  знам-ья 
Слав'ьянське  підняти  до  неба  ! 

М.  Т-вг. 


Мел.  Бучинський  до  М.  Драгоманова. 

Високоповажні  Михайле  Петровичу ! 

Жду  оце  дожидаю  того  листочку  Вашого,  та  ані  суди  Боже, 
дождатися 

„та  ні  радочки,  ні  порадочкп 

ані  доброго  слова,  — 
махнув  шапкою,  тай  рученькою  :  — 

—  бувай,  мпла,  здорова  !  — 

приспівую  собі  та  й  знов  потерпаю,  добре  знаючи,  що  не  одно 
в  мойіх  листах  мало  замішатись  або  кривеньке  або  так  собі  пу- 
стеньке, шіо  й  справедливо  одвіту  не  варте;  а  коли  не  в  сему 
причина,  то  чи  може  Ви  не  зівсім  дужі  часом,  бо  без  того 
певноб  Ви  були  найшли  годину,  прямо  мнні  мою  провину  ки- 
нут(и)  о  голов  ошоломлену,  шіоб  опамлтався  та  річи  розважав 
лучше.  Доки  того  буду  усе  писати  по  давноиу  бодай  раз  у  мі- 
сяць*), чи  дасте  одвіт  чи  ні,  що  мнні  до  того,  —  и  конче  все 


Слова  від  „бодай"  підчеркнепі  Др  — вим. 


106 

тим  же  складом,  на  мотто  :  „шеаевило-мотовпло,  по-під  небеса 
ходило"  н  тим  же  тоном,  оптимістичним  н  субектпвннм,  що  ве- 
лить мнні  усе  бачити  „сіеп  Ніттеї  уоИег  Сгеі§еп  Ьап^епсі** 
у  розовому  світлі,  так  довго,  поки  або  не  поправлюсь,  або  ви- 
найду для  рівноваги  Вам  ще  другого  кореспондента,  поважного 
и  безстрастного,  словом,  якого  Тернопільця  извісного  КорШап- 
цет'а.  Боюсь,  що  нинішний  лист  випаде  ще,  зівсім  на  мотто 
повище,  а  так,  нуж,  зразу  вже  ударю  у  великий  дзвін  : 

Посилаю  хрестоматиі  „Просвіти"  для  уимназий.  Вони  за 
школярами  в  многих  домах  єдина  корма  духови,  для  братчиків, 
еестриць  тай  для  батьків,  по  селах  закопаних,  —  корма  неве- 
личка собою,  статні  далеко  не  дорівнюють  сучасній  науці  та 
усе  ж^)  сердечна  мисль  провіцна  визначуєеь  у  них  тая:  що 
вони  з  любовію  привертають  до  свойського,  домашного,  нашого,  ща 
в  виданях  сих  самовільна  и  тепла  рука  ., Просвіти"  чутна,  що 
за  ними  ступає  „Просвіта**  в  справи  краєві.  Тут  у  мене  на  оці 
народні  устні  твори,  самодільно  поставлені,  землепись,  народо- 
пись  и  псторя,  хоть  п  далеко  не  критична.  У  пролеті  перегляда- 
ючи сі  книжки  за  покотом :  від  Романчука,  для  1  и  2.  клясп, 
до  Партицького,  для  З  и  4  (у  5-ій  словйнська  хрестоматия  Го- 
ловацького  осталась),  и  Барвинського,  1  п  2  для  6  и  7-оі, 
а  З  для  8-оі  кл.^Х  замітив  я  специяльно  слідуючий  поступ, 
здаеея,  умисний:  У  Романчука  губиться  катехиз  и  церковщина 
мимо  кирилиці,  до  нині  единойі  у  сілських  школах^);  у  Пар- 
тицького пропала  кирилиця,  вступившись  гражданці,  та  хоч  під 
етимолоуиею  поставив  уже  тут  свій  контин/ент  двалект  дніпер- 
еький*)  протів  дністерського,  —  далі  у  Барвинського  фонетика 
май  дужае  та  етимолоуию  тисне,  аж  писнула  вона  остатним  роз- 
пачливим криком:  „соловієм- Дідицьким,  що  стойіть,  мов  каже: 
Ніег  яіеЬе  ісЬ.  ісЬ  каш>  пісЬі  апсіегв!  на  пострах  літератам! 
А  зза  фонетики  все  ясніщ  виступають  и  евойіми  красотами  зма- 
гаются  с  собою  оба  южні  диялекти,  за  Федьковичом  и  Конись- 
ким,  а  над  ними  вже  й  третий,  волинський  з  Нечуйом  прозя- 
бає.  Не  втайілась  душа  рогата,  дарма  що  йійі  раз  коло  разу  Ратай 
муштрував  ще  при   „Правді",    де  рукопись   „Причепи"   еіс^)  до 


^)  Повищі  слова  зачеркнені  Др— вам  і  з  боку  дописано:  „на- 
вести статистику  учеников'ь  по  сословіямт»".  ^)  Сі  ввчислевя  зачер- 
кнені Др— вим.  ')  Слова  „Ромаачука"  і  від  „кирилиці"  підчеркнені 
Др— впм.  *)  Слова  „Партицькоі'о"  й  „цаялект  дніперський"  підчер- 
кнені Др  — виаі.  ')  Слова  від  „Ратай"  до  „еіе."  підчеркнені  Др — вим; 
окрім  того  се  місце  зачеркнено  з  боку. 


107 

друку  униформуючи  так  помаеакрузав  червоною  коррекгою,  що 
й  жаль  н  страшно  було  дивитись.  Та  „не  сковати  душі  жн- 
войі"  — и  свого  часу  саиодільний  Нечуй  и  на  тім  полі  збогатить 
розкішно  нашу  мову,  „ако  Бог  да  п  ереКа  .іуначка!"\)  За  те 
у  читанках  Барвинського  вплив  Ратая  великий  и  безпосередний 
хороше  визначився  цінними  датами  био-,  и  библіографичнимп,  — ^) 
еего  ему  ніхто  не  важится  уймитп,  не  так  бо  добором  взорів 
з  поодних  пиеателів.  ---  С  табору  кацапствующих,  розумієся' 
підоймаеся  ужасне  ирзаніе,  п  плачевний  зойк  в  Рамі,  над  дітьми 
запропапценими,  бо,  в  чебниках !  сих,  попадаєся  часом,  ІіоггіЬіИе 
сіісіи  !  слово  „дівчина"!  Іпсіе  іИае  Іасгутае  над  знищенем  епі- 
уонів  до  найменш  сеяого  коліна,  іпсіо  и  ті  вітцівські  накази, 
щоб  діти  старалп  ся  конче  о  злу  ноту  з  матернойі  мови  !  На 
таке  витанє  наші  громадські  професори  вельми  мало  дбали, 
а,  скоро  книги  вийшль,  ударили  (без  формального  ще  дозволу, 
и  без  сц7яалів  між  собою,  —  що  бачив  те  й  кажу)  на  дирек- 
торів уимназий  в  Станіславі;  Львові  и  Перемишлі,  щоб  заво- 
дили сей  час  сі  учебники,  або  вони  учити  не  підоймаются,  бо 
немає  с  чого^).  8іап1е  ресіе  и  книги  заведено.  Такі  ж  люди  єсть 
п  в  Тарнополі,  и  Самборі  и  Бережанах,  в  Чернівцях  и  Дрого- 
бичі*) коли  не  ма  ще,  то  все  ж  за  пару  місяців  и  там  наста- 
нуть хрестоматвйі  під  натиском  „Просвіти".  Пишуся  за  сим  на 
сю  правду :  Чорта  привилейі  н  права  варті,  як  людей  не  має, 
единойі  йіи  поруки;  знов,  хоч  би  які  придумано  го(ст)рі  мечі 
та  пута  безправні  та  насилні,  то  на  долині  ніхто  не  взявбн 
широкого  поля  для  своевілля  нікому;  тут  всякий  в  своім  крузі, 
від  держави  до  громади^)  и  ро(ди)ни,  як  собака  на  свойім  по- 
двірю  безпечний,  и  відйідаєсь  п  напасника  зайідає.  Не  ннакше 
в  свойім  господарстві  ладится  чоловік  саиовіжнпй,  викоханий 
у  людській  повазі,  характер  вихований  у  порівній  громаді. 
В  противнім  ході  річей,  можуть  на  командо  складат(п)ся  гроші, 
за  гроші  писатися  книги,  —  та  не  можуть  родитися  мужі,  ніяк 
по  указу!  Про  учебники,  що  уже,  або  повиходили,  або  готовлятся, 
именно  филологичні,  окреме  ще,  мушу  людий  питати,  щоб  до- 
слати Вам  конечні  вісти.  З  жалем  п  соромом  признатись  ще 
мушу,  що  ні  крихтою  не  причинивсь  я  до  сих  видань,  ні  при- 


^)  Ся  пословиця  підчеркнена  Др  — виді.  2)  Др — ів  завважав 
а  боку:  „але  тєндєнц(ійноіуіо)".  ^)  Се  місце  зачеркнеао  Др  — вом, 
окрім  того  слова  про  доректорів  підчеркнені.  *)  Слова  від  „Та- 
кі ж"  підчеркнені  Др-вам.  ^)  Слова  від  „Чорта"  зачеркнені 
Др — вим. 


108 

значнойі  заслуги  не  має  тут  вся  мині  верства  ровесна  (1867  до 
нині)  а  видали  йіх  люде  з  1862 — 1866,  дМетчики^)"  нераз  за  щи- 
рість свою  сіпані  такі  нами,  —  оце  вони  свою  славу  на  віки 
добре  заратували ! 

Важні  діла  приготовуютця  у  Львові.  Лаврівський  кличе 
ще  на  весні  громаду  „просвітну",  щоб  постановити  фонетику 
урядовою^;  в  товаристві  и  єго  виданях,  яко  еимбол  зйеднаних 
народовців.  Живіще  піде  и  дискуссия,  а  з  нею,  ако  Бог  да,  ви- 
яснится  и  політика  угодова,  доводячи  непевність  и  половичність 
нинішну  до  порішеня  :  чи  то,  щоб  поставпти  соймови  речинець 
дефинитпвний,  чи  щоб  покинувши  глядати  тосіит  уіуєпсЗі 
з  Ляхами  алйоватись  з  другими  партиями,  щоб  просто  мимо 
сойму  в  парламенті  доправуватпсь  закону  о  нарідностях.  Ради- 
кальному п  нено  демокрацькому  програму  не  має  ще  заступ- 
ників дужиx^^  та  тині  недолітки- громадяне  радо  поступилиб  на 
повищу  уставну  дорогу,  п  довершплабся  тепер  розпочата  фузия 
білих  с  червоними^).  Разом  за  причиною  Лаврівського  пов- 
стати має  власна  друкарня  у  Львові  :  се  зробилоби  епбху.  До 
менче  можіивпх  надій  лічу  впевненє  Лавр — ого,  покликати 
Нечуя  або  Куліша  на  катедру  до  Львова  або  Кракова,  —  бо 
покликані  самі  певно  не  згодилисьби  на  переселене.  Поміч  до 
сего  у  вищих  сферах  заручили  ему  ма'/яати^);  до  дивних  снів 
прямо  влічу  упованє  Л — го  на  сцпзию  між  полськиии  сойми- 
ками®),  теж  на  запевнене  магнатів  (литовського  роду^},  що  скоро 
будуть  вертатися  назад  до  первіснойі  нарідности.  На  нині  лишу 
розписуватися  про  се  питане  и  его  евентуальности,  а  то  про 
евентуальність  у  безконечне  лист  сей  простягнути.  Сака  така 
и  прочая  розкладав,  зібравши  громаду,  минувшойі  неділі  Лавр. 
перед  нами,  дуже  отверто  и  ліберально,  даже,  познакомлений 
гарно  з  обставинами  за"*)  кордоном,  оже  з  огляду  ясніщого 
з  ширшого  як  досі,  все  за  причиною  А.  Гладкого.  Сей  чо- 
ловік потрапив  так,  що  лучше  й  не  здумати,  з  Галичиною:  Зайіхав 
на  З  місяці  до  Львова,  до  волі  з  нашими  набувся,  взяв  участь 
в   дПросвіті",  видав   IV.  випуск  наріднойі  терминолоуийі  Верх- 


')  Слова  від  „немає"  підчеркнені  й  сильво  зачеркнені  Др  — виїм. 
^)  Црвпвсано  з  боку  Др  -  вим  :  „Не  надо  бь".  ')  Слова  від  „алйо- 
ватись" зачеркнені  Др  —  вим.  *)  Дописано  з  боку  Др — вим  : 
^якихь?  Просвітьі?".  *)  Слово  се  підчеркнено  Др  — вим.  ^')  Слова 
від  „сцизию"  иідчепкневі  Др—  вим  і  вписано  ним  же  між  рядками  : 
,мазурааіи  и  панами?",  ')  Слова  від  „мауаатів"  підчеркнені  Др  — вим. 
^)  Дописано  Др — вим:   „якими"? 


10^ 

ратсько(го)^),  одушевив  собою  холодного  Лавр — ого  до  енту- 
зиязму,  тай,  зібравши  про  дальші  етудия  зверх  400  книг  пр'і 
Галичину,  вирушив  на  весну  и  літо  в  Одеесу.  Дав  би  Біг. 
щоб  зайіхав  благополучно,  —  але  щось  немаю  ще  звістки... 
а  чоловік  же  хороший  тай  не  дармо  перейіхав  землю  є  сходу 
до  заходу.  До  Милорадовички^)  (з  Одееси,  що  тут  сей  рік  зимує) 
виправив  він  оногді  Лавр— ого  з  рекомендацийним  листом;  не 
можу  ще  знати,  чи  познакомився  Лавр,  з  нею.  Роковини  Тара- 
сові сегорічні  у  Львові  разом  справляють  „Просвіта",  ..Акад. 
Лихвяр"  и  „Бесіда'*,  а  при  роковинах  закладини  четвертого 
товариства  „Торбані"  для  наріди,  музики,  —  пяте,  „Бесіда^• 
в  Перемишлі,  а  шесте  „Січ"  тутешна^).  По  инчих  городах  самі 
дбають  школярі -сіромахи. 

С  Кийівом  нині  не  то  с  густа  листи,  и  вісті  свіжі  мі- 
няємо, а  то  п  устні  н  письменні  гарні  взаємини.  Оптиміст,  яким 
вдався  а  ще  маючи  пік  на  Киян,  именно  Жйтецького,  як  нище, 
я  хотів  би  не  инак  на  них  піметитись.  як  причинившись  до 
того,  щоб  даже  Ви,  Михайле  Петровичу,  вісті  з  відтам  полу- 
чали  прямо  уіа  Відень,  —  тотоб  сміявся  !  Починаю  :  На  першім 
місди  стає  видане  фотографичне  Нестора,  в  розкіш  филологам ; 
є  кінцем  Марта  вийдуть  готово  байки  Глібова.  далі  переклад 
казок  Андерсена,  а  у  Квітню  сподіватися  2.  вип.  Народи,  пі- 
сень Лисенка^),  що  заслав  він  ще  Січня  місяця  у  .Іипсько  дру- 
кувати, а  петерб.  геогр.  тов.  печатае  уже  1  том  (з  12-и)  наро- 
дописного  матерялу,  з  зборів  кубинського.  У  збірнику  Антоно- 
вича яко  мога  віддаєся  диялектам  правда;  в  похибнпх  случаях 
заміщаются  форми  киівські,  поставивши  йім  сторожку  у  перед- 
мові. Перед  парна  неділями  гостили  у  Кийіві  и  добре  май  зна- 
комилиеь  купець  Димет  и  маляр  Устянович,  син  поета  ;  оба  хо- 
роші люди,  Усгяновичеви  тілько  лиш  догани,  що  надто  ляхів 
бойітця.  Про  них  пише  Житецький  :  „дуже  показались  вони  нам 
одрізні  від  тіі  галицькоі  калічі,  котора  наїжжа  до  нас...'*  За- 
кортіло щось  було  нашого  Пюрка^)  потягти  між  літератп,  то 
й  виписавсь  він  розправою  про  правопись  до  Кийіва.  Нині  по- 
лучив  одвіт  обширний  від  Жйтецького,  та  и  є  надія,    як  Русов 


^)  Тут  дав  Др— ів  знак  ('**)  і  наиосав  у  епзу  ;  „Анненкова  — 
словарь  раст'Ьній  був,  чіні".  ^)  Др  — ів  підчеркнув  се  слова  й  додав 
з  боку"!!*  ^)  Слова  „Роковини  Тарасові"  й  усі  назви  товариств  цід- 
черкнені  Др — вет.  *)  Всі  ті  видаая  підчеркнені  Др  — впаї,  а  ирп  пе- 
рекладі Андерсена  допвсано  з  боку:  „чин"? 
')  Др— ів  автав  з  боку:  „якого?" 


Д10 

віщував  давно,  що  почнеся  скубаннна  та  умиєтна  драча  між 
ними  найменше  на  3.  місяці,  —  так  Жит.  зйіздив  нашого  сі- 
рому. Тільки  ж  сірома  не  збивсь  бо  сим  с  пантелику,  а  по- 
клявся свого  таки  не  дарувати.  Блище  приглянувшись  тій  справі 
видко,  що  тут  як  п  де  инде  нема  ріжнпці  а  тілько  вирозуміня  : 
Июрко  взяв  старословенщину  з  боку  до  помочі,  Жит.  же  думав, 
що  се  Пюркова  основа,  та  и  ускубнув  пюрця ;  от  и  ціла  саизе 
сеІеЬге,  але  хай  екубутся,  нехай  на  здоровя !  За  себе  потер- 
паю, що  нема  чутки  чи  получив  Антонович  мою  посилку  в  17. 
Лютого,  подану  зі  Львова.  Асекурована  вона  на  50  левів,  та 
часу  шкода.  З  рукописних  записок  пішло  там  ^4  пісень  и  16 
вар.  до  того  казок  Рудченкови  20  п  20  §.§.  з  взорами  про  гал. 
диялекти.  Як  раз  Житецькому  йіх  тепер  треба.  Коли  б  ще  Сте- 
панович борше  дослав  евойіх  50.  пісень  гуцулських^),  то  и  за- 
пересталиб  ми  на  тепер  досплок  з  Галичини,  щоб  не  спиняти 
видавництва,  которе  и  так  дуже  з  нагла  нас  заскочило,  — 
а  природною  ходою  стягали  до  „Просвіт(и)"  записки  розсипані 
давні  п  засновані.  Так  чей  дождемося  тойі  хвилі  що  в  обо- 
пільнім порозумінню^),  розпочатім  Вами,  все  краще  дужатиме, 
спільне  народне  діло,  ако  Бог  да  и  среііа  зуначка. 

Від  Іони  на  свіжо  учера  одержав  лист:  нема  ніякого 
кінця  с  паспортом.  Мучиться,  ще  и  не  прийшовши  до  себе 
с  тяжкого  „похмілля"  на  самоті  непевністею  п  нудьгою.  Спильна 
€Го  дожидаємо.  А  ужеж  по  двох  облогах^)  а  третій  неволі  че- 
тверта ще  ся  напасть  щоб  не  зломала  чоловіка ! 

Посилаю:  „Зорі  5.  к."(,)  „Пісні^'  Воробкевича,  (—  а  у  по- 
держ на  пару  неділь  Поезийі  Подушки,  и  —  „вінец,  Веее- 
ленка")  „Молитовник"  и  „ГІавлово  поелание"  свіжо  вистачений 
Іїулюйом  за  причиною  Ратая,  еіс.  с  читанками  все  разом  вар- 
іостд  З  и  ^І2  рубля.  Колись  зробимо  лічбу.  Те  ж  Верхрат- 
ського  4  впп.  терминолоупі,  а  міг  би,  коли  не  маєте,  випи- 
сати зі  Львова  випуски  прочі.  Гарний  сей  почин  и  не  мине, 
іа  денні  потреби  уимназий  поганяють  до  Бистачуваня  наглого 
підручників,  п  натягнених  учебників,  релативнойі  тільки  стій- 
ности.  Так  п  вилагодив  Верхратський  натуральну  историю  по 
задавнених  засадах  Новицького.  Битий  у  тім  ділі  Др.  Я  хно 
в  Станіславі  завязує  з  ним  переписку,  щоб  намість  підручного 
учебника  ступати  з  наріди,  терминолоуиєю  до  ділця  на  сучасних 


^)  Вачпслений  матеріял    зачеркненвй   і  пійчеркненой  Др— ввм. 
*)  Сі  два  слова  підчерквені  Др— вим.  ^)  В  оріґ.  „е'ілогагах" ! 


111 

засадах.  Сам  є  евойіми  кандидатами  (аедауоуиі)  засів  до  иере- 
кладу  мінераяоуйі  Лайнисса,  щоб  видати  йійі  яко  жерело  евоім 
накладом,  далеко  перед  ляхами.  Познакомивсь  я  хороше  с  сим 
чоловіком  (трохи  мономаном  свойєі  науки)  але  бистрого  ума 
н  ясних  поглядів  на  оруанизацию  літературнойі  праці.  Дуже 
він  настає,  щоб  обновити  „Правду".  З  нею  чи  без  нейі  буде(,) 
дасть  Біг,  оттак  літературний  кружок  у  Станіславі  готовий,  ви- 
ховуючи молодший  гурт;  а  єсть  між  хлопцями  доста  охочих  до 
помочі,  єсть  трохи  записок  у  них,  та  и  поезийок  власних,  таки 
числб,  що  так  собі  виросло  недоглядане  у  затіню,  хиба  від  того 
гомону,  що  від  коломийок  всім  підгірьом  лунає.  Сміло  пишуся, 
що,  кілько  ще  сейі  поезийі,  тілько  й  правди  и  в  молодіжн 
лснойі  молодости,  тілько  й  надійі !  —  Ще  про  Яхна:  вибрав 
его  город  ще  й  директором  женськойі  (польськойі)  уимназйі, 
дарма,  що  сидить  у  кутку  та  за  гонорами  не  побиваесь,  а  як 
сам  фактично  веде  педаубуию,  то  и  завів  здаване  лекций  для 
русинів  по  руськи  (хоч  викладати  мусить  по  полськи)  ото 
й  мало  чути  польщпну,  як  нема  й  третини  поляків.  Учать  в  за- 
галі так  раціонально,  що  деякі  уимназиясти  поперев тікали  ту- 
дою, с  перед  попа  Баревича  перевертня  и  клерикала.  —  Иідяіз 
він  місяця  Жовтня  м.  р.  до  комисарів  школьнойі  ради  (то  ж 
клерикалів)  та  и  висадив  денунцпяциею  двох  що  найкращих  про- 
фесорів: Цпиеера  и  директора  Крушинського,  що  каже,  перед 
школярами  о  фаризеях  и  попах  говоря  та  еманципацию  шйря.  — 
Без  допросу  обох  пересаджено,  та  сим  школьна  рада  даже 
в  ляцькойі  повазі  сильно  піддупала,  бо,  репетують,  доводить 
вона  автономпю,  краще  байонетів,  ділом  асі  аЬзигйит.  —  На 
лихо,  сей  скандал  не  виужиткував  ніхто  з  добрим  натиском 
у  журналах,  не  так  без  сліду,  сподіюсь(,)  останеся  друга  роз- 
права, що  тутже  під  Станіславом  відбулася  у  Загвіздю.  Подаю 
для  характеристики  сей  факт  за  свіжа.  На  празнику  там  14. 
лютого  с.  р.  у  декана  Симеона  Гарасимовича  напустились  два 
попи  на  бідошних  уииназиястів  за  фонетику.  Почали  сіроми 
дратись  та  ім  до  очей  скакати,  доки  тамті  урвали  дебату  звіс- 
ним •  я  яйце  мудрійше  від  курки!"  Та  се  був  аж  сиуяал  до 
загальнойі  баталійі.  Схопивсь  обстаючи  за  школярами  проф.  Це- 
левич,  до  попів  прилучивсь  господарь  та  нуж  укоряти  свойіх 
братанців,  двох  Гарасимовичів.  Та  за  синами  зірвався  старий 
Гарасимович,  старий  хахол  и  гуцул  запека  с  під  саміськойі  Чор- 
ногори,  и  не  сам,  а  з  хорошим  зятьом,  Титком  Заячківським 
(писав  я  Вам  ще  Сентября  про  его  весілля  в  Микуличині)   оже 


112 

й  різалися  всю  ніч  до  рана,  доки  ііесі  ренегати  змішані  з  бо- 
лотом на  рівні  з  ляхами  нопрощавшись  відйіхали,  взявши  роз- 
брат в  усій  формі.  Братя  замиїїилися.  Це  природно  н  добре,  ш;о 
як  належалось  так  и  з  уямназпйі  инициятива  вийшла,  заставити 
людий  до  розмислу  над  собою,  конче  потрібного  в  нинішну  роз- 
пачливу апатию,  після  неудачі  и  заводу  від  48.  року.  Безмис- 
ність  и  конфузия  недискутованих  поемів  була  там  між  першими 
невдачі  причина. 

Та  коли,  ш.об  про  краще  річ  вести,  загостите  Ви  знов 
сюда,  або,  краш;е,  до  нас  до  Галичини,  та  до  Станіслава  ось 
у  мою  хату.  Боже,  як  хороше  в  свойім  краю,  чи  в  городі,  чи 
на  селі,  чи  в  зимі  чи  в  літі !  В  Станіславі  набіжуть  хлопці  до 
мене,  ех,  тай  не  погані,  а  голосу  дзвінкого  та  очей  блискучих 
та  ніде  не  дівши  румянців,  саосібні  одушевитись  всім  красним 
та  добрим.  Читаємо  смішне  не  без  поваги,  поважне  не  без  жарту, 
заіуторимо.  закуримо,  аж  хата  весела  !  Тепер  як  не  здужав  трохи, 
и  всі  горівки  перепив,  а  не  помагало,  вигнала  мати  на  село, 
провітритись.  Оце  збігав  чор  зна  за  чим  з  рушницею  сам  за 
ловця  и  собаку  ліса  Одеські  и  Товмацькі,  та  роздумував,  не 
придумавши  ніже  одного  заяця  мізерного  про  —  браманів,  до- 
думавшись, ш;о  гарна  річ  розмисл  на  самоті  та  годі  филозофу- 
вати,  як  ніс  відмерзає,  ег^о  сама  природа  недалаб  у  нас  ні- 
коли викохатись  секті  бородатих  або  й  голених,  а  все  таки  бра- 
манів; — •  а  як  вечеріло  то  н  хутенько  тікав  в  село  снігом  та 
инейом  убране,  гарне  зимовою  красотою  тих  лиць  чорнобрових, 
зимою  вибілених,  морозом  розових,  то  других  вусатих,  росохато 
прибраних  инейом.  От,  розбалакались,  куме,  та  куди  !  Причвалав 
оце  у  вискік  уже  до  сторони  б-ойі^}  та  вже  н  на  біійдиках  ля- 
вірує  до  споду!  Куди!  и  я  скажу,  и  байдикам  кінця  не  бу- 
лоби,  колиб  став  и  йіх  клясификувати,  поставивши  горі  от, 
хочби  найновіші  записки  з  уст  нарідних,  що  йіх  оногді  получив 
від  дівчат  з  над  Черемоша.  Як  бачите,  ссть  и  у  мене  вже 
епіубни,  та  тільки  такі,  що  гірко  йім  дворити  мушу,  за  теж  не 
на  дармо.  На  початок  прислали  14  казок  и  58  пісень''^),  між. 
ними  одну  таку  весільну: 

N  32...  „просила  свекруха  в  „Жаль -бога^), 
щоб  ся  буйнвй  вітер  не  зірвав, 
щоб  ся  лухвй  дунав  не  зіграв, 


')  Листового  паперу  великого  Формату  (М.  11.)  •)  Сї  циФри 
підчеркневі  Др— вим.  ^)  Слова  „Жаль -бога"  підчеркнені  Др — виїм 
чотврв  рази,  кривульками,  а  з  боку  дописано  „N8". 


113 

та  щоб  ся  човнпк  не  схпбнув 

та  щобн  діолодий  не  втонув,  — 

а  щоби  молодан  весел  був,    —   —  — 

щоб  пан  Михайло  здоров  був 

и  мене  щоби  не  забув. 

Пані  -  Добродійці  низенько  клонюсь 

Вас  сердечно  стискаю,  розважайте  Іонина  сердешного  лис- 
тками, адрес  прежний,  и  Вашого  Бучинського. 

Відень  1  р.  марта  1872. 


Мел.  Бучинський  до  М.  Драгоманова. 

Високоповажні  Михайле  Петровичу  ! 

Нині  долучив  лист  Ваш  з  дня  4.  с.  м.  та  доки  сяду  до 
одвіту  докладного,  загадав  таку  думку:  зложити  у  руки  Ваші 
на  3.  місяці  трохи  гроша,  ш;о  увесь  той  час  бувби  у  мене 
лежав  зівеім  пусто.  Хоч  мало  та  може  Вам  придадутея,  доки 
виручите  своі  гроші;  а  то  й  без  того,  до  Відня  все  таки  блище, 
як  до  Киіва,  с  Флоренцпі.  Вернете  їх  пізніш;е,  я  не  загину,  — 
коли  борше,  то  ще  й  лучше :  Що  з  непрошеноі  моеі  напасти 
ееі  не  зробите  сазиз  ЬеШ,  уповаю  як  Вас  знаю,  и  лібераль- 
ність Вашу.  Висилаю  70©  лірів  =  294  гульд.  австр.  паперами, 
у  подерж  до  1.  Липня  1872. 

Книжки  вислав  я  Вам  на  адрес  дому  дня  2.  с.  м.,  там 
же  лист. 

Про  статю  п.  М.  Т — ва  в  ВіЬст.  Євр.  ми  добре  знаємо 
8  „Основи"  и  краківського  „Кґа]-у",  що  іі  розбирали  в  перших 
днях  с.  м.  Буду  дивитися,  як  би  для  Вас  ті  числа  дістати.  На 
окремі  відтиски  богато  будуємо,  я  -  ж  прошу  в  подібних  разах 
не  питати  мого  дозволу,  а  впрост  на  моє  имя  посилки  за- 
мовляти. 

З  глубоким  поклоном  прийміть  с  Панею  вираз  мого  сочутя 
над  горем,  яке  Вас  вдарило  1.  Марта  и  ці  слова  нарідноі 
пісні  -  коломийки : 

„....котрий  Господь  засмутив  вас,  той  вас  и  потішить" 

Здорові  були 

Бучинський 
Відень  7.  марта 
1872. 

ЗВІРНПК   ♦ІЛЬОЛЬОҐПНОЇ   СЕКЦІЇ,   Т.    ХНІ.  Н 


114 

Р.  8.  До  Іонина  адрее  по  давному. 

Ме>і.  Бучинський  до  М.  Драгоманова. 


Високоповажні  Михайле  Петровичу 


Доки  дам  одвіт  лио.том  звичайним  нині  крайна  пора  по- 
дати Вам  дані  ш,о  до  коштів  житя  у  Бідні.  В  загалі  сказавши, 
Відень  лічнтся  до  городів  дешевших,  ііменно  для  ^агсонів  и  лю- 
дий,  которі  не  вязані  конечно  жити  у  самому  центрі.  А  як  пе- 
реферия  (З  верстви)  приблпжена  желізницею  кінною  до  центра, 
то  доводившись  хатою  и  спальнею,  о  25 — 45  мінут  від  центра 
иожнаб  жити  хороше  у  2^1^  особі,  поклавши  таке  тіпітит 
в  буджеті : 

Хата  на  рік до      300  рек. 

Обід  і  вечеря,  о  12  и  8  годині,  — 
Обід:  зупа,  мясо  и  печеня  по- 
двійно, вечеря:  печеня  („жарке") 
подвійно,  у  місяць     .       40 — 45 

У  рік 450     „ 

Кава  або  чай  двічи  на  день  .     .      100     „ 
Опал  (4  місяці)   ' 12    „ 

Світло ї-      г 

Слуга  доходяча  тричи  на  день  100     „ 

974  рек.  до  1000  р. 

або  670  рублів  (лічивши  по  нинішному  курсі  1  рубля  — 1^2 
авст.  лева).  Долічивши  желізницю  (1  тура — ^ю  ^^^^  ^^^  ^ 
копіек)  вийшлоби  само  пропитане  на  найменше  700  рублів 
річно. 

Такий  розклад  одповідавби  нинішним  обставинам,  та  при 
близькій  загальній  виставі  (\^е11аи88Іе1Іип§)  він  змінитея  основно 
и  в  мірі,  як  не  дастся  нині  облічитп.  И  нині  уже  спекуляція 
протів  неі  так  розгойдана,  що  бодай  чи  не  перейшла  тахітит. 
Про  сю  непевність  яб  подав  таку  раду,  —  щоб  розминулись 
Ви  з  виставою,  переждавши  іі  (від  Мая  до  Октобра  1873) 
у  Киіві,  маючи  нас  охочих  н  готових,  паняти  для  Вас  хату 
зразу  до  1  Мая  1873,  а  потому,  як  заходити  буде,  від  Октобра 
на  далій. 


115 

Сі  дані  на  початок  подаю,  блищі  прнепорить  дальша  дис- 
ку г,еия  листовна. 

Вещі  н  скрині  можнаб  висилати  на  пождане  до  готелів 
або  в  желізничі  магазини,  тільки,  що  у  перших  дорого,  у  дру- 
гих нетяжко  за  ушкоджене.  Моя  хозяйка  радить  и  заручуе,  ш;о 
найкраще  пересилати  до  добре  ренояованого  спедитера  (доетав- 
чика  посилок)  яким  єсть  дРоррег,  8ресІі(еиг,  ЬеороИзІасіі, 
ЗсЬеІІег  -  Ної. 

Біищнх  условій  добуду,  навідавшись,  скоро  зажадаєте  и  я 
подужаю;  мартово  время,  бачите,  закарало  гуцулску  „фудулію" 
(Еііеікеіі). 

Аркад.  Иванович  усе  ще  в  Парижі. 
Клониться  до  Вас 

Ваш 

Бучинський 
Відень  16.  марта 
1872. 


Мел.  Бучинський  до  М.  Драгоманова"^  ^). 


'■')  в  початку  сего    листа    написав    Драгозіанів,    олпвцеаі,    ось 
який  конспект  —  очивидячки,  відповіда  на  лист: 

Теорія  :  косаюпол.  а  нагилазм'ь   противугосударственность  Со- 
гласен'ь. 

Иадивидуальность  :  австр.  и  россіаннн'ь.    —    Не  сходимось,  но 
пониаіаю. 

Иозитивизмі» :  Россія  и  Герм,  и  Австрія  10  лізт-ь  назадть.  Суд-ь, 
земство,  наділ-ь  крестьянь.  —  Чехія,  Венгрія,    Турція.    —    ?     ?     ? 
в-ь  своекор.  Россіп,  а  Пруссьі  безкористньї  ?  Уб-йжище  колонизаціи, 
которое  а  теперь  уже  дізйствует-ь.  ІІолагаете  ли  вьі  союзі. 
Яііьїк'ь  русскій  уже  становатся.  — 
Украпнскій  м.(ожет'ь)  стать  оощерусеким-ь.  — 

^)  Є  й  чорнова  сего  листу,  де  в  початку  написано  таке    (кіль- 
ко знаків  запнтаня,  ті.дько  слів  невідчптанпх,  які  вище): 

„Копія  ПІ  1872 

Перевіз  Драго — у 

у  Ві(дни?) 

ЗО.  Марта  1872 

реализт  по  методі,    гуманист,    по  идеалам,    Федералист    по  по- 
(літиці) 

?  Да  ?  ? 

Так  тиждень  и  день  и  ніч 

Як  нас  та  не  та  ? 


110 

Високоповажні  Михайле  Петровичу  Г 

3^)    НенаВИСТИ    ПрОТІВ    ТеорИЙ     для     ТеорИЙ''^)     ухилявсь    я    ДО' 

нині,  на  оетре  з  Вами  гнати,  думаючи,  що  двференциі  між  по- 
глядами Вашими  а  моіми,  не  здвигом  теорий,  а°)  по  конкретних 
фактах  залагоджу:  Думав  я,  що  ирослідуючп  розвій*)  денних'') 
справ  наших,  и  уенералізуючи  іх  до  засади  хворий,  я  и  влас- 
ний свій  досвід  за  розмислом  и  переписною  дискусиєю  укріялю'') 
и^)  заміткам  моім^)  до  противних  поглядів  Ваших  дам  основу-*) 
тою  внутрінною  правдою,  тою  желізною  консеквенцибю  між  при- 
чиною а^^)  наслідком,  між  идейю  а  ділом,  котору^^)  доказом 
нстнни  маю.  —  Тою  тактикою  хоть  с  під  маски  та  прямо  давав 
я  раз  коло  разу  одвіти  конкретні  на  гадки  Ваші,  —  та  в  одвіт 
на  иослідний  лист  Ваш  стрібуюсь  нині  на  невигіднім  мині  полі 
змагань  теорйі  с  теориєю. 


Як  безсЬісІїі 

щоб  1"г  ? 

Руганя  на  Москву  у   „Меті" 

ввнявшп  Л.    Гончар,    йшли  с  пересердия,  а? 

1)  Стремлівнв  славян  зблозитись  між  собою" 

Колоб  усі  захотіли  вибрати  1.  язик,  посередуючии. 

?  укр.  праци  ?  цивилізациею. 

Якого  біса  жахатися  ?  Ради  брататись  з  нею 

Дальший  текст  чорнової  писаний,  як  виразно  зазначено,  „22/3 
872".  Даю  з  него  відміни  : 

^)  В  чорн.  перед  сим  :  „Не  по  малодушности,  а  з  (переч, 
„инчпх  приче").  -)  В  чорн.  далї :  „циагкі  глете  (переч,  „виминав)", 
^)  В  чорн.  далї  переч,  „методою".  *)  В  чорн.  далі  „тих".  ^)  В  чорн. 
далі  переч.:  „Фактів  справ  наших,  и  зводячи  іх"  (далі  „уенералізу- 
ючи"  і  т.  д.)  '^)  В  чорн.  „сам  свій  досвід  за  перепискою  укріплю". 
')  В  чорн.  далї  переч,  „ему".  ^)  В  чорн.  „моім  заміткам  на";  далї 
переч.:  „в  одвіт  на  ваші?"  '')  В  чорн.  далї  переч,  „и  докази".  ") 
В  чорн.  „и".  ^^)  В  чорн.  зам.  цілого  сего  й  дальшого  уступу  (аж  до 
„7'іосувавби")  так :  „котора  за  доказ  истини  уходити  може.  От 
так,  хоть  може  и  (переч,  „хитро")  з  під  маски  та  не  хитро  в  лис- 
тах моіх  конкретно  давав  одвіти  раз  коло  разу  на  замітки  Ваші(;) 
нині  стрібую  се  на  незвичайнім  полі  полі  змагань  те(о)р'ьі  с  теорєю. 

(Переч.  „Почну  с  погляду  Вашого  на  політичну  часопись, 
с  програмові  (зверху  „неуатнвним")  исключно  галицьким.  (Переч. 
„Думаючи")  Розвиваючи  окремішність  галицьких  малоросів*)  від 
ляхів  по  методі  не  инакше,  як  яко  (аереч.  „одвіт  рівновагу  одвіт 
(неуацию)  іх]  одвіт  на  таку  напасть,  котора  від  ляхів  ледви  вже 
можлива,  а  вже  ніколи  нам  грозьна,  (переч,  „тим  менче")  вже  від 
мадярів  або  румунів,  нікому  ані  снится"). 


")  В  оріґ.  „малоросісів"! 


117 

Два  можливі  програми  зарисували  Ви  галицькій  політичній 
Часописі,  ущий:  (з)  галицьким,  и  ширший,  с  славянським  тлом. 
Тіі  програми  в  моіх  очах  собі  не  противні,  даже  повинниб  злу- 
читися, та  се  не  инакше,  як  поставивши  перший  конкретним, 
другий  абстрактним,  в  границях  чистоі  фрази ^).  Ваш  погляд 
на  програм  чисто -галицький,  узший,  я  так  улосувавби:  Розви- 
вати окремність''^)  нарідну  галицьких  малоросів^;  маю  за  програм 
негативний  и  слу чайний :  яко  одвіс^;  на  слу чай  напасти.  О  сббі 
сей  рух  збуваеся  собою:  вироблеаем  сіїецифічноі,  власноі  куль- 
тури°).  Та  така  напасть  захланна^),  в  змислі  хемичного  амаль- 
Гамованя  (зпяння)  национального'^}  від  ляхів  ледви  уже  мож- 
лива, а  уже  не  грозьна  ніколи,  (від  мадяр  вона  и  румунів  ні- 
кому й^;  не  енится).  Можлива  вона  у  політиці,  яко  поверхне 
и  механичве  „прилучене",  та  держить  ій  тут^)  рівновагу  пря- 
мованє^*')  до  Автономні,  которе  вважаєм  ^^)  додатним,  політичним 
нашим ^^)  програмам.  Инча  річ  з  Роеиею,  шіо  білш  як  у  инчих 
Славян  у  нас  аенциі^^)  собі  має,  нападаючі  на  малоросів  у  ха- 
ті ж  іхній,  в  Галичині.  Одвітіть :  чи  можемо  такі  сердечности 
оставляти  без  одвіту,  и  який  нам  одвіт  ім  дати  и  світ},  коли 
спитають  нас:  чи  наша  малоруськісгь  инча  від  прочоі,  укра- 
інськоі  •')  ? 


^)  Слова  від  „як"  підчеркнені  Др — вим.  ^)  В  чорн.  „окреміш- 
ність".  ^)  в  чорн.  далі  переч,  „від  ляхів  еіс,  розумі".  ■*)  В  чорн. 
„случайной  одвіт".  ^)  Слова  від  „вироблевем"  підчерквені  Др — вим 
і  доппсаао  з  боку:  „тільрсп  зь  низу".  В  чорн.  після  „собою"  напп- 
сано  :  „т:  є:  поставовшв  свою  спецоФпчну  культуру".  ^)  Слова  „за- 
хланна" в  чорн.  нема.  ^)  В  чорн.  після  ^амальуованя"  так  :  (переч, 
„нарідного")  в  (ваціо)нальнІ!Уі  змислі".  *)  В  чорн.  після  „румунів" 
написано:  „уже  ж  ані"  (далі  переч.:  „в  національнім  змислі  амаль- 
уованя).  ®)  В  чорн.  зам.  2  ост.  слів  „іі".  ^^)  Слова  від  „прямованє" 
підчеркнені  Др — вим.  *';  В  чорн.  „ма(єм)".  ^^)  В  чорн.  без  „нашим". 
^^)  Слово  „абнциі"  Др  — ів  підчеркнув  і  написав  над  ним:  „сами 
лізете".  В  чорн.  після  „з  Россиєю"  далі",  до  кінця,  так  :  (аереч.  „ко- 
тора")  що  має  собі  більш  як  у  иншнх  славян  у  нас  аєнциі  и  ор- 
уанп  собі  має,  нападаючи  на  малоросів  в  іхній  же  хаті,  в  Гали- 
чині. Ви  одвітіть,  чи  можемо  відносини  ?  украінсько  галицькі  до 
таких  замислів  оставити  без  одвіту,  а  се  зробивши,  який  одвіт  одвіт**) 
дамо,  коли  нас  вони  спитають  :  чи  Ваша  малоруськість  инча  від 
прочоі  украінськоі? 

?  програм  ширшог  ?  Ви  називаєте  (неконе)чним,  я  б  ізго  назвав 
(переч,  „тут")  непотрібним  (и  ?)  опасаим,  колиб  (переч,  „був")  став 


*)  Др— ів  дописав  з  боку  :   аОдвіть  —  мовчать,  поки  Фактично 
не  пізнаєте". 


>  Так! 


118 

ІТрпетупаю  до    програму    ширшого    славянськото,    которога 
Би  назвали  неконечним  ;  я  назвавби  йго  непотрібним,  бо  опаеним 


він  програмом  нашвм  внутрішним,  щврим.  Доаустивбе  я,  що  яко 
(переч,  „окрпв")  в  загальних  Фразах  яко  окривку  зверхну,  (переч, 
„реноаіе")  для  реноме  н  моди,  добрий  (переч,  „до  ввзнсканя")  яко 
теорія  о  собі.  Можнаб  як  п  конечно  треба  буде  сказати,  що  стоімо- 
на  становищі  славянським,  йдемо  до  зближеня  Славян  між  собою 
(розуміти,  як  хто  злюбить)  посредством  одної  мови  (бог  зна  котроі) 
найлучше  словянськоі  (коли  згодяться),  все  належпто  розмалювавши 
бдностю,  взаімностю,  братерством,  волею,  рівностю  и  правдою.  Та- 
кими Файерверкамп  за  добрим  менажсм  моглиб  ми  блискотіти  що 
чверть  року,  а  даже  що  місяця,  в  шпальтах  горі,  а  долі  и  обіч  своє 
вести,  доказуючи  н  без  слів  ділом,  як  то  гарно  живуть  славянв 
с  славянамп  и  які  в  них  (пр.  у  ляхів  и  москалів  (іп  Гоїіо)  правда, 
зводячи  ад.  осиїоз  річ  не  до  ннчого,  як  до  свого  внутрііїного  про- 
граму :  нема  спасеня,  як  в  своїй  хаті  народній  :  а  з  відси  в  гуман- 
ности.  (Переч.  „Топ  внутрінний  програм  такий")  Я  собі  такий  погляд 
на  словянщнну  маю  : 

Наперед  : 
Славянщвна  нині,  се  оббм  народів  братерських,  нині  с  тими  ж 
платоничними  згадками  спільности,  неясними  и  абстрактними,  як 
1000,  500  або  сто  літ  тому  назад.  О  собі  ті  народи  образувались 
зівсім  окреме  и  розмаіто,  по  сусідству  и  впливах,  що  (по  ?)  старій 
воли  нині  зівсім  поруч  себе  зарІБНо.  Принятв  одноі  мови  (з  між 
славянськнх)  спільною  (урядовою)  (переч,  „яко  фраза")  єсть  ріит 
(Зезійегіит  тільки  москалів,  про  централизацню  за  сим  духову  и  від- 
верненя  людей  від  язика  материнського  ми  би  на  те  не  згодилися 
вже  про  славянство,  тим  менче  схочемо  самі  и  перші  (переч, 
„пальці  межи  двері  класти")  собі  камінь  вязати  до  шиі,  (переч, 
„вже  по  тій  причині,  що  не  маємо  часу  на  ті  забавки")  а  там,  на- 
щ(  б  нам  з  рештов  ті  цяцьки  здалися,  коли  людий  у  нас  нема 
у  люксус  надто,  которі  схотілиб  виучуватись  язика,  без  которого 
(переч,  „ачей  же")  певне  не  пропадали.  Не  маємо  коли  забавку  за 
задачу  брати,  небачимо  причини  ані  одного  конкретного  програму, 
по  которім  би  мали  єднатись  исключно  славяне,  не  займившн  су- 
сідів, греків,  романів  і  мадярів  не  (переч,  „зложивши")  огородивши 
китайського  осередного  царства  нового  муром  від  ввропи,  и  світа,, 
(переч,  „побачимо?  конечно")  то  єсть  не  створивши  нового  язика 
урядового,  сепаратистпчного,  (переч,  „здаесь")  славяне,  думаю, 
гарну  би  собі  славу  здобули  псрвенства,  колиб  покинувши 
нещирі  сердечноста  вже  нині  почало  думати  о  виборі  язика,  для 
порозуміня  є  цілим  світом.  Тут  би  іх  стрітили  романські  и  гер- 
манські племена,  которі  теж  бачуть  цілу  деревяність  поділу  на  се- 
паратизм ущий  и  ширший.  Проект  сей  зрештов  зівсім  не  новий :. 
приняла  пр.  Француськпй  язик  дипломацпя  яко  уряд,  н  аристокра- 
ция,  яко  верства,  обі  правда  негуманні  и  насильні  и  неживотні 
в  світі,  та  по  природі  найбільш  образовані,  (переч,   ^.и  засобні**)  ко^ 


119 

тогді,    коли  б  став  він    програмом   нашим   внутрішним,    щирим, 
консеквентним.  Допустивби  я  его,  їй  зирга,  в  загальних  фразах 


торий  саме  крок  бувби  найвідиовідеійший,  —  чп  Французький,  ио 
початках  дан(аих?  чи  ні)мецький,  по  сусідству  с  славянством,  чй 
аиглийський  яко  вайда  ?  ?  тут  и  не  нині  розправляти  ?  ,  се  кон- 
секвенциі.  Я  б  дав  ?  англниському  вже  для  того,  що  американ- 
ський союз  (ство?)  принцип  вольний  одно  в  моіх  очах  держить  рів- 
новагу*) росипству  ?  ті  діі  срадою  не  дай  Боже  союзу  славян- 
ському,  яко  принцнпови  неволі.  — 

Не  запад  тому  винен,  що  Росия  у  него  таким  німбусом  сняє  ? 
що  на  ню  бючи  по  незнаню  иногді  грішить,  (переч,  ?),  то  с  чого 
ему  поучитись,  коли  в  Росиі  нема  публіцистики,  як  с  непевних  слу- 
(чаів).  (Переч.  „Брак  волі*)  Сим  браком  волі  він  довжен  и  правен 
самого  найгіршого  від  неі  сподіватися.  Ми  находим  цілком  корек- 
тними ?  нині  Факти  :  уділ  малоросів  в  роботі  ліберальній,  в  праці 
етнографичній,  даже  и  приступлеяе  до  комитетів  вблаготворитель- 
них"(!)  славянськвх,  не  за  безписередною  користею  для  сих  діл, 
а  (переч.  ,с  користю")  для  виробленя  товариської  (переч,  „праці") 
коллектпвноі**)  праці  и  того  порозуміня,  яке  коло  будь  якого  цен- 
тра вирости  мусить.  Виховані  в  взаімности  люди  (переч,  „зажадають 
колись")  забажають  колись  вднаня  и  без  державноі  инпциятиви. 
Вистерігатись  їм  тільки  одного  т:  є:  щирости  для  (переч,  „тих") 
таких  утопий,  як  словянство  протеуоване  на  те  в  Росиі,  щоб  від- 
вернути увагу  своіх  від  себе  на  сторону,  (переч,  „тиоі  же")  тоюж 
тактикою,  з  якою  ратну  силу  в  имя  §1оіге,  цивилизациі  або  „осво- 
бодженя"  блвжних  абсолютні  держави  мусять  обертати  на  забори, 
щоб  избічи  преторянизму  або  саморяду  підданих.  —  Те  ж  тичится 
и  до  ліберальних  теорий,  незачіпаючих  о  жизаь,  тоі  науки  для  на- 
уки, теж  саме  и  етнограФичноі  праці  у  Росиі,  нід  іі  ж  еупдою  пла- 
скою, й  ій  на  здоровля  н  на  корму  и  славу  грядущийі  Гоголям !  Тут 
и  про  Гоголя  моя  гадка :  Зачисляю  єго  до  тих  гермафродитів  по 
народности,  що  забравши  талан  народний  питомий,  перенесли  его 
у  табор  чужинецький.  Він  н  многі,  не  спізнавши  свого  становиска 
серед  народу  питомого,  егбж  силою  и  поглядом  свіжим  стали  ро- 
бити реформу  на  чужім  полі,  в  товаристві  ніякім  н  неживотнім  :  ви- 
народовлеьнх  и  спаношених  (переч,  „недоуків")  півголовків.  Сс'го 
доказом  сміх  здоровий  и  неуация  чиста,  без  позитивного,  бо  немо- 
жливого (переч,  „о  собі")  идеалу  товариству  тому,  с  которого  (пе- 
реч, „вийшли")  родились  нинішні  бездарники  (в  окремім  змислі) 
и  нигилисти.  Односта(&н)ий  він  з  регГіі§:а-ми  нашими  у  табор  пол- 
ський,  як  Мальчевський,  Залеськнй,  4айковський,  тож  великі  та- 
ланти н  (переч,  „сини*)  народні  изроди.  (Переч.  „Наука  сучасна") 
Освіта  вже  виголосила,  що  словесність  жива,  нарідна  не  панам  на 
втішку,  словесність  (переч,  „наша"?)  же  писана  чим  більш  дужати- 


*)  В  оріг".  „рівноваву" 

'"*)  В  оріґ.  „соллективноі''(!) 


120 

яко  окрпвку  зверхву,   для    реноме   и  моди,    доброго  яко  теория 
ііиаисі  тете.    В  органі  можнаб   и    конечно  буде  сказати:    що 


ВІЄ,  твм  більш  (аереч.  „впкаже")  окроіть  полську  п  росвйську  (пе- 
реч, „надуту")  потовслу  неправдою(,)  кражою  та  забором.  Що  ма- 
лороси нвні  владають  лучше  й  більше  свого  язиком  росийським, 
се  (переч,  „конечно")  Факт  ні  доброй  и  ні  злай,  бо  конечний,  та 
борше  чи  пізніше,  чи  се  чи  сете  поколіве  додумаєся  неперемівно 
увести  теорию  настоячу  у  жизнь  :  „покинувши  (переч,  „непотрібні") 
високу  політику  („переч,  „реформи  ліберальноі  ?")  и  рекрЕминациі? 
нацпональних  и  реформи  ліберальноі  у  всій  Росиі  V  ?  верствах 
взятись  до  праці  з  низу  (практ.  ?  ?  н  лічене  (може  й  „пісень"?) 
у  народних  школах)  и  вснлованє  власних  дітей  в  родині,  на  украін- 
ській  мові  п  звичаю,  всякий  (переч,  „у  своій')  між  своіми  чотирма 
стінами.  (Переч.  ?)  Тим  п  есгь  ?  V  Туруенів  и  Пушкин,  бо 
писали  усі  (переч.  ?)  росийські,  (переч,  „так  само  як  Тургенів 
и  Кольцов,  бо  усі  писали")  по  росийськн,  (переч,  „більше  або  мен- 
че")  з  відтінями  соцняльнпми  (переч.  „?  ?  пращ")  між  собою, — 
від  робітничого  піддашя,  до  (переч,  без  „барвного")  безмисного 
конвепционального  тону  сальонів. 

(Переч.  „Не  так  би  я  писав  ще  и  думав,  колпб  прпйшлосл  писати"). 

Немине  певво  безхосенно  а  ліберальна,  солідарна  праця  у  всій 
Росиі,  тим  менче  записна  власна,  хоть  болесно  подумати,  що  нині 
казки  н  пісні  и  звичаі,  сама  душа  народна,  піде  під  именем  при- 
браним наиперш  просто  як  сирота  на  чужі,  нелюбі  руки,  (переч, 
„у  виховане")  на  муштру  п  на  муки,  не  у  V  н  науку  !...  Та  лучше, 
лишу  такі  чувственні  и  реторичні  переливки,  ступаючи  своім  зви- 
чаєм до  конкретного.  —  Доки  того,  що  скажете  Ва  до  місця,  яке 
знайшов  я  на  перших  сторонах  „Отечествов'Ьд'іінія''  де  говорится 
о  копальнях  п  пнчех  национальннх  богацтвах :  „Розвивши  добробит 
просвітою,  держааа,  каже  автор,  стає  дужою  ь  собі  а  грозьною 
сусідам  1" — ?.... 

До  всего  повпщого  додаю  ще  слідуюче,  по  части  с  пропавшого 
листу,  которни  (переч,  „туї")  горі  в  великій  части  сам  від  себе 
повторився.  О  украінізмі  нашім  зваемо  тілько,  що  засада  „Сіодіїо 
ег^о  5ит"  учить.  Під  політикою  не  піймаємо  кабінетних  обертасів, 
удальства  „Мети"  с  „походом  Австрні  на  іг'осню,  де  для  неї  над 
Дніпром  спмпатиі  готові"  —  и  инчі  дитпньства  з  нею  пропали.  Іі 
симпатиі  до  ляхів  були  (переч.  »виною  щорости")  були  гріхи  щи- 
роста  и  любви,  о  собі  идеальні  (абстрактні  демократи  украінскі 
(переч,  „здоровкались")  слалась  до  абстрактних  (переч,  „идеал") 
демократів  полських)  до  польщи  (переч,  „яко")  идеальноі,  подібно, 
(переч.  яЯк")  пр  :  аліянсови  нашому  буяуч(ому)  з  Росинськими 
(переч,  идеальн")  лібералами.  Нині  той  же  сам  труд  (але  менче 
щирий)  звеся  (в  „Основі")  угодою  с  полськими  яко  Австр.  гражда- 
нами. 

Спробувавши  пера  І  Аркадию  Ивановичу  і  Аркадию  [ 
Аркадню  Ивановичу      [     Іонин  Уіеппе     '     Уіеппе   1е    ЗО    Уіеппе 

1е  'дО  Маг.9  Іе  ЗО  Магз  1872. 


121 


сгоімо  на  становищі  славянським  (Ьоппу  зоі(,  диі  таї  у  репзе), 
йдемо  до  збдиженя  славян  між  собою  (розуміти  як  кому  до  впо- 


Мабуть  сюди  -  ж  належать  і  отся  чорнова  : 

Копія     1872 

Драгоману 

(І1)пшуч0  про  політику,  (переч,  „складаю  програму  ?  ви- 
ходжу з  начал,  а  ?  ?  ноторі  прозвалися  обома  сторонами") 
веду  річ  з  начал  консеквенцями  ?  свстемів,  процесом  лоуичної 
консеквенцві  з  (переч,  „аксиому  даних")  иремис  до  заключеня, 
(переч,  „більш  ще  непохибного  ак")  систематично  -  непохибного,  ко- 
нечного, (що)  виходить  у  результаті  не  (переч,  „можла?")  „можнаб 
так  и  ні",  а  „єдино  так  ?  тож".  По  пстоті  своіи  дволичних  ?  нема 
на  світі. 

(Переч.  „Абсолютна")  автономия  г.  укр.  плем.  на  разі  серед 
рам  Австрпі  н  іі  консгптуцпі  (с  конечним  впливом  свого  часу  п  на 
всю  Украіну).  Вашої  аналоуиі  „нашого  галицького  Аналоуаі  з  вта- 
лоянським  племенем  не  розумію,  бо  Игаліанці  не  племя  а  етногра- 
Фична  єдність  т.  є.  народ).  Доки  того,  украіаці  не  маючи  права 
самоопреділеня  (переч.  „^УД")  можуть  тільки  в  теориі  „симаатнямч" 
участь  брати  в  тіді  програмі  „галицькім,  конкретнім  п  конечнім, 
(переч,  „бо  вийшовшім  с  самого  про")  єсть  він  єдиним  випливом 
житя  політичного  :  поступу  до  самоопреділеня  и  самодбання.  Чим 
(переч.  ..докладніш")  ннще  станемо  пускатись  до  даних  Фактів  (во- 
просів  як  пр :  соцняльних.  до  (переч,  „спецаяльних")  робітничого 
и  аурарного  строю,  церковвцх,  від  вибору  архиєреи  до  патронату 
громадського)  до  администратпвнпх,  судових  п  просвітних  поряд- 
ків, (переч,  „виро")  тим  внразніщр  (переч,  „виходить")  прикладався 
автономия,  и  проймає  вид  осягательного  тіла,  которого  діланє  ко- 
рисне яко  (переч,  „метод  краєвого")  душі  краєвого  господарства 
(переч,  „можна  обчизл  маєея")  визначався  абсолютно  певними 
цифрами. 

Кожне  „людське"  розумне  починане  складався  заздалегідь  за 
аліяисом  других,  маючих  однаку  ціль,  тут:  еманципацию  и  само- 
правство в  ділах  собственнпх,  (і(і  езі  „волю"  діяти  усе,  що  дру- 
гому (переч,  „лицю  о  на")  народу  не  вадить)  п  на  спільнім  ?  по- 
зитивнім програмі  стає  Федералізм  народів  тревалий.  Де  ви  в  моім 
листі  найшли  (переч,  „против")  неугцию  Ваших  „Федеральних  идей", 
не  знаю. 

Щоб  назвати  сааюопреділене  о  ассоцияцию  Фразою,  треба  зни- 
щити всю  историю  и  занегувати  циФри  статистичні,  а  сого  не  можу 
так  само,  як  не  може  (переч,  „привязувати")  монополізувати  якоі 
небудь  правди  ні  до  плуга  ні  до  рала  '■!  ?  (один  рядок  рукописи 
відпав)  (Славяни),  а  може  повищі  правди  загально  людськпаїи,  що 
и  без  Австрпі  даже  у  Росиі,  хоч  и  повільніще,  коли  не  наара- 
сніще)  раз  почата  робота  мусілаб  пійти  своім  ходом 

Вийшовши  з  начала  :  зиае  днізс^иат  Гогіипае  ЬаЬеІ  (без  него 
треба  застрілитись  з(наючи)    що    жиємо    на    теє,    щоб  улучшатись, 


122 

доби),  посредством  одної  мови  (Бог  зна  котрої)  и  т.  д.,  все  на- 
зежнто  розмалювавши  бдністею,  Взаімністею,  Братерством,  Волею, 


щ(об)  пдеі  гувіанві  (аереч.  „ивдпвидуальні  в")  уводити  у  все 
Є0(ж)ші  круги  (аереч.  „все  новими  дорогами")  в  усе  нові  п  без- 
конечно ро^маіті  обявп  жвзні  людської,  (иереч.  „?  ?")  таким  же  ді- 
ланеаі  ивдивидуальаизі.  На  сей  програм  сиільнип  еднаюіця  людські 
сааювіжаі  сили  мимо  усіляких  (переч,  „переливок")  колізнн  „нвте- 
ресів"  (аеистотнпх  п  переливок  (переч,  „злочин")  словами  и  кро- 
вю  и  мусять  итп  до  контакту,  до  (переч.  ?  )  взаємин  и  еднаня, 
нехотівши  (переч.  ?  )  хотіти  своєї  шкоди,  (аереч.  „с.  є.  ?  не 
беручись  осущити  страшен")  нехотівши  взаємної  ехіегминацпі.  (Пе- 
реч. „Ні  жадні  народи  у  світі  не  годуютця  взаімними")  Так  и  не 
єсть  народи  від  того,  щоб  заїдалися  взаімно,  (переч,  „ані  ?  ?  ") 
не  єсть  помислим!  аліянси  (переч.  »від")  іх  ради  або  протів  сеі 
непомислимоі  (переч.  ,.загаль")  Фаталистичноі  прочини.  Тільки  еле- 
менти у  них  людські  сліпі  та  деструктивні  визпвають  від  часу  до 
часу  аліянс  елементів  людських  гуманних  емпненіво  (переч,  „ай 
Ьос")  и  се  на  час,  до  погроаіу. 

Гомоуенність  одних  против .  стоїть  гомоуенність  других  між 
собою. 

Австрия  єсть  даним  п  традпцнею  посвященим  полем  для  со- 
житя  11  народів,  щоб  за  виміною  просвіти  на  здогонп  и  индивиду- 
альнам  дужим  поступом  йшли  до  гуманного  розвою.  Фактом  Чехи 
(переч.  яПбремогли")  подужали  досі  просвітою  централизм  німець- 
кий, культурний,  мадяра  політичний.  И  хотяй  Чехи  нові  заголосо- 
вані  Німцями,  то  це  по  заслузі,  бо  побив  іх  внборчоп  устав  шля- 
хетський и  іх  аліянс  з  мертвою  рукою,  которого  вони  сліпо  дер- 
жалось на  шкоду  усіх  народів  и  свою.  Ступаємо  у  нову  Фазу : 
еднаня  на  попівній,  демократичній  заснові,  відмітаючи  централис- 
тичні  елементи  хоч  н  ніби  свої,  о  на  сей  програм  с  Фсдерализа- 
ци(є)ю  наконечною  збратаютця  народи  и  побють  дуализмом  роз- 
двоєну централизацпю.  Того  програму  дожидають  від  Чехів  даже 
німці- богемці  (КеГогт  ЗсЬизеікп,  8опп  и  Мопіа^згей,  \Уаггепі5 
ДУаИаи)  а  у  мадяр  (переч,  „лівиця")  ліва  сторона,  п  будемо  Бога 
просити,  щоб  до  толі  зберіг  „дряхлу"  Австрию,  самі  добре  дбаючи, 
щоб  зберегти  для  неі  КарпатИ;  востошну  башту  у  сій  дунайській 
Емпериі 

(На  другій  картці,  що  держиться  першої .) 

?     „о  поштових  Волах" 

?  до  страха  и  ужаса.  який  ':*  в  день  и  в  ночи  перед  Ро- 
свєю     ?     будемо  аналізувати. 

Довна  доктрина  царату  ?  ?  (переч.  V  ?  )  деФинуе 
дер  ?  (переч,  „однолоту")  одноосту  расою,  вірою  и  заря  V  ? 
жану  при  субординацві  централизмом.  В  националь  ?  ?  миль- 
ности  ся  доктрина  єдвно     ?     ,  кожда  инча  згубна. 

(Переч.  (ІІо)рядки  децентралізацийні,  хочби  и  дуал.  в  много- 
образвій  Австроі,  по  сусід(ству)''). 


125 

Рівностею,  Поступом  и  Правдою.    За   добрпм    менажом    можнаб 
такими  файерверками  блискотіти  в  оруані  що  кварталу,    а  даже 


(З  боку:) 

Про  Аримана  (переч.  „Росию")  я  зле  виразився,  монополізу- 
вавшп  его  для  Росві.  Хорошвп  милитарний  централозаі  (пе- 
реч, „сидить"  ?  засідає  у  Прусах,  так  як  засідав  у  Франциі, 
(переч.  ?  )  незгірший  буває  церковний  майже  (иереч.  ?  )  всій 
Европі ;  (переч,  „що")  але  (в)  Росиі  він  (переч.  ?  )  найкра- 
щий ?  ,  ?  церковний  п  мілітарний  у  найкраїцім  аккорді  (переч. 
„незмодиФІкованну")  на  пр.  Височайшій  царя:  митрополиту  N.  N. 
орден  за  ревне  ширене  православія    межи  християнством, 

Виливне  мовчанє  оФицияльноі  публицистокп  протів  предателів 
чеських,  що  голосно  у  справах  домашних  Австриі  ?  на  поміч 
Росві,  — 

З  і'  (переч  „Часть")  Меншість  пнтеліуеицпі  Г)  в  Росиі  жадає 
прнсобдинєнія  Галичини   „яко  товару" 

4).  „Гроза  на  сусідів"    у    „ОгечествовЬд'Ьнію",    (переч,   „учсб- 
нвку")  популярному  наче  учебнику  самопізнаня. 
(Далі  знов,  як  звичайно  :) 
(Переч.     „?     же  згуб'')  соблазнительн(и)н 

(11аг?)убніи  сій  доктрині  порядки  децеитралізацпйні  (хочбс 
й  дуализм)  Австриі  сусідноі  довели  повишу  доктрину  до  засуду 
смерти  на  Австрию,  до  іі  неуациі,  (переч,  „бо  сого  се'')  не  хотівши 
абдикувати  ипсіе  іИае  Іасгутае  на  Австрию,  партиядіп  роздерту, 
дряхлу,  вавилон  многоязиквй*).  Тут  н  зроблено  з  мрачних  згадок 
расовоі  спільности  славян  страшка  (переч.  ?  ?  )  австрийського,, 
с  програмом  Федерациі  славянськоі  і^переч.  „під  своєю  ж  е^^ідою 
и  в  свою  користь,  от  де  і'аізеиг'и  его!  для  самосохраненія"), расовоі,  не- 
можливоі(.)  о  сім  знають  Гаігеиг'п  щоб  помішати  Федерацию  народів 
тимже  расовим  елементом.  Коли  б  є  мимо  того  вмішуваня  народи 
австрийські  дійшли  до  Федерациі,  по  самоопреділеаю  св<)іми  сплами, 
тоді  Росия  не  мігши  Федерацпі  держати  під  боком  для  самосохра- 
ненія  поступить  на  уа  Ьапдие  войною  з  Австрпєю,  и  аж  в  тій  Еіер- 
спектвві  далекій  сподіваємось  іі  нападу,  борше  ніколи. 

До  толі  будемо  поратися  по  добрі  з  елементами  централистпч- 
ними  у  мадяр,  н  німців  и  в  себе,  которі  рушаютця  серед  держав- 
ного поема  Австриі,  а  по  лиху,  с  елементами  центрифууальннми, 
которих  очп  и  ум  за  границею,  між  Чехааш,  Німцями  и  в  себе. 
Росия  ж  як  нас  до  нині  не  загорнула  після  погрому  1806  р.  и  пре- 
дитечяого  маннфеста  „Слова*,  то  и  тим  шенче  поспішится  за  та- 
кими (переч,  „саецияльнимв  свлами")  идеалами  як  „природна  гра- 
ниця по  Карпати"  або  „висвободжене  славянства",  '?  бизантинсь- 
кого  царства  еіс.  фра(зи.)  у  неі  дуже  популярні,  та  безсильні,  (пе- 
реч. „?  многі  хороші,  бо  без  дискусиі  свобід")  бо  доказують  слі- 
поти   мас    небачивших,      що    без    конечности    погано     навя(зу)ватЕ 


^)  ІІротив  сего  написано:   „Виливне  мовчанє  і  т.  д.  до  кінця. 


124 

що  місяця,  можна  б  даже  доводити  до  иеннх  аліянеів,  автоно- 
мичнпх,  радикальних  е\с.  на  пр.  є  Чехами,  перехрестивши  сей 
аяі.'їнс  племінно,  а  не  по  предметі,  „славянським  побратимством", 
яко  „страхи  на  ляхіі  (німці  еіг.  —  упросивши  іх,  ш;об  боя- 
лися —  )^),  —  усе  се  на  чолі,  в  „огляді  політичнім",  а  обіч 
дописями  своє  вести,  доказуючи  без  /лосів  ділом,  ЯЕ  то  гарно 
живуть  славяни  с  елавянами,  п  яка  в  них  (пр.  у  ляхів  и  мо- 
скалів іп  Гоїіо)  правда  !  зводячи  аі1  осиїо.-^  річ  не  до  инчого, 
як  до  власного  (внутрішного)  програму  :  нема  спасенея,  як  в  своій 
хаті  нарідній,  а  звідси  право  у  гуманности. 

Чи  ж  видержить  „славянщина,  сей  поем  мрачноі  покрев- 
ноети  передвічноі,  дискуссию  нині,  нині  такий  же  мрачний,  як 
літ  100,  500.  1000  назад  тому?  Славянські  народи,  розвив- 
шись всіляко  стоять  нині  зівсіи  поруч  себе  инчі  и  рівні,  до 
прийому  спільноі  мови  (славянськоі)  яко  урядовоі  не  додумавсь 
с  славян  ніхто  крім  Гаіуеиг-ів  модного  славянетва,  росийських 
централів^).  та  коли  б  и  славяне  на  се  ..згодилися",  ми  ради 
централизациі  славянетва  уже,  н  відчужена  людпй  від  мови 
рідноі,  протйвилнсьби,  тим  менче  самі  хотіли  б,  перші  між 
двері  палці  класти,  —  коли  нема  у  нас  людий  у  люксус,  нема 
у  нас  коли  виучуватись  язика,  без  которого  певно  ми  не  про- 
падемо. Вирісши  с  тих  літ,  коли  забава  за  задачу  маєся,  не- 
бачимо  ані  одного  помислимого  програму,  по  которім  мали  б 
єднатись  искліочно  славяни,  не  займпвши  сусідів  (пр.  греків, 
ромунів,  мадярів),  —  небачпмо  не  то  —  поступу  в  расовім 
союзі,  новім  китайськім  царством  середин»,  обгородженім  від 
світа  як  муром^),  новим,  всеславянським  сепаратистичним  язиком, 
кращу  собі  славяни  здобули  би  славу  первенства,  коли  б  поки- 
нувши нещирі  чп  и  щирі  сердечности  борше  стали  думати  о  ви- 


собі  (переч,  „на  шпю  Пруси  V  V  ),  котора  якось  так  уже  довго 
коаае,  що  аж  обридло  увіряти  (вс  ?)іх  о  іі  розкладі    — 

Тогді,  як  з-єднаемогя,  настане  час  боятися  Росиі,  —  але  тогді 
не  будемо  іі  боятися,  дотолі,  т.  6  нині;  він  іі  не  боїмося, 

^)  Слова  від  „упросБвши"  підчеркнені  Др — виш  і  дописано 
з  боку  :  „добре". 

-)  большинство  не  хочеть  знать  ни  о  какихь  славянахь.  — 
самБ  славяне  л-Ьзуть,  а  западньїе  народьі  толкаюті).  У  диплома- 
тичная ?  заставляетті  правих,  втраться,  но  п  оно  холодно.  — 
(М.  Др.  внизу,  чорнилом). 

^)  Слова  від  „обгородженім"  підчеркнені  Др— вим  і  дописано 
з  боку:   „отчого?  йому  учаться". 


125 

борі  язпка,  ДІЯ  порозуміння  є  світом  ^).  Стрітплп  б  іх  тут  ро^ 
манські  и  германські  племена,  которі  давно  побачивши  цілу 
деревяніеть  поділу  на  сепаратизм  ущпй  її  ширший,  повищому 
прямованю  дали  вид  у  заводах  оклеветаних  всіляко,  та  в  за- 
саді коректних.  На  оці  у  мене  язик  француськпй^);  которий 
приняла  диплоиация,  яко  уряд,  и  аристокрацпя.  яко  верства, 
обі  не  поступові  и  неживотні,  та  с  природи  найбільш  образовані. 
В  другім  аж  плані  лежить  питане,  которий  саме  язик  бувби  най- 
вигіднійший,  чи  француський  по  початках  даних,  (чи  німецький, 
по  сусідству,  чи  англинський,  с  противноі  причини  ?  Свій 
голос  давби  я  английському^),  вже  того  одного  ради,  що  воль- 
ний американський  союз    западний   в  моіх  очах  один  рівновагу 

держить    ВОСТОЧНОМу,     рОСИЙСЬКОМу     царству,    И    під    ТОГОЖ    Є7ИД0Ю 

не  дай  Боже  славянеькому*).  Не  запад  тому  винен,  що  Росия 
у  него  таким  німбусом  сияє,  а  як  на  ню  бючи  грішить  по  не- 
зна(н)ю,  то  с  чого  ж  ему  поучитися  як  не  з  непевних  слухів, 
коли  в  Росиі  публицистикп  не  має  („Голось")^).  Сим  браком 
волі  він  довжен  и  правен  самого  гіршого  для  себе  від  неі  спо- 
діватися. —  Ми  находимо  цілком  коректними  факти,  уділ  мало- 
росів в  праці  ліберальній,  етнографичній,  даже  вступлене  іх  до 
комитетів  дблаготворительннх*'  славянеьких*^),  не  за  безпосеред- 
ною  кориетею  для  сих  діл,  а  для  виробленя  а  іоіи  ргіх  това- 
риськоі,  колективноі  праці ;  виховані  оттак  у  взаімности  люди 
забажають  в  свій  час  вольного  єднаня  и  без  державної  пнпци- 
ятиви.  Вистерігатись  ім  тільки  одного,  т.  є :  щоб  не  посвяти- 
лись методі  намість  посвятитись  ціли,  щоб  не  пропали  у  такім 
тумані,  як  панславянський,  протеуований  на  теє  в  Росиі,  щоб  од- 
вернути увагу  своі  X  від  себе,  на  сторону,  тою  конечностею, 
якою  ратну  силу  и  имя  В'їоіі'^^  цивилізациі,  „освободженя" 
ближних  еіс.  мусять  абсолютні  держави  обертати  на  забори, 
избігаючи  преторянизму  з  одного,    еаморяду    підданих    з  другог 


')  Гарно,  —  та  світь  про  нась  не  очень  зна,  —  а  кола  зна, 
то  про  те  що  йому  очи  більпіТ)  мулпть,  т.  є.  ?  зна,  тільки,  чтобть 
насолить  Россіи.  —  (М.  Др.  в  нпзу,   чорнолозі). 

^)  Слово  „француський"  підчеркнено  Др  — ввм. 

^)  Слово  яйнглойськоіму"  підчеркнено  Др  — вам. 

*)  Слова  від  „не  дай"  підчеркнені  Др— впм. 

^)  Слова  від  „публнцистпки"  підчеркнені  Др- впаї  і  з  боку 
допвсано  :  „яка  публпциети(ка)''. 

*)  Слова  „благотворительних  славянських"  підчеркнені  Др  — впзі 
і  з  боку  дописано  знаки  „7  ?". 


126 

боку.  їе  ж  саме  відносится  и  до  ліберальних  теорий,  незачіпа- 
ючих  о  жизнь(,)  о  пнтересп,  тої  науки  для  науки,  теж  саме 
и  до  етнографпчній  праці  у  Росиі,  з  божоі  ласки  н  іі,  п  ій  же 
на  здоровля.  та  ще  й  возраст  п  славу  грядущим  Гогблям  !  Тут 
и  про  Гоголя ^)  мій  погляд,  (которого,  признаюсь,  тільки  з  урив- 
ків знаю  и  з  розговорів  с  Подолинським,  которпй  незабаром 
напише  докладно  свій  погляд  на  него)  погляд  мій  тільки  часточ- 
нпй  :  Гоголя  маю  на  перший  взір  одним  с  тих  гермафродитів 
национальних^),  що  без  мисли  зібравши  у  собі  талан  народний, 
ьез  мисли  иерекрали  его  п  продали  до  чужого  табору.  Не  спі- 
знавши свого  становища  серед  ближнего  народу,  стали  того  ж 
народу  досвідом  богатпм  и  поглядом  первісним  п  свіжим  ре- 
форму робити  на  чужім  полі,  в  ніби-  товариству  ніякім  и  не- 
животному,  винародовлених  и  спаношених  півголовків.  Сего  до- 
казом спів  єго  здоровий,  и  неуация  чиста,  без  позитивного,  бо 
непомислимого^)  идеалу  чи  виходу  товариству  тому,  с  которого 
родились  нинішні  безбожники  (в  своіи  змислі)  и  нигилисти.  Та- 
лант*) на  боці,  він  однолитпй  є  регґида-мп  полськими  (Мал- 
чевський,  Залеський,  Чайковський)  те  ж  славні  мужі  и  народні 
взроди.  Тим  и  єсть  Кольцов^},  Гоголь,  Тургенів  п  Пушкин^) 
вещі(?)  росийські,  літерати  великоруські,  з  відтінями  социяльними 
між  собою,  від  робітничого  піддаша  до  паркегу  безбарвних, 
конвенциональнпх  салонів.  Ще  в  загалі :  Додумались  ми,  що 
словесність  жива  нарідна  не  панам  на  втішку  здалася,  писана  ж 
словесність,  чим  більше  дужатиме,  тим  дуще  окроіть  полську 
и  росийську,  потовслу  неправдою,  кражею  та  забором'^).  Що  ма- 
лороси владають  нині  у  Росиі  лучше  свого  язиком  роеийським, 
се  ні  зле  ні  добре,  бо  конечне,    та    неперемінно,  все    рівно  чи 


^)  Слова  „Гоголя",   „з  уривків  знаю"   підчеркнені  Др — вим. 

^)  Слова  „гермафродитів  национальних",  „ашслн"  й  „чужого 
табору'^  підчеркнені  Др  — ваш  („мисли"  підчеркнено  кривулькою) 
п  коло  слів  „чужого  табору"  покладено  знак  „?". 

^)  Слова  від  неуациа"  підчеркнені  (кривулькою)  Др— вим  і  до- 
писано з  боку  :   „Та  в-ь  тім-ь  то  й  сила". 

*)  Слово  „Талант"  підчеркнено  (кривулькою)  Др  — вим. 

^)  Тут  поклав  Др — ів  знак  „)". 

^)  Імена  сї  і  дальші  слова  „безбарвних,  конвенциональних  са- 
лонів" підчеркнені  Др— вам. 

')  Поверх  слова  „забором"  і  дальшими:  „Що  малороси"  Др—ів 
написав  :    „Сама  полізли". 


127 

чи  сене  покоіінє  ще  додумаєся,  увп-  (дить^)  жизнь  теорию  на- 
стояну :  „Покинувши  високу  політику,  —  рекриминацві  наци- 
нальні  и  рефі)рми  ліберальної  у  всій  Роспі  (між  іі  ариетокра- 
циєю  духа)  взятись  до  праці  з  низу,  записками  и  букварями 
(в  народі)'^)  п  вихованєм  власних  дітей  (в  родині)  на  україн- 
ській мові  и  звичаю,  всякій  в  своїй  оселі  та  між  своїми 
чотирма  стінами  ^). 

Не  мине  певно  безхоеенно  п  солідарна  праця  ліберальна, 
тим  менче  записна  власна,  хоть  и  як  болесно  иодумати,  що 
казки  тпі  и  пісні  и  звичаї,  жива  душа  нарідна,  піде  як  сирота, 
без  имени  а  в  ліб^риі  на  чужі,  не  любі  руки,  на  муштру  й  на 
муки,  не  в  виховане  й  науку...  Та  лишу  лучше  сякі  такі  и  про- 
чіі  чуветенні  та  реторичні  переливки,  поспішаючи  хутче  до 
конкретного.  Та,  ще  одно :  Що  скажете  Ви  до  цптату,  що  на- 
веду, з  перших  карток  „Отечеетвов'Ьд^Ізнія,  де  в  розправі  о  ко- 
пальнях и  других  богацтвах  национальннх  сказано :  Розвівши 
добробит  просвітою,  держава  стає  щасною :  —  дужою  в  собі 
а  грозьною  сусідам  ^ і.  —  — V 

До  всего  повищого  додаю  ще  слідуюче  (по  части  є  про- 
павшого листу  що  увесь  (мир  ему)  по  важнійшому  тут  же  най- 
шовся)— :  Українізму  у  нас  не  менче  ані  більше  від  того,  чого 
засада^:  содіїо,  егдо  8ит  —  бажає.  Під  „політикою"  нерозуміли 
ми  ніколи  кабінетних  обертаеів,  даже  удальства  „Мети"  — с  по- 
ходом на  Росию,  де  над  Дніпром  симпатиі  для  Австриі  го- 
тові, —  (Левко  Гончаренко  =  Св1нціцкий)  п  инчі  дитинства  що 
з  нею  пропали,  —  не  були  залицянками  до  Поляків  іп  соп- 
сгеїо,  а  платоничними  зітханнями  демократів  українських  до  аб- 
страктних демократів  полськпх,  идеалу  до  идеалу,  були  грі- 
хами щиростп,  которі  ми  простили  нині  їй  памяти,  яко  же  го- 
грішила  єсть  многолюбовіж).  Нині  той  сам  пруд  (але  менче  иде- 
альний)  звеся  (в  „Основі")  угодою  з  ляхами*),  яко  австр.  граж- 
данами,  завтра  прибере  він  вид  аліянеу  з  росийеькою  лібераль- 


^)  Тут,  себ  то  внизу  3-ої  сторони  листового  паперу  (вел.  Фор- 
мату) Др — ів  завважав :  „Вот^  язок-ь",  очивпдячко  про  всї  сере- 
дущі впслови.  Остатнє  слово  Бучинського  яуви-"  недоповнене  ним  на 
дальшій  стороні. 

^)  Дчлї  переч,  „елементарною  просьвітою".  Слова  від  „жизнь" 
зачеркнені  Др  — вим  і  над  ними  написано  :  „вірно,  —  а  Ваши  про- 
Фессорн,  адвокати  еіс."   — 

^)  Слова  „грозьною  сусідам"  Др  -  ів  підчеркнув  і  під  сподом 
їх  дописав:  —  „воєнний  писав'ь\ 

*)  Коло  сих  слів  Др — ів  завважав:   „добре". 


128 

ною  стороною,  яко  поступовою,  н  будймо  дбати  п  сподіватись^ 
щоб  сталось  се  из  тревалим  ентузвязмом  и  с  тою  взаімною  по- 
вагою, якоі  Бпмагають  взаємини  межинародні. 

На  сій  прпостану  нині,  підписуючись,  розводити  дальше 
на  жадане  Ваше  многі  точки,  горі  в  пролеті  порушені.  Присту- 
паю до  „пісні  Кпівського  славяннна''.  Про  клявзулі  п  застере- 
женя  як:  „но  не  лишає  він  ко  всій  Руеи...  любові",  „просить 
волі"  (у  кого?),  а  вже  про  замішане  „русин"  —  „руський", 
„близнята  по  роду"  на  взір  —  разнобразіе  одного  — (?)  у  нас 
ся  —  програм  непіднялаби  в  гору  й  на  волю  духа,  так  само, 
як  паде  нам  з  рук  „Тарас  Бульба"  після  йіерноі  поживи,  пі;о 
ми  засмакували  в  Шевченка.  Пісня  тая  змодифпкована  Гетьманцем, 
появилась  під  его  именем  в  фейлетоні  „Основи",  на  початку 
сего  місяця.  Здаєся  перевіз  іі  с  Киіва  у  Львів  М.  Димет. 

Саме  нині  получив  я  с  Петербурга  два  примірники  роз- 
прави М.  Т — ова,  знакомоі  нам  ще  перед  листом  Вашим  з  ви- 
тягів у  полській  публіцистиці  и  , Основі".  Бажаючи  іі  основно 
переходити,  я  оставлю  у  себе  бодай  на  пару  день  один  при- 
мірник, другий  рівночасно  Вам  висилаю  (На  опасці  було  пропи- 
сано :  Рііг  Н.  ВгаІіошапоГГ).  Здаєся  виготовимо,  за  дозволом 
Вашим)  докладний  витяг  пз  неі  для  „Основи").  Дальшої  до- 
силки   ожидаємо  для  розшпреня  тут  и  у  Львові.  — 

З  ден(н)их  справ  найважніща :  близьке  обновлене  „Правди", 
которе  заскочить  нас  здаєся  борше,  заки  встигнемо  дискуссию 
почати. 

„22.  с.  м.  пише  про  НЕ)  Навроцький :  .,У  нас  (у  Львові) 
тепер  троха  жнвіще...  Літературну  часопиеь  будемо  мати  неза- 
баром, и  то  поважну ;  предистпнований  Редактор  Огоновський 
(Др.  прав  и  филоз,  —  брат  професора).  Димет  и  Уетянович 
були  в  Киіві  близько  місяць,  познакомились  трохи  с  тамошними 
відношенями.  Справа  наша  ме  жетамошною  интеліуенциєю  и  та 
кож  зїолодіжею  не  стоіть  так  зле,  як  многим  з  нас  з  далека 
здавалося.  З  відтам  вийшла  инициятива  до  видаваня  часописі 
літературної,  поперта  матеряльно  200  до  500  рбл.,  адиинистра- 
цпя  :  Димет,  Др.  Сушкевич  и  Устянович..."  В  тій  же  справі 
Рудченко  СІІІІО  18.  с.  м.  (9  день  йшов  с»ди  лист  з  Житоміра!) 
„Чи  —  швидко  стануть  видавати  часопиеь  на  ті  гроші,  що  від 
пас  вивезено?^)  Завістіть,  —  може,  и  я  дещо  найду,  що  зго- 
дится  до  друку". 

^)  Слова  від  „на  ті  гроші"  підчеркнені  Др— вем  і  з  боку  до- 
писано    „дурень". 


129 

На  окремий  лист  відложу  справу  (з)  програмом  „Правди"  ; 
нині  додам,  що  конечно  видавати  іі  щотижнево,  „для.  денних 
справ  словесности",  для  континуального  вліяння  на  публіку, 
именно  молодшу.  Довгі  повісти  еіс.  —  и  самодільні  наукові 
розправи  годні  яко  монументи  виходити  еамодільниин  книж- 
ками. —  ^). 

Роковини  Тарасові  випали  всюди  хороше.  У  Яьвові  крім 
„Торбана"  для  співу, —  „завязалоеь  тогож  дня  Академпчне 
товариство  літературне.  Лічить  дотепер  над  40  членів, 
(більшість  „фонетиків")  самі  народовці.  Першим  єго  ділом  має 
бути  видане  збірника  всіх  поезий  Ко  нпського-),  (на  вне- 
сене Волод.  Барвинеького)  п  на  ту  ціль  вже  іі  розписана  суб- 
скрипция.  „Лихвяр"  має  уже  137.  чденів  п  580  до  630 
левів  у  касі.  Послідниии  часами  полу чила  „Просвіта"  є  Кпіва 
500  прим.  „Дещо  про  світ  божий"  (2.  вид;,  на  продаж  по  20 
копійок,  по  тійже  ціні  „Сопілка",  поезиі  Павлуся,  Кнів  1871" 
(Чубинеького)  — "   22/3  Навр.'^). 

Рудченко,  між  многими  речами  щирими,  пише,  що  ма- 
терялу  у  него  готово  крім  на  третю  книжку,  ще  й  на  четверту 
або  й  на  всі  пять. 

Колиб  була  Милорадовичка^),  не  відіхала  оногді  до 
недужого  мужа,  був  би  з  нею  познайомивсь  через  Іони  на, 
ще  й  може  булаб  ему  стала  в  пригоді  теперішній.  Але  пише, 
^%,  кинувсь  за  помочею  и  до  родини,  ще  й  виправив  лист 
через  земляка  лнчно  до  губернатора  за  пашпортом,  то  чей  Бог 
дасть,  виручится  з   ,,великолюдного  безлюдя".  — 

У  Львові  повстає  нова  партпя  руська  ультрамонтанна.  „Св. 
Юр.  (Сембратовпч,  Малиновський  е1  Сотр.)  на  сйрйо  думає  вида- 
вати часопнсь,  політичну,  посвячену  интересам  католицьким  (а  1а 
Уаіегіапсі  —  Сіїїа  Са+оИса),  бо  велика  усобиця  між  ними  а  ка- 
цапами „Слова'*    —  Про  Гладкого  ані  чутки.  — "  (Навр)^). 

Дуже  Вас  прошу,  Михайле  Петровичу,  зробіть  мині  ласку, 
стукніть  -  гукніть  на  Русова*^)  добре,  що  досі  не  відписує,  так 
що  я  даже  не  знаю,    чи  моя  посилка    з    Лютого  місяця  дійшла 


^)  Коло  сего  Др  — ів  завважав  :    „А  Навроцьквй  пише  пнако". 

^)  Др— ів  завважав  з  боку:  „Який  вінь  подт-ь"  ? 

^)  Слова  від  „Роковини"   підчеркнееі  Др — виді. 

*)  Др— ів  завважує  коло  сего  імени  „(брехуха)". 

^)  Олова  від  „У  Львові'  зачеркнені  Др  -  виві  „а  1а  Уаіегіагкі  — 
СіИа  Саіоііса"   підчерквені. 

®)  Слова:   „стукніть- гукніть"  лідчеркнені  Др  — ввм. 

ЗГ.ІРНИК    ФІЛЬОЛЬОҐІЧНОЇ    СЕКЦІЇ,    Т.    ХІ1Г.  9 


130 

Антоновича?  А  в  посилці  фамозні  мапи  я  „про  гал.  дия- 
лекти"  моя  фантазия,  (коротша  ніж  половина  сего  листу)  зло- 
жена емапрично,  без  поночі  конечноі  статий  Головацького,  Шай- 
нохи,  Вагилевача  и  др.  в  тім  предметі,  далеко  дрюку  недо- 
стойна.  0-ке  відложу  так  далекі  консеквенциі  як  приетупленє 
до  „геогр.  общ."  на  пізаіще,  коли  не  ай  саіепйаз  ^гаесаз,  так 
ак  ледвиб  коли  надіявся,  піти  між  літератів.  Лучше  буду  запи- 
сувати и  переписуватись  с  тими,  є  которими  серцю  мило^). 

Про  кошта  жигя  у  Відні  почав  я  днскуссию  вже  16.  є.  м, 
з  Вами,  —  оногді,  в  справі  пересилки  ввщей,  пішов  я  до  ре- 
номованого  добре  доставчика  ІозерЬ  Роррег  8ре(іі1еиг  а  Уіеппе. 
Ьеоро1сІ8Іа(іІ:.  8сЬб11ег1іоГ)  и  дізнавсь,  що  можна  бму  на  не- 
означений час  адресувати  пакети  и  скрині  (до  сундуків  при- 
слати ключі)  виписавши  на  адресі,  що  у  них  єсть  вещі  (не 
товари)  або  книжки  підручні.  Подаючи  на  пр.  в'*^)  лучше  опла- 
тити посилку.  Тут  с  таможні  (після  ревізиі)  забирає  він  іі  до 
магазину  и  держить,  доки  не  зголоситесь  по  ню  з  подайною  ре- 
цеписою.  Тогді  лічить  він  достану  п  постій  місячно,  се  по- 
блідне по  пару  левів.  Висилаючи,  найлучше,  оповістіть  мене 
листом,  щоб  сам  я  усего  доглянув.  Остаюсь  у  Відні  до  пояо- 
вини  Юлія. 

Пані- Добродійці  кланяюсь  низенько 

Вас  цілую  сердечно 


Відень  29-  Марта  1872. 


Бучинський 


Шл.  Бучинський  до  М.  Драгоманова^). 

Нарис  програму  „Правди". 

„Правда"  яко  орган  яітерацького  устрою,  вийшовший 
г  добре  сознаноі  потреби  и  з  даних  нинішних,  мусить  визна- 
читись : 

І. 

Впливом  на  витворене  исноі  интеліґенциі.  Подаючи  чи- 
тателям  постоянно  корму  духову,  часопись  підносить  іх  духа  до 


^)  Тут   Др — ів  доивсав  :  „Чому  не  хочете",  —  очивидячки,  на- 
лежати  до   ҐеоҐр.   10В. 

'^)  Тут  бачу,  пропущена  місцевість. 

^)  Післано  з  листом  Бучанського  з  б.УІ.  1872. 


131 

«вобідного  и  ясного  погляну  на  світ  и  людий,  до  полету  за 
кожним,  добрим  і  красним,  до  тоі  степени,  щоб  кождий  не 
тільки  навикав  до  умноі  поживи,  и  не  тільки  зривавсь  и  сам 
за  хвилевим  ентузиязмом  для  авторства  и  слави,  а  щоби  по- 
чувся в  умиєтнім  я  естетичнім  світі  самосправним  гражданином, 
дужим,  довжним  и  правним,  свій  доклад  додати  до  загальноі, 
взаіиноі  просвіти,  до  розвою  словесности  причинитись.  И  найде 
всякий  свою  участь  и  свие  поле  певно,  вибираючи  між  тими 
численними  відтінями,  на  которі  розпадаєея  словесна  праця. 
С  тих  відтінь  лиш  деякі,  зуенералізовані,  стоять  нище  яко  су- 
«тавні  частп  обсягу   „Правди". 

II. 

Прямою  задачею  „Правди"  стоіть  виховане  писателів, 
*т.  є.  тих  людий  між  интеліґенциєю,  которі  визначаюте'Я  най- 
більш дільними  піонерами  поступу  словесного.  Видавництво, 
привітно  до  них  обертаючись,  дає  волю  и  поле  виявлятись  та- 
лантам, щоб  під  розсудом  загальним  и  за  доглядом  критики 
вони  доступали  свого  дефинативного  поля,  на  которім  праця  іх 
ДІЯ  загалу  найхосенніща. 

III. 

„Правда  яко  оруан  справ  денних  нашоі  словесности, 
нде  проводом  ій  и  взором,  по  части  красній  и  поважній.  Там 
поемами  и  розправами  естетичними,  тут  працями  критичноі 
науки,  в  историі,  язикословю,  етнографиі...  Підводить  крити- 
кою нові  обяви  словесні  під  один  виднокруг,  загально  гуман- 
ний и  нарідний,  вказуючи  кождому  обявови  єго  вагу  и  стійність 
у  словеснім  поступі.  Огвпрає  переписку  и  дискусию  над 
ново  повстаючими,  для  розвою  словесности  животними  питанями. 
Дієся  се  для  порозуміння,  для  всесторонного  розсуду  аж  до  де- 
финитивного  устроеня  всіх  модальностей  именно  у  тих  ділах, 
де  колективна  праця  конечна.  Такою  вона  єсть  : 

1.  При  завязуючихея  товариствах  и  кружках,  для  іх  оруа- 
низациі,  розкладу  праці  и  діловодства. 

2-І-  При  товаристві  „Просвіта",  даючи  поле  провідним 
мислям  так  над  програмом  видань  товариства,  як  и  для  мір  іх 
розширеня.  Сюди  йдуть  справозданя  виділу,  филій  и  поручників 
повітових,  усе  для  самонадзору  товариства. 


132 

3-І-  „Правда"  стає,  наконець,  органом  записної  прадід 
організуючи  зібране  творів  жпвоі  еловеености,  яко  основи  наци- 
онадьноі  літератури,  еамодільноі,  оже  додатноі  в  світі.  Подаючи 
раз  по  раз  з  записок  сучасних  найкраще  и  найсвіжіще,  яко 
взір  цінний  о  собі  ц  записуючим  в  заохоту,  веде  вона  надзір^ 
поступови  сеі  праці.  Поміщає  замітки  и  покази  для  записуючих, 
розділяє  працю,  и  усталяє  програм  и  модальности,  виданя  зу- 
повних  збірників.  Рівночасно  поміщаючи  або  вказуючи  словарці 
и  зариси  диялектів  доводить  діло  до  виданя  повного  словарЯ' 
нашоі  мови  и  до  уложеня  граматики. 


Прикладом  обсягу  и  формату  „Правди"  беру  Білгородеьку 
„Вилу"  п.  Стояновича.  Тижнево  у  4.  картки  великого  октаву, 
на  веліні,  друк  як  „Євангелия",  виданя  віденського,  дві  ко- 
лонни  на  кождій  стороні. 

Всі  16  колонни  кождого  числа  так  наділені  : 

І. 

Колонна  1  и  2.  Пісня  нарідна.  (Записувателькам  пер- 
венстБо) 

—  З  до  6.    Повістка  обєму   новеллі.    В  браку    ориуі- 
нальноі  переклад. 

—  7.  Поезия  ори'/інальна. 

II. 

Колонна  8 — 12.  Розправи,  описи  подорожі. 

—  13 — 14.  Критика,  полемика,   огляд  тижневий. 

—  15 — 16.  Спразозданя,  Перепиека,   вісти. 


У  Відні  15.  Квітня   1872. 

М.  Бучинський. 


133 
Мєуі.  Бучинський  до  М.  Драгоманова. 

Високоповажні  Михайле  Петровичу ! 

Согріших,  вельми  дуже  согрішив,  и  розкаянниіі  с  страхом 
я  трепотом  стаю  перед  Вами,  простіть,  що  одвіту  не  дав,  доки 
Ви,  Михайле  Петровичу,  мабуть  пожалували,  що  тілько  заходу 
и  труду  невдячного  собі  найшли  зі  мною,  именно  поелідним  ли- 
стом, широким  та  глубоким  як  море.  Поринув  я  у  него,  та 
довго  ходив  заголомшений,  доки  не  зірвався  одвічати  сорозмірно, 
шаг  за  шагом,  день  за  днем,  доки  виросла  филіппіка  чи  мала. 
Тогді  одного  рана,  я,  як  покійний  бгова  взяв  перезирати  своі 
твори,  и  враз  побачив,  що  вся  погана  биша  !  И  знов  почав  ві- 
трити голову,  доки  несподівано,  з  1.  Маєм,  Аркадий  Иванович, 
як  бомба  грянув  в  мою  хату.  Л  залетів  же  наш  брат  не  в  про- 
леті,  на  хвилю,  а  на  місяць  ціліський,  між  нас,  мов  той  го- 
робчик 

—  —  —  —  —  у  садки, 
відлежувати  головочку  и  боки!" 
За  час  єго  побиту  у  Відні  обернувся  мій  порядок  жизни  ео- 
вершенно,  застановилась  и  уся  переписка,  та  лист  Ваш  не  ле- 
жав марно,  а  став  жерелом  дебат  неечерпаних').  Лагодившись 
в  найбдизшім  часі  до  широкого  Вам  одвіту,  сподіваюся  заразом 
доказати,  що  не  без  користи  для  вирозуміня  наших  обосторон- 
них  обставин,  був  ціломісячний  побит  Іонпна  між  нами.  27. 
Мая  вирушив  він  до  Львова,  на  збори  „Просвіти",  про  которі 
■мині  и  писав  з  відтам;  зі  Львова  вирушив  1.  Юнія,  тимчаеом 
до  Полтави  (до  Саджарів)  прирікши,  лиш  на  місці  станв(,)  сей 
час  написати,  чи  благополучно  заіхав  до  дому.  Припочивши, 
сяде  до  мемоарів,  лагодячи  одну  редакцию  для  Шст.  бвр., 
а  другу  до  „Правди",  на  прошене  наше. 

На  вдогад  сей  лист  у  Флоренцию  пускаю,  и  зараз  скоро 
знати  буду,  де  Ви  пробуваете,  вишлю  Вам  „Правду",  котороі 
вийшло  два  місячники  досі,  на  перед  кажу,  хороші.  Після  за- 
стбі  літерацькоі  п  політичноі,  коли  „Основа"  зівсім  скучною 
стала  своім  „дожиданем",  свіжіще  повіяло  з  „політичного  огля- 
ду"   „Правди"     —    сказано :    громадська,    независла    рука    пі- 


^)  Слова  від  „та"  аідчеркиені  Др — вем    (зеленим  олввцем,    як 
і  далТ). 


134 

значна  ^).  Нехай  пробуеся,  виїїробуєся  с  часом,  —  нині  вона 
ще  непевна,  недужа,  сам  тон  огляду  и  практованє  справ  („Рада 
школьна)  не  основні,  ні  филозофично,  ні  юридично,  а  виходять 
на  „саизегіе"  трохи  и  вітренну.  „Основа*  ошалівши,  кинулась 
була  на  „Правду",  та  не  договорила  річи,  здорового  облизня 
спіймавши ;  нині  кохаются  обі  як  сестри.  Тільки  и  в  користь 
ій  вийде,  що  розбирає  питаня,  краєві,  конкретні,  за  которі  (раду 
школьну)  діждалася  вже  у  II  місячнику  ковфіскати.  (Вийшла  дру- 
гим накладом).  —  В  літературній  части  все  оригінальне,  але 
мало  визначне,  в  поетичній  тільки  львівські  місцеві  авторі 
(слабі)  муштруются,  —  краєві  ще  не  повилазили  на  світ 
божий. 

У  Киіві  вийшли  байки  Глібова,  гарні,  прегарні  (50*),  як 
з  одержаноі  вчера  від  Руїїова  книжечки  бачу. 

У  Львові  завязалося  (вашою  причиною)  нерве  товариство 
ремісниче  „Побратим"^),  для  взаємноі  грошовоі  и  умиетноі  по- 
мочі. И  „Словісти  поспішили  з  докладом,  так  що  товариство  має 
нині  парусот  р.  и  кількасот  книжок  з  хатою*). 

„Просвіта"  надієся  посадовити  Федьковича  у  Львові,  „ре- 
дактором іі  периодичних  популярних  видань"   (Зорей).  — 

Наш  Навроцький  у  великім  горю.  Минувшого  місяця  по- 
горів цілий  добиток  єго  батька,  у  которого  дома  7.  дочок  до- 
ростаючих. Улани,  комендеровані  протів  здвигу  аурарного,  під- 
палили необачні  село^).  Через  сю  пригоду  не  маю  як  тиі  вісти 
про  Львів  від  Навроцького. 

Залучаю  програму  „правди",  чистолітературноі,  котора  за- 
пізнилась до  Львова,  и  нині  не  здалася,  та  хоть  анахронизм, 
здатися  ще  може,  скоро  „Правда"  упять  стане  літературною, 
а  програна  ся  окажеся  Вам  резонною.  Тому  о  уваги  Ваші 
прошу. 

Більше  писатиму,  скоро  одізветеся,  де  Ви  и  чи  благопо- 
лучно з  всею  сімєю.  Я  до  1.  Юлия  с.  р.  остаюсь  на  місці,  від 
1.  Юлия  до  1.  Октобра  в  Станіславі  (рояіе  ге8ІапІе),  —  від. 
1.  Октобра  до  15.  опять  у  Відні. 


^)  Слова  від  „Правду"  зачеркнені  Др — вим;  окрім  того  иідчер« 
кнені  слова:  „Правду",  „два  місячники  досі",  „на  перед  кажу, 
іороші". 

^)  Слова  від  „байки"  підчеркнені  Др — вим. 

^)  Слива  від  „товариство"  підчеркнені  Др — вем. 

*)  Слова  „Словіств"  і  від  „парусот"  підчеркнені  Др— ввм. 

^)  Слова  від  „Улани"   підчеркнені  Др — вим. 


135 

До  нині  не    одержав    (від    16    Мая    досі)    від  Вас  ні  по- 
силки ні  листу,  буду  ждати  до  1.  Юлия^),    а  на  Юлий,  Август 
и  Септембер  упрошу  чоловіка  (здаєся   Подолинеького),    щоб  був 
готовий  на  перекази  Ваші  до  Відня. 
Пані- Добродійці  клонюся  низенько 
Вас  стискаю  сердечно 

Бучинський. 
Відень  дня  6.  Червня 
1872. 

Р.  8.  Чи  не  булиб  ласкаві  зарядити  в  Петербурзі  ви- 
силку нам  ПІ  части  розправи  н.  Т — ва  ? 

„Иліяда"  —  Руданського  друкуеся  в  „Правді"  п  за  мі- 
сяць, два,  передруком  ввйде^). 

М.  Драгоманів  до  Ме/і.  Бучинського. 

(Рукою    Бучинського:     „Одержав  14.    Червня    872")* 

Флоренція,  11  Юнія.   1872. 
Уіа  (іеііа  Соїкіоііа,   11,  4Р. 

Тільки  що  було  сівї.  я  за  стіл'ь,  щобь  почати  испуститн 
„зикть    зг    Рами(?/^)  и  росплакатись  до  Васг,   високоповажний 

МеЛИТОНе    Осиповичу,    що    мовчите,    ЯКЬ  ПОШТарЬ    ПрИНІСЬ  ЛИСТОК'Ь 

Вашг  одь  6  числа  с.  м.  (Чого  се  такг  довго  йшовг?)  Зараз'ь 
одписую  коротко,  маючи  метою  тільки  озватись,  де  я  и  визвати 
самоскорійшу  одправку  Правдн  и  обіщанного  Вами  більшого 
листу.  — 

Після  Перуджіи  (2  дні),  Риму  (З  дні),  Неаполя  (17  днівг), 
зновг  Риму  (17  днівг)  я  повернувся  у  Флоренцію  уже  гт>  тиж- 
день и  мабуть  черезг  10 — 12  днівь  пойіду  у  Уіа  Кед^іа,  по 
дорозі  одь  Пізи  на  Спеццію,  —  де  можно  згединити  житте 
у  селці  и  купанне  у  морі  и  не  кинути  роботи,  бо  зь  Флоренціи 
и  Пизи  даватимуть  мині  книги.  Але  це  ще  не  овсімг  вірно 
и  залежить  дуже  багато  одг  того,  якій  путь  возьме  моя  се- 
стра, —  котору  усе  таки,  коли  случитця,  прошу  перестріти 
у  Відні    и    не  оставити    руководствомг.     За    для    того    усього 


^)  Сей  і  дальші  реченці   підчеркнені  Др  —  ввш. 

^)  Ся  звістка  вся   підчерквена  Др  — вим. 

')  Питане  в  скобках  і  чужослівв  —  Драгоманова. 


136 

адресса  моя  останетця  усе  таки  Флоренція,  де  я  живу  у  преж- 
ньому  домі. 

„Правду"  прошу  дуже  прислати  мені  самоскорійше,  по- 
неже  жажду  уздріти  сіє  нове  чадо  зг  рідного  кодла.  Сказати 
по  правді,  —  невиеилка  його  и  досі^),  зг  поводу,  що  адресси 
не  знали  моейі,  прирівное  й  Ваег,  чоловіка,  живущого  у  про- 
свіщенній  ЕвропіГ,)  до  нашихг  кіевскихі.  н  волинськихь  скнеівть, 
которі  не  ознакоилені  сь  почговииь  урядом-ь  просвіщенних'Ь 
странь :  хіба  жі.  я  у  Флоренціи  не  получавг  Вашихг  листівг, 
адрессованнпхь  у  Гейдельбергі.? 

Коли  бг  можно  Вамг  було,  я  6%  попросивг  поспішити  ви- 
силкою и  обіщанного  Вами  одвіта  на  мою  епістолу  (іе  агіе  ро- 
еііга  |)ііг\"огіі:>>іСсі  и  самойі  ціейі  епістоли  безпремінно  назадь 
до  мене.  Я  заразі,  бн  принявся  за  виробку  листівь  про  Украй- 
ну и  Россію  и  про  украйінську  и  россійську  літературу  для 
друку  У  „Правді".  Почитаю  цо  нужньгиг,  бо  разть  що  сами  жі 
Ви  не  для  компліменту  жь  кажете,  що  розмова  наша  для  Вась 
занятна,  а  для  чого  бг  було  и  печат(н)ий  станокг  видумувати, 
коли  ми  тільки  листами  будемг  пісьменни'-)  довольствуватись ; 
у  друге  людей,  що  такг  думають,  якг  я,  усе  таки  кільки  єсть 
у  громаді  южноруській,  значить  треба  и  намь  своє  представи- 
тельство  мати  и  у  печаті,  а  у  трете  —  хочетця  мені  (и  К-о) 
виділитись  ясно  одь  „Слова",  —  бо  якь  бачу  и  зт,  листа  На- 
вроцького,  которий  спомина  (ні  не  зь  словь  Іонина),  про  моє 
писаніе  до  Вась,  буцімг  то  я  усе  таки  належу  до  тих-ь,  котрі 
узнають  потрібнимь  одну  літературу  великоруську  и  для 
Украйньї  и  для  Галиччини.  А  я  у  Россіи  бачу  сіє  1'асіо  три 
літератури  :  россійську,  великоруську  и  малоруську,  —  що  буде 
дальше,  підождимо.  Одрікати  для  Галпччини  прав-ь  на  свою 
власну  літературу  я  и  не  думаю,  а  коли  почитаві.  би  потріб- 
нииТ)  знакомство  у  Галиччині  зг  россійською  літературою 
то  для  того,  що^)  у  йій  вони  побачать  и  образи  и  идей(і) 
и  украйінцівг.  Оснівні  мети  и  идейі  россійськойі  літератури, 
т.  є.  „настоящойі  россійськойі",  —  котра  представляетця  най- 
лучшими  журналами  и  найбільші,  маючими  підписчиківі.  (В.  Евр., 
Отеч.  Зап.  Д'Ьло,  Нед'Ьля,  СП.  В-Ьд.)  и  котру  звісно  славянській 
комптеть  и  архіерейі  россійски    не  посилають  у  Галиччину,    бо 


')  Далі  иереч.  „прерівн(ює)''.  -)  Так  ввразно  ;  але  аіоже  мало 
буте  „пвсьаіеннима",  себ  то  пвсанимв  (не  друкованвмв),  ')  Далї 
переч,  „таїнь". 


137 

вони^)  належать  не  до  Россіи,  а  до  Византіи  и  до  старого  мо- 
сковського царства,  (пущеннаго  .вь  одставку  ище  зї.  прошлого 
віку)  и  осужденних'ь  на  смерть,  не  взираючи  на  те,  що  Ни- 
колай  Павловнчг  думавг  воскресити  йіхг.  Про  цю  „настоящу" 
россійську  літературу^)  пани,  як-ь  Головацькій  и  др.  котрі  суть 
звязкою  міжг  Россіею  и  Галиччиною(,)  не  можуть  расказати  у  Га- 
личчині  для  того(,)  що  вона  для  нихг  писана  гіероглифами. 
Такг  така  то  настояща  россійська  література  не  тільки  не  рі- 
жнитця  по  оеновамь  зь  идеями  галицьких^,  народовців^, 
а  прямо  совпада  зг  ними,  —  бо  почитає  метою  усіхть  заботг 
у^)  землі  руського  народу  мужика,  хлопа,  методомг  мишле- 
нія  реализмь  а  непремінним'ь  ознаком-ь  талантливойі  поезій 
малюванне*)  життя,  якг  воно  є,  такою  мовою,  якою  зма- 
ліовані^)  говорять  у  житті.  Я  думаю,  що  якь  би  удалось  розвити 
цю  тему  наглядно,  то  буві,  би  Вашимі.  „кацапствующимг"  ве- 
ликій сюпризг.  А  у  ВСЯКІМ!»  разі  думаю,  що  рядг  лпстінь^) 
про  Украйну  п  Россію  бувї,  бн  пунктомь  криетализаціи  нового 
розбору  ціейі  теми  зг  новихь  боківг,  для  чого  и  прошу  Вась 
поспішити  прислати  мені  моє  посланіе  назадг  з-ь  Вашими  замі- 
чаннями.  Сказавть  би  я  спасибі  якг  би  Ви  зробили  резюме 
и  тихть  дпскуі*,сій,  котрі  велись  при  Іонину,  якг  Ви  споминаєте 
п  що  він'ь  еамг  казавг. 

Які.  би  Ви  могли,  (я  би  дуже  поклонився),  —  достати, 
або  хоть  зрезюмовати,  що  було  у  польских'ь'^)  и  німецьких^, 
(якг  спомина  п  п.  Навроцькій)  про  росправу  Вістника  Европи. 
Вона  скончина  уже  у  Аир'Ьлі  и  Ма'Ь,  — и  я  напишу  Стасю- 
левичу,  щобь  виславь  Вамг  одтиски  III  и  IV  части. 

„Глібова"*)  мені  прислали  зг  Києва.  Кажучи  правд)',  я 
думаю(,)  що  Ви  трохи  оптимістично  на  ніх-ь  дивитись  :  ориги- 
пального  у  йіхг  мало;  я  про  теми  не  говорю,  бо  всі  вони®) 
индійськи,  або  греческі  скрізь  у  байкахь,  але  я  у  Глібових-ь 
звіряхг  не  бачу  такі,  хахлівг  якь  у  Крилова  —  кацапи(.) 
Та  я,  грішний  чоловік-ь,  думаю,  що  байка  —  форма  свій  вік-ь 
одживша.  Одно  тільки,  що  мова  у  Глібова  жива  и  народня, 
стихг  те  жг  почти  скрізь  не  шкандибає,  —  що  велика  рідкість 
теперь  зг  позтами    у    Россіи,    а    особливо    у    Украйні.     (Чі  не 


')  Далі  переч.  ,.реарез(енгують)".  -)  Зразу  було  :  „Ціеиі  „на- 
стоящойі"  ооссійскоиі  література".  ^)  Далі  переч,  „рос".  *)  Малю- 
ваеве.  ^)  Зоазу  було  „яка  малю(в)".  ^)  Далі  переч,  „у  таком".  ') 
Далі  переч,   „газе(тах)".  *)  Далі  переч,  „мьі*.  ^)  В  оріґ.  „вині". 


138 

ознакь  це  того,  что  й  вірші  у  загалі  теперг  оджиди  своє?  — 
теперть  царь  літератури  поетичної  романг)  и  для  дітей  де  які 
зь  байокг  Глібова  будуть  скарбомг. 

Зг  газеть  знаю,  що  Костомарова  почавг  печатать  у  москов- 
скій  „Бесіді"  росправу  „обг  историчеекомь  значеній  южнорус- 
каго  пісеннаго  творчеетва"  и  вельми  злобень  духомг,  для  чого 
це  не  у  В.  Европи,  —  котрий  росходиться  у  7 Уз  т.  екземо., 
тоді  якь  „БесЬда",  як  подобае  сдавянофильскому,  т.  є.  скучному 
органу,  мабуть  чи  й  має  1  —  іУз  тисячі.  Та  мабуть  ублажили 
Николая  Ивановича!  Субіективно  злюсь,  бо  звісно  за  кордономь 
не  попаду  „БесЬдн":  хіба  у  Вась  у  Відні  де  заваляетця. 
Зг  ппсем-ь  Русова  узнаю,  що  Костомарові  зг  деякими  Кіевля- 
нами  поиіде  на  Січі,  и  потімь  у  Кримг.  Думаю,  що  зг  ціейі  по- 
іздки  почнутця  нові  доноси  панівг  на  украйнофильство.  По 
усьому  бачу,  що  п  у  нашому  кружку  и  у  Россіи  у  загалі  почи- 
наетця  повороті  на  1860  р.  Побачим-ь,  чі  буде  и  1863-й,  чі 
порозумнішала  у  загалі  громада  у  Россіи,  чі  не  зайість  упьять 
украйінціві  лірізмі^  а  поляківі  деморалізація  и  фантастич 
ність?*).  Де  яки^)  речі  теперг  стоять  лучше:  у  крестьянстві 
смуткуй)  теперь  не  ма,  суди  и  нові  правила  про  підчиненіе 
жандармів^  прокурорами  придержують  задорг  полиціи  тайній 
и  явній,  та  й  печать  теперг  має  (волю  ?)  висказуватиеь  більші. 
Такі  що  на  сей  разі  може  дасть  богі  нашому  теляті  вовка  пій- 
мати, —  бо  й  те.ія  таки  підросло  и  вже  свойіхі  теляті  напло- 
дило. —  Про  „харьковську  коммуну"  мабуть  Ви  читали  и  у  ні- 
мецькихі  газетахі,  хоть  вони  не  могли  не  перебрехагь  у  ба- 
роньско  -  генераль(сь)кимі  (т.  є.  остзейскімі  и  у  жидівськимі 
дусі.  Не  знаю,  хто  тамі  найбільші  усердствоваві  у  побіеніи 
полиціи,  —  наші,  чі  кацапи,  думаю,  що  послідні.  А  проучили 
добре,  такі  що  и  ,, Правительственний  В'Ьстникі"  зойшові  на 
минорний  тоні.  —  На  сімі  буде  поки.  До  другого  часу. 

Жінка  дьякуе  за  паміять  и  клаяяетця.  И  йій,  бідній,  трохи 
запомогла  проїздка,  та  все  жпвемо  и  робимо  більші  по  инерціи, 
ніжі  по  охоті. 

Ваші  М.  Драгоманові. 

Такі  хочетця  Правду  швидче  получити,  що  посилаю  цей 
іисті  не  рекомендовано,  щобі  не  йшові  5  день,  а  рогіо,  щобі 
таки  вірніші  дойшові. 


^)  Далї  переч.  „Од-ь".     ^)  Далі  переч.    —  може:    „двла",  се  б 
то  :  діла.   ')  Заворушевя. 


1Ш 
Иіел.  Бучинський  до  М.  Драгоманова. 

Відень  дня  15.  Червня  1872. 

Виеокопояажні  Михаиле  Петровичу  ! 

Нині  злагодившись  вже  писати  до  Вас  у  —  Париж  розіе 
гейіапіе,  одержав  Ваш  лисг  з  Фяоренциі,  з  11.  Юнія,  в  одвіт 
на  мій  з  6.  Червня  с.  м.  Хотів  же  писати  у  Париж  по  при- 
чині, котора  Вас  самих  обходить,  такій:  Від  позавчера  радуюся 
витати  и  пізнати  у  Відні  сестру  Вашу,  котора  листом  з  Нов- 
города В.  з  9  с.  м.  мині  пише,  що  в  половині  Юяія  проїж- 
джати ме  через  Відень  до  Вас,  у  Париж.  Того  ж  дня  СІ 2.  с. 
м.)  вислав  я  до  неї  у  Львів  лист  ро8І:е  гезіапіе  з  билетом  де» 
Навроцького,  и  по[»ядком- указателем  дороги  з  Львова  до  Відня, 
с  просьбою,  о  приізді  у  Відень  мене  телеграмом  зі  Львова  за- 
відомити.  Сего  телеграму  дожидаючи,  а  дізнавшись  нині,  що  Ви 
у  Флоренциі,  поспішаю  зіапіе  ресіе  до  Вас  по  раду,  як  нам 
дорогу  Вашоі  сестри  навернути,  —  думаю,  у  Флоренцию,  и  на 
той  случай  Ви  екочилиб  на  зустріч  на  границю.  На  всякий  слу- 
чай  вісті  від  мене  матимете  о  приізді  сей  час  п  на  одвіт  часу 
доволі,  бо  наперед  грожу  Вам,  Михаиле  Петровичу(,)  и  божуся^ 
непустити  Вам  сестру  борше,  аж  позяакомигся  добре  з  нашою 
столицею  ! 

Так  поступати  наказує  мині  вже  и  мій  патриотизм  австрнйський, 
которий  справедливо  Ви  найшли  в  моіх  листах,  хотяй  и  як  я 
Ваш,  так  и  Ви  мій  уразили,  не  поважаючи  в  Австриі  тоі  цен- 
тродержноі  сили,  для  котрої  в  Росиі  требуете  респекту  від  нас 
и  Запада.  З  Австриі  и  почну  мій  одвіт  на  лист  Ваш  з  Цьвітня 
с.  р.  тут  залучений*),  хоть  и  на  перед  знаю,  що  одвіт  сей 
ледви  так  для  поверховности  назвати  можна. 

Вийшовши  8  начала :  8иае  диіздие  Гогіипае  і'аЬег  (без  сеі 
віри  треба  застрілитись),    знаю  що  живемо  на  теє,    щоби  улуч- 


^)  Сего  листа  не  найшов  я  між  папераоїи  обох  кореспон- 
дентів. Иін  мабуть  увійшов  (звісно,  не  ввесь)  до  пішїшої  статї 
Др — ва  а.  3.  „Лїтература  великоруська"  і  т.  д.  Мусїв  бути  писа- 
нин коло  11. ІУ.  1872,  бо  дістав  ото  Бучинський  16. IV.  1872  (був 
рекомендований,  значить  ішов  5  день).  Відповідь  на  него  (чорнова} 
поміщена  вище,  на  ст.  121—123,  в  примітках  (хибно,  значить,  від- 
иееена    до  листа  Бучонського  з  29  III.  1872). 


140 

шатись,  щоби  идеі  гуманні  уводити  у  круги  все  ширші,  у  все 
нові  и  безконечні  обяви  жизни,  таким  же  діланєм  индивидуаль- 
нпм.  На  сей  програм  спільний  єднаютця  людські  самовіжні  сиди 
(мимо  фантомів  як  „коллізиі  интересів,  и  переливок  словами 
и  кровю)  и  мусять  йти  до  контакту,  до  взаємин  и  єднаня,  не- 
хотівшп  взаємної  екстерминациі.  Так,  думаю,  не  єсть  народи  від 
того,  щоб  зайідалися  взаємно,  ані  єсть  помислим!  яліянси  іх 
ради  або  протів  сеі  непомпслииоі  причини,  —  тільки  поодні 
сліпі  елементи  між  ними  визнвають  від  часу  до  часу  аліянс 
елементів  еминентно  гуманних,  на  час,  до  погрому.  — 

Австрия  єсть  даним  и  традициєю  дужим  оруанизмом,  по- 
лем для  сожитя  іі  народів,  Пїоби  на  вздогони  индивидуальним 
силкуванем  йшли  до  гуманного^)  розвою.  Фактично  подужали 
вже  досі  Чехи  централізм  німецький,  культурний,  мадяри  полі- 
тичний, всі  враз  (крім  нас)  абсолютизм  державний  и  церковний, 
коли  вже  вперед  пропав  федерализм  перед  самодержіем.  И  як 
Чехи  нині  заголосовані  німцями,  то  се  по  заслузі,  бо  побив  іх 
виборчий  устав  шляхетський  й  іх  аліянс  з  мертвою  рукою^), 
которого  вони  сліпо  держалися  на  шкоду  всіх  народів  и  своьо. 
-Сгупаєио  на  нову  дорогу:  єднаня  на  порівній,  демократичній 
основі,  відмітаючи  централістичні,  хоть  и  свої  елементи^)  а  до- 
конавши сего,  розібємо  власними  силами  дуализмом  роздвоєну 
централизацпю  оеталу.  Такого  програму  лиш  и  дожидають  від 
Чехів  —  німці- богемці  (Кеі'огт,  Шуселки;  8опп-и  Мопі^й - 
Хеіі.д,  \Уаггеий.  ГізсІюГ.  а  у  мадяр  ліва  сторона,  и  будемо 
Бога  просити,  щоб  до  толі  зберіг  ,,дряглу"  Австрию,  партиями 
■роздерту. 

Про  Аримана  я  зле  виразився,  віндикуючи  его  исключно 
для  Росиі,  так  як  хороший  милітарний  централізм*)  —  ариман 
засідає  в  Прусах,  засідавши  у  Франциі,  адміністративний  у  Тур- 
циі,  церковний  потрохи  по  всюду ;  у  Росиі  він  тільки  більше 
нагий.  Пр :  Биеочайші  рескрипти  метрополігам  за  ширенє  ревне 
нравославія,    —    вимовне    мовчанє    официяльноі    публіцистики''} 


^)  Слова:  „вздогони"  аж  до  „гуманного"  иідчеркнені  Др — ввм ; 
окрім  того  се  місце  зачеркнено  з  боку, 

^)  Поверх  сего  наинсав  Др  — ів  :  „сь  которою  п.  Штр(о)сма- 
Аерь  тежТ)  не  розд0рнет'ь(г') 

^)  Слова  від  „централістичні"   иідчеркнені  Др  — вим. 

*)  Слова  :  „цевтраліззі",  і  дальші  „у  Росві",  „трохи  більший 
нагий"  підчеркнені  Др — ввм. 

^)  Слова  „ОФИЦИЯЛЬНОІ  публіцистики"  иідчеркнені  Др — ввм 
і  8  боку  додано  знак     „?"    окрім    того    цілий    сей    уступ,    від  слів 


141 

протів  предателів  чеських,  що  головно  на  Аветрпю  кличуть  Рос- 
сию,  —  Часть    (меншість)  интеліуенцпі(?)    росс,    котора  жадає, 
забору  галичан,  яко  товару.     ..Гроза   на  сусідів"   у  популярних 
економичних  публякациях,  числом    не  многих  перших,    безпри- 
мірна  де  пнде. 

Тут  и  місце  аналізувати  русофобію  ^),  котору  Ви  незнаю  де 
найшли  у  моіх  листах,  а  за  сим  и  поставили  мене  на  рівні 
с  тими  наівннми,  которі  на  слово  вірять  афактованому  ужасови 
німецьких  п  мадярських  публіцистів  перед  Росиею,  кличучи  поміч 
державну  и  коаліцию  європейську  протів  „росс.  ауятацпй"  у  Че- 
хах. Хорватах  п  Волощині,  там,  де  від  децентралістів  ні- 
мецьким або  жидівським  интересам  централістичним^)  важко . 
Яко  Австриєць  так  дивлюся  на  Роеию  :  Державна  іі 
доктрина'^)  дефинує  царство  однолитим,  расою,  вірою  п  за- 
рядом(,)  организмом.  В  национальній  неомипьности  ся  док- 
трина єдино  спасаеиа,  кожда  инча  згубна.  Згубні  сій  доктрині 
порядки  децентрализацийні,  и  початки  федератизма  (навіть  дуа- 
лізмом, та1§те  1ш)  давали  повищу  доктрину,  щоб  избічи  абди- 
кациі,  до  засуду  смертп  на  Австрию^)  Тут  и  зроблено  з  мрач- 
них  споминів  раеовоі  спільности  страшка  епавянського,  з  непо- 
мислимим  програмом  федерациі  расовбі,  и  зараз  найшлися  по- 
борники рго  и  сопіт,  довівши  діло  нині  не  тільки  асі  аЬ.чиг- 
(Іит  у  Австриі,  а  п  до  позитивного  програму  реальної  феде- 
рациі^). В  часі,  коли  сей  програм  піде  в  діло,  мусить  Россия 
немігши  терпіти  під  боком  неуацию  своїх  традицин,  або  перео- 
бразитись,  або  ступити  у  войну  з  Австриею,  и  аж  в  тій  евен- 
туальности  сподіваємося  походу  з  відтам,  борше  ніколи.  ТиМ' 
часом  будемо  по  добрі  поратися  з  елєментамп  централпетич- 
ними^),  которі  рушаются  серед  пойма  аветрийського- державного^ 
а  по  лиху  з  центрифугальними,  которих    очи  за  границею,   між 


„трохи  більше  нагвй  до  кінця  „де  пнде",  зачеркнении  з  ооку  тро- 
яким знаком. 

')  Слово  се  підчеркнено  Др  — вим. 

^)  В  оріґ.   „інтерераеам"  ! 

')  Слова  „давлюся  на  Роспю"  иідчеркнені  Др — зим  звичайно, 
слова  „Державна  іі  доктрина"  крпвулькою  й  додано  з  боку 
знак  „?". 

*)  Слова :  „Згубні"  до  „Федерализма"  і  „засуду  смерти  на 
Аветрпю"  підчеркнееі  Др  — вим. 

*)  Слова:  „позитивного  програму  реальної  Федерациі"  иідчер- 
кнені Др  — вим  і  завважано  з  боку  :   „де". 

^)  Се  слово  підчеркнено  Др --вим  і  з  боку  додано  знак  „?'". 


142 

Чехами,  німцями  и  в  себе.  Тогді  добудемо  природних  границь 
Лвстриі  свободами  лучшнми  як  заграничні,  безиечаі,  що  Росия 
як  не  загорнула  нас  після  погрому  з  1866  р,  —  то  тим  менче 
ііоспішится  за  такими  идеалами,  як  „природна  границя  по  Кар- 
пати" —  „освободженє  словян",  оскреі'Єяе  бизантийського 
царства^)  и  пр(очими)  фразами  дуже  спосібними  до  популяризо- 
ваня  н  фанатизованя  сліпих  мас,  але  не  до  удару,  навязуючи 
собі  безкорисну  войну  на  шню.  Федерально  склавшись^),  булаб 
пора  сподіватися  нахоїу  Росиі,  аде  не  боятися,  —  з  єдиним 
у  себе;  —  до  толі  ми  его  не  спояіемоея,  ані  боїмося,  и  маючи 
такі  Ьопто1-и:  як:  Америка  американам,  балкан  єго  народам, 
віндикуємо  для  себе  своє  еамооареділенє,  слідимо  с  симпатиею 
за  лібералакн  в  внутренній  реформі  в  Росиі,  и  за  поступом 
иіссиі  іі  на  востоці^}. 

Задачу  ж  лібер.  партиі  так  розумію.  Мусить  вона  у  себе 
наперед  переказати  и  популяризувати  самі  перші  пойми  гуманні, 
згодитися  на  правди  абсолютні  н  закони  житя,  п^оби  виняток 
не  кривив  правило,  щоб  неготовість  в  основі  не  руйнувала  цілу 
консеквентну  будову  у  дедукциях,  (як  Ваша  попсЬаІапсе  у  вве- 
деню  до  „Восг.  пол.  Германії,  де  зводится  діло  до  пошанованя 
национальнострй,  коли  народ  з  разу  єсть:  сіав  ^гоззо  ІІпЬе- 
каппіе*).  Дальше  прикладати  ті  пойми  и  закони  до  домородних 
обставин,  пр.  до  нарідного  господарства,  зводячи  до  статистики, 
цифр  непохибних  сибтельні  пойми,  як  централізм  еіс,  щоб  „авто- 
номия  не  осталася  фразою",  и  тут  именно  найважніща  задача 
жібер.  партиі :  великоруссаи  доказати,  що  експлоатация  южного 
краю  ім  самим,  вічним  жидам^),  в  первій  лініі  згубна,  бо  ма- 
буть здержуючи  осілість,  держить  іх  нікчемними  помадами,  з  та- 
кими ж  порядками  від  сімьі  до  царства.  Требаб  идеалів,  віри, 
п  одушевлрння  для  них,  для  идеалів  світа  сего,  та  тогдіб  можна 
нрргохітаїіу- но  рахувати,  за  кілько  літ  чи  уенераций  неуация 
доведе  до  позитивних  результатів.  (У  Австриі  були  такі  ідеали 
у  тих  молодців,  которих   застав    рік    1848    мужами    діла.)    Чи 


*)  Слова  від  „природна"...  аідчеркнені  Др  — ви»і. 

')  Оба  слова  аідчеркнені  Др  — вим. 

^)  Слова  від  „Ьоптоі-п"  двічп  зачеркнені  Др — вим. 

*)  Слова  від  „коли"  аідчеркнені  Др  — ввм  і  дописано  з  боку: 
„Що  воно  значить". 

^)  Слова  від  „великоруссам"  підчеркнені  Др  — ввм,  а  дальші 
до  „царства"  зачеркнені  з  боку. 


143 

■€сть  у  Росиі  така  завязка  нвні  ?  не  знаємо,  —  бачимо  тільки 
по  письмах  и  револьтах,  що  теориі  заграничні  заграничними 
в  остались \),  а  за  сим  мабуть  партия  ліберадьна  ледви  ще^ 
ембрионазьна,  рада,  щоб  не  класти  палці  межи  двері^),  дір- 
ватись  першого  лучшого  фантбиа,  щоб  буяти  духом  широко 
в  далеко  пр.  у  славянщині^),  т.  є.  у  уасиит*).  Намість,  щоб 
поглядати  який  будь  тосіиз  уіуєпгіі,  з  великороссами  друга 
партия  лібералів,  поднвімся,  що  робить.  У  мене  на  думці  Іисиз 
а  поп  Іисепсіо,  уніонисти,  украінці^),  которі  в  памяток  кня- 
8ІВЩИНИ,  козаччини  и  Киівеького  патриотизму  и  ненависти  ра- 
еовоі  працю(ю)ть  нині  над  реакциею  новою,  евойского  шови- 
яизму,  йдучи  не  до  чого  меншого,  як  щоби  сіверним  рагуепи-ам 
супремацию  за  супремацию,  централізацию  за  центрацізацию  від- 
дати, політикою  мести,  правилом :  клин  клином  вибивати.  А  записом 
-Сильока  булаб  континуальність  росс.  літератури^),  котору  уніо- 
нисти перетягнувши,  не  на  свою  сторону,  а  просто  у  своі  руки, 
постановлять  мостом  до  гладкого  переходу  на  юг  з  еівера.  Іпйе 
идеі')  о  ..нероздільности  близнять",  о  „троічвій  літературі  три- 
«диній :  мало,  велико,  и- общеруській",  „русин  півночвий",  бо 
по  историі  чисто  династичній,  и  „народ  не  приняв  би  нині 
украінеького  викладу",  бо  росийська  мова  вигідніща^)  для  званія 
салдатеького  и  лакейського,  еіс,  не  менче:  „лишім  на  тепер, 
рішати  о  национальноети",  а  тут  Ви  вже  и  порішили.  За  сим 
не  думайте,  щоб  ми  взяли  Вас  за  Катковця,  або  уніониста^), 
Ви  самий  крайний  ворог  нинішноі  Росиі,  та  не  погубний  для 
неі^^).  Бо  несвідомість  мети  у  двиганю   укр.  просвіти,  обезобра- 


')  Слова  від  „теориі"   підчеркнеиі  Др— виїм. 

^)  Слова  від  „рада"   аідчеркнені   Др— валі. 

^)  Слова  від  „далеко"  підчеркнені  Др— вам  і  завважано  збоку: 
,Мало". 

*)  Слово  „\асіиіт"   підчеркнеео  Др — вом. 

*)  Слова  яуніоннсти,  українці"  і  дальші  „евойского  шовонизму", 
„сівернайї  раг^епи -ааі"  підчеркнені  Др— вам  і  коло  остатнох  зав- 
важано:  „Не  зваю  такихг". 

®)  Слова  „континуальність  росс.  літератури"  підчеркнені 
Др— вим. 

^)  Слово  „ндеі"  підчеркнено  Др— вом  і  напесано  над  ним: 
дфакти". 

')  Слова  від  „чисто"   підчеркнені  Др  — вим. 

')  Слова  „за  Катковця^    або    уніовиста"   підчеркнені   Др — вом. 

^")  Далї  підчеркнено  :  ,Бо  не  піде  в  діла  тая  праця  без  за- 
ступу нарідности". 


144 

зить  іі,  п  людей  не  найдеея,  которі  дія  повищого  навіть  госпо- 
дства    опустилиб    йоту    а    програми  ^)    нацнонально    української. 

Признаючи  з  Вами,  що  літературу  (як  и  все)  творить' 
жите,  находжу,  що  того  житя  первою  відзнакою  єсть  мисль'^) 
и  мова'),  дальше  унята  памятниками  писемними,  т.  є.  літера- 
турою. Як  народів  відзнака  найбільш  оеягательна  —  мова,  то 
и  признакою  приналежноети  літератури  єсть  мова.  Гим  хоть 
п  як  жальмині  Гоголя  втраченого  для  нашої  словееноети,  так 
не  смію  чуже  добро  чіпати^).  Гоголь  писав  мовою  росийською, 
мовою  колонизаторів  чужих,  (подібно  Чайковеькому  з  .Іяхів, 
8ас1іеґ-у  МазосЬ-у  з  Німців,  що  не  доводить,  що  я  его  по  та- 
ланту рівняю  с  тамтимй)  та  дуже  в  мериторичній  части,  в  Та- 
расу Бульбі,  образи^)  его  козаків  и  Січи  показуются  так  дере- 
вяно,  як  все  з  голови  бране,  що  шкода  питатися*^):  чого  его 
Січ  стояла,  чого  козаки  кирвавили  голови  під  Дубном?  еіс,  сло- 
вом :  кукли  в  зрівнапю  з  Шевченком,  про  которого  требаб  пи- 
сати окреме.  Зівсім  не  оспорюю  релятивної  стійностн  Гоголя 
для  закордонців''^),  так  як  и  для  Галичини  такою  цінною  єсть 
вся  тая  часть  росс.  літератури,  с  котороі  „отців  п  дітей"  ни- 
нішноі,  ннтеліуенцпі  там  же  пізнати  можемо. 

Обернуся  ще  протів  апроксимативноі  методи,  которою,  рів- 
наючи  уклонения  з  ріжницями  рівнаєте  нинішні  „мови  инавуу- 
рацийні  н  д.  з  чужою  народови  мовою  росийською^),  коли 
перша  єсть  мовою  народною,  чистою  з  мимоходним  напливом 
чужих  слів,  доки  свої  богацтва  розкриютея,  —  друга :  чистою 
чи  не  чистою  мовою  другого  народу  с  таким  же  мимоходним 
напливом.  В  дальшій  дедукциі  Ви  виводи(те),  що  привертаючи 
снять  до  кореня  нарідного  обі  ті  переходні  конвенциональні 
мови  змінятся,  та  чи  щоб  зійтись,  стоять  ще  у  Вашім  листі 
отвором  •■]. 


^)  Далі  переч,   „сапюоїіреділення  нашеі   культура". 
^)  Др  — ів  наїїпсав  иоверх  сего  :  „(єсть,  —  а  мову  беруть  другу)". 
^)  Слово  „ак-'ва"  підчеркнено  Др  — вим. 
*)  Слова  „чуже  добро  чісато"  підчеркнені  Др  — виві. 
^)  Слово  „образи"   підчеркнено  Др — вваї. 
'^)  Слово  „питатися"  підчеркнено  Др  — вим. 

')  Слова  „для  закордонців"  підчеркнені  Др— вим;  крім  того  від 
сего  слова  до    кінця    реченя    зачеркнено    кривулькою    з    додатком 

*)  Слова  „чужою  мовою  росийською"    тай    дальші:    „з  мимо- 
ходним напливом"  і  „другого  народу"  підчеркнені  Др — ввм. 
')  Коло  сего  слова  поклав  Др — ів  знак  =:: 


145 

Ще  про  Славян:  Нащо  гніваєтесь^)  на  Чехів,  що  вибира- 
ютея  Роеию  цивіліз(у)вати,  коли  признаєте,  що  штучна  цивілі- 
зация  ій  потрібна,  и  краще  піде  за  записаними  професорами^) 
є  Францпі,  намість  з  Німців.  Я  думаю,  що  платний  чужоземець 
нездоліє  граждан  Вам  виховати,  один  лучше  другого.  —  ')  Що 
до  „слободженя  славян  помочею  Росиі*),  то  воно  б  лекше,  шкода 
тільки  що  за  спаеибіг  нічого  в  світі  не  допроситись,  а  міняти 
централізм  за  централізм  се  то,  що  варити  воду.  Мало  розумі- 
ючи „правительство  з  божоі  ласки"  в  загалі,  а  его  яко  прови- 
дініє,  яко  общество  филантропічне  в  особенности  в  квеетиі 
„аграрноі  реформи"  в  Галичині,  на  взір  наділу  землями,  не- 
знаю  чи  Россия  булаб  в  силі,  сотворити  землю,  потрібну  до  на- 
ділу, бо  земля  у  нас  нині  уже  давно  розділена  ^).  Що  до  коло- 
низациі,  то  Чехи  до  Росиі  як  раз  прийшли  послідниии,  и  сот- 
ками, виходючи  до  Америки  з  давна  по  150,000,  до  200,000 
щорічно,  тому,  що  в  Америці  нема  привилеів.  Ще,  хоть  нема 
де^),  запротестувавши  протів  уничтоженя  ліричноі  поезиі,  а  не- 
вдаючись  в  дебату  о  манері  Гоголя  и  др.  в  порівнаню  з  Шпіл- 
гауеном,  Дикенсом  еіс  тому,  що  тих  писателів  зівсім  не  знаю, 
ще  й  немігши  дати  більшого  гезите  з  розговорів  з  Іонином 
(крім  жаркоі  суперечки  з  ним,  Лясалцем,  а  мною,  зеИ-  Ііеір- 
иетом^)  в  справі  наділа  землями  в  Югозап.  краі,  про  общини, 
и  ограничене  земельноі  собетвенности  до  наслідственного  поеі- 
даня,  —  се  усе  оставивши  на  час,  коли  мині  залучений  лист 
опять  пришлете,  замикаю,  щоб  не  опізнити  висилки,  моє  поела- 
ние,  стискаючи  Вас  з  усею  сімью  сердечно 

Бучинський. 


^)  Слова  „гніваєтесь"  і  „признаєте"  підчеркнееі  Др — вом. 

*)  Слова  „краще  піде  за  записаними  професорами"  підчер- 
кнені  Др— вим  і  на  „професорах"  покладено  великий  знак  „?". 

8)  Коло  сего  реченя  поклав  Др  — ів  з  боку  знак  „N8". 

*)  Слова:  „слободженя  славян  помочею  Росиі"  п  дальші: 
„централізм  за  централізм"  і  „правительство  з  божоі  ласки"  під- 
черкнені  Др — вим  —  остатні  кривулькою. 

^)  Слова  від  „земля"  підчєркнені  Др--вим. 

®)  Нема  „де"  (розумієся  :  писати)  тому,  що  се  кінець  аркуша 
велекого  листового  Формату  (стислого  письма) ;  дальші  слова  на- 
писані по  боках. 

')  Слова  від  „жаркоі"  підчєркнені  Др — вим. 

ЗБІРНПК   ФІЛЬОЛЬОГІЧНОЇ    СЕКЦІЇ,   Т.    XIII.  1" 


146 

М.  Драгоманів  до  Мел.  Бучинського. 

(Рукою    Бучинського:    „Одержав    26  Червня    872"). 

Флоренція 
Неділдя.  — 

Позавчора  получивг  листг  Вашг,  шановн(и)й  Мелитоне 
Осиповичу.  Одпишу  Вам-ь  теперь  на  скоро  на  почті  про  сестру 
тільки.  Я  не  знаю,  янг  зь  нею  и  буде  —  бо  не  маю  вісти 
зь  Новр.  Волинська  більша  ніжг  40  днівг.  Зг  Вашого  листу 
не  бачу,  по  якому  стилю  у  Уг  Іюнія  вона  буде.  —  На  усякий 
случай  одказую  Вамг  тако  :  у  Четверг  я  йіду  у  V  і  а  г  є  ^  §  і  о, 
де  наше  жилле^)  буде  Уіа  Маггіиі,  54,  що  таке  Уіаге^^іо 
я,  сдаетця,  писавг  Вамь:  купанне^)  морське  по  дорозі  одг 
Пизи  на  Спеццію.  Такг  якь  сестра  моя  приїде,  Ви  йійі  дер- 
жіть у  Відні  покп  усього  не  обдивиться,  а  у  первий  же  день 
телеграфуйте  мині  у  Уіа-Кед§іа,  куди  и  коли  вийіхати  на  зус- 
трічі. :  я  готова,  хочь  у  Відень,  чи  у  Венецію,  чи  у  Набрезину : 
усюди  и  нікуди,  коли  6т>  хто  небудь,  якт>  наприклад^  Пригара, 
ніхавх  самг  сюди.  Ні  Ви,  ні  сестра  не  церемоньтесь  зо  мною,  — 
бо  я,  яко  нигилистг  и  трохи  брамин'ь(,)  усе  почитаю  возмож- 
ннм'ь  у  рівній  ступені.  Часу  я  не  втеряю  и  радий  буду  поди- 
витись на  архивь  у  Венеціи,    а  то,   пожалуй,  побачити  й  Вась. 

Вашь 

М.  Драгомановг. 

Мел.  Бучинський  до  М.  Драгоманова. 

Станіслав  12.  Юлия  1872. 
Пятниця. 

Листок  Ваш  одержавши  у  Відні  26.  Червня,  вижидав  я 
приізду  сестри  Вашоі,  хоть  и  минула  с  тим  днем  перва  поло- 
вина червня  (давного  стилю)  на  котору  вона  свій  приізд  була 
назначила.  Перед  тижнем  виіхав  я  з  Відня  до  дому,  и  настиг 
сюди  позавчера  в  вечер,  щоб  побути  на  фериях  до  5.  Октобра. 


^)  Жвллб.  ^)  Купаенв. 


147 

У  Відні  лишив  Пододинського,  щоб  заступив  мене  в  орудках 
місцевих :  він  и  листи  до  мене  и  телеграми  відбирає  и  роз- 
твирає,  —  у  Львові  Навроцький. 

У  Львові  продався  уже  II.  том  пісень  нар.  Лисенка,  — 
з  тім  же  ділі  пишу  рівночасно  до  книгарників  в  Білгород 
а  Прагу. 

До  Киіва  виіхав  сими  [  часами  наш  Волод.  Ганкевич  зі 
Львова,  в  справах  адвокацьких  н  з  деякими  информациями. 
Дуже  я  цікавий,  як  покаже  ся  він  Киівлянам.  —  „Правда"  йде, 
як  чую,  вольно  через  границю,  за  сим  и  порадили  мині  Льво- 
вяне,  занехати  передруку  фрагменту  Руданського,  а  ждати,  аж 
викінчить  переклад  цілковитий.  До  сего  запросять  вони  его 
рецензибю  або  листом. 

Мій  адрес:  Аизігіа.  Сгаїісіа.  8іапІ8Іаи.  М...  В...  (2аЬ1о- 
1оду8ка  и1.  N-0  ІбЗУ^). 

На  сих  коротких    вістях    замикаю  я  сей  листок    тимчасом. 

Ваш 

Бучинеький. 

Р.  8.     Чи  не  маєте  якоі  вісти  про  Іонина  ? 

Мел.  Бучинеький  до  М.  Драгоманова. 

Високоповажні  Михайле  Петровичу! 

Не  маючи  довший  час  з  Вілрйжпо  від  Вас  одвіту,  сим 
разом  у  Флоренцию  пишу  в  надіі,  що  лист  мій  Вас  застане  ще 
перед  виіздом  у  Францию ;  собіж  думаю,  що  чи  не  ма  у  Вас 
часом  якоі  пригоди  на  здоровю,  або  чи  не  пропав  мій  лист, 
або  чи  не  докучив  Вам  своіми  загонистими  вибагами  до  того, 
що  Ви  рішились  спекатися  кореспондента^  которий,  признаюсь, 
виспівався  до  крихти,  наче  той  лірник,  що  „пєл,  пєл  і  па- 
мер",  —  и  мовчанє  на  гробі  его  п  напись :  „Ніег  1іе§і  йег 
Нітсі  Ье§таЬеп"  !  Та  не  ма  коли  в  чувствительність  запус- 
катись, а  пора  подати  Вам  справозданє  денне. 

Велика  новина  дня :  Федькович  у  Львові,  яко  урядник  банку 
селянського  и  редактор  публикаций  „Просвіти".  Іі  діла  повинніб 
итп  краще,  именно  для  „Зорей"  сподіватись  більше  системи 
і  більше  прикладу  до  народу,  серед  которого  жив  Федькович 
€го-ж  робом  и  звичаєм.  Для  Федьковича  самого  сподіваємося  ба- 


148 

гато  користи  з  обороту  між  людьми,  читаня  п  житя  у  городіу 
так  що  колишня  редакция  всіх  его  дотеперішних  поезий  легко- 
може  вийти  по  людськи  и  розумно.  Вітцівщину  свою  (в  Путй- 
лові)  він  відпустив  в  державу.  Блищих  вістей  дожидаю  ще  зі 
.Іьвова,  —  проізні  сеиинаристи  розказували  вчера  крім  повпщого 
хиба  ще  то,  що  ходить  він  в  гуцулськім  уборі  по  .Іьвові,  сам 
з  виду  хороший.  Бачитись  с  Федьковичом  буду  ах  5.  Окто- 
бра,  —  та  вже  сими  днями  познакомится  з  ним  п.  Косач,  ко- 
торий  у  Відні  прирік  Подолинському,  бачитись  у  Львові  з  Нав- 
роцьким  и  другими ;  після  еего  певно  н  Вам  писатиме.  О  про- 
їзді п.  п.  Косачів  через  Відень  я  завідомлений  Подолинським, 
и  радий,  що  хоть  не  сам,  та  мій  аііег  е§о  познакомпвсь  з  ними, 
и  сподіюсь,  докладав  всеі  уваги,  щоб  заслужити  на  іх  задо- 
волене. — 

Уже  Гладкий,  проводячи  когось  з  родини  у  Швайцарію, 
привіз  вісти,  що  Пантал.  Алекеандрович  и  Не  чуй  около  1. 
Августа  переідуть  у  Віцень,  перший  щоб  вести  дальше  пере- 
клад св.  письма,  другий  може  з  новими  працями.  „Правда"  за 
м.  Юль  вийде  завтра;  охочість  до  неі  далеко  живіща  на  про- 
вінциі,  як  у  Львові  або  у  Відни.  У  .Львові  замітив  я  якесь  не- 
звичайне чиперм^дріе  у  політиці  и  літературі,  свіжого  розмаху 
далеко  бракує.  Я  відношу  се  до  іі  місячного  формату  п  до  того, 
що  не  ма  у  ній  досі  місця  на  записки  ані  тону  такого,  щоб 
могли  молодші,  по  закутках  сидячі  люди  хвататись  до  писареня. 
Житецький  нею  тому  недовольний,  що  нема  у  ній  „вищих  инте- 
ресів  чоловічого  житя  и  духа,  а  тілько  один  прапор  националь- 
ного  партикулязму".  На  нині  не  тягну  ще  жадного  заключеня 
с  тих  судів,  констатую  тільки,  що  „Правда"  и  так  слабенькою 
гаи8егіе,  як  статия  дР^ДІ  шкільній"  зеднала  собі  прим,  у  Ста- 
ніславі, и  в  тих  добру  славу,  що  на  неі  з  разу  ворогували.  — 
Житецький  получпв  цінні  дати  до  диялекгів  поліських.  Ли- 
се нкові  виданя  готові:  їреґр  у  Празі  и  .Лазаревич  у  Білго- 
род,і  в  комисию  взяти  (готові?).  Сими  днями  ожидаю  я  всіх 
примірників  з  Липська  для  розсипки  в  ті  городи  и  Відень.  Про 
Іони  на  дізнались  від  Гладкого,  що  живе  він  в  .Лебедині  чи 
Полтаві  тихисенько,  та  частенько  заходить  до  Милорадовички. 
Сам  Гладкий  поверне  незабаром  з  Швайцариі,  поступить  до 
мене  до  Станіслава  тай  засяде  в  Киіві  до  своіх  „Студий  о  Га- 
личині". На  днях  переїжджала  через  Відень  у  Флоренцию  п. 
Косач,  щоб  під  доглядом  брата  взятися  до  перекладу  „Робин- 
еона",    бо  на  лік  не  ма  що  нашій  дитині  у  руки    подати,    для. 


149 

^аохотн  и  буджена  уму.  У  себе  надіюсь  мати  и  Гулака  Арте- 
мовського,  що  вертай  від  Крижановського  з  Швайцариі;  велить 
він  до  Вас  передати  уклони.  На  єго  місце  виіжджає  около  8. 
Августа  Подолпнськин  до  Меран;  добре  він  вже  пише  по 
росийеьки.  Боровський  з  Одеси  (тепер  в  Алтенбурзі)  пе- 
редав мені  дуже  діло:  „Положеніе  рабочаго  кляса  в  Роеіи" 
•Флеровського.  Не  даю  суда,  але  не  годжуся  на  его  похвали 
„общинному  влад-Ьнію"  хоть  и  с  переділами.  Книжка  читаєся 
з  найбільшим  заняттем,  —  та  дати  и  тези  затираютея  много- 
мовством  и  тьмою  яскравих  чувство  -  и  природописних  образів, 
тенденция  артизмом.  В  случайних  орудках  у  Відні  прошу  обер- 
татись до  „Іиііап  №есІ2\¥ІесІ2Щ,  Яесііопв  -  6ео1о§'  іп  АУіеп. 
ЬапсІ8Ігаз8Є-(хео1о§І8с1іе  КеісИзапйІаІІ".  У  Станіславові  між  то- 
полями та  серед  ліса  кукурудзи,  не  аби  як  починає  собі  Гу- 
цулія  наша.  Ми  не  то  що,  а  вже  и  о  „Бесіді"  думаємо,  зразу 
вечорницями  за  чергою,  далі  у  громадській  хаті.  Молодша  братня 
добре  вчится,  а  пменно  в  сеиинарі  учителським,  усе  людські 
сини,  богато  почало  виявлятись  хорош  ів  хлопців,  даровитих  не- 
зіпсованнх.  З  новим  роком  шкільним  приходить  туди  Антін  Слю- 
еарчук.  В  уямназіи  поповичі  школярі  и  професори  горою; 
приходить  туди  Желехівський  з  Перемишля,  трохи  ще  ди- 
тинний, але  за  те  горячка  належита,  яко  комплет  до  надто  спо- 
кійного Целевича.  Др.  Яхно,  директор  женськоі  уимназиі,  жа- 
луєся  на  попівство  окружне,  що  дочок  (воліють)  радше  слати 
до  частних  институтів,  як  до  '/ямназиі :  на  60  дівчат  тільки  Г). 
ваших,    так  що  не  можна   завести  викладів  на  нашій  мові.    — 

Добавлю  ще  илюстрациі  до  полського  господарства.  Кілька- 
ладцять  самозванців,  редакторів  и  адвокатів,  піднесли  були 
перед  роком  знамя  „складок  на  нарідну  просвіту",  яко  краєва 
поміч  на  миліон  ринеькпх,  не  менче.  Порушено  справу  всім 
публіцистичним  апаратом,  п  по  усиллях  надзвичайних  зібрано 
15,000,  по  чім  настала  етауяация,  так  що  діло  мож  уважати  на 
фиіско.  Причини :  Легко  запальний  и  легкогаслий  полський  енту- 
8ИЯЗМ,  недостаток  людей  довіря  и  загальний  брак  грошей,  бо 
дворянство,  мале  и  крупне,  раз  з-иунороване  оказало  бііьше  як 
апатию  для  тіла,  початого  „людьми  без  имени"  само  зітхаюче 
за  панщиною  и  темнотою",  як  голосить  аііега  раг8. 

Широку  ауйтацпю  розвинула  и  жидова-  держачи  за  чуба 
малих  поміщиків  совершенно,  вона  тепер  до  магнатів  добирався, 
стискаючи  интрату  робітничими  змовами,  щоб  исключно  в  своі 
руки  брати  села  в  державу.     На  сю    ціль   систематично  розпу- 


150 

скаются  між  нарід  басні,  на  разі  (на  весні  с.  р.)  між  мазурами^ 
де  почва  готова  и  свіжа,  „щоб  люди  панські  поля  не  зрабляли. 
бо  цісар  сам  хоче  панів  вигубити.  Прибули  сей  и  той  князь  да 
цісаря,  и  як  не  схотів  панщину  знов  постановити,  вони  с  ша- 
блями кинулись  були  на  него.  Тепер  іх  тратять  у  Відні"  еіс. 
Фактом,  деякі  громади  мазурські  стали  висилати  депутатів,  свідків 
ееі  кари,  до  Відня.  До  констатованя  зачинщиків,  жидів  по  яр- 
марках, урядово,  в  оден  голос  вся  полонія  закричала  на  Москву,, 
тепер  нікуди.  Тим  часом  басня  переступила  мазурські  границі 
її  зачіпає  нині  за  Поділле  и  Підгіре,  с  тою  модифпкацнєю,  що 
„цісар  велів  не  йти  в  сі  жнива  за  менчу  плату,  як  80  кр. 
(2  р.  простих)  денне.  Се  уже  версия  очевидно  рационально 
усовершення.  В  наших  сторонах,  а  ще  на  початку  жнив,  досі 
ще  (не)  було  ніяких  консеквенций,  остае  тілько  моральний  сенс  : 
Славне  брацтво  ляцько- жидівське  вийшло  брацтвом  взаємного 
опорожненя  карманів,  и  випаде  в  послідній  инстанцпі  в  неко- 
ристь  полському  елементу. 

На  конці  не  промовчу  и  подорожноі  епізоди,  що  мині  слу- 
чилаеь  між  Краковом  а  Львовом.  їхавша  зі  мнсю  росиянка,  мо- 
лода дівчина  с  Харкова,  говорила  иеключно  по  росийськи,  ви- 
говорюючи деякі  форми  (що,  ходить,  Харьков)  так  мягко,  що  я 
був  певний  бачити  землячку  мимо  еі  протестів,  що  не  знає 
и  в  зуб  по  нашому,  жиючи  постбянно  в  городі.  —  Бачивши, 
що  всі  моі  усилля,  іі  в  християнську  віру  ввертати,  мало  на- 
лежні, розточив  я  як  та  пава  всі  сокровища,  які  де  у  мене 
з  росийщини  зазбиралиеь,  (яко  то:  здєсь,  очень,  нєлза,  пусть; 
стравно,  удівітєльно  и  ужасно;  ще  и  как  п  что  Іегдие  — 
^иа^е^^ие),  и,  не  хвалюся,  а  получив  много  компліментів  за  для 
знаня  язикового,  а  ще  більше  интересних  звірень  є  поля  виз- 
шоі  політики.  Пр.  Французів  побито;  и  добре  им  так,  бо,  лу- 
кавий народ,  змінили  Напблеону:  оставили  его  на  войві  самого, 
що  сірома  в  неволю  попався.  Тепер  він  не  хоче  вже  до  них 
вертати,  хоть  и  просить.  Та  неправда  то,  що  у  них  царя  не  ма. 
У  них  єсть  цар,  але  скритий,  незнати  лиш,  чи  син  Наполеона, 
чи  хто,  и  вони  притаїлись  перед  Прусаками  и  всіма,  поки  не 
зберуть  армию,  и  відберуть  всю  втрату.  Тоді  вже  у  них  царя 
ніхто  не  одніме.  Так  у  Росиі  всі  а  всі  говорять,  бо  єсть  такі, 
що  були  у  Франциі  и  бачили  того  царя  в  сховку....  .Іукавий 
народ  Французи  :  вони  свого  царя  не  любять !  Нашого  то  лю- 
лять  всі  а  всі"  !  Тай  годі,  —  сказано : 


151 

Іеіі  Ьіп  йеіп  Уаіег  СерЬізез, 
ІІп(і  йа^е  йіг  НІСІ1І8  аіз  (ііезез.... 

Тепер  в  Галичині  починаеся  сезон  весіль  попівських;  за 
дві  неділь  дружбитиму  на  однім  в  Бойківщині. 

Іонинови  я  віддав  тих  7.  рбл ,  що  Ви  ему  були  винні  за 
покуп  книжок  у  Іьвові,  Мая  1870  р.  Тиі  гроші  майже  покриті 
тими  10  рбл.,  що  Ви  мині  переслали  квітня  с.  р. 

Мій  адрес  до  5.  Октобра:   „Аиігісіїе.    баїісіе.   81ашз1аи". 

До  всеі  Вашоі  сімьі  клонюся  низенько 

Вас  Сгги88  у/  Напйзсіїаі^ 

Бучинеький 
Станіслав  26(14)  Липня 
1872. 


Мел.  Бучинеький  до  М.  Драгомаиова. 

Станіслав  21  Юлия  (2  Авг.)  1872. 

Високоповажні  Добродію ! 

Лист  мій  з  26.  м.  м.  --  виправив  я  у  Флоренцию  (Уіа 
сіеііа  Сопсі.)  міркуючи,  що  він  Вас  там  застане,  між  тим  дізна- 
юся, що  у  Львові  одержала  редакция  посилку  Вашу  датовану 
з  Віарежйо.  Туди  ж  тепер  и  припишу  Вам  доклади  до  мого  по- 
передного  листу,  що  призбирались  сими  днями. 

Федькович  цриіхав  і22.  м.  м.  до  Львова ;  дуже  замкнений 
у  собі  „дипломата'',  як  у  нас  кажуть.  Привіз  переклад  Мак- 
бета,  и  думає  далше  переводити  Шекспира.  Переклад  має  бути 
гарний;  з  Вамп  скажу,  шкода,  що  діло  почате  з  верха,  не 
з  низу.  Ще  краще  мав  випасти  Добуш,  драма  цілковито  пере- 
роблена по  німецьки.  Забираєеь  писати  и  для  „Правди".  {Часжо 
іі  IV.  не  дійшло  мене,  та  наперед  сиуналізовано  у  ній  артикул 
протів  поляків,  зівсім  невдачний,  здаєсь  Устпяновича). 

ІІантал.  Алеке.  був  пару  день  „ііісо§піІо"  у  Домета 
у  Львові,  переізжаючи  до  Липська,  щоб  там  видавати  дальше 
переклад  св.  Письма. 

Лисенка  II  том  у  цензурі.  Перший  том,  розпроданий  ціл- 
ковито, вийде  другим  вйданем.  Доки  що,  книгопродавці  у  Празі 
и  Білгороді  получать  в  коміс  Рудченка  „казки".    Чи  не  чували 


152 

що  про  пісні  збірник  Антоновича  ?  Деякі  Байки  Глібова  (як 
Ь  „Горлиця"  широко  виучуються  по  наших  домах,  даже  дітьжи  ; 
дуже  сподобаїись. 

Гладкий,  під  час  в  Лявзані,  предложив  мині  довшу  дорогу 
у  наші  гори.  Маючи  богато  вчитись,  я  хоть  не  пережалую,  му- 
сів відказатись,  та  піднявся  виправити  его  до  Микуличина 
з  відсїї  давного  гнізда  Гуцулського.  Уложено  се  про  15.  с.  м. 
Правду  сказати,  и  без  перешкоди  тяжко  би  прийшлося  рішитись 
вести  закордонців  Ваших,  як  іх  знаю,  дикими  нашими  горами; 
при  битій  та  мурованій  дорозі  нічого  не  навчитись,  йдучи  ме- 
тнмп  не  перенеслиби  трудів,  не  схотілиб  ніч  в  ніч  ночувати 
на  скалі  неглоданій,  словом,  без  всякого  комфорту. 

Пробуду  у  Станіславі  до  5.  Октобра;  адрес:  Аивігіа.  Оа- 
Іісіа.  Зіапізіаи".  Для  докладноетп :  Близь  желізниці  (городом), 
при  Узкін  Заблотівській  улиці  Х-о   188.   ^/^. 

Стискаю  Вас  сердечно 

Бучинський. 


М.  Драгоманів  до  Ме/і.  Бучинського. 

(Рукою  Бучинського:    „Одержав    ЗО.  Серпня    1872"). 

Уіагед^іо.  Т6.  Августа  (1872) 

..Увн  мні^  гр':&шному,  горі  мні  окаянному,  ох  мн-Ь  сквер- 
номуі"  —  иншого  початку  письма,  як  оце  из  посланія  москов- 
ського царя  Йвана  Скаженого  до  монахів  Біпозерських  не 
можу  и  прибрати  до  Вас,  шановний  друже  мій  Мелптоне  Оси- 
повичу І  Три  письма  Ваши  зоставив  без  одвіту.  Спервоначалу 
збори  н  домоетрой  на  новім  місті,  а  потім  писаннє  корреспон- 
денціі  до  , Правди",  приїзд  сестри,  подорожже  у  Прованс,  — 
не  считаючи  моїх  спеціальних  робот  —  от  що  одбивало  мене 
од  писання  до  Вас.  Та  таки  и  морок  літній  вселися  у  серці 
моєму.  —  Та  пора  совість  знати!  Пора  одкликнугись  до  Вас 
тим  паче,  що  скоро  кину  Л''іаґе^^іо  и  саму  Италію  и  переберусь 
у  Париж.  — 

Нитки  усіх  теоретичних  спорів  наших  уже  тепер  и  не  вхва- 
тишь.  Я  Вам  и  попереду  казав,  що  де  про  що  заговорював  тільки 
щоб  обмінитись  идеями ;  де  що  з  того,  що  Ви  виска8али(,)  я 
прнняв  до  серця,  як  наприклад    о    нікчемності    панславянських 


153 

идей  у  якій  би  то  ні  було  формі  ДІЯ  нашого  часу,  н  таке  инше. 
У  Вашому  оетатнему  довгому  листу  мене  дошкуляють  тільки  дві 
идеї:  перша,  що  Ви  питаєте,  чі  „є  у  Россіи  такі  люде,  як 
у  Аветрїі  у  1848  р.  були,  що  зложили  програм  будучої  Австрії. 
Цей  Ваш  запит  у  перед  ставить  одвіт:  ,,нема".  Так  воно  ви- 
ходить по^)  тону  усієї  Вашоі  тиради  н  по  місту,  де  Ви  поста- 
вили Ваші  слова^).  Я  мушу  остановитись  на  них  для  того,  що 
бачу  на  них  одголосок  австро  -  німецьких  поглядів  на  Роесію, 
т.  є.  або  незнанія  її,  або  тенденціозної  нееправедливости.  Коли 
говорять  про  Роесію  у  Вас  даже  без  тенденціозности,  то  бачуть 
тільки  або  народ,  звісно  нецивілізований  у  більшій  мірі,  ніж 
у  Вас,  або  уряд,  которий  одним  боком  прив'ьязан  до  консерва- 
тизму^)  (але  одним  тільки  боком)  и"^)  держитця  рутини,  —  (але 
рутина  не  ї^)  їого  непремінна  природа  —  і  не^)  связана  з  їого 
интересами,  ні  даже  з  династичними).  А  ні  Ви,  ні  часто  й  другі 
не  хочите  знати  пнтеллигентното  слою  у  Россіи,  хоть  того,  що 
має  евій^)  вираз  у  літературі  руській.  Цей  слой  численно  не 
дуже  великій,  —  але  тільки'  релятивно,  —  бо  абсолютно  він 
не  мадпй  и  не  рідкий :  посчитайте  хоть,  скільки  підписчиків 
мають  журнали  наші  і  газети  на  таке  мале  число  граматного 
люїу.  Про  интелпгетннх  же  россіян  цих  треба  сказати,  що  не 
дурно  и  сами  вони  і  уряд,  т.  є,  косвенно  нар(о)д  потратив  на 
їх  грошей,  не  дурно  ми  їздеио  по  всьому  світу,  читаємо  на 
2 — 5  язиках,  т.  є.  придивляємось  до  усього.  У  привичці  до 
праці  наш  интелигентний  слой  народу  одстае  багато  напр.  хоть 
од  німців,  але  по  широті  помислу,  уже  по  тому  самому  що  ми 
скрізь  вештаємось  и  усе  читаємо,  —  не  вступить  він  ні  одному 
такому  у  западній  Европі,  —  бо  як  би  було  противне,  це  б 
значило,  що  ми  зовсім  з  природи  дурні,  т.  є.  безнадежні,  — 
а  цього  ніхто  ще  про  нас  не  казав.  А  Ви  питаєтесь,  чі  є  у  нас 
люди,  т.  є.  идеї,  щоб  зрівнятись  сг  Австрією  1848  р.,  тоб  то 
25  год  назад!  Мов  би  то  ми  зовсім  не  жили  на  світі  у  ці 
2Г)  год. 

Другий  пункт  дошкуляючий,  —  це  Ваш  попрік  Россі(і) 
з  поводу  моеі  попсЬаІапсе  насчет  народності  и  народів. 
Ви  кажете,  що  я  у  голові  ставлю  пдею  народности,  а  зву  на- 
роди §ґ0  88е  ПпЬекапнІе.  И  бачите  у  цьому  мою  попсіїа- 


^)  Далі  переч,  „усьо(му)''.  *)  Далі  переч.  ,,В>нн*'.  ')  Далі  пе- 
реч, ^але  скоро"(?).  *і  Далі  переч,  „звязан".  ^)  Так,  —  зам.  в  !  ^) 
Далі  переч,  „є".   ^)  Далї  переч.  вро(зум?)". 


154 

Іапсе,  котру  розводите  на  усю  Россію.  Ви  трошки  помиллетесь, 
кажучи (.)  що  я  ставлю  у  голові  идею  пародноети,  хоть  я  й  даю 
ій  велику  вагу.  У  голові  я  ставлю  не  абстра(к)ти,  а  вещи,  т.  є. 
у  чоловічих  ділах  розум  і  лице  (пндивідуум).  Народність 
у  моїх  очах  має  силу  тільки,  коли  вона  не  противурічить  слободі 
того  и  другого,  помога  розвою  обох.  У  політиці  знутреній  у  дер- 
жавах народність  почитаю  я  прогресивним  ділом  тільки  як  по- 
вод  до  децентрализацій  и  краевої  слободи.  Але  це  мені  не  за- 
криває очей  на  те,  що  идея  народности  що  дня  служить  поводом 
культурної  реакціі,  повороту  до  середніх  віків,  и  поводом  са- 
мого централизму.  Потім  демократизм  моїх  идеалів  не  закрива 
мені  очей  на  те,  що  народи  на  ділі  ще  дуже  дурні,  дуже  да- 
ютця  водити  *)  себе  за  ніс^).  У  цьому  смислі  слова  дтоззе  ІІп- 
Ьекаппіе  були  тільки  мнягким  синонимом  слову  „дурень".  — 
Бревище  усяких  амбицій  я  маю  амбицію  бути  позитивно  дума- 
ючим чоловіком,  превище  усяких  заповідей  держусь'^):  „не  со- 
твори собі  кумира".  И  не  для  того  я  розбив  для  себз  идола 
попа,  або  генерала,  щоб  сотворити  їого  з  мужика,  як  тим  же 
попом,  або  генералом  водимого,  так  и  своїй  непросвіщенній  го- 
лові исключно  предоставленого.  А  це  не  мішає  мені  считати 
роботу  для  слободи  рук  і  голови  и  для  васищенія  живота  цього 
мужика  за  саме  головне  діло  у  наш  вік.  —  Не  знаю,  де  тут 
попсЬаІапсе  ? 

Але  коли  вона  еетг,  —  то  треба  її  записати  як  на  мій' 
счет,  так  і  на  счет  россійської  интеллигенціи,  —  бо  (хоть  Вам 
за  німцями  здаетця  противне)  сама  по  собі  народність  у  очах 
россійської  просвіщенної  громади  має  найменьшу  ціну,  — 
а  першу  мають  идеї  и  питання  культурні  і  соціальні,  которими 
міряють  у  нас  и  силу  розличних*)  національних  напрямків^) 
(од  того  може  так  рівнодушні  у  нас  і  до  украйнофильства, 
що  воно  більш  возитця  з  платоническою,  або  археологичеекоЮ' 
народністью,  ніж  з  идеями  культурного  і  соціального  прогрессу). 
Сказавши  таке,  —  я  сказав  вже  одвіт  на  Ваші  слова,  що  нам 
треба  уговорити  великоруссів,  щоб  вони  не  дуже  то  лізли  ру- 
еити  чужі  окраїни.  Великорусси,  як  і  ми,  ї  сами  більш  дума- 
ють про  свої  праці  культурно  -  соціальні,  ніж  про  усяки  наро- 
дності, у  тім  числі  и  про  свою.  Про  літературу  і  говорити  ні- 
чого: так  хіба  той  хто  хоче  насмішити  людей,  пускаетця  у  на- 


^)  В  оріґ.    „водате"  !     ^)  Далі    переч.  „От".     ^)  Роз.  заиовіди.... 
*)  Далі  переч,  „народ".  ')  Далї  переч.    „Сказавши  це". 


15& 

родність  и  так  званий  патріотизм,  там  идея  „обруеенія"  нічога 
не  бачила,  окрім  насмішок  од  більшністі  літераторів  і  журналів. 
Звісно,  що  чиновники  раді  брати  жалування  и  за  обрусіння,^ 
коли  за  їого  дають,  —  та  посчитайте  лишень  чиновників 
у  Польш,!,  —  то  побачите,  що  у  купі  узятих  німців,  малороесів. 
тай  ваших  галичан,  мабуть  чі  не  більш,  ніж  великорусів.  А  у  Ма- 
лороссіи  перші  вороги  украйнсфальства  це  свої  ж  пани,  чинов- 
ники і  попи.  (Я  про  це  говорю  доволі  у  пісьмі  у  Правду). 

Треба  б  було  поспорити  і  про  Гоголя  и  Шевченка  і  про 
лиричну  поззію,  —  та  як  Ви  не  висказали,  що  Ви  думаєте, 
то  я  не  знаю  у  деталях  проти  чого  оборонятись.  Я  не  одрікаю 
поззіп  лиричної,  а  одрікаю  талант  і  прок  у  більшій  части  сі- 
длателів  українського  Пегасу,  —  і  думаю,  що  пани  Куліш,  Ко- 
ниськвй.  Гетьманець,  Павлуеь  є  іиШ  диапіі  найбільш  тратили 
папер  на  свої  вірші,  —  бо  коли  кому  і  удалось  з  них  вида- 
вити з  себе  2 — З  рядка  гладеньких,  то  не  удалось  сказати  ні- 
чого нового.  Значить,  світ^)  стоїть,  як  і  стояв  і  після  їх  вірш. 
Поезію,  як  і  науку,  я  ціню  по  количеству  тих  фактів,  психоло- 
гичних  і  соціальних,  що  вона  одкрива  и  виклада  у  природній 
кождій  формі.  Для  того  шаную  лиричного  поета,  коли  він  мені 
покажить  у  душі  чоловічій  таке,  що  я  не  бачив  ще,  чого  не 
показали  ще  другіі.  Але  це  тепер  вже  трудно.  Молодому  хлоп- 
цеві готов  простити  і  переспів  чужого,  або  вже  звісного  мені, — 
бо  дивлюсь  на  це,  як  на  пробу,  жду  більшого'"^),  оригінального. 
Але,  коли  пождавши,  не  получу  такого,  —  то  одвернусь.  Ні- 
коли тепер  самими  виршами  для  віршів  тішитись.  •-  Цикаво 
послухати  иноді,  як  у  віршах  викладають  голі  идеї,  що  ми  вже 
їх  передумали,  це  б  то  пишуть  передову  статтю  газети  вір- 
шами, —  але,  справди,  яка  це  поезія.  Найбільш  усього  дорогий 
нам  той,  хто  подасть  нам  типічні  факти  чоловічого  життя  у  гро- 
маді^). Того  ради  восклицаю  ко  Аллаху :  о  пошли  нам  людей 
з  дзеркалом  Диккенеа  і  Гоголя,  нехай  покажуть  нам  житте  наше 
і  народне,  —  і  прости  гріхи  птахів*),  що°)  тільки  и  вміють 
цвірінькати  про  „Парашу  радость  нашу",  —  чмілів,  що  гудуть 
про  батьківську  славу,  —  або  гробачків,  которі  думають  вид- 
рати що  небудь  живе  з  Буйтурів  та  Ярославів  і  думають,  що 
коли  порубають  плоху  прозу  на  міряні  рядки,  та  роскажуть  так 


*)  Далі  переч,  „би".  ^)  Зразу  було  „другого".  ^)  Зразу  було  : 
„вам  Факте  чолов(?)п  твпи  у  типічній  Формі".  *)  Далі  переч,  „на- 
розуми".  ^)  Далі  переч,  „або". 


156 

де  що  8  літоиисі,  то  так  прямо  у  Гомери  і  Шекспири  попа- 
дуть !  Но  уви !  Азлах  не  чує  ціеі  молитви,  —  і  наші,  українські 
стихоплети,  або  еплятг,  або  рострушують  школярські  портфельки 
і  видирають  плохі  вирші  про  „Парашу"  і  батьківську  славу! 
Ваши  подавляємі  исключними  археологично-романтичними  идеями 
народности  і  маючи  перед  очами  примір  ніиедькоі,  —  най- 
меньш  реальноі,  найбільш  алегоричної,  т.  є.  найбільш  одсталої 
од  нашого  віку  поезій  (німці  пишуть  і  досп  Прологи  з  Карлои 
Великим  і  Фридр.  Барбар.,  романи  з  Египетської  иеторіи,  драми 
Іуда  из  Иекаріота  и  т.  п.,  —  а  виршей!)  —  дарують  у  сотий 
раз  дівчат,  перегляди  иеторичні  у  віршах,  але  душять  скукою 
Ярославами  та  Довбушамп,  заставляючи  говорити  і  икони.  Про- 
гнівили ^^  ми  творця! 

Тепер  перестану  о  високих  иатеріяхі.!  —  Кілька  коро- 
теньких заміток  про  текуш,і  діла  п  буде  на  цей  разь. 

„Правди"  получив  4ій  випуск;  здивувався  прочитати,  що 
й  досі  Лисенко  не  догадався  вислати  потрібне  число  своєї  му- 
зики до  Кобзаря,  що  2-ій  випуск  їого  пісень  назван  2-м  ви- 
данням; та  дивнувато  мені  було  прочитати,  що  Лисенка  звуть 
великий  музикантом.  До  цього  далеко  ще.  Та  мабуть  до  величія 
н  не  дійдемо  ми  з  Миколаем  Виталівичем.  Бо  для  цього  треба 
духу  иніціативи  и  праці.  Першого  ніколи  не  було  у  Лиеенка, 
а  друга,  як  прпзнаютця  Киевські  приятелі,  почала  кидати  на- 
шого музику,  —  которпй  тепер  уступа  у  таку  фазу,  що  лучшв  б 
було,  як  би  хто  вилаяв  їого,  ніж  перехвалив.  —  Русов  писав 
мені,  що  II  вип.  пісень  Лнсенка  получився  у  Києві,  —  тільки 
дуже  обиділа  наше  товариство  якась  кумпанія  транспортів  австрій- 
ська, бо  за  досилку  од  .Іьвова,  чі'"^)  Волочиска  тільки  до  Києва 
насчитала  коло  200  рублів,  тоді  як  я  за  первий  випуск  оть 
Лейпцига  до  Києва  без  залізниці  між  Бродами  и  К.  заплатив 
коло  80  р.,  та  й  то,  передивляючись  счетп,  бачив,  що  оду- 
рили трохи. 

Наечет  Федьковича  і  його  перекладів  Шекспира  я  не  скажу: 
шкода^).  Думаю,  що  из  Шекспира  багато  може  буть  пущено  „у  низ*, 
як  Гамлет,  Макбет,  .Лир,  Тимон  Аоинський,  Рлчард  III.  Моя  теория 
низу  такого  сорта,  що  саме  лучше  і  з  иностранної  поезій,  т.  є. 
розширяюче  психологію,  можеть  бути  пущено  прямо  у  низ. 
Правда,    що  таких  творів  з  десяток    хіба  й  насчитаеш.     Та  це 


*)  Далі  переч.  „Ви".    2)  Далі  иереч.  „Брод(о)".    ^)  Зразу  було 
вне  скажу,  що  шкода". 


157 

значить,  може,  що  й  верхові  цікавими,  як  треба,  можуть  буть 
10-20  творів  на  світі.  А  коли  переводчикп  будуть  мати 
у  думці  „низ",  —  то  переведуть  найлучше,  т.  є.  найпроетіш 
и  найрозуміяіш,  та  й  справди  обогатять  мову^),  а  не  напхають 
її  словами  кованими  і  чужими.  Я  не  зрозумів:  Федьковпч  „пе- 
реребив"  Макбета  на  приклад,  як  це  було  з  деякими  кумедіямп 
Мольера,  чі  просто  перевів(?)  Цікаво  б  було  швпдче  побачити 
перевод  Гамлета.  Я  не  раз  у  цей  піврок  собі  думав,  який  би 
еффект  зробив  Гамлет  у  нас  у  селах,  як  би  був  правдивий  на- 
родній театр,  —  і  не  раз,  ходючи  і  блукаючи  по  Италії  сам 
приймавсь  про  себе  переводить  їого  монологи  по  українському ! 
Федькович  чоловік  великого  таланту,  —  та,  правду  сказать, 
мова  їого  дуже  вже  провінціональна,  мабудь,  і  для  Галиччинп, 
а  не  то  для  нас.  А  про  Добуша,  звеніть,  мені  він  здаетця 
преспотворнійшею  працею. 

Питаєте  про  сборник  Антоновича,  т.  є.  историчних  пісень. 
У  яку  фазу  тепер  він  став  не  знаю :  щось  довго  вже  про  їого 
не  пишуть.  Иеторія  його  така:  Антонович  і  я  ще  до  мого  виїзду 
задумали  видать  у  купі  сбірнпк  историчних  пісень  і  для  того 
перечитали  усі  печатні  сбірники  н  деякі  рукописі  і  по  наперед 
ухваленій  программі  зробили  указатель  пісень  и  варьянтів. 
Оставалось  переписати  по  цьому  указателю.  пісні  н  добавити 
поясненія  историчні  і  географичні,  Це  послідне  діло  брав  на 
себе  Антонович,  а  я  мусив  написати  літературно  фплологичні 
поясненія  и  уступну  статтю.  Але  на  цім  я  виїхав,  —  филоло- 
гичний  бік  роботи  узяв  на  себе  Русов,  а  мені  сказано  дожи- 
дати досилки  корректур  сбірника  і  по  ним  тут  писати  уступну 
статтю^).  По  нашому  указателю  пісні  і  варьянтп  переписані 
були  ще  торік ;  товариство  звело  і  варьянтп  до  ладу.  Оставалось 
діло  за  прииічаніями,  т.  є.  за  Антоновичем,  та  за  включенням 
у  збірник  нових  матеріялів,  що  йшли  од  Вас  і  од  З — 4  лиць 
у  Россіи.  А  так  як  параллельно  йде  робота  і  над  словареи 
і  граматикою,  і  як  усе  рівно  наш  сбірник  треба  було  переди- 
витись, щоб  вибрати  матерьял  для  словаря,  —  которого  копець 
далеко  ще,  —  то  я  і  посовітував  вибрати  слова  з  збірника 
і  видати  їого  з  словареи  малороссійсько-роесійсько-латинськлм 
і  з  короткою  граматикою,  так  щоб  цей  збірник,  як  ще  до  його 
добавить  нарочито  еоставленну   уступну  статтю,    —    то  збірник. 


^)  Зразу  було  „язик".  ^)  Далі  переч :  „Потім  кумпанія  занялась 
зводом  варь(яитів)". 


158 

мусить  стати  свого  роау  историкофилодогична  енцикдопедія 
України,  особливо  дпя^)  чужоземців,  для  которих  визначався  ла- 
тпнскій  еловарь.  Идея  була^}  принята  у  Києві,  карточки  слов 
вже  зроблені  громадою,  —  йде  перевод  слов  на  латинь,  най- 
більш руками  Русова,  —  тільки  щось  Антонович^)  ніяк  не 
прпйметця  за  примічанія.  Як  стоіть  у  остатні  дні  діло  сбір- 
ника(,)  звісток  не  маю,  —  але  знаю,  п;о  старий  матерьяд  був 
увесь  систематизован  так  що  з  новим  справитись  не  трудно, 
що  еловарь  теж  підогнан  був  далеко,  граматику  теж  Жатецкій 
обробив  чимало,  —  так  що  віру  у  кінець  сбірника  мати  можна, 
але  коли  він  буде,  ціого  не  скажу. 

Байки  Глібова,  як  казав  мені  Косач,  розходятця  добре 
і  на  Україні.  —  але  я,  аки  пессимист,  тільки  кручу  головою, 
як  чую  похвали  їм:  багато  там  пустого;  от  як  і  Горлиця  — 
написана  виршами  гарненькими,  та  тілько  смислу  мало.  Любощі 
між  горобцем  і  горлицею!  Чорт  знащо!  її  який  же  вивод?  — 
що  дівчат  можна  займати  хоть  би  й  горобцям,  а  тільки  жінок 
не  можна!  Баєчка  була  видумана  Глібовим  з  индівидуальних 
поводів,  —  і  що  вона  мала  ход  у  Чернігові,  це  я  пояімаю,  — 
але  дальше  ?  —  Сдвигаю  плечима  изумленія  і  восклицаю : 
„Бисмаллах!" 

Добавлю  ще  .3  поводу  Гладкого,  що  Ви  напрасно  усіх  на- 
ших міряєте,  як  їого  и  считаете  до  того  ніжними,  що  по  Ва- 
шим горам  лазити  не  способні.  Уже  як  хочете,  а  на  той  год 
літом  я  II  Русов  явимось  до  Вас,  —  так  Ви  нас  поведете  хоть 
у  самий  верх  ваших  Карпатів,  —  а  потим  закусимо  виставкою 
у  Відні. 

Тепер  же  буде.  Жінка  моя  Вам  кданяетця.  Сестра  жаліє, 
що  не  застала  у  Відні.  Мабуть  я  обох  їх  одправлю  у  Октябрі 
у  кінці  зг  Парижа  на  Відень  під  Вашу  команду.  Жалко,  що 
Ви  вернетесь  тільки  5  Октября  у  Відень.  У  кінці  Сентября 
буде  проїадить  у  Петербург  Пармен  Петрович  Забєла,  скуль- 
птор, родом  з  Полтавско-черниговеких  гряниць,  мій  щирий 
приятель  і  гарний  чоловік.  Я  б  хотів  звести  їого  з  Вами,  або 
з  ким  другим  із  Вашого  кругу  у  Відні.  Напишіть,  хто,  за  ви- 
їздом п.  Подолинского(,)  зостаетця  Вашим  аИег  е§'о,  — 
і  коли  можна,  після  15  Сентября  зоставте  про  це  Коггев- 
р  о  п  (1  є  (п)  7  К  а  г  1  є  у  Відні  на   їия    Р  а  г  т  є  п  і  и  8  2  а  Ь  є  1 1  а. 


^)  Далі    переч,    „иноз(емцїв)".     '^)    В    оріґ.    „буля'М     ^)     Далі 
аереч.  нечптке  слово. 


159 

Ваш  адрес  я  їому  передав.  У  „Правді''  Вп,  звісно,  читалп  про 
бюст  Шевченка;  Набєза  зробив  їого  для  Білозерского  Пв.  Ива- 
новича.  Тепер,  щоб  було  удобніще  роепространято,  він  дума 
зробити  ще  один  у  ^\  натури,  так  званий  кабинетнпй. 

Ваш 

М.  Драгоманов. 


М.  Драгоманів  до  Мел.  Бучинського. 

(Рукою  Бучинського:    „Одержав    3.    Жовтня    1872''. 

Флоренція,  27  Сентября   1872. 
Уіа  сіеііа  СопсіоПа,   11.  4Р. 

Не  знаю  вже,  що  й  думать,  що  й  робьіть  мені,  шановний 
Мелптоне  Осипович!  —  Лихо,  тай  годі!  Писав  я  Вам  з  Віа- 
реджіо  у  Станіславів  ще  у  кінці  Августа  (замедлився  я  Вам 
одвітами^)  через  те.  що  попереду  писав  для  „Правди"  коррее- 
понденцію,  а  потпм  їздив  у  Прованс),  —  не  ма  одвіту.  Послав 
у  „Правду"  ще  вь  Іюті  довгу  корреспонденцію,  —  и  тільки 
од  Вас  знаю,  що  вона  получена,  але  що  з  нев)  зроблено  не 
знаю:  ..Правди"  ні  Г)-ї,  ні  6  книжки,  що  навіть  вийшла  вже, 
не  маю ;  звістки  з  редакції,  окрім  слов  Косача,  що  п.  Сушкевич 
просить  мене  о  продовженій  статті,  —  але  якої,  чі  корреспон- 
денції,  чі  Вост.  політика  и  Обрусенія(.)  не  видно,  —  не  мам 
ніякої.  Почти  о  неділлі,  як  послав  із  Флоренції  на  имя  На- 
вроцького  другу  корреспонденцію  у  „Правду",  потім  пісьмо 
прямо  у  реіакцію  просючп  годовніще,  щоб  прислали  журнал 
5  н  6  книжку,  —  не  ма  ні  слова  !  Думав  було,  що  чі  не  пи- 
сали, або  Ви,  або  редакція  мені  у  Париж,-)  куди  я  мушу  давно 
вже  їхать,  та  не  иожу  через  болість  жінки,  —  и  писав  у  па- 
рижеку  почту,  щобг  слалн  всі  мої  поснлкп  сюди :  получив  Сен- 
тябрь  Вістника  Европн  і  письмо  од  Сгасюлевича  (у  котрому 
він  мені  пише,  що  вислав  Вам  у  Відень  окрімні  одппски  III 
и  IV  статті  про  обрусеніе)  и  завалявшеся  ще  з  Іюля  письмо 
М-ше  Пригари,  —  а  ні  од  Вас,  ні  од  „Правди"  нічого!  Ніщо 
мене  так  не  дивує,  як  те.  що  од  Вас  нема  звісток,    при  Вашій   ^ 


^)  ДалУ  переч,  язь".  *)  Далі  перечі  „бо", 


160 

аккуратности  і  приязні  до  мене.  Що  ж  з  Вами  сталось?  И  ку- 
ди ж  мені  обернутись  ?  Пишу  тепер  ще  у  Станіславів,  бо  по 
Вашому  письму  Вн  там  будете  до  5  Октября.  Одзовитесь  і  ви- 
шліть мені  „Правду"  —  да  доложіть  хоть  два  слова  про  ви- 
бірну агітацію  у  Галпччині.  Ще  раз  скажу,  що  погано  роблять 
Ваші,  що  ніхто  не  хоче  писати  корреспонденції  у  СПВ'Ьдомости 
про  текущі  діла,  бо  не  ма  лучшого  орудія,  щоб  познакомляти 
українську  публіку  з  Вашими  ділами,  і  тим  паралізувати  коррес- 
понденції з  лагерю  „Слова*.  —  Жду  хоть  слова. 

Я  не  знаю,    скільки  ще   пробуду    туть  —  а  для   того  усе 
адресуйте  сюди,    аж  поки  не  получпте  письма  з  другого    міста. 

Ваш 
М.  Драгоманов^). 


Мел.  Бучинський  до  М.  Драгоманова. 

Станіслав  6.  Октбр.  1872. 

Богу  дякую  и  Вам,  Високоповажні  Мнхайле  Петровичу^ 
що  розбудили  мене  наче  з  сну  глухого,  а  то  уже  приходилось 
мині  зівсім  зледащіти.  ІІолучив  Ваш  лист  від  23.  Авгуета, 
и  широкий  одвіт  обдумав  и  передумав,  та  усе  таки  рівно  за 
відпис  не  брався^  раз,  щоб  вірно  придержуючись  скитийській 
традицні:    дожидати    Вашого    парижського    адресу,    друге,  що^> 


^)  На  2-ій  і  З-ііі  (порожній)  ст.  сего  листа  відбилося,  на-ви- 
Бороть,  ст.  1-ша  і  4-та  листочка  В.  РІавроцького  до  „Брата"  (се  б  то, 
до  Бучинського)  —  ледви-не-ледви  відчитані  піною,  крізь  зеркало  : 

Решів  7/9  872 

Милий  Брате  ! 

Не  знаю,  чи  відомо  тобі,  що  я  „на  мазурах",  хоч  не  таких 
дуже  далеких,  але  жаль  аіині  за  Львовом ;  —  колоністів,  Ру- 
синів тут  вже  нема.  Пишу  тобі  об  тім  тепер,  и  тілько  о  тім 

(Далі,  розумівся,  хибує  ст.  2-а  і  З- я  листочка  !) 

—  хоч  и  мігбвм  Тебе  переночувати,  —  але  ключа  від  брами 
ані  сторожа,  не  то  вже  дзвінка  не  маю;  хибабим  в  остатнім  разі 
Тебе  через  вікно  спровадив  до  себе.  Але  за  то  бись  побачив  Решів. 
Правда,  що  тілько  побачити  вистарчить,  що  бись  потому  на  подобів 
Цезара  міг  сказати:  Дриіхав,  побачив  и  з  ґрунту  пізнав.  Наду- 
майся, —  и  хоч  принаймі  відпиши  мені 

Володимир 

^)  Далі  переч,   „надірвавши". 


161 

застановивши  на  часок  переииску,  нікуди  правди  діти,  нічогі- 
сенько  не  чую  ні  знаю,  що  дієся  у  Львові,  „ні  в  літератур - 
номх,  ні  вь  політичеськомг  отношеніях'ь".  Перед  2.  неділями 
писав  я  у  Львів  Навроцькому,  та  отч5янний  мій  вопд  остався 
без  одвіту,  так  що  й  не  знаю,  чи  не  поіхав  Навроцький  після 
испиту  на  село,  або,  чи  не  склалася  чорна  рада  на  мене:  не 
листуватись,  поки  не  здам  свого  испиту.  До  нині  и  „Правда" 
за  м.  Септембер  не  вийшла,  и  не  знаємо  у  Станіславі,  від  чого : 
чи  опочиває  де  у  місті  тихім,  безпешеіи,  як  2.  книжка,  або, 
чого  не  сподіваємося,  малаб  припочити,  бо  не  було  ще  даже 
в  Галичині,  чим  и  коли  ще  утомитись.  Більший  жаль  бувбн, 
скороб  підпала  конфіскаті  через  таке  безневинне  полі  -  и  пое- 
тизоване, як  твори  іі  Гезекиіла  =  Устяновича,  —  та  се  один 
чоловік,  що  має  охоту  хоть  и  не  споеобність  низати  етатиі  по- 
літичні; куди  ж  нам  нині  о  кореспонденциях  аж  до  „Віст. 
Евр."  думати?  —  Що  до  агитацпі  впборчоі,  то  вона  тичится 
одного  тільки  Львова,  и  єго  виборців ;  краєві  мандати  ще  на 
два  роки  правні;  блище  напишу  попнформовавшись,  бо,  аж  со- 
ром, так  мало  знаю  про  діла  текучі. 

Більше  вістей  маю  с  Киіва,  листом  Русова  з  10/22  Сеп- 
теибра.  Лисенко  склоняєі^я  до  II  внданя  1-го  Вип.  „Пісень", 
Казки  Андерсена  скоро  друкуватимутся  з  картинками,  которі 
задержали  видане.  Збірник  исторнчних  пісень  усе  побільшаєся 
новими  досилками,  з  ріжних  сторін,  так,  що  ніяк  не  можна 
оетановитись  и  звести  усе  у  один  том.  —  Лисенко  списав  „На- 
ставника за  для  хорового  співу",  яко  елементи  уживши  100 
нар.  пісень.  —  Разом  получив  я  вчера  посилку  книжок  (Ли- 
сенка  и  др),  щоб  розмістити  у  Білгороді,  Празі  й  Відні.  По- 
силка, подана  (без  жадноі  интервенциі  компанійноі)  просто  на 
почту,  простісенько  прийшла  до  Станіслава,  за  оплатою  всего 
на  всего  З  рублів  від  2.  пудів. 

З  дорогою  у  гори,  про  котору  я  писав  Вам,  невдача.  Рі- 
шився був  на  8  день  з  Гладким  у  гори  пуститись,  та  Гладкий 
ждавши  у  ПІвайцариі  на  нову  доеилку  грошей,  и  дармо,  мусів 
по  часови  просто  вертати  у  Киів.  Перша  посилка  грошей  до 
него,  подана  звичайно,  без  рекомендонаня,  пропала  чисто 
(150  рбл.) 

Я  остану  аж  до  кінця  сего  місяця  (римськ.  числа)  у  Ста- 
ніславі; опісля  переіду  на  пару  неділь  у  Відень,  де  буду  го- 
товий, витати,  сподіюсь  здоровими  и  веселими  Вашу  паню 
п  сестру.  Колиб  скорійше  ім  дорога  на  Відень  випасти  мала,  то 

ЗБІРНИК   ФІЛЬОЛЬОҐІЧІІОЇ   СЕКЦІЇ,   Т.    Х[[І.  •  11 


162 

буде  Скобедський  або  Медведськнй  ім  на  услугп,  —  про  Подо- 
линського  під  час,  де  пробував,  де  маю  вістей. 

Через  Тйжіень  буду  писати  ширше,  до  толі  матиму  вісти 
из  Львова  и  досплку  з  Відня.  Туди  провів  я  оногді  гарних 
двох  Станіславц,ів  братей  Гарасимовичів,  на  політехнику  и  уни- 
верситет.  Се  будуть  люди. 

Сеі  хвилі  получив  „Правди*  кн.  VI.,  для  Вас  и  себе, 
и  Вам  пересилаю. 

Вашій  Пані  п  сестрі  клонюся  низенько 

Ваш 
Бучинський 

Желехівський  до  Вас  кланяєся. 

Ме/і.  Бучинський  до  М.  Драгоманова^). 

Високоповажні  Михайле  Петровичу ! 

Ні  зі  ][ьвова,  ані  з  Відня  вістей  не  діждавшись*),  рівно 
таки  за  письмо  беруся,  рах\ючи,  що  дожидати  у  переііисці  на- 
чало всякаго  зла,  а  ще  маючи  у  довзі  відпись  на  лист  Ваш 
з  27.  Авіуста.  Муштруєіе  Ви  мене  тамки  за  дві  тези,  1,  за  пе- 
симизї  що  до  ліберального  прогресу  у  Россиі,  в  зрівнаню 
з  традицнєю  Австриисько- Кромерижською,  2).  що  вимовляв  я 
Вам  бауателізоване  (Nопс11а1а11се)  нарідности.    За  1)    каюся  як 


*)  Слова  від  „Відня"  підчеркнені  Др — вам. 

^)  Є  й    чорнова    сего    листа,    така    (з    аізнїщамв    доппсками) : 

Михайлу  Петровичу  Драгоманови 

У  Флор.  14.  Жовтня  1872.  — 

На  л.  л.  з  ЗО/УПІ  и  27/ІХ.  872. 

(Переч.  „Начало  всякого  зла".) 

Недождавшись  до  сегодня  вістей  зі  Львова,  ні  з  Відня,  берусь 
рівно  за  оисьдіо.  рахуюча,  що  (переч,  „дожидане")  переписці  на- 
чало всякого  зла  буває  в  дожиданю,  —  а  ще  маючи  у  довзі  від- 
пись на  лист  Ваш  з  27  Августа,  которий  дав  війні  много  до  роз- 
мислу. Муштруєте  Ва  мене  там  за  дві  цдеі,  а  то  1)  за  пессимозм 
зіій  що  до  ліберального  прогрессу  у  Росні,  в  зріннаню  з  традициею 
Кромерижсько  -  Аветрийськон),  —  а  2)  (переч  „В^с  за")  що  вимов- 
ляв я  Вам  бауателізоване  [оереч.  „(  ?  )  нарідности,  (переч,  „ко- 
тору  я   присудив  Вам  сіпнувся  вимовляти") 

За  1)  каюся  як  не  пишний  и  чвиняюся  пересердиєм,  та  маю 
в  Бога  надію,  що  за  2)  таки  (переч,  „відгризуся")  не  дамся. 

Наперед  мій  инкрвминований  текст  справити  мушу  о  стілько, 
що  не  каьав  там  :   „Ви  у  голові  ставите  идею  народвости"  а  в  дальшу 


163 

яе  пишний  и  звиняюся   перееердиєм,   та  за  2)  маю  в  Бога  на- 
дію, що  такд  не  дамся. 


коаіпутацаю  бе|.ете  нарідвість  и  народ,  заквествоновавши  іх  з  разу". 
(Переч,  у  тексті:  У  голові  не  абстрактв,  а  веща  іп:  розум  и  инди- 
вндуум 

„Идея  народности  поводом  реакцпйі.  — 

„(не  сотвори  собі   кумира). 

,Що  таке  народність  сама  по  собі  ? 

„Першу  ціну: 

„пвтаня  культурні  в  соцаяльні.  (Далі  з  боку :)  Так  я 
казав  не  впрозумівши;  після  пояснеая  (переч,  „я  відклвкавбн  що") 
вважаючи  сам,  що  дійсно  народи  лаются  за  (переч,  „ніо")  зводити, 
я  відклвкавби  моє  «'казан^^,  колаб  Ва  не  звели  були  сим  двскуссию 
ва  (переч,  „нарііні")  идеі  нарідносгв.  Оже  удержую  „попсіїаіапсе 
сит  аіііпеїііз  Вдіпа  (Вашого?  М.  П.),  бо  вона  показуєся  кинсек- 
венциєю  Ваших  нві  илнствчнвх  (по  нашому)  ваводів  власне  о  еаца- 
^нальнім  антаню.  (Дллї  знов   текст :) 

Бизантвзїі  з  разу,  невирозумшнє  блище. 

Текст:  не  русота  чужі  краі,  а  екплоатуватп  у  ВРусь 

(Переч.:  „хто  хоче  насмішитн,  пуска(ю?)чн  у  народність, 
и  так  знаний   патриотизм") 

Пишуся  (переч,  „совершен")  без  виімки  на  Ваші  погляди  про 
поезрю 

На  народністі.  так  дивлюся. 

Гуманязм  бувби  аістрактом,  колиб  не  прикріпите  єго  до  кру- 
гів певних,  вндвмах,  близьких,  осягательаих.  Як  же  всяка  праця 
мусить  нтв  колективно  в  для  (аереч.  „ко  вселенноі  людськосте") 
улучшеня  побиту  людського,  а  тут  порозуміннє  перших  а  вплив  на 
других  вдпно  мовою  можливий,  то  и  обсягае,  кола  обеягтв  має, 
ку.їьтурна  црац*з  андавадуума  в  громада  наперед  тон  круг  одно- 
мовнии  и  одаоземельний  а  однолаган,  оже  свій  нарід,  (іі  боку;) 
(переч,  „заінсл  гражданський"  (великими  буквами)  Прикладаючи 
відтак  досвід  п  науку  до  самородних  обставин  свойськпх,  (переч, 
„до  житя  свого  народу,  граждани  свою  ?  ")  практачао  маніфе- 
стує всякай  свій  змвсл  гражданський,  (переч,  „доводить  до  ?  ") 
Помагає  до  впсвіченя  всесторонного  (переч,  „квестпй,  що  світ") 
законів,  що  світоаі  орудують,  еднаєся  с  тут  одномасними  для  по- 
ступованя  одномасного,  до  програаіу  позитивного  (переч,  „тут  не- 
можемо  добачити  поступу  в  Росиі,  де  так  легко  в  глум")  з  обчн- 
сленем,  яка  его  досяглість  в  можливість.  (Переч.  „Пр.  не  ма  най- 
менчого  виду  в  Авст")  Приміром:  (перзч  зробили  Ви  рево")  Пока- 
залась Вам  була  революцня  Німців  анстрайських  протів  Федераліз- 
мови,  —  в  Роеиі  (переч,  „всі  більшість  сему  повірять,  в  Австрні 
/ніхто")  в  Росиі  з  менчою  уставиою  традицвею  повірилиб  всі,  що  се 
конечність,  В  Австриі  ніхто  а  можлавости  не  допустивбп. 

(Далі  знов  текст:) 


164 

Попереду    инкриминований    текст    мій    справити    мушу   до 
того,    що  не  казав  чи  не  мав    сказати:     „Ви  у  голові    ставите 


(Переч,  „одаолптпй  Іпсіе  З  відои  маю")  национальність  кон- 
кретним гуманазмом  (переч,  „кудо  містнтся  прогрес  до  автоно  до 
автономні  лячноі  и  народної,  культурноі  соцаяльноі  в  народноі, 
свобода  на  законах  гармонії  ?  з  відки  виводится  патриотизм") 
в  межах  куди  містптся  всякий  прогрес,  з  відки  виводять  и  V  па- 
триотизму  (хоть  и  трохи  квасного,  нічого  не  вадвть)  а  даже  тра- 
дициі  а  дальше  сторони  пр.  економічні,  платоничні  и  археоло- 
уачні,  —  йа  на  упертого  у  тім  всім  не  добачаю  „кумира".  Коли  ж 
у  Росиі  ославили  народність  и  патриотизм,  (переч,  „а  мають")  або 
мався  народність  поводом  (не  покровом)  до  реакцаі,  то  або  нема 
там  загоди  що  до  пойму,  або  розумівся  що  инчого  під  однаковим 
вменем,  оже  люде  уподобляются  або  дитині,  що  поріг  поводом  мав 
(переч,  „натовкши  чола")  носа  розбивши,  або  Ксерксу,  що  (переч, 
„велить  лічить")  декретує  бастонаду  Гелеспонтови.  С  чого  булаб 
тільки  слаба  дуже  надія,  гнилий  Гелеспонт-запад  відродити  свіжою 
культурою,  восточною,  а  и  покращати  самим  Росиянам,  коли  б  світ 
п  Німці  и  ми  гаразд  не  знали,  що  Росняно,  (хоть  и  пустили 
в  осміх  пр.  патриотизм,  огорчені  дитирамбами  воєнно -патриотач- 
ними  Жуковського,  ІІушкина),  на  ділі  гаразд  маниФестуются  па- 
триотами,  себ  то  гуманистами,  (переч,  „пишучи")  ділаючи  більш 
инчих  для  просвіти  (переч.  „?  критики")  и  порядків  своіх  социяль- 
нех  и  культурних. 

Русати, 

Без  виімок  пишуся  на  Ваші  погляди  ?  ,  теж  (що?)  до 
(переч,  „обліуатних  похвал  „Правді")  бизантинизму  „Правди",  ?. 
З  Редакциі  вістей  жадних.  (Переч.  „Сподіюсь  Ви  привитали  радо 
у  „Співі  про  Саву  Чалого"  мисль")  Несказанно  подобалась  мині 
у  мене  думка  ?  Сакуна,  и  в  мене  давно  гріта,  реконструовати 
тексти  дум  наших,  як  він  про  Саву.  У  мене  по  трохи  вже  прила- 
джений цикл  дум  гайдамацьких  ?  руіни  Січи",  та  не  скоро  ви- 
кінчу, не  маючи  збірників  під  рукою.  (Переч.  „Від  редакца")  Не- 
помістнла  „Правда"  интерпеляцию  нашу,  Ставіславських  членів 
Просвіти  (переч,  „пр'лів  зглядом  ухвал")  протів  ухвали  ?  скасу- 
вати „Зорі",  що  собі  уже  гарненьку  популярність  з-вднали. 

Федьковнч  чую  пере  л  ожив  Макбета  и  переробив  Добуша, 
которого  я  перед  5  літами  пн  ?  в,  як  вийшов  в  „Правді".  Вартоб 
?  ати  та  почитати  (переч,  „чи  Федькович  знаючи  трохи  по  пшпан- 
ськи",)  чи  не  належалоб  заставити  Федьковнча,  щи  трохи  по  ишп. 
знає  до  перекладу  Калдерона.  Давно  перед  8  літами,  читав  я  (по 
німецькп)  пару  драм  автора  а  невимовною  розкошею. 

Ііавроцький  відгукнувся,  але  з  —  Репіова,  Мазурів.  От  куди 
6Г0  пресучі  ляхи  загнала!  Коло  1.  Иоябра  з  ним  буду.  (Переч. 
Получив")  Здавши  испити,    получив    жалованє  хороше,    але  аж  де  ! 

Несподівано  вчера  після  довгого  мовчаня  гукнув  до  мене 
Подолвнськвй,  з  Милано.  Пробував  досі  у  Меран,  сально 
читав  ЗріеІЬадеп  Віскепз    н    стоси  Вісти.    Євр.    Отеч.  Зап.  як  хва- 


165 

ядею  нарідноети",    —   а    „в  дальшу    дискуссию    приймаєте    ту 
идею,    заквестионовавши  іі   з  гори".     По    новійшому    поясненю 


лвтся,  коли  не  бреше.  Коли  его  лист  мій  в  Мілгно  застане,  то 
одвідае  вів  Вас  сими  днями  у  Флоренциі.  З  відти  іде  до  Пізи, 
Рима  и  Неаполю,  з  1  Ноябром  у  Каіро.  (переч.  ?  ?  )  Сподівався 
за  свіжа  подати  до   „Правди"  описи  Италіі  и  Египту. 

(Написано  тутже :) 

Дру  Євг.  (має  бути  :  Ол.)  Огоновському. 

Прости  1Ц0  у  (переч,  „не  своє")  молоду  твою  голову  ЕЛОПО- 
тамн  важусь,  (переч,  „ось  яким  ділом.  Занепокоів  мене  змисл 
и  тон")  та  занепокобний  я  переписною  Редакцні  (6  кн.  „Правди") 
до  проФ.  Драгомаяова,  зглядом  его  статий :  (переч.  ?  )  Освіта 
и  література  на  Украіні.  (переч,  „н  Укр.  нові  вид.  музикальні") 
Боюсь  бо,  щоб  та  статия  (зразу  було  :  „статия  перша")  преважна 
не  відстоялась  и  не  втратила  (переч,  „на  сим")  с  часом  рациі,  (пе- 
реч, „рациі,  або,  гірше")  або,  що  рівно,  не  побачила  світа  (переч. 
,як")  ніколи,  як  на  се  вказує  конвенциональна  и  недвозначна : 
„на  тепер  нема  місця".  Не  читав  я  тоі  статні,  але  з  основи  іі 

1)  Виказати,  що  ворогами  украінізму  за  кордоном  (своіж) 
попи,  н  2)  українці,  що  піднявши  прапор  нацаоналізму,  з  реакци- 
онизмом  побрата.тіись*)  3)  оже  самі  добрі  стали,  щоб  іх  подавив 
централізм,  зрештов  не  инчий  від  пр.  Французького 

З  засновн,  котору  мині  автор  сього  часу  зарисував  у  пере- 
оисці,  бачу,  що  ехігетіз  ехтіззіз  така  статия  дуже  на  часі  булаби, 
(переч,  „пора  булаби")  бо  пора  нам  крайна  намісіь  дитинних  ере- 
міяд  про  „меч  ката"  принятись  за  мужеський  п  сміливий  перезір 
справ  наших,  которого  початком  знанє  себе  самих,  в  собі  самих 
шукаючи  причини  неудачі.  Такою  бодай  „Правду**  я  мав  завсігд,и, 
таким  чоловіком  и  Драгомана  маю,  може  єдиним,  що  годен  буде 
(переч,  „викликати")  оживити  у  нас  критику  політичну,  —  (иереч. 
„що  ж")  до  екстремів,  у  которі  він  як  го  знаю  конечно  мав  попасти, 
то  вповаю,  що  ще  у  нас  на  такого  стане  (зразу  було  :  „такий  най- 
деся"),  щоб  рецензпєю  підвів  іх  під  уровевь  коректний 

Не  забираючи  більше  часу  ні  тобі  ні  собі,  кінчу  се  письмо, 
по  давній  приязни  тебе  прошу,  рівно  коротко  мині  відписати,  як 
именно  стоіть  річ  з  повищою  статиєю,  особливо,  чи  одповідае  вона 
повищій  заенові.  Від  .їїнстопадня  готов  буду  в  Редакциі  просити, 
приділяти  .'НИНІ  праці.  Целевич  н  Желехівський  нині  уже  свою  го- 
товість переказують. 

Драг,  у  Флоренциі  зимувати  ме 

Стан.  22/10  872 
(Тутже  :) 

П.  Скобелськ. 

Січові  акти.  АІІ     ?     пипс  Листи.  Гарасіїмовичі.  Подол. 


*)  Зразу  було  :   „2)  реакцпонизм  самих  украіиців,  по  при    ?     ) 
3)  на    .?     звичайні  а  де  инде" 


166 

и  сам  вважаючи,  що  народи  дійсно  за  ніс  вести  даются^),  — 
я  каявбися  свого  сказання,  колиб  тимже  поясненєм  Ви  були  не 
звели  дискусі'Ю  на  идею  народности.  Оже  удержую  попсЬа- 
Іапсе  сит  аіііпепіііз  Вашу  и  росийську,  бо  вона  показуєся  кон- 
секвенциєю  Ваших  нигилнстичних^)  (ио  нашому)  виводів  власне^ 
о  национальнім  иитаню. 

Гуманизм  бувби  фантомом  чи  абстрактом,  колиб  не  при- 
кріпити его  до  кругів  видимих  та  осягательних.  Як  жеж  всяка 
праця  мусить  йти  колективно  и  для  улучшеня  биту  людського, 
колективного,  а  порозуміннє  перших  и  вплив  на  других  єдино 
мовою  можливий,  —  то  и  обеягае  культурна  праця  индивидуів 
на  перед  круг  одномовний,  одноземний  и  однолитий,  оже  свій 
нарід.  Прикладаючи  відтак  досвід  п  науку  до  самородних  обста- 
вин свойських,  всякий  маніфестує  практично  свій  змисл  граж- 
данський, —  причиняєся  до  всесторонного  висвіченя  правди 
законів,  що  орудують  світом,  и  з  одномисними  тут  ступає  до 
поставленя  програму  позитивного,  радий  єго  найти,  не  цілу 
жизнь  шукати,  чи  програму  органічного,  чи  опірного,  з  его 
можливостю  и  доеяглостею.  (Приміром  у  „Обрусіню  и  Німченю" 
показалась  була  Пну  Т — ву  в  перспективі  революция  німців 
австрийських  протів  федералізмови^);  —  в  Росиі  повірилиб 
сему  всі,  в  Австриі  ніхто).  С  попередного,  маю  националізм 
конкретним  гуманізмом,  куди  містится  ВСЯКИЙ  поступ,  з  відки 
виводятся  поеми  патриотизму  (хоть  и  квасного,  нічог  не  вадить) 
а  даже  традициі,  и    дальші    сторони  националізму(:)  еоцияльна,, 

М.  П.  Др.  у  Флор. 
на  л.  з  16/10  872 

(з  боку  чорнилом:) 

Мих.  ІІетровпчу  Драгоману 

23/10  872 
(далі  знов  оливцем:) 
Учитель  —  Ластівка    (Клемерт    Сборник  —  Літерат    (Матвці) 
Неперепечату(ють  ?) 

Рускій  Сіонь  (Євангелое)  Наука,  Русск.  Рада,  Читаляя 
мова  І  1  Сахер  Масох,  (переч.  „Число")  |  ?  „ІІравдв"  ]  ве 
кінчена  надія  (з  боку :)  Киуізіа  Еигореа  |  одно  число  І  АШіае- 
паеит  |  Мігба  толкувати  Пар(т)  |  Целевич  |  Правда  буде 
зеркалом 

(Дальші  З — 4  рядки  иопсовані  або  повідпадали) 

')  Слова  від  „дійсно"  підчеркнені  Др-вим. 

-)  Слово  „нигиластичннх"  підчеркнено  Др — вим. 

^)  Слова  „протів  Федералі&мови"    підчеркаені  Др— вим. 


167 

культурна,  економічна,  археолоуична,  платонична  еіс,  —  та  на 
упертого  у  тім  всім  годі  мнні  добачити  „кумира".  Коли  ж 
у  Росиі  ославили  народність  и  патриотизм,  або  народність  мався 
яПоводом"  (не  покровом)^)  до  реакциі,  то  се  сумно  або  п  ве- 
село, бо  або  нема  там  загоди  що  до  пойму  самого,  або  під 
однаковим  именем  що  инчого  розумівся,  —  оже  уподобляются 
люди  дитині,  що  поріг  поводом  має  носа  розбитого,  або  Ксерксу, 
що  декретує  бастонаду  морю.  С  чого  слаба  булаб  надія  не  то 
відродити  гнилий  запад  свіжою  культурою  восточною  (не  про- 
тів  Вас  кажучи),  —  а  и  покращати  самим  росиянам,  —  ко- 
либи  світ  и  німці  и  мп  гаразд  не  знали,  що  Росняни,  хоть 
и  пустили  в  оеміх  патриотизм  (може  обридший  ім  з  воєн- 
них дитирамбів  іх  поетів'-)  на  ділі  гаразд  манифестуются  па- 
триотами,  по  іхнему  гуманистамп,  ділаючи  більш  инчих  для 
просвіти  и  своіх  порядків  социяльних  и  культурних. 

Сам  бачу  та  не  переміню  доуматичного  екслятивного  мого 
тону  писання,  та  лекше  на  душі  викричавшись,  ще  краще 
и  попід  небеса  ликую,  що  бабою  з  воза  панславизм  вступився^). 
Ще  до  панцирного  сего  листу  додам :  що  зглядом  уговореня 
москаликів  не  говорив  я  о  руеификацні,  а  о  експлотацві;  — 
на  Ваші  виводи  о  поезні  без  впіики  пишуся.  Те  ж  що  до  літе- 
ратурного бизантинизиу  „Правди"  асі  гет  .ІГисенка;  вартоб  до- 
писі, щоб  виказати  те  закоренівшеся  лихо,  що  виходить  у  вза- 
єминах на  дистанс  як  соигіоізіе,  а  в  пеоеписці  біищій  часом 
яко  невирозуміннє  безкрає. 

З  релакциі  вістей  жадних.  Несказанно  сподобалась  мині 
думка  п.  Сакуна(?)  и  в  мене  давно  гріта,  —  реконетруовати 
тексти  дум,  як  у  него  Савиноі.  По  трохи  приряджений  уже 
у  мене  з  давна  пр.  цикі  дум  гайдамацьких,  —  та  ледви  коли 
довершу,  не  маючи  підручників.  Не  знаємо  те-ж  чому  не  помі- 
стила „Правда"  интерпеляцию  з  відси  до  „Просвіти",  нащо 
касувати  „Зорі",  коли  вони  вже  гарну  популярність  мають?  — 
Чули  Ви  що  про    „хабів"*).    Се    париі    по   підгірських    селах. 


^)  Др— ів  підчеркнув  слова  „ославили  народність  и  патри^- 
твзм"  і  „ліаеся  иовіїдом  (не  покровом)"  і  завважав  з  боку:  „якь 
у  Герм.(,)  усе  одно  зь  аракт." 

2)  Слова  „поетів"  і  дальші  „по  іхнему  гуманистамв,  ділаючи 
більш  инчвх  для  про..."   підчеркневі  Др-вим. 

^)  Слова  „з  воіа  панславизм  вступився"  і  дальше  „Сакуаа* 
лідчеркнені  Др  — вим. 

*)  Се  слово  підчеркнене  Др — вим. 


168 

завандрувавші  перед  дарма  досатками  літ  з  яемківських  сторін. 
Яагоджу  собі  дані  до  висвіченя  сего  интересного  етнографичного 
процесу. 

Федькович,  чую,  передо  жив  Макбета  и  переробив  До- 
бута, которого  я  перед  5.  літами  бачив  ииакшим,  як  в  „Правді''. 
Вартоби  подумати  и  почитати,  чи  не  належалоби  заставити  Федь- 
ковича  до  перекладу  Еалдерона^).  Він,  чую,  знає  по  ишпан- 
ськи;  давно,  перед  8.  літами  читав  я  пару  драм  Калдерона 
з  великою  розкошею.  — 

Зі  Львова  вістей  хиба  у  проізді  добуду  та  кореспондента 
собі  нового  з-єднаю,  бо  Навроцький  в  Решові^).  От  куди  его 
пресучі  ляхи  загнали!  Коло  1.  Новембра  з  ним  буду.  Получив 
він  хороше  жалуваннє,  але  аж  де !  С  часом  буде  лавірувати  до 
Станіслава.  Простіть  ковфузиі  річей,  та  с  того  вона,  що  мушу 
рівночасно  и  говорити  и  писати. 

Після  довгог  мовчаня  несподівано  вчера  гукнув  до  мене 
Подолинський,  з  Медіїолану.  Пробувавши  досі  в  Меран  с  Кри- 
жановським,  читав  без  міри  (коли  не  бреше)  8ріе11іа§епа, 
Вісккепз-а  и  стоси  Ві&ст.  Євр.  Огеч.  Зап.  еіс.  Коли  мій  лист 
захопить  єго  ще  в  Милано,  то  одвідає  він  Вас  у  проізді  ч?рез 
Флоренцию.  З  Нояброи  на  Рим,  Неааіль  и  Бриндизі  іде  у  Каіро 
и  сподіеса  за  свіжа  подавати  описи  Италіі  и  бгиату 
у   „Правду". 

Через  2.  неділь  сподіваюеа  бути  у  Відні.  Через  військо 
та  однорічну  службу,  на  университети  „Козацтво  преса  без 
ваги".  Сеиинар  пустіє,  Галичина  міняє  своі  акциі^). 

Стискаю  Вас  з  усім  домом  сердечно 

Ваш 


Станіслав  13.  Жовтня  1872. 

В.  Забл.  N-0  118   7^ 


Бучинський 


^)  Слово  яКалдерона"  Др — ів  підчеркнув  і  додав  у  вінці  сего 
реченя  :   „(Нічого  з  цього  не  буде)". 

'^)  Слово  „Решові"   підчеркнено  Др— вом. 

^)  Слова  від  „Семинар"  підчеркнені  Др — вим  і  дописано 
з  боку:  „Статиетпйа  —  Ое8І  81аі  ІаЬгЬіісЬег.  — " 

Під  сам  листом  Др  -ів  написав    ось  який    конспект  відповіде. 

Гуманизаі-ь  :  а^^ловікі)"  —  його  права,  просвіта.  Над.  перша 
кліточка,  опора.   —  Язьїкова  —   Народть.  —   нац.  демократ.  — 

Націонал,  традиція:  натур,  китайщина;  у  кожному  народі, 
середні  віка  —  Націон.  Присвоеніе  собі  христ.,  вірности  кг  пре- 
столу, —  ЯКІ  другими  слободи  —  (галлоФ.,  германоФ.,  славяноф.)  — 


169 

М.  Драгоманів  до  Шл.  Бучинського. 

(Р)^кою    Бучннеького:    „Одержав  21.  Жовтня  1872"). 

Флоренція,  16  Октября  1872. 
Уіа  (Іеііа  СопсІоНа,  11,  4Р. 

Кйлька  день,  Високоповажний  Мелитоне  Осиповичу,  як  по- 
дучивг  я  од  Вас  письмо  п  N  Правди  (Перед  тим  вже  за  кілька 


Націон.  франц.  завоев.  (—  революц.,  Прудонь  и  Игалія),  німецк. 

польській  —  катол.,  — 

русиаскій  —  правосл.,  уніатство,  шукання  царя  руського  — 

укр.  —   козачество,  арвстократ.  старини.   — 

чешскій  —  старочехн  и  Гуссь.  —  Чехія  н  Силезія.  — 

Россія:  іносков(с)ько-  везант.  китайщ.  Петр  В.  и  німецкнй 
центр,  госуд.  (косаіоп.  націон.) 

Чому  гум.  не  роб.  оруд,  реакцій,  а  націон.  роб.  — 

Чому  централ,  не  держ.  гуманизму  : 

Конкорд.  0  УегГаззип^зрІ 

Руське  праввт.  и  Молютовщова  в-ь  Польші  попереду  и  теперь. 

Центр,  скоріш-ь  помор.  ?  націонал,  ніжг  з'ь  демокр.  гумаа.  — 

Екатер.  И  німецьке  обрусіння.  Еірамзвн'ь.  Ограж.  германизму 
н  гегелизму.  —  миссія  народ.  Змішеніе  сь  китайств.  поміщ. 
моск.  —  укр.  — 

правосл.,  самод.  и  народность.  СлавяноФ.  Шяшковско  -  погод. 
Обрусеніе. 

Западнвчество,  негализмі..  Позитавизмі.*). 

УкрайноФ.  —  идилія  Котл.  и  Кв.  і  потіха.  москалоФобія  (ки- 
тайщ.) Романт,  Гоголя  о  К-о,  Метл.,  Шевченко.  —  Кирило  Мет. 

православно- клерик.  стихія  у  антиполон.,  воєнно  -  фєтиш. 
у  козаколюбіи  (Гулакі»  Арт.) 

Аристократ,  казацкий  —  комаргучество.  — 

Шевченко  :    (кк  у  по9та  єсть  матерьялм  на  все  вншерек.)    — 
кк  у  революц.  москвоненав.  и   поляконен. 
еще  свльніе  —  у  мнелителя  : 
общ.  тем-ь  сь  р.  западнвч.,  демокр.  в  нвгилвзм'ь  — 

далі,  як  кому  угодно :  чі  йти  зг  новою  Россіею  у  загалі ,  — 
як  воно  в  тоїепз    поіепз,    коли    вона  за  нась),    —    чі  робити  нову 
Украйну,  але  по  новни-ь  идеям'ь.    —    Яз  первнми,  —  а  другим 
не  мішаю,  а  проти  старовинн  бьюсь  скрізь.  — 
(На  обороті  додано  чорнилом :) 


'■)  Нац.  сторона  западничества:  (воно  руське  більш-ь  восгочни- 
чеетва) :  великий  народ  не  боится  за  націон.,  зр.  Англія,  культура 
не  забот.,    щобг  непрем.    було  по    націон.    —  Націон.    —    здоровье 

Перев,  запади,  над-ь  усякими  другими  напрямками.  — 


170 

днів  я  мав  Правпу  за  Авгует  і  Сентябрь  од  редакцій,  а  також 
і  Провідні  идеі  Ш.)-  Бачу  таки  зо  всіого,  що  ви,  галичане, 
одноі  з  Нами  матері  дітки,  це  б  то  „скити"  таки  доброго  за- 
воду. Кажете  Ви,  що  Ж^лехівський  мені  кланявся,  —  а  чому 
він  мені  на  письмо  не  одвіча?  Начали  було  ми,  як  добрі  євро- 
пейці :  він  мені  дав  де  які  факти  про  универс.  екзамени  і  про 
свою  гимназію,  —  запитав  мене  про  еловарі  і  граматичні  ро- 
боти малоруські  у  Россіі.  Я  йому  одвітив  и  од  себе  запитань, 
де  про  що,  —  а  далі  він  і  замовк  і  тепер  я  не  зміг  так  за- 
писати у  статтю,  що  на  днях-ь  висилаю^)  у  В.  Евр.  про  діла 
галицьки,  що  взнав  з  газеть  та  з  Вашихі.  листів,  фактів  про 
гимназіи,  як  бн  хотів.  Про  Наврзцького  и  редакцію  Правди 
и  говорити  нічого :  нехай  їм^)  боги  європейські  не  мстять  за 
скитизм,  а  то  погано  їм  буде!  Книжкп,  спасибі,  після ^)  трех 
просьб  слезних  прислали  і  у  них  я  найшов  де -які  одвіти,  але 
тільки  про  те,  що  Моїх  статей  не  печататимуть,  —  а  я  запи- 
тував про  де  що,  подавав  деякі  совіти,  —  так  можна  б  було 
і  одвітити  листом  (я  таки  не  розумію  мети  переговорів  з  сотру- 
дниками  печатно,  —  бо  це  більш  роботи  задає  наборщикам, 
корректорам  і  т.  д.).  Уііьять  скажу,  що  тільки  Ви  і  прихильні 
до  мене  і  думаю  зо  страхом,  що  я  буду  робити,  як,  по  ви- 
данню испиту  Ви  заберетесь  зовсім  жити  у  Вашу  Гуцулію,  — 
і  там"*)  й  сами  не  будете  мати  звісток  про  світ  божий  ! 

Поки  що,  я^)  прошу  Вас  одвітьте  мені  скоріше:  що  за 
журнали  суть :  Руський  Сіон,  Наука,  Ластівка,  Учитель,  Сборник 
Литрратурний,  Русска  Рада  и  Читальня.  —  Мени  особенно 
треба  б  знати  про  их  мову,  —  у  якій  степіні  народна,  про'') 
погляд  на  народ  свій,  на  Україну,  на  Россію,  про  то  як  напр. 
Сіон  Рускій  днвитця  на  євангеліє  малоруське  (повинен  лаять), 
що  перепечатує  Сборник  Литературний  з  россійскоі  литератури 
(повинен  перепечатувати,  бо  як  я  думаю,  це  журнал  партій 
„Слова",  и  як  такий,  повинен  перепечатувати  чорт  зна  що  „рт- 
тенське"  и  вг  Россіи).  Дуже  б  гарно  було,    як  он  Ви  мені  до- 


Відноспнв  до  Галичино  и  Г.  до  Р.  для  кого  важніщі  ?  — 
Напрямки  патр.-нац.  і  народао-  р.  — 
воторой  аіае  силу  : 
Н»  надежд,  ві  страху.  — 

Украинці  и  Россія,  —  Укр.  і  Галич.  —  (живуть  де  —  у  петрб). 
Що  таке  Укр.  у  Р.  Чі  то  що  до  Польщі. 

*)  В  оріґ.  „вислвлаю"!  ^)  Далі"  переч,  „бог".  ^)  В  оріґ.  „післа*. 
*)  Зразу  було  .відкіля".  ^)  В  оріґ.  „а"!  ^)  Далі  переч.  „від(носвни?)" 


171 

стали  хоть  по  1  N  кожного  з  цих  невидимих  для  мене  жур- 
налів. А  „Науку"  я  особливо  прошу  Вас  для  мене  купити,  бо 
автобіографія  Наумовича  дія  мене  дуже  цикава.  Підпишитця 
для  мене  на  рік  на  „Науку",  —  та  за  одно  одпишіть,  скільки 
я  винен  Вам  зостаюсь  яа  „Правду"  (попрошу  заплатіть  у  Львові 
за  1.  вий.  Провідних  идей).  Одпишіть  мені  також  і  про  Сахер- 
Масоха:  де  воно  диво  таке  узялось:  що  воно  за  чоловік?  по 
якому  писан  оригинал  V  не  вже  прямо  по  німецькому  ?  Я  читав 
у  „Кеуие  (ІЄ8  (іеих  Мопсіез"  Боп  Іиап  сіє  Коїотеа  п  сдвигав 
плечима:  відкіля  цей  буддизм?  (воно  правда,  що  и  Сковорода 
і  самі  Гоголь  і  ПІЄ'^чєнко  забігали  у  буддизм,  але  не  так  ви- 
сказаний  и  мотивирований),  —  а  більш  дивувався  тому,  що 
автор  як  де  попада  добре  на  ту  дорогу,  яка  тепер  у  всіх  ве- 
леких  литературах  Е^ропн  тільки  п  є  жива,  т.  є.  „живопись 
рідного  побиту",  як  каже  Гоголь,  —  и  попада,  простіть,  лучше 
усіх  галпцкпх  літераторів,  —  бо  я  у  нього  бачу  живі  штрихи 
попів,  панів,  жидів,  мужиків,  —  а  у  друге  де  ж  він  набрав 
у  Гуцуліі^)  Дон  -  Жуанів,  що  Пушкина  и  Карамзпна  читають,, 
що  живуть  так  по  магнатському  и  т.  д.  А  може  це  все  єсть, 
та  тільки  ми  того  не  знаємо  ?  Так  ні !  скоріш  бачу  у  цих  за- 
бігах автора  двойний  гріх  проти  реализму:  галицький  и  ні- 
мецький (що  мені  не  кажіть,  а  Німеччина  має  препоганий  вплив 
на  увесь  розвій  Галиччини  і  її  литератури,  —  лихо  у  тому5 
що  через  Німеччину  переходять  до  Вас  і  общечоловічні  пдеі,  — 
але  форми  і  почастноети  німецькі  дуже  налягають  на  усіх 
австрийських  славьян).  В  усякому  разі  цей  Сахер-Маеох  (що 
за  имя !)  дуже  мене  займає. 

Не  можу  я  добитись,  що  б  мені  хто  небудь  сказав,  скільки 
примірників  „Правди"  печатаетця  і  скільки  йде  у  Россію,  — 
а  це  було  б  не  тілько  для  мене  цікаво,  але  і  дало  б  повід  під- 
няти агитацію  у  наших  кружках,  що  б  дати  підмогу  на  те,  що  6 
Правда  стала  виходить,  хоть  2  рази  у  місяць.  Раз  —  мало, 
і  через  те  „Правда"  ще  більш  ніж  через  лінь  и  роспуст  рук 
редакції  не  може  стати  не  скажу  органом  і  Украіни,  (бо  загря- 
ничний  журнал  ніколи  їм  не  може  бути),  але  скільки  небудь 
повним  одголоекои  хоть  самих  важних  фактів  з  життя  на  Україні. 
Як  же  собі  хочете,  —  а  коли  журнал  такий,  як  наш,  не  є  по- 
середник між  Україною  і  Галиччиною,  —  та  ще  й  не  є  що- 
денний, —  він  не  ма  ніякого  смислу  бути.  По  мені  вже  лучше 


')  Зразу  було   „Галвчпнї". 


172 

ті  чисті  літературні  і  учені  твори,  які  появляютця  у  журналі, 
прямо  печататн  книжками:  тоді  хоть  не  будеш  нудитись,  дожи- 
даючи кінця  чотирі  місяці  і  ковтаючи,  мов  микстуру,  через  го- 
дину по  лозці. 

я  б  Вас  дуже  попросив  поторопитись  з  одвітами,  —  бо  я 
уже  виготовив  коротенький  перегляд  літературного  діла  на 
Украйні  і  у  Галиччині  за  2  роки  для  тутешніого^)  місячного 
журналу  КіуІ8Іа  Еіішреа  (видає  Де  Губернатис,  проф.  санскриту 
у  Флор.,  жонах  на  росеіанці  і  пише  корреспонденціі  у  Вістникг 
Европи)  і  хочу  починаючи  з  ціого  року  завести  печатать 
обзори  библіографичні  украінсько  -  галицькі  у  англійському 
„АШепеит".  що  печата  завше^;  у  январских  NN  не  тільки 
обзори^)  німецьк.,  фр.,  росс,  нт.(,)  исп.,  але  навіть  и  бель- 
гійско-флам,.  —  тільки  про  нас  і  не  чув  мабуть  доси,  —  що 
і  на  світі  еемо.  Я  вже  думаю,  хоть  би  Партяцкий  кінчав 
свого  Шевченка,  —  та  чі  він,  чі  хто  другий  перевів 
іого  книгу  хоть  на  німецьку  мову,  додавши  і  статистично- 
иеторичну  предмову.  Хоть  би  який  небудь  повід  був  нам  на 
світ  висунуть  носа  І  (Чув  я,  що  у  Женеві  хто  сь  питав  дозво- 
ління  у  Костомарова  перевести  іого  монографій,  але  дума  на- 
чати, як  кажуть,  з  Послідних  годів  Речі  посполитої);  на  цих 
днях  появивсь  2-м  виданнем  франц.  перевод  Тараса  Бульби 
Віардо,  але  у  предмові  говоритця  о  козаках,  мов  би  то  це 
були  тільки  козаки,  а  не  увесь  народ  український).  Я  було  думав 
з  такими  мислями  повернутись  до  самого  Партацького,  та  спро- 
бувавши стосунки  з  редакцією  „Правди"(,)  боюсь.  Може  я 
еправди  „печусь  і  молвлю  о  многім"  і  „потреб"  галицьких 
не  розумію.  По  правді  кажучи  „Правда"  проборкала  трохи 
крила  моєму  пилу.  Я  було  розігнався  на  таку  систему :  „Правда*^ 
<5уде  усестороннє  у  фактах  подавати  картину  Галиччини,  а  наші 
земляки  у  одвіт  будуть  у  ній  також*)  показувати  дзеркало 
України,  —  я  пристану  до  ціеі  роботи  і  окрім  того  буду  най- 
цікавіше роздзвонювати  на  Россію  через  СПВ-Ьд.  и  В.  Евр., 
а  то  і  на  усю  Европу  через  Иіуізиі  Еиго]).  и  АШепеит.  Але 
наші  не  хотять  слать  нічого  у  Правду,  —  окрім  тих  стихів, 
которьіх  зовсім  не  треба,  бо  тільки  у  сором  уводять,  і  окрім 
тих  росказів,  що  сам,  мабуть,  Устіанович  захопив  (по  мені 
8  українського,  що  було  напечатано  цей  рік  у  „Правді",  тільки 
і  стоіло  паперу  1   пісня  Иліади,  —  давня,  —   1  казка  Андер- 


^)  Далі  переч,  „журна(ла).  ^)  Далі  переч,  „не  тільки".  ^)  Далі 
аереч.   „про*.  *)  Далі  переч,   „звіальо". 


173 

сена,  —  та  Сава  Чалий;  за  Чупруна  ж  я  б  не  знаю,  як  чу- 
прину видрав  авторові,  щоб  паперу  не  тратив  і  у  людей  до- 
рогого часу  не  крав) :  даже  з  газет  лінятця  вибрати  важні  ста- 
тистичні факти  про  Україну:  бібліографій  не  сберутця  зробити. 
Я,  сидючий  чорт  -  зна  де  за  границею,  берусь  за  те  діло  і  опи- 
сую ход  школьного  діла  у  нас  з  1863  р.,  тикаючись  і  питання 
про  педагогичню  літературу  украінеьку  у  Росеіи.  Знаючи  для 
кого  пишу  і  що  пишу  для  печаті,  а  не  для  приятеля,  я,  звісно, 
не  таким  „катковцем''  виступив  у  цій  статті,  як  у  письмах  до 
Вас,  —  а  уеіого  тільки,  що  росказував  хто  і  як  довів  діло  до 
того,  що  у  Роесіи  було  9  год  заборонена  укр.  педаг.  ліітература 
і  заборонений  укр.  виклад  у  школах,  що  може  вивести  нас  з  та- 
кого стану  і  т.  д.  Найбільш  усього  я  бив  на  факти,  —  бо  вони 
овсі  не  звісні  у  Галиччині.  Замітте,  що  Навроцький  мені  писав, 
щоб  я  прислав  статтю  про  відносини  россійськоі  литер.  до  Га- 
личчини,  —  по  я  ечитаю,  що  моі  идеі  на  цей  сюжет  дуже  вже 
не  подобаютця  у  Львові,  и  через  те  уклонився  и  почав  з  більш 
мирного.  Редакция  „Правди"  од  віча  мені,  що  стаття  моя  пнте- 
ресна,  але  печатать  не  будуть  скоро,  —  бо  ще  теперь  у  „  Правді ^* 
мало*)  місця  —  для  статті  і  одвіту  на  неі.  Так  як  не  видно, 
щоб  місця  у  Правді  найшлось  скоро  більше,  —  то  це  значить, 
що  моя  стаття  зложена  у  Лету.  А  зветця  вона  интересною.  Для 
чого  ж  не  печатаетця  ?  —  А  ось  для  чого :  я  не  повірю  ні- 
коли, щоб  за  для  недостачі  місця.  У  двох  NN  найбільше  вона  б 
уклалась  і  місця  не  заїла  б  і  другим.  Не  бачу,  для  чого  тут 
же  печатати  і  одвіг :  він  пішов  би  і  у  о-й  N5  та  я  думаю,  що 
у  2  NN  і  статя  і  одвіт  би  помістились  любісінько;  є,  значить, 
друга  причина.  По  моєму,  вона  у  тому,  що  по  ідеям  і  пнтере- 
сам  прапора,  кружка,  по  іого  відносинам  вона  „неполітична'' : 
бо  раз  показує,  що  найбільші  вороги  украінщини  явились  у  нас 
попи  і  митрополіти,  у  друге,  що  напались  на  неі  дуже  і  укра- 
їнці родом^),  не  як  „перевертні",  а  як  реакціонери  (як  і  ми- 
трополіти), у  трете,  що  багато  великорусів  (ліберали)  стояли  за 
українщину,  у  четверте,  що  „россійский*^)  централизм  не  є  що 
либо*)  виходяще  з  туранства  і  через  те  нечутне  у  світі,  — 
а  те  ж  саме,  що  централізм  у  Германій,  у  Францій,  —  де  те  ж. 


^)  Зразу  було  :  „бо  не  ма  міста.  А  коли  буд(е)",  —  прп  чім 
„не"  лишилося  не  перечеркнене.  2)  Далі"  переч,  „(переверт".  ^)  Зразу 
було  „не  туска '  (мабуть  помилка,  зам.  „тура(иськай)".  ^)  Д^лї  пе- 
печ.  „ту(ранське)". 


174 

не  учать  инако,  як  на  державній  мові  (Звісно,  що  я  доктрину 
о  державній  мові  не  піддержую,  як  і  доктрину  о  державній 
2Ірі,  —  по  пдеадам  я  і  у  цій  статті  явився  фецералістом,  але 
тілько  держусь  і  тут  позитивного  методу,  а  не  лирического).  Це 
усе  у  місті  узятим  і  показалось  ре  акцій  „Правди"  два  рази 
не  полігнчеиі'ь:  раз,  бо  може  поиортить  стосунки  кружка  до  де- 
яких лиць  и  кружків,  а  друге,  —  бо  одступа  од  украйнофиль- 
скоі  ортодоксіи^).  И  виходить,  що  пора  мені  вернутись  до  мого 
старого  помислу  :  що  цензура  кружків  і  політичничання  страш- 
ніша для  свободи  критики  і  слова,  ніж  чиновнича  цензура  рос- 
еійського  уряіу,  котора  дума  тільки  про  те,  як  би  буква  була 
благопристойна,  щоб  жалування  не  одняли. 

Щоб  на  мене  не  було  наговору,  що  з  мілкого  личного  са- 
молюбу порвав  суоїщу  роботу,  —  я  булу  мовчати,  иожду,  — 
коли  може  мою  роботу  випустять  з  тюрми  тоді,  як  вона  зовсім 
одстане  од  часу,  або  поки  зовсім  зваляетця.  Не  скажу  нічого 
і  про  те,  що  тоді  як  не  хотять  печатати  статтю  „Народня 
освіта  і  література  на  Україні",  обіщнюгь  напечат(ат)и  „Нові 
му.'.ик.  видання",  статтю  слабу  і  немаючу  смислу  без  первоі. 
Буду  посилати  у  Правду  і  звістки  короткі  про  библіографію, 
статистику  и  т.  д.  українську,  —  хоть  це  і  не  моє  діло  тут 
у  чужій  землі,  —  але  ту  мисль,  що  мав  я,  щоб  підняти  розбір 
критичний  по  усім  пунктам  діла  українського,  звісно  не  для 
того,  щоб  „моє  зверху  було",  а  для  того,  щоб  це  діло  було 
„обсужено*',  як  того  научнпй  метод  велить,  а  не  обспівано, 
юбфразено  і^)  обхлиііано,  як^)  доси  бувало  —  треба  кинути. 
А  значить,  для  меле  кінчена  и  надія,  що  „Правда"  може  бути 
фактичним  і  слобод(н)им'ь  органом.  —  Простіть  за  довгу  річь 
про  це,  —  треба  ж  було  кому  небудь  своєму  своі  думи  рос- 
казати. 

Тепер  їду  у  Рим  на  тиждень.  Зімую  упьять  в  Игаліі,  — 
хоть  6п  прийшлось  попращатись  з  университетом  у  Києві.  Не 
можу  кинути    початих    робот,   да  й  жінка    не   здорова,    так  що 


')  У  загально  паскуднів  по  тенденцій  драмі  Сарду  КаЬа^аз 
в  одно  слово  дуже  характервзуюче  свободномосліе  лібералів  ка- 
зенного пошибу,  —  якими  суть  почти  усі  наплодовшіся  доси  полі- 
тичні ліорральні  партій.  — Заговоріцик  КаЬа^аз  каже:  таіз  сот- 
тепі  ¥ои1Є2-Уоиз  ^ие  іе  Гопй  1а  ІіЬегІе,  зі  уоиз  пе  те  (іоппег  раз 
1е  роиуоіг  аЬзоІи  !  Хлопи  і  іезуита  скрізь  !  —  (М.  Др.)  ^)  Далї  пе- 
реч. ,обхникаио".  ^)  Далї  переч,  „воно  роб". 


175 

їхати  у  довгу  дорогу,    а    особіиво  у  зіму,    —  нічого  і  думать. 
Напишіть,  коли  будете  у  Відні,  —  я  може  проведу  гуди  сестру. 

Ваш 

М.  Драгоманов. 

Насчетї.  пісень  і  Кобзаря  я  вам  даю  таку  раїу:  побільш 
-задержіть  для  себе  і  поменьш  давайте  сербам  і  чехам.  їм  зов- 
сім не  иетересно,  —  бо  усе,  що  кажуть,  про  братство  —  брехня. 
Швидче  нами  поннтересуетця  учений  німець,  француз,  або  ан- 
гіичанйН'ь,  ніж  славянинг  — ^  бо  усе  таки  ми  іому  чужі  і  він 
не  має  интересу  наука  ^). 

Мєуі.  Бучинський  до  М.  Драгоманова. 

Високоповажні  Михайле  Петровичу ! 

Богови  свому  дякую  и  ликую,  що  недав  мині  ще  зазнати 
болізней  авторських,  що  всякому  писателеви  на  віку  и  не  раз 
єуджеаі,  и  дивуюся,  що  Вам  се  мабуть  перший  раз  тепер  лу- 
чится  с  „Правдою"!  Прийміть  у  відраду  щире  моє  впевнене, 
що,  раз.  Вам  се  ще  не  раз  и  де  пяде  лучитися  буде  ;  друге, 
що  „Правда"  далеко  ще  ні  замислом,  ні  ділом  так  не  прогрі- 
шилась,  як  Ви  іі  собі  подумали.  Жадна  переписка,  бачу,  не 
годна  передати  правдивий  образ  річей,  п  деинде  о  наших,  бачу 
що  Ви  таки  прикладаєте  до  наших  самородних  обставин  поеми 
конвенцнональні,  пр.  до  Львівських  редакций,  властивого  стану 
річей  незнаючи,  бо  в  инчіи  разі  Ви  б  зі  мною  в  „переписці 
Редакциі"  в  „браку  місця"  те  вичитали,  що  ми,  т.  є.  що  ре- 
дакцпя  по  ліности,  а  даже  налякана  незвичайним  почерком  руки 
Вашоі,  не  встигла  в  час  прочитати  и  прплагодити  в  друк  ста- 
тию,    при  ретельній   думці,    іі    друкувати.     Яко  оптиміст  я  на- 


^)  В  цїаі  лостї  була  вложена  ось- яка  карточка  Бучинського,  — 
песава  звич.  олпвцем  : 

Весіагаїіоп 
Ье    8ои55І§пе    епуоуе    а    Гайгеззе    М-г    МісЬеІ  Р.  Пга»отапо\у 
її  (Иаііе)  Гіогепсе,  уіа  (ІеІІа  Сопйоіїа  ип  Радиеі,^)  гегіГегтапІ  Ьіугез, 
<іи  ргіх  (іе  5  П.  ((іи  12  Ііге.) 

Зіапізіаи  Іе  23  ОсІоЬге  1872 

АиІгісЬе  баїісіе 

Меіііоп  В. 

В  низу  дописано  голубим  оливцем  ,Драгомаиов"). 


^)   Далї  переч.  ,,сопІ". 


176 

ходжу,    що  рано    ще    булоби    розправляти    о    цензурі    кружків 
и  лвнь  у  нас(,)  и  Вас^)  прошу,    ради  одного  Сакуна  бодай  по- 
чинати все  знов  роботу  Сизипа,  щоб  таки  діждатися  у  „Правді" 
зеркала      побиту     обобічного     нацнонального    и    літературного. 
Апітае  позігае  заіуепсіае,  на  всякий    случай  ми  до   „Правди" 
оба  8  Желехівським  дуже  виписались,  про  крайну  пору,  ступати 
від  дитинних  єремняд   до  мужеського    и  сміливого  саиоперезору 
справ  наших,  у  нас  самих  глядаючи  причин    неудачі    та  богом 
а  правдою    признаюсь,    що    потерпаю,  чи  пітіз  рго))ап(іо    не- 
покажеся  Львовянам  декуда  у  Вашій  статні  оиолоуия  мір,  кото- 
рими  уряд  центр,  российський  брався  до  украінофильства*).    Що 
до  порядків    редакцийних,    то  буваючи    давніще    коло  них,    яб 
Вам  не  переповівся.    в  якім  плузі  тяжкім    у    двоє  и  троє  при- 
чиняючи собі  за  безладом  роботи,    ходять  наші  дилетанти,  ска- 
завши собі,    чи  рада  чи  не  рада,    гайда  громада,    мусить  бути, 
„Правда",  бо  мусимо  для  традицпі  и  континуальности  права  на 
будучність^),     озиватись    тим,    чим    нас  Австрия    признала  т.  є. 
народом.  Оже  нема  миру  нам  и  не  буде,  не  може  ні  один  з  нас 
на  рік-два  в  будь  якій  науці  пірнути  н  іі  зглубити,    щоб  стати 
готовим  и  славним,  бо  став  би  через  той  час  (І<»іЬе-м,  а  не  граж- 
данином^).  Від  того   и    зриваются    у    нас  сили    и    з-уживаются 
люди,  иженно,  при  редакциях,  безприкладно  борзо,    и  може  без 
користи.  Нічого,    —  досить  буде,    як  у  спадщині    по  нас  оста- 
несь  одна  добра  воля,  а  що  не  здоліли,  се  фрашка!  — 

Получивши  передучера  лист  Ваш  з  10.  с.  м.  я  як  стій  ви- 
писав для  Вас  с  Коломиі :  „Науку",  Руску  Раду  н  „Читалню", 
и,  як  се  близько  дієся,  уже  нині  получив  и  Вам  висилаю.  Як- 
сі  публікациі  самі  за  себе  говоря,  то  й  остаєся  мині  доложити, 
у  листі,  що  знаю  про  „Учителя**  з  Ластівкою "(,)  „Сіон"  и  „Збор- 
ник  літературний".  —  которих  ніже  на  показ  не  міг  я  досі  за- 
попасти у  Станіславі.  „Зборник  літературний^)  Гєдиннй)  „орга» 
гал.  р.  Матиці"   виходить  що  12  або  18.  місяців  книжками  у  до 


^)  Слова  від   „розправляти"  підчеркнені  Др- впм. 

2)  Слова  від  „уряд"  підчеркнені  Др — виаі. 

^)  Слова  від  „традициі"  підчеркнені  Др— впйі. 

*)  Коло  слів  від  „на  рік"  поклав  Др— ів  з  боку  великвй 
знак  „?". 

°)  Сей  заголовок  і  далі  „публікациі  (державнпх)  давних  Актів 
Петрушевича",  „нарідеому",  „Сіон  руський"  підчеркнені  Др  — вим, 
а  коло  остатніх  слів  дописано:  „оглавг  (се  б  то:  подати...") 


177 

10.  листів  у  Львові.  Обсяг  єго  крайнє  мертвий,  впнявши  хиба 
публікацні  (державних)  давних  Актів  ІІетрушевича.  ІІередруків 
не  замітно,  оже  крім  справоздань  матиці,  котороі  цілею  єсть 
популяризоване  елем,  просвіта,  обсяг  Зборника  займає  всі  тиі 
статні,  которі  не  мають  найменчоі  лучности  з  нар.  просві- 
тою, еловесностею,  педагогиєю,  школами.  Мова  пропогана,  бо 
неуки  справляють  оце  росийську  мову  болгарщиною,  а  в  иеті 
иольщиною.  Білше  церковною,  без  претенсий  до  ведикоруськоі, 
а  часом  забувшись(,)  по  нарідному  пише  „Сіон  руський",  ми- 
наючи з  далека  всяку  політику,  але  рівно  мертво,  поринаючи 
в  канонах  н  гомпліях.  Коли  хто  будь  після  яких  100  років 
допаде  одного  з  его  чисел  як  библіографнчноі  рідкости',  и  ви- 
маже р.  „1872"  с  титулу,  пііойме  між  ученими  бурю  нечувану, 
бо  ніхто  не  доведе,  чи  „Сіон"  по  мові  и  змислу  писався  перед 
чи  по  хреетоносних  походах.  З  повищоі  причини  „Сіон"  збув 
мовчанєм  „Переклад  Св.  Письма^),  ще  й  держучись  трохи  з  укра- 
інофилами,  (2.  редактор  Др.  Пелеш,  давно  клопоче,  зр(о)битн 
„Сіон"  політичним  •  попівським  антагоністом  яСдова").  8.  „Учи- 
тель" у  2.  листи  місячно  з  мал'Ю  .Дастбвкою",  так  собі  уа- 
зеткп  на  взір  „Рггуіасіеіа  Бгіесі",  —  без  любові  и  забави, 
а  з  давно  нудними  моральними  нісенітницями'"^).  Дещо  пншеся 
про  школу,  про  овочі  и  хороби,  раз  даже  найшов  я  там  за- 
писки елів  лемківських,  але  без  означеня  місця ^).  словом,  для  ку- 
риозности,  и  дивоглядні.  Мова  як  у  „Зорі  Галицькій  з  1848  р., 
сиріч,  —  нарідна  галицька,  з  церк.  и  полонизмами,  для  уни- 
версальности,  на  кождім  кроці  видно,  що  писателі  не  читали 
и  не  бачили  Оеновян.  Котл.  Шевченка.  Політичноі,  социяльної 
еіс.  тенденциі  жадноі. 

Про  Сахер  -  Масоха  дуже  мало  годен  я  сказати,  зівсім  уже 
нічого  про  его  новеллі  у  „Слові"  и  „Ооп- ^иап  сіє  Коїотеа", 
бо  ані  знаю  тоі  публікациі,  ані  не  догадуюсь,  яких  то  він  и  де 
в  Гуцуліі  набрав  магнатів  читаючих  Карамзина  и  Пушкина. 
Сам  Сахер  Масох,  син  директора  поліциі  у  Львові,  хвалився 
у  ділі:  „Вег  Ро1пІ8с1іе  АиМапсІ  V.  1848"*),  що  яко  очевидець 
и  на    підставі    тайних    дотичних    актів    списав    тую    историю, 


')  Слова  від  „Сіон"   аідчеркнені  Др— вим,  а  далі  до  кінця  ре- 
ченя    зачеркнено  з  боку. 

-)  Слова  від  „давно*   підчеркнені  Др— внм. 
3)  Коло  сего,  з  боку,  поклав  Др— ів  знак  „?". 
*)  Титул  нідчеркнений  Др— виаі. 

ЗБІРНИК    ФТ.ТЬОЛЬОҐІЧНОЇ    СЕКЦІЇ,   Т.    ХНІ.  12 


178 

пнтересну  и  вірними  репродукциями  річрй  нашого  деп}тата,  се- 
лянина Каїїущака^)  в  віаенськім  парлямеаті.  Читав  я  ею  книжку 
перед  6.  лігами,  для  забави,  то  й  мало  згадую;  піїніще  лу- 
чолось  мині  Сахера  стрічати  в  фелетонах  часои.  віденських. 
Тут  я  его  найшов  намиєтним  и  кокегним,  але  дуже  порожним, 
без  найменчого  вгляду  в  людську  душу.  Що  він  зачепив  здо- 
рово попів,  се  не^)  диво  и  шкода,  що  лиш  мииоходом,  —  попи 
так  рогаті,  що  на  диво  більше  н&  найшли  досі  свого  живо- 
писця, щоби  іх  так  цвягав,  як  цвягав  Лочинський')  підпанків 
восточяоі  Галичини,  вженно  у  „2ак1е1у  Ви'бг",  важній  и  для 
нас  повісти.  —  Подоли яського  завізву,  подати  Вам  про  Масоха 
докладніші  вісти.  Колиб,  як  пишете,  Партицький  швидче  ви- 
кінчив своі  „Пров.  идеі",  —  бувби  тутешнпй  Целевич*)  готов, 
вистачити  освідку  п  переклад  німецький,  владаючи  хорошим 
стилем.  — 

По  блищіч  розгляді  у  ,Ч[птанках"  Барвинеького  и  досві- 
дах шкільних  Ж^лехівського,  я  дуже  плачу  над  моіми  дитирам- 
бами  на  ті  Читанки.  Показуеея,  що  Барвпнський  свідомий  був, 
що  самохіть  множить  недостатки,  у  виборі  матерялів,  у  ціненю 
писателів^),  —  та  и  прирікши  справити  усе,  прекарно  випро- 
сився від  рецензиі.  —  Рецензия  відстоялась,  а  він  и  не 
писнув  досі 

Неаокоіть  мене  шапка  (кучма)  на  Шевченкові»  бюсті,  п. 
Забіли  ;  заважить  вона  над  чолом  висоьпи,  без  живости  у  на- 
критих бюстах  Атини,  Аяса  або  Републикп.  Але  се  може  ма- 
ротта  тільки.  Друга  маротга  моя  вже  власна,  и  без  Вашого 
листу  недае  мині  спати,  бо  все  на  ум  ііде  Всіїа  Уепе7Іа  або 
и  Флоренция, 

все  смерщится,  ненаглядная  !  —  щоб  іі,  побачити,  доки 
в  Гуцуліі  вколочуся,  як  той  тра»  у  землю,  хочеся  и  може 
удастся,  побачити  ще  світа.  Як  ні,  то  усе  собі  обіщаю,  двічи- 
тричи  до  року  бувати  для  испитів  у  Відні.  Потому  запренуме- 
рую  всяких  уазет  п  стану  належите  читати  и  вчитися,  ото  й  сяк 
так  сподіюся,  будете  с  свого  кореспондента  довільні. 


^)  Слово  „Капущака"    підчеркнено  Др— вам. 

2)  Слова  від   „аопів"  підчеркцені  Др— вим  і  все  речене  зачер- 

КнеВО    з    бику. 

^)  Слова  „Л'їзонськев"  „2ак1§1у  В\у6і'*  підчерггнені  Др— виш. 
*)  Слова  „Целеввч"  і  далі  „Читанках"  підчеркнені  Др— вим. 
^)  Коло  сего  місця,  з  боку,  Др — ів  завважав :  „реценсіія*. 


179 

Щоб  не  опізнити    посилки,    лічбу    детайличну    подам    піз- 
«іще,  —  приблизно :  Ви  мині  винні  6  рублів. 
Здорові  були 

Бучинеький 
Станіслав  23/10  872. 

Р.  8.  Чи  получилп  лист  мій  з  14.  а  Желехівеького  ?,  16 
-с.  місяця?  — *) 

М.  Драгоманів  до  Ме/і.  Бучинського. 

(Рукою  Бучинського:  „Одержав  9.  Падолиста  1872"). 

Флоренція,   1   Ноября  1872  р. 
Ьип§-'  Агпо  Ассіа^оИ,  N  12,  2Р. 

Ваши  пісьма  од  13  Окт.  і  од  23,  а  рівно  і  пісьмо  Желі- 
хівського  од  ЇВ  получнв  я,  —  шановний  п  любий  приятелю 
Мелітоне  Осипович!^)  Получив,  значнтця  и  книжки.  Желіхів- 
ському  начав  я  писати  одвіт.  Вам  докладний  одвіт  наиишу  за 
ці  дні,  —  бо  тепер  занятий  був  шуканнем  другоі  квартири, 
куди  завтра  перебираємось.  Новий  адрес  прочитаєте  вище.  На 
7СЯКИЙ  случай  добавляю,  що  моя  квартира  є  лицевий  бік,  — 
на  сонце,  —  того  д<іму  з  СЬатЬгез  МеиЬ1е8,  що  помічен 
і  у  Бедекера  на  Вог^о  8  8.  Арозіоіі,  N  17,  Саза  ^^аг- 
(Ііпі  і  звістен  особлив(о)  у  Німеччині.  Значить,  чі  Ви  чі  хто 
другий,  мене  скоро  одшукае,  зашедши  або  з  одного,  або  з  дру- 
гого боку.  — 

Тепер  пишу  для  того  тілько,  щоб  звістити  Вас,  що  моя 
сестра  виїде  з  Флоренціи  5  Ноября,  значить  6 — 7  буде  у  Відні. 
Коли  б  були  ласкаві  або  Ви,  або  хто  диугий  наставити  іі  у  Ва- 
шій столиці  на  путь  истинп.  Зоставте  Ваш  адрес  на  имя  01^  а 
Ко88аІ8сіі  у  Ноіеі  Маііопаї^).  На  сім  буде. 

Ваш 

М.  Драгоманов. 


^)  Др — ів  підчеркнув  се  Р.  8,  і  завважав  з  боку  :  „не  аолу- 
чав",  а  Ь  низу  ласта  нааосав  ось  який  словарчок : 

„Огчоть  —  анкета,  спранозданне  —  слово  инавгураційне 
81)  салі  ііропіоцінній  -  актовая  р-^чь. 

Подяосчик  —   пренумера(н)г'ь,     |     бляховні. 

^1  Далі  переч.  „Желіхі". 

')  Слова  аРІоІеІ  іЧаІіопаІ"  підчеркнув  Др — ів  іще  й  скоса,  двічі. 


180 

Горе  мені  з  ТТодолинским^).  Неділь  з  2  назад  бачив  в  каби- 
неті  читальному  Уіеи88еих  чудвще  дуже  подібне  до  Крижанов- 
еького^),  що  читало  ,,Голосг".  На  біду  забув^)  іого  имя,  а  спи- 
тати прямо,  —  „чі  Ви  те,  що  Подолінский  возить?"  було  со- 
вісно. Думав  —  дома  роспитаюсь  про  имя  и  на  другий  день 
розшукаю.  На  другий  день  получив  Ваше  пісьмо,  де  Ви  упоми- 
наете  про  Подолинского.  Зоставив  я  карточкя  на  почті 
П — скому  і  Кр — скому.  Потім  у  Рину  зробив  теж.  Одначе  не 
одізвались  до  мене,  ні  тут,  ні  з  Риму.  Боюсь,  що  згубив  кінці 
П — ского  овсі.  Де  він  і  що  ? 

Ша.  Бучинський  до  М.  Драгоманова. 

Станіслав  2.  Падолиста  1872. 

Через  5.  день  іду  у  Відень,  и  веседу  надію  маю,  через  до 
8  неділь  тамки  пробуваючи,  Вас  шановні  Михайле  Петровичу, 
дожидати  п  витати.  Адрес  про  лист  або  телеграм,  прежний : 
(Висгупзкі.і,  Уіеппе.  Шіуєі^ііє)  —  адрес  дому  пропишу  уже 
з  Відня,  на  всякий  случай  получити  его  мож  у  „Аивкішйй- 
Вигеаи  (Іег  Роїіхеі  -  Вігесііоп,  Зіайі,  Реіегзріаіг"). 

9.  с.  м.  буду  уже  у  Відні ;  по  дорозі  поступаю  тільки 
с  перону  до  Перемишля  и  Решова,  —  Львів  лишаю  собі  на 
пізніще. 

До  вптаня  у  Відні  ! 

Ваиі 

Бучинський 

Р.  8. 
До  Львова  іде  Желехівський    С.   с.  м,    —    розглянесь    віії 
добре  в  редакциі  и   „Просвіті"    и  писатиме    Вам  и  мині    після 
еего.     Він  и  перешле  Вам  з  відтам    по    примірнику.     „Літерат. 
зборника",   ,,Учителя''  и   „Ластівки"^). 


^)  Михайлом.  2}  Далі  переч.  „На  біду  за(був)".  ^)  Далї  аереч. 
„епвтав". 

*)  На  другій  картці  еего  листа  є  виписки  Др— ва  з  Кота 
Апііса  (іі  Р.  Каг(ііпі,  есі.  4.  гот.  сіі  Апі.  №ЬЬу,  1818,  1.  П.  356  (Вві 
Рого  Тга]'апо)  і  358  (8  рої  і  а  СЬгізІі)  а  далі  таке: 

Вг.  Хиоуо.  і  9.  ійет  Мизео  СЬіагапопІі  47.  127.  1  Уіз- 
сопіі  І  Егазто  Р  і  зі  о  1с  з  і  IV,  .5,  6  —  |  №ЬЬу.  П  т  |  Ріаіпег 
еіс.  ВезсЬгеіЬип^. 


181 

Мел.  Бучинський  до  М.  Драгоманова. 

Відень   9.  Ноября  1873. 
Високоповажні  Михайле  Петровичу! 

Тільки  прйіхавгая  сегодня  до  світа  до  Відня,  зараз  долу- 
чив на  университеті  Ваш  лист  з  1.  Ноября,  а  у  ній  звістку, 
що  сестра  Ваша  вже  від  двох  день  може  у  Відні.  8іап1е  рейе 
кинувсь  ио  всіх  готелях  круг  Нбіеі,  Каїіонаі,  відпитувати,  пе- 
реглянув журнали,  звідався  у  центральнім  бю,)і,  —  не  ма,  ка- 
жуть, п  не  булб !  Гадаю  ж  теперь,  що  Ви  таки  получилн  мій 
лист  з  2.  с.  м,  перед  виіздом  сестри,  ще  неперестану  надіятись, 
що  таки  познакомлюсь(,)  проведу  по  нашій  столиці  и  безпечно 
виправлю  в  далшу  дорогу.  В  Ноіеі  Nаиопа1  (ТаЬогзІгаззе)  я 
лишив  лист  з  моєю  адресою,  котору  и  Вам  прописую:  АУіеп. 
Ьапсізігайзе.  СІагіпег^аззе  19,  2  81іе§е.  З  Зіоск.  28  Тіїйг^).  Дома 
увесь  день,  крім  12 — З  с  полудня. 

На  университеті  незастав  я  ні  брошур  ні  листу,  про  ко- 
торі  була  мова.  „Правда"  вийшла  вчера  мабуть;  припізнилася 
через  те,  що  бракло  рук;  тепер  має  редакция  Б.  Пюрка,  дуже 
пильного  чоловіка^). 

До  відпису  довшого 

Ваш 

Бучинський 

М.  Драгоманів  до  Мєуі.  Бучинського. 

(Рукою    Бучинського:     „Одержав     12.    Листо- 
пада 1872". 

Флоренція.  6  Ноября  1872. 
Ьші§"  Агпо  Ассіазоіі,   12,  2Р. 

Днів  з  чотири  послав  до  Вас  листок  тільки  сестри  раци, 
а  тепер  треба  вже  одппсати  Вам  більш  толково^)  одвіт  на  Ваши 
піеьма  од  14  0кг.  и  23  го,  —  внсокоповажний  Мелитоне  Оси- 
повичу. Адресую  усе  у  Відень,  бо  поняв  з  Ваших  слов,  що  бу- 
дете там  першу  половину  Ноября.  — 


*)  Адреса  ся  підчеркнена  Др — вим. 

2)  Сіива  від  ^припізнилася"  підчеркнені  Др — вим. 

')  Далї  переч,  „про". 


182 

Теоретичного  спору  з  Вами  про  патріотизм  і  гуманизм  вести 
тепер  не  буду,  —  бо,  як  бачу  і  як  знав  і  на  перед,  між  наии 
різниця  тілько  вг  терминах.  Але  ця  річь  заслужувала  б  подріб- 
ного  розбору  у  прикладі  до  наших  наці<-нальнііх'ь  діл,  —  бо 
мало  того,  щоб  служити  „чоловікам  у  СЕОму  краю*  під  яким  би 
то  назвом.  —  патріотизму,  чі  гуианизму,  а  важно,  щоб  стати 
на  таку  тверду  теоретичну  основу,  щоб  ніколи  не  сбпватись^ 
з  дороги.  Ог  назвати  роботу  на  пользу  людям  и  землякам  гума- 
низм —  значить  стати  на  таку  основу,  —  а  патріотизм,  націо- 
нализм  легко  зводигця  на  неторишність,  традиціональ- 
ність  и  т.  д.,  бо  родина  и  народ  зложився  під  разними  впли- 
вами, т.  є.  и  такими,  которі  треб(а)б  і  покинути  після  критики 
під  зглядом  науки  і  розуму.  —  Коли  б  була  у  мене  віра,  що- 
праця  дурно  не  пропаде,  я  би  виготовив  статтю  про  ці  во- 
проси  з  прикладом  до  Россіи  п  Украйни,  при  чому  навів  бн 
(завше  з  фактичними  примірами)  на  питанне  про  відноеину  те- 
перешняго  украй нофильетва  у  Росеіп  до  россійськоі  ліберальноі 
партій,  або  як  вона  звалась  колись  „западническою",  „космопо^ 
іитичною",  „гуманпстами",  „нигилнстаии",  позитивпстами  п  т. 
д.,  —  и  до  московсько- патріотичноі.  Думаю,  що  пора  вже 
давно  перетрясти^)  украйнофильство  п  одібрать  у  їоиу  іуманис- 
тичну  и  народно- демократичну  струю  од  національно  -  традн- 
ціональноі,  старовірноі,  котора  є  і  у  нас,  як  в  усяких  краях 
і  народах.  Як  Ви  думаєте,  —  чі  стоіть  того  діло  і  чі  не  буду 
лишень  я  виломлювать  одчинені  двері.  Коли  стоіть,  то  я  за- 
чеплю і  цю  річь  у  тій  будучій  брошюрі,  котору  я,  утративши 
надію  на  „ Правду "(.)  зачав  потроху  виготовлювать  і  которій 
дам  имя:  „Письма  кіевгького  украйнофила  до  галицькою  наро- 
довця", те  б  то  мене  до  Вас.  Тут  я  фактично  переберу  уві 
боки  украйнофильского  діла  критичним  поглядом.  Як  виготую 
брошюру,  то  видам  од  себе  у  Відні,  або  у  Львові.  — 

Л  на  Правду  усе  одно  надію  стратив,  —  чі  моя  правда, 
чи  Ваша  у  об'ьясненію  причин,  по  чому  не  печатають  мові 
статті.  Усе  рівно,  —  идею  об  критичному  переборі  наших  дід 
братською^)  і  одкритою  полемикою  у  Правді,  треба  кинути.  Б& 
„лінь",  про  котру  Ви  кажете,  плохий  помічник  критиці.  Та 
таки  і  мертвяковина  „Правди"  нудить  мене  дуже.  Ви,  як  бачу, 
не  довольні  на  Уегіановича  за  іого  політичні  статті,  —  которі 
•правди  не  без  недостатків,  —  а  Ви  як  чоловік  знакомий  з  ділом 


')  Далі  аереч.  „тра-".  ^)  В  оріг,  „братьскою". 


18а 

біизько(.)  тим  більш  можете  їх  знайти  у  Устіановича.  А  для 
мене  ці  статті  тільки  і  єсть  одно  жаве,  —  окрім  Сакуна  (зна- 
чить, для  того,  щоб  було  ЖИВЕМ  у  моіх  очах  не  треба,  щоб 
було  неареміняо  сіогочасне),  —  що  напечатала  „Правда".  Ну, 
скажить  ради  бога,  на  якого  біса  нам  оці  Бельцазари  ?  Що  за 
мертва  манера  у  нсторіи^)  про  холеру,  чі  добавля  що  небудь 
(окрім  слов)  до  пісні  про  Бондарівну^)  драма  Заревича?  На 
повість^)  Шашкевпча  і  драму  Заревича  я  дивлюсь  як  на  на- 
чало кінця  тії  літератури,  що  возилась  з  Конюшими  і  Князьями 
Львами  і  з  ціого  погляду  радий,  що  усе  таки  за  анекдоти  з  на- 
родніого  биту  і  за  пісні  берутця.  Але  дивлючись  на  ці  писання 
поглядом  критики  літературне!,  маючеі  перед  очам(и)  твори  но- 
вих европейских  (і  россійских)  писателів,  що  малюють  людей, 
як  вони  єсть,  повно,  з  тілом  і  душею,  —  обширним  аналізом 
психологичним,  —  скажу,  що  так  писати,  як  Ш.  и  3.  хіба  70 
год  назад  було  можна,  а  не  тепер  після  Диккенса,  Гоголя,  Баль- 
зака,  Шартріана,  Тургенева,  Шііильгагена.  Великий  печаль  зро- 
била мені  и  фрашка(?^)  Федьковіїча.  Що  у  чоловіка  був  та- 
лант, —  про  це  й  говорити  нічого,  —  але  що  він  не  попав 
зразу  у  мертвяки(,)  як  який  небудь  Дідицький,  ціому  винен, 
як  бачу  тепер,  не  стільки  талант  іого,  скільки  салдатство,  що 
держало  іого  далеко  од  книжників  і  фариееів.  Що  він  випи- 
сався, —  що  нових  віршей  путних  од  іого  ждатп  нічого,  — 
це  було  видно  вже  з  того,  що  він  писав  у  остатні  часи^)  — 
коли  він,  не  роззиваючйсь  дальш,  ще  укріпився  у  мислі,  що 
він  великий  поет.  Але  можно  було  надіятись  на  Федьковича. 
яко  на  переводчика.  Після  ж  іого  фрашки.  що  напечатана 
у  Правді,  треба,  мабуть,  махнуть  рукою  и  на  цю  надію.  Я 
завше  думав,  що  нашому  народові  Шекспир  дуже  подобався  б : 
віком  стоить  він  ще  не  далеко  од  народного  погляду,  однако 
умом  и  талантом  зачіпа  глубину  душі  чоловічої,  —  а  як  і  наші 
народні  пісні  богаті  психологичним  анализом,  то  тут  то 
і  можно  було  надіятись,  що  Шекспир  може  дійти  до  самої 
простоі  душі.  Тільки  треба  вибрати  з  Ш.  такі  твори  як  Ромео. 
Лир,  Гамлет,  Макбет,  Ричард  III,  —  на  ціому  пожалуй  для 
нас  можна  и  остановитись,  —  и  перевести  їх,  а  не  калічить 
аереробкою,  перевести  самим  простим  язиком    і    так  приблизить 

^)  Зразу  було  „мертвий  присон(?)  у  перед(ачі?)".  '^)  Далі  пе- 
реч, „та  драма".  *)  Зразу  було  „ці  послідні".  ^)  ІІзтане  Др  -  ва. 
^)  Далі,  після  первісної  точки,  було  „Але". 


184 

до  народа.  а  не,  кажу  впьять,  покалічить.  А  Федьковнч  узяв 
на  перший  разг  „Як  пурявих  уговкують",  цю  апотеозу  падки, 
которую  і  у  народа  нашого  хіба  у  поганих  казках  Мсжна  устрі- 
тигь,  —  та  й  ту  облупив  так,  піо,  все  равно  Гуцулія  не  стала, 
тілько  Шекспир  згубився.  Після  ціого  ще  сумніще  було  мені  прочи- 
тати од  Вас,  пцо  і  Макбет  перероблений,  а  не  переведений.  А  дПра- 
вда"  усе  хвалить !  Те  ж  буде  і  з  Кальдероном.  Ви  пишете,  що  Ф.  вна 
іісііанський  язик,  німецький  він  зна  тим  паче,  —  значить  міг 
би  де  небудь  набратись  литературного  образованія.  Де  ж  він 
чув,  або  бачив,  щоб  у  XIX  в.  Шексппра  перероблювали,  а  не 
переводилп?  А  коли  віз  не  чув  про  те,  які  тепер  панують  на 
образованному  світові  литературні  пдеі,  —  то  як  таки  не  нау- 
чать іого  ті  доктори,  що  сидять  у  редакція   „Правди". 

Часто  я  думав  про  то.  од  чого  у  „Правді''  так  мало  жи- 
вого матерьял}',  од  чого  од  неі  так  оддає  старосвітцьтвоиг.  Кав- 
роцький  іще  перед  началом  „Правди"  писав  мені,  щоб  я  не 
міряв  галицьких  діл  літературних  европейскою  міркою,  (Якою  ж 
мені  мірять?)  —  що  сил  литературних  мало.  Я  собі  подумав, 
що  лучші  сили  теперя  запяті  справою  учебників,  —  і  з  біль- 
шим покоєм  ждав,  поки  ім  найдетця  час  звернути  увагу  на 
журнали,  тільки  думав  усе  таки :  не  вже  у  них  на  критику  не 
стає  часу,  коли  не  стає  па  роботу,  —  та  на  критику  смілу,  на- 
укову, прикладаючи  именно  європейську  мірку  і  до  наукових 
і  до  литер.  і  до  політичних  справ  своіх.  А  у  великий  страх 
повергли  мене  Ваши  слова,  що  треба  як  небудь  а  піддер- 
жувати сизифову  роботу  „народно-украинского"  журналу,  аби 
не  ст(р^атити  В  є  с  її  1 8  к  о  п  1  і  а  и  є  І,  а  Г  у  (слово,  про  котре 
пише  мені  і  Желиховекий).  Так  може  тим  і  мизеїяя  и  старо- 
світчина  „Правди"  и  сама  „лінь"  обгясняютця.  — ^)  що  для 
Нес1іІ8коп1іоішеиіІ"у  досить,  аби  як  небудь  да  ішов  журнал. 
Грішний  чоловік,  —  я  РіЄСІі1зкопІіпиеІа1  у  мідяний  шеляг  не 
ціню  і  згожуюсь  з  Бйсмарком,  що  1а  ґогзе  ргіте  1е  (Згоіі,  — 
тілько  по  моєму  розумне  право  наживе  собі  силу,  коли  воно 
сіі|)авди  розумне  і  розумно  робитиме^).  Сіабому  не  про  прокіа- 
маціі  прав  думати,  —  а  про  те,  як  укріпити  себе:  узнай  добре 
евоі  обставини,  зваж  своі  сили,  чужі,  найди  дорогу,  на  котрій 
тебе  ніхто  н*^  спинить,  —  тай  працюй,  тілько  вже  не  для  того, 
щоб  право  своє  виголосити,  а  для  того,  щоб  плод  видимий  по- 
лучити,  силу  свою  підбільшати.  А  з  самим  КесЬїкопііішеШ'ом 

*)  Далі  переч,   „чим".   '^)  В  оріґ.   „робптеліе". 


185 

можно  зостатись  як  жиди  з  правом  на  Іерусалпм,  або  ще  як 
Донкнхот  з  млинами.  її  не  утіха,  це  не  оправданнє,  що  Вн 
кажете :  коли  не  здоліли,  —  то  усе  таки  добру  волю  пока- 
зали. Пекло  виложено,  кажуть,  добрими  волями,  —  і  усякий 
винен,  кто  у  наші  доби  не  здолів,  а  дав  себе  обійти  і  осі- 
дзати.  А  для  того,  щ^б  здоліти  —  перше  діло^):  критика 
і  ,,европейска  мірка"  по  переду  повернута  на  себе  самих.  Колись 
Пушкпн,  звернувши  на  чисту  естетику,  обидив  уі!ю  передову 
Россію  словами:  „тьмн-;  жадкихг  пегинь  нам'ь  дороже  нась 
возвншаюш,ій  обманг",  —  н  це  по  моєму  формула  того  стано- 
вища, у  котороиу  стоять  украіискп  патріоти^  особливо  у  Вас. 
Щоб  не^)  пропасти  з  цими*)  „благородними  мечтами  і  обма- 
нами", —  по  которнм:  усі,  хто  не  з  нами  -^  дурні,  деспоти, 
чорти,  —  а  ми  ангели^^,  (хто  писне  виршечку,  мазне  образок, 
напише  пісеньку  —  усе  геній)  которі  коли  не  панують  у  світі, 
то  тільки  через  свою  святість,  —  треба  повернути  цю  фразу 
Пушкина  так,  що  сама  маленька,  сама  гірка  истпна  дорозче  са- 
мого солодкого,  самого  грандіозного  обману.  Везігиат'еі 
аесИПсаЬо  —  ось  що  мусить  бути  девизом  журналу  як 
„Правда*,  и  коли  б  вона  за  5  год  хоть  перву  половину  ви- 
повнила і  тоді  б  була  велика  її  заслуга.  Я  думаю,  що  Устіа- 
нович  по  части  политпки  усе  таки  добре  робить,  що  днржитця 
критичного  погляду,  —  тільки  усе  таки  мало.  А  що  до  лите- 
ратури,  то  коли  б  у  Правді  не  явилось  ні  одного  твора,  а  тільки 
критично  було  заявлено,  чого  тепер  требувати  од  поетів  і  бел- 
летристів,  —  то  й  то  булоб  велике  діло,  критика  та  книги  для 
школь  и  народу  —  цих  двох  діл  на  5  літ  буде  досить  для 
^ас.  Але  переого  не  ма,  про  гимназичні  учвбникн  Ваші  я  не 
знаю,  окрім  тільки  про  Христоматіи,  що  Ви  мені  прислали 
і  із  коіх  найбільш  оброблену  Ви  самп  теїер  не  хвалите  (я^) 
у  ній  не  бачу  і  сліду  критики  літературної).  „Зорі**  те  ж 
шкандибали^].  А  тепер  зовсім  стануть  (Не  колядками  ж  справди 
годувати  народ)  З  збірів  „Січі"  видавати  книги  для  народу 
щось  нічого  не  ВИЙШЛО:  а  чудно!  хіба  трудно  вибрати  хоть 
з  німецькоі,  англійскоі®)  і  фр — і  педагогичноі    і  популярноі  лі- 


^)  Далі  переч,  „евроией".  ^)  Легіон,  тьма.  (М.  Др.)  ^)  Далі  пе- 
реч. „ио[іаст(е)".  *)  В  оріґ.  ,цчуіиіуін".  ^)  Далі  переч.:  „которі 
тілько  через  свою  святость  не".  ^)  В  оріґ.  „хвалага".  ')  бо  дуже 
мало  давало  реального  елеліенгу;  философія  їх  теж  не  хитра,  почгн 
обпчва  попівска.  (М.  Др.)  *)  Далі  переч,  „або". 


186 

тератури  книжки  для  переводу  і  компиляціи.  Не  вже  ж  відрнь-- 
сніи  молодіжі  не  звісні  книги  Маее,  Берна,  Смайльза,  Майна 
Рида,  ціла  масса  книжокг.  виданнихг  у  Лейпцигу  Вебером  під 
заголовком  Іііийігігіе  КаІесЬізтеп,  серія,  кото|)у  печага  у  Лон- 
доні Магазин  МасктіИап'а  (А  пе\у  9ЄПЄ8  оГзсіепсе  ргітегз 
1'оґ  еіетепіагу  8с1іооІ8),  у  которій  працюють  таки  люде,  як 
Гекспі,  Россое,  Сгюарг,  Фриманн  і  т.  д.  Хіба  багато  б  праці 
було  перевести  10 — 12  книжок,  которі  б  стали  енциклопедією^ 
науки  і  розумного  світогляду  на  селянина.  — 

Спасибі  Вамь  дуже  за  присилку  журналів  Наумовича.  Дуже^ 
жалію,  что  аккуратность  Стасюлевича  (ред.  В.  Евр.),  которий 
боитця  переносить  статті  з  года  у  год,  заставила  мене  поторо- 
питись  одсилкою  статті  про  Галиччпну  у  Петербург,  так  що 
тепер  я  мушу  посилать  добавку  про  Наумовича.  Вам  скажу,  що 
тепер  я  бачу(.)  що  один  чоловік,  Наумович,  для  народноі  літе- 
ратури робить  більш,  ніж  уся^)  „Просвіта",  —  про  Січ  і  ка- 
зати нічого.  Окрім  енергій  у  Н.^)  видно  скрізь  не  малий  та- 
лант популяризацій  і  агітацііі  Тим  л:альче,  що  „философія* 
іого  така  старосвітцька  і  попівська.  У  нас  будуть  дуже  смі- 
ятись ій,  а  особливо  тим  райским  краскам,  которими  він  малює 
Россію,  оеобенно  Великороссію.  Бідний  !  не  вже  він  не  зна, 
що  більшність  народу  у  Великорусі  і  Білорусі  живе  у  курник 
хатах,  (которі  я  навіть  доси  бачив  тільки  у  вікно  вагону,  як 
їхав  у  Петербург)  Спасибі  теж  за  одзив  про  другі  журнали,, 
дуже  характерний.  Жду  од  Желіховського  досплки  других. 

Про  бюст  Шевченка,  уви !  —  був  преждевременний  говір. 
Той  великий  бюст,  що  зробив  3.  для  йв.  Білозерского  (без'Ь 
шапки)  буде^)  і  на  Віденьскій  виставці,  але*)  він  великий  і  для 
мілочноі  продажі  не  вигоцний.  Той  же  у  ^4'  Щ*^  налякав  Вас 
шапкою(.)  уже  пропав.  Я  написав  у  Правду  звістку  після  того^ 
як  уже  3.  порішив  итти  до  форматора  і  веліти  на  завтра  фор- 
мовати.  А  далі  як  зачав  ще  поправляти  (у  глині),  —  гоня- 
ючись  за  техник<  ю,  то  спортив  зовсім,  —  так  що  як  покликав 
мене  перед  виіздом  з  Флор.,  то  бюст  був  у  горні  лучше  виро- 
блений, але  жизні  не  мав  вже,  та  й  був  дуже  у  горні.  Треба 
було  який  день  роботи  і  напливу  творчества.  А  З — лі  треба 
було  після  завтрюго    іхати    у    Петербург.     Я  і  сказав,    що  так 


^)    Далї  переч.  вСіч-ь".     *)    Далі  переч,    „ба*.     ^)    Далї  иереч. 
„на".  *)  Далі  переч,   „той". 


18Т 

формовати  тепер  не  можна,  —  і  порішили,  що  виліпить  но- 
вий у  Петербурзі,  що  мав  своі  вигоди  по  части  продажі  у  Роесіи, 
Коли  б  знати  усе  таки  навірно,  чі  багато  найдетця  охотнпків 
на  бюст  у  Вас. 

На  сей  раз  буде.  Жалко  мені  дуже,  що  не  побачусь ^)  те- 
пер з  Вами  у  Відні.  Діла  багато,  та  й  жінки  не  можна  ки- 
нути. Коли  б  справди  Вам  налетіти  сюди,  —  побалакали  б  під 
небом  голубим. 

Стискаю  Вас. 

Ваш 

М.  Драгоманов. 

Поможіть  моій  сестрі  у  Відні,  —  тільки  часу  не  тратьте, 
коли  Вам  ніколи.  — 

Руссов  пише  мені,  що  Костомаров  переппсуетця  з  братама 
Шевченка,  щоб  процесі'ом  отняти  неправдою  захвачене  право 
книгаря  Яисенкова,  що  у  1844  р.  купив  у  Шевченка  за  50 
рублів  право  на  видання  Кобзаря,  а  тепер  претендує,  що  іому 
принадлежить  і  все  написане  Ш.  до  і  послі  видання  1844  р. 
Через  претензій  Л.  виданнє  Кожанчикова  Ш.  1867  стало  рід- 
костю,  за  котору  беруть  часом  по  15—25  рублів.  Костом.  і  наші- 
думають  видать  нове  виданне  Кобзаря  у  Києві  з  біографією.  — 

А  що  „Правда"  за  Октябрь!  Що  чути  про  Куліша?  Не- 
чуя?  Чі  иолучЕли  Ви  з  редакц,іі  В.  Евр.  оттиски  моеі  статті. —~ 

М.  Драгоманів  до  Мел.  Бучинського. 

(Рукою  Бучинського:   „Одержав  12.  Падолиста  1872~ 

Флор.  10  Ноября  1872. 
Ь.  Агпо  Ассіаіоіі   12,  2Р. 

Тільки  що  получив  пісьмо  од  мужа  сестри  моєі,  котора  ви- 
їхала  учора  у  Відень.  —  Він  пише  між  инчим,  що  сестра 
знайде  у  Відні  на  почті  од  їого  лист  з  заказами  и  поруче- 
ніями.  Боюсь,  що  сестра,  по  скитизму,  не  догадаетея  запитати 
собі  пісьма  на  почті  і  не  получить.  Того  ради  пишу  до  Вас: 
скажіть  ій  об  тім.    — 

Зараз  получив  письмо  і  од  Забели.  Пише,  що  буде  ліпити 
бюст  Ш.,    як  дадуть  студію  у  Академіі    (обіщали    через  кідьк*^ 


^)  Далі  переч,   „сей"  (раз?) 


188 

день).  Він  познакомивсь  є  Костомаровим,  —  которий  може  бути 
судею  наечотт,  бюста.  — 

Ваш 

М.  Драгоманов. 

Сестрі  скажіть,  шчоб  чаю  висіала  з  Кіева  3^)  ф.  по  2  р.  — 

ІУІел.  Бучинський  до  М.  Драгоманова"^). 

(Зазначено  рукою  Д])  — ва:   „24  Ноябр   1872'*). 

Незабуду  Вам,  дорогі  Михайле  Петровичу,  що  познакомпли 
мене  з  Вашою  сеетрою^^;  —  и  не  стямивсь  я,  як  пролетіла 
вона  як  зоря  перед  моіии  очима*}!  Бігцем  облетіли  ми  город, 
магазини,  галерпі,  балет  и  оперу,  —  як  же  ж  непогода  на- 
стала и  вона  занедужала  трохи ^),    то®)  и  сиділи  ми  у  затишній 

^)  Зразу  було  написано  „2".  ^)  Сего  листа  в  аж  дві  чорнові  — 
(обі  писані  чорнилом),  менша  й  більша.  Меншу  вважаю  за  першу,  — 
і-  варіянтп  з  о  >ох  даю  иооіч  себе.  (Кілько  знаків  заиптаня,  тілько 
слів  годі  було  відчпгатп).  ';  В  1  чорновій  написано  далі  так  :  „що  и  сам 
не  знаю  коли  пролетіла  передомною  як  зоря.  (Переч.  „А  облічу,  та- 
ки ж  була  8  день.  Що  ж,  мабуть  не  добра  на(...)  Бігцелі  оглянули 
город,  виставки  образів  и  театри,  п  аіагазинн  Пішло  8  день  як  ви- 
стрілив у  миг,  оббігли  магазини").  Оолетіли  ми  город,  виставки 
образів  п  театри,  балет  п  оперу,  (оереч.  „а  що  найкраще  переба- 
лакали який  вечер,  читаючи")  якже  ж  непогода  і  т.  д.  У  II  чор- 
новій після  слова  „сестрою"  перечеркнено  „пролетіла  вона  перед 
моіі>іи  очима".  *)  В  II  чорновій:  „перед  моїми  очиаіа  як  зоря".  ^) 
В  І  чорн.  „трохи  занедужала",  в  П  „занедужала  трошки".  ^)  В  І 
чорн.  далі  написано:  ^красч'^  як  в  гучній  забаві  интимао  сиділи 
ми  в  затишній  хаті,  та  читали  пісень  и  казки,  то  поезиі  ніаіецькі, 
(аереч.  „  ?  адноі  пнтім  ")  дивуючись,  та  розкладали  мозаіки, 
коралі  и  гранати,  коли  се  зробилось  8  день  и  сестра  Ваша  хоть 
наче  не  скучала  схопилась  и  виіхала.  Найгірш  мене  вкололо  що 
не  схотіла  пріїтів  тількоі  дороги  взяти  моі  шоїш,  що  даремнісенько 
лежать  у  мене,  (аереч.  „оце  ж  ?  ?  бувши")  після  (переч,  „со- 
вершенноі  згоди  трохі")  найкращоі  згоди  (далі  серед  картки  без 
аазначеея,  куди  воно  належить)  Після  найкращої  згоди  и  умови 
переказати  Ро'^инзона  з  одноі  стор(}Ни,  а  переложити  наші  „думи 
на  німецький,  а  сербські  на  наш  язик,  з  лругоі  сторони  ми  посва- 
рились на  самім  відізді,  бо  сестра  Ваша  ніяк  не  хотіла  взяти  моі 
шопи,  протів  тількоі  дороги  и  в  таке  время  люте  (далі  знов 
у  тексті  :  посваритись  на  відізді  (переч.  »  ?  ")  моі 
шопп  остались  в  портира,  а  вона  легко  одягнута  пустилась  на 
люте  время,  прийшлось,  баярдовій  славі  тяжко  підупасти  !  За  ту 
сваволю  (зразу  було  :   „те  дитинство")  впевнив  я  іі,    що  ій  буря  від 


18» 

кімнаті,  краще  гучноі  забави ^^^  та  читали  нар.^)  пісні,  та  роз- 
казували казок^},  то  розкладали  всілякі*)  мозаіки,  коралі  и  гра- 
нати^), то  знов  читали  сенгяменталні  вірші  „В^Иу  РаоИ",  ди- 
вуючись, —  коли  минуло  8  день,  як  Іисійа  іпіегуаііа  у  мене, 
и  сестра  Ваша,  хоть  наче  и  не  скучала,  разом  схопилась  п  ви- 
іхала.  —  Найгірш  вкололо  мене^;,  що  після  найкращоі  згоди 
и  умови:  переказати  Робинзона,  з  одноі,  а  перевесіи'^)  думи  по 
ніиецьки*^),  з  другоі  сторони,  —  ми  посварилися  на  відізді  са- 
мім ®),  бо  ніяк  не  схотіла  вона  взяти  моі  шопи  на  дорогу,  та 
ще  в  таке  вреия  люте^^).  Прийшлось  баярдовій  славі  марно  про- 
падати ^^),  та  уже  Вас  проситиму,  за  ту  сваволю  іі  листом  на- 
казати, —  лишень^^)  не  дуже,  бо  головну  річ^^):  дітські  казки 
таки  покупила ^*). 

Попристану  на  цім  урядовім  рапорті,  бо  впасти  боюсь  у  де- 
клямацию,  а  з  відти  у  фразу,  а  тут  і  одвіт  на  лист  Ваш^^)^ 
що  вона  мині  доручила,  непокоіть  мою  совість,  именно^'^)  сором 


Вас  не  гнвне,    о  ноні  Вас  прошу,    Вашою    иовагою    (аереч  добре  іі 
ех  саІЬейга  задекретувати")  теє  зробитп.  (Переч.     ?     ?     ) 

„Ласту    від    п.     Косача    зівсіаі    не  було".    Далі    йдуть    слова  : 
пОдвічаючп  на  лост  Ваш  з  6  с.  ні.  і   т.  д..    поміщені  нами  понизче. 

*)  В  чорн.  II  „краще  гучноі  забава,  у  затвшній  кімнаті".  *) 
В  чорн.  II  нема  „нар."  ^)  В  чорн.  II  далі  (переч,  „н  стали")  „до- 
вуючвсь  сентиментальній  поезії  німецькій,  то  розкладали"  і  т.  д. 
*)  В  чорновій  II  нема  слова  „всілякі".  ^)  В  чорн.  II  далі :  „а  коли 
(переч,  „зробилось  монуло  8  день")  минули  8  день  і  т.  д. 
'^)  В  чорн.  II  „мене  вкололо".  '')  В  чорн.  II  -переложоти'^. 
^)  В  чорн.  II  додано  „а  сербські  пісні  по  нашому".  ')  В  чорн, 
II  „на  самім  відізді".  ^°)  В  чорн.  II  „не  хотіла  вона  взяти  моі  шопо, 
(переч,  „в  тіль")  проіів  тількоі  дороги,  а  аіе  в  люте  время  І"  ^^ 
В  чорн.  II  переч,  „тяжко  підупасти  (переч,  „але  нехай  же  за  ту 
сваволю  хоть  Ва")  та  за  ту  ж  сваволю  Вас  прошу  іі  листом  на- 
казати". ^2)  В  чорн.  II  „лиш"  '^)  В  чорн.  II  далі  перечеркнено 
яРобвнзона".  ^*)  В  чорн.  II  далі  перечеркнено  :  „Тихих  8  день, 
наче  1іісі(3а  іпіегуаііа  заповнплнб  не  один  лпст  К)лпб  я  Фрази  не 
боявся  у  фразу  впасти").  На  сім  урядовім  рапорті  попристану,  по 
боюсь  у  деклямацию  (переч.  ,  ?  ")  а  а  відсн  у  Фразу  впасти''. 
'^^)  В  чорн.  II  „Ваш  лисі".  ^®)  В  чорн.  далі  „стид  над  ИесЬІзсопІі- 
ішНаІ  п  жаль  Федьковича  и  „Правди",  (переч,  „хоть  Бог  видить*! 
на  которих  об(о)рону  щось  доконче  мушу  видумати,  (переч,  „яксі 
галичанин  невідродний")  кажучи  по  галицько".  —  Тут  поміщавмо 
дальший  уступ  із  чорн.  І :  „Одвічаючи  на  лост  Ваш  с  6  с  м., 
суджу,  що  (переч,  дійсно")  конче  треба  б  написати  про  націоналізм 
с  прикладом  до  відносин  украіноФилства  до  росс.  лібер.  партиі  : 
за  него  рватись  буде  всякий,  хто  (переч.  „  ?  ")  думає,  а  таких 
иайдеся  о  в  нас  громадка.     Тільки  боюсь,    чи  надто    остро  не  схо- 


190 

за  для  „КесІі1зсопІі(п)иіШі-'  її  жалі  над  Федьковичом  н  „Прав- 
дою", на  котрих  обирину  щось  доконче  видумати  мушу,  (кажучи 
по  галицькп). 

„Правда"  усе  ще*)  (за  Октобер)  не  вийшла,  як  и  споді- 
ватись ія  ж  було^)  після  вістей^)  о  непорядках  у  Львові,  ко- 
торі*)  Жвлехівський  привіз  мині  ще^)  до  Станіслава.  Нема  чо- 
ловіка статочного^)  и  рутпновавого,  ото  и  без  технічного  про- 
воду утикає  хід  діла,  —  а  борше,  смідостн  и  освіти  недостае 
людям  у  Львові  и  в  Галичині,  в  краю,  котороиу^^  ще  далеко  до 
сего^):  щоб  голови  стали  иідійнатися  по  над  уровень  уря- 
довоі  освіти,  додатною,  власною  працею  над  собою.  Сим 
ч)бясню  по  части  „неевропейську  мірку"  (Навр.)  для  „Правди", 
и  додам,  що  вона,  в  першій  лініі  журнал  дл^  Галичини^), 
стійніс;ть,  хоть  малу,  вже  тогді  мати  може,  коли  вірна  буде  де- 
мократичним началам  и  нашій    мові,    дарма,    що  для  літератур- 

чнте  ви  протівставитв  (переч,  поступовість  до")  традациональність 
до  поступовости,  (переч,  „ясно,  доко  настане  топ  поем")  напкращеб 
(переч.  „  ?  ")  вго  авализувати  его  вперед  п  з  окрема,  щоб  не 
відсудптп  сей  поем  чисто,  а  ирнсудитв  ему  своє  п  почетне  місце 
в  его  границях  (переч.  „(Брошуров)"  Ластів  кпівського  українофіла 
з  віноіих  причин  виглядати  буду  пірячо,  бо  читаюча  отак  и  тепер 
те,  що  пишете  мині  про  „[Іранду"(,)  европ.  міру,  (переч.  „КесЬІз- 
сопіі"  Федькивича  п  Иезіїїйсопііпиііаі  я  проковтаю  як  той  ?  гірку 
страву,  ?  ?  нічого  все  гірко  (переч.  ?  ?  )  смакує,  єдино  тому, 
що  Конечно,  многе  ?  у  місті  осталось  тільки  у  ?  и  необходимо  б 
було  нагодувати  ним  круг  широкий"  (на  обороті  картки  чорнова 
листу  М.  Бучинського  до  П.  Житецького,  писана  олпвцем), 

^)  В  чпрн.  II  „усе  таки".  ')  В  чорн.  II  „міг  я".  ^)  В  чорн.  II 
„розказу".  *)  В  чорн.  II  „які*.  ^)  В  чирн.  II  нема  „ще".  ®)  В  чорн. 
II  далі :  (переч,  „которин  би  вказавби")  п  рутинованого,  которнй 
(переч,  „'юказати  тількиби  він")  и  без  технічного  проводу  утикає 
хід  діла,  а  (переч,  „може  й  нема  досить")  борше  не  достає  освіти 
п  смілосте  лЕодям"  і  т.  д.  ')  в  чорн.  II  (ііереч.  „в  которім  и  не  слі- 
дно").  ®)  в  чорн.  II  „того,  щоб  голови  сгали  підопматися  додатною 
власною  працею  над  собою  (понад  уоовень  урядової  освіти)  (переч. 
„Словом,  сумно  у  нас  Доки  ж  зна-  (далі  відлетів  кінець  і  ще  одно 
слово),  чи  критику  чи  ?  некролоу  „Правді  писати  Доки  ж  тим(?)] 
обясню  по  части  неевропейську  міру  (.іереч.  „(вираз  трохи  смішний, 
бо  нема  иівновагп  Е^р01IІ  Галичина  не  дер>кить  й  держати  не 
буде"^]  Навр.  для  , Правди",  додам,  що  „Правда"  в  першій  лінії 
і  т.  д.  ^)  В  чорн.  II  далі  :  (переч,  „у  неі  сяку  таку")  стійніоть  по- 
чаетну  вже  тоді  мати  може,  коли  вірна  вона  демократичному 
програму  політичному,  п  мові,  дарма  що  для  літературного  роз- 
вою  досі  нічого  не  зробила.  Вповаю,  що  нехай  бв"  і  т.  д. 


191 

ного  розвою  досі  нічий  не  заеяужидаеь.  На  сим  вповаю  я,  що 
нехай  би  тільки  хоть  відгризаюче  (відгризаючи)  давне,  а  хоть 
граючись  в  чисті  переливки  любовних  віршів,  иатриотичних*) 
юсклицаній  и  крівавих  та  алющих  Белзацарів,  „Правда*  за- 
ставилаб  люней^)  в  свій  час  до  острого  мисленя  и  праці*)  на 
вздогін,  ЛЮ1ИЙ  зібралаби  и  виховала,  бо  стадия,  на  которій 
втоіяо^)  в  Галичині  (враз  с  консортами  по  долі  ріжних  барв, 
нотішаючи  ь  сим  по  галвцьки)  також  первісна  и  зарідкова**) ! 
Оже  не  Покину  ще  надіі  ні  у  „Правду*,  ніж  у  Федьковича, — 
хоч  ніколи  не  забуду*)  ему  того  по'<і(фища^),  що  зробив  він 
у  своїй  „Фрашді"  з  звичаів  народу^),  пояорища,  прв  которім 
€го  дотеперішних  19  чортів,  туеанів(?***)  е1  С-о  „по  части 
8  Заставноі,  по  части  з  Д'рошовець"  —  дійсна  фрашка"  ще 
ж  грациозна****)!  По  всякому  людському  облічанню  не  похибно 
іічу,  шо  така  доза  ичпертиненці(ї)  нашого  титана  таки  доведе 
Влад.  Ганкевича*****)  и  прочих  до  того,  що  покинуть  уже  раз 
«му  дворити,  а  може  й  сам  дикун   налякаєся  евоеі  дичі,    иочй- 


^)  В  чоон  И  далі:  „пудлостей  и  злющах  та  крівавих  Белза- 
царв  (переч,  „хап  ба  через  у  пару  „Правда"  стала")  ^)  В  чора.  П 
..заставилаб  в  свій  час  людей  до  іивслевя".  ^)  В  чорн.  П  далї : 
„така  ж  сервісна  п  чарідкпва.  За  свм  (аереч.  «буду  даже")  не  по- 
кину ще  надіі  у  Федьковича,  хоч"  і  т.  д.  *;  В  чорн.  П  „не  про- 
стив 6ь".  ^)  В  чорн.  II  (переч,  „сміховища".  ®)  В  чорн.  П  зам.  „на- 
роду" написано  „нарідчах"  (переч,  „з  обходу  весільного")  позо- 
рища, що  пра  нім  его  дотеперішних  І9  чортів,  раїшенап  о  казюк 
и  тусаиі^(■?)  по  части  з  Дорошовець,  по  части  з  Заставноі  вндаются 
ще  урацвонно.  Вадіюся  така  доза  иіииертиненцоі  таки  доведе  В.  Ган- 
кевича  у  Львові  до  того,  що  покинуть  дворити  и  лиш  дворити  еесну 
титану  (переч,  „оттоді")  кола  сам  Федьковвч  не  прокинеся  (переч. 
,?")  читаючи,  як  чую,  аіного  в  естетиці  и  историі.  (Переч. 
„Чи  почитує  те  ж  клясиків")  чи  п  в  клясиках,  —  не  знаїо.  „До- 
бута" він  переробив,  Макбета  „перевів"  и  (переч,  „чую")  маю  де- 
яку надію,  (переч,  „получиги")  що  перешлють  до  рецензій  обі  сі 
(переч,  „цра")  праці  Заключаю,  що  Федьковач  чи  „Правда*  як 
(переч,  „можуть")  могла,  нехай  тільки  уходаться,  то  умелють  Д(- 
бре.  Дальш  одвічаючи"  і  т.  д. 

*)  Слова  „острого  мисленя  и  праці"  і  дальші  „людей  зібра- 
лаби и  виховала"  підчеркнені  Др — вим  і  дописано  з  боку  сего  ре- 
ченя  :  „Кола  настане,  —  як  програму  не  буде". 

**)  Слова  „первісна  і  зарідкова"  і  дальші  „ні  у  Федьковича,  — 
хоч  ніколи  не  забуду  ему  того  позорища",  підчеркнені  Др — вим. 

■•'**)  Питане  Бучпнського. 

***:;=>І  [ірохи  сих  слів  Др  — ів    поклав  з  боку  знак  „?". 

****"")  Слова  „Влад.  Ганкевича"  підчеркнені  Др  — вам. 


192 

туючи,  як  чую,  пнльно  в  естетиці  и  историі,  —  чи  в  класиках, 
а  нменно  в  новітній  словееностп,  —  питане  велике.  („Довбуша'' 
він  переробив,  Макбета  перевів*).  Маю  деяі^у  надію,  получитн 
обоє  зі  Львова  для  рецензпі).  —  Заключаю,  усе  ще  сподіюсь(,.) 
що  „Правда"  и  Федьковнч  пішли  б  добре,  хай  би  тільки  уй- 
шлися.  —  Одвічаючн  далш  на  пптаня  Ваші,  суджу,  що  конче 
требаб  изелідувати^)  „нацпоналпзм  с  прикладом  до  відносин 
украинофнлства  протів^)  роес.  ліберальноі  партиі,  —  за  него 
ухватвть^)  усякий,  що  думати  хоче,  а  таких  ще  и  (у)  Галичині 
найдеся  громаака.  Тільки  радив  би  я  не  надто  остро  протів- 
етавити  траднциопальність  до  поступовости**),  а  поставити  оба 
поеми  у  властиві  границі,  —  а  уже  „Листів  киівськ.  украйно- 
фвла  до  галицького"  с  иремногпх  причин  горячо  дожидат» 
буду,  —  готов  евентуально    улоссувати   іх   з  окрема,    яко  про- 


*)  В  чорн.  II  „написати  иро".  ^)  В  чорн.  II  „до".  ^)  В  чора.  II 
„хвататись  буде  всякоп,  (переч.  »що")  хто  думає,  а  таких  ще  й 
в  Галичині  нандеся  громадка.  Всіюсь  тільки,  щоб  не  надто  остро 
протівставилп  ви  традициональність  до  ііостуаовоети,  а  луччеб  ана- 
лізувати сі  поеми  з  окрема,  що  (б)  не  відсудити  ?  ,  а  просудити 
8(с)якому  своє  місце  в  єго  границях,  Листіз  К.  Укр,  з  многих  при- 
чин виглядати  буду  горячо,  бо  читаючи  и  тепер  оттак  те,  що  минї 
пишете  про  добру  волю  о  благородні  мечтаня  „Правди"  и  Федько- 
впча,  я  проковтую  наче  которийсь  пророк  гірку  страву,  по  которій 
(переч,  „вже";  немає  вже  нічого  гіркого,  —  одного  жалуючи,  що 
конечно  многе  уписане  у  листі  (листи?)  Ваші  досі,  осталось  тільки 
у  мене,  а  необходимо  ?  б  було  (переч,  „нагодувати")  обділити- 
ними  круг  широкий. 

Сестра  Ваша  розказала  мнні,  що  Ви  перед  около  2.  .місяцями 
оіслали  у  „[Іравду"  десяток  казок  нарідних,  а  па  чиі  руки?  Листу 
від  п.  Кісача  ьівсім  не  було  тутки.  „Правда"  друкуеся,  чую  (переч, 
„лиш")  в  500  прим.  Вюст  Забєли  на  разі  найшов  би  около  25  або- 
нентів в  Галичині.  Для  курнозностн  опише  Вам  Желехівський  сими 
днями  сходини  клюбу  (переч,  „депут")  посольського  у'Львові,  під 
проводом  Лаврівського  и  Ступницького,  (в)  которому  (переч,  я^уи") 
брали  участь  (переч.  ,він  и  д.")  яко  гості  Желехів.  и  другі,  ((^лова 
від  „Сестра  Ваша"  зачеркнені  з  боку  Бучинським  і  щось  написано, 
ще  й  підчеркнено,  та  годі  відчитати.  —  М.  II.)  (Переч.  „Сими  днями 
Ковальський  (совітнпк)  и  більшість  депутованох  зближувалася,  від- 
даючись німцеви.  з  (ие)нависти  протів  поляків,  поставивши  в  соймі  жа- 
дане. Наумович")  Що  до  Наумовича,  то  (переч,  „виражавсь  я  о  его 
енеруіі")  виражаємось  о  его  енер/іі  всі  тими  ж  що  Ви  словами,  — 
его  бачив  я"  і  т.  д. 

")  Слова  „Макбета  перевів"  підчеркнені  Др— впм. 

'^*)  Слова  від  „надто"   підчеркнені  Др — вим. 


193 

куратор  іп  гет  теат  чи  аііепат,  и  сподіюсь  без  деклямаций 
іі  екскляиаций,  бо  перечитуючи  те,  що  мпні  пишете  „про  добру 
волю"  „Правду"  еіс,  я  як  котор(и)йсь  пророк  проковтую  ту 
гірку  страву,  котору  споживши  робитея  солодко  и  добре.  Міг 
би  я  Вам  на  Станіслав  вислати  до  перезору  листи  Ваші,  бо 
пнакше,  конечно,  осталобся  з  них  много  у  мене  одного,  —  а  мо- 
жнаб  п  необходимо  обділити  тим  круг  широкий. 

Дальші  впданя  Наумовича  получати  будете  на  Станіслав 
у  Флоренцпю.  Що  до  него  самого,  то  вірити  мині  прошу,  ш;о 
про  его  енергню  виражаємось  усі  тими  ж  що  Ви  словами,  бго 
бачив  я  (крім  у  соймі)  раз  тільки  ^)  в  товаристві  (в  Коломийщині 
на  празнпку).  Превелика  его  повага  між  попами  видалась  мині 
несмачною,  приглядаючись  тій  толпі,  що  его  окружала  з  удив- 
лением,  доки  (перечеркнено  „приіхавшй")  ів  и  пив  в  мовчаню*). 
Тоді  виступив  що  дотепніщий  с  пвтанем :  „котороі  політики, 
думаєте  отче,  держатись  би  нашим  депутатам?"  Іпсіе  Аепеа8  Іого 
аІз  аііо :  —  Кожда,  каже,  тая  політика  добра,  котора  єсть  ро- 
зумна. —  Сопіісиеге  отпез  у  подиві  німому,  и  як  на  сім  де- 
бата  урвалась^),  то  всі  за  господарем  вхопили  за  чарки  и  ви- 
пили многолітство  :  „Щоби  наша  Русь  —  животіла!"  Вона 
и  дійсно  веуетуе,  и  Наумович  коли  не  кине  дворити  идиотам 
яко  окраса  празників  и  суборчиків**),  то  и  доживотіє  до  тоі 
мети,  котору  осягнув  Владимір  Терлецьккй,  с:  є:  апатиі^).  Со- 
бою він  великого    росту  и  спли^),    рисів    а  именно    очей    дуже 


')  В  чорн.  П  далі:  „на  по[іів(сь)кім  празноку  (в  [аереч.  „Пе- 
рерові"]  Коломийщоні) ;  иревелвку  він  повагу  між  попами  має,  та 
вона  несмачною  ііоказуєся  після  такого  впду  :  попоівши  и  попивши 
добре  серед  толпи  що  округ  стає,  сему  з  уднвленіем  (переч,  „при- 
глядалася") и  благоговіннепі  приглядалася ;  він  (переч.  „  ?  ") 
поставлявсь  в  готовість  (переч,  „одвічати")  як  сибілля,  и  тоді  смир- 
но виступив  один  маленький,  проворненький  з  питанем :  як.  гада- 
єте, Огче,  до  політики,  котороі  би  придержуватись  треба  нашим  депу- 
татам ?  (Переч.  „Іп(3е  Оііепозіог  ?  ?  )  Іпйе  Аепеаз  Іого  аЬ  аііо  : 
„Політика,  каже,  кожда  тоді  добра,  коли  єсть  розумна  !"  ^)  В  чорн.  И 
„як  розмова  дальша  немогла  навязатпсь".  ^)  В  чорн.  И  далі :  „Вона 
(переч,  „и")  таки  веуетуе  дійсно,  п  (аереч.  „Наумовичови  наскучится 
живо")  Наумович  коли  шукати  буде  для  (себе)  подиву  безмпсноі 
товпи,  (переч,  „зближаючись")  доживотіти  (сегодні  яко  окраса  праз- 
ників попівських)  до  тоі  мети,  котороі  досягнув  Владим.  Терлець- 
кий,  с.  є.  крайноі  апатиі.  ^)  В  чорн.  Ц  далї  „и  дуже  симпатичного 
лиця,  имевно  очей,  волос  довгий,  прнбілений". 

*)  Се  речене  Др-ів  зачеркнув  з  боку. 

**)  Се  речене  зачеркнено  Др— вим. 

ЗПІРНИК   ФІЛЬОЛЬОПЧІІОЇ   СЕКЦІЇ,   Т.    ХПІ.  13 


194 

симпатичних,  —  водос  довгий,  прибілений.  —  Вас  просити  [му 
(доки  сам  прочитаю    „Науку"),    мпні    написати,    чи  найшли  Ви 


(Переч.  „Чв  колись  поважусь")  Мене  налякала  Ваша  думка, 
(переч,  „засидіти")  поаропдатись  з  унпверснтетом  у  Коіві. 

Дуже  боюсь,  щоб  Ви  справді  не  схотіли  остатись  на  неозна- 
чений час  за  границею,  попрощавшись  з  университетом  у  Киіві,  оже 
и  з  надією  виховати  собі  людей  під  щоденним  безпосередним  до- 
глядом. (Переч.  „Сю  тезу")  Сіп  тезі  в  илюстрацию  наведу  тут  (пе- 
реч, „одну  с  тих  казок,  що")  одну  казку,  що  и  Вашій  сестрі  тут 
сподобалася  про  такого  а  такого  чоловіка,  що  гостив  у  себе  на 
аразннку  нищого,  не  ннщого  (старця)  а  самого  Бога.  (Більше  по- 
рожне місце.  —  М.  П.) 

Розглянувся,  по  світі,  по  собі ;  найтов,  що  чоловік  не  може 
собі  раду  дати  с  самим  собою  (переч,  „на  собі  провести")  зробити 
що  небудь  з  себе  здалого,  а  не  то  з  громади.  (Малий  відступ.  — 
М.  П.). 

Застановлю  недоварене  розумоване,  доки  бодай  що  найпотріб- 
ніще  зглублю  и  зможу  суд  свій  мати  о  ділах,  которпх  (переч,  „по") 
й  имени  не  знаю. 

(Малий  відступ) 

Тон  переписки  у  Вас,  оже  й  взаємин  мене  відражає,  гумор 
у  них  тайний  що  виднів  з  зубів  скелета,  душі  мертвіі. 

Наші  люди  добрі;  ліниві  через  нерішимість,  без  укладу;  вза- 
ємини у  них  хороші,  віддаются  вона  всего  радше  умній  розмові, 
и  даровпті,  и  слабші,  на  світ  дивлятся  оком  ласкавим,  осмівают 
коли  треба,  та  не  по  звірськи  н  не  по  „кінськи".  — 

И  сам  такий  же,  з  ними  поживу  (переч,  „и  загину")  нажиюсь 
и  загину.  Колиб  був  вибір,  чпхотьби  пройшлось  непіти  за 
острим  умом,  (переч,  „п  тільки  дати  серцю  волю")  чи  с  серцем. 
Бо  край  слідженя  ума  жде  мене  :  знаю,  що  нічо  не  знаю,  а  дав- 
ши серцю  волю,  знати  му  (зразу  було  „знаю"),  що  розкоші  зазнав 
я  у  жизиі.  Счероавши  дни  ляжу  з  мпліонами,  не  з  оде- 
ницями. 

(Малий  відступ) 

(Переч.  яПісля")  Засмакувавши  насущного  тону 
(Малин  відступ) 

в 

Я  вихований  в  прямій  вірі,  приняв  до  сего  з  аіалку  з  на- 
рода  азиятський  Фаталізм,  в  з  окруж(ен)я  Фанатизм,  все  виверши- 
лось у  принципи    жизні    —    половину  любови,  а  другу  мести. 

Пізніш  заступилась  віра  рівним(?)  (переч,  „прямим  пересвід- 
ченбм,  V  ")  прямим  упором  в  засади,  пристроівшо  до  него  Фана- 
тизм, а  в  посліди  ліні  Фаталізм. 

(Малий  відступ) 

Людей  наших  поразіть  розсадом  критики  абсолютноі  (недокін- 
чевий  рядок  !;    и  вони  розпирснуть  на  боки,    бо  всякай  прямо  вда- 


195 

у  сего  Бнсмарка  галицького  момент  моральний  хоть  сей:  про- 
світою приготовити  людей  яко  вольних  и  самоумних,  а  не  мар- 
йонеток?*)  II  се  часть  попівськ.  филозофиі. 


ренвй,  скоро  доачете  засадо,  которі  (переч,  „він  має  своіві  досві- 
дом") ііго  дотеперішним  Богом,  —  на  овдиввдуа  без  саоеия 
внчого,  як  родового  п  приязного,  не  громадського**)(,)  в  стане  якби 
на  свою  руку  народови  служито),  доки  побачивши  своє  бессилє, 
стратится 

(Малий  відступ) 

Я  довився,  як  один  редактор  „Правдо",  після  розтичі,  сам 
(переч,  я  ?  ")  змахавшись,  з  голоду  омлівши  поточивсь  по 
сходах. 

И  жаль  (переч,  „мині")  в  мині  бурится,  бачивши,  як  топчете 
Ви  людей  которі  перед  часом  пропало,  ще  й  не  завинили,  а  вже 
(переч,   „іх")  воно  осуджені  на  смерть. 

На  всякому  ділі  (переч,  „єсть  пятно")  пізнаяня(?)  руки,  а  на 
^,Правді"  знамя  тох,  що  іі  ведуть.  Діловодство  ж  тут  відповідає 
ирочому  почину  тих  же  людей,  а  воно  слідуюче.  Люде,  виховані 
иі  зирга,  се  перші  у  нас,  которі  враз  и(з)  масою  (в  60  літах) 

(Малий  відступ  ;  далі  на  2-гім  пів  -  аркуші :) 

Уже  раа 

в  вагоні 

Два  літа  тому,  почав  я  знакомство  з  Вами,  по  совісти  Вам 
розказавши,  (переч,  „що  таке")  хто  ми.  Галичани,  щоб  знали,  с  ким 
( переч,  „собі  заход  берет")  завязуете  взаємини,  сегодня  се  діло  кін- 
чаю, и  знов  приходится  просити  Вашоі  терпіливости,  щоб  вислухали 
усе  аЬ  оуо  до  кінця. 

(Малий  відступ). 

Вам  самим  извісно,  що  (переч,  „онте")  попівська  интеліуенцоя 
наша  аж  під  Австрнею  (переч,  „була")  спанощолась.  Ііолськип 
валив  вдорався  в  міру,  як  стало  воно***)  двигатись  до  образованя 
и  (переч,  „поваги")  почутя  людського  (переч,  „и  переняло")  бо  пе- 
реняло  воао  идеі  свободи  (переч,  „людськоі  ума")  пндивиду  и  на- 
роду через  (переч,  „польську  ?  ?  ")  по  польськи  фільтровані 
и  заправлені,  с  польським  правилом :  дану  идею,  пр.  народносги, 
як  культ  пересадити  на  всім  пространстві  историчноі  Польщі. 

И  по  ноні  в  них  одвітні  сому  родові  традицоі ; 

184-8  р.  народність  вони  упять  змінили.  Пересаджено  до  1861 
р.  з  невимовними  трудами,  але  сліпо  раг  і'огсе  в  родинах  нашу  мову 
назад,  та  шляхта  шляхтою  остала,  и  під  новим  знаменем.  Той  же 
и  ноні  у  попів  аристократичний  погляд,   на  народ    и  (переч,  „това- 


*)  Др— ів  написав  з  боку  :   „не  ма". 

**)  Два  остатні  слова  написані  над  дальшими  „н  стане",  і  друге 
з  них   „громадського"  відчитую  навгадь,  бо  дуже  невиразне. 
=■■'**)  Роз. :  попівство. 


196 

Теиер  к  другому.    Посмію  вмішатись  в  Ваші  діла,    не  до- 
брого обавляючпсь,  як  Ви  справді  схочете    попрош,атися  на  не- 


рпство")  серед  самих  себе,  та  ж  суєта,  даже  традицпі  Фаашлійні 
з  1831  р.,  с  которпвш  еавш  ве  знають,  що  зробити.  Вражда  між 
родами,  а  навіть  тоже  правотарство,  которе  добре  визначався  и  на 
национальнім  полі 

П  рущину  рег  І'аз  еі  пеі'аз,  (переч,  „именно  по  зверхній  Гі  Фор- 
мальній стороні")  зверхну  й  Формальну*)  по  взорах  даних  у  Фран- 
циі,  а  переказаних  по  польськн  зачато  ширити,  віетодою,  по  поль- 
ській стороні  тож  мізерною,  правотарською,  и  наче  ргосезз  (переч, 
„цпвіль")  римський  йде  вона  (переч,  „ексцепцпями")  супліками,  ре- 
пліками и  ексцеициями,  розбита  на  атоми.  ІІротів  ..Nіета  Низі" 
одвічано:  єсть  в  исторні.  —  Тут  побиті  наші,  одні  заіхали  в  Суз- 
даль, другі  у  віру,  в  обряді  Русь!"  (Переч.  „На  сих  пзолованих 
позиц(и)ях")  Сі  азоловані  Форми  взялись  оден  по  другім  Ляхами, 
(переч,  „доки  вийшла  на  верх  аж  и  вхопились  наші")  и  тогді  на- 
стала пора  рішати  масою  и  грубою  силою,  квестпя  власти.  Пора, 
була  вигідна:  ляхи  ослаблені  1848  роком,  п  свіжо  думаюча  ре- 
акция  державна,  німецька. 

Тут  и  виступив  вповні  (переч,  „самий")  характеристичний  мо- 
зіент  вповні,  ерархична  дисципліна  попівська,  и  (переч,  .така  ж") 
чисто  попівська  традвцийність  (вони  між  собою  дерутся,  и  до  не- 
давна  увесь  порід  в  поті)  ?  .  Здалась  вона  добре  на  командо  ні- 
мецьким германам,  и  за  іх  помочею  якийсь  час  Фабриковалась  нова 
национальність  яко  мога  найскорше  и  найскуснійше.  В  народі : 

У  селі  (переч,  „жид")  пан,   піп  и  жид. 

Вони**)  стали  дратися  над  експлуатациєю  селянина.  Протів 
робітничоі  експлоатациі  пана  и  жида  воював  піп  „присягою  на  го- 
рівку,  (здаеся,  кілька  слів  відлетіло.  —  М.  П.)  Попи  позакладали 
громадські  амбарн  и  школи,  часто  с  трудами  и  коштом,  всюди 
енергйчно,    и  за  сей  зрив,  и  за  сей  зрив  іх  спасибі  не  мине. 

Жаль  тілько,  що  не  було  в  них  (переч,  „сили")  освіти  и  (пе- 
реч, „витріваня")  самовіжп,  оце  й  опустіли  амбари  через  ніяке  ді- 
ловодство, (переч,  „уміркованість  в  горівці")  присяга  на  горівку 
увела  арак,  а  школи  нарідні,  без  програму  (переч,  „без  веденя") 
яко  синекура  для  попівських  свояків  и  (переч,  „легко")  недоуків 
(переч,  „лягли")  звалились  „новим  тягаром"  на  громаду.  Приду- 
мано швидко,  щоб  с(е)й  тягар  був  совершенний,  т,  6.  б(е)з  аюжливоі, 
случайноі   користи 

Школи  (переч.  „  ?  ")  сілські  стали  жерелом  нацаональноі 
ре'/енерацоі  (Ег^йпгд)  з  свіжого  корня,  з  народу.  (Переч.  „А  по- 
заяк  „Фабрика  в  один  час")  був  оклик")  Щоб  не  псувати  єдности 
стилю,    мусіло  се  ВВЙТ0  на  ділі   так  :    школи  сілські  стали    (переч. 


*)  слова  „зверхну  п  Формальну"  даю  сам  навгадь. 
**)  Вставляю  сам  на  відлетїлі  місця  слово  „Вони**,  далі  „екс- 
плоатациі". 


197 

«значене  время  з  универентетом  в  Киіві,  —  оже  й  з  надією, 
виховати  собі  и  громаді  людей  під  власним  и  безпосередним 
доглядом. 


„жерелом  Фабрикацві")  від  того,  щоб  з  нпх  набиралось  як  нан- 
скорше  як  найбільше  (иереч.  новпх")  панків  и  чиновників  вже  на- 
шпх,  яко  Фабриковане  заступництво  народови  свому,  яко  интелі- 
у^нцпя  гбродська. 

Добре  склалось,  що  школи  остались  б(е)?  програму  й  до  нині, 
й  до  нині  недумана  думка  :  дати  дбтнні  бодай  на  тільки  просвіти, 
щоб  вона  самі  перші  правила  рациональаого*)  господарства  и  про- 
мислу могла  перевести  (переч,  „у  себе")  колись  у  себе,  (переч, 
„лиш")  остаючись  (переч,  „у  селі")  на  селі,  яко  §1еЬае  асізсгіріа. 
Правильно  виносить  вона  з  школи  спомин  про  звісне:  без  муки 
нема  науки,  розуміючи  під  мукою  різку  а  під  наукою  (переч, 
„страшенні  незрозумілі  правила")  мистичкі  сказаня  катехизма 
и  граматики  п  чужих  слів,  осміянне  звичаю  домашного,  и  починає 
(переч,  „свій")  свою  вищість  грамотну  прикладати  до  сімьі  и  ро- 
двчів.  Збаламучена  оже  дитина  (переч,  „дає  ще  й  так  став  ауата 
тором  против")  доказує  родичам  на  ділі,  яке  згубне  новаторство 
школи,  серед  народу  консервативного,  тягар  новий  и  грошевий 
и  моральний.  (Переч.  „Ні  в  соймі,  ні  в  парлямеиті  На  ?  не  бу- 
вало") Не  було  кому  й  писнути,  ні  в  соймі,  ні  парляменті,  (де 
«тплем  куральнпм  розмащуются  Фрази,  щоб  (переч,  „мати")  ниш- 
ком драти  тантиєми  (Голуховеький,  Іскра,  Лоняй)  щоб  удержаня 
шкіл  сілських  розправити  податком  на  нарід  (як  нищій  Австрпі 
уимназия)  оже  с  кривдою  вбогих  та  благословенвх  дітьми  здираєся 
він  нині  и  звісна  річ,  не  в  тій  мірі,  щоб  вдержати  порядного  учи- 
теля, которпй  має  всего  на  всего  в  рік  менш  більш  150  г. 

Мають  оже  школи  стійність  свою,  н  Фатальну,  яко  прнготов- 
леня  до  уамназий,  а  з  відси  до  семинарий  (переч,  „и  университет") 
и  новішими  часами  до  университета.  Що  цікавіщі  хлопці  ?  бо- 
гатші*"^),  визначаются  на  сю  судьбу,  для  біднійших  основано  бурси 
у  Львові,  Коломиі,  и  (відлетіли,  здаеся,  2  слова)  без  фондів.  На 
бурси  „складаются"  попи  околичні,  на  завив  (відлетіло  1  слово)  Бі- 
лоуса  и  Наумовича.  За  готові  гроші  наймаеся  хата,  тай  довозять 
то  дров,  то  хліба,  то  капусти,  міхами,  которі  ?  бідолашним, 
тоді,  як  емеритований  дяк  (переч,  „має  іх  наставляти")  наставляє 
іх  до  праці  и  страха  божого,  (як  бачимо  траднция  не  гине)  а  имен- 
но  до  уміренностп  (переч,  „зглядом  іди")  и  гордованя  голодом  н  хо- 
лодом. Славно  крадуть  вони  в  літі  (переч.  ,.по  садах")  яблока  и  ба- 
раболі,   а  у  зимі  поліна  (Дістаются    вони  до  бурси  через  попів  до- 


*)  Над  остатними  трьома  словами  написано  слова  :  „практич- 
ноі     ?     (переч.     ?     ),  незнати  куди  належні. 

**)  Два  остатні  слова  написані  поверх  „хлопці"  і  першого 
годі  відчитати. 


198 

Послухайте  казки,  котора  и  Вашій  сестрі  сподобалася,  про» 
такого  чоловіка,    гарного  та  гойного,    що  гостив    він  у  себе  на 


шашвах,    часто  яко  суджені  заздалегідь    у  женохп    для    численних 
дочок) 

11  Гаиі  соп\'ЄПІг,  що  (переч  ,уамназия")  лизнувши  латвнн 
п  греки  (переч,  „для")  хлопець  заправлений  у  місті  ще  й  польщи- 
ною  ще  иоганіще  полосится*)  в  домашній  громаді,  коли  на  Ферві 
(переч,  „при")  навідавсь  до  дому,  —  та  він  уже  богом  у  родичів, 
він,  коли  „не  зібвся  та  не  стане  пясаром  „скарбовим"  (в  поміщика) 
або  громадським,  або  „професором",  прямо  в  семинар,  а  тепер  че- 
рез службу  воєнну  и  инше,  в  университет  преся  в  виходить  по- 
ганим п  препоганим  по  політиці  в  моральности  попом  в  околиці, 
або  (переч,  „чиновником")  урядником  цісарським,  або  за  границю, 
як  до  Холма,  и  се  с  тою  ж  легкостею,  з  которою  колись  (переч, 
„вирікся  він")  опустив  він  дитвнов  свою  громаду,  зажвв  нужду 
в  мизерю,  в  погордив  нею 

(ІІереч.  „в  его  погляді") 

Школа  нарідна  жерелом  пролетарята  (переч,  „вченого")  гра- 
мотного, (переч.  „Фальшованого  интеліуенциі  заступництва  без  уся- 
коі")  которнн  множатся  оітак  в  засмічує  (переч,  „ся  нужда  и  зне- 
вага з  малку  гасло)  Фазу  переходну  нинішну,  В5д  попівськоі  да 
світськоі  интеліуенциі. 

(Малий  відступ) 

Ніяка  реформа  не  робится  деструкцоєю  того,  що  єсть.  Бо  колп 
воно  єсть,  то  має  до  того  (переч,  „првчвну")  рацвю,  н  в  собі  мо- 
менти старини  живітні,  хоть  в  скривлені.  Сі  (переч.  „  ?  ")  мо- 
менти (переч,  „вибвраются")  вислідити  треба,  вибрати  з  даного 
и  самородного,  в  розвинути,  щоб  (переч,  „відмолод")  виклювалось 
нове ;  ій  езі  старе  з  новвмв  слоямп  віку  и  жизнв. 

(Переч.  „Мене  з  гори")  Перо  з  рук  паде,  свідомому,  що  не  ма 
у  мене  тілько  знаня  и  науки,  щоб  докинути  свою  частку  до  (переч, 
„скріпляня")  внслідженя,  (переч,  „де  жерело")  як  звеся  жерела 
тих  правд,  що  поодними  бачу  я  іх  (переч.     „     ?     ")     в  результатах 

Що  така  манера,  малюванє  самих  результатів  вихованя,  у  по- 
вістях Гоголя,  и  др.,  не  розумію  ані  (раз  ?),  як  можна  сміхом 
реформаторську  міссию  перевести.  Люде  читають  и  сміются,  звісно 
не  з  себе,  а  з  осміяного  ;  до  себе  ніхто  сбго  не  примірить,  хотьби 
воно  живцем  з  него  знято,  бо  до  того  треба  більше  як  розумітв 
автора,  для  чужих  автор  ваходить  (переч,  „відлюдком")  твм  сміш- 
ніщвм,  що  не  вкривши  своіх  слабостей,  він  допче  за  те  других» 
(ІІереч.  „Товариство")  В  найлучшім  разі,  коли  автор  найде  чита- 
телів  совісних,  вони  скинуть  смішности  давні,  (переч,  „але")  щоб 
прибратись  у  нові,  наче  селяни,  що  відприсягшв  горівку,  квнутся 
на  арак  —  РсФорматорови  прпходится  ловити  вітра  в  полі,  усе  за 
часом  Іііпіегйгеіп  ІгаЬепсі,  —  бо  жите  и  навички  смішні  живіще 
зміняются  новими  Формами,  (переч,  .ніж  іх  писати")    письмо  хапає 

*)  Може :  Фолосится.  (М.  П.) 


199 

празнику  старця  з  улиці,   не  старця  то,    а  Бога  самого.    Після 
гостини  Бог  піднявся   тай  каже :    Тогді    а  тогді  бути  празнику 


уже  историю.  в  повістях  0  поезвях  на  ею  працю  поле  найеевдяч- 
нііце,  одна  й  тілько  самодільна  праця  около  вихованя  ?  (відле- 
тіло 1  слово)  тут  хвалена ;  тут  в  реформа,  звісно  не  на  данен 
(кілька  сліз  відлетіло)...  цифрами  робатся 

З  повістей  читаю  усе  наймпліще,  хоть  придавні,  романи, 
именно  Ветерберга  (Опкеї  Айат),  а  між  ними  Гріш  в  праця"  маю 
найкращим,  що  (переч,  „було  написано")  читав  коли  небудь. 
У  Шведів  оживляє  мене  прегарний  змисл  гражданський,  которпй 
заводить  в  них  хлопські  академпі,  и  доводить  іх  (переч,  „до")  ши- 
рити (переч,  „просвіту")  ширячи  повагу  праці  и  прикладу  рома- 
нами цифровими  (переч,  „докази")  ?  ассоцияциі  (переч.  ,.праці 
и  капиталу")  до  даних  шведських  обставин  товариських  в  до  на- 
строю психолоуачаого  (переч,  „шведського")  индивидуів.  Психоло- 
уична  строгість  таж  що  в  ?  ділах  Бульвера,  що  удоптана  и  не 
орвуінальна  раг  і'огсе,  се  в  нинішеих  часах  ще  н  заслуга  [Переч. 
„(Подолинський  прочитав  мині  р?з  уступ  з  роману,  мабуть  Турге- 
нева  де  автор  урвавши  (переч,  „розказ")  стрибнув  ні  з  відси  ні 
з  оси  в  Альпи,  щоб  сказати  своім  читателям  що  він  там  „був" ; 
підскочивши  собі  двічи  и  тричи,  він  перепрошав  своіх  читателів  за 
се  заііо  тогіаіе"]  розмову,  зірвавсь  з  салону,  (переч,  „вивернув 
кілька  пішов  колеса  и")  став  дуба  п  пішов  колеса  по  Альпах,  для 
важного  доказу,  що  и  він  там  „був"  ;  за  спаї  с  спокійною  совістю, 
далше  росказувати  бересь.  Розумівся,  що  се  акробатське  интер- 
меццо  ніде  инде  в  світі  не  внпшлоби  и  не  уйшлоби,  та  було  воно 
конечним  (переч,  „своєю")  яко  уротеск  для  публаки,  котора  хоро- 
блБво  (переч,  „бяжа")  жажде  ориуінальности  (переч,  „а  Іоиі  ргіх 
яскравости")  и  пестроти,  —  тож  и  догоджув  сему  маляр  и  міс- 
сию  реформаторську  з  урацибю  веде  асі  аЬзигсІнт.  Може  се  пере- 
сада, (переч,  „або")  а  може  Факт  пзолованвй,  не  обстаю. 

(Малий  відступ) 

Як  и  можна  було  поважати  и  полюбити  працю,  дізнаьгаи  на 
собі  (переч.  ,всю  погорду")  все  понижене  (переч,  „нужди"),  убо- 
жества з  доходом(?),  спутаним  насущною  потребою  ;  під  проклоном 
неволі,  і  дивившись,  як  масса  закріпощена  сили  зривала  на  чужій 
роботі  доходячи  до  национальноі  самовіжи  сеі :  праця  і(і  езі  чужа 
робота  чорна,  жите  іі  (переч,  „трева")  час,  т.  є.  злидні.  Рєфлєкс 
того  погляду  відбився  лінею,  и  то  за  помочею  Німеччини,  система- 
тичною,   И    темним    поглядом    в    буду Ч ВІСТЬ'). 

На  супротив  двиглось  прямованє  до  праці  чисто  спеку- 
лятивноі, 

(налий  відступ) 


*)  Від  слів  „Як  и  можна"  доси  писано  на  одній  половинці 
сторони  з  лівого  боку;  дальші  слова  аж  до  „Навроцькпй"  писані 
на  другій  половинці,  з  правого  боку,  поруч  тамтих  слів. 


200 

у  нас,  щоб  вя  приїхали,  —  тай  пішов.  Уже  той  день  йде, 
и  присилає  Бог  два  ангелі  с  сивими  кіньми,  сиві  коні  як  го- 
лубиС,)  по  него;  посідали,  ідуть.  И  здаєся  тому  чоловікови,  що 
дорога  усе  спадом  йде  та  жолобом,  а  то  в  гору  летять  вони, 
прибігли  аж  до  раю.  Там  він  з  Богом  іювитавея,  —  посадили 
єго  за  стіл,  гостять  прегарно.  Гостится  він,  тай  каже:  Ей,  то  ж 
то  спати  хочу !  —  Каже  Бог  до  ангелів :  —  А  щоб  нам 
ему  дати  за  єго  щирість,  що  гостив  він  нас  так  гарно  у  себе? 
Даймо  єму  проспатись  на  нашій  постели.  —  Ляг  він  на  божу 
постіль,  та  як  вснув  то  сто  літ  переспав.  Тогді  каже  Бог :  Збу- 
дімо єго,  а  то  засне  на  віки.  Бони  єго  будять,  а  він  каже :  — 
Нащо  ви  мене  збудили,  я  що  лиш  задрімав.  Кажуть  ангелі  : 
Ти  уже  сто  років  спиш.  Що  хочеш,  чи  оставатись  тут,  чи  вер- 
тати туди,  де  ти  був  ?  Каже  той  чоловік :  хочу  бути  там,  де  я 
був.  —  Посідали  на  сиві  коні(,)  ідуть  спадом,  прибігають  на 
те  місце,  де  єму  шапка  була  впала;  —  схиливсь  він  по  шапку, 
аж  вона  розсипалась  на  пил,  —  прибігають  там  до  єго  села, 
нема  села,  нема  людпй,  що  він  з  ними  жив,  скрізь  гола  земля. 
Каже  він  до  ангелів  :  ні,  не  останусь  тут,  вертаймо. 


Жптецькому  писав  я  недавно  поясненя  в  справі  гал.  дия- 
лектів;  діло  З  збірником  СПІЄ;  группованє  кінчають  и  Житець- 
кий  через  дві  неділі  сподіеся  почати  наконечне  виладженє  пра- 


На  суаротов  аристокрацізі  а  незваги  другпх  завязалнсь  вівкро- 
козми  взаімного  вврозуїиіння  у  ровеснвх  громадах,  для  взаімного 
нвхованя.  В  часта  вийшла  взаімна  адмірацпя,  и  колектавне  вино- 
шене до  непохибности,  настала  стаї'нация,  и  люди  як  раз  там  спі- 
шать з  відкіля  прнншлв. 

(Малий  відступ) 

Навроцький  сказав  добре  пару  літ  тому:  Взорів  нам  треба, 
традвцпі.  Я  находжу,  що  (переч,  „справді  и  доглянути  тяжки 
хвилю  в  нас  а  у  світі")  як  до  совершенства  (переч,  «дорога  не  ? 
?  ")  далеко(,)  также  далеко  до  того,  щоб  всякий  міг  (переч, 
„собі)  чистим  вислідом  власним  здобувати  первовзір  собі  харак- 
тера.  Оже  хай  всякий  докищо  придумує  собі  сго  на  власну  руку, 
а  за  той  час  хай  студиюе  жите  людське  в  товаристві  и  исторні 
(переч,  „не  чужій")  нменно  своїх.  Маючи  на  оці  молодіж  в  мо- 
лодий наш  нарід,  сподіюсь  мисийного  виливу  від  збірника  историч- 
них  пісрнь;  наші  ліусять,  хоть  не  рано,  перейти  школу  лицарства, 
дивлячись,  як  яскраво  розвивались  индивпдуа,  визначені  піснею. 
Школу,  через  котру  перейшов  истор.(?)  світ  лит(ературний  ?)  пред- 
мет, которий  впав  в  руки  безмисним  пьсателям, 


201 

вопиеи  всего  текстур).  „Правда"  друкуеся  у  500  іірим.^);  куп- 
ців на  бюст  Шевченка  на  разі  не  можна  сподіватись  білш  25^) 
в  Галичині.  Сестра  Ваша  розказувала  мпні,  що  Ви  впсдали  пе- 
ред 2.  місяцями  десяток  казок  у  „Правду" — ^)  на  чиі  руки? 
Жеіехівський°)  опише  Вам  сходини  клюбу  депутатів  під  Лав- 
ровським,  которих  учасником  був  він  и  другі  5.  с.  м.  у  Львові. 
Лист  Ваш  з  10.  с.  м.  получив.  Лист  від  п.  Косача  зівсіи 
не  прийшов.  10  рб.  на  видатки   одержав. 

Пані  Вашій  клонюся  низенько,  Вас  з  Лідою,  що  уже  як 
чую,  на  всіх  мовах  щебече,  стискаю  сердечно 

Ваш 

Бучинський 
Відень  24.  Падолиста  1872 

Р.  8.    Брошур  с  Петерб.  не  иолучив'^;. 

Сеі  хвилі  получив  листи:  один  гарненький  від  Вашоі 
сестри  з  дороги,  котории  вона,  як  я  просив,  мене  увідомляе, 
що  благополучно  проіхала,  мимо  прикроі  погоди.  Другий  вже  не 
такий  від  Русова.  бо  запитує  він  мене:  чи  позволю  поставити 
моє  имя  під  пісні  записані  тими  збирателями,  що  нехочуть  по- 
зволити на  вдрюкованє  їхніх  записок  у  збірник  новий?  Хто  се 
именно  противится,  не  пише  він  мині,  (Головацький?),  ані,  хто 
автором  сеі  нової  „\Уепс]іт§"'^),  та  вже  за  для  кари  неминучої 
боявсяб  я  пристроїтись  павиним  пірєм,  —  бо  мало  детепу  треба, 
щоб  підглянути  під  ним  ворону,  и  оскубсти  не  тілько  11,  але 
и  збірник  сам,  и  єго  автентичність  всю^).  Пораджу  оже,  оста- 
вити голо  заперечені  нумера,    с  сказівкамп  на  жерела,    в  позо- 


*)  Слова  „в  справі"  аж  до  „тексту"  підчеркнені  Др— вам, 
а  з  боку,  вгорі,  написана  несміливо  циФра  2000,  котоа,  не  знати, 
до  чого  йде:  —  може  до  циФри  пренумерантів  „Правди",  по- 
низче,    а  може  (і  се  швидше)  до  числа  бюстів  Шевченка. 

^)  Сю  звістку  Др— в  підчеркнув  кривулькою. 

^)  ЦвФра  оідчеркнена  Др — ввм. 

*)  Ся  звістка  підчеркнена  Др— вим. 

°)  Слова:  яЖелехівський"  і  „сходини  клюбу"  підчеркнені 
Др — вим. 

")  Ся  звістка  підчеркнена  Др-впм. 

^)  Слова  „сеі  нової"  „\Уеп(іип^*,  як  і  попереднє  „Голо- 
вацький", підчеркнені  Др — вим. 

•)  Слова  сі  зачеркнені  з  -  легка  Др — вим. 


202 

рище  поганців  записувателів.  Що  цікавіщі  розшукають  та  й  до- 
пишуть собі  тоді  тексти,  доки  (и  з  других  причин)  в  найбли- 
щім  времени  вдаримо  в  Галичині  видане  нове  и  повне^)! 

А  що  батьку  -  отамане 
Чи  правду  співаю?  — 

Ще  Вас  запрошу,  именно  Русова  загрозити,  щоб  пишучи 
сюда  писав  осторожнійш.  Пноді  листи  держуть  кварантанну^ 
иноді,  як  від  Рудченка  послідний,  приходять  з  замятою  геть 
печаткою,  —  нинішний  Русова  те  ж  очевидно  отвпраний,  а  у  ній 
читався  ще  й  таке:  „читав  „Провідні  идеі"  та  Ви  не  виси- 
лайте іх  сюди...  я  автором  письма  про  паиятник  Хмільницькому, 
которе  прочитаєте  може  в   „Правді"."  и  т.  и. 

Елементарну  науку  співу  Лисенка  („Наставник")  друкувати 
думають  у  Відні^). 

Ваш 

Бучинеький 

Наш  Медвецький  (уеолоу)  пореписуєся  в  чисто  наукових 
справах  с  проф.  Теофилактовим'')  с  Киіва,  познакомлений  з  ним 
через  Иностранцева  с  Петерб.  Які  се  люде,  и  чи  дуже  ему  роз- 
щибатися  за  іх  порученяии  тепер  и  на  виставці? 

Мел.  Бучинеький  до  незвісної  особи. 

(Чорнова,  вривок) 

(Кінець   ХГ.   1872*) 

(Чолові)кои,  которого  одна  тільки  мисль  торочить,  догля- 
дати безустанно  заключених:  з  дому  варятів  прямо  взято  того 
чоловіка,  —  чоловіка  зівсім  без  других  власностей  люд- 
ських.  — 

Не  дивно,  що  між  такими  обявами  очевидними  вирісши, 
россиянп  всякоі  постанови,    и  всяких  мастей  и  безиислей  полі- 


')  Се  речене  аачеркнено  Др — вом. 

-)  Ся  звістка  підчеркиена  Др  — вим. 

^)  Рлова  „ТеоФилактоввм"  і  дальші  „  з  ним  через  Инонстран- 
цеви  с  Петерб."  підчеркнеаі  Др--вим. 

^)  Даю  сю  —  дуже  приблизну  —  дату  на  підставі  звістки 
про  знакомство  Бучинського  з  сестрою  Драгоманова  —  мабуть  що 
сьвіже. 


203^ 

тичних,  налякані,  підозрілчиві  п  до  пожитя  прикрі,  —  якийсь 
зимний,  старечий,  мертвий  вираз  віє  з  іх  елів,  з  глухого  и  пов- 
здержаного  и  тілько  й  осмішного  сміху  іх  —  веселоети  навіть, 
короткоі  на  них  ніколи  не  видно.  Познакомившись  належито 
з  мужчинами,  мав  я  недавно  случай  еаізнати  и  одну  женщину, 
сестру  мого  приятеля.  Тіж  невольничі  признаки  слідні  и  на 
женщинах,  та^)  тільки  не  разять  так  в  розмові(,)  в  іх  укладі 
п  звичаю.  Що  більше,  замітив  я  даже,  скільки  они  вище  стоять 
від  женщин  наших,  которі  під  легким  покривом  руськости  оста- 
лись як  були,  польками  тілом  и  душею,  мимо  волі,  через  вихо- 
ване, її  найбито  наші  женщини  були  по  своім  укладі  и  по- 
глядаx^)  польками,  такими,  як  іх  находимо  в  правдивій  Польщі, 
серед  полського  народу:  ні!  наші  женщини  зеркалом  суть  по- 
лїк  галицьких,  которих  веею  заповідею  (афе?)ктацйя  и  повер- 
ховність  всего,  и  приязни,  и  любови,  и  патриотизму,  и  знан- 
ня, —  которих  заповідею:  стрій,  —  розмовою:  омова,  —  па- 
трнотизмом:  кокарда,  знаннєм:  аристократична  заповідь,  по  ко~ 
торій  устрій  товариський  показуеся  пирамідою  пануючих  над 
служащими^),  у  которій  стоіть  обивателька  на  голові  попівні, 
попівна  професорівні,  професорівна  дяківні,  дяківна  хлопівні,  — 
всяка  дивлячись  одним  оком  завидно  в  гору,  другим  згорда  на  до- 
лину. Але  в  однім  тільки  нема  іи  не^ігоди,  у  погляді  на  хлоп- 
ство, на  которе  всяке  с  пануючих  свою  участь  зневаги  вкладає, 
назвавши  его  чернею,  без  душі,  и  чувства,  и  знання,  словом 
худобою.  На  жаль  полського  „шляхетства"  а  руського  „благо- 
родия"  и  „преподобія"  час  не  йде  в  зад,  а  в  перед,  и  за  сим 
люде  додумались,    даже    худобу    поставити    під  закони  гуманні, 

которі    визволяють    чоловіка      И      худобу    від     ЧОрНОІ    роботи    И    40  • 

ловік  задумав  обернути  час  вольний  на  власну  освіту,  на  огляд 
товариський. 

Повернувши  с  панщини  до  дому  стало  хлопство  міркувати  : 
„Як  таки!  кажуть:  „громада  великий  чоловік,  —  а  от  один 
лях  усіх  беї*  Далій  :  „И  не  ма  ему  впину,  —  бо  він  за  те 
дає  податок  цісареви;  за  нас  дає,  а  ми  ему  відрабляємо  на 
панщині*.  Далій:  „И  кілько  того  податку  йде  від  Галичини,  — 
кілько  саме  від  пана?"  Одвіт:  мало  від  Галичини,  —  мало  за 
нашу  роботу,  за  нашу  руіну".  З  відси  и  вийшла  така  думка  : 
„Що  буде,  як  ми  панови  сплатимо  панщину  грошима,  а  цісарю 


')  Далі  переч,  „борзо'.  ^)  Далі  переч,  „такиаш".  ^)  Далі  переч. 
„по". 


204 

податки  прямо  подажо?-'  Панщина  цісаря  (державу)  ані  печи 
ані  гріє:  най  позволить  нам  викупитись!"  А  був  се  голось  ду- 
жий, голос  миліонів,  він  и  заглушив  протест  тисяча  панів,  а  так 
и  в  нас  1848  р.  обявлено  „вояю",  т:  є:  викуп  землі  на  влас- 
ність тими,  що  до  толі  за  ню  лиш  чпнш  відробляли,  а  се  були 
селяне.  Надто  ласкаво  обійшовся  цісар  с  панами,  назначивши, 
щоби  до  40  ліг  вся  земля  була  викуплена,  инакше  екзекуция 
на  всякого  добиток,  —  як  же  ще  й  податок  звалився  порядочний 
н  надпорядочний,  и  за  побором  військовим  що  року  тисячі  рук 
відривано  від  праці,  то  й  важко  зробилось  народовп,  гірко  по- 
коштовав  що  значить  воля :  т :  є :  самому  за  себе  дбати :  та  не 
погнувся  п  не  змарнів  ні  трошки,  бо  цифри  доказують,  що 
з  краю  нині  десять  раз  більша  еумма  грошей  йде  на  край 
п  державу,  що  поля  десять  раз  більше  несуть,  що  всякий  на 
празник  и  одежу  не  взрівпаню  видає ^),  оже  має  більше,  як  за 
часів  панщини.  На  все  отеє  страшно  відказує  наша  світська 
п  духовна,  полська  и  руська  шляхта,  вказує  на  деморалізацию, 
на  зухвальство  и  невдячність,  жалуючись,  що  часи  до  1848 
річні  не  вертаются.  И  не  вернутся!  бо  не  жалує  іх  нарід,  не- 
має жадноі  приємности,  гнутись  перед  своіии  давними  кнуто- 
Бпми  добродіями,  ані  новими  народолюбцями,  которі  над  одним 
и  думають,  як  би  під  новими  формами  обновити  панованє  давне. 
Та  іоді!  Враже  хлопство  розкувавшись,  не  тільки  не  гнеся, 
та  ще  н  начннає  почувати  свою  силу,  силу  здорову  и  несчер- 
пану  на  свободі,  коли  іі  не  ечерпала  неволя,  стає  знати  и  без 
докладу  (кнпжни)ків  и  фарисеів,  що  онб  підстава  и  корень  и  пень 
людства  цілого,  которого  цвіт  и  листе  зеленіє  и  обпадає  за  по- 
рами року:  се  урядники,  и  духовні,  и  учителі,  и  ремісники 
вийшовші  з  народу,  та  всігди  в  гору  держитея  его  пень  п  ко- 
рона росохата,  не  чоловіком,  а  Богом  и  туго  создана.  —  Сгалося 
и  не  случаеу,  що  враз  за  освободженєм  народу  гроріади  моло- 
дечі прямо  по  его  стороні  стали:  гайдамаки!  скрикнула  шляхта 
світська,  —  хлопома(нп) !  скрикнула  шляхта  духовна,  „привер- 
женці  темноі  черни"!  се  украінофіли!  Неуки!  іх  знамя  кули- 
шівка,  котороі  правило:  пиши,  як  говориш".  Велике  спасибіг 
за  сі  компліменти,  бо  украйнофилів  вони  визвали  до  мисденя 
над  світом  и  собою,  и  як  іх  старовина  прогнала,  вони  и  ки- 
нулись до  народу.    —    а  роздивившись,    найшли,    що  добре  ім 


^)  Далі  переч,  „більше' 


205 

є  тим  п  етадц  гордитись  именем  хлоиоманів  ;  далі  найшли,  що 
правоаиеь  має  одну  ціль:  впображати  мову,  п  що  наука  :^)  пиши 
не  так,  як  говориш"  теж  саме,  як  друга:  „говори  не  так,  як 
пишеш'',  се  єсть:  лож  а  не  наука.  — 

У  нас  Грим     ?     почти  зовсім  незн  незнакомий 

Мєуі.  Бучинський  до  М.  Драгоманова^ \ 

Відень  12.  Грудня   1872. 

Високоповажні  Михайле  Петровичу! 

„Після  бурі  буває  затишшє",  в  природі,  та  не  в  чоловіка, 
которого  я,  починаючи  з  себе,  чим  раз  то  мизерніщою  креату- 
рою находжу,  що  не  то  що  а  з  сампм  собою  ради  собі  датп  не 
може,  —  важить  ій  голова  и  обпадають  руки.  Сам  не  причи- 
нившись нічим  додатним  як  дивлюсь  нині  на  „Правду",  так 
и  враз  бачу  іі  у  власнім  світлі,  и  з  всіх  других  дозорів  на- 
ходжу,   и    лічу,    що  вона,    коли    ще  не  впала,    то  усеж  тільки 


^)  Далі  переч,  „говбро".  -)  Між  паперамп  Бучонського  найшов 
я  й  чорнову  сего  листа  —  писану  дуже  нечитко  п  скокаїмп  по  па- 
пері, так,  що  не  ма  певности,  чи  добре  я  далі  те  впорядкував  : 

Мах  Петровичу  Драгом 

(перечеркнено  : 

„Он  знаю,  що  ми     ? 

В  добровільній  у  неволі") 

Перетрясти  украйноФпльство  и  одібрати  у  ніаі  гупіаниогичну 
и  народно  -  демократичну  струю  від  традициональноі  старовір- 
ськоі.  —  . 

(Переч.  „Гадати     ?     ") 

Тенденцая  у  „Поганці"    Верхратського. 

(Далі  на  другій  картці  того  самого  Уг  аркуша:) 

Наівна  тактика  :  клин  клином  вибивати. 

Реалізм  чи  позитивізм  той,  що  усему  лиху  причину  у  (переч, 
„собі")  власній  вині  бачить,  бувби  добрий,  колиб  (переч,  „другі  не 
мали")  нікого  більш  не  було  на  світі,  колиб  другі  не  мали  спосо- 
бности  діланя. 

Способность  же  діланя  іде  так  далеко,  поки  не  (переч,  „зачеи") 
шкодить  другому,  не,  поки  не  стрітится  о  абсолютну  неможливість. 
Першого  випливом  єсть  моральність,  другого,  (переч,  „затрата  її") 
шкода  власна. 

(Переч.  „Доктрина  такого  реализму")  Таким  реалпзмом  неда- 
леко заіде,  (переч,  „так  же,    як  без      ?      порука    на    собственність 


-206 


часує  до  непохибного  скону,  усе  без  позитивних  вістей^).  И  при- 
ходитея  изповіетн  враз  з  Вами,    що  без  чуда  немає  животности 


пусто  люди  борзо")  додумавшись  сего  голова  булаб  зівсім  лвшня, 
бо  думати  звачить  добро  дбати,  будучність  безиечити,  свою  и  ді- 
тий,  рішилабн  хвиля,  и  кіхті. 

Том  и  зівсім  діло  (аереч.  ?  )  ваівне  „клин  клин  вибивати" 
ставито*)  на  вожину  тактокв,  чим  воно  єсть  враз  з  вашими  припо- 
відками, —  бо  люди,  которі  цікавіщі,  на  перший  мвг  додумаются, 
що  консеквентно  виошлоб  нам  (перч.  „таку")  дібравшись  абсолютної 
сило,  так  само  (перек.  „без")  нівечити  других,  аііаз,  брати,  що  ле- 
жить плохо,  як  вони  в  своє  время,  (аереч.  „титулом  случаю,  хвилі 
одповіди  до  вокорененя,  коли  таке  ?  ?  ")  Взявши,  мвб  пропали  по 
приміру  противників,  невзявши,  найшлись  би  треті,  що  взялиби  и 
тамто,  пнаше,  вилічивши  нам  теж  в  безспаня.  (Переч.  ,.Додумались  би, 
що  се  безвихідна  доктрина")  Чи  сяк  чи  так  відкпн")  и  відконулио 
безвихідну  доктрину  чистого  реалізму.  (Переч.     ?     ?     ?     ?     ) 

Реалізмом  не  по6ива(е)ся  идеалізм  ані  песимизмом  оптимізм 
(иереч.  „и  один  и  другий,  а  ?  ?  ?  )  Батероі  зробилиб  своє  діло 
з  блискавкою  и  громом,  а  останеея  дим  по  одній,  и  другій  стороні, 
(переч,  „уенералізовані  у  програми  поему  поеми  се")  два  паристі 
(переч,  „се  поеми")  поеми  уенералізовані,  (аереч.  „для  вигоди"), 
которі  з  противних  боків  біжать  паралельно  '^~  минаючись,  кожді 
в  свою  краіну  утопій.  Нащо  іх  роджено  й  хрещено,  не  знаю,  але 
иораб  ім  антиквоватись.  Одно  и  добре,  не  спішится  з  уенералізо- 
ванем,  а  поодні  обяви  зводити  до  границь  приналежнох,  прямим 
розсудом,  не  дальнострільними  рикошетаии,  (переч,  „бо  рико- 
шети") 

Аналогпчнс  підходить  сюди  сіейігиеге  и  конструере, 
в  политпчнім  змислі  христовім,  —  сюди  и  неуацпя,  о  собі  идеал 
безплодности,  (ііет  самобичованб(,)  вигідности**)  бо  дуже  нерозумно 
вижидати  в  посліднім  случаю,  щоб  (переч,  „час  зробив")  хронос 
зробив  всю  роботу  відроджеия;  (переч,  „лишає  булоб  ?  ?  "}  він 
руйнує,  голова  будує  и  родить  все  и  его,  и  знанне,  що  переходом, 
а  не  скоком  (переч.  ?  )  йде  розвій  всякій  розвоєм  давного, 
\уасЬ5І;  (ііе  аііе  ДУеІІ  іп  йїе  Іипде  (переч.  ?  )  луасЬзІ  (ііе  Липд  іп 
сііе  аііе  Іііпеіп". 

(Далі  на  другій  сторонї,  через  увесь  ^2  аркуш,  оливцем :) 

псповідник  евдаймонизму,  находжу,  що  лучше  кинутись  у  всю 
повню  западного  творчества    не  спішившись  з  вибором,    ніж  перей- 


^)  Слова  „усе  без  позитивних  вістей"  і  дальші  „протів"  до 
„критиці"  підчеркнені  й  зачеркнені  Др — вим. 

*)  Зразу  було  написано  :    „клин  клином  вибиваючи,    ставити". 

*'^)  Слово  „вигідности"  підписано  під  „Непі  самобичованє",  а  над 
..нерозумно";  в  остатнім  разі  можна  читати  „вигідно  йти"  і  брати 
зам.  „нерозумно  вижидати". 


207 

діло,  которе  не  годно  видержати  дискусеию,    —  протів  Вас  же 
мушу  замітити,    що  не  бачу  сааеення  в  негациі    и    критиці  на 


мати  вибір  з  него  у  (переч,  „трет")  ФІльтрацві,  (переч,  „давню 
відстоя")  вибір  готовий,  (переч,   „зроблений  НеСЕСИСЛВН    — 

у  нас  порядочно  Ферментують  уми, 

Нам  обридом  тон  сам,  що  чуеся  з  росийеьких  полемик  и  по- 
вістей, гумор  видався  хоробливим,  мизантропнчнпм,  старечим,  ? 
и  тим  же  мертвецьким,  що  видніє  з  безустих  збудів  (зубів?)  скелета. 
Яко  мислячі  люди  робимо  сілу  психолоуичну  аналізу,  (переч,  „неба- 
яившн  що  потрібно  яко  люди")  и  находимо  самобичоване  таким  же 
(аереч.  „несмачним")  нездоровим  як  бичоване  других.  — 

Як  (переч.  „БІрю")  знаю,  що  всі  ми  Адама  не  однакові  діти, 
так  и  вірю,  що  у  кождіи  вірі  можна  спасеним  бути,  тільки  не 
в  католицизмі  чи  реалістичнім,  чи  і  идеалістичнім,  а  найменш  ме- 
тодою антидотів,  —  борюча  видумані  екстреми  одного  самосвідо- 
мим екетремом  другого  систему,  о  собі,  Фантому.) 

(Переч,  „щоб  не  ?  )  де  здорово  Ферментують  уми,  щоб  не 
нівечились  люди  пустими  зривами,  щоби  не  (переч,  „впадали  в  порох 
перед  висотою  звання  ?  ?  ?  иедостижимостею  необятом  має- 
статом видуманим")  закладали  рук,  ждучи  пори  своєі,  щоб  не  гор- 
дували роботою  мирною  та  хосенніщою  від  сподіваноі,  ?  .  —  Оже 
(переч.  ?  ?  )  просимо  Вас  отверто  и  прямо,  нам  про  Відень  ви- 
значити осиктивно  (?)ереклад  хотьби  з  ІИизІгігІе  Каїесіїізтеп,  бо  Бо- 
гом а  правдою,  самі  не  виберемо  нічого,  яко  \¥йз11езег,  читаючи 
масси  без  розбору. 

(Переч.  „Листи  Ваші     ?     " 

„Може  бути,  що")  після  бурі  бував  затише,  (переч,  „се") 
правда,  але  (переч,  „тільки  в  природі,  в  чоловіка  не  так  та  не- 
правда?") не  так  для  чоловіка,  которого  чім  більш  доживаю,  тим 
більш  находжу,  починаючи  від  себе,  мізерною  креатурою,  котора  не 
то  що,  а  з  самим  собою  ради  дати  (переч,  „рівно")  собі  не  може. 
Отож  чи  с  почутя  оездалости  власноі,  чи  з  многих  позорів,  хоть 
ще  без  позитивних  вістей,  я  (переч,  „година  правди  дні  „Правди") 
долічуюсь  чим  раз  певніще,  що  „Правда"  коли  ще  не  впала,  то 
все  ж  часує  до  неминучого  скону.  ПДоби  вона  яким  чудом  прийшла 
до  рівноваги  я  враз  Вами  не  вірю  у  (переч,  стійкість")  животність 
діла,  которе  дискусиі  видержати  не  годно,  —  та  протів  Вас  не 
вірю  в  спасенність  неуациі  в  Гал.  и  критики  (переч,  „там")  на  ве- 
лику скалю  нменно  там,  де  нема  буйноі  ве^^етациі  літературної, 
прим,  в  нас,  де  Ви  ненайшлиб  супротивника  в  тійже  манері,  так 
що  публіка  приплеснулаб  тому,  которий  бавивби  іі  дотепними  ? 
ефектами,  кидаючись  на  боки,  минаючись  яко  мога  с  тезами;  (пе- 
реч, „так,  як  в  ?  ")  з  перспективи  ні  безж  процес  так,  що  ніколи 
несчерплеся  арсенал  софизмів  там,  де  не  рішають  в  послідній  ін- 
станцні  або  циФри,  або  далеко  засягнуті  дедукциі.  —  Але  колвб 
(переч,  „и  яким  чудом")  н  дотрівала  ще  до  якоі  пори  „Правда",  — 
не  зараз  найшлиб    люди    конечність,    звалити   на  Форму,    мимо  що 


208 

велику  скалю  там,  де  не  було  коли  розвитись   буйній  веуетациі 
літературній,  —  не  було  іі  в  нас,    де  пр :    Ви  не  найшлиб  еу- 


(иереч.  „ім")  обрвдом  „кінська  мова"  (як  дуже  [аереч.  „нечемно"]  не- 
чемно виразивсь  Рудченко"),  а  уже  (переч,  ^мабуть")  ніколи  не  роз- 
смакують (иереч.  „в  ііредмовах  як  до  Тургенева")  в  рекламах  що 
й  предмовами  звутся,  як  до  Тургенева  (переч,  „маючи  в  тім  пред- 
меті, бсть  Луччеб  намість  Рваноі  рецензиі  лишити'^)  нам  помову, 
а  в  иредмову  иоставити  дати  бій  и  оибліографочні")  а  ще  дочитав- 
шись ?  як  Тургенев")  що  він  прокладає  до  рідного  биту  (о  собі 
нам  незвісного)  жпзнені  идеі,  (переч.  ?  )  у  запада  зачерті:  яко 
исповідники  евдаїїмонозму,  (переч,  „не  може")  ненайти  не  можемо, 
що  розкішніще  (кпну)тись  у  всю  повню  западного  (переч,  „посту- 
пу") творчества,  ніж  переймати  вивар**)  з  него  ?стій  Фильтрациі 
(аереч.  „у  виборі  ?  ?  ")  а  в  будуче,  стати  ?  ?  ?  (лек  ?)турі 
и  давній  запада,  ніж  нервній  ?  ?  ?  (переч,  „московській")  во- 
сточній  (До  роспйеькоі  літератури  и  язика  відст  ?  ?  ?  (дивнт?)ись 
на  ню  яко  добрий  „ЗсЬІадргіп^г  гит  ЗсШадеп)  яко  „8с1і1а^ргіп»  2ит 
ЗсЬІа^еп"  (переч,  „дивимося")  вважаємо  росв(й)ську  літературу, 
а  до  вправи  відставимо  (переч,  „людий  пооднох,  та")  охотників  по- 
одннх,  —  (переч,  „бо")  публіка  наша  не  зживеся  ніколи  з  самим 
тоном  словесностп  росс.  (переч,  „так"),  що  самий  (переч,  „гумори- 
стичний") гумор  іі  показубся  нам  тимже,  которпй  видніє  з  без- 
устих  зубів  скелета(;)  з  самим  духом  хотьби  преказано  і  тут  при- 
мірно  в  ?  ?  ?  ,  поминувши  аналізу,  в  результатах  (переч, 
„прямо  розхо")  протпвлятся  взаімні  наші  уже  не  терміни,  а  по- 
гляди, н  (переч,  „як")  програм  негативний,  оминаючий,  ні  до  чого 
не  довівби,  то  и  (переч,  „виходить  конечність")  моії£наб(,)  тільки 
не  в  журналю  спільнім,  а  в  особистій  переписні  п  в  пооергднвх 
(переч,  „студиях")  ириготовля(ю)чих  студпях  ступати  до  сего,  щоб 
„Правда"  будуча  стала  „дзеркалом  (переч,  „взаімних  обста")  биту 
по  сім  и  тім  боці  кордону",  (переч,  „а  сего  до  ссзго  далеко"  тим 
часом  (переч,  „добре  буде,  як  коли")  (зало?)жити  у  Львові  склад 
на  матерялп  и  гроші,  щоб  готовились  до  пори  лучшоі,  —  самих 
же  людей  розпустимо  з  завязку  громадського,  нехай  розпадаются 
знов  на  атоми,  хай  Ферментують  уми  и  коли  ? 
у  собі  (переч,  „мають*)  винесуть  теоретичву  основу,  хай  набираются 
з  літами  самого  першого  досвіду  жпзни,  а  збирають  гроші,  обоє  не 
у  наклад  один,  у  фонд  такий  же,  якого  вимагає  орган  готовий,  лю- 
дей готових,  (переч,  „не  Ферм  хай  Ферментують  уйіи  у  що  будь") 
аж  у  ротацві  атоми  знов  стрічутся  и  (переч.  ?  ?  ?  )  злучатся 
в  нові  оруанизми.  (Переч.  „До  толі")  Тим  часом  резултатів  треба, 
(переч,  „и  ми")  а  починаючи  від  себе,  (переч,  „ми  у  Відні  як") 
а  усе  ще  ми  в  "\Уи5І1е2Єґ  (переч,  „без  розбору,  прямо  Вас  просимо")- 
3  всім  товариством^    (переч.      У     ?     )    Вас  прямо  прошу,    визначпти 

')   В  оріґ.  лишитити"  ! 
'^*)  В  оріґ.   „вивнр" ! 


209 

противника ^)    в    тій  же  манері,    и    публика  тому  приплеснулаб, 
которий  бавивби  іі  дотепними  софи-змами,  кидаючись  на  як  най- 


коБкретну  (аереч.  „тезу")  теаіу,  найлучше  популлрау,  або  и  (аереч. 
„вказати  Фактично  на")  вабрата  прямо  що  з  Німецької  або  Фран- 
цузької поаулярноі  словесносги,  для  перекладу  п  дивитися,  чи  на 
час  не  буде  він  готовий,  бо  єсть  руко  й  гроші,  (та  переч,  „неу- 
житі  V  неужиті")  сила*)  змарнуется  пусто.  Тепер  або  ніколи 
пора  (аереч.  „вижидати  покинути  думати")  не  дожидаючи  від  до- 
брого хроноеа  пори  своєї,  бо  и  прибуло  сі'то  року  свіжих  членів 
надзвичайно**)  (всіх  до  45)  між  ними  Терлецькии  аі  Львова  п  Га- 
расимович  с  Станіслава,  Скобельський  и  Медвецькпй  з  давніщих 
(переч.  ?  )  аспи  а  именно  (переч,  „взоровин  робітник")  ГІулюп, 
дуже  акуратний  робітник,  которого  сего  року  й  головою  вибрано. 
За  сийі  и  замирив  я  з  ним  (переч,  „твеодо  ?  )  протів  вражди 
давноі,  —  (переч.  „аиГ  йет  Войеп  ?  ")  тимчасово,  щоби  нам 
(аереч.  „зарівно  проклад  причинитись  увести")  с  повищими  1)  уве- 
сти момент  літератури  у  вещи  2)  злучитись  у  клюб  (переч,  „кри- 
ти") продуктивний,  не  Фантастичний  (переч,  „для")  щоби  була 
с  товариства  хоть  що  рік  малою  книжкою  признака.  Сего  ради 
для  себе  прошу  о  (переч,   „тезу")  повищу  тезу.  — 

Адрес  до    товариства,    Аиігісіїе,    Уіеппе.    Ппіуегзіїеіе,    Ьосіеіе 
„8іс".  Найблищий  збір  на  свят,  вечер,  на  которий  о  листок  просимо. 
Іонин  Желехівський,  „Страхопуд" 

БибліограФІя  ^  „Наука" 

Федькопич  „Основа". 

На  два  листи  не  дав  милі  Огоновський  одвіту,  (переч,  „за 
теж  писати")  тож  не  пишу  до  него  в  справі  оредмови,  которій  про- 
тивлюсь, за  теж  до  Навроцького  в  справі  Вашого  рецензента,  — 
(що  замотаностю  уже  самою  годен  людем  омерзити  всяку  критику) 
щоб  хоть  в  дальшому  помістив  именем  редакциі  Фактичні  спросто- 
ваня  и  пропущеня.  —  Не  вирозумів  я  добре  Ваших  слів,  щоб  я 
зібрав  справки,  коли  буде  напечатана  (переч.  „Ва  „Літерату  и") 
Ваша  статя  про  літературу  и  просвіту  на  Вкр,  (переч,  „мабуть") 
значится  мабуть ;  щоб  я  рецензував  іі,  (переч,  „але  як :  чи  про 
друк,  чи  про  лист,  — ")  коли  так  Ви  розуміли,  я  (переч,  „го- 
джуся") підоймаюся  все  рівно,  чи  для  друку  чи  листу.  — 

Дожидаю  пильно  одтисків  від  Стасюлевича,  та  щеб  просив» 
коли  у  Вас  задержались  N-0  ?  мині  хоть  на  коротко  вислати,  бо  шоі 
Подолінський  як  дав  з  рук  так  и  стратив.  III  ?  (переч,  „напевно 
так  може  й  прийшли  на  университет  (переч,  „сюди,  бо  портир 
шене  знає")  бо  часто  показуеся,  що  під  той  чає  по  смерти  портира 
було  замішане  з  листами.  —  Аж  соромно,  клопотати  Вас  о  дуплікат 


^)  Слова  „де  не  було**   зачеркнені  Др— вим. 
*)  В  оріґ.  „сила  сила". 

**)  Поверх  слів  від  „бо"'  написано    „и  від  ?  ились  старі  попе- 
речники    ?     поп  до  од" 

зшрник  Фїльолілґічної  секції,  т.  хіп.  14 


210 

дальш  тезам  з  дороги.  Люди  неготові  не  зараз  теж  найшлиб  ко- 
нечним,   зважати  на  форму,    бо  до  артизм}'  треба    рівноваги  на 


С  правдою  пш  вже  н  додумалвсь,  (аереч.  ?  )  хоть  не  (переч. 
,маю  позвтивнпх  вістей")  ще  не  голосвтся  ваиуе  ?  ,  а  (переч, 
„лічу")  іі  години  о  манутп  лічу,  аж  стане  вона  (переч,  „прина- 
лежностю")  здобичею  историі  і  взором,  як  не  належать  редакцвю 
вести  и  журнал  ставляти,  бо  впаде  вона  не  виною  редакциі,  а  усіх 
нас  Галачан.  Нехайже  знов  розпадаеся  завязок  громадськвй  на 
атозш,  нехай  розснпліотся  люди  збвраюча  сам  звичайний  досвід 
тут  з  літами,  а  що  найважпіще,  хай  дбають  гроші,  —  доки  атоми 
у  ротациі  взнов  н  що  будь  злучатся  й  оподаткуются,  (переч,  „ба- 
чивши зганувши")  спізнавши,  що  до  діловодства  треба  (переч. 
„укладу")  петільки  охсти  в  накладу,  але  й  досвіду  й  Фонду.  Луч- 
шеб  було,  щоб  „Правда"  (переч,  „достояла")  перестояла  яким  чу- 
дом до  тоїі,  та  не  вірю  я  враз  з  Вами  в  жавотність  діла,  которе 
не  годно  видержати  дискуссию,  не  вірю  протів  Вас  в  спасенність 
неуациі  и  кретвви  на  високу  скалю  там,  де  не  ма  буйноі  веуега- 
циі  літературноі,  именно  в  нас,  де  пр.  Ви  не  найшлиб  суиротив- 
ника  в  їійже  манері,  и  (череч.  „перепалка  ?  ")  публіка  ишлаб, 
як  п  в  більших  оруанизмах  буває,  пішлаб  за  там  соперником,  що 
бавив  би  іі  дотепними  Кипзі  еФФектами,  кидаючись  на  всі  боки,  яко 
моїа  йшнаючись  з  тезами.  (Переч.  :  „До  сего  прийшов  би  згляд  на 
обставини  всякі  т.  є.  на  других,  без  когорих  що  ми  так  як  не 
бсьмо  самі  на  світі,  а  за  сим  ?  всілякі  взаємини,  претенсиі  и  обо- 
вязаности  до  других")  або  що  певніще,  и  зівсім  не  читалаби,  так 
як  єсть  ?  ?  звичайною  участею  кружка  узкого,  а  ще  частіше 
кружка  ще  узшого,  (переч,  „зложеного")  з  самих  же  беспосередно 
интересованнх.  Много  можнаб  написати  про  впливи,  Фазу,  в  якій 
загально  Галичина,  а  именно  іі  интелвуенцня  сі-годня  находится,  та 
се  (переч.  ,.бул<»б^'')  значилоб  винувати  других,  а  не  себе,  (переч, 
„а  не  те,  а  до  сою  ми  не  маємо")  а  се  одно  практично.  А  по  сій 
дорозі  находимо,  що  як  ми  не  готові  дірвались  до  діла*)  так  таким 
же  воно  й  вийшло,  тяким  и  щезне.  Тимчасом  доглядати  будемо 
в  товариствах  як  в  „Січи",  що  и  старих  членів  (попів)  викинула, 
н  в  число  до  50  вже  зросла,  як  бя  паралельно  з  взаєминами 
устними  що  будь  корнстного,  (відн'ладаючи  ?  до  щастя)  вийшло,  — 
признаючись  Богом  и  правдою,  що  молодіж  віденьська  все  ще  стоїть 
?  Маззепіезег-ів  ХУизНе.'їег- ів,  метаючись  на  усі  боки  без  розбору, 
Вас  прямо  й  прошу,  дайте  нам  тему,  а  лучше,  визначіть  ?  ктично 
що  будь  с  Француського  або  з  ІИизіг.  ?  КаіесЬізтеп,  а  ми  на 
час  перекладемо  п  видамо,  бо  в  руки  єсть,  и  гроші  (переч,  „в  ча- 
сти") або  готові,  (переч,  „в  части  дозбиралнбся")  легко  на  готове 
дозбираются. 

(Оливцем  на  другій  стороні  оі  т.  картки  :) 

Р.  8.     Кінчу  сей  лист,  писаний  троаіа  опадами,  без  рівноваги. 


*)  Зразу  було  „діловодства". 


211 


дуже  твердих  основах,  —  а  та  у  нас  даже  ще  пергорескуеся*) 
фразою:    „покурпвая    сигар"  придумувати  арабески   —    окрасу. 


У  Віднп  останусь  ще  яких  6  неділь,  т.  є.  до  Февраля,  п  дуже 
дуже  радби  тут  бачитися  з  Вами.  (Переч,  „хотів  я  Я  собі  уже 
уложив,  що  ся  моглоб  статися")  З  Рудченком  я  вважаю,  що  коли 
в  Игаліі  лікарі  нездалі,  то  чи  не  лтчшеб  було  до  разу  з  Вашими 
Вам  приіхати  сюди  на  пораду,  коли  наш  Факультет  медичний  рів- 
ного собі  не  має.  Віі  К(іроФеі  медичні  ординують  у  Єдера  „Неііап- 
5Іа11"  первін  у  В  дні,  де  платпт  (аереч.  „ся  за  ціле  проа")  від  про- 
пнтаня  особи  на  день  7  гульд.,  від  двох  10  гульденів,  головна  ж 
річ,  що  домашнии  лікарем  у  Єдера  наш  щирий  громадянин  Під- 
луськнп.  — 

(Олнвцем  по  однім  боцї  великого  ^2   арк. :) 

До  Драгомана,  XII,  1872  дальше  : 

II  тогітепіо  гиШепо  сподіваюсь  с  словарцем  и  сам  читати, 
(переч,  „а  вже  по  англійськи").  Не  ручввши  ні  за  себе  ні  кого 
боюсь  тільки,  що  (переч.  ^Галичани  тільки")  Львовяне  н  там  (?  ае- 
реч. яСтануть  марнуватись  пзслідуватп  на(?і  Вас  то  ннгилізм  то  пан- 
славізм, а  у  себе")  изслідувавши  то  панславизм,  (ненавикші  ні  до 
строгоі  критики  ні  до  тактики  рикошетамп)  не  (аереч.  „оправдають") 
відвдячать  труду,  не  оправдають  сподіваного  тоуітепіо  дальшого. 
Приміром  в  виступах  Ковалського  и  Качали  в  соомі  всі  ми  бачимо 
случай  дороггй,  до(?)  саизе  сеІеЬге,  (переч,  „та  простого  способу 
и  не  бачили  прямого  способу  до  кореспонденциі  у  ІІет.  Відом.,  — 
и  тому,  що  роіпіе  йшла  протів  німців  -  централів")  та  знали  ми 
(переч.  „  ?  слнсь  Вас  у  перед")  ?  питаю,  чи  можно  писати  по 
німецький  або  по  нашуму  до  редакциі,  а  ще  у  сгат(і)  впміреній 
протів  [переч,  (австр.)  німців"]  не  тільки  австрайськах  централів- 
німців.  Здаеся,  можнаб  по  німецьки,  та  (переч,  „чиж  богато")  та- 
ких у  нас,  що  тягом  слідять  и  основно  знають  (переч,  „діло") 
справи  денні,  (аереч.  „або")  мало,  а  (переч,  „тій")  тим  опадають, 
бачивши,  (переч,  „неміч  свою")  свою  неміч  свідомити  й  своіх  кра- 
янів")  впливата  на  круг  свій  найблищой,  не  то  ширший,  посеред- 
най.  (Переч,  кілька  слів  нечаткпх)  Про  текучі  діла  писати  п  за- 
слати нема  зівсім  людей  вправних  (аереч.  „неаіа")  готових 
(переч,  кілька  слів  нгчиткпх)  и  не  зараз  іх  набереся.  — 
Ми  дуже  добре  знаємо  (переч,  „склад  європейського  хору  и  всю") 
всю  техніку  ефектів  і  слів  в  європейськім  хорі,  (та  переч, 
„голосу")  тільки  голосу  не  маємо.  Так  сталося,  що  „Осно- 
ва", не  (переч,  „підховавшп")  виховавши  публіцистів,  прожи- 
вотіла  ледви  (переч,  слово  нечитке)  до  кінця  сопмовоі  ка- 
денцпі:  номер  (переч,  „іі"),  що  у  Вас  в  руках,  іі  послідний.  — 
(Переч,  два  слова  нечигкі)  :  8іе  ізі:  іт  Запсіе  УбгІанГеп,  (переч, 
„душа  мертва  зразу  й  до  кінця  без")  без  знамена.  Програм  загоди 
с  партибю  полською  в  границях  толерапціі  для  нас  (переч,  „не 
найшов  між  нашими    з    нас")    нашим    показавсь    негідним,    ляховп 

^)  Слово  ,;Пергорескуеся"   підчеркнено  Др— внм. 


212 

Не  додумались  ще  до  конечноети,   що  помисл  в  гармонії  стояти 
мусить  з  виразом,    стоімо  ще  на  мавретанськім  степені    в   иде- 


розкрив  нашу  неміч  (переч,  „розлакомив")    знадив  партию  збанкро- 

товану  (переч,  „котора  свою  неміч  покражею  епврае" )  розлакомвв, 

брате  те,  що  само  немочпю  звеся,  правом  кражі,  конечної  у  тих, 
которі  вже  до  заборів  отп  не  годні  (переч,  „оперуюче").  Ццфрамп 
викажеся(?)'^)  свого  часу  вченке  еаміснвків,  виділу  краевого,  сер- 
вітутовоі  коміссиі,  рад  повітових,  руіну  ФОНДІВ  шкільних,  шпиталь- 
них и  вдовичих  (переч.  ,,руіну  податкову,  продукціи  лісів,  землі, 
кражу,  перепродаж  сіл  коронних,  а  та  кража  н  перепродаж 
сіл  и  земель  и  заводів  коронних,  що  зівсім  не  тайно  збувалось  зо 
послідним  на  що  з  домками  ц  викупном  пропінаціи  збувався  тепер, 
все  дискутовано  и  вервФиковано  в  соймі,  з  банком  и  пропінацпбю, 
що  ще  не  заклпка  уже  вродить  всі  ті  справи  дискутовано  в  вери- 
Фиковано  за  иослідних  16  літ  в  львівськім  соймі,  де  сиділи  наші 
депутати  як  міхи  завязані,  без  диху,  ?  перед  полською  більшостею, 
банк,  пропвнация,  все  рішалось  в  вериФиковалось  перед  нашими 
мовчазними  депутатами,  полскою  більшостею.  Більшість  же  та  (пе- 
реч, „терризовалась  в  имя")  дисциплінована  у  солідарність  сліпу") 
перепродаж  земель  и  заводів  королних,  сприяє  банків  (банкам?) 
и  пропінациі,  ще  не  заладжена,  —  усе  дискутовалось  тою  біль- 
шостею, що  сама  своеі  неправности  и  немочі  безпечна  йшла  сліпо 
(в)  терроризмі,  комендерована  тими  корифеями,  що  господарство 
між  себе  розпаювали  для  обогаченя.  Правовитість  сего  заступниц- 
тва признав  Лавровський  (переч,  „ділом  ,  ?  )  актуально  другпми 
нашими  у  сойм  вступивши,  признав  правовитість  полського  сойму 
в  (переч,  „розсуді  нашім")  розриві  нашім  с  поляками,  (переч,  „хоть 
пето  іисіех  іп  саиза  зиа")  протів  аксіоми:  пето  іидех  іп  сапза  зиа. 
(Переч.  „Неваберем")  к(е)рунок  Лавровського  не  міг  за  сойм» 
більшости,  (переч,  „за  те  ухопило")  тим  часом  „Слово"  кваси 
в  миску  стримать  (переч,  „социяльну")  станову  попівську,  гарран- 
туючи  (тих,  що  ім  в  семинарі  4  літ  клепчеся,  що  вони  природні 
и  єдині  (переч,  „заступники")  пастирі  народу,  т,  є.  і(т)Ьесі11'ів  (пе- 
реч, „черні,  тьма")  стада  (переч,  „заступники")  на  шляхту,  іх  ан- 
тагонистів  в  експлотациі  того  ж;  зачіпаючи  за  (переч,  „жптє  сі- 
мейне и  щоденне")  струни  сімейні,  як  на  них  відбиваются  (переч, 
„струі  політ.")  бурі  політичні(,)  усе  у  негацию  (переч,  „страстей, 
та  безплодну")  и  нигилізм,  як  всюди  мертвецький  и  безплодний*). 
Се  описувати  було  б  интересно,  колиб  ми  самі  в  Галичині  не  були 
интересовані,  и  може  колись  подам  Вам  илюстрацні  аиз  йет  А11- 
Іа§;5ІеЬеп,  не  далеко  сягаючи)  (переч,  „коли  найдете"  докладами  до 
(переч,  „сего")  сухого  уенералізованя.  —  Зівсім  природно,  що 
„Основу"  (зразу  було  „Основа")  имеано  в  молодших  нееайшла  при- 


*)  Остатні  З  букви  нечиткі ;  зразу  було  „викажу". 
**)  Властиво  слова  від    „усе"  до    „безплодний"    стоять    перед 
.зачіпаючи"    до   „політичноі",    але  є  відповідний  переставний  знак. 


213 

адах  будови,  хотьби  язика  літературного,  а  серед  гону  дня  на- 
сущного, в  конкретних  будовах  пишемо  сумішкою   аееиро-вави- 


віту,  вшмо  що  ?  имеено  молодші  опустили'')  опустили  в  першій 
л.  молодші,  в  першій  лініі  покликані,  (переч,  „дальш  усім  певно 
стало,  що  ніхто  ніже  Качала  ?  як  же  кинуто  квестию")  неза- 
баром показалось,  що  ні  (переч,  „одного")  Кач.  вона  за  собою  не 
мав,  тепер  іі  опустив  п  Лавровський.  (Переч.  „Послідними  часами 
часувала  вона  під  політична  часопись  під  час  моглаб  виходити 

„Політична  часопись") 

ІІюрко  пише  мині  сегодня  розозий  лист  зі  Львова  (переч,  „ви- 
читую, що  там  ніхто  й  не  ду  пише  мині")  споминає  ?  що 
„Правда"  стоіть  добре*)  а  даже  думає  перекинутись  в  тижневнпк, 
(переч,  „щоб  метаморфозам  кінця  не  було")  як  рукавичка  або  поліп 
морський.  Мотором  сего  єсть  наш  надворний  естетик,  историк,  но- 
веліст и  вояжер,  Ильницький,  для  мене  епґапі  ІеггіЬІе  вже  з  имени, 
та  протів  него  відбиваєся  дотеперішна  редакция,  а  ми  зда(е)ся  ви- 
пишемось урандпозно  з  від(?)  а  в  тім  же  змислі,  зваживши,  що  при 
новациі  муеілаб  у  ?  часть  політична,  під  час,  після  „Основи"  ко- 
нечна. (Переч,  „Зваживши,  що  під  нас  одного  тільки  ?  вправле- 
ного") Зажадаємо  по  2-ге  щоб  технічний  (переч,  „провід")  уряд 
при  редакциі  (переч,  „поручити")  поручили  Кломковичу,  (переч, 
„доб  єдиному  чоловікови,  которпй  тут  способний  до  точности")  Він 
один  вправлений,  и  „Основу"  він  видавав  точнісінько  (переч, 
-„мимо") 

^У'апсіегег  N-0  329  РоІепПі  іп  Ргеизз 
(Переч.  „За  памятник  Богдана  ми  ?  ?  ?  ?  ) 
Дождавсь  Богдан  памятника,  дісталось  и  Тарасови.  (переч.  ? 
?  ?  )  недарували  Гуцуліі  в  наш  Мерунь  (^иап(і  тете)  ми  ж 
знову  раз  не  знаємо,  (переч,  „що  таке")  чи  в  терминах  тільки  чи 
в  засадах  роси(й)ська  культура  несходна  з  западною,  як  аж  так 
засада  жизнена  в  купі  стрва(?),  по  части  в  ауоніі,  по  части  мертвою, 
що  служить  ?  (переч,  „бьістирскому'  герою,  ?  яка  державна 
идея  й  гражданська  идея  в  особі  жида- ляха,  (переч,  „соотечества"), 
•обивателя  нинішноі  империі.  Для  єдности  стилю  недостає,  на  жаль, 
?леорів  з  ?  шибеницями  троїстими,  лях(,)  жвд,  собака,  віра 
однака,  и  антик  уарнітури  в  чашки  людські  до  кола,  щоб  він  злу- 
чилося не  в  ?  ,  а  в  нему  каннибалську  цілість,  в  доказ,  що  нема 
лучше  та  нема  краще  як  на  Укрйін,  —  з  другого  боку,  як  именно 
веде  ?  Богданові  радючи  (переч,  „нову  роботу")  освобожденя 
и  ?  ему  оставить"  (переч.  „Россия")  одна  и  нероздільна  (аріє 
сіісіит)  Россия.  —  (Переч.  „Яка  ^енеза  сїмнатийі  ?  Зложіть  Поіду 
до  Кіііва  и  вкраду")  Колиб  вкрасти  з  напису  з  „1В73"  першу  циФру 
(переч,  „най  німці  рецензенти")  можнаб  німецьким  бодай  часописям 
навязати  будь  якого  Аскольда  або  „Редедю  перед    полками  касож- 

'•')  Зверха  кілька  нечатких  слів  перечеркнено. 


214 


донською,    мовою,    теж    людською,    (та  не    „кінською",    як    не- 
смачно виразивсь  Рудченко^).    —    По    односторонности  в  своїх 


свваїп.  Хте  се  Микитач,  а 


ввгрів  сю  думку 


дуаіають  (переч,    „нею  Кеів  прикрасити?") 


таи  чи  справді 


Неиіе  егзі  іп  (іег  Ьа^е,  \'0п  йет  тіг  ІЬгйз  луєгіЬєп  ЗсЬгеіЬеп  »е- 
\уаЬгІеп  ЕгІаиЬпізз  СеЬгаисЬ  ?  ги  кбппеп,  ьепйе  ісЬ  ІЬпеп  рег  Розі 
ипіег  Веііа^е  (іез  УеггеісЬпіззез  іп  Сотіззіоп  ВйсЬег  іт  \Уеіі1іе  у/ 
40  П,  тії  (іег  Віїїе,  тіг  йеп  ЕіЬаІІ  ипсі  (ііе  РеггепІгіГГег  ЬііеЛісЬ 
пасЬ  Зіапізіаи  (6а1І2Іеп)  ап2еі»еп  ги  луоПеп. 

НосЬасЬІип^зуоП 
\Уіеп 

Віє  (лееЬгІеп  ГйгзИ.  ЗегЬізсЬеп  Сепігаї  ВисЬЬапсіІип» 

3.  В.  Ьагагеуіс 
егЬаІі  Ьіетії  іп  Сотіззіоп  уоп  Меіііоп  Висігупзкі,    ^игІ8^  іп  Зіапізіаи 
(баїігіеп)  пасЬзІеЬепсіе  Вйсіїег: 
1.  Ехетрі :    Лисенко,    Украінські  пісні    І.  Вапсі    а  4,50,  гизат- 
теп  оЬпе  РіаЬаІІ  —  4,50. 

(Після  великого  відступу :) 

Білгород 


Ех.                          Т  і  І  є  1 

^^"^  1.  Ехетрі. 

Хизаттеп 

1 
5 
5 
3 
2 
3 
4. 

Лосенко  :  Пісні  укр 

Лзсенко:  Кобзар 

Г.  Артимовськ.    „Пісні"     .     .     . 
Рудченко :  Сказко    

Глібов.  :   Байке 

І 

11 

І 

І 

1 

II 

II 

4,50 
3,75 
1,50 
—75 
1,50 
1,50 
-60 

4,50 
18,75 
7,50 
2,25 
3 

4,50 
2,40 

40,90 

Прага 


1 
15 
15. 

5. 

5. 

8 
15 


Лисенко.    Укр.  народні  пісні     . 

;)  V  п  •■<  ' 

Лисенко.   Музика  до  „Кобзара" 
Артеїмовськай.    Пар.  пісні 
Рудченко.    Южнор.   Сказки  .     . 

Глібов.    Байки      ...         .     . 


І 

II 

1. 

І. 

1. 

II 


4,50 

3,75 

1,50 

І   75 

І  1,50 

1,50 

-  60 


^)  Сі  слова  зачеркнені  Др  — вим. 


215 

поглядах,  другій,  наші  галичани  з  гори  уже  пергорескують^) 
предиови,  на  рівні  іх  ставлючи  з  реклямаии,  як  „про  Тур- 
генева*,  саміж  совісніщі  між  ними  прочитають  іі  без  ефекту, 
дочитавшись,  що  він  „прикладає  до  рідного  биту  (ним  неввіе- 
ного)-)  идеі,  у  запада  зачерті".  Иеповідники  евдаймонизму,  не- 
найти  не  можемо,  що  розкішніще  нам  кинутись  у  всю  повню 
западного  творчеетва^),  ніж  переймати  вивар*)  з  него  у  третій 
фільтрациі.  —  Яко  „8сЬ1а§тіпо'  гипі  8сЬ1а§'іі"  вважаеся  нині 
у  нас,  теж  односторонно,  язик  росийський,  між  єго  творами 
найменш  тиі,  що  зачерли  з  малоруського  биту,  нашій  публіці 
сподобаются,  —  бо  ніякий  переклад  не  здойме  з  них  чужої 
лівреі.  Тут  не  перееада(,)  хоть  може  обман  очей,  може  з  моєі, 
може  з  Вашоі  сторони,  я  копіюю  річи,  як  іх  бачу.  А  коли 
оттак,  поминувши  аналізу,  в  результатах  противні  наші  погляди, 
то  не  у  журналі,  а  тільки  перепискою  особистою  и  довгими, 
приготовляючими  студиями  можнаб  єдино  ступати  до  сего,  щоб 
„Правда"  будуча  стала  „дзеркалом  биту  по  сім  и  по  тім  боці 
кордону. 

Тим  часом  шкодуючи  молоду  силу,  щоб  не  нівечилась  пу- 
стими зривами'^)  при  редакциях,  будемо  спішитись,  заложити 
у  Львові  склад  на  матеряли  и  гроші,  —  самих  же  людий  роз- 
пустимо з  завязку  громадського.  Нехай  розпадаются  знов  на 
атоми,  хай  уми  ферментують  на  власну  руку,  и  набираю  гся  з  лі- 
тами самого  первого  досвіду  жизні,  и  збирають  гроші,  обоє  не 
у  наклад  один,  а  у  фонд  такий  же,  якого  вимагає  орган  гото- 
вий, людий  готових,  —  доки  у  ротациі  атоми  знов  стрінуться, 
и  злучаться^).  Маючи  певність  у  самих  себе  поставимо  орган, 
и  оподаткуємо  себе  правильно,  але  до  сего  треба  результатів, 
а  сего  ради  починаючи  від  себе  и  віденського  товариства  АУіізІ- 
ІЄ8ЄГ-ІВ,  прямо  Вас  прошу,  визначити  конкретну  тему,  найлучше 
популярну,  або  й  вибрати  що  з  німецької  чи  французької^),  чи 


')  Слова  „з  гори    уже    пергорескують"    підчеркнені    Др— впм. 

2)  Слова  ^аим  незвісного"  підчеркнені  Др— виш  і  коло  сего 
реченя  доапсано,  з  боку:   „Ирвмірг". 

^)  Слова  „у  всю  повню  западного  творчества"  підчеркнені 
Др — воаі  і  дописано  з  боку  :    „кидайтесь". 

*)  Слово   „вивар"   підчеркнено  Др  — вим  і  додано  з  боку  „?". 

*)  Слова  „пустими  зрввааш"  і  дальші  „знов  на  атоми"  під- 
черкнені Др  — зим. 

®)  Слова  від  „доки"  підчеркнені  Др — вим. 

')  Слова  від   „популярну"   підчеркнені  Др — вим. 


216 

росийськоі  популярної  словеености  для  перекладу,  п  дивитися, 
чи  на  час  не  буде  він  готовий;  бо  єсть  руки  и  гроші,  та  сира 
сила  дурно  змахуеся.  —  Тепер  або  ніколи  „Січі  пора,  не  до- 
жидати довш  від  доброго  хроноса  „пори  своєї,  —  бо  й  виклю- 
чились від  неі  старі  поперечники,  именно  попн,  —  и  нових 
членів  прибуло  до  волі  (17,  усіх  зверх  40)^)  між  ними  епо- 
сібніщі:  Терлецький,  Гараеииович,  Горбачевеькпй,  —  Бабій, 
Скобелський,  Медвецькпй,  и  Пулюй  дуже  акуратний  робітник, 
которого  сего  року  головою  обрано.  (За  сим  п  замирив  я  з  ним 
мимо  вражди  давноі,  щоб  докищо  зарівно  1)  увести  момент  лі- 
тературний на  вечерницях,  2)  злучитись  у  літературний  клюб 
продуктивний^],  не  фантастичний,  щоб  признака  була  с  това- 
риства хоть  одною  книжечкою  до  року.  Сего  ради  для  себе 
о  повищу  тезу  прошу ;  —  адрес  до  товариства  Уіеіше,  яосіеіе 
„8іс"  Ппіуегзіїе^}.  Найблищі  сходини  на  Свят  Вечір ;  фото- 
графи! и  листка  дожидаємо.  — 

На  два  листи  не  дав  мині  Огоновський  одвіту,  тож  пишу 
Навроцькому*)  в  справі  Вашого  рецензента  (що  замотанноетею 
уже  годен  читателів  від  критики  всякої  відвернути:)  —  нехай 
в  дальшому  помістить  именем  редакциі  фактичні  спроетованя 
и  пропущеня.  —  Не  вирозумів  я  добре  слів  Ваших:  щоб  зі- 
брати справки,  коли  буде  напечатано  „про  літ.  и  просвіту  на 
Вкраїні'';;  значптея,  щоб  я  рецензував  іі?  Коли  так  и  Ви  ро- 
зуміли, я  готов  піднятися,  все  рівно,  чи  для  друку,  чи 
листу.  — 

о  Стронина  дуже  прошу;  після  листу  Рудченка  у  мене 
ласощі,  студиювати  1а  паїиге  сЬег  еііе^) ;  одтисків  від  Стасю- 
левича  дожидаю  пильно,  та  щеб  просив,  коли  у  Вас  задержа- 
лись N-0  І  и  II,  мині  іх  хоч  на  коротко  вислати,  бо  моі,  По- 
долинський  як  дав  з  рук,  так  и  стратив.  III  п  IV  таки  може 
и  прийшли  сюди  на  университет,  бо  зачинає  показуватись,  що 
під  той  час  при  смерти  портира  було  замішане  з  листами.  — 
Аж  сором,  клопотати  Вас  о  дупликати !  —  „II  тоуітепіо  ги- 
Шепо"  буду  по  волі  и  сам  читати,  —  боюсь  тільки,    що  гали- 

^)  Усе,  що  в  скобках,  підчеркнено  Др  — впм. 
-)  Слова  від   „увести"    підчеркнені  Др  — ввм. 
^)  Адрес   „Січв"   підчеркнениіі   Др-  вим. 
*)  Слово   „Навроцькому"   підчеркнено  Др— віізі. 
^)  Слова  від  „коло"  підчеркнені    Др  — ввм,    а  поннзче    з    боку, 
покладено  „?". 

^)  Франц.  слова  підчеркнені  Др— ввм. 


217 

чани  неоправдають  сподіваного,  тоуітепіо  дальшого.  На  пр: 
В  вистунах  Качали  и  Ковалського  всі  ми  бачили  случай  до 
саіізе  сеІеЬге,  та  не  знаємо  й  досі,  чи  можно  писати  по  ні- 
мецьки  до  П.  В'Ьд.,  а  ще  статю  вимірену  протів  Німців  -  цен- 
тралів, нетідьки  австрийських  ? — ^) 

Здаеся,  можнаб  по  німецьки,  та  мало  у  нас  таких,  що  тя- 
гом  слідять  н  основно  знають  справи  денні,  —  а  и  тим  опа- 
дають руки,  бачивши,  що  нема  ім  поля  впливати  на  круг  свій 
природний,  не  то,  заграничний.  Тягбм  же  писати  про  пекучі 
діло  нема  дюдий  изівеім,  вправних^),  и  не  зараз  іх  прибуде  : 
знаємо  ми  на  палцях  всю  техніку  ефектів  і  ехів  в  європей- 
ському хорі,  —  та  тільки  голосу  не  маємо.  Так  сталося,  що 
„Основа^',  не  виховавши  навіть  поодних  публіцистів,  проживо- 
тіла  ледви  до  кінця  соймовоі  каденциі :  номер  іі,  що  у  руках 
Ваших,  іі  послідний.  „Основу"  Иезз  тап  іт  8аііс1е  уегІаиГеп", 
орган  без  знамени.  Програм  „загоди  с  партиєю  полською  в  гра- 
ницях толеранциі  для  нас",  нашим  показався  нікчемним,  ляхів 
же,  паріию  збанкрутовану,  розлакомив,  узяти  те,  що  само  себе 
немочею  величає,  правом  кражі^)  конечноі  для  того,  хто  силою 
брати  не  годен,  а  брати  мусить,  бо  сопзиеіисіо  аііега  паїига. 
Цифрами  викажутся  свого  часу  вчинки  намісників,  виділу  крає- 
вого,  сервітутовоі  коміссиі,  рад  повітових,  руіна  фондів  шкіль- 
них, шпитальних,  вдовичих,  перепродаж  земель  коронних,  и  те- 
перішні справки  пропіпацийні,  банків  і  т.  д.,  —  усе  дискуто- 
ваіось  в  білий  день  перед  нашими,  що  сиділи  як  міхи  завя- 
зані*),  у  соймі,  и  рішалось  тою  більшостею  полською,  що  сві- 
дома своєі  неправовитости  и  немочі  сама  тягла  сліпо  в  терро- 
ризмі;  —  спілка  немногих  держала  командо,  и  в  конкордиі  товсла 
краевим  доробком,  и  товенутп  буде,  покіль  оклик : 

Іе  ме  оіаіка  родила  ^унака?! 

да  опрости  две  хрешЬанске  душе  — 

Правовитість  сего  заступництва  признав  Лавровський  и  всі, 
засідаючи  в  соймі,  ступив  ще  далій,  и  признав  єго  трибуналом 
в  розправі  з  нами,  протів  аксиоми:  N61110  ^ийех  іп  саиза  зиа. 


^)  Слова  від  „писати"   підчеркнені  Др— вам. 

^)  Слова  від  „пекучі"   підчеркнені  Др  — вам. 

^)  Слова  „правом  кражі"  аж  до  „дискутовалось"  зачерквені 
Др — вам,  а  слова  „Цифрами"  і  „свого  часу  вчинки  намісників"  иід- 
•черкнені. 

*)  Слова  від  „сиділи"   підчеркнені  Др  — вим. 


218 

Кружок  єго  малів  постепенно,  и  глух,  —  рвало  тпичасоїї 
„Слово"  живу  струну,  станово- попівську^),  (тих,  що  ім  4  літ 
в  семинарі  клепчеся,  що  вони  природні  пастирі  народу,  стада 
ітЬесіН-ів)  гаранууючи  на  шляхту,  іх  антауоністів  у  експлоа- 
тациі  того  ж  народу,  зачіпаючи  за  струни  (сімейні)  фаиилійніу 
на  которих  гуло  ехо  бурей  політичних^),  до  негациі  и  нігілізму^ 
як  всюди,  безплодного').  Зівсім  природно,  що  „Основу"  опустили 
в  першій  лінії  молодші,  в  першій  лініі  покликані,  —  далше 
старші,  дальше  й  сам  Лавровський.  — 

18/12  872. 

Сегодня  прийшла  „Правда",  неначеб  и  нічо  не  зайшло, 
а  разом  з  нею  розовиа  та  брилянтний  лист  від  Пюрка  (тепе- 
рішного  спіл-редактора,  у  которім  вичитую,  що  „Правда"  стоіть 
добре,  а  даже  думає  перекинутись  у  тижневннк*)  як  рукавичка, 
або  полін  морський  !  Мотором  сего  єсть  наше  епіапі  ІеїтіЬІе  на 
полі  новеллі,  естетики,  исгориі  и  подорожей,  словом,  Ильниць- 
кий,  та  иротів  сеі  новациі  відбйваєся  вся  редакция,  и  ми  звід- 
сіля ій  в  поміч  урандиозно  випишемося,  зваживши,  що  при  но- 
вациі мусілаб  у  воду  впасти  часть^)  політична,  під  час,  після 
„Основи",  необходима;  зажадаємо  враз,  щоб  технічну  часть  ре- 
дакциі  поручено  Клпмковичеви,  єдиному  у  нас,  що  вправу  и  аку- 
ратність має.  Сподіваюті'я  театру  до  Львова  під  дир.  „Пані  Ба- 
чинськоі" ;  тнмчасом  мають  юрці^)  вольний  вступ  до  салі  нар. 
дому,  в  которій  німці  дають  офенбахиядп  и  канкана.  Федькович 
бурмосигея  біг  знає  на  кого  и  защо.  Страхопуд  у  1.  ч.  розпи- 
суює'^)  конкурс  на  загадку:  яка  мова  у  написі:  як  пурявих  угов- 
кують"   еіс. 


^)  Від  „Слово"  підчеркнено  Др— вим. 

-)  Опвсувате,  як  відбувалася  політична  заверюха  в  зеркалі 
домашноі  жизнв  булоб  интересно,  колвб  ми  самі  надто  не  були 
внтересовані.  Може  колось,  не  далеко  сягаючи,  подам  Вам  образки 
аиз  (іеіп  А111а»8-1еЬеп,  яко  нлюстрацпі  до  сухого  уенералізованя. 
(М.  Б.)  Понвзче  сего  дописав  Др— ів  :  „чому"? 

^)  Слова  від  „до  негациі"  підчеркнені  Др  — вем. 

*)  Слово  „тижневник"  підчеркнено  Др  — впм. 

*)  Поверх  сих  слів,  з  боку,  Др — ів  завважав  :  „наввіворотт.  Хро- 
вика,  а  не  елокубраціі". 

•)  Слова  „юрці....  дають  оФенбахиядв  в  канкана*  підчеркнені 
Др — вим. 

')  Так! 


219 

Желехівський  найшов  собі  помиел  бурси  в  Станіславі,  тай 
Бозится  з  нею  и  ради  питає*).  Рада  готова:  треба  ренти  від 
50,000,  а  без  неі  хитрость  не  поможе.  Ні,  мусить  н  тут  бути 
традиция  ! 

Дождавсь  Богдан  памятника,  дісталось  и  Тарасови  старому, 
недарували  и  гуцуліі  нашій  —  зизрісиоз,  §'гаікІ  тегсі!  Миж. 
изнов  раз  не  знаємо,  чи  в  терминах  тільки,  чи  в  засадах  ро- 
сийська  культура^)  з  западною  не  спадає.  Хто  ж  таки  й  до- 
гляне жизнену  мисль  у  купі  трупів    під  кінським    копитом, 

жусль  гражданську  в  особах  ляха  и  жида,  живих  обивателів  ни- 
нішноі  империі ;  —  ми  ш;е  й  ненаходимо  єдности  стилю  в  недо- 
стачі там  антик.  чашок  людських  в  уирляндах,  недостає  релєфу 
и  написі  „ —  —  то  віра  однака",  щоб  дійсно  „не  було  краще, 
як  в  нас  на  Вкраіні",  де  уряд  веде  далій  роботу  освободженя, 
и  памятник  ставить  Богданови  —  „одна  и  нероздільна  (аріє 
сіісіит!)  Роесия !  Колиб  іздцеви  урвати  голову  а  з  датуй  1873 
порву  цифру,  можнаб  німецьких  археологів  наддурнти  яким  на- 
будь викопаним  Аскольдом  або  Редедею  передь  полками  касож- 
ськими".  Хто  такий  Микитин^),  чи  сам  він  родивсь  богатир- 
ською головою  ?    Чи  не  кращеб    доразу  відлити  обох  іх  и  обом. 

гремілп  бм  славу  в'Ьчную  : 

Уж-ь   вм  гой  єси,  добрн  ЙІОЛОДЦМ, 

добрьі  молодцьі,  ненаглядньїе  !   — 

Залучаю  лист  Рудченка.  Богом  а  правдою  признаюсь, 
справив  він  мині  купіль  прикрісеньку,  але  якось  поволі  при- 
ходжу до  себе  и  находжу,  що  уся  правда  прописана  о  гали- 
чанах, диошт  рагз  зит.  Розумієся,  що  до  разу  далеко  весе- 
ліще  читався  осуд  Біленького  и  др.,  як  власний. 

Бід  Іонина  получив  лист !  Пише  з  Юля  (лист  укинутий 
у  австрийеький  ящик  в  Тернополі)  з  Харкова,  як  ему  пока- 
зуеся  він  після  досвідів  на  заиаді,  невесело;  гадає  просидіти, 
„зарившись  в  солому"  до  якоі  пори.  Листи  приймає  на  адрес: 
„Хлопов'ь  вг  Харкові^,  вг  собственномг  домЬ",  але  якийсь  час 
ще  треба  іх  передавати  з  відси  через  людий,  щоб  або  дору- 
чували,  або  вкидали  в  ящик    на  росийськім    боці*).     Дуже  Вас 


')  Коло  сего  речеая,  з  боку,  Др  — ів  иитае :   „де  він?" 
^)  Слова  „росойська  культура"  і  дальші  „едностн  стилю"  під-- 
черкнені   Др—  виат. 

^)  Слово  „Микптин"   підчеркиено  Др — ввпі;  м.  б,  Микіішон. 
*)  Коло  сех  слів,    з  боку,    Д|і— ів   допвеав:    „Чого  ховаются":^ 


220 

прошу,  при  елучаю  нараіти  мині  такого  чоловіка,  або  и  ви- 
славби  я  готовий  уже  одвіт')  вперш  у  Ваші  руки;  у  Вас  ма- 
буть случай  швидче  буде,  як  у  мене,  —  а  то  прийшлосьби 
друге  чотири  місяців  з  ним  ждати.  —  Для  „Правди"  прислав 
три  поезийки,  одну  Вам  прописую,  здаєсь  єго  пера  ;  лучше  вона 
оригіналу : 

Епі'апі  рег(1и  (з  Гайного). 

На  войні  всесвітній,  як  виріс,  вартуЕО  ! 

не  відають  люди  страшну  варту  тую  ! 

Без  надіі  щастя,  посеред  Содому, 

одно  знаю  добре(:)  не  вернусь  до  дому. 

не  вернусь  до  дому,  бо  не  животіти! 

А  на  вкруги  наче  тіі  малі  діти 

всюди  хропуть  люди,  що  колись  стояли  — 

як  и  я  на  варті,  темних  доглядало. 

Тепер  всі  поснуло,  Ніч  о  храп   усюдо  ! 

сам  хилюсь  до  долу,  але  храп   той   буде  : 

Недае  стулити  утомлені  очи 

недае  спочити  навіть  о  півночи  І 

Нудьга  тебе  даве,  часом  сумно  дуже. 

в  ночі  тільки  дурням  та  малим  байдуже! 

Я  голосним  свистом  себе  розважаю, 

на  сторожі  ухо,  у  руках  рушниця  !   — 

Деб  тільки  не  зглядів  я  лиху  личину,    — 

не  втече  ніколи,  наздожену  вспвну! 

А  лучалась  часом  и  така  прилука, 

потайки  підлізе  погана  тварюка 

й  добре  тебе  влуще.  На  старі  надав  ще 

—  и  новії   рани 
бо  на  усю  погань  одного  не  стане  І 
Але  не  вважаю  я  на  сю  дурницю, 
знову  жену  кулю  у  свою  рушницю, 
знову  доглядаю  кого  частувати, 
яку  злу  личину  перше  укладати? 
Визнаюся  щиро:  вже  я  скрізь  побитий! 
У  крові  я  власній  мов  дощем  залитий! 
А  вее  озираюсь :  чи  нема  підмоги^;, 
а  все  сподіваюсь  спочити  хоч  трохи! 
Де  ж  підмога,  братя  ?  Вже  снаги  не  має, 
тілько  зла  личина  як  звір  завивав. 
Хто  ж  на  моє  місто  ?  Не  чути  нікого 
ходьмо  ж  знов  на  працю,  моя  ти  небого! 


^)  Далі  переч,  „ему". 

'-)  проти  сего  й  дальших  рядків,  з  боку,  Др  — ів  дописав: 
вАлегорія  —  храп'ь  и  вьістрільї,  Тай  та  не  пригода,  —  бо  сать 
-автор'ь  у  соломі".  —  Слова  „моя  ти  небого  І*   підчеркнені. 


221 

И  знову  працює  страшна  оружвна  — 
не  жде  більш  нікого  пропаща  двтина  ! 
Тільки  все  раз  по  раз  за  груди  береся 
с  побитого  серця  кров  остання  леся.  — 


Р.  8.  Кінчу  сей  лнет  з  анахронизиами,  як  списавсь  трома, 
обпадамн.  У  Відні  останусь  ще  яких  6  неділь,  значить:  до 
Февраля,  ще  не  кидаючи  надії,  бачитись  тут  з  Вами.  З  Рудчен- 
ком  и  я  вважаю,  що  коли  в  Италіі  лікарі  не  здалі,  то  чи  не 
луччеб  Вам  приіхати  сюди  є  панею  на  пораду,  так  як  наш  фа- 
культет медичний  нині  може  всій  Европі  рівного  собі  не  має? 
Всі  корифеі  факультета  ордпнують  у  Едера  „Неіі- Апзіаіі:", 
лервій  у  Відні,  (де  платится  за  усе  пропитане  від  одного  7, 
від  2-х  10  гульденів  за  добу).  Там  же,  що  головна  річ,  до- 
машним  лікарем  Підлуський,  щирий  наш  громадянин.  —  Время, 
мимо  Грудня,  у  нас  тепле,  —   снігу  ще  й  сліду  не  було. 

По  часови  найшов  я  в  рахунку  редактора  Білоуса,  що  він 
самовільно  записав  всю  предплату  на  „Раду'-  и  „Читальню", 
а  Уз  річну  на  „науку".  Зараз  я  ему  вислав  суму  2^/^  гулд.  на 
другий  піврік,  разом  9  гульд.,  а  ще  З  рублів  на  Ваші  видатки 
держу.  Чине  вислати  Вам  яку  книжку  з  слідуючих:  „Записки 
Піотровскаго,  Росеія  и  Сибирг  1843 — 1840.  Берлин  (Бокк) 
1872.  „Письма  А.  И.  Тургенева  кт,  Н.  И.  Тур.  Іипекь 
(ВгоскЬаиз)  1872.  „Русекія  зав-Ьтння  сказки.  Год  мрако- 
бісія  ек.  Дітські:  Красная  шапочка"  „1001  ночь", 
„Коть  вг  сапогахг"  усі  пеетро  плюстровані.  —  Буду  з  сві- 
жих книжок,  що  іх  бачити  му  у  ?  и/  Ггіск  (бгаЬеп)  долу- 
чати до  листів  вісти   библіографичні. 

Вашого  листу  и  фотографиі  жду  пильно. 

Ваш 


Відень  18.  Декабря  1872. 


Бучинський 


Мел.  Бучинський  до  М.  Драгоманова. 

(Чорнова) 

(Між  12  і  18.ХП.  1872^) 

Після  листу  Рудченка  неможу  довше  не  зробити  теє,  ще 
винен  був    давно^},    а  тільки    всякими    софизмами    зацитькував, 

^)  Дату  вставляю  на  підставі  звістки  в  повнщім  лвсті  Бу- 
чинського,  що  посилає  Др — ву  лист  їв.  Рудченка. 

2)  Далі  переч. :  „а  що  все  більше  н  більш,  тії  2\уіп£геп<іег 
КоІЬлуепсІі^кеіІ  підступами" 


222 

именно  перервати  мерпторичну,  розсуджуючу  переписну,  огра- 
ничитп  іі;  за  Вашим  дозволом  на  взаімну  обміну  вістями  и  фак- 
тами, позаяк  давно  бачу,  що  в  пустім  зриваню  зриваю  свою 
недоварену  силу,  собі  з  утомою,  для  Вас  без  забави,  обом  без 
корнети ^;.  Сгудиум  людей,  с  которими  ніколи  жпти  не  будемо, 
жити  не  зможемо^),  єсть  наукою  для  науки,  то  єсть,  мрією^), 
про  свято*}  необхоїиме  тільки  змагане  умне  и  вихованнє  вза- 
імне  між  ровесниками  и  соотечественниками,  мині  з  галичанами, 
с  которими  мині  суджено  жпти  и  вмирати.  Оце  ж  я  наду- 
мавшись добре,  пишу  н  переписую,  що  слідує,  без  искри  пе- 
ресердия  найменш  проті  Вас,  моєго  найеердечніщого  друга,  ко- 
торому  и  завдячую^)  наведене  до  самоперезору  и  самовіжного 
діланя,  и  всі  успіхи  на  сім  полі  всігди  завдячувати  буду,  — 
Буде  час,  подужаю  и  красще,  и  з  хісном  знов  почну  переписну, 
не  сегодні,  без  науки  п  тоі  рівноваги  ума,  що  без  загону  йде 
міряним  шагом  до  правди,  до  світлоі  ради  усій  громаді,  не  ее- 
годня,  коли  собі  ради  датп  не  можу 

Доказом  сего  уписую  нпще  менче  більше  все*^),  в  справі 
галицькій,  доразу,  намість  розкладати  єго  на  серпю  листів,  та 
й  докладом  до  листів  попередних.  Дещо  я  злагодив  собі  був 
на  тези  до  праць  самодільних,  будущих,  —  свого  часу  и  спо- 
діюсь іх  переказати  в  формі  коректній''),  на  тепер  спроможусь 
на  одні  афоризми. 

Може  оттак  висвітиться  галицька  справа  лучше^),  незваним 
и  совісним  росказом,  ніж  способом  индауацийним. 

Може  й  Ви  прямо  станете  розказувати  людей  в  редакциі 
прямі  замисли,  без  диплематнчного  апарату  и  боевих  спорадин®], 
на  которих  наші  галичани  з  давна^"^  як  оце  сталось  с  предмо- 
вою  до  Тургенева,  котора  не  озлить    галичан^^);    а   тільки  роз- 


^)  Далі  переч.   „Наука,  спізнаване" 

*)  Далі   переч.  !^  слова,  яких  годї  відчитати. 

*)  Далі  переч.:   „лучше  вчитися  одна  видима  кор" 

^)  Далі  переч.:  „про  будень  така" 

•'')  Далі  переч.  :   „всігди  ті  падінні  роскоші,  які  вийти  мусять  с" 

®)  Далі  переч.   яЯко  від  разу,   по* 

')  Далі  переч,   „доки" 

')  Далі  переч.    ,ніж" 

')  Далі  переч,   „(ііпедмова  до  Тургевева,  которих  (переч.?)" 

^")  Далі  переч.:  „добре  знаются  написана  в  паїенчо  якімсь 
дусі,  бо  наші  галичани  з  давна^') 

^')  Далї  переч.:  „бо  по  перше,  а  тільки  знеохотить  —  коли 
побачать  богато  міркуючи,  що  скусно  до  разу  бачивши,  бо  знаются 
и  вони  ц  вони  Адазіа  діти  безпечно,  а  тільки  перший  погляд"" 


223 

криє  сама  всю  дипломацию  перед  ними  зрештою,  добре  намі- 
рену,  бо  вже  пароля  сама  о  собі  не  годна  втаїтись,  тим  менче, 
коли  контрадвкцпя  вийти  з  Тургеневоі  хвали  и  его  для  нас 
важностп  так,  що^)  і  нам  єдино  розумно  булоби,  брати  з  же- 
рела,  а  то  Галичина  воліє  взяти  з  жерела,  ніж  з  каналу.  Коли 
не  ?  з  жерела  зачерти  ииенно  Галичині  зручніще  аачерти 
жизнені  идеі  западні  лсизнені  пдеі  у  жерела,  ніж  у  Тургенева, 
непотреба  читати  западні  жизн  идеі  Галичина,  коли  схоче  то 
й  заче|:Є  жизн  идеі  западні  з  жерела  самого,  которе  що  Гали- 
чині зівеім 

(Довший  відступ,  на  другій  ст.іронї:) 

Амадисів  и  Мелюзин^),  Вони  єго  обернули  на^)  благеньку 
розривку  пережптоі  публіки,  доки*)  тииже  пиеателям  без  звання 
конець  зробив  Дон  Кишот,  которого  знов  тупосдава  маса  взяла 
за  сатиру  на  само  рицарство.  Не  буду  розводитись  над  доказами, 
чому  маю  козацке  лицарство  поруч  с  сербами,  яко  ?  славя- 
нпна(?)^)  конечним  и  додатним  и  сего  дня  у  світі,  —  бо  се 
друга  лінія,  в  першій  ставлю  и  сподіюсь  впливу  неминучого 
єго  и  гарного  у  формациі  не  у  фабрикациі  народній,  котора 
мусить  своїм  власним  возраетом,  с°)  почви  и  корня  свого "^і  хіс- 
нуючись^)  піснею,  памяткою,  корективою  досвідом  віковим 
и  дослідом  голов  що  ясніщих 

(Малий  відступ) 

Мусить^)  за  тим  піти  спорядкованє  пословиць  п  казок,  яко 
досвіди ^'^)  ума  нарідного  и  пісень  ліричних,  яко  досвід  серця, 
в  тотальности  вся  література  жива  яко  культура  сама  собою 
додатна  ^^),  и  всесторонна,  для  формованя  ума  и  чувства  зачи- 
раючи  з  жерела  чистого  и  прииитивного  людського,  яко  вихід 
для  розвою  дальшого,  ірамотного  и  саиовіжного,  иено  нацио- 
нального,  и  исно  всеевітного,  бо  під^^)  світлом  науки,  и  титулом 
позитивних,  додатних  результатів.  Плястично  и  конкретно  ^^)  ви- 
тягом одну  віть,  пр.  национальн  економні. 


')  Далі  переч,  „его  жизнені  пдеі  в.іяті  з  запада*  ^■)  Далї  пе- 
реч.: „виображуючи,  що  его  обернули  на"  ^)  Далї  переч,  „дого- 
джене втішку".  ^)  Далї  переч,  „ім  в  сатиру  безодну"  ^)  Слова  від 
яПор}ч"  написані  поверх  чотнрох  дальших  слів,  і  непевно,  чи  тут 
належать.  ^)  Далі  переч,  „корня"  ')  Далі  переч.  „?".  ')  Далї  переч. 
яПрп  не  дурним".  ®)  [Іеред  сим,  а  сар.  переч.  „Досвід"  ^'^)  Далї 
переч,  „додатноі".  ^^)  Далї  переч,  „для".  ^^)  Далї  переч,  „ре- 
флексом". *^;  Далї    переч,   „националь." 


224 

До  ниви  домашноі,  степу,  чи  лугу  чи  полонин,  левадиу 
винниці^),  которих  управа  вже  дана,  вигллдаєся  аналоуяі  за. 
границею,  де  управа  рациональна.  Досвідами  науки  доконалися 
досвіди  традицнйні,  виростає  господарство  рациональне  а  по^) 
самородних  даних  национальне,  -—  худоба  и  машина  свободить 
чоловіка  від  чорноі  роботи,  продукция  йде  від  сирого  до  най- 
докональшого,  умного,  все  під  знаменем  национальним,  бо  беа 
знамени  як  без  имени  не  булоб  заслуги  ні  поруки, 

(Відступ) 

Наші  галицькі  громадяни  поперли  в  универеитет,  в  двох 
третих,  самі  поповичі,  при  талантах  середною  мірою  безмірно 
нпщих  як^;  инчі  студенти,  хиба  винявши 

Становище  іх  трудне,  бо  родичі  ані  будь  хто  з  родини  н& 
дали  ім  ради  ?  ?  вживати  свободи  академичноі,  молодости, 
столиці,  бо  самі  вони  сей  світ  з  запертого  семинаря  бачили  та 
до  Вго(І8Іис1іит  сего  не  треба  більшости,  п  вона  поступає 
в  уряди.  Менчість  о  більшій  фантазиі  вже  в  уимназиях  гуляла, 
и  тамже  яко  ДУй8ІІЄ8Єг  проковтнула  тьму  Романів  а  1а  Витав 
и  8ие  и  фелєтопових  до  обриду,  одним  махом  с  класиками,  в  пра- 
вилі, и  не  поглянувши  на  автора,  попри  се  споживши  пустосло- 
вицю  гісторіезофію  и*)  филозофів,  давних  и  новійших,  без^)  часу 
и  розваги.  С  цим  впадають  як  вовки  голодні  в  университетеьку 
библіотеку,  и  пожирають  в  сумішці  медицину  3^)  Русббм,  исто- 
рию  з  филолоунєю,  доки"^)  не  етане  свою  роль  грати  політика. 
Тоді  опорожняеся  библіотека,    а    наповняются  кавярні  и  клюби. 

(Відступ) 

Всі  вони  виховані  у  прямій  вірі,  вона  придала  фанатизм 
до  национальних  виображень,  наріди)  сам  фаталістичний  ?  мо- 
мент до  сего  придав.  Без  найменчоі  пересправи  уступилась  віра 
рівно  прямому  упору  в  засади  гуманні,  задержавши  для  них  фа- 
натизм з  фаталізмом. 


')  Далі  переч,  „прокладе".  ^)  Далі  переч,  „орнуінальноств  свій- 
ськоетв"  ^)  Далі  переч,  „ляхи,  такп  як  всі".  *)  Далі  переч,  „екзе- 
гетних",  ^)  Далї  переч,  „розбору".  *)  Далі  переч.  „?".  ')  Даль 
переч,  „тут  дня  ділячв(?)"    ®)  Далі'  переч,  „првконув  Фанатізві". 


225 
М.  Драгоманів  до  ІУІе>і.  Бучинського. 

(Рукою  Бучинського:    „Одержав   31.  Грудня    1872"), 

Флоренція,  25  Декабря  1872. 
Ьип^'  Апіо  Ассіо.іоіі,  12,  2Р. 

Дуже  мені  досадно,  шановньїй  Мелитонг  Осиповичу,  що 
пошта  пізно  доставила  Ваше  пісьмо,  так  що  одвіт  мій  не  міг 
би  усе  одно  поспіти  на  свят-вечір,  —  а  то  я  приложив  би 
до  Вас  мою  подяку  и  привіт  до  „Січі".  Тепер  прошу  опро- 
щенія:  оберусь  скор(о)  підти  до  фотографа,  то  заразон  з  па- 
третом  пришлю  и  подячний  лист  до  Січі.  —  Тепер  же  пишу 
на  скоро  до  Вас,  щоб  привітати  Вас  і  де  що  найголовніще 
внсказатн.  — ■ 

Я  получпв  позаучора  од  Вас  Кеґогт^),  а  учора  „\Уап(іе 
гегз,  перед  тїїм^)  кілька  днів  „Основу"  и  Правду,  а  учора 
зї.  Станиелакова  Правду  и  каліндарь  Наумовича.  За  усе  спа- 
сибі. Не  раз  зривався  я  уже  писати  у  СПВ.  про  Качалу  и  Ко- 
вальскаго,  —  та  усе  становився,  що  не  маю  річі  Ковальского 
и  не  відаю  нічого  про  це  діло,  окрім  того,  що  у  N.  Гг.  Ргеззе 
було.  Коли  можно,  видеріть  швидче  „Слово",  де  навірно  була 
напечатана  річ  Ковальского,  —  або  хоть  напишіть  подрібяе  ре- 
зюме ціеі  річі^).  Та  треба  швидче,  а  то  стратимо  чась  для  га- 
зетноі  статті.  А  у  В.  Евр.  теж  не  можна  буде  добавки  зро- 
бити, бо  вже,  мабуть,  уся  стаття  набрана,  як  писав  Ст — ч  після 
10  Дек.,  та  я  й  так  вже  аж  три  добавки  послав.  Суть  діла 
в  усякому  разі  сказана  и  у  тому,  що  я  послав  у  В.  Евр.  після 
N.  Гг.  Рг.,  —  однако,  коли  б  поспішили  Ви  доеилкою  річі 
Ков.,  то  усе  таки  було  б  далеко  лучше.  А  ще  лучше  саеіегит 
сепзео  було  бг  досилати  своєчасні  свіжі  новинки  до  СПВ.  Не 
вже  ніхто  з  Вас  не  міг  би  як  небудь  писати  по  великорусь- 
кому ?  Я  бачив,  як  чехи  пишуть  з  Праги :  дуже  не  гладко, 
а  у  „Голосі"  вже  виглажуюгь.  Те  б  і  з  Вашими  піеьмами  було. 
Про  те,  чі  можна  писати  у  СПВ.  проти  німців,  я  як  прочитав, 
то  аж  засміявся:  о  австрійці!  Так  і  видно,  що  основа  Вашихь 
поглядів  на  Россію  залож(е)на  австрійськими  газетами.  А  ті, 
або  лають  нас  на  чім  світ  стоіть*),  за  „німцеідетво",  або  хо- 
тять  з  нас  орудіе  зробити   на  поміч  евоій  зажерливоети    і    для 


*)  Зра.^у  було  „Правду".    2)  Зразу    було    „учора  ж".     ^)  Далі 
переч.:  „Він-ь  про  він  казав".  *)  Далі"  переч.  ,або". 

ЗБІРНИК  ФІЛЬОЛЬОГІЧНОЇ   СЕКЦІЇ,  т.   хпг.  15 


226 

того  усякого,  хто  у  нас  не  роспинаетця  з  за  націонализму 
і  братів  слав-ьянеких,  хто  на  цих  дивитця  крнтично(,)  зараз 
своїм  виставляють:  примір  —  «(к?)  резюмувала  N.  Гг.  Ргевзе 
статті  СПВ.  про  Палацкого  і  полемику  з  Покроком.  —  Трудніш 
одвітпть  мині  на  вопрось  чи  можна  писати  у  СПВ.  по  німець- 
кому ?  Попробуйте !  Кінчаю  сей  розговор  повтореннем  тезу,  ко- 
торпй  мені  сдаетця  аксіомою :  коли  хочите  давать  знати  про 
себе  і  вдіяти  на  публику  южноруську  широко,  то  пишіть  до 
СПет.  газеть  і  журналів^)  До  ціого  прибавлю,  шіо  таке  кункта- 
торство,  яке  видно  в  усіх  ділах  наших  і  ваших  украйнофілив 
в  самоубійство.  Добре  іще  справди  на  „божій  постелі"  спати,  — 
а  то,  як  каже  Іонин,  у  „соломі". 

Я  цього  сну  нічим,  як  лінню  обьяснити  не  можу.  И  най- 
біль(ш)  мені  досадно,  як  це  „кабанування"  драпируетця  у  ман- 
тію „мученичества",  або  „конспираціи".  —  „Не  ма,  кажуть, 
волі''!  Пісьма  на  почті  читають"!  и  т.  д.  Правда.  Але  каба- 
нувати  усе  таки  нічого.  Замітте,  що  з  усіх  либеральничавших 
у  Россіи  кружків  і  напрямків  ніхто  менш  не  був  „мучим",  як 
украйнофили  і  ніхто  так  ловко  не  поміщався  на  доходні  міста, 
як  вони  (ми  маючи  велике  число  мілочі,  що  помістилась  по 
чорнпговеким  акцизним  управам,  по  житомірским  контролям(,) 
по  усяким  мировим,  —  і  з  которих  я  копійки  не  бачив(,)  як 
сбірав  кассу  етнографичну,  —  доволі  показати  В.  М.  Бідозер- 
ского,  що  сидить  на  генеральскому  місті  і  на  6000  р.  жалу- 
вання у  Варшаві,  генерала  жандармського  Стороженка,  та  й  са- 


^)  Ог  Вам  виписка  з  статистики*)  підписчіків  В.  Евр.,  котору 
ііодала  редакція  у  поелідному  N.  Усіого  видано:  8008**)  екз.,  із 
них:  у  Петербург  1831,  у  Москву  518,  —  за  тпм  перші  губерній: 
Херс.  —  317,  Харьк.  —  256,  Кіевська  —  247,  Екатериносл.  —  214, 
1І0ЛТ.  —  200,  Таврич.  —  157,  (Тамбовська -великоруська  —  142), 
Черніговська  —  141.  Значить,  після  столиць,  найбільш  потрібляе 
В.  Е— пи  наш  край.  Коли  прибавить  97  екз.,  що  получа  ІІодоль- 
(сь)ка  губ.,  64  —  Вол.,  54  Земля  Чорном.  козаків,  та  коло  60,  що 
ідуть  у  малор.  повіти  Воронежскоі  и  Курскоі  губернії,  —  то  вийде 
усього  1797  екз.  —  Так  як  ІІет.  В'Ьд.  виходять  трохи  не  11 — 12 
тисяч,  екз.  и,  як  з  прежніх  статистик  видно,  що  іх  пропорція  по 
губер(н)іям  та  ж  сама,  що  і  В.  Евр.,  —  то  треба  іх  положити  на 
малор.  іубер(н)іи  не  менш  372  тисяч  екземпл.  Тепер  подумайте, 
чі  мудро,  чі  ні  не  пользуватись  таким  орудіем. 


*)  Далі  переч,  „своїх". 
**)  В  оріґ.  „80003"! 


227 

мого  почтенного  чоловіка  Симонова  -  Номиса,  що  був  предсіда- 
телем  контролю  у  Житомірі  на  4000  р.  а  теперь,  окрім  пен- 
сій, сидить  директором  гимназіи  у  Лубнах,  —  ні  один  з  них 
з  1864  р.  пальцем  не  кивнув  для  українськоі  справи).  З  „му- 
чиїипх"  тепер  украйнофилів  я  нікого  не  знаю,  окрім  Ефименка, 
що  сидить  у  сеилці  у  Холмогорах  Арх.  губ.,  але  був  він  ви- 
слан  за  участіе  у  революціонному  кружку  харьківців  більш 
герценовському,  ніж  украйнофильскому,  і  сидить  довго  у  Холмо- 
гор(а)х  за  узятий  ім  пеевдоним:  Царедавенко.  Чого  Іонину, 
або  і  усякому  другому  украйнофилу  боятись  ?  Хай  вони,  по  со- 
вісти і  по  розуму  скажуть:  яке  діло  вони  задумують?  Полі- 
тичне? —  так  яке?  Справди  хиба  гетьманщину?  —  А  коли 
вони  признаютця,  що  тепер  не  може  буть  другоі  розуиноі  ро- 
боти украйнофилу,  —  як,  —  окрім  часті  у  общій  у  Россіи  ро- 
боті хазяйскій,  земскій  і  т.  д.,  —  література,  наука  і  про- 
світа, —  то  чогож  тут  боятись  і  у  солому  ховатись ^).  Ця  ро- 
бота не  виходить  і  з  гряниць  закону  і  россійського,  який  він 
не  тісний.  А  що  який  дурень  почт  -  майстер  пісьмо  прочита, 
а  який  губернатор  і  таку  роботу  счита  „сепаратизмом",  —  так 
що  ж  до  того :  прочита,  подума,  —  та  й  годі.  Нагадую,  що 
тепер  у  Россіи  і  жандарми  не  можуть  обиску  робити  у  час- 
тяого  чоловіка  без  прокурора  од  суда  і  що  український  кру- 
жок у  Москві,  которий  був  притянутий  до  діла  Нечаева,  був 
признай  судо?я  невинним.  Моіх  писем  половину  читають  на 
почті,  Русова  і  Рудченка,  що  до  мене  йдуть(,)  теж,  — - 
а  я  усе  пишу,  що  треба,  і  не  мовчу,  про  що  треба  — 
і  нічого  не  боюсь,  —  бо  прямо  противузаконного  ні- 
чого не  напишу,  та  й  нічого  писати,  бо  я  знаю,  що 
поперед  Іюля  мусить  бути  Март,  —  значить  і  працювати 
треба  і  говорити  про  те,  щоб  Март  наступив,  —  а  потім  і  про 
Іюль  поговоримо.  Того  ради,  хто  нічого  не  робить  з  за  того, 
що  буцім  то  простору  нема,  (того)  почитаю  лінтяем  і  фразером, 
а  того,  хто  б  справди  почав  забувши  постепенность  усякого 
ембріоничного  процеесу(,)  робити  діло  з  верху,  —  ворогом  на- 
родніого  діла.  Не  смію  прикидати^)  цих  торминів  до  Іонина,  — 
а  скажу  тільки,  що  не  розумію,  чого  він  у  „солому  зари- 
ваетця'',  чого  переписуватися  боитця  з  Вами.  А  такого  чоло- 
віка, що  б  на  іого  имя  слати  пі^їьма  Ваші  —  ій  Богу  не  знаю. 
Шліть  црямо  по  почті,  —  пишіть  про  усяке  сурьозне  діло,   — 


^)  Далї  переч.  „Що  і  на  цеє  роб"   ^)  Такввразно;  але  мабуть 
мало  буте  наавсано  „прнкладатв". 


228 

і  нічого  не  буде  Іонину.  А  злякаетця  він,  —  та  перестане 
одвічати :  махніть  на  іого  рукою  і  запишіть  у  число  „гробів 
повапленнпх".  —  І  хто  може  іому  помішати  робити  своє  діло? 
Хоче  він  писати  вірші  —  дорога  легка  !  Він  хотів  свою  фото- 
графію на  службу  зтнографіи  и  пропаганді  українскій  посвя- 
тити :  —  те  ж  ніхто  іому  помішати  не  може.  Познімать  типи 
народні,  костюми,  хати,  види  міст  историчних  и  т.  д.  —  от 
пряме  діло  Іонина,  которе  він  обіш;ав  робити.  Тепер  через  же- 
лізниці  усякий  чорт  завів  іздить  на  ІОг,  —  і  ні  у  Кіеві,  ні 
у  Харькові  нема  навіть  ні  однісінького  путніого  альбомчика, 
которпй  можно  купити  в  усякому  німецькому  городку  за  10 
грошів.  Ні  у  Харькові,  ні  у  Києві,  ні  у  Одессі  в  универеите- 
тах'ь  не  ма  ні  моделів,  ні  картинок  етнографичнпх.  Ніхто  не 
подума  зробити  короткий  гид  для  Дніпра,  по  которому  тисячі 
людей  іздить  пароходом,  —  а  тут  можно  було  б  нагадати 
і  про  старий  Кіев,  Переяслав,  Канів,  Черкаси,  Січ,  —  т.  є. 
окрім  старих  князів,  міщан,  —  про  Трясила,  Хмільницького, 
Шаха,  Шевченка  (могила)  і  т.  д.  —  Мабуть  ждемо,  поки  німець 
напише.  Славні  руіни  розвалю(ю)тця,  ікони  з  ХУП  в.  з  коетюмамн 
тоговішніми,  з  зародпшамн  своєї  школи  малювання,  старі  цер- 
кви з  зародишами  своєї  архитектури  перероблюютця  невіжен- 
ними  попами,  —  а  ми  у  солому!  Стид  і  горе! 

Простіть  за  цю  ієреміаду.  Не  можна  було  стерпіти.  Ш|об 
кінчить  про  Іонпна,  скажу  і  про  віршу:  аллегорія  —  зна- 
чить не  поезія.  Одному  храп  спать  не  дає,  —  а  других 
і  стрільба  не  розбудить  !  А  як  подумаешь,  що  переводчик  сам 
у  „соломі",  —  то  і  зовсім  смішно  стане  !  — 

Не  витанціовуютця  щось  нашим  віршування!  Ог  і  у  по- 
слідніому  N5  „Правди"  проза  зовсім  почти  гарна,  —  а  вірші 
ще,  мабуть,  хуже  ніж  ті,  що  були  по  переду.  И  на  що  папер 
псують?  — 

А  проза  справді  у  послідніому  N  нічого.  Лишаючи  даже 
річь  Качали,  —  і  хроника  повненька  і  беллетриетика  нічого 
собі.  Хто  такий  автор  ?  Як  молодий,  —  то  може  на^)  іого 
і  надію  можна  покладати.  Правда,  —  можна  б  і  покороче  рос- 
казати  цю  „АІІе  Оте.^сЬісІїІе"  і  більш  розвити  тільки  трошки 
намічені  индівідуальні  штрихи  Варки,  —  а  то  вона  усе^)  дуже 
по  впзантійскому  намаліована^^,    требаб    і  хазяйку*)    подрібніщє 


^)  Далї  переч,    „нього".  ^)  Може  мало  бути  „уся"   ^)  Далі'  пе- 
реч. :  ,а  особливо  не  треба  б  було  смішвто*.  *)  Далї  переч,  „лучше". 


229 

змалювати,  а  особливо  не  треба  було  смішити  публіку  у  самих 
трагичипх  містах,  заставляючи  серце  „гавкати"  (починаючи  од 
половини  371  етр.  повість  зовсім  становитця  сиіхотворнею).  — 
Скажу ^)  до  слова,  що  як  би  не  гордували  такими  реадистамп 
і  у  місті  артистами,  як  Тургенев,  тоб  і  не  смішили  так  народу, 
як  тепер  Варкою.  Та  Вас,  мабуть,  треба  покинути  увіряти,  що 
„тураньска  Москва  пі;о  небудь  може  появити  достойного  не  (тілько 
на?)  те,  ш;об  поучитпсь,  а  даже,  пі;об  подивитись  зо  вніманіем. 
Одначе  для  очистки  своеі  совісті  одкажу  Вам  ш;е  раз  про  Тургенева. 
Отривочна  фраза  Рудченка,  що  „Т.  приложив  западні  пдеі  до 
рідного  биту"  дуже  кстаті  припала  до  Вашоі  москвофобіі.  Але 
і  фраза  Р — кова  не  зовсім  вірна,  —  а  Ваш  вивод,  що,  зна- 
чить, Вам  Т — ва  і^)  читати  нічого,  ще  не  вір(н)іщий.  Слово 
„западні"  идеі  пора  уже  покинути  зовсім,  а  замінити  словом 
„чоловічні".  Ці  ідеї  усім  цівіпізованнии  кругам  еред  усіх  на- 
родів общі^),  значить  і  россіянам  і  москалям.  А  так  як  Россія^) 
уже  давно  увійшла  у  круг  життя  общечоловічого,  то  и^)  Росеія  може 
мати  своі  варьяцін  на  общечоловічі  идеі.  Треба  доложити,  що  Росеія 
з  славян  одна,  котора  не  мусить  боротись  о  народність,  —  зна- 
чить прямо  може  тратити  силу  і  гроші  прямо  на  культуру,  — 
од  чого  і  виходить,  що  росеійська  література  найбільш  чоловіча, 
найменьш  патріотична  з  усіх  славянеких,  —  найбільш  вона 
і  критична  і  аналітична.  Як  до  ціого  добавити,  що  малороссп 
і  великоруси  таки  і  по  природі  до  аналізу  мають  способність, 
то  й  вийде,  що  реализм  Гоголя  и  Тургенева  не  позичений 
з  якого  небудь  міста^)  на  Западі,  —  а  у  добрій  долі  свій. 
А  хронологія  показує,  що  і  зичити  іого  нігде  було,  окрім  англи- 
чан,  —  бо  не  тільки  Шпильг.  и  даже  Ауербах,  а  і  сама  Ж. 
Занд  появились  після  Гоголя.  Ще  на  цих  днях  Ж.  Занд  пу- 
бличво  поклонилась  „Зап.  Охотника"  Тургенева.  Прибавте  ще 
одоу  особінность  Россіи :  вона  мужицька  земля  по  препму- 
ществу,  —  значить  вона  мусила  звернути  найбіль(ш)у  увагу 
і  найраньше  на  мужика.  Прибавте  ще  одно:  у  Россіи  уже 
у  ЗО — 40  годи  були  люде,  що  мали  голови  зовсім  європейські, 
а  землю  свою  бачили  у  рабстві  азіатскім,  народ  —  у  крепацтві, 
Іпсіе")  —  успленіе  аналізу  —  „нігілізм  Ч-  хлопоманія",  которі 


^)  Далї  переч,  „кь".  ^)  Далі  переч.  „зна(ти?)".  ^)  Далї  переч. 
„А".  *)  Далї  переч.:  „яко  государство(,)  силу  і  гроші  на  школи, 
літературу,  університети  мающе".  ^)  Зразу  було  „та  ще",  про  чім 
„та"  й  не  поправлено  на  „то"!  ®)  Далі"  переч,  „у".  ^)  Далї  переч, 
-нігілізм". 


230 

не  помішають  ніколи  і  ніякому  государству,  бо  вони  значять 
тільки:  „евободн(и)й  розум  і  демократія".  Був  чає,  коли  мало- 
руси  були  мабуть  чі  не  передовими  у^)  Росеіи  по  одному  і  по 
другому,  як  те  свідчить  Квітка  і  Шевченко^),  і  Гоголь,  кото- 
рого  я  усе  таки  не  покину  москалям  і  не  проміняю  на  усю 
плеяду  Кулішівську,  а  особливо-^)  на  „Білецьких".  Тепер  ми 
пристали,  —  а  кацапи,  у  нас  вивчившись  —  пішли  дальше. 
По  моему(,)  це  случилось  окрім  вліянія  культурноі  централи- 
заціи,  що  пішла  за  державною  слідом,  —  ще  од  того,  що  ма- 
лоруси  утяглись  у*)  процес  усіх  славянских  народів:  борьба  за 
народність  (правда,  —  у  нас  і  не  борьба  а  „сумуванье  у  со- 
ломі"), —  тоді  як  великоруси,  подобно  другим  дужим  народам 
у  Европі, — ^)  працюють  просто  надг  культурним^)  прогреесом: 
у  політиці,  соціальн(ім),  научнім  житті;  національних  же  идей 
одних  на  довге ^)  пищу  народові  не  хвата.  Прииір  —  чехи,  ко- 
торі  з  націонализму  видавили  найбільш,  що  можна  було,  але 
дожились  до  того,  що  передові  люде  іх  досі  у  союзі  з  попами 
і  феодалами  і  що  у  беллетрістиці  у  них  тільки  і  у  руки  можна ^) 
узяти,  що  Нбмцову,  а  у  науці,  як  умре  Палацкий,  то  нічого 
і  не  зоетанетця,  що  напр.  ні  Бокля,  ні  Дарвина  и  т.  и.  у  пе- 
реводі на  чешскому  не  ма^),  що  серед  чешскоі  інтеллигенциі 
не  знайдеш  чоловіка,  —  окрім  хіба  несчасного  Сабпни,  з  кото- 
рпм  би  можно  було  ^2  ^^с^  говорити  про  общечоловічі  пи- 
тання, політичні,  або  научні.  Народню  просвіту  у  Росеіи  гріх 
і  рівняти  з  чешскою,  добробит  теж,  міщанства  і  купечества 
культурного  у  Росеіи  почти  не  ма,  —  але  інтеллигенцію  классів 
просвіщенних  у  Росеіи  не  можна  рівняти  з  чехами  з  другого 
боку,  літературу  теж.  Прибавте,  що  организація  і  гроші  дают 
можність  якому  небудь  В.  Евр.  купувати  у  рукописях  романи 
Ауерб.  і  Шпільгагена,  а  переводчикам  видавати  2  перевода 
Боккля,  2  Дарвина,  переводить  вослідня(го?)  з  корректури 
(N3  Логика  Милля  вийшла  по  россійському  раніш,  ніж  по  ні- 
мецькому). —  Од  чого,  бачте,  що  виходить :  що  література 
россійська,  як  би  вона  даже  була  для  нас,  украінців,  і  справди^ 
як  здаетця  Вам,  московською  тільки,  то  усе  таки  вона  для  нас 
найблизча  європейська,   —  бо  на  беллетристиці  россій- 


^)  Далі  переч.  „одноГаїу)".  2)  Далї  переч.  „Але".  ^)  В  оріґ. 
„особлвву"!  *)  Далї  переч.  „ро(боту ?)".  ^)  Далі  переч,  „роблять 
проСето)".  ^)  Зразу  було  „культурвимв".  ')  „на  довго  ва  пищу"  ? 
^)  Далї  переч,  „було".    ^)  Далі  переч.  „Масеу  народа". 


231 

ській  наш  молодяк^)  побачить  проведенниии  усі  літературні 
і  соціальні  вопроси,  що  зачіпали  Европу  (Англію,  Францію, 
Германію,  Роесію)  у  XIX  століттю,  а  окрім  того  багатство  пе- 
реводноі  літератури  у  останні  часи^)  і  видавання  у  Петербурзі 
4  і  у  Москві  2,  товстих  місячних  обозріний,  —  дає  можність 
і  не  знающому  ні  одного  иноземного  язика  жити^)  общею  жиз- 
нію  з  усім  цівілізованним  світом.  —  Так  тепер  і  судіть,  чі 
вірний  то  буде  Ваш  приговор  після  фрази  Р — ка,  що  нічого 
Вам  братись  за  „виварки*)  з  западних  ідей",  —  та 
ще  й  у  третій  фильтраціи? 

Кажучи  це,  я  овсі^)  не  думаю  в  усім  рівняти  россійську 
літературу  з  літературами  старших  народів,  —  і  перечити  Вам*^) 
„окупатись"  у  ціх  послідніх^}.  Ради  господа,  —  купайтесь 
в  усьому  доброму,  та  виварюйте  і  переварюйте  його  для  себе! 
Тільки,  — скажіть  по  совісті:  те  віршування,  те  „уговкування" 
галицьке  і  украінське*^),  що  бачимо  у  Правді,  —  чі  свідчить 
воно  о  такому  „купанні"  і  о  такому  вивару?  Не  можу  теж 
спокійно  вислухатп  і  Вашоі  фрази  „що  житте,  малюеме  Т — вим, 
для  Вас  чуже".  —  Так  тим  то  і  знати  іого  треба,  що  воно 
Вам  не  знаеме.  Чому  ж  то  увесь  світ  чита  Т — ва,  а  Вам  так 
і  не  треба  !  І  чим  же  справді  і  виробляетця  літературна  мова 
і  багатшают  мова  і  ідеі,  як  не  переводами  з  чужого  ?  Замічу 
ще  насчот  Т — ва,  що  він  і  по  місту  своеі  родини  і  по  духу 
найблизчій  з  усіх  великоруських  беллетристів  до  Украіни,  най- 
близчий  ученик  Гоголя:  не  даром  Тур — нев,  стоючи  у  зеніті 
своеі  слави,  узявся  за  перевод  М.  Вовчка,  которий  був  уже 
перед  тим  переведен  у  журналі  Каткова.  —  Скажу  упьять : 
такі  переводи,  як  з  Т — ва  не  тільки  польза  для  літератури 
нашоі,  але  одно  з  орудій  одержати  верх  над  святоюрцями :  бо 
та  струна,  на  которій  вони  грають  —  братання  Галиччини 
з  Россіею  є  струна  фатальна,  є  потріба  неізбіжна  псторична,  — 
тільки  вони  чорт  зна  як  грають  на  ній,  чорт-зна  з  чим  бра- 
таютця  у  Россіи.  Перехопіть  Ви  у  них  цю  струну,  покажіть 
у  себе  Роесію  свіжу  і  нову,  а  не  стару  і  смердючу,  —  пока- 
жіть Гоголя,  Тургенева,  Островского,  Добролюбова,  Герцена, 
а  не  Державина,  Хомякова,  Каткова,    —    або  ще  хуже  Біржев. 


^)  Далі  переч,  „получв(ть)**.  ^)  Далї  аереч. :  »дав  можність 
і  не  знаю".  З)  Далї  переч,  „душею".  *)  Далї  переч,  „чуж(их)".  ^) 
В  оріґ.  „осві"!  ^)  Зразу  було  „Вашій  Фразі".  •)  Далі  переч.  „Я". 
*)  В  оріґ.  „украінсьске". 


232 

Від.  і  Голоса,  —  і  Ви  перетягнеге  до  себе  усе  свіже,  що  ради 
тяги  историчноі  може  іти  за  „Словом".  А  не  хочите  зовсім 
знати  туранеькоі  Москви,  боїтесь  Данаів  е1  йопа  ґегеп- 
Іез,  —  так  учітця  у  кого  хочите,  тільки  малюйте  свій  і  чу- 
жий побит  тим  реальним  способом^),  як  малюють  іого  согласно 
з  лучшимп  беллетристами  Тургеневи,  тільки  критикуйте  літера- 
туру і  життя  так  аналитячно  і  безстрашно,  як  критикували  іого 
Бі^лінский,  Добролюбов,  Герцен,  як  критикує  наприклад  і  тепер 
ІІиппн,  —  і  не^)  тратьте  паперу  на  такі  вирші,  які  читаємо 
у  Правді,  ні  на  такий  стид,  як  „уговкування"   Ф  — ча. 

Так  як  після  Листопадного  N  Правди  і  листа  Пюрка  Ви 
не  так  сумно  поглянули  на  будучність  Правди,  —  то  я  можу^) 
не  критикувати  Вашого  буддистичного  атомизму,  що  виложили 
Ви  у  началі  листа.  Стара  це  дуже  правда,  що  союзом,  хоть 
маленьким,  а  не  розбитіем  на  атоми  прогрес  іде,  щоб  я  іі  на 
ново  став  доказувати.  Для  того  і  перехожу  до  доброго  Вашого 
наміру  дати  актівність  Січі.  Але  попереду  кончу  усе  про 
„Правду". 

Я  не  розумію,  чого  Ви  жахаєтесь  заміра  Пюрка  перевер- 
нути Правду  у  тпждневник; — *)  кінець  Основи,  которий  Ви  на- 
водите на  піддерж  мі(ся)чноі  появи  Правди,  —  мені  сдаетця 
піддержує  ідею  о  тім,  щоб  частіше  іі  видавати.  Бо  політика 
іменно  требує  частіших  статей,  ніж  місячні.  Само  собою,  що 
треба  побільшати  і  число  листів  „Правди",  —  а  не  розбивати 
теперішні  тоненькн  книжки  на  4  части.  По  усіому  бачу,  що 
літературного  матеріялу  у  Правді  етане  і  при  побільшанню  пе- 
чатання,  — ^)  і  що  рєдакціі  хіба  корректури  прибавитця  (та 
таки  треба  корректуру  держати  луччу)  та  над  частію  иолітично- 
соціальною  більш  попрацювати.  Я  думаю,  що  одних  політичних 
маніфестів  мало,  —  а  треба  подріб(н)оі  хроникп.  Треба,  щоб 
Правда  давала  політико  -  статистичний  образ  життя  хоть  у  Га- 
личчині,  коли  і  не  у  Украйні  (N6.  мало  що  не  що  тиждня 
у  россійских  газетах  бачу  прєинтєреені  цифри  про  школи,  на- 
логи,  лопів  і  таке  инше  по  южним  губерніям^)  Россіі,  — 
і  ніхто  і  не  подума  перепечатати  іх  у  Правду)  за  місяць,  чі 
за  тиждень.  Побільшавши"^)    число    листів    і    виходючи  з  таким 


*)  Зразу  було  „іианер(ом)'.  ^)  Далі  переч,  „печатайте".  ^) 
Зразу  було  „мушу".  ^)  Далі  цереч. :  , особливо  тепер  ви  кажете". 
®)  Далі  переч,  „а  політи".  ^)  Далї  переч.  ,Укр".  ')  Далі  переч. 
„об(бш)". 


233 

характером  що  неділлі,    Правда  могла  б  замінити  до  часу  брак 
газети  нашого  табору,  як  „Слово". 

Тепер  переходжу  до  „Січі".  Совітувати  легче,  ніж  пра- 
цювати, —  од  того  я  смілюеь  пускатись  у  совіти  тільки  через 
те,  що  Ви  мене  викликали.  —  Общеетво,  яке  єсть  Січ,  т.  є 
з  моподіжі  учащоіся  і  з  різних  спеціальностей  саме  способне  до 
такого  діла,  як  переводи  і  переробка  книг  для  народу.  Ви  пи- 
таєте, щоб  таке  з  россійеькоі,  фр.,  або  німецькоі  літератури 
треба  було  перевести,  або  переробити.  Мені  сдаетця,  що 
для  первого  почину  найспособніще  було  б  перевести, — ^) 
викинувши  де -які  розглагольства,  Бака  —  Тіло  чоловіче  (по 
німецькому  я  не  бачив,  а  знаю  з  роесійського  переводу,  — 
і  думаю,  що^)  воно  мусить  зватись  Ваз  МепзсЬепЬеіЬ  ипй 
8ЄІПЄ  Рйедеп  або  так  якось).  А  то  можно  б  було  з  ціеі 
книжки  і  з  В.ес1ат  —  Ну§іепе  скомпилювати  книжечку,  при- 
норовивши  іі  до  нашого  люду.  —  За  тим  у  великій  ціні  я  б 
поставив  популярну  переробку  НаескеГя  — ^)  Nа1йґ1іс]1е 
8с1ібрі'ип§'8де8с1ііс1і1е'^}  з  курсиком  біологіи  по  іого  ж  бепе- 
геїе  МогрІіо1о§іе.  Тільки  це  треба  добре  зробити,  щоб  пози- 
тпвизм  оберегти  і  у  схоластику  не  упасти.  —  На  біду  я  сам 
не  бачив^),  але  замітив  з  каталогів,  що  єсть  цілий  ряд  попу- 
лярних виданій  книгаря  \УеЬег'а  у  Лейпцигу  Шизігігіе  Ка- 
ІесЬізтеп.  Передив(и)тиеь,  —  чі  не  можно  б  там  знайти  що 
не  будь  підходяще.  —  У  книзці  Де  що  про  світ  божий"  маєте 
скомпоновану  географію  физичну,  —  (не  знаю  тільки,  чі  ки- 
евські  видавці  у  другому  виданню  добавили  ті  примічання,  що 
зроблені  були  при  великоруському  переводі.  Запросіть,  —  а  ще 
лучче  звеліть  кіяная  вислати  цей  перевод).  До  неі  треба  доба- 
вити географію  політичну  і  етнографію.  Дуже  хвалять  фран- 
цузьку (книжку)  І.  Виуаі  — Nо^^е  ріапеїе.  (Рагіз,  Насіїеііе, 
З  Уз  й'.),  а  недавно  N.  Ег.  Рг.  росхвалила  В.  (тгііп  —  Ьаіі- 
сіег  ипсі  Убікегкипсіе  (\¥іеп,  Гг.  Веск).  Можно  перевести  ко- 
тору  небудь,  або  скомпилювати.  —  Окрім  ціого  я  жду  з  нетер- 
пінням виходу  обгявленного  у  англійских  газетах  ряду  А  пєа¥ 
8ЄГІЄ8  оГ  8СІЄПСЄ  ргітвгз  Гог  еіетепіагу  зсіюоїе,  —  при  чому 
Нихіеу  напише  увод  (Іпігосіисіогу),  Иозсое  —  Химію,  ^1е- 
луагі;    —    Физику  и  т.  д.    Буде  стоіть    книжка  по  1  шиллингу. 

^)  Далі  переч,  „де".  ^)  Зразу  зам.  сих  З  слів  було  „у  кото- 
рому".  ^)  Зразу  було  „бепегеїе  Могр1іо(1о»іе)"  *))  В  оріг.  „Зсіюр- 
Гипдз»есЬісЬІе".  ^)  Зразу  було  „не  знаю". 


234 

Поки  печатаетця  також  подрібніщі  учебничкя,  з  которих  вийшла 
Ггеетап  —  Степегаї  зкеїсії  оГ  Еагореап  Ііізіогу.  З  Уз  з. 
З  россійськоі  педагогичноі  літератури  ечитав  би  дуже  потрібний 
переробити  Родное  слово  внп-  І — II,  що  булоб  тим  легче, 
бо  автор  Ушинекій  сам  чорниговець(,)  де  які  еказки  і  по- 
еловиці  і  т.  д.  малоруські.  Маючи  сбірники  Рудченка,  Номиса, 
Метлинского  і  т.  д.,  не  трудно  було  б  прямо  по  тій  же  системі 
вистачити  українську  Рідну  мову,  котора  справди  була  б 
наукою  для  дітей,  що  портятця  Німеччиною  і  польщизною.  — 
От  на  перший  раз  скоріш  багато,  ніж  мало  роботи.  — 

Але  я  на  тім  не  кінчаю ^).  Вашим  віденцям  мало  других 
вчити,  —  а  треба  і  самим  учитись,  т.  є.  треба^)  пізнавати  на- 
род і  учитись  мові  народній,  особливо  серед  німецького  городу. 
Нічого  для  цього  лучшого  не  може  бути,  як  редакція  творів 
народнеі  словесности.  Я  думаю,  що  у  Вас  усіх  є  дещо  запи- 
сано, —  а  знакома  молодіж  по  маленьким  містам  у  Галиччині 
може  усякий  час  прислати  пісень,  поеловпць,  казок  і  т.  д. 
Установіть  комитет,  —  тай  хай  він  зводить  усе  до  купи, 
а  звівши,  хай  добере  словник  на  німецьку  мову.  Слухаючи  до- 
несення ціого  редакційного  комптету  у  загальних  сборах,  пере- 
біраючи  матерьял  і  повіряючи  словарь,  —  невольно  утягнетесь 
усі  у  саму  глиб  живоі  народноі  мови,  а  виданням  матерьялу 
етнографичного  будете  ширити  пізнання  народу  і  у  себе  і  по 
чужих  людях.  Як  ви  сами  кажете,  дуже  це  діло  у  Вас  закинуте 
(що  він  собі  дума  Головацкий,  що  не  видає  окрімних  оттисків 
свого  сбірника?)  — 

Прочитав  я  у  „Голосі*,  що  на  сборах  „Р.  Основи"  почав 
читати  своі  доклади  п(р)о  Буковинських  русінів  якийсь  п.  Куп- 
ченко.  Дуже  мене  це  зайняло,  —  бо  навіть  пісень,  казок  і  т.  д. 
Буковинських  ми  і  не  знаємо.  Для  того  надумавсь  обернутись 
до  іого,  чі  не  згодитця  дати  нам  у  Киев  на  видання  свого  ма- 
терьялу, або  коли  хоче  видавати  у  Відні,  або  де,  то^)  ми  го- 
тові стати  у  поміч.  По  переду  думав  через  Вас  одшукати  п.  К., 
а  потім  згадав  неголерантність  галицько- руських  кружків(,)  по- 
боявсь, що  не  схоче  через  Вас  діло  вести,  —  та  й  написав 
прямо  од  себе,  адресуючи  вг  университет.  Та  щось  ніякого 
одвіту  не  маю.  Або  лисг  не  дойшов,  або  К — ко  чув,  що  я 
з  церкви    антихристовій,    т.  є.    украйнофил    поганий,    або*)    на 


^)  Зразу  було  „ве  стою".     ^)  Зразу  було  „найголов".     ')  Далі 
переч,  „хай".  *)  Далі  переч,  „налякав". 


235 

може  справитись  з  россійською  мовою,  щоб  написати  одвіт,  бо 
я  іому,  яко  члену  панруськоі  Основи(,)  писав  і  мовою  „дипло- 
матичною славянскою".  Чі  не  можете  Ви  чого  небудь  мені  про 
Купченка  написати,  про  іого  росправи,  та  за  одно  і  про 
Основу:  багато  там  люду  і  що  він  робить? 

За  одно  написав  я  і  у  редакцію  „Р.  Ради"  запит  про 
сбірник  пісень  Пасічинского,  на  которий  редакція  викликала 
охотнпків  датн  грошей.  Та  те  ж  не  пишуть  нічого.  Чі  це  мода 
така  не  одвічатп  на  піеьма,  —  а  може  ті  ж  причини  і  у  пп. 
Білоуса  і  Наумовича,  що  я  приписую  п.  Купченку.  —  По- 
ждемо. 

Окрім  запросив^)  п.  К — ку  і  Р.  Раді  про  ті  матеріяли,  що 
були  споиянуті  у  газетах,  я  писав  до  обох  ще  свою  про- 
сьбу: коли  є  пісні  духовні  і  легенди  прозаічні  про  бога,  свя- 
тих і  т.  д.,  —  то  прислати  мені.  Я  сам  од  себе  думаю  видати 
сбірник  такого  роду  і  тепер  прошу  і  Вас  у  сфері  Ваших  від- 
носин доставити  мені  такий  матеріялг.  Та  ще  просив  би  я  по- 
спитати у  знакоиих  славян  про  ебірникп  такого  матеріяяу  у  них, 
особливо  у  сербів.  До  ряду  передам  ще  одну  просьбу  такого  ж 
сорту:  для  археологичаого  зьізду,  що  буде  у  Кіеві  у  1873  р. 
я  думав  би  виготовити  статтю  про  украінські  вишивки  на  со- 
рочках і  біллі  у  загалі.  Де  що  у  мене  набрано  для  порівнання 
у  етнографичнім  музеі  у  Москві,  а  також  з  музеів  у  Берліні, 
Зальцбурзі  і  тут.  Виходить,  що  у  Воеточному  Тіролю  і  южній 
Баваріи,  т.  є.  у  землях,  которі  колись  були  населені  славья- 
нами  сербо-словінского  корню(,)  іще  у  ХУП — ХУШ  в.  уживали^) 
дуже  подібні  вишивки.  Тепер  вони  єсть  у  сербів,  галичан  і  ма- 
лорусів,  од  которих  тягнуться  узенькою  полосою,  або  остро- 
вами од  Курска,  а  з  другого  боку  од  Новгорода  аж  у  Сібір,  — 
т.  є.  по  ним  можна  прослідіти  колонізацію  сербе  -  руського 
славянского  щепу^)  у  чехів.  Словаків,  поляків  і  білорусів, 
а  рівно  і  там  у  Великорусі,  куда  зайшла  білоруська,  а  (не  ?) 
малоруська  колонізація(,)  таких  вишивок  не  ма,  окрім  узеньких 
полос  погряничних  з  украінцямя)  Ви  б  мені  велику  услугу  зро- 
били як  би  наводили  дотепних  людей  змаліовувати  таки  ви- 
шивки у  Галиччині  і  у  других  славянеких  і  сусідних  німець- 
ких землях,  а  то  (для  Галиччини  і  Сербіі)  зібрали  б  і  прииір- 


^)  Заиросів.  2)  Зразу  було  „носило".  ^}  В  оріґ.  „сла-  щепу 
славянского";  «сла-"  на  ст.  7  внизу,  а  з  початку  ст.  8-ої  забуга 
дописати  „вяяского",  за  те  до  вЩепу"  дописано  „славянского". 


236 

никп  кусочків  подотна  з  такими  вишивками.  Ми  б  колись  ви- 
дали атлас  з  примірниками,  а  самі  добрані  Вами  кусочки  і  ри- 
сунки оддав  би  я  у  музей  университету  у  Кіеві.  — 

Еще  одно  —  иосліЬднее  еказанье  —  і  лі^топись  окончена 
моя".  З  N.  Гг.  Рг.  взнав,  що  у  антиквара  На  1т  —  (Виг^гіп^, 
ВаЬепЬег§ег8Іга88е)  продаетця  АУ  а  і  1 2  АпІгоро1о§іе  4  В  за  19  р. 
за  місто  ЗО  і  Ьеску  Оезсії.  (\.  Каїіопаїізт  за  4  р.  зи.  6,  — 
а  також  у  Кіетт  (ВогоШее^аззе  N  6)  Хеіізсіїг.  сі.  Б.  Мог- 
депі.  Оез.  23  т.  (1846  —1869)  за  80  р.  зам.  180.  Коли  Вам 
не  у  великий  труд,  —  провірте  ціни  і  книги  і  купіть  мені  ці 
книги  і  задержіть  у  себе.  А  гроші  я  зараз  вишлю,  як  напи- 
шете. У  К 1  є  т  т '  а  також  обгявляется,  що  В  ґ  о  д  її  а  и  в '  а 
Сіоптегз.  Ьехісоп  11  Аизд.  продаетея  за  40  р.  замість  60.  Та 
я  не  розберу:  у  одному  об^явленію  од  Вго  §1іаиз'а,  що 
у  мене(,)  ціна  лексикона:  §"е1іеПе1  стоіть  15  тал.  ОеЬипсІ. 
іп  Ьеіікіиапсі  29,  НаІЬГгапг  -—  ЗО  тал.,  а  у  другому  замість 
15  стоіть  25,  що,  мабуть,  і  вірніще.  25  тал.  вийдуть  щось  коло 
40  Пог.,  так  що  малий  і  виграш  а  за  переплет  лрийдетця  при 
перевозі  заплатить.  Того  ради  прошу,  коли  де  попадете  цей 
лексикон  антикварно  не  дорого  —  купіть  для  мене.  — 

Та  пора  Вам  вже  спокій  дать.  Ваш  щирий 

М.  Драгоманов 

Посилаю  Вам  окрімні  одтиски  з  В.  Евр.  моеі  статті 
І— II.  —  і  листочки,  вирвані  з  книжок  ПІ — IV.  Вирвалась  за- 
разом з  Ш.  стаття  Петербурекого  профессора  і  мого  гарного 
приятеля  Веселовского  про  Калік  перехожих  і  духовві  стихи 
великоруські.  Може  хто  прочитає  і  те  з  интересом.  Замічу,  що 
тим  і  мені  хотілось  би  побільш  видати  нашихг  стихів  і  легенд, 
бо  вони  мають  характер  зовсім  одмінннй  од  великоруського, 
т.  є.  більш  морально  -  историчний,  ніж  космологіческий.  з  дру- 
гого боку,  —  на  скільки  можно  судити  по  галицким  колядкам, 
що  напечатані  Головацким^),  у  Галиччпні  є  не  мало  космоло- 
гических,  та  ще  й  пахнущнх  чі  староелавянскими  миеами,  чі 
може  катаризмом  стихів.  А  Веселовский  і  великор.  стихи  веде 
од  богомілів.  Може  іого  стаття  наведе  кого  і  із  Ваших  на  ті  ж 
ідеї,  а  може  на  противні.  —  N6.  як  вийде  з  печаті  „Народня 
руська  фплософія"  Згарского,  то  вишліть  мені  два  екземпляра 
для  мене  і  Веселовского.  Дослідній  приїхав  те  ж  у  Флоренцію : 


^)  Далі  переч,   .ваші  гали", 


237 

він  великорус,  але  близький  приятель  Костомарова,  чоловік 
дуже  широкого  образоваяія  і  знаній,  пише  багато  і  по  итальян- 
скоиу;  кончивши  тут  одну  роботу  прийметця  за  статтю  у  Аи- 
зіапсі  про  казки  Рудченка.  —  К  статі :  Ви  чі  хто  другий  казав 
мені  про  статтю  у  А  и  з  1  а  п  сі  про  віру  у  птиць  у  руси- 
нів. Де  вона  була  напечатана  ?  у  якому  N9  — 

З  IV  моєю  статтею  треба  було  вирвати  і  одну  з  рада  ста- 
тей Пнпина,  першу ^)  статтю  іого  про  славянофильйтво.  Ду- 
маю, що  Ви  прочитаєте  іі  з  интерееом.  Я  б  совіговав  де  що 
з  неі  винятп  для  Правди,  —  те  що  пишетця  про  Погодина, 
про  славянофильство  (Л^В  Пипин  одлича  Погодина,  которого 
счита  за  предетавителя  напрямка,  що  назвав  він  „народность 
оффиціяльная",  бо  не  міг  прямо  написати  слов  „православіе, 
еамодержазіе  п  народность",  —  од  славянофильства,  которе 
мало  девізом  —  народность  (зони  думали  русская,  а  було 
справди  тільки  московская),  народне  —  вольне(? !)  православіе 
і  народний  (зеиский,  з  зеиским  собором  і  вольними  креетьянами 
царь.)  Як  бачите,  славянофильетво^)  є  вже  оіин  з  виходів  з  ни- 
колаевщинп,  і  має  де  що  обще  з  тодішнім  западничес- 
ким,  але  другим  боком  воно  має  звязок  і  з  Погодинщиною. 
Треба  сказати,  що  і  державно -централиетичне  западничество 
теж  зійшлось  де  у  чому  з  доктриной  николаевскою^)  —  а  самий 
характерний  западник  Герцен,  ради  соціализму  де  у  чому  зій- 
шовся з  славянофилами.  Це*)  трохи  зачеплено  і  у  моій  статті,  — 
а  у  Пппина  найдете  богато  митерьялу  для  характеристики  раз- 
них  таких  напрямків  у  Роесіи,  мающпх  доторканіє  і  до  украй- 
нофільства.  —  Для  „Правди"  я  б  совітував  зробити  видержки 
з  статті  Пипина  (я  укладаю  ще  кусок  з  В.  Евр.  за  Августь 
про  ораторство  Погодина,  писаний  теж,  мабуть,  Пипиним  — 
так  Ви  не  пропустіть  і  його)  під  таким  заголовком:  „В-Ьетник 
Европи  про  московське  славянофильство  і  украй- 
нофильетво".  По  передуй)  наведіть  статистику  підписчиків 
В.  Евр.,  скажіть,  що  у  Роесіи  публичне  мнініе  вірніш*^)  пред- 
етавляетця  місячними  журналами  ніж  газетами'^},  нагадайте(,) 
Що  В.  Евр.  однісся  либерально  до  поляків  і  протів  усякого 
обрусіння   административного    і   централизму,    —    (моя  стаття), 


')  в  оріґ.  далї  непотрібае  „про".  ')  Далі  переч,  „трох(п)". 
^)  А  може  й  „николаевского'  ;  зразу  було  „з  доктрпной  нпколаев- 
щнною".  ^)  В  оріґ.  „Ще"  !  *)  Далї  переч,  „зробіт(ь)".  ®)  Зразу  було 
ябіль(ш).  ')  Далї  переч.:  „уже  за  для  одної  цензурц". 


238 

що  він  поміща  статті  учені  про  Малороссію  і  іі  поезію  (Костом., 
Т — ва*)  стаття  1870  р.  Малороссія  вг  ея  словесності, 
Рудченка  Чумак  (1872,  Сентябрь,  Октябрь),  —  а  потім  оста- 
новптця  на  словах  редакцій  и  Липина  про  ІІогодина,  Сла- 
вяноф.  (одличте  одно  од  другого  і  пожапуйта  одтініть  подріб- 
бніще  безпринципність  і  блаженство  П — на  по  статейці  про 
ораторство),  западнпчество  -  централистичне  (так  сказати  петро- 
велико  -  фильство  —  Соловьев  нсторик  и  Катков'^)  і  украйно- 
фпльство.  —  Сам  Пинпн  россійскій  зааадник,  або  косиополит, 
або  як  хочете,  і  россіянин,  як  і  я,  як  багато  других  мало- 
русів,  великорусів  і  т.  д.  —  Я  думаю,  що  в  усякім  разі  ви- 
держка з  іого  статті  буде  не  без  інтересу  і  у  Правді,  —  даже 
з  чисто  сепаратистичноі  точки^)  погляду.  А  з  моєї  тим  наче. 
Моі  бо  мети  на  ці  часи  таки:  діскредітувати  правдивою 
і  фактичною  критикою  у  Вас  словістів,  доказавші,  що  вони*) 
дурють  своіх,  кажучи,  що  вони  за  одно  з  роесіянами,  і  підняти 
кредіт  россіян  у  ваших  украйнофилів,  —  а  паралельно  ^)  ді- 
скредітувати у  Россіи  словістов,  показавши,  що  вони  тільки 
клерикали  і  лакеі  бюрократій  "^З  і  Россіи  нічого  дати  не  можуть, 
окрім  наемників- чиновників,  —  для  которих  у  Россіи  після 
Щедрпна  виробивсь  термин  —  ташкентці,  —  і  возбудити^} 
у  настоящих  россіян,  т.  є.  россійских  лібералів  интерес  до 
народноі  партій  у  Галиччині,  про  котру  ніхто  у  Россіи  не  зна 
(та  —  мало  хто  і  із  тих,  хто  Голос  і  М.  Від.  чита^),  —  і  дума 
про  Галиччину:  це  б  треба  знати  і  Вам  і  Слову).  Послідні 
мети  буду  досліду  вати  статтями  у  В.  Евр.  і  СПВ.,  —  а  перші, 
коли  у  тому  пользу  маєте,  помогаите  мені  дослідувати 
у  „Правді^'.  —  Та  чі  не  прислати  мені  Вам  увесь  В.  Евр. 
за  1872  р.,  може  там  що  небудь  ще  найдете  интересного  :  так 
стаття  Марошкина  про  Унію  з  фактичного  боку  пнтересна, 
(тільки  одтого  і  поміщена),  хоть  дух  іі  смердить  попівським  ла- 
даном (автор  умер).  —  Ну,  годі.  Годі.  — 
Стронина  получите  скоро®). 


^)  Зразу  було  „моя".  ^)  Погляньте  на  стр.  168,  187  в  слід, 
у  Пзішна  і  у  мене  на  стр.  225—229.  В.  Евр.  Май.  (М.  Др.)  з)  Далі 
переч.  „зр1>н(ія)".  ^)  Далі  ііереч.  „вас".  ^)  Зразу  було  „тим  разо(м)". 
^)  Зразу  було  „централізму".  '')  Зразу  було  „підняти".  ^)  Далі"  пе- 
реч, „має".  *;  Далі  переч.:  „А  коло  він  вншле  Вам  екземпляр,  — 
мій  ви  мені  верніть".   — 


239 

Получив  письмо  одь  Навроцького.  А  Желіховський  мов- 
чить:  де  Він?  А  що  —  не  провідали  чого  про  8ас1іеґ- 
М  а  8  о  с  1і(.)  Віо  запіо !  що  за  имя  ! 

Мел.  Бучинський  до  М.  Драгоманова).^ 

Високоповажні  Михайле  Петровичу ! 

В  попереднім^)  листі  з  18  є.  м.  обовязавсь  я^)  як  скоро 
освідомлюеь*)  у  Львові  на  ново,  подати  Вам  справозданє.  Се- 
годня  я  в  тім  подоженю,    та  тільки    поодні  черти  на  разі  Вам 


^)  В  чорн.  нема'титулятурв  ;  за  те  в  початку  переч.  :  „Виславша 
перед  тижнем".  2)  В  чорн.  „В  моім  посліднім".  ^)  В  чорн.  далі 
переч. :  „здати  Вам  яко  мога  скоріш  справу  що  до  складу  річей 
в  редакцаі  „Правди"  плохо  инФормований".  *)  В  чорн.:  „осьвідо- 
мившись  з  Львовом  на  ново  (бо  дуже  був  вибився*)  с  справ  денних) 
яко  мога  скоріш  подати  Вам  справозданє.  Сегодні  се  чиню  (переч, 
„згори  уже  застерігаю  собі  п  моі  нариси  тільки")  але  пооднпми 
рисами  тільки  (переч,  „як  п  ?  їх  з  двох-  трех  листів  Навроць- 
кого и  Пюрка")  застерігаючи  собі  крайнє  слово  до  тоі  пори,  аж 
освідомлюсь  основніще". 

„Правда"  несподівано  встала^).  Іі  яки  склад  редакциі  повиталн 
ми  готово  п  радо,  и  на  людех  не  завелись^).  Відставлено  Суш- 
кевича®)  з  давна  вднателя  громадського^)  до  Админістраціи,  ко- 
тору  виділено  аж  с  сим  рочником  від  властивої  редакцаі^) 

Так  н  почався  розділ  праці,  которого  браку  давніщі  рочвики 
не  перетрівали.  (З  боку:  „Відставлено  до  урядженя  умиегного") 
Розсуд  и  дос-  (переч,  „від  редакцпйний  заступався")  Навроцьким 
и  гарно  очитанпм®),  Огоновськиаі''),  —  до  політичної*)  відставлено 
Січинских  Андрія  о  Николу,  и  Барвинського'). 


*)  В  оріґ.  „вибивася". 

^)  Далі  переч.  :  „сего  року,  и  іі  ґенеза  лучше  звісна  у  Киіві 
як  пр.  у  Відні").  ^)  Далї  переч.:  „Перед  усім  и  всігди  остала 
(з  боку;)  найшовши,  що  людей  було  доста  для  приводу  п  вируки". 
^)  Далі  непотрібне  „К.  Сушкевнч".  Далі  переч.  „Навроцькин,  Огонов." 
*)  Зразу  було  „єднатель  громадський"  ;  цалї  переч.  :  „чоловік  го- 
товий и  любий  та  обняв  Админістрацию".  ^)  Далі  переч.  „(  —  уря- 
дженя умиетного),  и  сей  поступ"  ^)  Далї  переч,  „хоть  и  не  дру- 
кованим". ')  Опісля  поправлено  на  „Огоновського",  до  котрого  ма- 
буть і  йде  повище  речене  „Відставлено  до  урядженя  умиетного". 
Далї  переч.  „Владпмір  Барвинський".  ^)  Далі  переч,  „частини". 
')  Далї  а  сар.  (переч.:  „Мабуть  редакциі  здавалось  на  разі  конеч- 
ним, заохотити  до  читаня  и  ппсаня  тому(?)  |  „Малодушної 
гадки"     І    Виховати  читателів  и  писателів     [     Вабір  статпй  неміг". 


240 

уділити  можу,  застерігаючи  собі  писати  основніще  в  міру^),  як 
розпочата  переписна  подавати  мині  буде  с  часом  докладніщі 
все  дати.  То  ж  п  в  повісннй  спосіб  зачинаю  : 


О  Виборі  и  переборі  у  статоях  на  разі  не  могло  бути  й  мови^) 
(з  боку  доппсано  :) 
для  заохоти  авторааі  тільки  и  щоб  мова  розвивалась  друкувано  пр, 
місцеві  драми  и  поезиі  статечні(?)  (зна?)ючи  зрештою,  що  ті  ста- 
тні о  собі  ннще  дискуссиі,  —  так''ою)ж  слабою  осталась  и  часть 
політична,  відповідно  самовіжніц  нашій  неготовоети,  — -)  що  неду- 
жі ми  сегодня  иеревесто  акцию  політичну  на  ділі^)  не  Фразою  и  док- 
триною, а  з  усім  апаратом  свідків,  доказів  и  цнФри*).  Виступом 
в  акцию  розумію  розираву  з  давниною  від  48  р.  до  сегодня,  щоб 
перевести  програм  новий  :  т.  6.  реформу  старого :  навязуючн  до 
доброго  даного  ще  лучше  придане  нами. 

(Далі  знов  текст:) 

Осталось  оже  части  політичній  рейстроване  и  реасумованє 
справ  денних,  без  резоновавя;  а  и  ті  обзори^)  часто  без  провідноі 
мисли  виходвлв®)  аюнотонно  або  плаксиво.  Мимо  того  виднів  з  них') 
ляхам®)  якобвнизм  п  гайдамацтво,  которим  сам  Факт  був  дуже  недо- 
гідннй,  що  оце  клюб  став  Формуватись  инчнй  від®)  вражди  сліп(оі) 
и  гнилоі  загоди  „Слова"  и  „Основи"^*^)  доспть^^)  політичний,  щоб 
не^-)  шкодувати  своєї  сило,  щоб  виявити  неміч ^^)  перед  порою,  ки- 
даючись у  канкан  сучасний,  в  агитациі  новою  силою  по  старих 
іп  сгийо  взорах,  —  досить  завзятий,  перевести  для  свобі  засади 
розбрат  и  розклад  в  глубонах^^)  (н  ?  н  родини,  так  само^^),  як 
отці  се  здолілн  48  р,.  заводячи  опять  нарідну  мову,  як  держалась 
вона  до  дваицято  літ  сего  століття. 

Мимо  оже,  що  „просвіту"  слабо  поведено,  а  зівсім  не  рішучо 
ппограм  політичний  слабо -гайдамацький,  Голуховський  вже  у  Марті 


')  Олова    від    „застерігаючи"  підчеркнені  Др — впм. 

^)  Далі  переч.  :  часть  політична  (переч. :  „осталась  також  сла- 
бою"), як  неготові  ми  нині  и  недужі,  перевести  програм  (переч, 
„ретельний  ?  ?  ?  )  народний  (переч.  ?  ?  )  на  ділі,  як  іто 
вказує  розумна  теория,  то  є.  не  Фразою  або  доктринерством,  а  з  всім 
апаратом  свідків,  доказів  до  поти  и  цифри;  —  я  розумію,  що  пер- 
ше: розправу  з  давниною,  від  48  р,  до  нині,  яко  точку  виходу  для 
нового  програму,  т:  є :  реформи  старого,  навязуючи  до  доброго  да- 
ного ще  лучше  придане  нами.  —  ?  "  )  -)  Далі  переч,  слово, 
якого  годї  відчитати.  ■)  Далі  переч. :  „так  як  еі  вказує  розумна 
теория".  *)  Далі  переч.  :  „Виходом  іі  розу(мію)".  ^)  Далі  переч,  „без 
укладу".  '')  Далі  переч,  „рукоділлем".  ')  Далі  переч,  „нменно".  '') 
Далі  переч.  „?".  ^)  Далї  переч.  „Слова".  ^")  Далі  переч,  „зарід". 
^^)  Далї  переч,  „осторожний".  ^^)  Далі  переч  :  „кинутись  в  ефемерні 
агитациі,  яко  авангарда  одного  або  другого  нового  кандидата".  ^^) 
Далт  переч,  „невчасно".  ^*)  Далї  переч,  „дому".  ^^)  Верх  осгатних 
трьох  слів  написано  кілька  иншпх,  не  знати  де  належних,  яких  до 
того  годї  всїх  відчитати :  „до     ?     48  р.  и     ?     "') 


і 


241 

З  сим  рочникои  „Правда"    несподівано  встала*),    та  пови- 
тали  ми  склад  редакциі    готово  и  радо,    найшовши,    що  людий 


с.  р.  серед  ириготовань  до  „Правдо"  замірпв  на  іі^)  душу  Сушке- 
впча,  ссилаючи  «то  до  Кракова  ?  Лаврівськип  захопивши  о  шар- 
шалство  и  уряде,  недоііустиги^)  сего,  то  й  вийшла  „(іравда"  п  ви- 
ходити стала  правильно,  поки  Назроцький  (с  Шашкевичом)  не  по- 
чвалав таки  на  шазури. 

В  редакциі  настало  с  того  часу,  з  Октября)  провізорюм^), 
п  трівав,  бо  й  редактор  Огоновськнй  узяв  катедру  гражданського 
права. • — 

В  остатннх  недобитків  рука  руці  заваджае  в  безлюдіС^)  у  двоє 
росте  робота,  без^)  привіту  и  одкіту  неохотятся  дописувателі  що 
наипильніщі. 

Правдивим^)  Взороаі  як  ми  собі  поступаємо  статпя  Ваша 
и  наше  обходж(енб)  з  Вами.  Редакция  пересилає  іі  Навроцькому, 
сей')  находить  потребу  зааііток  и  уваги  дописує.  В  Ноябрі  велять 
ему  статию  сей  час  висилати  п  редакцию,  він  висилає  іі  думаючи, 
що  вона  прямо  у  друк  піде,  без  заміток,  не  переписану.  У  Львові 
нема  нікого,  хто  б  навик  до  почерку  закордонського,  немож  зеце- 
рам  перевисати  и  ждуть  мене  з  1.  Січня,  щоб  я  переписав  и  такв 
порубив  у"аги. 

Оце  результат  розпочатої  переписки  зі  Львовом.  Та')  рад  не 
промовчу  причину,  чому')  редакцпя  на  уваги  так  напирала.  Хо- 
дило ій,  розчитавши  через  Навр(оцького)  статию  и  зкаючи  галицьку 
публіку  єдино  о  теє,  щоб  сміливу  критику,  незвісну  у  нас,  та  пи- 
сану методом,  нам  чужим  и  недоступним,  всю  п  цілу  без  застережень, 
увагами- обясненями  приступною,  зрозумілою  зробити.  Доки  що, 
на  слово  мині  віоито  прошу,  що  писав  я  до  Львова  и  Вам  писати 
мушу  зівсім  в  ?  власне  дусі,  специяльно  в  сій  справі  стаю  сам  — 
авторя  як  не  статиі  ради^^*). 

За  сим^^)  завізвав  я  [Іюрка,  щоб  іі  оборотно  вислав  Навроць- 
кому так,  щоб  перша  іі  часть  з  увагами  станула  у  книжці  за  Сі- 
чень. (Рудченка  переклали  вийд\(ть)  за  сей  місяць^^). 

Для  дальшого  розділу  праці  и  устрою  редакциі  обернувсь  я 
до    Барвинського    а    Сушкевнча    упросив    руководства    и    догляду, 


*)  Слова  від  «Правда"   підчеркнені  Др  — вим. 

^)  Далі  переч,  „адміністратора  ?  ".  '^)  3[.азу  було  „недо- 
пустив".  ^)  Далі  переч.  :  „и  титуляр  редактор  Огоновский  (молод- 
ший)". *)  Слово  „в  безлюдю"  (маб.  мало  бути  „безладю")  написано 
над  „и  двоє".  ^)  Далі  переч,  „ладу".  '')  Слово  „Правдивим"  допи- 
сано пізніше.  ')  Далі  переч:  „читає".  *^)  Далі  переч,  „не  можу  про- 
мовчати". •')  Далі  переч,:  „тілько  заходу  робила  вся(?)  редакц." 
^^)  Далі  переч.:  „ПДо  циганом  хвалю  своі  діти  у  Львові  и  Віднн 
Львівські  и  Віденські*.  ^^)  Далі  переч,  „упросив".  ^-)  Далі  переч.  : 
дМині  вірити  прошу,  що  зробив  я  (переч,  „так  же  радо  ?  ?  )  се 
не  тільки  ради  Вас,  але  и  річи  самоі  ради". 

ЗБІРНИК  ФІЛЬО.ТНЛГІЧНОЇ   СККЩІ,   Т.   XIII.  16 


242 

було  доста  для  проводу  и  вирученя.  Відставлено  до  урядженя^) 
умпйтного  довільно  у  нас  способних  Навроцького  п  Огонов- 
ського,  до  політичної  части  Січинеькпх  Андрія  п  Николу 
н  В.  Барвпнського,  Сушкевпчу  поручено  адміністрацию,  котору 
виділено-)  аж  з  сим  рочником  від  прочоі    родакцпі.    Тут  и  по- 


щоб^)  виділено-)  як  давио  адміністрацпю,  ще  о  переписне  бюро, 
бодай  для  сааіого  реіїстрованя  и  квітбваня  статии,  для  по- 
рядку. — 

Колиб")  Барвінський  пов(і)в  як  сподіюсь  иерепнску,  міг  би 
Огоновськпй  повести  редакцвю^)  зносно,  виручуючись  Пюрком 
о  охотникамп,  Львівськими  и  сторонськими,  —  до  тоі  пори,  аж 
сконстатуеся'')  свіжий  розвиток  словесностн,  або  апатия. 

На8роцьк(ии')  дуже  не  рад,  написавши  перед  моїм  листом'^) 
Вааі  18  с.  пі/)  не  зівсім  коректні  своі  замітки  на  політику  наро- 
довців проїів  москал("Филів,  обсуджену  Вами  в  „ОбрусЬню"^^').  (Лвст 
мій  писаппп  22  с.  м.  до  него,  перший  ще  після  Августа.  Єго  лист 
мабуть  пішов  у  Флоренцню  на  прежню  Вашу  адресу).  Добре  діло 
зробите,  скоро  неоставите  Гто,  пз^лГ■аан()ГС,  без  одвіту^'*).  Герцена^^) 
він  не  получив^-),  коли^'^)  кнпжку  Ви  вислали  в  редакцою,  вона  іі 
задержала  и  аж  тепер  ему  доставить.  — 

(З  боку:) 

В  справі^^)  коректн  на  рецензию  „Обрусіня"  нема  инчоі  ради, 
як  писати  рецензию  нову  в  способі :  „Ще  слово  про  статию  П. 
Т — ва^^).  За  справленем  прямо  неможемо  ударитись  до  автора,  бо 
він  у  Квіві  (Стапицькип)^'')  слово  хоч  я^^)  засівби,  а  хоч  Нав- 
роцькии,  колиб^'^)  нам  статию  дослали^'').  —  Не  знаю,  чи  через 
кордон  можна  писати,  щоб  у  автора  доглянув  „додатку"  —  до 
„Ще  слово". 

^)  Слова  „до  урядженя"  і  далі  всі  прізвища  підчеркнені 
Др— вим. 

2)  Слова  від  „поручено"  підчеркнені  Др— вим. 


^)  Далї  переч,  „заложено".  '^)  Далі  переч,  „так".  ^)  Далі  пе- 
реч, „оттак".  ^)  Далї  переч,  „доки  що".  ^)  Зразу  стояло:  „коаста- 
тований  буде".  ')  Далї  переч,  „не  рад".  '}  Слова  „перед  моїм  ли- 
зтом"  написані  над  „написавши".  Далі  переч,  „до  Вас  в  листі 
з  ?  ■)  ^)  Далї  переч,  „анахронізми  пзолованю  своім".  ^)  Далї  пе- 
реч.: „Лист  мій,  перший  після  Августа  получив  він  аж  20  с. м. 
Лист  може  писаний  ще  на  прежаю  адресу".  ^^)  Далі  переч.  „Его 
адрес".  ^^)  Далї  переч,  „ему".  ^-)  Далї  переч.:  „здався  коли  він 
остався  в  редакциі,  коли  его  задержала,  тепер  аж  ему  вишле". 
^^)  Далї  переч,  „посилку".  ^^^  Перед  сим,  а  сар.,  переч.  :  „На  ре- 
клямациі  и  поправки  справити".  ^^)  Далї  переч.  „Справити".  ^''')  Далї 
переч.  „Міг  ба  Русов  ?  ?  доглянути  сіто  ?  ?  „додатку" 
у  автора  на  місці  ?  ?  "  ^')  Далі  переч,  „рад".  ^^)  Далї  переч. 
вЄму".  ^''*)  Зразу  було  яДОСлати". 


243 

чався  подія  праці,  которого  недостачі  давніщі  рочники  не- 
перетрівалп.  — 

О  виборі  и  доборі  ^)  в  статях  літературнпх  на  разі  не 
бую  мови,  для  заохоти  авторів  п  для  розвитку  мови  друковано 
пр.  місцеві  драми  и  поезиі,  знаючи  б  рештою,  що  ті  статні 
о  собі  нищі  дискусиі. 

Рівно  слабою  осталась  и  часть  політична^),  відповідно  еа- 
моБІжній  нашій  ноготовости:  що  недужі  ми  сегодня  перевести 
акцию  політичну  на  ділі,  не  доктриною  и  фразою,  а  з  усім 
апаратом  свідків,  доказів,  цифри  и  сили^).  —  Виступом  в  акцию 
розумію  розправу  з  давниною,  від  48  р.  до  сегодня,  —  щоб 
нерести  (перевести?)  програм  новий,  т.  є.  реформу  старого, 
навязуючп  до  доброго  даного  ще  лучше  придане  нами.  — 

Огтак  її  дісталось  части  політичній  в  уділі:  рейстрованє, 
не  резоннованє  справ  денних"^),  а  и  ті  обзори  виходили  моно- 
тонно без  прямоі  п  провідчоі  мисли.  Мимо  того  виднів  и  з  них 
ляхам  якобинизм^);  ім  сам  факт  був  недогідний,  що  в  очах  іх 
кдюб  став  формуватись  пнчий,  від  вражди  еліпоі  и  безсильної 
„Слова"  або  гнилоі  загоди  „Основи",  —  кдюб  досить  політичний, 
щоб  шкодуючи  своеі  сили  не  виявити  немочі  перед  порою,  кидаю- 
чись у  канкан  сучасний,  в  агитацию  новою  силою  по  старих  іп 
€гис1о  взорах,  —  досить  дужий,  пересадити  для  своіх  прин- 
ципів розклад  і  розбрат  в  глубинах  родини,  до  повороту  в  чис- 
тий програм  48  р  так  само  як  батьки  се  48  р.  зробили,  за- 
водячи тамже  опять  нарідну  мову,  як  держались  до  двайцяти 
літ  сего  столітя. 

Мимо  оже,  що  „просвіту"'^)  слабо  проведено,  а  вже  зівсім 
не     хитро    програм    слабо  -  гайдамацький'^},    Голуховський    вже 


^)  Слова  „виборі  и  доборі...  не  було  мови"  аідчеркнені 
Др  — виві. 

-)  Слова  від  „Рівно"  підчеркнені  Др— впм  і  дописано  з  боку: 
^Ще  сві     ?     " 

^)  Слова  від  „з  усім"  підчеркнені  Др — виоі  і  зачеркнені 
з  боку. 

*)  Слова  від  „рейстрованє"   підчеркнені  Др — вим. 

'')  Слова  „якобинизм^*  „в  очах  іх  клюб",  „пересадити  для  своіх 
принципів  розклад  и  розбрат  в  глубинах  родини"  підчеркнені 
Др— виш  а  від  „став"  цілий  уступ  зачеркненпй. 

'')  Слово  „Ііросвіту"  підчеркнено  Др  — ввіи. 

')  Слова  „програм  слабо-гайдамацький,  Голуховський",  і  даль- 
ші :  „Сушкевича,  ссилаючн  єго  до  Кракова",  „Навроцький  (с  Шаш- 
кевичом)  чвалати  на  мазури",  „ІІровнзорюм",  „трівае",  „Огонов- 
ський  катедру  гражданського  права"  підчеркнені  Др  — вим. 


244 

Марта  серед  приготовань  до  „Правдп"  замірив  на  іі  душу^ 
Сушкевича,  есилаючи  его  до  Кракова.  Встиг  Лаврівеький,  заіо- 
живши  маршалство,  недопустити  сего,  що  и  вийшла  и  виходити 
стала  правильно  „Правда",  та  рівно  таки  мусів  Навроцький 
(с  Шашкевичом)  чвалати  на  мазури. 

Провизорюм  настало  с  того  часу,  з  Октября,  в  редакциі, 
и  тріває,  бо  свіжо  узяв  и  Огоновеький  катедру  гражданського 
права.  В  осталих  недобитків  рука  руці  заваджае,  в  безладі 
росте  у  двоє  робота,  „без  привіту  и  одвіту"  неохотяться  допи- 
сувателі  що  найпильніщі. 

Взоровзором,  як  ми  собі  поступаємо,  наше  обходжене 
8  Вами  н  з  „Літерат.  нар.  на  Вкраіні".  Редакция  передає  іі 
Навроцькому,  сей  находить  потребу  заміток  и  уваги  дописує. 
В  Ноябрі  велять  ему  статию  сей  час  висилати  в  редакцию,  він 
се  чинить  думаючи,  що  вона  прямо  у  друк  піде,  и  висилає 
без  заміток  и  непереписану.  У  Львові  нема  свідомого  до  пб- 
черку  закордонського,  щоб  для  зецера^)  переписати,  и  ждуть 
мене  з  кінцем  сего  міс,  щоби  переписав  и  таки  поробив  уваги. 

Оце  результати  розпочатоі  переписки  зі  Львовом ;  та  рад 
не  промовчу  причини,  за  для  котороі  єдино  редакция  на  уваги 
так  наважилась :  Ходить  їй,  розчитавши  через  Навроцького 
статию,  а  знаючи  свою  публіку(,)  єдино  о  теє,  щоб  сміливу 
критику  незвісну  у  нас,  ще  й  писану  методом  нам  незвичайним 
и  недоступним,  всю  и  цілу  без  застережень ^),  зробити  приступ- 
ною (типс1§"ЄгесЬі;)  =  зрозумілою  обясненями  и  увагами. 

В  парентезі  Вас  попрошу,  на  слово  мині  вірити,  що  веігди 
и  у  Львів  и  Вам  зівсім  в  своім  власнім  дусі  пишу,  специяльно 
в  справі  статні  так  само  автора  як  и  іі  еамоі  ради.  За  сим 
и  завізвав  я  Пюрка,  щоб  статию  оборотно  вислав  Навроцькому, 
тим,  щоби  перша  іі  часть  з  увагами  станула  у  книжці  за  Сі- 
чень. (Рудченка  переклади  друкуются^). 

Для  дальшого  розділу  праці  обернувсь  я  до  Барвинського, 
а  в  Сушкевича  допросив  догляду  и  руководства,  щоб  відповідно 
адміністрациі  виділено  окреме  переписне  бюро*),  бодай  для  са- 
мого рейстрованя  и  квітованя  статий,  для  порядку  в  діловодстві. 


М  Слово    „зецера"    підчеркнув    Др— ів    крпвулькою   —   може 
тому,  що  не  знав,  що  воно  значить. 

'^)  Слова  від  „щоб"  зачерквені  Др — вом. 

')  Речене  в  скобках  підчеркнено  Др— вам. 

*)  Слова  „переписне  бюро"  підчеркнене  Др— вий. 


245 

Коли  Барвинський  поведе  (,)як  слід  и  як  еподіваюсь(,)  пе- 
реписну, змігби  Огоновський  зноено  повести  редакцпю,  виручу- 
ючпсь  Пюрком  и  охотникамн  львівськими  и  сторонськими,  до 
тої  пори,  аж  сконстатуєся  свіжий  розвиток  словесности,  або 
апатпя.  — 


В  справі  коректи  на  рецензию  „Обрусіня"  нема  инчоі  ради, 
як  сісти  до  рецензві  новоі.  в  способі:  „Ще  одно  слово  про 
статию  п.  Т — ва^).  За  справленем  неможемо  прямо  удатись  до 
автора  рецензйі,  бо  він  у  Киіві  (Старицький)  —  не  смію  через 
кордон  писати  Русову,  щоб  у  автора  доглянув  додатку.  До  „Ще 
слово..."  взявбпся  хоч  я,  хоч  Навродький,  колиб  нам  статию 
доставлено. 

Навроцький  дуже  не  рад  с  себе,  написавши  перед  моім 
листом  Вам  не  зівеім  коректні  евоі  замітки  на  політику  наро- 
довців протів  москвофилів,  обеуджену  Вами  в  „Обрусіню".  Лист 
€го  пішов  у  Флоренцию  мабуть  на  прежню  Вашу  адресу.  Доб- 
реб  діло  Ви  зробили,  неоставляючи  его,  изолованого^),  без  од- 
віту.  Герцена  він  не  получив ;  коли  книжку  Ви  вислали  в  ре- 
дакцию,  то  вона  мала  іі  задержати  и  аж  тепер  ему  доставить^). 

Ваш 

Бучинський. 
Відень  27.  Декабря  1872. 


^)  Сей  заголовок  підчерквений  Др — вим. 

^)  Слова  „озоловааого"    і    дальші  „Герцена    він    не    получив* 
аідчеркнені  Др  —  впм. 

^)  Слова  від  „кола"   зачеркнув  Др— ів  з  боку  двічі. 


Рік  1878. 


Мел.  Бучинський  до  М.  Драгоманова. 

Відень  1.  Січня  1873. 

Поспішаю,  шановні  Михайло  Петровичу,  відповісти  на  що 
найпильніще,  доки  до  властивого  одвіту  засяду. 

Не  застав  уже  у  „На1т-а  Ьеску  Сгезсіїісіїїе  сіег  АиСкІГі- 
гип§",  але  впевняли  мене,  що  книжку  легко  можна  дістати. 
ДУаіІ2-а,  Антропологию  з  1859 — 70  и  рочники  „сіег  тог§'. 
СгЄ8.^)  застав  и  переглянув,  та  не  закупив(,)  бо  не  маю  тепер 
грошей.  Казали  мині,  що  па  сі  грубі  штуки  не  легко  щоб  до 
тижня  купець  другий  найшовся,  тож  вишліть  мині  на  се  гроші, 
лічивши  1  рубля  =  1^2  гульдена.  Брокгауза,  лексикон  найшов 
оправний  за  86  г.,  брошурованого  пошукаю  завтра,  як  всі  ма- 
газини будуть  отворені.  „Слово",  з  річею  Ковалського  сподіюсь 
дістати  в  „Основі".  — 

Купчанко,  фабрикант  кореспонденций  з  Москви,  Петер- 
бурга и  Одесси  до  староі  „Ргеззе",  зачертих  з  „моек.  В-Ьд." 
в  „Голоеа",  —  читає  що  року  І.  часть  „буковинського  весілля" 
на  нершім  зборі  „Основи".  Пісень  у  него  нарідних  не  много, 
як  сам  знаю,  читавши  іх  торік  у  него;  пісні  тіж,  що  и  Стані - 
славеькі.  Сам  ще  дуже  молодий  и  бурш  „Викошп-и".  Що  дня 
з  ним  при  обіді  бачуся  и  сей  час  звідаюся  про  Ваше  діло. 

Між  69  а  71  роком  читав  я  в  „Аизіапсі"  —  Вег  Уоі>еІ- 
§1аиЬе  іп  СІЄҐ  Пкгаіпе",  —  статию  дуже  гарну,  котору  ви- 
значу Вам  сими  днями.  В  сім  рочнику  в  чч.  47 — 51  найдете  : 
„ИизйізсЬе  Уоікзтіігсіїеп"    (Ег8с1іа1Т§-^)    (Іег  ^Уеіі;    Пгзрґші^ 


^)  Заголовок  сей,  а  далї  курс  рубля,  „Слово"  й   „Основі"  під- 
черкнені  Др — виві. 

2)  Над  ост.  словом  нааисаао  (Бучанським)  „(N-0  50)". 


247 

(ІЄ8  8ріе§'ЄІ8  еіс)  —  „8ргис1і\уогІ;ег  йег  Тигкеп"(,)  Еіішоїооіе 
сіег  Ваїкапіапсіег"  и  др. 

Провідав  Іапсіет  про  Сахер-Маеоха !  Кеуііе  сіє  сіеих 
топсіез  надута  безприкладно,  друкує  рег  ехіепбіті  „Бон  ^^1ап 
СІЄ  Коломия"  є  предмовою  про  нового  есгіуаіп  геа1І8Іе,  1е  Реііі- 
Киззіеп  8ас1і.  МавосЬ !  Воп  ^иап  собою  чистий  абсурд,  его 
автор  Сахер  німгзць,  которий  бавить  публіку  байками  о  далеких 
гуронах  и  азтеках  южноі  Галичини,  в  стилю  ^буковинських  зви- 
чаів"   Купчанка. 

Правду  підписав  для  Вас  сегодня  на  р.  1873  прямо 
у  Флоренцию.  Число  за  Грудень  уже  маю.  Найблище,  з  ста- 
тиєю  Рудченка  вийде  13.  см.  —  Получив  и  Вашу  присилку 
В'Ьст.  Евр.  —  Пан  Весоловський  най  нас  готовими  має,  доета- 
чувати  ему  витяги  и  дата  з  тутейшоі,  именно  университетськоі 
библіотеки. 

Щирий  до   Вас 

Бучинський. 

Долучаю  сеі  хвилі  сю  дату:  Вег  Уо§е1§іаиЬе  іп  сіег 
Пкгаіпе,  V  Кеіп8Ьег§-  Віігіп^зГеІсІ,  ГгЬ.  V.,  Аи8Іапс1  1871, 
N-0  9,  8.  209—212. 

В     сегорічніи    „Аизіапсі"    крім    попередних,     находятся: 

Віє  \Уа1сПозідкеі1  сіег  8йс1ги8.  8іерреп,  ч.  2,  3. 

Віє  УєгЬґєіІ^  сієг  Тгипкзисіїї  іп  8рапіеп,  Епоіапсі, 
N.  Атегіка,  Егапкг.  ч.  9.  * 

Уегте1ігип§'  сієг  Тисіеп  іп  Котапіеп.  ЗО. 

2иг  СгЄ8с1ііс1і1:є  сієг  Козакеп,  37. 

2иг  Ега§є  йЬ.  йєп  ІТг8ргип£"  ги 88.  КєісЬєй  37. 

Ьапсіе  СІЄГ  8Іауеп  —  45 

Мел.  Бучинський  до  М.  Драгомаиова. 

Відень   2.  Січня  1873 1). 

Мел.  Бучинський  до  М.  Драгомаиова. 

Відень  1/13  Січня  1873. 

Високоповажні  Михайле  Петровичу ! 

Веего  доброго  з  новим  сим  роком,  Вам  и  Вашим  в  родині 
и  громаді  бажаю  ! 


^)  Сей  лист  надруковавпй  хобно  під  р.  1872  (див,  ст.  72 — 75). 
Не  маючи  вже  під    руками    оріґіналів    листів    М.    Бучинського    до 


248 

Ніколи  ипні,  хоть  и  булоб  с  чого,  робити  огляд  новороч- 
ний  минувшого,  —  попристати  на  новим,  сучасним  мушу,  за 
себе  надіючись,  що  не  пожалуєте  Ви,  именно  поелідного  листу, 
т.  є :  що  намість  махнути  зівсім  рукою  над  моіми  зівеім  не  гар- 
ними вимислами^),  Ви  ай  гет  Тургенева  мині  ще  раз  пропи- 
сали тези,  на  которі  в  загалі  раз  коло  разу  тепер  пишуся.  До- 
ступаючи по  волі  до  свідомости,  до  гаїіо  зсіепііае,  я  таки  рі- 
шився, скоро  тільки  Станіслава  допаду,  сей  час  записати  Пет. 
Від.  п  правильно  писатп  щомісячні  кореспонденциі  про  Ав- 
стрню^)  та  вже  не  по  німецьки,  а  по  великоруський),  як  и  до 
сего  вже  прияв  міри  :  Познакомивсь  з  гарним  и  красним  петер- 
бурцеи,  медиком  Лобовим*),  тай  радби  набратись  в  живій  роз- 
мові коренних  и  ядренних  сказань  и  оборотів.  — 

З  .Іьвова  знов  дожидаю  довший  час  вісти,  чи  вислано^) 
(Пюрко)  Вам  річ  Ковалського,  и  когорого  до  переписки  від- 
ставлять. „Правда"  має  вийти  сегодня*^),  але  ще  без  Вашоі 
статі,  —  бо  мабуть  не  встиг  Навродький  з  нею  заадитись. 
Получив  він  іі  1  є.  м.  від  редакциі  для  иереписаня  и  скомен- 
тованя,  є  категоричним-  „друкарня  жде".  Незнаю  теж,  як  роз- 
вязали  ключку  :  реформа  правоііисі,  над  которою  раджено  дуже 
горячо,  хоч  луччеб  було  доглянути  коректи,  п  не  пустити 
в  число  за  Грудень  „справозданя  „Січи"  Пупюя  з  новим 
в  анналах  наших  прошенеи  о  запомогу,  —  удар')  самобійний, 
по  заяк  наша  громадка  у  тім  стояла,  що  ніколи  не  звала  чужоі 
ласки.    Але,    се  прошумить,  та  не  так  „обявленє"  протів  підо- 


Драгодіанова,  не  можу  еконтролюватн,  хто  тут  похибив  :  ча  я,  пе- 
репесуючв  лист,  ча  сам  неб.  Бучонський.  Але  тепер  переконуюся, 
що  заііст  іде  рішучо  до  початку  1873  р.  Доказе  (м.  в.):  поновлена 
„Правда"  стала  виходити  аж  від  27  н.  ст.  цьвітня  1872  р.  (див. 
Гал.-  р.  БибліограФІя  їв.  Левицького,  II,  ст.  184);  проф.  Желехівоькнй 
був  у  початку  1872  р.  ще  в  Перемишлі  (див.  лист  Вучвнського  до 
Др  — ва  з  22.  І.   1872,  сг.   80) 

^)  Слова  нід  „махнути"  підчеркнені  Др  — вий. 

2)  Слова  від  „записати"  підчеркнені  Др — вим. 

')  „а  по  великоруськп"  Др  —  із  підчеркнув  двічі. 

*)  Слово  „Либовом"   підчеркнув  Др — ів. 

^)  Слова  від  „довший"  підчеркнено  Др — вим  і  дописано 
з  боку:   „н  і". 

'"')  Слова  „має  вийти  сегодня",  „1с.  м."  і  „друкарня  жде"  під- 
черкнені   Др— ВИ5І. 

')  Коло  снх  слів,  з  боку,  Др — ів  завважав  :  „які.  же". 


249 

^рілоі  „політики  ннтерееів  Лавровеького^),  —  которий  зівсім 
у  нас  ще  не  кадавер,  а  и  кадавра  негодится  тручити  ногою. 
За  сю  сваволю  вислухала  редакция  слово  правди,  та  може 
й  оеердилась  и  на  час  замовкла.  — 

Тож,  хоть  не  рано,  а  все  таки  почало  в  головах  галицьких 
свитати'-^),  що  пора  крайна  повернути  на  инчий  лад  просвітою. 
Обсяг  праці  в  тім  предметі,  що  ви  почитом  книжок  зарпсовали 
для  „Січи",  надто  новий  и  обширний.  —  Що  найперше  „Боба 
„В8  Висії  уот  §е8ип(іеп  и/  кгапкеп  МепвсЬеп^)  вже  споро 
поступила  в  переводі,  в  Станіславі:  Яхно  с  семинариетами 
своіми  на  місці  добирає  слів  технічних  серед  народу;  —  тут 
же  переведемо  або  Моее*)  :  Аритметику,  що  вже  по  росийеьки 
переложена,  —  або,  будемо  далій  вести  „Зорі".  —  Писати  по 
Геклю,  Рекламу,  їрину  еіс.  можнаб  тільки  для  публіки  більше 
розбудженоі,  як  сілська  наша,  и  дущими  фондами  як  наші. 
II  загально,  просвіта  реальна  в  таких  розмірах  ще  зовсім  у  нас 
не  думана°),  и  народовці  наші  намість  попівськоі  просвіти  тільки 
и  придумують  пряму,  практичну*^)  в  порядках  господарства  сіл- 
ського,  здорового  пропитаня,  ступаючи  до  лучшпх  порядків 
в  сімьі  и  громаді.  Відповідно  нинішнпм  силам  поставлено  на 
первім  пляні :  книжками  для  заохоти*^)  до  читаня  розвивати 
здорові  начала  людсько -моральні,  дані  в  народнім  звичаю. 
Оттак  для  збірних,  уривкових  тільки,  дрібних  статей  почато 
видавати  „Зорі",  и  перервано.  Та  поза  Львовом  чуєся  потреба 
іх  обновити,  и  тільки  в  прежнім  обємі,  бо  для  обширніщих 
праць(.)  для  обробленя  діл  білших  зівсім  нема  людпй  готових*), 
ані  й  зараз  надіятись,  щоб  пр.  у  Вічні  одзітні  кружки  устроі- 
лись.  Протів  сего  стоіть  в  загалі  бит  матеряльний,  а  тут  сне  • 
цияльно,  відділене  медичного  факу.їьтета,  которий  своєю  жпзню 
жиє  на  далекім  кварталі^).  Через  Навроцького  я  за  Вашим 
листом    зажадав    прямо  в   „ Просвіти ^^),    щоб  записала  европей- 


^)  Слово   „.ТІавровськоги"   підчеркнеио  Др — впат. 

^)  Слова  від  „почало"  підчеркнені    Др-виді. 

^)  Проти  сего  заголовка  Др — ів  завважав  :   „є  друга". 

*)  Слово  „Мо^е"  підчеркнеио  Др  —  вил  і  вгорі  дописано  :  „єсть 
Рубисоаа  и  Мороза". 

^)  Слова  ВІД   „реальна"  підчеркнені  Др  — внм. 

''}  Слово  „практичну"  підчеркнепо  Др-впм  аж  двічі  —  прос- 
Т"0Ю  1  кривулькою. 

')  Слова   „для  заохоти"   підчеркнені  Др  — вим. 

'^)  Слова  від   „зівсім"   підчеркнені  Др— вим. 

")  Слова  від  „своєк)"   підчеркнені  Др— вваї. 

^°)  „Просвіти*   підч.  Др-ввлі. 


250 

ські  сучасні  видана  популярні,  —  щоб  хоч  Львовянам  елучай 
подався,  начитуватись  гарного,  щоб  хоч  не  рано,  а  все  коїись 
видати  що  розумного.  На  сій  надії,  що  випишутся  книжки, 
и  треба  на  тепер  поперестати,  бо  проводу  мисли  в  діло  годі 
надіятись  від  недужого  іі  виділу  сегорічного^) ;  —  у  Відні, 
с  Скобелеьким  п  Медвецьким")  треба  нам  доглядати,  щоб,  може 
альтернативно  з  Сганіелавом  и  др.  далій  вести  „Зорі".  Потреба 
саяообученя  етнографиєю  добре^)  почувався,  та  тільки  и  в  роз- 
мовах особистих  н  случайних  можна  для  неі  ділати  ;  -  осно- 
ваню  кружків  противлятся  самі  записки,  не  багаті*)  —  недо- 
бірні  н  всі  майже  на  себе  похожі,  —  а  що  головніще,  запису- 
вателі  яко  селяни^)  не  здолівають  дивитись  на  село  обективно. 
Так  и  находивши  у  врпязнях,  свояцтвах  и  ровесництвах  елу- 
чай до  взаємин,  —  вони  мають  товариство  вищою  школою 
жизві  и  мови  свобі  серед  Відня,  и  свойського  вихованя  взаім- 
ного,  —  аз  відси  при  живо  спочутій  лучности  вганяются 
в  екстрем:  мало  уділятися  німцям  и  другим^),  —  що  п  слабо 
навчаются  вони  живій  німецькій  мові.    ■•- 

Дуже  мене  заняло  значеннє,  которе  Ви  придаєте  строям 
нарідним,  а  именно  обшивкам,  и  вже  незабаром  постараюся, 
щоб  ціль  пряму  перед  очима  и  речинець  маючи  придбати  Ки- 
івському  з-ізду  доклад  з  „білохорвацькоі"  Галичини,  котороі 
відзнакою  именно  обшивки  и  в  нас  на  иервий  погляд  в  око 
впадають.  Буковинські  и  коломийські  гуцули  ушивають  всі  ру- 
кова  п  почасти,  пазухи,  та  не  усіваючи,  як  за  кордоном,  а  „за- 
повняючи" тло  ромбами.  У  підгірян  по  •  дністрових  вже  нара- 
менників  (,,уставок")  у  мужчин  не  має,  —  дальше  на  воеток 
до  кордону  (Вроди  —  Гусятин,  Хотпи)  вишивки  маліють,  тож 
и  на  сівер  до  Перемишля  межи  Лемками,  де  и  гублятця  вони 
на  етнографічній  границі  с  поляками^;.  Опит  мій  дотеперішний 
з  малюнками  не  вдався :  коресиоиденти  мужеські  не  втяли  мимо 
просьб  нічого,  —  приходится  тепер  до  кореспонденток  апелю- 
вати^), и  не  за  малюнками,  а  прямо  за  вишивками.  Уесіегето  ! 


^)  Слова  від  „недужого"  сідчеркнено  Др — вом. 

^)  Оба  прізвища  підчеркнув  Др  -  ів  кривулькою. 

^)  Слова  „самообучеия  етнограФиею  добре"  ііідчеркнені  Др  — воїн. 

*)  Слова  „записки,  небагаті"   підчеркнені  Др  — воаі. 

^)  Слова   „яко  селяни"   підчеркнені  Др  — вим. 

^)  Слова  від  „мало"  підчеркнені  Др  — вам. 

')  Слова  від  „де"  підчеркнені  Др  — во^т. 

^)  Слова  „кореспонденток  апелювати"  підчеркнені  Др  — вим. 


251 

Від  тих  кореспонденток  єдино  можнаб  сподіватися  гарноі  по- 
мочі, маючи  в  очах  звичаі  нарідні,  обряди,  а  именно  религпозні 
твори.  Тих  послідних  в  записках  и  мабуть  в  народі  мало,  и  не- 
можно іх  відобрати  від  памяток  поганських  в  колядах,  гаівках 
и  др.,  в  метаморфозах  рослин  и  звірей,  ?  ,  повірях^)!  Хри- 
стиянських прямих  утворів  чисто  не  має,  крім  малого  числа 
казок  про  Бога,  Петра,  їївана,  —  так  як  не  ма  типу  „Сгран- 
ників"^)  —  ані  сліду  духовноі  поезні  (винявши  дяківські  па- 
рафрази). Народні  молитви,  которі  найтяще  записати,  вже  чи- 
сленніщі,  и  тут  Вам  одну  на  показ  переписую: 

Рано  в  неділю  сонічко  сходпт, 

пречиста  діва  Исуса  Хрпста  за  ручку  водит, 

на  усеночне.    З  усеночного  на  утреня, 

а  з  утреня  на  службу  божу. 

А  з  служі'ш  божоі  на  сине  аіоре'), 

а  с  соного  торя  на  білий  камінь.  — 

На  білім  камени  золота  цер'ков, 

а  у  тій  церькві  золотий  пристіл. 

На  тім   прпстолі  Исус  Хрпстос  : 

головку  склонив,  очи  зажмурив, 

ручки  розаяті^),  ніжка   ирпбиті. 

Йде  святий  Петро  й  Павло 

оитаютси :  що  там  робаш? 

-    Не  пигайти  моїй  муки 

лишень  беріт  хрест  у  руки, 

идіт  по  сім  світі  п  по   тамтому, 

розказуйте  старому  и  малому.  — 

Хто  буде  сю  молитву  казати 

в  оятннцю  Д('  посту, 

в  суботу  до  схід  сонця 

в  неділю  до  служби  божопі(,) 

буде  ему  на  віки  вічні 

ран  створений,  а  пекло  заперте  аминь.    — 

(В  Рожні,  на  границі  Буковвнн   1872) 


')  Слова  від  „в  колядах"   підчеркнені  Др  — вим. 
'^)  Слова    „странників"    і    дальші     „народні    молитви"    підчер- 
кнені Др — вам  і  пониж  остатніх,  із  боку,  дописано  :    „оці   и  треба", 
*)  Проти  сего  й  дальших  рядків  Др  — ів  написав  чорнилом: 

Иг.  расказьі  — 
Мізсеїіап.  КбЬІег,  у  ЕЬегз.  21Я2  слово  68. 
„ШЬіс  є  Сепсіопі"  —  Іизсеїіа  ііі  еигіозіїе  Іеііег.. 

*)  Певно:  „розпвиті". 


^52 

У  збірниках  рукописних  найдеея  пар}'  десятків  казок 
и  пісень  християнських^;,  которі  вишлю  Вам  з  Станіслава. 
Которого  місяця  именно  буде  археологичний  з-ізд  у  Киіві? 

С  Купчанком")  видаюся  тепер  частіше.  Сам  він  завізвав 
мене,  ш;об  ему  обяснпв  лист  Ваш  до  него,  —  на  жаль  неможу 
его  склонитн  до  дебати  над  тезами  Вашого  листу  з  Вами,  так 
як  и  загально  він  від  всякоі  дебати  ухиляєся.  Драму  .,з  житя 
буковинського  народу"  ')  він  піддав,  мимо  моєі  ради,  судови  Ба- 
чинського,  днректорови  театру,  зівсім  не  компетентному,  з  запи- 
танєи:  чи  уйдв  для  галицької  сцени?  Загально,  дізнавшись,  що 
у  него  800  п  більше  пісень  записаних,  а  не  мігши  в  розмові 
найти  темату,  над  которим  міг  би  я  з  ним  як  будь  розправляти, 
не  можу  собі  уформувати  о  ним  ніякоі  опиніі,  а  як  годі  и  пе- 
речитись,  то  и  сліду  напруженя  ніякого  між  кружками  бути  не 
може. —  ^) 

Читаю  тепер  в  добрій  части  новим  поглядом  „Германиза- 
цию  и  обрусіннє",  (в  парентезі  кажучи  ще  до  Вашого  листу, 
що  хоть  п  розумію  конечність  йти  нам  Галичанам  до  взаємин, 
п  оруанічноі  культу рноі  звязі  з  Росиею'),  то  власне  тому  не- 
добачаю нічого  на.  се  похожого  в  „Слові",  —  которе  чисто 
случайно  обернуто  на  восток,  для  фабрикациі  чистоі  ташкен- 
тців,  котора  з  вихованем  еамовіжних  двигателів  товариства 
у  ніяку  ні  пряму,  ні  традицийну  ні  косвенну  звязь  споітись  не 
може).  Витяг  по  зарисах  Вашого  листа  з  4.  с.  м.,  прискорю,  — 
та  при  сім,  або  намість  сего  гадаю,  наилуччеб  було,  видрюко- 
вати  для  Галичини  окремо  або  в  „Правді"  цілковитий  переклад, 
именно  другого  видання,  до  которого,  як  по  дописках  вважаю. 
Ви  п  готовитесь.  Витяг  о  собі  не  счерпує  вс^го,  конечного  ма- 
терялу,  а  зівсім  уже  не  впливає  на  читателів  наших  початку- 
ючпх,  несвідомих  як  повертати  даними  для  ефекту  на  розум,  — 
(не  на  чувство  одно,  —  як  за  полськпми  взорами  у  нас  прак- 
тикуйся).  — 


')  Слова  від  „иаидеся"  иідчеркнув  Др— ів  крввульквю ;  цїле 
дальше  речене  (арх.  з'їзд  у  К.)  звичайною  лїнїею. 

2)   „Куичанігом"  підчеркнено  Др-внм. 

^)  проти  сего  поклав  Др  — ів  павзу. 

*)  Остатні  слона  зачеркнув  Др — ів  з  боку. 

■')  Слова  від  „конечність"  до  „Росивю",  ,.нічого  на  се  похо- 
жого в  „Слові",  „чисгоі  ташкенгців",  „з  вихованем"  до  „може") 
підчеркнені  Др  — ви»!. 


253. 

На  Різдво  завитали  сюди  Подолинський  и  Чернишів  є  Ци- 
риху.  —  Громадка  там  найшлась  гарненька,  мабуть  прибувавши 
в  тій  мірі,  в  якій  студентів  именно  южноруським  университе- 
там  убувало.  Сего  року  и  завязали  читальню,  у  которій  зівсім 
рівноважатся  малоруеи  з  великорусами  (по  до  100  чоловік). 
Єсть  там  и  Галичани  Загірний^),  Джулинеький  и  др.,  которих 
втягують  в  дебату.  Подолинський  може  на  рік  сюди  прийде  на 
медицину;  дуже  чоловік  охочий  и  симпатичний.  Адреси  :  /^ііпсії. 
ВіЬИоНіедие  гиззе,  Вгетег  Зсіїїіізгіеі".  —  „^ег^е  РосІоИпзкі], 
Гіипіет.  РіаНензігаззе,   14  — ^). 

Вже  пару  неділь  тому  получив  листи  від  Рудченка  и  Іо- 
нина.  Перший,  говоривши  про  „Правду"  и  своі  статиі(,)  випа- 
ливши належиту  орацию  про  обертаеи  почтові  іп  изит  Г)е1Гіпі(,) 
звіщає,  що  задумав  взятись  до  статистичноі  праці^).  Не  міг  я 
за  Галичину  вказати  ему  у  Львові  чоловіка,  которий  міг  би 
взятись  за  переписку  и  за  стягуванне  австрийських  матерялів 
в  тім  предметі,  крім  Навроцького  в  Решові,  которий  вже  пра- 
цював на  сім  полі.  Від  него  и  може  вийти  до  сего  иннция- 
тива.  —  В  Киіві  приготовлялись,  виступати  на  драматичнім 
полі,  починаючи:  „чорноморським  побитом".  Від  Вас  дожи- 
датиму дальших  вістей. 

Іонин,  закупивши  шмат  землі  під  Харковом,  вистроів  це- 
гольню,  палить  цеглу  та  й  протів  виставки  копійчину  пряче.  По 
Вашому  совіту  писав  я  ему  через  кордон  прямо,  на  адрес:  Йвану 
Дмитріевичу  Хлопову",  на  конторпкой  улиц'Ь,  вг  собств. 
дом-Ь,  вг  г.  Харковг. 

Рада  державна  сегодня  отвираеся,  —  поляки  явились,  по- 
дорожившись трохи  в  журналістиці,  попхані  до  союзу  с  цен- 
тралами через  емиграцию.  Мимо  того  самі  німці  не  вповають 
дуже  в  животність  реформи  виборів. 

Я  получив  лист  31.  Декабря,  потому:  „Обрусінб"  и  „Стран- 
ники", — *)    далій    вирізки    с  Петерб.  В^Ьд,    з  листком  „Некро- 


*)  Нагірний,  Вас. 

^)  Адресо  підчеркнені  Др — вом. 

')  Слова  „до  статистичноі  праці"  і  дальші  :  „крім  Навроць- 
кого в  Решові",  „цегольню",  „Йвану  Дмитріевочу  Хлоаову"  підчер- 
кнені Др — вийі. 

*)  Заголовок  „Обрусіне"  и  „Стравнаки"  підчеркнув  Др — ів, 
межи  „Правді"  й  „наконець"  поклав  знак  X,  а  вкінци  реченя  допо- 
сав:  „Пнпона'^. 


254 

логом",  которий  переслав  я  „Правді",  наконець:  „Чумака".  — 
До  Вас  писав  коротко  1-го  п  3.  с.  м.,  а  висилав  по  числу  ту- 
теганих  часопнсей.  — 

Мій  побпт  у  Відні  продовжу  до  половини  Февраля. 
Лобова  перекочував  я  з  ІойерІїйіасН-у  на  Ьапсі.чітззе,  у  близьке 
сусідство.  Ходимо  до  одноі  кавярні,  та  говоримо  несказаним 
лзнком  про  обобічні  порядки. 

Кеуие  СІЄ8  сіеих  топсіез  хоробро  друкує  далій  Сахера : 
„Магеска",  и  абсолютно  нема  кому  забрати  голос  в  сій  справі. 

Дуже  ласий  на:  „Моуітепіо  гиИіепо"  и  Зіісітззізсіїе 
Уо1кз5а§еп(,)  луччеб  сказати :  КІеіпгиззізсЬе,  а  ще  лучше : 
Іікгаіпізсіїе  V.,  —  в  Аизіапсі-і. 

Ваш 

МО.  Бучпнський 

(На  берегах  листа:) 

Хто  автором:  ,,.Іихого"  у  „Правді",  —  годі  дізнатись, — 
дехто  догадуєся  Нечуя,  та  у  Нечуя  богато  більше  рівности.  Він 
іздить  „по  Підлясю"  іпсо^пііо,  сподіюсь  на  втіху  Житецькому 
п  Пюркови,  —  которий  дай  Боже  дратися  на  таких  підставах 
на  здоровя,  краш;е  як  на  раїаеозіоуепіса. 

Навроцький  готов  переводити  статні  Герцена,  —  та  не- 
найшовсь  Ваш  екземпляр  досі  в  редакциі.  Як  він  собі  при- 
гадує, мали  Ви  Герцена  переслати  не  прямо,  а  зареклямувавши 
Ваш  екземпляр,  мабуть,  с  Праги.  Чи  висланож  то  его?  — 

М.  Драгоманів  до  Ме/і.  Бучинського^). 

(Зверху,    рукою    Бучинського:    ^Одержав    23. 
Січня   1873"). 

Флоренція,  18  Янв.  1873  г. 
Ьип^'  Агпо  Ассіа.іоИ,  12,  2Р. 

Високоповажньїй  Мелитонь  Осипович! 

Кілька  часу  принесли  мені  Ваш  лист  од  13  — 15  с.  м., 
перед  тим  показували  мені  на  почті  газету  і  просили  за  неі 
З  франка,  бо  Ви  недоплатили  2  крейц.  за  франкатуру.  Я  по- 
дививсь, що  листочка  у  газет  не  ма  п,  поговоривши  з  ночтовим 


^)  Далі  (а  сар.)    аереч.    „Навроцький)".     ^)  Оріґінал  у  дра  їв. 
Франка.  Бучинським  отсей  лист  зазначений  „N-0  525,Ь''. 


255 

чи&овнир:ом,  порядочнии  юморпетом,  рішпв  не  брать  Л^,  а  пода- 
рувати іого  К.  К.  пошті  за  дурні  порядки  (бо  тут  недоплат 
газетноі  франкатурп  стоіть^)  2 — 4  чент.  а  не  франків).  Коли  що 
було  цікавого  у  тій  N.  —  дошліть,  будьте  ласкаві  другий.  — 
Замічу,  Ш.0  вкладав  я  манускріпт  у  посилку  книг,  бо  тут  бе- 
руть и  мануекріптп  під  паском.  У  перед  не  буду  робити 
ціого.  — 

я  Вам  довгенько  не  писав,  бо  треба  було  з  письмом  по- 
силати гроші  на  книги,  а  мені  ж  посилати  реккомендоване, 
а  ш,е  хуже  ассиїлуроване  письмо.  —  то  возні  не  мало.  Тепер, 
для  того,  ш;об  скоріш  дойшло  письмо,  пошлю  це  простим, 
а  завтра  пошлю  друге  ассикурованне,  бо  все  одно  приходитця 
вести  процессь  з  почтою  зза  двох  реккомендованних  писем 
у  Петербург,  пі,о  не  дойшли,  —  а  були  то  статті,  т.  є,  и  праця 
1  гроші    — 

Обернемось  до  діла,  у  тому  порядку,  як  іого  трактує  Ваш 
лист:  Ви,  мов  вьюн,  вивернулись  з  питання  про  книжки  пере- 
водні  п  етнографічні  ро5оти  Січі.  Перше  діло  зводите  на  про- 
довженне'-)  Зорь.  Мені  сдаетця,  шіо  пора  вже  кинути,  або  по 
меньшій  мірі  не  огряничуватпсь  одними  безсвязними  збірнич- 
ками, як  Зорі,  і  шукати  більш  міцного  діла,  ніж  заохочуваннє 
до  чтенія.  Хотя  селянин  де  у  чому  и  дитина'^),  усе  таки  він 
чоловік  зрослий,  а  од  того  пора  вже  перестати  заохочувати  іого 
до  діла,  а  прямо  научати  іого  ділові,  —  то  вій  і  заохотитця 
лучше  читати  книжки.  Для  ціого  треба  перейти  до  систематич- 
ного викладу  наук  од  одривків  і  Зорь.  Практичні  настави,  про 
которі  Ви  пишете,  діло  гарне,  —  але  і  іх  треба  викладати  сис- 
тематично, а  значить  треба  і^)  іх  увести  у°)  наукову  (теоре- 
тичну) систему.  Значить  треба  написати  физико- механику,  фи- 
зико- географію,  біологіо  -  хазяйство,  географію  по  исторично  куль- 
турній системі  з  наставленіяии  политико-зкономичними  и  т.  д.  Ви 
мене  не  зрозуміли,  —  бо  може  я  погано  висказав,  говорючи  про 
книги  Любена,  Реклама  и  т.  д.  Не  о  цілому  переводі  я  казав, 
не  об  тому  обгемі,  у  якому  наука  викладаетця  вг  тихг  книгах,  — 
бо  дуже  знаю,  що  про  це  нашому  селянину  нічого  і  думати,  — 
але  о  іх  системі  і  методі,  по  которій  треба  написати  книги  для 
народа.  Приноровити^)   до  місцевоі  потреби  —  треба,  —  і  тут 


^)  Далі  переч,  „кілько".  '')  Далі  переч,  „діла".  ^)  Далі  переч. 
„но".  ^)  Далі  переч.  „В0х".  ■')  „у"  двічі.  '')  Зразу  було:  „А.  прияо- 
ровитп'*. 


256 

то  впкажетця  і  та:іант  того,  хто  буде  це  робити;  але  я  стою 
за  те,  що  треба  виложити  науку,  щоб  вона  і  давала  факти  і  ши- 
рила розум,  т.  є.  науку  чисту,  позитивну  без  „сїраха  іудейска" 
і  без^)  несмілого  утілітаризму.  Для  того  упьять  звертаю  увагу 
Вашу  на  помянуті  книги,  добавляючи  ще  до  них  Еіі^^е  Кес- 
Іиз  Ьа  Тегге  и  Ь'Осеап  і  цілу  серію  під  назвою'"^}  ВіІЯіо- 
1ес|ие  сій  Мадагіп  сГесІисаиоп  е1  (Зе  гесгеаііоп.  Неігеї.  До- 
будьте каталог-ь  і  виберіть,  що  Вам  подобаетця  для  себе,  або 
Львова.  Да,  ій  богу,  найлучше  було  б,  як  би  не  одкладаючи 
засіли  хто  небудь  переводить,  або  перероблювати  хоть  одну 
книжку.  Світ  не  стоїть  !  То  що  люде  не  готові,  що  розбиті, 
що  медики  живуть  далеко,  —  це  усе  не  резон :  почнете  роботу, 
то  і  приготовлятця,  і  сберутця.  Упьять  скажу,  що  найлегше 
було  б^)  тепер  за  Бока  узятись,  —  тільки  не  за  Ви  сії  у.  сі. 
де 811  ПСІ  є  11  еіс,  —  це  окрімне  діло,  —  а  за  другу ^)  книгу, 
що  зветця  по  російському  „Челов'Ьческое  1'^яо,  его  жизнь 
и  холя".  про  арихметику  скажу,  що  достаньте  Рубисова  укра- 
їнську, або  друге  видання  нове,  великоруське.  Добавлю,  що 
дуже  гарні  задачі  Евтушевского  (полтавець).  Те  і  друге  скоро 
достанете  з  Кіева.  — 

Не  дуже  то  утішне  і  те,  що  Ви  пишете  про  неиожність 
засісти  за  етнографичну  роботу.  Я  Вам  скажу,  що  як  задумали 
казки  ми  видавати,  то  було  у  хаті  20  варьянтів  і  4  чоловіка(,) 
що  дали  по  5  р.,  —  і  того  20  рубл.  А  як  почали^)  працю- 
вати, —  то  скоівся  томик  з  80^)  варьянтів,  вибраних  з  100, 
і  знайшлось  320  р.,  чтоб  заплатити  тіпографіи.  Вийшов  першій 
томик,  —  взнали  люде,  стали  і  матерьяли  і  гроші  слати  і  тепер 
можна  і  про  ширші  діла  думати.  Те  і  у  Вас  буде.  Моя  рада 
така:  зараз  же  посортіровати  той  матерьял,  що  є  під  ру- 
ками, —  і  написати,  кому  слідує,  щоб  слали,  хто,  що  має.  По- 
тій витребувати  через  Кіев  оттиски  сбірника  Головацького  (от 
дурень!  чому  не  пуска  у  продажу?)  і,  почати  своі  варьянти 
звіряти  з  іого,  —  та  й  давати  у  „Правду".  Поелідня  мусить 
безпримінно  одкрити  отділ  постоя(н)ний:  „з  народніх  уст"  і  ли- 
сти так  печатати,  щоб  можна  було  зложити  у  особий  том.  А  коли 
ці  львовські  кунктаторн,  —  котсрим  бог  судив  потерпіти  Заму, 
а  не  стати  Фабіями,   —  не  сберутця,  то  й  самим  видати  томик 


^)  Далі  переч,  „робкого".  ^)  Далї  переч.  „Ма^азіп".  ')  Зразу 
було  „було  бь".  ^)  Далї  переч,  „про  друге".  ')  Далї  переч.  ..ро- 
ботСу)".  '■)  Далі  переч.  „100  варіявті(в)". 


257 

хоть  листків  у  5 — 7  у  гоц,  але  гарненького  етнографічного 
матерьяду.  Не  ладно,  що  так  це  діло  у  Вас  занехаяно  і  не  час 
іого  одкладати:  світ  не  стоіть,  а  народ  забува  старе.  — 

Поки  прошу  щиро  дослати  мені  матерьяли  для  характе- 
ристики реді(гі)озних  поглядів  народу,  чі  иоганеьких^),  чі  хри- 
стіянських.  За  молитву  спасибі.  Дуже  цікава  і  з  одного  боку 
походить  на  итальянску,  а  з  другого  на  великоруську,  шо  є 
у  збірнику  Варенцова  (Духовншя  етіхи)  і  у  Безсонова  (Кал'Ьки 
перехожіе).  Казок  и  инчого  такого  жіу,  —  а  також  і  звісток 
про  збірник  Скоморовського.  А  яг:  у  жінок  і  дівчат  добудете 
вишивок,  то  дякуватиму,  як  батькові.  На  торг  з  козами  ще  по- 
спіємо, так  як  зізд  буде  на  той  годг.  Але  я  загоді  і  почав  діло. 
Звісно,  які  ми  швидкі.  От  „Правда"  не  сберетця  печатать  тих 
казок,  що  я  послав:  коли  б  ще  не  пропали.  Желіхівеький  не 
пише  нічого,  Навроцький  теж,  —  а  що  редакція,  то  нехай  іі 
бог  простить ! 

Про  Герцена  не  знаю,  що  й  дуяати.  Я  просив  ПІорова 
у  Празі  (Конст.  Кирилович  —  на  усякий  час  рекомендую;  він 
пише  кореси.  до  С.  Пет.  Від.,  живе  у  гоетинниці  Ег2І1Єґ2  0д 
8  і  є  р  Ь  а  п)  щоб  вислав  на  имя  Пудюя,  або  Подолинского,  щоб 
передали  Косачу,  а  цей  мусив  одвезти  у  Правду.  Тепер  і  шу- 
кай !  Одно  вірно,  що  Піоров  писав  мені,  що  книгу  вислав,  — 
а  од  Косача  я  не  добьюсь^)  отвіту,  чі  він  узяв  і  отдав  книгу, 
чі  ні.  А  я,  полагаючись  на  те,  що  книга  отдана  у  Львові(,) 
другий  екземпляр  дав  сестрі.  Чі  не  можна  достати  у  Цюриху 
на  подерж,  —  бо  книга  дуже  важна. 

Боюсь,  чі  не  розсердив  я,  а  може  злякав  Купчанка,  що 
мовчить.  А  я  нарочне  красок  не  пожалів,  —  так  що  перед 
Вами  мушу  просити  прощенія,  бо,  звісно,  педагогично  було, 
маючи  тріснуть  святоюрців,  —  дати  шлепанця  і  евоім.  Та  бо- 
юсь, чі  не  пересолив  я  вже,  а  може  дуже  явно  показав  все 
таки  украйнофнльскі  когті.  Ну,  та  нічого.  Коли  первоі  дози 
росеійского  нігілізму  не  видержав  Куичанко,  значить  ні  об  чому 
нам  булоб  і  трактувати  дальше.  Хай  іде  своєю  дорогою,  а  ми 
підем  своєю.  — 

А  ми  вже  далеко  зайшли  з  Вами  за  останній  рік,  Мел. 
Ос. !  Ви  у  останньому  листі  чуть  вже  не  таким  катковцем  стали, 
як  і  я.  їй  богу,  буду  прохати  у  Киевського  генерал -губена- 
тора  ферми  за  „обруевніе"    такого    Січовика,    як  М.  О.  Б — ий. 


')  Зразу  було  „язичесь(к0х)".  '^)  Зразу  було   „доберусь". 

;ібірніік  ф!льолі>оГічної  секщі,  т.  хні.  17 


258 

Боюсь  тільки,  щоб  Лобов  не  перебив,  бо  щось  піедя  ІОГО  Вії 
і  на  Тз'р — ева  більш  здались.  Щоб  підбавить  у  Вас  роесій- 
ського  патріотизму,  я  добавлю  замітку,  що  Тз'ргенев  вийшов 
з  того  роду,  як  і  ІОГО  дядькиМ  Александер  і  Николай,  а  по- 
слідній  з  ПІтейном  пруським  працював,  і  між  лучшимп  людьми 
у  Лондоні  і  Парижі  був  рівний.  Добавге  до  Т — ва  Герцена,  — 
і  получите,  що  у  Россіи  були  і  європейці  чистійшоі  води.  По- 
ра б  уже  признатись,  що  і  украйнофильетво  (Шевч.,  М.  В.,  Ко  ■ 
стомаров)  є  стільки  же  чадо  Украйньг,  як  і  усіеі  Россіи,  — 
(це  я  трохи  зачепив  у  статтях  про  Галиччину,  що  І  уже  на- 
печатана  у  В.  Евр.  за  Январь:  сіогодня  прийшов,  —  а  Ст — чь^) 
писав  мені,  що  50  отгисків  готовить;  —  а  Руд — ко^)  хоче  роз- 
вити у  предісловіі  до  перевода  „Грози"  Островекого  мисль,  що 
украинеька  література  у  лучшоиу,  що  вона  зробила,  була  рос- 
сійська  література  на  Югу  і  по  южному)  Ог  де  спайка  наша 
з  Россіею,  —  та  й  Ваша,  по  скілько  Ви  украінці.  А  на  такій 
спайці  не  пропадемо,  —  т.  є.  андивідз'альности  не  стратимо, 
а  ще  сили  прибавимо  собі.  Я  аж  зрадів,  як  прочитав,  що  Ви 
кажете,  — *)  що  у  „Слові"  не  бачите  і  сліду  тіі  Россіи,  про 
звязку  з  которою  я  так  побиваюсь.  Мені  останетця  тільки  про- 
співати „нині  одпущаеши"!  —  як  це  стане  ясно  усім  у  Га- 
личчині,  —  і  як  параллельно  стане  ясно  у  Россіи,  що  і  „Слово" 
не  показує  живоі  Галиччинп.  Тоді  хай  мертві  погребають  мер- 
твих, —  а  жива  праця  піде  спільно,  або  хоть  параллельно. 
Мені,  мабуть,  нічого  і  говорити,  що  я  стою  за  Роесію  не  за 
всім  пакостним,  що  у  ній  є,  а  за  Росеію  іі  літератури,  т.  є. 
думающу  Роесію,  котора  усе  бере  по  троху  верх. 

Коли  мені  радостно  було  читати,  що  Ви  находите  потрібним 
цілкову  передачу  моіх  статей  у  „Правді",  —  то  задля  того, 
що  Ви  тут  говорите  про  могущій  бути  од  них  вплив  на  людей 
„несвідомих,  як  повертати  данними  для  ефекту  на  розум,  а  не 
на  чувство  одно,  як  за  польскими  взорами  у  нас  практикуеся". 
Це,  значитця.  Ви  бачите  добро  у  методі  позітівному,  которий 
справді  у  Россіи  пустив  глибокі  корні:  не  даром  же  там  так 
по  смаку  прийшлись  именно  англійскі  мислителі  Милль,  Дарвин, 
Боккль  (у  послідніому  X  „Знанія"  є  стаття  Дарвина  про 
одежу  нарочито  писана  для  россійского  журнала),  —  а  моя  пер- 
сона тут  ні  при  чому.  Через  те  і  я  скажу,  —  що  так  як  друге 


*)  Зразу  було  „брат(о?)".  ^)  Стасюлевач.  ^)  Рудченко.  *)  Далі 
переч.  „Слово". 


259 

виданне  моїх  статей  буде  не  скоро,  поки  я  не  вернусь  у  Рос- 
сію,  —  то,  коли  будете  робити  Ваш  витяг,  упомяніть  о  тому, 
як  найшли  Ви  метод  і  зробіть  витяги  для  іого  показу.  А  коли 
хочите  мати  найлучший  образок  россійсько- європейського  по- 
зітівізку  у  прикладі  до  політики,  —  не^)  лишающаго  самоі  га- 
рячоі  любови  до  народу,  —  то  возьміть  Герцена  „Енлое 
и  ДумБі"  и  особенно  „Посмертння  сочинеяія".  На  перед  скажу: 
зачитаєтесь. 

Прочитавши  же  Герценови  мзмуари,  поймете,  чому  мене 
не  дуже  то  порадувала  звістка  про  Впередг  и  Лаврова.  З  зии- 
грацш  і  іі  плодів  ніколи  багато  проку  не  було.  Виключаю  Гер- 
цена, бо  на  те  він  був  талант  незвичайний,  да  й  той  мав  успіх 
тільки  З — 4  года,  поки  був  іого  час:  поки  не  привикли,  за 
іого  почином,  у  Россіа  думати  про  царя,  як  про  чоловіка  смер- 
тного, і  про  діло  державне,  як  дію  наше.  Навчив  Герцен  нас 
цим  Іоса  Іоріса,  —  і  нічого  іому  було  більш  робити,  бо  де- 
тальна робота  над  розвоем  народу  і  громади  возможна  тільки 
на  місці,  дома.  І  еиіграціі  „горні  вершини",  як  зве  Герцен, 
{т.  є.  такі  люде,  як  Леїрю  Роллен,  самі  Кошут  і  Мацціні)  зараз 
становлять  ся  „стовпниками",  —  а  „низи"  часто  падають  до 
крадіжу  і  шпіонства^),  коли  не  ожесточонного  самодурства,  як 
Нечаев  і  К-о  і  варварства  4-  узкодобіе,  которе  також  противно 
чоловікові  свободному  у  парижскій  коииуні,  як  і  у  кацапских 
„бігунах"  і  скопцях.  Лавров  —  не  Нечаев  і  не  Зльпидин. 
—  Л.  чоловік  чесний,  знаюп];ій,  позитивіст, — але  він  мало  за- 
явив політического  і  публіцістіческого  таланту.  Та  і  час  не  той, 
щоб  емиграціонна  література  могла  що  зробити  у  Россіи.  Россія 
тепер  у  такому  етані:  до  1863 — 64  рр,,  треба  правду  сказати, 
що  уряд  і  даже  лично  царь  ішов  у  переді  громади,  т.  є.  не 
те,  щоб  він  видумав  таке,  Щ)б  у  головах  люїей  не  було,  але 
людей  думаюш,их  було  мало,  і  царь  тим^)  стояв  високо,  що  він 
хоть  74  Д^^-'ік)  идей  думающоі  меньшесті  у  голові  своій  носив, 
тоді  як  більшість  і  придворна  аристократия  носила  у  голові 
чорт  зна  що.  Тепер  люду  думающого  наросло  більш,  реформи 
крестьян,  земска,  судова  виробили  кадри,  у  которі  єсть  поміс- 
титця  новим  ідеям,  але  усе  таки  люду  думающого  ще  мало, 
щоб  посунути  уряд  дальше,  ніж  він  сам  хоче.  И  уряд  плететця 
дуже  по  малу,    тягнутий  тільки    насущними  неодкладними  нуж- 


^)  Далї  переч,  „мішаіо(щого)'*.  ^)  Далї  аереч.  яЛавров".  *)  Далі 
переч,    „був". 


260 

дами,  як  у  воєнній  і  податній  реформі,  —  а  у  другому  (пе- 
чать, земство)  посуваетця  і  назад,  боячись  дуже  попірающоіся 
громади.  Помогти  тут  може,  окрім  биетроі  зміни  урядових 
лиць,  —  котора  може  наступити  при  зміні  царя,  але  зміні  не 
такій  як  Каракозовська,  бо  вона  тільки  розтровить  реакцію,  — 
більш  уеіого  наука  і  детальна  критика  діл  краевих.  Кажучи  по 
совісті,  печать  у  Роееіи,  оеобенно  журнали,  як  В.  Евр.  и  Бе- 
сіда та  переводчики  книг  загрянпчноі  літератури  роблять  воз- 
жожне  діло,  —  хай  тільки  публика  переварить  у  животі  те, 
що  ій  дають.  Одна  тільки  часть  науки  стіснена  дуже  у  Роееіи, 
це  та  часть  культури,  що  дотикаетця  религіі  (зрп  обрізки  ду- 
ховноі  цензури  у  Леккі  „Исторія  раціоналізму",  і  т.  д.)  та  ще 
замітний  намір  урізувати  соціалистичну  літературу.  Перше  — 
діло  дуже  погане,  але  більш  з  нашоі  спеціальноі  точки  по- 
гляду, культурних  історіків,  которим  не  можна  робитись  росеій- 
ськими  ІІІтраусами,  Ренанами  і  т.  д.  Що  ж  до  филоеофских  ви- 
водів з  робот  Штрауеів  і  К-о,  —  до  Іоса  Іоріса  цих  ре- 
чей, —  то  оеобенно  плакатись  нічого,  бо  у  Роееіи  не  тільки 
православіе,  але  і  хриетіанство  не  дожива  дальше  4  класеу  гим- 
назіі.  Бог  іого  зна,  як  воно  і  робитця,  —  але  це  правда.  До 
тогож  доставать  книжки  німецькі  і  французькі  зовсім  так  не  тру- 
дно у  Роееіи,  як  здаетця  з  боку.  Цензурні  запрети  —  плато- 
нична  канціляреька  фантазія  уже  і  потому,  що  усі  професори 
университетів,  духовних  академій  і  генерали  мають  право  полу- 
чати  по  запискам  у  магазини  запрещенні  для  публики  книги,  — 
од  чого  усякий  студент(5)  усяка  баришня  може  добути  запре- 
щенну  книжку(,)  коли  хоче.  А  я  не  думаю,  щоб  „Вперед"  ска- 
зав що  небудь  нове  од  Штрауеа,  Леккі  і  т.  д.  Книги  ж  есте- 
етвенно-научні,  як  Дарвин  і  т.  д.,  як  би  не  шли  у  розріз 
з  библіею,  —  ідуть  без  препони  у  переводі.  Самого  Маркса 
Ва8  Каріїаі  переведен,  —  хоть  цензура  і  воює  з  соціа- 
лпзмом  у  журналах.  У  загалі  не  тільки  цензура,  але  і  самі 
наші  соціалисти  не  знають,  як  ім  буть  з  соціализмом  у  нас,  бо 
у  Россіц,  як  у  землі  більш  сельекій  ніж  городскій,  соціализм 
реальний  мусить  буть  не  похожий  на^)  парижекій.  З  приміру 
книги  Флеровскаго,  статей  Воропонова  і  т.  д.,  —  можете  по- 
бачить, що  суть  діла  можна  говорити  і  у  Роееіи. 

Обернемось  до  „народностей".   Тут,  правда,  ведетця^)  кат- 
ковщина,  але  тепер  як  мокре  горить,  так  що  вона  скоріш  пеможе- 


^)  Далі  переч.  „Фр"(авцузьк0й).  *)  Зразу  було  „аолитика". 


261 

повному  і  конечному  фіаско  центрадизиу,  ніж  пошкодить  во- 
просу^)  народностей  і  децентрадизаціи  у  Росеіи.  Не  глядючи 
на  катковщину,  —  не  ма  місяця,  щоб  не  прибавлялось  лишніого 
журналу  польского,  латишского,  грузинского,  армянского,  а  теперь 
зьявився  у  самому  Петербургу  і  татарскій  журналг.  І  ці  усі 
краєві  журнали  поможуть  більш  ділу  народностей,  ніж  усякій 
Цюрих,  бо  перше  діло  усяким  народностям  пізнати  самим  себе 
і  свої  сили  і  стати  на  своі  ноги.  А  цюр(їїх)скій  програми  коли  б 
не  пошкодив,  а  вже,  звісно,  не  поможеть  „самопізнанню".  Да- 
леко дуже! 

Так  бачите  по  усім  питанням  россійеким  потрібна  тепер 
наука  і  детальна  критика  дома,  а  не  загальні  фрази  з  Цюриха. 
А  особливо  це  потрібно  нам  Украіні.  Що  нам  скажуть  у  Цю- 
риху. Великоруси  тамошні  не  знають  зовсім,  що  ми  таке,  — 
та  й  своіх  я  знаю  добре.  Превозгласять  нам  права  на  само- 
стайность.  На  яку  самостайность?  Звісно,  яку!  Зараз  цюрихці 
начнуть  шукати  приміру  коло  себе  і  укажуть  на  Венгрію,  Че- 
хію и  т.  д.^],  а  цюри(х)ські  украінці  нагадують  про  перея- 
славекій  трактать,  которого  вони  также  мало  читали,  як  по- 
ляки знамениту  конституцію  З  Маю.  Але,  будьте  ласкаві,  при- 
беріть мені  „историчні  права"  для  уеіеі  землі  нашого  народу 
од  Дону,  Кубані,  Харьковщини,  —  що  завше  були  у  Мо- 
сковщині, до  Чорниг.  і  Полтавщини,  т.  є.  Гетманщини>  —  до 
Кіево-  Волині  і  Подоліі,  присоединені  од  Польщі  у  1793,  до 
Холмщини  і  Подляеіі  і  доси  части  Царства  Польского  і  підве- 
діть усі  ліберальні  ідеі  наших  украйнофілів  під  переяславскій 
трактат  з  козаками  (а  не  с  поспольетвомь)  і  під  конституцію 
Січі  Запорожскоі  !  Ясно,  ще  тут  треба  пошукати  якоісь  другоі 
мірки,  а  тільки  не  КесМйкопІіпиеШІ  і  не  корони  Св.  Сте- 
фана,  Св.  Вацлава  і  т.  д.  казенних  аршинів.  Скоріш  усіого 
тут  би  підійшла  мірка  Швейцарска,  а  ще  скоріш  американська. 
Та  „царство  небесне  иудится",  —  а  не  печетця  зразу  загря- 
ничними  прокламаціями.  Швидче  воно  спечетця  для  нас  у  зем- 
ских  собраніях  у  Росеіи,  ніж  у  типографіях  у  Цюриху.  Добавлю, 
що  основне  діло  наше,  соціальне,  т.  є.  мужицьке  зроблено  вже 
у  1861 — 64  рр.  так,  як  тепер  вже  не  переміниш.  А  у  Западній 
Украіні  сам  уряд  мусить  на  цьому  полю  бути  украйнофильским. 
Наше  діло  —  вести  начате  урядом  дальше  банками,  ассоціа- 
ціями  і  т.  д.,    а   не    журналами  у  Цюриху.    Діло  політичне  — 


^)  Зразу  було  „заиросу".  ^)  Далі  аереч.  „Але,  будьте". 


262 

наше^)  рішитця  колись  у  земекпх  соборах  усіеі  Россіи.  А  го- 
ловне наше  діло  —  культурне  і  літератз'рне.  Так  про  це  я- 
скажу,  що  у  Цюриху  нам  не  напишуть  ні  другого  Кобзаря,  ні 
другого  Костомарова,  ні  даже  Робінзона  Крузе  не  переведуть 
на  нашу  мову,  —  та  й  лексикона  и  граматики  не  напишуть. 
А  я  так  думаю,  піо  поки  ми  не  виробимо  собі  лексикона  і  гра- 
матики, не  видамо  памятників  нашоі  мови  з  XI  віку  до  пісень, 
не  напишемо  исторіі  свого  народу,  і  бвбліотеки  народніх  наук,  — 
доти  мусимо  сидіти  посипавши  ііопелоч  главу,  у  політику  не 
лізти  і  прокламацій  не  писати.  Для  того  моя  рада,  —  буть  на 
сторожі  з  Цюрихом.  Люди  вони  гарні,  —  та  й  той  ведмідь,  що 
голову  розбив  пустин(н)икові,  думаючи  муху  зогнати,  був  чо- 
ловік добрий.  —  А  на  осгатку,  —  жду  подрібніщих  звісток  од 
Вас  і  од  Подолинського,  або  Лаврова. 

Обернемось  до  своіх,  хазяйскпх  справ.  Про  свою  статтю 
у  „Правді"  нічого  не  буду  і  говорити.  Боюсь  показатись  Вам 
іггі1аЬі1І8  роеіа,  —  але,  клянусь  господом  богом,  ні 
з  одним  автором  у  світі  не  поступають  так,  як  зо  мною  Правда. 
8  місяців  мучять.  У  Петербурзі,  да  тоже  часом  у  газетах,  осо- 
бливо у  моіх  любих  П.  В-Ьд.  ііорядки  не  дуже  блиетательні, 
хоть  через  З  місяця  палють  ненапечатанні  статті.  Усе  таки  легче 

хоть    смерть    ПрИНЯТИ,    ніж    „ТОМЛеНІе    КрОМ'ЬшНОе"     терпіти    ВІЧЇЇО. 

Скажу  Вам,  що  мені  Правда  підстригла  крила,  т.  є.  моій  охоті 
до  украінськоі  публицистики.  —  Та  вже  нічого.  Я  б  тепер  по- 
прохав вислати  мені  корректуру^},  бо  я  б  хотів  де  які  имена 
замінити  просто  буквами :  дуже  вони  мілкі,  що  б  етоіло  іх  віко- 
вічити.  Та  боюсь  вже  і  затикати^)  просьбами.  — 

З  Ваших  слов  не  зміг  пізнати,  що  будуть  печатати  Руд- 
ченкове.  Ви  кажете  „статтю".  А  Р — ко  писав  мені,  що  послав 
перевод  Тургенева  з  предісловіем,  і  окрім  того  передав  через 
Ганкевича  начало  перегляду  торічних  появ  у  літературі  укра^ 
інській.  Каже,  що  як  напечатають,  то  буде  продовжати  дальш. 
Окрім  того  Р — ко  переводить  Грозу,  драму  Островськ.  (ми  з  ним 
дивуємось  сами,  як  у  одно  попадаємо:  я  іому  про  Т — ва*) 
і  Грозу,  —  а  у  іого  і  готове)  те  ж  з  предісловіемть.  Пора  вже 
стати  нашій  драмі  на  ту  дорогу,    що  великоруська,    бо    на  гер- 


*)  Перед  „наше"  переч,  „ще".  ^)  Далі  переч.:  „або  хоть  не  пе- 
чататп  імен".  ^)  Силяба  шіж  „за"  і  „ка"  написана  нечятко,  то  МО' 
жлвво,  що  вгадана  хибно.  *)  Тургенева. 


263 

мафродитах  з  ХУШ  в.,  як  Наталка(,)  ій  богу  пора  перестати^) 
іздить,  — а  на  псевдошекепиріяx^)  далеко  не  заідешг!  —  Ма- 
терьял  статистичний  Р— ові,  яко  мога,  посилайте.  Не  він,  то 
Зібер,  або  Чубінекий  обробить.  Ви,  чого  доброго,  маєте  вже  Чу- 
бинского  „Каліндарь  Югозападного  Краю".  Я  сам  не  получив, 
але  по  піеьмам  з  Києва  жду,  а  по  доволі  толковій  рецензіі 
у  Голосі  бачу,  що  діло  для  статистики  нашоі  дуже  цінне.  За- 
требуйте непремінно.    — 

Автор  „Лихого",  як  узнав  я  з  пісьма  Ив.  Рудч.,  єсть 
брать  іого  Аеанасій  Яковлевпч  у  Полтаві,  —  которого  я  було 
прочитавши  у  Правді  віршу  про  вічну  „ниву"  записав  було 
у  мертвяки  (я  ще  з  роду  нігде  такого  тупоумія  не  бачив,  яіс 
у  наших  віршемазів :  як  таки  40  чоловік  слово  у  слово  ЗО  год 
одно  і  тоже  пишуть,  та  ще  кожний  разів  по  5,  що  було  вже  раз 
на  свій  час  не  погано  сказано  Шевченком!  Чі  вони  сонні  вір- 
шують, чі  иьяні  ?)  Аж  ні,  —  возстав  з  мертвих,  та  ще  й  до- 
бре. Знаєте,  я  Вам  скажу,  що  хотя  „рівноваги"  ще  мало  у  Ае. 
Р — ка,  але  я  надіюсь  з  іого  більш,  ніж  з  Нечуя,  бо  не  бачу 
ніякого  узколобія  тенденціозности,  яка  бье^)  очі  у  Нечуя  у  При- 
чепі (  у  Горіславскій  Ночі,  котора  пахне  Тургеневим,  і  у  Двох 
Московках  меньше  і  рівноваги).  Чі  то  може  на  час  Куліш  так 
заклепав  іому  голову,  —  та  тільки  поет,  що  сходить  з  обхек- 
тивизму  і  міша  ідею  з  тенденціозностью,  стоіть  на  краю  мо- 
гили, у  котору  попадали  і  не  такі  сили,  як  Нечуи,  а  і  такі,  як 
Гоголь,  як  попавсь  у  бондарню  славянофілів.  Да  хранить  бог 
наших  беллетристіз  і  од  бондарні  украйнофилів,  —  бо  все,  що 
зроблено  було  доси  живого  у  нашій  беллетристиці  і  поезій, 
було  зроблено  людьми,  которі  були  влекомі  або  поетичною^) 
интуіціею,  або  обще  -  чоловічим  соціальним,  або  гуманним  иде- 
алом,  —  Квітка,  Шевченко  у  лучшому  і  М.  Вовчок  у  1  части 
оповіданій,  —  де  вони  стояли  за  народ,  а  не  за  народність 
традіціонну.  Треба  признатись,  що  той,  имже  превознееохомся, 
був  батьком  и  нашоі  мертвячинп,  хомяковщини  украінскоі, — 
т.  є.  Шевченко.  Але  він  не  винуват,  що  іого  переходяще 
і  не  головне,  а  то  і  слабе  —  другі  приняли  ва  суть  і  за- 
тягли  безконечне  хникане  і  фразеологію.,  б....^),  котора  довела 
і  беллетрістів  молодих  до  чистого  богомазія,    а  не  жпвописанія. 


^)  Далі  переч.  „їхать".   ^)  Др — в  мав  тут  на  гадці  певно  Федь- 
ковичеви  драмо.   ^)  Далі  переч,  „у".    ^)  В  оріґ.  „поетпчноі".    ^)  Та'' 
в  оріґ.  Яке  слово  мав  на  гадці  Др — в,  годї  догадатися. 


264 

Р— ко  ^ипіо1■  порадував  мене,  що  я  у  іого  побачив  охоту  і  та- 
лант живопиеанія,  —  а,  коли  у  іого  є  голова  на  плечіх,  то  він 
буде  вибірати  теми,  у  к(ото)рнх  у  самій*)  речі  сидить  ідея,  а  не 
буде  набивать  іі  як  обруч,  а  ще  хуже  попереду  поставить 
ідейку,  а  потім  начне  натикать  фактців.  Дуже  мене  порадувала 
звістка  од  ІІв.  Як.  Р — ка,  що  братг  прислав  іому  на  перегляд 
повість  листів  у  ЗО  (писаних),  Чіпка,  псторія  одного  розбой- 
нпка  з  середини  Полтавщини.  Ив.  Я.  Р.  пише,  що  манера  А.  Р. 
більш  усіого  напомина  Решетникова.  А  Решетников  у  своіх  по- 
вістях малював  побит  робочого  і  сельского  люду  краю  приу- 
ральекого,  як  сказав  про  іого  Тургенев  „з  тверезою  правдою". 
ІІравда(,)  запасу  у  Р — ва^)  стало  тілько  на  2  повісті,  —  а  то 
став  повторятись,  а  далі  пропав  стільки  од  необразованія, 
скільки  і  од  горілки.  Та  коли  Ае.  Р — ко,  справди,  тою  ж  ма- 
нерою і  з  тим  багатством  деталів  намалював  Полтавщину,  як 
Р — вг  Перищину,  то  од  іого  ожидаю  самого  лучшого,  тим  паче, 
що  чоловік  він  толковий,  роесійську  литературу  знающий  добре 
і  читаючий  книги  і  журнали  і,.  —  ще  у  параллель  Р — ву, 
дуже  замученому  колишнею  біднотою,  не  пьющий.  —  Жду  даль- 
ших звісток  од  Ив.  Як.  Р.^)  А  од  Вас,  галичан,  жіу,  що  при- 
знаєте і  по  Р  — ку,  що  школа  гоголева,  т.  о.  россійськоі  літера- 
тури, сотворенноі  украінцем,  не  послідне  діло*).  Будь  у  такій 
школі  Федькович,  не  пропав  би  він  так  постидно,  як  це  з  ним 
случилоеь,  думаю,  що  безвозвратно.  Боюсь,  що  й  Нечуй  не  встоіть, 
і  боюсь,  чі  то  не  Кулішева  вина.  Багато  послужив  Куліш  Украйні, 
але  багато  він  і  завредив  своім  характером  і  доктринірствои, 
якимсь  більш  польским,  ніж  руеким,  бо  не  в  руескому  воно  харак- 
теру, не  в  руескому  х(аракте)ру  і  фразеологія.  —  Скажіть  напр., 
на  що  треба  при  Ііолісею  той  епиграф,  которий  мені  своєю 
уміетностію  нагадав  Пушкиново  оипсаніе  „альбома  уЬздной  ба- 
рпшні".  Уся  реальна  суть  ціого  Коїісег,  те  що  у  Підляссіи 
кажуть  і  є  зам,  і,  —  що  видно  і  із  казок  Р — ка,  та  два  три 
штриха  про  шляхту  і  монаха,  не  дуже  нових.  А  ростянуто,  та 
одно  і  тоже  по  2  рази  кажетця.  — 

Хотів  би  я  кінчити  запитаннем  про  вирізки  з  СПВ.  і  про 
хроніку  у  „Правді",  —  та  боюсь  зачинать,  бо  прийдетця  гово- 


')  Далі  переч,  „общій".  '^)  Решетникова,  і  далі  переч,  „хва- 
т(вло)\  ^)  Далі  переч,  „по?  уже  сказано". 

*)  Сам  Шевченко  багато  носить  сліду  школи  Жуковского 
и  Пушкина,  а  М.  Взвчок-ь  Гоголя  и  особенно  Тургенева.  —  (М.  Др.) 


^265 

рити  про  діло,  етояще  у  руках ^),  Фабіев  і  Сібідл,  іх  же  листи 
Еол  розкітуе.  Та  узявся  за  гуж,  —  вези.  Треба  говорити. 
Правда  мусить  вести  правильну  хронику  Галиччини  (і  не  таку 
питическу,  як  оппсаніе  сбору  Матпци,  з  которого  я  нічого  не 
понняв,  як  колись  не  поняв  про  Народний  дом)  і  Украйни. 
Окрім  того  вона  мусить  давать  хоть  огдавп  всіх  журналів 
руських  у  Аветріі,  а  важніщоїо  передавать  коротко  содержаніе 
хоть  обгективно,  —  бо  вона  мусить  буть  зеркалом  Галиччини. 
як  вона  єсть.  А  якій  кому  прок,  коли  вона  скаже,  що  2  X 
Страхопуда  лучший  первого,  коли  ніхто  з  нас  не  бачив  ні 
одного.  Те  ж  вона  мусить  давать  библіографію  і  польску  і  рос- 
сійську  того,  що  або  має  більший  интерес,  або  прямо  тичетця 
нашого  народу  і  краю.  А  то  страм,  що  я-)  з  подьского  Кга,іи, 
що  тепер  появився  і  з  Флоренціи  взнав,  що  у  Відні  є  дві 
руські  газети,  що  у  Кіозу  є  стаття  про  Гуцулів  (проАизІапсІ 
я  взнаю  з  Ь.  СепІгаІЬІаІІ,  а  не  з  рідного  органу)  що  Дзіе- 
душеий  ставить  у  Львові  драму  Хмельниць(к)ій  і  т.  д.  Стра- 
мота  и  поношеніе!  —  її  так  Правда  мусила  би  у  кождому  N 
давать  що  з  народніх  уст  (замість  нікчемного  віршування) 
і  хроникі,  як  я  назвав.  Тоді  вона  моглаб  з  більшим  интересом 
читатись  у  Россіи  і  не  малоруссами.  — 

Кончу  де  якими  запитаннями:  1)  їїз  статті  Згарского  про 
„сліди  поганскоі  просвіти  на  Руси"  довідуючись,  що  були 
у  ніого  Лучаковскаго  еборнпк  повірок  і  другий  —  Фрашки, 
і  Сборник  Вітвицького.  Де  вони  і  чі  не  можна  з  них  зро- 
бити виданне.  —  2)  Чі  не  може  хто  у  Львові  зобрати  справки, 
що  таке  було  написано  злонаміренного^)  про  Россію  і  Украйну 
у  календарі,  виданному  у  Львові  Невіевским  у  1738  р.  на 
1739  р.  00  з  приводу  ціого  календарь  був  зеайден  мовков- 
с(ки)м'ь  урядомї.  у  одного  пана  украінского  і  арестован. 

На  ціому  бувайте  здорові. 

Ваш  щирий 

М.   Драголанов 

Моуітепіо  ІеНегагіо  гиіепо  іп  Киззіа  є  ОаИігіа  уже  по- 
чав печататись.  Перша  половина  (зіогіа  е(і  еіпо^гайа),  листа 
172  ^^^ї-  набрана  и  прокоректована;  вийде  1  Февр.,  друга 
(ЬіЬІіодгайа)  піде  1  Марця.    Жду  скандалу,  бо  дуже  мене  роз- 


*)  Далі    аереч.    „пункт"    —    мабуть    помилка    зам.     „кункт(а- 
торів)".  2)  Далі  переч,  „тепер".  ')  Далі  переч,  „у  калеадарі". 


266 

сердили  поема  і  Нізіогіа  Кизі  у  АІЬит  Мигеит  МагосІо\Уе§о 
\\-  Карреґ8^Vу11  па  зіоіеіпіа  гос2(п)ісе  1772  К.,  —  де  чиста 
Духпнщнна  і  де  про  козаків  ні  слова.  От  я  і  підбавив  більш 
фактів  проти  теорій,  що  Русь  —  Польша.  Де  -  Губернатіс  і  ра- 
дий, що  аачеплен  вопрос  цікавий,  —  бо  він  силитця  зробити 
свою  Кіуізіа  Еигореа  международною,  і  боитця  поляків 
і  французів.  Однако  тільки  у  одному ^)  місті  до  Ьауеіеу  (що 
писав  у  И.  сіез  сіеих  Мопсі ез  годів  4—5  назад  про  Галицію, 
а  у  остатніому  року  про  Россію  зовсім  по  Духинскому)  е^ге- 
§-іо,  а  до  Рої  о  пі  а  —  іпГеІісе,  та  я  обищав  іому  у  кінці  до- 
бавить кілька  любезностей  полякам,  але  за  те  я  вже  добавив 
де  що  з  Герберштайна,  Стрийсковского  и  Боплана,  которе  не 
по  смаку  прийдетця  полякам,  та  й  любезности  добавлю  на  тему, 
що  як  будуть  справдпві  ліберали,  та  признають  право  русинів 
у  Галичині,  то  поправлять  свою  долю  і  у  Россіи.  Страха  де 
Губернатиса  викликати  на  свою  гіуізіа  іпіегпагіопаїе 
ііаііапа  интернаціональну  злобу,  тільки  помогла  мені,  бо  я 
через  те  постарався  о  більшій  скріпленній  статті  фактами,  а  він 
у  перед  зробив  ій  рекламу,  бо  предупредив  тут  живущого  кисло- 
солодкого  пііту  Ленартовича,  —  і  цей  роеказав  іому  исторію 
Ріпзі,  як  каже  Де  Губ — сь  так,  я«  і  я  росказую  (а  тим  часом 
іого  пріятепь  Волинський,  которий  зо  мною  даже  по  русски  на- 
чав говорить,  у  тій  же  самій  КіуізІа  похвалив  Альбом  Рап- 
персвпльский,  —  а  другий  помощиик  Ленартовича  по  скульптурі,  — 
бо  Л.  прикпдаетця,  буцім  то  він  скульптор,  —  ліпить  для  ви- 
ставки у  Відень  якусь  группу,  представляющу  Польщу,  Литву 
і  Русь  у  братстві.  —  Цей  скульаторчик  теж  птичка  свого 
роду:  каже  мені,  що  украінець  і  по  тому  не  розуміє  по  мос- 
ковскому,  —  а  як  я  став  іому  доказувать,  що  московский  язиі: 
близший  до  польского,  ніж  украівский(,)  у  мене  це  кілька  таких 
штук  для  потіхи  з  поляками,  которі,  як  звісно,  круглі  неучі 
у  филологіі  і  исторіі,  хоть  на  них  і  сдаютця)  і  що  поляки 
лучше  говорять  по  москові!ки,  ніж  по  украінскому,  то  йін  і  не 
пустився  зо  мною  говорити  по  украінскому.  А  коли  б  Ви  знали, 
що,  просто  говоря,  за  мошенники  ця  уся  братія  і'-^)  як  вони  тут 
облуплюють  дурновату  бариню  з  Кіевщини,  ко(то)ра  оффиціально 


^)  Тут  кінчиться  аркуш  паперу  і  з  боку  доїшсавий  був  зразу 
такий  кінець  листа:  „місти  прибавив  до  Ьауеіеу  —  е^^ге^іо,  а  до 
Роїопіа  іпГеІісе".  Але  потіїи  додано  ще  72  аркуша.  2)  Можливо, 


що  се  не    „\ 


267 

ру  ська  православна^),  —  бо  батько  був  правосіавний,  —  а  сер- 
цем полька  і  заказала  ім  памятник  по  батькові,  бо  настрахали, 
щоб  не  сміла  итальянцю  заказувать.  А  колиб  Ви  послухали, 
які  вони  лпберали  зо  мною  і  з  Заб'Ьлою,  —  і  що  вони  гово- 
рять без  нас,  а  потім  трете  итальянцям  (Іенартович  говорит 
напр.  про  Заб-Ьлу  :  ви  знаєте,  —  він  у  бога  не  вірує,  —  і  па- 
піст преотмінний,  а  итальянці  хвалять  іого,  як  співця  рвущоіся 
на  волю  Польші.  —  Комізм  завертають  тим,  що  Иеторія  Русі 
у  Альбомі  кінчаетця  словами  :  брехнею  світ  пройдеш,  а  назад 
не  вернеться!)  —  Написав  де  Губ — с  і  до  Ьауеіе}^,  щоб  не 
сердився,  за  статтю.  Таким  поводом  зроблена  наперед  реклама 
у  Польщі  і  у  Франції,  —  а  я,  добувти  окрімних  оттисків,  по- 
стараюсь пустити  іх  у  ход  од  їїспаніи  (де  Кастеляр  дуже  по- 
рядочну  статтю  писав  про  Герцена  і  ліберализм  у  Роесіи  у  серіі 
статей  своіх  про  республиканске  движеніе  у  Европі,  що  була 
напечатана  разом  у  Гогі]іпі§1іиу  Кєуіє\у  і  Атегісап 
Мопііу)  Прованс  (де  у  мене  є  знакомі,  которпм  було  дуже 
цікаво  слухати  про  нас  як  я  росказував  літом),  Франціі,  Ан- 
гліи  (де  є  теж  у  мене  люде  з  к(ото)рнии  я  у  переписці).  А  тут 
іще  Кга]  недавно  похвалив,  що  Италія,  (особенно  Кіуіяіа 
Еигореа)  тепер  те  для  Польщі,  що  була  колись  Франція,  — 
котора  стала  вже  роскусувать  брехню  польску.  Одним  словом 
жду  скандалу  мржіународного.  —  Постараюсь,  як  я  писав,  зро- 
бити, щоб  хоть  библіографичне  резюме  було  зроблено  у  лон- 
донско?ду  АіЬепеит,  і  надіюсь  з  будущого  року  завести  там 
годові  обзори  галицко-укр.  літератури,  булоб  тілько  про  що 
говорити.  Цей  рік  (т.  є.  у  N  от  28  Декабря  протлого  року) 
були  обзори  і  Венгріі  і  Сербіі,  —  а  русинів  не  було,  —  не 
було,  правда,  і  поляків.  Про  Россію  було  багато  писанно, 
якимсь  англичанином  ПІелеем.  Помянуто^)  Костомарова  про 
Пісні,  Рудченка  Тзіїитак  и  \уее1  \угіип§-  апсі  іпІеге8Ііп§' 
8ЄГІЄ8  оі  агіісіез  оГ  М.  Т— оі"  «ТІїе  Огіепіаі  Роїісу  ої  Оег- 
тап  апсі  Киззійсаііоп.  Так  як  В.  Евр.  получаетця  у  Вгііізії 
Ми2еит  і  так  як  у  Англії  интересуютця  русскою  народною 
словесностью  і  етнографією,  —  то  і  нас  прочитають  по  рос- 
сійскому,  поки  ми  не  станем  саии  писати  по  англійскому,  або 
німецкому.  Сіє  да  послужить  Вам  ще  раз  підкріпленіем  Ватого 
наміру  обернутись  до  писання  корр.  у  Петербург :  Россія  і  рос- 


нуті". 


^)  „Руська"  насисано  над    „православна".     ^)    В    оріґ.  „Помя- 


568 

сійека  літерарура  дуже  велике  орудіе,  щоб  розумно  було  ім  не 
пользоватись,  а  наше  не  пропаде,  коли  будемо  розумно  працю- 
вати, і  де  вода  була,  там  і  буде. 

М.  Драгоманів  до  Мел.  Бучинського^). 

(Рукою  Бучинеького:    „Одержав  12.    Лютого  1873"). 

Флор.  5.  Февр.  1873. 

Кілька  днів,  як  получав  Ваше  письмо  од  27  Янв.,  ша- 
новний Мелптон  Осиповичу !  Довгенько  воно  йшло  через  те, 
Що  послали  Ви  книжку  посилкою,  а  не  під  паскомг.  —  От  Ви 
пишете,  що  ше  тамтоі  неділлі  получили  календарь  Суворина, 
а  я  свій  получив  тільки  за  день  до  Вашого  письма,  —  тоді 
як  газета  йде  з  Пбга^)  4  дні.  Ч.І  Ви  один  екземпляр  Суворина 
маєте,  чі  2,  як  прохав  я  вислати  редакцію  СПВ.,  щобг  одинг 
служив  для  Вас  і  для  Відня,  другий  для  Львова  ?  Заставте 
тепер  якого  путящаго  хлопця  повибіратп  з  Суворина  по  усім 
главам  факти  до  южноруських  губерній,  то  вийде  повненька 
статистика  для  Правди.  Та  ще  Ви  пишете,  що  хроніка  не  піде 
зразу,  як  треба,  —  але  чі  піде?  Правду  кажучи,  не  розумію 
я  Вашого  жалю,  що  рук  нема.  Скільки  счотаете  студентів 
у  Відні  і  у  Львові,  —  а  не  можуть  такого  микроекопичного 
органу,  як  Правда  злагодити?  Ні  таки,  хронична  несаиодіяль- 
ність  та  ще  якась  гпдливость  од  позитивноі  роботи  —  от  де 
причина,  чому  діло  не  йде  до  ладу.  Як  не  мало  місця  у  Правді, 
а  усе  таки  п  те  тратитця  на  воду.  Ог  хоть  у  Январському  К: 
ціла  остатня  стряниця  пропала  на  кулошівку  на  Угорщині,  та 
на  емігрантів.  Про  нерву  статейку  скажу,  —  що  замісць  фраз 
лучше  було  б  роеказати  толком,  що  таке  єсть  у  газеті  для  учи- 
телів, а  що  у  Новому  світі.  (Я  писав  Навр — му,  що  Правда  му- 
сить давати  короткий  перегляд  усіого,  що  печатаетця  по  руски 
у  Лвстріи  и  що  на  других  мовах  про  Галиччину  й  Украйну 
ппшется)  А  про  еміграцію  —  просто  безтактність,  та  ще  й  бре- 
хня :  де  ж  таки  можна,  що  б  у  газетах  у  Россіи  про  индиві- 
дуальних  лиць  так  хто  б  сказав  „галицька  сволоч"  ;  одно  діло 
лист  частини  (Житецкого^),  а  друге  газети  россійскі.  — 


*)  Віч    означений    Бучинським  „К  533".     Оріґінал    у    дра    їв. 
Франка.   *)  Петербурга.   ^)  Прізв.  підч.  звич.  ол. 


26^ 

9   Февраля. 

Бачите,  зробивсь  антракт  у  моєиу  ппсанію.  Пішов  цей 
антракт  на  конечну  впправку  до  печаті  другої  подовпнп  статті; 
дМоуітепІо  ІеНегагіо  гиіепо"  (1  вже  напечатана.  —  та  я  не 
шлю.  бо  ш,е  оттдсків  не  маю.  Я  зведів  печататя  200  отт.,  ма- 
буть дуже.  Отдам  Вам  100.  —  ш;о  хочпте.  те  й  робіть,  — 
а  потім  на  ппсаніе  первоі  статті  у  Правду  „.Іітералура  россій- 
ська.  великоруська,  українська  і  галицька".  Перва  стаття,  що 
вже  одправпв  Наврі'цькому  (бо  других  з  калейдоскопичної  ре- 
дакції Правди  не  знаю).  —  трактує  о  причинах  непорозуміння 
у  Галпччині  з  за  Роесіпеькоі  літературі  і  про  те,  що  дві  го- 
ловніші причини :  страх  панелавізма  і  страх  гибелі  автономії 
лптер.  Галиччпни  безосновні:  на  прпиїрі  поеланного  Вами  Стра- 
хопуда показуется,  що  галпчане,  хоть  би  п  хотіли,  не  можуть 
злить  своеі  літератури  з  роесійською.  На  усі  мислі  приведені 
факти.  —  Друга  буде  говорити  про  літературу  росеійсько -євро- 
пейську і  її  вагу  для  України,  і  у  по  часті  про  великоруську; 
третя  про  параллельншй  ходг  розвиву  літер,  української  і  рос- 
сійськоі  великоруської  і  про  причини  з  чого  попереду  укр  — ска 
була  у  переду,  а  тепер  стала  по  заду;  зкінчитьея  Гоголем 
і  Шевченком  і  показом  малості  одних  істориконаціональнпх  ідей 
для  літературного  прогрессу.  Послідня  буде  про  ролю.  яку  може 
мати  росс.  літер,  у  Галпччині,  —  скінчиться  Шевченковпм : 
чужому  научайтесь,  свого  не  цурайтесь.  Памятаючи  Ваші  докори 
у  нігілізмі  і  Ваше  ^Іюггог  тасиі",  —  написав  я  епіграф: 
(1е8іґиат.  —  є  І  аесИПсаЬіІіз.  Не  знаю,  чї  годится.  — 
А  більш  усіого  не  знаю,  чї  буде  „Правда"  печататн.  Про  стару 
злополучну  статтю  щось  зовсім  не  чуть.  П  що  Ви  мені  не  ка- 
жіть про  ріжні  окказіі,  —  а  я  усе  таки  думаю,  що  шкодить 
ноїй  статті  іі  неортодоксальнпн  дух.  Ну,  —  та  хай  роблять. 
як  знають,  а  я  перед  богом  і  людьмп  чистий:  моїх  вже  тепер 
три  статті  у  Правду  одіслано. 

Мене  таки  Галиччина  у  послівні  часи  трохи  на  той  світ 
не  загнала.  Тут  серед  великої  роботи  про  азіатскі  культи  у  Рим- 
скій  имперії  настала  потріба  зробити  меньшу  про  раекопки  на 
Палатині,  —  я  і  сів  за  неї.  А  тут  принесли  корректуру  іта- 
льянекоі  статті :  глянув,  —  і  бачу,  що  скрізь  дірки  і  давай 
перероблять  і  дороблювать.  А  тут  прийшов  В.  Евр.  і  ваьять 
нагадав  Галпч'ь,  там  Ваш  лист  і  Правда!    У  голові  почало  три 


270 

сюжета  битись  і  три  мови.  Стратив  я  еон  і  почав  як  дурний 
ходити  і  трохи  не  сам  з  собою  говорити ^).  А  тут  ще  Ваше 
иісьмо  з  вістками,  що  людей  не  ма,  міста  для  жйвоі  літератури 
не  ма,  —  та  Страхопуд,  у  которому  правда  перемішана^)  з  чорт 
знаеть  чим,  —  Дорізали.  Бачу,  що  якийсь  хаос  перед  очима, — 
з  которого  дверей  не  видно.  Днів  три  зовсім  був  придурковатий, 
Поки  хоть  де  що  у  голові  не  зложилось  так,  що  хоть  теоре- 
тичний виход  з  хаосу  виявився  (правда  і  не  трудно  було  іого 
найти,  бо  він  усім  один  і  є:  наука).  Щоб  трохи  свою  голову 
поратувати,  —  рішив  один  сюжет  з  неі  викинути  зовсім,  Га- 
личчину,  т.  є.  одписать  про  неі,  щоб  хоть  місяців  на  2 — З 
бути  спокойніїм.  Написав  саму  трудну  часть  статті,  що  одіслав 
до  Навроцького :  дальше  вже  нічого  буде  видумувати,  бо  иочти 
все  я  вже  писав  то  Вам,  то  другим,  то  є  у  мене  у  бумагах  по 
россійському.  Як  би  мені  був  тут  чоловік,  щоб  поміг  перепи- 
сати статтю  листів  на  4  —  про  нові  літературні  появи  укра- 
інскі  і  галицкі  (тут  розібрані  повісті,  що  були  у  Вечерницях 
і  Правді  з  Нечуєм,  Глібов,  Павлусь  еіс),  —  то  б  я  іі  послав 
у  Огеч.  Записки,  —  і  був  бп  чист  перед  родиною,  як  сніг  до 
нового  году,  —  і  міг  би  улізти  зовсім  у  своі  римські  древ- 
ности.  Та  горе  моє  і  у  цім,  що  жінка  не  дужа,  —  а  сам  я 
зо  всім  не  справлюсь.  А  писаря  тут  росеійського,  звісно,  не 
найдешь.  — 

Ну,  та  про  це,  годі.  Я  і  то  написав  це  усе,  щоб  оправ- 
датись трохи  перед  Вами  и  Навроцьким,  що  каже  мені,  буцім 
то  хотів  би  у  мене  більш  віри  у  нашу  будучність.  В'Ьрую,  Гос- 
поди, —  помози  моєму  невізрію!  Мабуть  вірую,  т.  є.  хочу  ві- 
рити, —  коли  стілько  паперу  трачу,  —  але  підчас  сгаравди 
здается,  що  наше  діло  треба  кинуть,  бо  іде  воно,  як  мокре 
горить.  — 

От  сіогодня  получив  письмо  од  Морфилля  з  Оксфорду,  ко- 
торому я  недавно  добув  сбірник  Метлинского.  Каже,  дуже  за- 
нятний  сборник,  і  рад  він  стати  „усердним  адептом  малорус- 
ского  язика",  —  але  не  можу  усіого  розуміти  і  не  маю  еловаря, 
а  граматику  достав,  каже,  тільки  Червоноруську  Левицкого! 
Пита  мене,  —  чі  не  ма.  А  що  я  іому  скажу  ?  Пише  він,  що 
дойшла  іого  німецька  звістка  про  Шевченка,  —  це,  мабуть, 
або  Обриста,  або  мабуть  коротка  споминка  після  Обриста  у  курсі 


^1  Далі  переч.     „Бачу,    що    пропаду,    коли  зовсім    одного  сю- 
жету". ^)  Далї  переч,  „сь". 


271 

Шерра,  —  де  про  руську  літературу  написана  ^)  дурниця  зов- 
сім постндна,  після  того,  що  писано  Віардо,  Боденетедтомг, 
Ю.  Шиидтом  і  Ральстоном.  Надумавсь  я  про  те,  щоб  написати 
лист  до  Партицького,  попрохавши  іого  послати  свою  брошюрку 
про  Ш.  і  самі  твори  Ш.  до  Морфилля,  —  а  Ви  вишлете 
гроші,  —  та  й  звести  іх  у  иереписку.  М.  по  німецькому  ро- 
зуміть мусить  добре.   — 

Чі  маєте  каліндарь  Чуб  — ского?  Еі!ть  у  іоиу  дуже  добрі 
речі,  —  хоть  і  Ташкенту  припустили  більш,  ніж  я  ждав.  Між 
инчимп  добрими  штуками  подобалась  мені  особливо  хронологія 
Южноі  Русі  з  Галиччиною.  Знаєте,  я  думаю,  що  доповнивши 
іі  трохи,  стоіло  б  напечатати  у  Вас  по  малоруському. 

Запитаю  Вас  ще,  —  чі  не  стратилось  у  Вас  моє  левіа- 
еаньске  письмо  з  Гейдельбергу  про  еианципацію  креетьян 
у  Россіі,  і  чі  Ви  считаете  іого  пригодним  до  печаті,  — 
чі  ні  ? 

А  тепер  повернусь  до  того,  що  говорите  Ви  у  послідніи 
нісьмі.  —  я  не  зрозумів,  говорите  Ви  про  букварь  іп  8ре,  чі 
іп  ге? 

Про  потрібу  організаціі  зтнографичних  робот  —  усе  таки 
стою  на  своєму.  Що  ж  тепер  робить  Січ  і  який  іі  гаІ80П 
сі'еіге? 

Про  Вперед  скажу,  тепер:  побачимо,  як  там  буде!  а  я 
з  еміграціонного  журналу  мало  жду  проку,  хоть,  звісно,  коли 
Лавров  підбере  розумних  людей,  то  кілька  статей  буде  розумних, 
значить,  книжки  можуть  бути  нічого,  —  а  журналу  усе  таки 
не  буде.  —  Но  коли  на  прокламаціі  піде,  —  то  Ви  одсунь- 
тесь: бо  нічого  з  того  не  буде! 

Про  прилученіе  Галиччини  Рудченко  написав  єрунду  (так 
як  Ви  тепер  водитесь  з  Лобовим,  то  мусите  це  слово  вже  вив- 
чити, бо  це  одно  з  первих  петербургских  слов,  та  й  справди 
гарне),  —  я  Вам  іі  не  оговорював,  —  бо,  думав,  що  і  так 
видно,  що  єрунда.  А  що  він  пише  про  мій  общеруссізм 
і  иотрібу  общеруссізму,  то  так  як  ми  іого  розуміємо,  ми 
нічого  не  стратимо,  як  украінці,  —  Вам  же,  звісно,  нічого  бути 
общеруссами  (россіянами),  бо  Ви  не  у  Россіи.  Боюсь,  що  це 
словце  і  навело  на  Вас  страх  V  а  с  и  і.  Я  думаю,  що  коли 
Р — ко  напише  свою  статтю,  то  не  обидить  автономного  прин- 
ципу ні  нашого,  ні  вашого  і  вийде  те  ж,  що  і  Ви  хочите,  т.  є. 

^)  А  може  „иоиисана". 


272 

показаніе  єдностп  тріох  литератур  у  Россіп  що  до  ідей  руко- 
водних,  а  не  тожеетво.  —  Ви  маєте  право  буть  нераді,  як  би 
Вам  хто  сказав,  що  мусите  не  мати  свого  Островского  і  доволь- 
нятись  московскимь,  —  але  як  хто  докаже,  що  той  же  процес 
соціально  -  культурний,  що  родив  Островского,  родив  і  М. 
Вовчка,  —  тут  нічому  ні  радуватись,  ні  нерадуватись,  бо  це 
історія.  А  як  у  нас  після  показанія,  чому  нема  своїх  Остров- 
ских,  появится  хоть  подобіе  іого,  —  то,  звісно,  будемо 
радіти. 

Купчанку  одписав  на  цих  днях.  Мабуть,  буде  не  доволен. 
Я  іому  між  инчпми  дав  лекцію  россійського  язика :  так  як  він 
пише,  не  можна  печатати  у  Россіі.  А  по  своєму  він  писав 
у  (Буков.  Зорі)  гарненько.  Не  вже  іх  і  Раевский  не  виучить 
по  великор.?^)  Боян  не  далеко  зайде,  як  так  буде  писатись. 
Одначе,  лучше  б,  коли  б  виходить  почав,  —  Правду,  може  б, 
підогнав.  —  При  случаі  спитаю,  —  скільки  мусить  стоіть  ви- 
даванне  таких  4  книг  у  місяць,  як  „Правда"  на  год 
500 — 1000  примірн.  У  мене  инколи  крутиться  ідея  завести 
у  Відні  журнал  „Січ'',  щоб  погубити  „Правду'.  Без  шуток,  — 
одпишіть  мені  на  це  питанне.  — 

Я  Вам  дав  тільки  мороку  з  книгами.  Бачте,  Копуєгз.  Ье- 
хісоп  можна  і  завше  буде  найти,  —  сі.  2.  (1.  В.  М.  Сг.  я  ду- 
мав купити  для  университета,  —  та  празники  задержали  діла 
там,  —  так  що  я  доси  не  получив  грошей  на  книги.  Де  що  ж 
що  мені  треба  було,  —  достану  у  Мюнхені  од  Зибера,  бо  то 
видана  Мюнхенекі.  Тепер  посилаю  тільки  10  рубл.  на  усякий 
случай.  На  перший  раз  купіть  мені  ті  Львовскі  книжки  для 
Морфіля  та  Антропологію,  як  не  куплена,  та  ще  КісЬіег 
ІІПІЄҐҐІСІ1І  іп  сіег  Миііегзргасіїе  ип(1  зеіие  паїіопаїе  Вейеи- 
Ішів'.  Ьеірг.  1872.  (була  рецензія  у  N.  Ег.  Рг.  8.  Зап.  1873). 
Та,  мабуть,  я  вже  й  буду  Вам  щось  винен.  —  Антропологію 
удержіть  у  себе,  —  а  РіісМеї'а  під  паском,  а  не  посилкою 
пришліть  :  як  велика,  —  перервіть,  але  не  думаю,  щоб  дуже 
велика.  —  Та  напишіть  мені,  чі  можна  на  Ваше  имя  послати 
з  Венеції  кілька  книг  куплених  мною  (сбірники  ит.  нар.  пое- 
зій), щоб  були  у  Відні,  або  у  Львові,  поки  я  буду  їхати 
у  Россію. 

Про  сбірники  легенд  і  т.  д.  не  забувайте.  — 


')  Далі  переч.   «Одна  у  ихніоліу". 


27.Я 

Що  таке  сталось  з  Желіховеким  (де  він  і  чого  мовчить?)  — 
чі  не  до  іого  односится  телеграмма  у  N.  Гг.  Рґ.  ЗО  ^ап.,  що 
Станвславовскі  гимназисти  одрікаютьея  од  козацької  читанки 
1  требують  рутеньскоі?  Що  цей  сон  означаеть?  А  також  ^) 
і  другий:  що  обидві  русинекі  партії  надумались  сгать  федера- 
листами,  як  полякам  уступки  зроблені  будуть?  — 

Тепер  вже  ім  зроблені  уступки?  — 

Чі  висилати  мені  дальш  вирізки  з  СПВ.,  чі  ні? 

Ваш  щирий 

М.   Драгоманов 

Коли  будете  скоро  писати  хроніку  українську  для  Правди, — 
то  прибавте  ці  факти: 

1)  9  Янв.  Н.  її.  Костомаров  читав  у  етногр.  виділі  геогр. 
общ.  у  Петерб.,  статтю  про  укр.  думи  про  чорноморскі  по- 
ходи; він  мав  окрім  печатних  варьянтів,  ще  писані,  і  між  ними 
сбірник  дум  писаний  вь  ХУШ  в.,  у  которому  окрім  важних 
варьянтів,  є  одна  дума  зовсім  невідома ;  сбірник  цей  тепер  є 
власність  проф.  дерпт.  ун(іверспте)та  Еотляревского. 

2)  17  Янв.  у  годовому  сборі  їїмп.  Р.  Геогр.  Общ.  були  ви- 
ложені між  инчими  новонапечатаними  виданнями  товариства: 
з  трудів  зтнограф.  ■  стат.  експед.  П.  П.  Чубинского  у  „Югоза- 
падний  край"  (правобережну  Украйну)  1  й  вип.  1-го  тому  — 
повірья  Малороссіян,  УІ-й  том  —  волоетні  суди,  1-й  вип.  ТП 
тому  ( — )  розсліди  про  евреів  і  поляків  правобережноі  Украйни, — 
напечатаиі  під  надзором  п.  Гильтебранта.  — 

3)  у  1  N  В.  напечатаиі  Костомарова:  Преданія  ііервона- 
чальной  Русской  л-Ьтописі,  —  де  ці  преданія  урівняются  з  на- 
родними украінскими,  і  Русскіе  вг  Галиціи.  Литературння  и  по- 
литическія  замі^тки.  М.  Т  — ва. 

4)  до  1  N  Архитектурнаго  Альбоиа  у  Петерб.  приложенна 
картинка  академика  М.  0.  Мик-Ьшина  —  Малороссіянка.  (ХВ. 
за  що  у  Вас  пишуть,  Микитин?  Ви  колись  питали  відкі(л)я 
він?  —  Білорус) 

5)  У  Варшаві  вийшла  книга  проф.  Колосова:  очерки  исто- 
ріи  звуков  и  формг  руескаго  язика  сь  XI  по  ХУІ  стол-Ьтіе. 
Ц.  1  р.  50  коп. 

Коли  будете  писати  Подолінскому,  то  попросіть  іого  роз- 
старатись як  небудь  улізти  у  библіотеку  музея  польского  в  Рап- 


^)  в  оріг.  „какож". 

ЗБІРНИК    ФІЛЬОЛЬОҐІЧИОЇ    СЕКЦІЇ,    Т.    ХНІ.  18 


274 

персвілі  і  подивитись  у  письмах^)  N  23  ТгоІ8  Іеіігез  сіє  М. 
ОгИк-);  X  43.  Іеіігез  сіє  Ьєієуєі  а  ВисЬіпзкі.  52  Іеііге  (іе 
І.  81.  МІН.,  —  а  особливо  у  манускриптах:  N  11  реііі  гесиеіі 
СІЄ  сЬапІз  гиіЬепез  рориіаігез.  Послідні  попрошу  переписати. 
Каталог  Музею  є  печатний  —  1872. 

Я  подививсь  ще  раз  на  календарь  Чуб — ского  і  згадав, 
що  я  не  отвічав  Ваи  нічого  на  запрос  про  памятнпк  Хм.  —  Прп 
календарі  Чуб.  прпложен  рисунок  ціого  иамятника,  к(отр)ин 
мені  дуже  не  подобавсь  у  цілому,  —  хоть  етнографичні  фи- 
гури  мусять  бути  нічого  собі  та  і  фпгура  Хм.  плоха.  На 
Ваши^)  слова  тепер  скажу,  що  интеллигепція  росеійека  —  тут 
ні  при  чому.  Памятник  неожиданно  скомпоновали  МикЬшин, 
вертаючись  з  Сербіі  і  Юзефовнч  під  наітіем  тома  актів  про 
Палія  у  1868  р.  Як  стала  звісна  идея  иамятника,  я  іі  вилаяв 
С1ІВідом(ост)ях.  У  Петерб.  Мик.  показав  модель  царю.  Цей  ска- 
зав, що  посовітуйсь  з  знающими  русскую  исторію.  М.  між  ин- 
чини  покликав  Костомарова.  К.  сказав  теж,  що  трупи  і  побиті 
люде  не  годяться.  Царь  знову  подивився  і  поеовітував  труп 
закрити  чим  не  будг.  Мікішин  згодивсь.  У  тишпні  йшло  діло,  — 
а  потім  М.  представ  перед  комитет,  коего  головою  був  Юзе- 
фович.  Час  перемінивсь,  —  і  гайдамацький  замиселг  М — на 
уже  самому  Юзефовичу  показавсь  неладним,  —  але  поспорили, 
та  й  рішили  зоставити  по  старому.  Я  не  знаю,  чому  ніхто  на- 
ново це  піїніма  речі(,)  щоб  надайсь  перемінити  на:  „вибью  із 
неволі  увесь  рускин  народ".  Колись  я  про  це  писав,  та  тепер 
обридло.  Добре  в  усякому  разі*)  і  те,  до  гетьмана  і  кобзаря  по- 
садять, —  а  остатнє  можна  буде  переробити  колись.  Ідея  ж 
більш  украйнофильска  і  гайдамацька,  ніж  росеійека. 

Забув  я  подякувати  Вас  і  за  Кєґогт.  Я  усе  не  можу 
увійти  в  смак  ташкентско-хпвінского  питання,  усе  думаю:  хай 
іому  чорт,  —  але  чого  доброго,  N.  Гґ.  Ргеззє  зробить  з  мене 
ташкентского  патріота,  так  ій  хочетея(,)  щоб  Англія  і  Россія 
ухопились  за  чуба  за  ташкентців.  Я  часто  г(л)ядючи  на  заходню 
преесу  (думав?):  невже  не  можна  при  конституціонному  життю 
і  при  поділі  на  партіі  чесгь  і  розум  сберегти,  —  а  не  бути 
парціальною  перекупкою,  як  усяки  Ргєяз'и. 

Що  сей  новий  сон  означа:  у  N.  Гг.  Рг.  читаю,  що  митро- 
политска  консисторія  не    велить  попам    Слово    виписувати?    — 


')  Зразу  було  „манускрпатах".  ^)  Далі  переч,  „а  особливо", 
^1  Можливо,  що  тут  якесь  инше  слово;  написано  властиво  „Васьми". 
*)  В  оріґ.  хибно  „речі". 


275 

По  уеіому  видно,  що  у  Галиччині  настають  переломи  по 
усім  бокам  життя,  —  і  тим  гірче  мені,  що  не  ма  органа  ні 
у  Вас,  ні  у  нас,  щобї>  опанував  позицію  і  зібрав  нове  вино 
у  міхи  нові.  Щоб  показати,  як  у  нас  стоіть  діло,  наведу  Вам 
кілька  слов  з  письма  Стаеюлевича,  що  получив  сіогодня :  „Ваші 
Русскіе  вг  Галиціи"  не  хотять  кончиться  и  вь  Феврал'Ь,  — 
а  на  б'Ьду  Ви  сами  справедливо  замістили,  хто  у  наеї)  о  бра- 
тьяхг  елавянах  общество  думаетї.  не  бол'Ье,  какь  и  о  прошло- 
годномг  сн'Ьг'Ь.  Вотг  ііочему  большая  сгатья  о  Галиці(и),  даже 
если  бн  она  бнла  написана  и  Вашими  пером-ь,  нашему  обще- 
ству  иокажется  еильннм'ь  пріемомг.  Я  даже  думаю,  сь  Ва- 
шего  позволенія  конецт.  отд-Ьлить  вь  отд-ільную  етатью 
сь  новнмї.^)  заглавіемь  и  пустить  ее  хоть  черезь  м'Ьсяц'ь".  — 
От  бачите,  як  обрид  у  Россіи  слав,  комитет  і  як  через  центра- 
лизм  одних,  другі  упадають  у  россійский  або  великоруский  се- 
паратизм! А  меж  тим  ииенно  роееійскі  либерали,  коли  б  узя- 
лись по  своєму  за  слав,  питання,  могли  б  мати  вилив  і  у  себе 
на  поляків,  та  через  них  і  на  Австрію,  не  допускаючи  поляків 
до  того,  що  вони  тепер  роблять.  Та  в  усякому  разі  цей  петер- 
бургский  сепаратизм  має  свою  вигоду,  бо  показує,  що  до  пан- 
сіавизма  далеко  і  що  кожний  з  противупанславистних  елемен- 
тів може  собі  працювати  безпечно.  Тільки  упьять  горе:  і  по- 
ляки і  русини  роблять  чорт  зна  що,  —  або  нічого  не  роблять. 
їй  богу,  як  подивишся  на  славяншпну,  то  згадуешь  слова  Гого- 
левого  городничого:  „нічего  не  вижу,  вижу  какіе  то  свинне 
рніа  вм-Ьето  лпцг" !  II  довго  воно  так  буде?  —  Мудрий 
Здип  разр'Ьши! 

Мел.  Бучинський  до  М.  Драгоманова. 

Відень  дня  1/13  Лютого  1873. 

Високоповажані  Михайле  Петровичу ! 

Дуже  дивуюсь,  а  лучше,  бвзпокоюся,  не  одержавши  від 
Вас  и  досі  одвіту  на  лист  мій  з  27.  м.  м.,  —  від  ще  18  Ли- 
варя письма  від  Вас  не  мав!  Може  бути,  постигла  Ваш  одвіт 
не  звичайна  еудьба  почтова,  —  та  знаючи  що  Терлецький  теж 
немає  від  Вас  листу,  начинаю  боятись,  чи  хорони  Боже  не  за- 
недужали Ви  або  хто  з  Ваших  серед  еего  ніякого  воздуху,  що 


^)  В  оріґ.  „ноаінаї'ь"  ! 


276 

тут  у  Відні  дійсно  уже  став  бутп  ідовитим :  за  себе  снігого  іга- 
лічБв  я  снми  тижнями  11  день  що  острійшоі  болізни,  хотяй- 
тільки  катаральної,  —  одно  з  другим,  приходитея  ш,е  пару 
неділь  а  може  й  місяць  оставатись  у  Відні.  — 

„Записки  охотника",  не  знаю  як  кому  з  наших,  але  мині 
так  показались,  що  зівсім  не  можу  собі  зформовати  суду.  Коли 
се  етнография^),  так  чомуж  не  записана  дословно,  —  щоб  могли 
ми  зложити  виразно  типи  мужиків  великоруських,  не  похожих 
на  свойські  наші  типи  нарідні  ?  Колиж  сі  чужі  типи  правдиво 
риеовав  Тургенів  з  висказанним  наміром,  що  се  типи  єго  свой- 
ські, то  п  читає  іх  и  тільки  Великорус  властивим  оком  н  по- 
глядом, —  виходить,  —  Т — ів  по  национальній  приналежпости 
пиеатель  тільки  й  великоруський^),  которого  оригінальні  и  мисли 
и  хатні  описи  великоруські  спонукали  чужоземців  до  перекладу. 
Так  чужоземці  ласі  знати  саму  основу  Роспі,  віддаючи  ій  ба- 
ласт романів  з  поверховноі,  іхноі  жизни,  которий  ледвп  в  про- 
порциі  стоіть  є  тим  числом  переведеного  научного,  що  вхід 
має  в  РосБЮ :  для  науки  треба  атмосфери,  треба  простору,  — 
и,  асі  геш  Яобова,  скажу,  —  що  не  розумію,  чого  правитель- 
ство  хотьби  паспортами  дає  так  закисати  и  негарно  буяти,  умам, 
як  се  діеея  з  алхимистами,  сілськпми  панками,  що  культивують 
хемию  еіс,  —  и  з  городськими  социялістами^).  Именно  сі  по- 
слідні  мині  ненавистні,  по  нашому,  нигилісти  з  одним  знаиенем: 
кріпкого  страха  перед  всемогучим  ііравительством,  которі  и  тільки 
дожидають  меесиі  з  загранпці,  де  робітники  вже  забираются  до 
господарства.  На  тім  кінчилабея  и  борба  з  пекельною  буржва- 
зіей,  про  котору  уформовали  собі  зівсім  фантастичний  образ,  та 
лихо  не  кінчится,  —  бо  „завязавши  университетські  читалні 
за  чергою  книжок  „свободних'',  и  м^лодечі  газетки,  відривають 
молодіж  від  самосознаня  у  себе,  від  плодовитого  підготовлрня 
граждан  будучих,  до  щирого,  але  пустого  карколомства  на  слу- 
чай,  а  до  ліні  богатирської  тим  часом.  И  горе  мині,  Шах. 
ІІетр !  мало  не  посватавшись  с  коммуною*)  я  тепер  дізнаюся, 
що  „як  у  мене  пару  десятин    землі,    тогда  я  —  буржв.4,    и  со 

')  Коло  сего  і  дальшого,  з  боку,  Др— ів  завважав:  „индавод. 
побачите  більша  подр.  двор.". 

^)  Слова  „ппсатель  тільки  й  великоруськвй"  Др — ів  иідчер- 
кпув  і  завважав  з  боку:  „и  велико р.  в  росс.  (роман)". 

•^)  Слова    „з  городськими    еоциялістами"    підчеркнені  Др — виді. 

*)  Слова  „мало  не  посватавшись  с  коммуною"  Др — ів  підчер- 
кнув  і,  з  боку,  зачеркнув  усі    дальші  слова,    до  кінця  сего  реченя.. 


277 

мяой  надо  баротса" !  Ще  не  вимовнійша  иронія  судьби  друга 
заставляє  мене  даже,  о  Іетрога,  о  тогез !  боронити  Росию 
даже  конкретну  протів  іі  синів  питомих,  закбхуючиеь  все  більше 
п  більше  в  Пйпині  н  статтях  п.  Толмачева^).  — 

Та  ніколи  мині  широко  думами  літати,  ато  й  коротко 
пишу,  що  етатию  „Русскіе  в  Галиціп"  в  Январеькій  книжці  я 
ще  Января  роздобув  и  прочитав,  тільки  дуже  живо,  так  що 
тепер  одно  тільки  замічу:  коли  ще  пора,  добреб  додати,  що 
галицькі  верховодці  и  депутати  були  травестиєю  людей  чисто  - 
полських,  з  консеквенциями^).  Сю  сторону  неперемінно  розсві- 
тиио  с  часом,  з  безпоеередного  погляїу,  и  самі,  на  тепер  и  до 
тепер  не  ма  в  Галичині  такого,  щоб  так  чесав  наших  свято- 
юрців,  як  Михайло  Петрович,  щоби  здоров  був ! 

На  щастє,  „згода  між  русинами  а  руескими"  відбузаєся 
тільки  в  Галичині.  Перший  сІеЬиІ  нового  редактора  Романчука 
и  вийшов  лучшим  по  тенденцці  як  по  методі,  —  некролог  при 
недостаточаій  хроніці  як  раз  добре  нагодився.  Пюрко,  дове- 
дений туй  туй  до  переписки  з  Вами,  покинув  Львів,  и  не  зараз 
найду  другого  там  знакомого.  Навроцький^),  не  знаючи,  де  я 
обертаюся,  не  пише  нічого.  Желехівськпй,  одітхнувши  трохи 
після  іариідера  Станіелавського,  звіщав  мене  минувшого  тижня, 
що  обновить  перепиеку  з  Вами. 

Намісництво  Голуховського  недозволило  збирати  складки 
для  робітничого  „Побратима",  Сушкевич  рекурсуе.  И  1867. 
найшло  воно  ціль  „Просвіти" :  елементарну  науку"  революций- 
ною  (зіааізвейіігіісії),  —  тепер  же  народовці  задумали,  визво- 
лити молодіж  ремісничу  с  під  вихованя  полеького  :  умисленною 
темнотою  и  фанатизмом  держати  в  городах  люд  уличний,  комен- 
дований  до  терроризованя    сходин,    або  на  КапоппепГиіІег.  — 

Централістична  реформа  виборів  (Вігесіе  \Уа1і1еп)  прихо- 
дить завтра  на  стіл,  з  неділі  буде  дебата.  Поляки  кокетують, 
миністеря  поступає  ім  на  случай  іх  помочі  міністра,  Забліке- 
вича,  —  перевертня  нашого  по  1848  р.  Так  сталп  би  поляки 
у  зеніту  свого  верховодства,  и  добре  б  було,  скоро  би  держачи 
нас,  побачили  с  часом,  що  держать  социялістів,  яко  дарунок 
Байста*)!  З  другоі  сторони  интересно  слідити,  що  наші  молодші 


')  Толіиачев  (Т  —  ов)  —  псевдонім  Др  — ва  (драгоман  =  товвіач). 

*)  Коло  сего,  з  боку,  Др  — ів  завважав  :  „додано". 

^)  Слово  „Навроцькпії"  підчеркнено  Др  -  вилі. 

^)  Слова  „с  часом,  що  держать  социялістів,  яко  дарунок 
Байста"  і  дальші  „котороі  обект:  Росия"  ііідчеркнені  Др — вам,  але 
инчим   --  зеленим  —  олпвцем. 


278 

кацапи  по  повітах  и  даже  в  „Основі",  а  що  дивніще,  в  Холмі 
кристалізуются  в  Бакунінову  дружину,  котороі  обект:  Роеия,  — 
а  так  и  миссия  „Слова'',  а  именно  Раєвського  у  Відні  в  нову, 
несподівану  фазу  вступає.  Про  п.  Раєвського  и  его  подвигах 
в  славянстві  віденським  требаб  ширше  писати,  на  тепер  доста 
замітити,  що  я  уіа  Флоренция  познакомившись  с  Купчанком, 
довів  до  сего,  що  він  розкошує  над  казками  Рудченка  и  др^ 
и  лагодится  серьозно  и  умиєтно  вести  далі  своі  записки  гуцул- 
ські,  —  Ви  его  листами  не  покидайте.  —  Одушевлений  він 
„Русскими  вг  Галпціи"^).  — 

„Слово"  підняло  заверюху  протів  Св.  Юра  за  посланне 
Малиновського,  которий  з  уряду  попам  заказує,  держати  и  чи- 
тати „Слово":  думаєся  в  Св.  Юрі  о  оруанізациі  політично - 
клервкальноі  партиі  в  Галичині  (Тироль),  з  власним  монітерои 
(може   „Сіоном").  — 

Справа  з  вишивками  завершаєся  фактом,  що  и  Волохи 
кріпко  вишивають,  становлячи  одностайний  перехід  италяп 
и  сербів,  (с  хорватами)  до  украінців.  Минувшого  року  бачив 
я  тут  на  виставці  .„Кипзі-Ііісіизігіе"  убори  словенські,  а  між 
ними  сорочку,  скрізь  біло  гафто(вану?)  в  арабески,  з  черво- 
ними мережками  на  рукавах  и  рубцях.  Та,  именно  до  Волохів,  не 
легко  зайти,  —  хоть  де  чого  надіюся  від  Др.  Михаляка  с  Чер- 
новець  и  старого  Устяновича  и  его  дівчат  в  Сочаві.  Мій  то- 
вариш Ганінчак  з  ними  знакомий.  —  Головна  але  найтяща  річ^ 
дістати  строі  централні,  з  Букарешта,  Галача  и  Берлада,  — 
але  и  се  не  по  за  границями  можливости.  Поступати  приходится 
прямо,  не  сподіючись  ніякоі  підмоги  на  дане  в  волоській,  літе- 
ратурі убогій.  — 

Для  цікавости  подаю  Вам  дві  записці  моіх  кореспонденток 
таки  з  Января  1873  р,  —  перша  про  настане  світа,  (вона 
з  другими  прийде  Вам  до  збірника),  друга:  як  виображае  нарід 
сам  свій  бит  власний ;  за  обективний  момент  стає  погляд  на 
давнину,  —  котора,  звісно,  не  минула,  тільки  розвилась(,)  ни- 
нішним  битом   ставши. 

Збірник  Скоморовско(го)  Осина  получив  (більший  збірник 
ІІвана  тепер  в  руках  Олекс.  Барвинського,  —  затребую).  Збір- 
ник сей  небогатий,  та  интересний  як  илюстрация  часів  до 
1837  р,  и  тому  его  на  оказ  Вам  пересилаю. 


^)  Слова  „Русски>іи  б-ь  Галоціи"    п    дальші    „заверюху  протів. 
Св.  Юра"   підчеркнув  Др  — ів  звичайним   олавцем. 


279 

У  Відні  познакомивсь  я,  але  досі  маю,  з  Манделштамом 
с  Киіва,  Вашим  знакомим. 

П.  Косач  звідувавсь  оногді  про  спис  жеред  в  справі  кре- 
етянській  в  Галичині.  Не  зараз  зможу  одвіт  подати,  —  та  за 
разом  и  научну  переписку  з  Вашою  сестрою. 


Сеі  хвилі  получпв  письмо  Ваше  з  грошима  від  5  и  9. 
с.  м.,  книги  незабаром  вишлю,  и  спишусь  с  Партицьким  про 
Морфиля,  которому  все  таки  здалась  би  граматика  Осадца.  Ка- 
лендаря Суворина  у  мене  1.  екз.,  та  передам  его  Терлецькому, 
которий  укладає  хроніку  по  Вашому  показу.  До  неї  и  дальших 
вирізків  дожидаю ;  календаря  кубинського  не  требував  п],е,  бо 
не  було  коли.  Лист  Ваш  з  Гайдельберга  прикладаю,  наколи  у  Вас 
час,  приготовити  з  него  статтю  до  „Правди":  вона  дуже  по- 
трібна, и,  колиб  час  у  мене  найшовся  борше,  як  у  Вас,  — 
радби  по  листу  іі  вплагоднти.  Генеза  еміурацийноі  „сволочи" 
(у  Янв.  „Правді)  мині,  чисто,  незвісна.  Ви  помиляєтесь,  може 
думаючи,  ш,о  іі  жерелом  лист  Житецького  (до  мене).  — 

Вашій  Пані  низенько  клонюсь 

Ваш 

Бучинеький. 
14/2  873. 

М.  Драгоманів  до  Мел.  Бучииського. 

(Рукою  Бучннеького:    „Одержав  20.  Лютого    1873"). 

Флоренція  1873,  17^)  Февраля. 
Ь'  Агпо  Ассіа]оіі,  12,  2Р. 

Сіогодня  вранці  получпв  Ваше  пісьмо,  високоповажний 
п  любий  приятелю  Мелптон  Осипович!  Одвічаю  зараз,  хоть  го- 
лова болить  несказанно,  —  значптся,  як  ш;о  не  до  ладу  скажу, 
то  не  осудіть.  Сиравди  скрізь  якесь  паскудне  повітря.  Тут  де 
які  з  форестьєрів,  руських  і  німців  так  то  поболіли  якось  чудно 
головами  та  нервами,  п],о  попропадали  од  апоплексіп.  Перве 
знаю  од^)  дочки  давніого  хазяіна,  а  друге  од  великого  філософа 
Франческо,  прислужника  нашого  отельця,  —  которий,  т.  є. 
Франческо,    а    не    отель,    на    запитаннє:    од    чого?    —    каже, 


^)  Зразу  було  „16".  2)  Далі  переч,  „стар". 


280 

з  чисто  флорентінсквм^)  глибокомпсліє»:    Ке!  1а  зіаддіопе!    — 
Одначе,  обернімось  до  діда! 

Про  Тургенева  ще  годі  судити  конечно,  бо  „Хорь  и  Ка- 
линнчг"  далеко  не  з  лучших  діл  у  „Записках  Охотника". 
Рудченко  вибрав  це  для  того,  щоб  вказати  на  индивідуаліяацію 
характерів  селянських  у  Т — ва,  і  щоб^)  оцінити  цей  бік  Хоря 
и  К.  я  Вас  тільки  попрошу  зрівняти  з  „Халерою"  Шашкевича, 
у  которій  якось  по  суздальскоиу  багоиазно  намаліована  „кака" 
і  „цяця"  і  овсі  не  вияснені  з  чого  „кака"  такою  стала  і  з  чого 
вона  капости  робить.  „X.  и  К."  це  не  повість,  а  характерис- 
тика, —  як  колись  казали  у  россійскій  літературі,  „фізіоло- 
гпческій  очеркг",  —  і,  думаю,  як  така  вона  має  свою  ціну 
1  доси  (в.  у  1847-^)  р.  і  подавно!  Б/льш  мусите  буть  садоволь- 
нени  „Бїжпнниг  Лугомг",  которий  давно  вже  перевів  Р.  і  по- 
слав у  „Правду".  Там  мало  того,  що  пьять- шість  діток  му- 
жицьких змаліовані  так  индівідуально*),  і  так  живо,  що  бачиш 
іх  і  бачиш,  що  буде  з  них,  як  виростуть,  але  окрім  того  чо- 
торі -пьять  ландшафтів  також  индівідуазпзовані  і  живо  намальо- 
вані, що  мов  справди  живешь!  Та  це  й  мова  —  музика!  Усе 
як  обточено,  —  і  у  артистичному  погляді  не  иа  у  Тр  — гва  луч- 
шого  і  доси.  Я  ще  еовітував  Р — ку  перевести  „Бурнистра",  де 
окрім  типу  мужицького  міро-Ьда  ще  пан  преставленпй  з  фран- 
цузскими  манерами^)  тіі  постатті,  ще  тепер  би  1е  рагіі  й'  огсіге 
назвать  треба.  Для  приміру  драматичности  з  народніх*^)  по- 
вістей Тргва  наилуччі  Муму,  а  особливо  „Постоялий  Дворг", 
з  которпх  посліїне  я  еовітував  Р — кові,  або  іого  братові  пере- 
вести. Це  булаб  послідніому^)  добра  школа,  бо  молодим  белл^.- 
тристам  і  великорусским  бракує  уміння  композиціі  і  зведення 
докупи  реального  матерьялу,  —  а  украінскии  навіть  і  самого 
розуму  реального.  Про  индівідуалізацію  вже  і  казати  нічого.  — 
От  той  то  талант  композиціі  і  те  багатство  инцівідуумів  і  дало 
Т — ву  славу  у  Европі,  —  що  Жорж  Занд  не  давно,  зовсім  не 
як  комплимент,  посилаючи  Тргву  своі  остатні  повісті  сказала 
голосно,  що  не  може  похвалитись  тим,  щоб  так  уводили  у  житте, 
як  Т — в.    Ви  вгадали  одну  причину  слави  Тргва  у  Европі,  — 


^)  Зразу  було  „Филосо(ФСьквм)".  -)  Далі  переч,  „зрі".  •')  Зразу, 
вкінці  була  цифра  „8",  але  потім  вона  поправлена  на  7  і  то  пншоїп, 
червонявиіУі  атраментом,  себ  то  при  перечитуваню  листа.  '^)  Далї 
переч,  „що".  5)  Далі  переч.  ,з  того  ордену,  щ>)".  *^)  Слово  «народ- 
ніх"  додано  червонявим  атраментом.  ^)  Слово  „послідніому"  наин- 
■сано  червоняво;  зразу  стояло:  „іому". 


281 

що  показує  невідомих  людей  (а  на  те  наука  і  иекусство,  щоб 
'Нам  жиїте  показувати),  —  але  як  би  не  було  у  іого  артивму 
і  талану  композиції  европейеького(,)  то  не  піднялись  би  іого 
оповідання  вище  яких  небудь  анекдотів  про  жителів  Борнео 
і  т.  д.  З  Тргвим  вийшла  ще  така  чудасія,  що  годів  З — 4 
у  Европі  іого  вище  ставили,  ніж  у  Роесіи,  де  молода  публика 
була  розсержена  „Отцами  і  Дітьми"  і  де  піднявшася  зразу 
хвиля  хоть  і  здоровоі,  але  невмнтоі  бурси  з  Низовья  Волгн 
і  Сібірі,  опанувала  було  литературу  і  поставила  абстракт(н)е 
переложеніе  соціальних  доктрин  у  повісти  (на  образ  І  о  Не  те, 
ти  ті,  т  і  з,  зі  сі  є  с  1  і  п  а  г  є  сі  о  т  її  з  V  і  з),  або  накиданнє 
фактів  іп  сгийо  вище  уеіого  у  искуестві.  Але  це  пройшло, — 
хоть  і  Тв  проходить  і  іого  робота  мусить  вже  стати  вг  кивоті 
исторіи  та  для  студіі  новим  майстрам(,)  звісно  не  обізьянекоі. 
Нашим  молодим  майстрам  особливо  така  студія  потрібна.  —  Що 
до  руськостп  і  великоруськости  Тргва,  то  скажу,  що  він  і  все 
россійский  (россійский)  і  великорусекий  пнсатель.  Всероссійекий 
він  у  романах,  де  малює  типи  оевіченноі  громади  (Рудин,  Дво- 
рянское  Гн'іЬздо,  Наканун-Ь,  Огцн  и  Д']&тн  і  т.  д.),  —  велико- 
руський, там  де  великоруське  проетонародде^)  малює.  Одначе, 
чі  од  того,  що  він  вміє  чоловіка  знайти  скрізь,  чі  од  того, 
що  іого  типп  узяті  з  великоруської  Украйвн  (Курека,  Орл., 
Кал.  губ.),  —  тілько  іого  мужикп  не  бьють  нас,  українців, 
одрубним  великоруським  духом,  як  у  Писемекого  (Мшій,  Пло- 
тничья  Артель),  або  у  Оіітровекого.  Одначе  у  Постоялому  Дворі 
у  Тгва  чисто  і  різко  наиаліовані  великоруські  типи,  —  і  коли 
Ви  тепер  особенно  учитесь^)  по  великоруському,  то  яб  совітував 
Вам  дуже  достати  П.  Дв.  і  прочитати.  Не  вже  у  Відні  не  ма 
Т— ва? 

Що  до  Лобова  і  коимуни,  —  то,  не  маючи  од  Вас  деталів, 
можу  сидити  про  Ваші^)  спори  п  „горя"  тільки  виображаючп 
собі  іх  з  общих,  тиііичнпх  фактів,  які  сам  знаю.  У  Вашому 
гніву  на  еоціализм  трохи  бачу,  простіть,  „одсталость"  австрійця. 
У  Вас  усе  зведене  на  борбу  країв  та  народностей  за  автоно- 
мію, —  і  це  Ваше  важне  діло,  —  але*)  за  те  другі  питання, 
соціальні  і  самі  культурні,  у  Вас  через  те  так  далеко  заховані 
до  часу,  у  порівнанню  з  другимп  громадами,  которі  чі  так,  чі 
сяк,  але  вже  кінчили  будовню  своєї  хати  (як  франзузи,    англи- 


^)  Просгонароддв,     -)    В  оріґ.    „учитесь".     ^)    Далі  переч,  „це- 
бата".  *)  Далі  переч,  „як". 


282 

чане,  сами  німці,  —  і  простіть  продерзновеніе,  -^  роесіяне,  осо- 
бливо вежикоруеп),  —  що  Ви  аж  сердитесь  як  Вам  нагадують- 
про  них  і  боітесь^),  щоб,  як  виперти  ще  нові  питання,  то  так. 
поділитесь  на  кадри,  що  вже  зовсім  нічого  не  можна  буде  ро- 
зібрати. Думаю,  що  Вп  трохи  праві,  особливо  галичане,  бо  Вас 
не  багато,  та  й  ті  поділені.  Але  думаю,  що  усе  таки  питання 
соціально-культурні  главніщі  для  чоловіка,  —  і  усі  другі,  по- 
літичні, національні  і  т.  д.  тільки  тоді  і  ціну  мають,  коли  ве- 
дуть до  будування  лучшоі  основи  чи  домовини  для  соціально- 
культурного  життя  животом  і  головою.  Думаю,  що  можна  б  по- 
чинати більш  енергично  пускати  ці  нові  питання  у  Вашу  полі- 
тично -  національну  борбу,  ніж  це  робитея  у  Австріи.  Так,  чі 
сяк,  а  славяне  —  мужики,  пролетаріат,  —  так  ім  де  що  з  со- 
ціалвзму  згодилось  би.  Мені  якось  чудно,  що  з  поводу  ре- 
форми'^) впборів  не  тільки  Ваші  і  поляки,  але  і  чехи  усіх 
святпх  Вацлавів  і  т.  д.  перебрали,  —  а  того  ніхто  й  не  згадав, 
що  як  не  верти,  а  австрійека  виборча  система  ніякого^)  народу 
не  виводить  ні  в  рехсрат,  ні  в  сейми,  —  і  що  як  би  справди 
реформу  виборчу  зробить  ліберальну,  то  чі  не  підняли  б  тоді 
крик  німці  ще  дужче  чехів.  —  Але  коли  у  Вас  я  бачу  австрій- 
ску  одсталость,  то  у  наших  соціалистів  на  парижекий  манер 
бачу  теж  одсталость  свого  роду,  бо  соціализм  ЗО — 40-х  років 
ііобпв  ще  Прудон.  Окрім  того  я  вже  писав  Вам,  що  француз- 
ский  соціализм  городский  не  зовсім  годится  для  сельскоі  землі, 
як  Россія,  —  бо  вже  і  у  самій  Франціі  піднімается  шар  сель- 
ско- демократичний,  которий  якось  по  своєму  переставить  усе 
питаннє  демократичне.  А  до  того  ростуща  соціальна  наука. 
1  розум  самих  городскпх  классів  наказує  на  другі  способи  роз- 
вязання  соціального  питання,  ніж  парижска  коммуна.  Та  й  ком- 
муна  ця  була  на  '/з  од  малости  кислороду^)  при  Напол.,  а  на 
Уз  од  Трошю  і  К-о.  І  наші  россійскі^)  демократи  роблятця  со- 
ціалистами,  а  з  соціалистів  коммунистами,  а  то  і  нечаевцями 
тож  од  малости  кислороду  при  III  отд-Ьі.,  —  та  ще  од  одніеі 
курьозноі  причини.  Попівсько -панська  реакція  послідніх  часів 
з  своім  классицизмом  одігнали  молодіж  од  филол'огичнпх  факуль- 
тетів (та  ще  брак    чесгних    і    талантливих    профессорів  на  ціх 


^)  Далі  переч,  „дуаіаю  що  і".  -)  В  оріґ.  „реформі".  ^)  Сл  ва 
яВІякого"  і  „не  (аіднялвб)  додано  чернонявим  атраментом.  *)  Зразу 
було  „злпваиія(?)  еаволі".  ^)  Зразу  було  „Біда  нашвх  россійскіїх 
соці(алїстів;". 


283 

факультетах^),  —  бо  що  живіще,  зразу  кидается  у  літературу 
і  боітея  митарств  магистерства  і  докторетва)  —  од  того  виклю- 
чивши юристів,  про  которих  ще  Бекон  Веруламский  сказав,  що 
вони  сразі  іп  уіпси1І8  зегтосіпапіиг,  живі  сили  з  молодіжі 
ідуть  найбільш  у  природно  -  научний  факультет,  та  у  медики. 
Там  хоть  не  забивають  голов,  хоть  и  не  дуже  розвивають.  І  от 
молоді  химики,  медики  і  т.  д.  починають  трактувати  соціальний 
вопрое,  —  або  ще  й  технологи,  агрономи  і  т.  д.,  которі  вже 
і  евоіх  діл  не^)  звикли  досліджувати  науковим  методом,  бо  іхні 
науки  не  чисті,  а  прикладні.  Ну,  і  звісно:  „біда  коль  сапогя 
начнег  тачать  ппрожник"^),  як  каже  Крплов.  Скорость  руського 
ума  і  административні  пнсти(н)кти  великорусів^)  (як  у  комич- 
ному  расказі  Горбунова  про^)  „умн'Ьйшаго  челов-Ька 
и  шельму  великую  Наполеондера,  що  зразу  „всЬмь 
французами:  тьг,  говорит-ь,  поди  сюда,  —  а  тн,  го- 
ворить, поди  туда!  кінчають  біду.  А  до  того  додам,  що 
й  справді,  як  знаєте  з  могс^)  гейдельбергского  посланія,  у  Вел. 
Русі  еманціпація  крестьян  не  блистательно  пішла,  та  ще  і^)  фа- 
бричний пролегаріят  таки  есть^),  —  от  і  думають  про  ком- 
муну^),  —  коли  у  краю,  де  ще  й  доси  У^  чаеть  землі  у  одній 
Евр.  Роееіи  не  поділена,  т.  є.  і  доси  власність  держави,  мож- 
на б  видумати  своі  власні  варьяціі  соціализму,  —  (правда ^") 
можна  і  проспати  цю  мождивость,  хоть  і  трудно^  щоб  у  часи, 
коли  все  таки  є  наука  і  печать,  зовсім  проспати  100.000.000 
землі !)  Багато  ще  єсть  у  нашому  коммунализмі  студентского, 
т.  є.  екоропреходящого.  Але  те  вс-е  нічого  !  Як  хто  задержить 
у  себе  „священн(ьі)й  пнл'ь  юности",  та  не  попаде  ні  до  Не- 
чаева,  ні  до  Шувалова,  а  то  і  друге  усе  таки  рідкоеть,  —  то 
той  соціализм  усе  таки  своє  добро  зробить  і  робить,  —  бо  на 
практиці  він  кінчаетея  демократичною  роботою  у  школі,  у  зем- 
стві і  т.  д.^^). 

Це  ж  скажу  я  і  на  Вашу  звістку  про  те,  що  з  Пло- 
щанщини  та  виходить  Бакунинщина.  Я  ждав  того,  —  але  не 
так  скоро.  Багато  курьозу  побачимо,  значить,  але  впьять  то  ні- 


^)  Слова  „на  ціх  Факультетах"  додано  червонявим  атраментом. 
-)  Далі  переч,  „можу(ть)''.  ^)  Зразу  було  „сапояснпк".  *)  Далі 
переч,  „коичают(ь)".  ^)  Далї  аереч.  „Наополіондора".  ^)  Далі  переч. 
,колишн(ього)".  '')  Далї  переч,  „робочий".  ^)  Далї  переч.  „Але". 
^)  Далї  переч.  „Але  це".  ^°)  Зразу  було  ,хоть".  ^')  Від  „бо"  допи- 
сано пізнїще,  червонявим  атраментом. 


284 

ЧОГО;  —  ВИСІВКИ  одпадуть,  буде  борошно.  Я  ще  думаю,  що  як 
Площанский  перейде  через  Бакунова,  то  зробитця  народовцем,  — 
бо  у  Роееій  нігілізм,  славянофільство  і  украйнофільство  то,  як 
каже  граф  Тарновский  (про  нього  низче)  про  Роїоопе,  ШІша- 
піе  е1  В-іиіівпіе,  три  квітки,  врісших  на  одному  древі,  —  му- 
жич єству:  усі  бо  ми  сіііору  зезту!  А  курьози  будуть!... 
Пожалуста  деталів  побільш  дайте,  —  бо  я  даже  о.  Раевского 
считаю  за  миє,  до  того  мало  я  обзнакомлений  з  Віднем.  А  поки 
скажу,  к  приміру  Купчанки,  що  як  будете  себе  держати  вмі- 
ючи, то  на  науку  та  на  хлопство,  хоть  и  Н-  Россія 
можете  усіх  чесних  людей  з  Основи  переловити,  —  і  буде  то 
нова  иронія  судьби,  як  Ви  кажете,  котору  я  Вам  пред- 
рікав  іще  на  пустирі  коло  Уоііу  КігсЬе,  коли  памьятаете.  — 
Так  пожалуста  деталів  мені  побільш  про  це  усе.  Та  й  про  Сга- 
нпелавовекі  и  .Іьвовскі  скандали  я,  окрім  телеграми  у  N.  Гг. 
Рге88е  нічого  не  знаю.  А  насчот  Бакуни(нщин)и  і  соціализ(му) 
я  скажу  Вам,  що  достаньте  Ви  де  небудь  ІІоеквртншя  со- 
чпненія  Герцена.  Яка  мені  досада,  що  мій  екземпяр,  на- 
значавшийся для  .Іьвова  десь  задів,  а  тим  часом  отдав  сестрі 
другий.  А  тут  не  достанешь.  Я  вже  писав  Подолинскоиу^) 
у  Цюрих,  щоб  Вам  послав.  Там  Ви  найдете  онрім^)  преваж- 
ного  про  поляків,  ще  про  Бакунина,  нігілістів  и  ргеі'еззіоп 
ссціалиста-познтивіста  у  письмахТ)  вг  другу,  т.  є.  к  тому(же) 
Бак — ну.  А  „Бшлое  і  Думи",  т.  є.  мемуари  Герцена,  то  я  б  про- 
хав Вас  купити  для  мене  і  держати  поки  у  бібліотеці  Січі  — 
хай  чвтаются^).  — 

Душевно  радію,  що  „Русекіе  вг  Галпціи"  не  тільки  Вам, 
але  і  Купчанку  прийшлиеь  по  серцю  (про  послідніого  я  6  про- 
сив Вас  більш  написати).  Мені  Сгасюлевич  писав,  що  одтиски 
будуть  (я  прохав  50).  Завтра  ясду  февральеку  чаеть.  Те,  що 
Ви  хочете,  щоб  я  додав  про  полячество  святоюрців,  —  мені 
сдается,  я  дуже  ясно  написав  у  Январскій  части,  хоть  і  неве- 
ликим числом  фактів.  Не  оставляйте  мене  звістками  про 
еффект.  —  Та  відкіля  Ви  видираєте  В.  Европи?)  А  я  Купч.*) 
листами  не  зоставляю ;  учора  послав,  і  як  парошно,  посовітував 
іому  прочитати  Рудченка  за  рекомендацією  Буслаева. 

Гейцельбергске  письмо  верну  Вам  скоро,  —  нічого  не  до- 
бавивши :    бачу,    що  исторична  часть  написана  так,    що  не  бу- 

^)  Сергіевв?  2)  Далі'  переч,  „любоїштного".  ^)  Від  „А  Бьілое" 
допееаво  пізнїще,  червоняввм  атраментом.  *)  Купчанка. 


285 

дучи  у  Роесіп  нічого  не  можу  добавити,  та  й  ні  дія  чого,  — 
бо  еуть  уся  сказана.  Статистичні  цифри  про  викуй  земель  по 
губерніям,  знайдете  у  Суворина  (стр.  346.  347),  —  я  б  сові- 
тував  для  порівняння,  окрім  губерній  малороссійеких  і  ново- 
россійских,  ще  і  кілька  великороееійских^)  привести  з  тіпітит 
і  тахіпшт.  А  екілько  саме  ляхи  було  вкрали  земли  проти 
инвентарів  у  правобічній  Украйні  і  скільки  наши  Гракхи 
югозападного  края,  як  колись  казала  покойна  В'Ьсть, 
одібрали(,)  того  ніяк  не  допрошусь  од  одного  з  Гракхів,  т.  є. 
Косача,  —  але  не  меньш  іУз— 2  мильоиів  десятин.  Коли  счи- 
таете  статтю  цю  потрібною,  то,  зробіть  будте  ласкаві,  пере- 
робку іі  для  , Правди"  самі,  —  бо  я  скоро  здурію  од 
роботи. 

Слава  богу,  хоть  итальянску  завтра  сбуду  остатню  коррек- 
туру.  Перва  половина,  що  напечатана,  вже  зробила  скандалу, 
та,  думаю,  і  пользу  деяку.  Зветься  вона  Е1по§і'аПа  є  810- 
гіа,  —  і  одвічаючп  на  питанне:  що  таке  рут  єни?  ріша 
іого  проти  Духинского  і  іого  французских  учеників.  Я  вже  Вам 
казав,  що  до  одного  з  них  Ьауеіеу,  Де  Губернатис  писав, 
що  мовляв,  таке  й  таке  буде,  так  не  сердься.  Тепер  Іавеле 
пише,  що  буцім  то  він  ніколи  не  казав,  що  Іез  Киіііепез 
зо  ПІ  1е  роїопаіз,  а  тільки,  що  вони  Іез  уегіІаЬІез 
гиззиз.  Прости  іого  боже!  аби  уперед  не  брехав.  Покажіть, 
каже  Вашому  ІТкгаіпо  мою  статтю  вь  РогІІтіоІїНу  Ке- 
VІе^V,  то  він  побачить,  що  я  не  ворог  русским.  Бачив,  — 
хвалить  доброту  руських,  а  особенно  Александра  Николаевича 
і  жде,  що  Пруссія  Польщу  возобновить,  щоб  між  Роесіею  і  Ев- 
ропою  барьер  оборони  постановити.  Сгиі  Мог§еіі,  Негг  Гі- 
зсЬег!  абось  ч-Ьмь  тебя  и  поздравляю!  Однако  думаю, 
що  у  французскій  публиці  тепер  стаття  будо^)  принята  добре.  — • 
Більш  потіхи,  ніж  Яавеле,  зробив  мені  гр.  Тарновскій.  Приїхав 
цей  граф,  роїопаіз-гиіііепе  у  Фдор.  і  концерт  дав  ^гаїіз, 
оперу  пише  КІЄП2І,  і  драму  —  теж  (найшов  Америку  знову; 
ах!  к  слову:  ну,  не  дурень  Дзіедушицкій  з  своіми  Ро\уіезсі 
2  ДУзсЬосіп  а-2ас1іос1и  у  Кга^!  Од  третичного  чоловіка  почав 
і  доси  тільки  до  Семирамиди  дійшов,  а|вже  в  середині  украінців 
у  Египет  водив!)  З  де  Губ.^)  увійшов  у  дружбу  зашкурню 
і  мраморний  медальон  велів  з  іого  робити    (треба    сказати,    що 


1)  Зразу  було  „білоруських".  »)  В  оріґ.   „будете".   =*)  З  Де  Гу- 
бернатісом. 


286 

де  Губ.  гарний  чоловік,  але  прег.уєтний,  та  до  медальона  зовсім 
не  годится(,)  бо  дуже  некрасивий),  —  і  поіхав  у  Рим.  Коли  це 
моя  стаття.  Він  письмо :  Ви,  каже,  помогли  кинуть  камінь  на  мою 
отчизну ;  Польша,  Литва  п  Русь —  КиШепіе  все  долу- 
чила оть  Польші :  мову,  культуру  и  христіанство.  (Я  свиснув 
трохи  а  де  Губ.  сам  побачив,  що  бог  зна  куди  пан  граф  заб- 
равсь), особенну  Рутенію  видумав  Стадіон,  а  Россія  підхопила, 
так  що  сама  Австрія  тепер  кается  и  т.  д.  Де  Губ.  мабуть,  зго- 
ряча  трохи  таки  піцаавсь  аргументам  граф;!ьким,  чі  медальона 
втратити  боявсь,  —  тільки  написав,  на  2-ій  поіовині  моеі 
статті  (Ьеііегаїига)  два  прамічанія,  не  дуже  то  приличних^) 
игальянскому  демократові:  1)  коло  того  місця,  де  я  кажу  як 
обертается  школьна  Рада  у  Галпччині,  —  він  прибавив,  що  це, 
може,  реарессалія  за  Роесію  у  Польші,  —  тільки  він  не  совітуе 
полякам  так  робити,  а  лучше  показати  поЬіІе  сиог,  которе 
вони  так  часто  показували.  2)  коло  того  місця  де  я  резюмую^) 
промову  Качали,  —  прибавив,  що  він  благороднішоі  ідеі,  — 
але  не  дума,  щоб  з  п  о  1  є  у  о  11 8  8  і т  о  8  с  г  і  11  о  сИ  11  к  г  а  і  п  о 
вийшло^)  замиреніе  між  поляками  п  народом  руським,  (мов  би 
послі дний  буде  читати  нашу  Р^іуізіа),  бо  автор  дуже  при- 
хильний до  народу,  але  повен  злоби  до  поІзіИа  роїасса, — 
а  ця  п  о  Ь 11 1  а  зробила  усю  §•  1  о  г  1  о  з  а  8 1  о  г  і  а  роїасса 
і  тепер  держить  у  собі  засго  і'иосо  і  т.  д.  А  я,  не  тільки 
що  і  у  первій  і  у  другій  половині  статті  наказав  про  те,  що 
ляхи  право  мають  на  свою  землю  і  автономію,  —  але  і  почти 
нічого  од  себе  проти  панів  не  казав,  а  тільки  резюмував  дещо 
з  Шевченка,  та  росказав  про  Граматку  Куліша,  та  про  могилу 
Ш.  та  привів  цітату  полпцейску  з  книги  Вл.  Мнцкевича  !  По- 
говорили ми,  прочитав  мені  де  Губ.  листи  Лавеле  і  Тарнов- 
ского  (послідній  усе  казав  епіге  поиз)  —  і,  сд(а)ется  охла- 
дився.  В  усякому  разі,  каже,  що  за  факти,  за  біографію  Шев- 
ченка и  Федьковича  спасибі  велике  і  т.  д.  А  нам,  звісно,  са- 
мим факти  довести  до  світу  европейского  найголовніще,  — 
а  сентименти  розводить,  нехай  пани  розводять,  коли 
брехать  не  позволять,  як  колись  брехали. 

Я  досп  ще  не  писав  Партицкому,  —  бо  не  знаю,  як  пи- 
сати і  куди.  Пожалуйета  Ви  напишіть  іому  про  Морфилля,  — 
кого(ро)ому  прямо  можно*;   у  Оксфорд,   4  Сіагспсіоп  Уіі- 


')  Зраау  було  „рекком".  2)  Зразу  було  „резюмуючи".  ^)  В  оріг. 
,ввйшла" !  *)  Далї  переч,  „писатп". 


287 

Ііаз.  а  то  і  Ппітегзіїу.  Треба  спішити,  поки  горяче.  От 
яке  не  хитре  дГіьце  ОЬгізІ'а  про  Шевченка,  а  усе  таки 
Морфалль  з  ніого  пізнав  про  нашого  Тараса.  Не  памятаю,  чі  я 
виписав^),  що  М.  каже  мені  про  це.  „Я,  каже,  недавно  про- 
читав німецьку  звістку  про  ПІ.,  которий,  сдается,  зовсім  оживив 
южноруські  думн.  Він  має  безспорно  великий  талант  лиричноі 
поезіі  і  нагадує  англійскому  читателю")  Бернса".  А  коли  Мор- 
филь  у  своєму  систематичному  ділі  нас  у  порядоч(н)ий  чин 
возведе,  —  то  у  других  ще  більш  підібье  цікавість. 

18.  Февр.  —  Получіів  2-й  N.   ,В^Ьст.  Евр.",  — ^^  а  в  ніому 

2  статтю  Р.  вь  Гал.  Боюсь,  що  Вам  подобается  меньш,  ніж 
перва,  бо  тут  трохи  зачеплені  і  народовці  і  може  по  Вашому 
дуже  проведена  потріба  сепаратизма  Гал.  даже  од  Малороссіи, 
а  за  те^)  Малороссіі  дуже  уніонистична  мірка  проведена.  Але*) 
святоюрцям  більш  досталось,  —  та  і  у  основу  усіого  положена : 
станог.итись  на  своі  ноги  і  на  свій  народ.  —  У  тому  ж  К,  як 
достанете,  то  прочитайте  корреепонденцію  з  Варшави  про  поль- 
ску  журналиетику.  Побачите,  що  вже  там  „нігілізм"  завівсь, 
і  вже  там  на  ніого  плачутся  старі.  Буде  те  і  у  Вас.  Цікаво 
не  те,  що  нігілізм  завівсь,  —  бо  він  річь  общеевропейська, 
але  цікаво,  що  цей  термин  россійскоі  реакціі  ухопила  польска, 
як  ухопить  і  Ваша°],  —  і  через  те  єдна  усю  прогресеивну 
партію  у  Росеіі  і  у  Польщі  і  у  Вас.  Так  ось  де  виходить 
звязка  коли  не  усіого  славянства,  то  хоть  закарпатського,  сар- 
мато- скиеекого!  Не  православіе  і  не  славянофильство,  —  а  за- 
падничеетво  і  нігілізм,  як  це  я  росказував  у  Празі,  при  чому 
чехи  дивились®)  як  на  божевільного.  —  Посилаю  сіогодня 
і  остатню  статтю  Пипина  і  вирізки.  Поклоніться  од  мене  щиро 
Терлецькому.  Тепер  не  пишу  іому,  бо  усе  потрібне  написав 
Вам,  —  а  води  проливати  не  хочетея.  Як  Ви  виідете  з  Відня 
і  як  побачу  хроніку  в  Правді,  то  напишу,  що  путніще  Терлецк. 

3  книг  Антропологіп  не  посилайте ;  удержіть  у  себе.  А  тільки 
Ппіеггісіїї  іп  Миііегзрг. 

Ваш 

М.   Драгоманов 


^)  В  оріґ.  ,,внписсув'М  Далі  ще  „я".  ^)  Далі"  переч,  „про". 
^)  А  може  й  „до",  або  „по".  *)  Далі  переч,  „ирпнц".  ^)  Далі"  переч. 
,  Це  ще".  ®)  Роз.   на  Др— ра. 


288 

Од  Желіх.  маю    пнсько.     Од  Навроцького    щось    довго  н& 
ма.  —  Писав  я   2  рази.  '^ 

(З  боку  червоним  атраментом  дописано :) 
Цікаво  ще  у  В.  Евр.  АлексЬй  Слободинг. 

Мєуі.  Бучинський  до  М.  Драгоманова. 

(Чорнова) 

(І.Ш.   1873^) 
Копіч  Ш  873 

М.  М.  Драгом. 

Тепер  получив  Ваше  письмо  з  16 — 18  Февраля  и  зараг 
за  відпись  беруся,  зівсім  не  знаючи  коли  скінчити  и  від  чого 
зачати,  —  таке  коли  не  багацтво,  то  розмаітість  матеряда. 
А  почну  „Русскими  в  Галициі"  є  книжки  за  феврал,  котору  я 
добув,  ранче  Вас,  —  таки  в  самій  „Основі((!)  Редакция  по- 
силає їм  прямо,  бо  дотепер  все  закрадав  Раевський  —  имя, 
як  вся  програма,  —  с  котороі  мизерпею  радби  через  Вас  круг 
ширший  познакомити;  нижче  про  него).  —  Поки  за  других,  за 
себе  скажу,  що  як^)  у  ній  наших  взиваєте,  щоб  за  себе  у  себе 
дбали,  не  компромітуючи  ділом  конституцию,  то  я  рад^)  іі  с  сею 
мнслею  ширити  в  крузі  як  найширшим,  лагодячись,  від  себе 
и  з  власного  погляду  нашого  наводити  и^}  факти  (спімнену 
полекість)  не  в  оправданя  явленій  с  публічноі  жизні,  а  для 
того,  щоб  данного  не  скок,  а  перехід  зробився  до  єго  розвою. 
Жите  само  за  приглядом  показуєея  и  в  нас  так  богатим,  ща 
не  тілько  з  народом,  але  з  его  „а(Ь)§•е^VІг^8сЬаЙе1е  Іпіеііі^епх" 
.,можно  ділать  чудеса".   — 

Специяльно  не  можу  промовчати,  що^)  сухиі  материі,  як 
політика(?)  австрийська  протів  украйнифилів  (ще  в  „Обрусіню"), 
а^)  тут  „Основане  театра  Галицького"  Вами  о  „стілько  драма- 
тизовані, о  скілько  висушена  річ  Качали".  В  „політиці"  не- 
извісні  мині   дати    зглядом    симпатиі    австр.    ряду    до  „сепара- 


^)  Дату  даю  на  аідставі  нотатко  в  реєстрі  про  посилку  Др — ву 
.листа  1  ПІ.  1873,  якого  в  оріґіналї  нема.  Чорнова  пвсана  зразу  чор- 
нилом, потім  оливцем.  ^)  Далї  переч,  „ціль  статні".  ^)  Далі  переч. 
„би".  *)  Далі  переч,  „обясняти".  ^)  Далї  переч,  „раз".  ^)  Далї  пе- 
реч, „история". 


289 

тистів  від  Москви",  а  в  „основаню  театру"  поміч  польека,  з  ще 
неизвісніщою  думкою  „відірвати  наших  від  Москви",  —  про 
бесіду  ж  Качали  замітити  мушу,  шіо  державно  -  правне,  австр.  - 
федеративне  іі  направленіе  було  и  коректне,  и  конечне,  по  кон- 
тексту обрадованоі  тогди*)  материі,  а  так  и  винно  бути  вва- 
жаним  частею  нашого  програму,  по  стороні  державній.  —  От 
Ваша  нагорода  за  замітки^)  рго  йото  зиа  Стасюлевича,  — 
замітки,  которих  я  вже  при  читаню  янв&рскоі  книжки  споді- 
вався !  —  Кодиб  борше  одтиски.  — 

Про  Купчанка  давно  бувби  писав  ширше,  колиб  міг  був 
відділити  єго  від  справи  з  „Основою"  еіс ;  тепер  задумавши, 
писати  Вам  об  сім  ділі  начну  від  него  як  представителя  мо- 
лодшоі  верстви  сего  товариства.  До  тепер  він  чистий  продукт 
и  матерял  сирий,  менче  других  розвитий.  Думав  мало,  а  що 
гірше,  може  и  втеряє  елястичність,  свіжість  духа,  коли  и  далій 
сильну  свою  предприімчивість  стане  обертати  по  давному:  на 
вислуговане  в  самих  мизерних  журналах,  хотяй  великих,  и  спо- 
сібних  платити  кореспонденциі,  бездушні,  квантитативні,  добре ; 
добре  по  неопитности  незрілого  чоловіка  сілського,  которий  не 
знає  ціни  часовії,  и  не  бачить,  як  рваний  денним  політикер- 
ством  категориі  послідноі,  и  счерпуючись  невчасною  продук- 
циєю  и  не  дбає  и  теряе  можливість  дбання  найперших  фондів 
освіти  для  себе,  —  не  знає  ціни  своеі.  Одно  гарно,  що  він  ще 
молодий  и  дуже,  и  повен  дійсноі  первісноі  сили,  а  за  сии  не 
здивує  Вас,  коли  Вам  скажу,  що  він  як  з  одноі  сторони  без- 
печний, що  він  „експлуатує"  німецьких  редакторів  „Ргеззе"^}, 
яко  тайний  секретар  користуєся  Раєвським,  и  терроризує  его 
и  „Основу",  —  так  своєю  дорогою  розкошує  в  „Казках  На- 
родних Рудченка",  и  в  слід  за  сіїм  фотографіями  и  рисунками 
строів  гуцульских,  которі  оборотною  почтою  заслав  вчера,  з  опи- 
сом Буковини  в  „Ьеір2І§'ег  ІІІизігігІе  21§'*,  а  которім  не  надія- 
тись друку  а  тим  менче  „гонорованя*,  бо  опис  зроблений^)  та 
слабо^).  На  правдивий  жаль  находимо,  що  К — о  тип,  которий 
молодіжи  сильно  заступлений,  тип  хлоповичів,  що  з  душі  на- 
родом помітають:  на  хлопство  їх  навертати  не  можна.  Лише 
тільки  купувати  єго    и    его   пісні,    которі,    прекрасні,    я    пере- 

^)  Далі  переч,  „цент".  *)  Далі  переч,  „асі  Ьос"  ')  Далі  переч, 
„так  з  другої  сторона".  ^)  Далі  переч,  „хоть  коротко".  *)  Далї  пе- 
реч. :  „Взагалі,  много  спільного  має  К — о  с  Федьковичом,  оба  с  по- 
серед нарада". 

ЗБІРНИК    ФГЛЬОЛГ.ОҐІЧИОЇ    СЕКЦІЇ,    Т.    ХИІ.  19 


290 

глядав  вчера,  а  найшов  гарними  яко  доклад  до  збірника  ? 
(ліричні  поезпі  нар.)  ніяк  на  окремий  збірник.  Записки  ре- 
лпуіозні  з-  абрама(?)  я^)  Вас  про(шу?)  ?  Замічаю, 
що  листи  Ваші  до  него  читаються  або  тільки  коменту- 
ю(тьея)  Раєвським,  и  Вам  еовітую  писати  оеторожно(;)  для  илю- 
страциі  Раєвськ(ого)  секретаря  прописую  анекдоту,  которого  від 
К — а  самого  знаю:  Онгоді  (між?)  ?  всякими  письмами  о  „сти- 
пендия^'  получив  Р — й  лист  від  старенького  попа  (гали)ць- 
кого  с  прозьбою:  яко  впливова  особа,  правди  ради''*)  виявити 
министериіі!)  нашоі^),  що  Росия  не  визиває  и  не  удобряе  по- 
кликів „Сдова"  о  поміч  росийську,  покликуючпсь  будьто  на*) 
надіі  попів  и  народу  гал.  на  Росию,  надіі,  о  которих  Богом 
и  правдою  не  снилось  ні  попам  ні  народу,  а  хпба  „Слову" 
одному.  Ошалів  чоловік,  „миаі"  таке  писати  и  до  ?  Рай— ий 
я  секретар  чисто  пересвідчений,  що  автор  листу,  не  наівний, 
а  з'умасшедший. 

(Далі  на  окремій  картці:) 

Копія  III.  873  Драгом. 

Доктрина  о  троічній  руській  літературі  (переч,  „єсть  гарне 
н  поет"^) 

(„Діїанє  ума  вселюдського") 

(„Ми  знає")мо  літературу   общелюдську 

Культура  як  літер,  єсть  одна,  общелюдська  (переч,  „наци- 
ональні  культури  літератури  прпзнаются  тільки  релятивно  окре- 
мими для  того"),  зложена  з  словесностей  национальних,  т:  є: 
индивндуальностями  колективними  надбаних,  (переч,  „іх  тр") 
яко  результат  іх  труда,  присвячений  іи  же  правом  собствен- 
ности  (одного  з  ауентів  (переч,  „посту")  к  усовершеню)  ви- 
значний знаком  природним,  мовою,  (переч,  „способом  манифе- 
стацпі  умів")  самим  виразом  ума  живого 

(Переч.  „В  правилі")  Кругом,  чисто  нацпональноі  літера- 
тури зівсім  не  можна  собі  виобразити,  (переч,  „бо  индивиду- 
альносгп  нема  без  общества";,  бо  нема  ні  индивідуа  ні  соб- 
ственности  без  (переч,  „товариства")  громади  и  іі  (переч, 
„спільности")  поруки.  —  (переч,  „и  як  в  свободи,  соревно- 
ваню")  всемірний  поступ 

Булаб  се  вульгарна,   т.  є.  загальна  дефиниция.  — 


^)  Далі  иі;реч.  „всвів".  ^)  Далі  переч,  „віднеетось  до".  ^)  Далї 
переч,  „н  впевненбм"  *)  Далі  переч,  „снмпатві".  ^)  Відси  перечер- 
кненя  зазначую  в  тексті,  бо  писане  й  так  дорпвочие.  Се  очиви- 
дячкв  чорнова  до  дальшого  листа  Б— ого. 


291 

По  вітвям  людського  знання,  мов  по  віт(в)ям  продукциі 
•економия 

для  специяліста  єсть  без  огляду  на  собственність  наци- 
ональн.  особні  літератури  по  дисциплінам,  осібні  даже  серед 
национальньоі  по  (переч,  „вопросам")  хронолоуич.  ступням 
и  вопросаи.  свойеькнм  и  денним,  єсть  даже  переходні  обяви 
(переч,  „з  значенєи")  пазільоуичні,  для  хвилевоі  потреби  (ди- 
пломациі  фр  ?  побереже  —  ?  централізациі,  адміністр.  обще- 
руеька,   всі  є  признакою    Уегдиіскипд,    не    А'Уес]і8ЄІшґк(ип)^. 

(Переч.  „Говорячи  про  літературу,  можна  робити  Іісепііат 
роеіісат  вообще")  без  индивидуалізациі  літератури  говоритея 
ож^  о  всеобщ.  іі  ЕгГоІ^е  по  предметах,  вітах  ?  ?  (переч, 
^спецпяльно")  Де  мова  о  народі,  там  без  индивидуалізованя 
літ.  обійтись  не  можна,  бо  він  сам  іі  субєктом,  виголосивши 
іі  своїм  тяиленем  и  (переч,  „вважавєм  жизни")  и  домислом, 
и  за  взаєминами  с  сусідством  и  світом,  (переч,  „по  своєму") 
своєю  методою  и  мовою. 

Характеристична  своєобразність,  єдино  додатна  остаєся 
при  докладнім  слідженю  времени  и  містности  интеуральною, 
квантитативно  и  ?  тільки  виступ,  впливи  прожитого  з  ? 
л  братами  и  недругами 

Таким  способом  на  дереві  велпкоруськоі  літератури  (переч, 
„виросла  вігка")  отрицательноі,  виросла,  (переч,  „вітка  украі 
дичка")  вітка  описувательних  писателів  з  малоруського  побиту, 
(переч,  „ожививших  іі")  прикрасивших  іі  чужим  пірєм,  школа 
Гоголева,  которого  п  мині  жаль,  але  не  так  великий,  щоб  оку- 
пити его  коммунізяом  культурним  (переч.  .,ще  пожертвувавши 
индивидуальну  собою")  щоби  таки  рівно  (переч,  „лишитись 
на")  єго  не  дістати. 

Аналоуично,  за  ?  ?  політичним  ?  ?  ?  украінеька 
романтична,  и  мині  було  жаль  молодечих  снів  над  коз  ?  За- 
леського  и  єго  самого,  та  іюреболілось. 

На  конець  виросла  п  дичка  на  ?  руеьк.  літерату.  госуд., 
література  адміністр.  зводів,  регулямінів  и  офяц.  журн.,  єдина 
общеруеька  література,  (переч,  „спільна")  дуже  интересна  але 
незавидна. 

Малоруська  словесність  устна,  непроспавши  время,  уста- 
лити у  себе  (переч,  „засади")  цілий  розвій  засад  общелюд- 
ських,  рівночасно  з  Європою  (устні  памятникп)  (переч,  „мо- 
глаб)  піде    своєю    дорогою,    вплинувши    на  сусідні,    п  від  них 


292 

впливи  прпнявши,  дарма  що  (всего  100  літ  709- — 800)  при- 
замовкло  письменство,  и  до  нині  (переч,  „товариств")  мова  по- 
над сімю  сільську  общину  не  допущена.  Самовіжні  літературні 
сили  (переч,  „хай  с  такто")  которі  тепер,  (переч,  „ще")  вже 
не  зівсім  исключно  відробили  панщину  словесну  (переч,  „на 
поли")  москалеви,  добре  зроблять,  скоро  и  далій  віть  за  вітею 
стануть  вилучати  своє  для  себе,  не  пускаючись  в  високу  полі- 
тику:  (переч,  „легалізоване")  санкционованє  давних  трактатів 
и  політика  правится  (переч,  „виразним")  абдикациею,  збогача- 
ючи  світ  одною  доумою  більше :  нарідним  супружеством. 

Неспособні  такого  самоодреченя  ми  в  Галичині,  хоч  би 
прийшлось  починати  на  здогони  від  диялєків  и  місцевих  еконо- 
мий,  щеб  посилкуватись  над  обновленем  ?  кости,  а  даже  як 
вна  у  нас  (переч,  „булаби")  єсть  вигідно,  але  не  конечна,  мо- 
глиб  зробити  своє  товариське  діло,  всякий  в  своїм  окрузі 
своє(ю)  головою  и  грудю 

Початок. 

И  усердия  на  культури,  сепарат.  националь.  (которий  ні- 
ким не  заступаєся  серйо,  мині  ясно  хоть  не  притакуючи  за- 
мислюсь  Ваша  тактика,  клин  клином  вибивати  еіп  ІІЬгі^ез  ги 
ІЬип,  щоб  скріпити  (переч,  „центра?)     полет  до   суспільности. 

8риск 

Мєуі.  Бучинський  до  ІУІ.  Драгоманова. 

Відень   17.    Марта   1873. 
Високоповажні  Михайле  Петровичу! 

Довго  вагався,  поки  рішився  зробити  павзу  в  переписці  на. 
пару  місяців,  найшовши,  що  в  одно  время  можу  віддаватись  тільки 
одному ;  тепер  думаю  віддатись  своій  науці.  Нині  хочу  одним 
махом  відповісти  на  вопроси  листів  Ваших  послідних,  и  буду 
писати  по  замітках  рваних,  которі  не  маю  коли  и  як  споряд- 
кувати,  обертаючись  мислею  в  кі»угах  зівсім  других.  — 

З  жалем  я  побачив,  що  теория  общеруськости  після,  думав 
я,  торічних  похоронів  воскресла,  и  лагодится  з  Вами  и  Руд- 
ченком  виплисти  на  поверх  дискуссиі,  у  галичан,  которі  з  неі 
то  зроблять,  що  зробили  з  другими :  почнуть  сварку  об  тім, 
чи  брутальні    міри    Петра    и  Катерини^)    для    обєдиненія    дер- 


^)  Слова    „брутальні    міри     Петра     н     Катерини"     і     дальші: 
,теория",    „нині    автпквована    в    Росиі",    „до    китайських  идеалів", 


293 

жавного,  читай :  експлуатациі,  могли  родити  здорове  зерно : 
общеруську  культуру?  И  справді  теория  о  літературі  обще- 
руеькій(.)  малоруській  і  великоруській  видалась  мині  наче  за- 
блуканим  гомоном  може  с  часів  борби  великорусів  о  свою  на- 
рідність,  може  протів  сліпого  наслідовництва  німців  і  ф(р)ан- 
цувів,  однорідна  с  теориями  о  новій,  своій  культурі,  о  СВОІЇ 
и  тільки  світі,  теория  нині  антиквована  в  Росиі,  и  не  доведена 
консеквентно  до  китайських  идеалів.  Основалп  Ви  іі  на  едноети 
идеалів,  та  идеали  ті  Пиппн  назвав  и  запечатав  не  общерусь- 
кими,  а  общелюдськими,  и  коли  одні  и  тіже  напрямки  обявила 
література  мало  и  великоруська,  то  родились  вони  вселюд- 
«ькостею,  —  єдність  чисто  державна  придала  ім  чисту  тільки 
рівночасність.  Не  стану  губитися  в  домислах,  на  яких  данних 
Ви  собі  утворили  між  инчими  и  виображене  о  сепаратистах 
культурних,  протів  которих,  здаеся,  и  воювати  має  яко  анти- 
дотум,  коммунизя  літературний  по  уруппах  споможений  фактами, 
которі  о  стілько  тратять  на  силі,  о  скільки  допускають  бути 
браними  за  изнятия,  при  малій  свідомости  житя  росийського, 
(того  „Іюггог  уасиі")  з  нашоі  сторони,  —  я  таких  сепара- 
тистів не  стрічав,  значить,  тенденция,  коли  була,  піде  на 
вітер,  —  и  на  розбуджене  пустоі  критикаетериі  у  „Правді".  — 
Колиж  маємо  недопускати  тенденций,  то  ь  докажіть^)  нам  не- 
консеквенцию  в  поглядах  на  культуру  галицьких,  которі  так 
стоять : 

Культура,  котороі  ви|)азом  літературна  жизнь,  єсть  одна, 
один  продукт,  которого  факторами  словесноети  национальні, 
надбані  народами  т:  є:  и(н)дивидуами  колективними.  —  Всяка 
<;  словесноетей  яко  результат  труда  народу,  присвячена  ему 
правом  собственности,  (которе  поки  що  остане  ся  одним  з  мо- 
торів прялих  к  усовершеню),  —  визначна  яко  така  признакою 
природною  и  конечною,  мовою:  самим  очевидним  виразом  тво- 
рячого ума  людського.  — 

Кругом  национальна  література  так  же  не  мислима,  як 
нема  ні  пндивидуальности  ні  собственности  без  громади  и  іі  по- 
руки.  — 

Се  булаби  стара  и  вулуарна,  та  все  добра  §аиіе  сіє  тіеих 
дедукция  о  национальних  літературах,  о  которих  лиш  и  єдино 
можна  думати,    допускаючи  слова  о  тій  або    другій    французко - 


^не  общеруськипін,  а  общелюдськивш",    „рівночасність**    —    підчер- 
кнені  Др  — вам  (оливцеаі  червоним,    як  і  все  дальше  в  цілім  лоетї). 
^)  Далї  переч,  „мині". 


294 

німец-ру  -  сти.  Зівсім  друга  річ  для  научннх  специяліетів,  дляг 
которих  слідячи  за  пооднимн  віттямп  ДІЯЛЬНОСТІ!  людської  єсть 
літератур  етілько,  стілько  вітей  и  предметів,  єсть  для  кождого 
вопроса  интернациональна  література.  Так  етнография  пр.  може 
в  дослід  брати  ^)  нарід  яко  обєкт,  зачираючи  а  всіх  же- 
рел  округи  него,  —  та  допустивши  ішдивпдуальпости  культурні 
пряме  значенє  нарідноі  літератури  лежить  у  тому,  що  нарід 
впступає  іі  субектои.  — 

Школа  Гоголева  в  наших  очах  се  вітка  вирісша  на  де- 
реві привилейованоі  мови  великоруеькоі^),  серя  писателів,  опи- 
суючих побит  малоруський,  провінцияльний,  а  не  мігши  Тацита 
зробити  літератом  німецькимС;)  я  не  стану  реклямувати  Гоголя 
для  нашоі  словесноети,  ніже  за  ціну  літературного  коммунізму,^ 
після  которого  Гоголь  все  таки  рівно  для  нас  пропавби,  — 
блпще,  за  аналоулчним  стройом  експлуатацийним  виросла  у  по- 
ляків школа  українська,  романтична,  и  ніхто  іі  полякам  не  бо- 
ронить. —  Виросла  наконець,  ще  одна  вітка,  яко  пяте  колесо 
в  возі  поступу,  —  на  тійже  пануючій  росе.  мові:  література 
законів,  регуляминів  и  официяльних  журналів,  єдвна  общеруська 
література. 

Малоруські  депіе  літерати,  остаючись  поки  на  словесній 
панщині,  добре  зроблять,  скоро  н  далій  будуть  віть  за  вітею 
відлучати  людські  сторони  від  росс.  словесноети^)  обертати  все 
більшу  часть  своєі  діяльноети  на  будову  власноі  культури,  т:  б: 
докладу  до  всесвітноі.  —  Та  дорога  сюди  неведе  рекреміна- 
циями  на  кривди  московські  и  плачом  на  долю  так  само,  лк 
неведе  туди  поетична  віра  в  всякі  дво- тро- чотиро-единьства 
и  ріжновидн  одного  и  того  ж.  — 

Сюди  долучу  и  замітки  на  статию  Вашу  (переслану  Нав- 
роцькому)  з  девізою :  Везігиат  еі  аес1ііісаЬі1ій(,)  значить  ма- 
буть: я  буду  пороти,  а  ви  шити.  Що  Навроцький  розумів  на- 
писавши мині  ляконічно,  що  се  девіза  просто  протів  мене, 
ніяк  не  розберу,  та  тільки  признаюсь :  боюся  (Миг  Nаг^еп  Гйг- 
СІ1ІЄ11  МсЬіз)  що  коли  ся  девіза  означає  нигилізм,  т:  є:  не 
аналізу  давного,  а  вражду  до  всего,  що  традицийне,  —  то  не 
буде  з  неі  на  уми    ефекту    для  того,    що    у    нас    традицийних 


^)  Далї  переч.  „пратБ".  ^)  Слова  „Гоголева  в  наших  очах  се 
вітка  вирісша  па  дереві  привилейованоі  мово  великорускоі"  і  дальші 
ядля  нас"   підчеркнені  Др  — виш. 

')  Слова  від  „будуть"  підчеркнені  Др — вим. 


295 

поглядів  на  літературу  і  політику  майже  не  має,  так,  як  книжки 
що  головніщі  Квітки,  М.  Вовчка,  Куліша  тільки  й  по  имені 
знаются^),  и  Галичині  в  першій  лініі  библіотеки  нарідних  пи- 
сателів,  кннжок  треба.  —  Побоявшись  так  замічу,  що  Ви  поми- 
лились, бачучи  (апатиі)  страх  у  Галичан  перед  літературою 
роеийською(;)  причиною  подвійний  страх  1)  панславизма  (він  фе- 
деральний у  молодших,  бакунинський  у  старших)  и  2)  гибелі 
автономічного  розвою  малор.  словесноети.  —  Знаючи,  що  таке  лі- 
тература, ми  не  опасалисьби  для  неї  гибелі  з  боку,  від  дру- 
гих, —  не  знаючи,  не  зяали  б  ми  іі  ціни,  и  рівно  небоялисьби 
втрати.  —  Росе,  література  у  нас  просто  не  міетится.  Рівно 
безосновний  догад  про  ортодоксальний  дух  „Правди"  робить 
,брак  місця"  на  критичні  статні,  —  а  блише  лежить  приняти, 
що  редакцпя  по  зовсім  людській  слабости  силкубся,  бодай  кван- 
титативно, галицькими  статями  з  интересом  краєвим  удержати 
рівновагу  статям  закордонським,  щоб  не  стати  оруаном  ^иа8І- 
еміурацийнии''^).  Далше,  уже  про  „Січ"  и  потреби  позитивноі 
праці,  и  іі  скажу,  що  условя  тутешні  сему  чисто  противні, 
доки  университет  и  приватні  лекциі  абсорбують  всю  діяльність, 
доки  намість  переходних  сядуть  у  Відні  бодай  два  наші  люде 
постоянно.  До  толі  оетанеся  гаізоп  сГеіге  „Січи"  самим  близь- 
ким п  первим,  т :  є :  потребою  национальноі  и  товариськоі  жизні, 
котора  не  дозріла  до  сего,  визначатись  життєм  літературним.  — 
В  основу  товариства  ляг  досвід,  що  наші  засоби  домашні,  по 
вихованю,  не  здались  в  столиці  так,  що  изольовані  на  атоми 
мусимо  через  половину  згубитись  на  всякій  екеплуатациі,  скоро 
не  злучимося  по  живім  почутю  нарідним  громадським,  и  наци- 
ональним  серед  чужини  у  товариство  для  взаімного  вихс- 
ваня.  —  Виразом  его  єсть  сходини  для  дискуссиі  умноі  по 
науках  книжних,  и  приязні  поученя  в  премудроетп  щоденноі 
жизни,  як  іх  приносить  хвиля.  —  Усе,  щоби  приготовати  на- 
родови  коли  вже  не  голосних  літератів,  то  хоть  ремісників,  ко- 
торі  приміром,  до  початків  ассоцияциі,  як  іх  має  всяка  до- 
машна  сілська  громада,  придати  винні  письменну  евіденцию, 
вернути  народови  ціну  чорноі  роботи(,)  за  котору  стоять  ви- 
ховавчі  державні  установи,  облегченєк  и  впрукою,  —  самі, 
як  він,  ^ІеЬае  асійсгіріі.  — 


^)  Слова  від  „Квітки"  підчеркнені  п  зачеркнені  До— видт, 
а  дальші :  „він*  Федеральней  у  молодших,  бакунинський  у  стар- 
ших", підчеркнені  і  з  боку  додано  знак  „?". 

*)  Слова  від  „квантитативно"   підчеркнені  Др  — виаі. 


296 

Свіжо  голова  („Січи")  хотів  скидатись  за  те,  що  товари- 
ство не  хотіло  перезватись  літерацьким,  не  маючи  літературних 
сил.  Не  взяв  тому  и  участи  в  обході  роковин  Шевченка,  ко- 
торі  відбулись  без  него  з  4.  бесідами:  Шевченко  яко  гумани(ст?) 
(Скобелський)  цро,  н  Ш  о"  яко  национапьний  поет  (Бабія)(,) 
, Галичани  на  полі  політики"  (Терлецький,  впевняючи,  що  по- 
переду не  читав  „Русскихг  в  Галиціи",  хоть  точка  за  точкою 
сходився  з  Вами  (справді.  Вашу  статтю  прочитав  він  півніще, 
та  метода  критична  зробила  се  диво),  —  на  копець  відчитав 
голова  Пулюй  свою  дійсно  пильно  оброблену  статтю  „о  индук- 
циі  в  науці".  —  Відчитано  и  адрес  цирихських  студентів  до 
„Січи"  з  84  підписами,  —  и  в  40  чоловіка^)  гуторено  та 
співано,  хором  и  за  чергою,  котора  найшла  и  Вашого  знако- 
кого  Манделштама  с  Кніва,  п  він  мабуть  Дорошенка  грімко 
завів !  — 

„Русскіе  вг  Галицін"  получаю  від  Купчанка  з  „Основи", 
и  радби,  щоби  ширилися  у  нас  в  крузі  як  найширшім,  на  тогді 
буду  Вам  подавати  замічаяя  наші.  Нині,  після  прочитаня  про- 
летом,  (завважаю),  що  показались  мині  сухі  матерьі,  як  полі- 
тика австрпйська  протів  украйнофилів  (в  „Обрусінню"),  и  „осно- 
ване театру  руського  (в  Русскихь,  І  ч.)  о  стільки  драматизова- 
ними, о  скілько  висушеною  річ  Качали.  В  „політиці  правит. 
австр ,  незвісні  нам  дати  про  симпатиі  австр.  до  „сепаратистів 
від  Москви",  а  в  „основаню  театру  поміч  полська,  з  рівно  не- 
звіеною  думкою,  „одірвати  наших  від  Москви"  ;  про  бесіді  ж 
Качали  завважати  мушу,  що  державноправне  и  австр -феде- 
ральне іі  направлене^)  було  и  корректне  и  по  контексту  обра- 
дованоі  материі,  конечне,  а  так  и  може  бути  частею  нашоі 
програми,  частею  державною.  Дожидаю  одтисків ;  замітки  Ста- 
сюлевича  я  предвидів.  — 

Моя  звістка  о  бакунинщині  наших  емигрантів  за  скоро 
вийшла,  щоб  зробити  оружжє :  о  настрою  умів^)  говорив  я,  не 
о  устрою  декструктивних  елементів,  —  не  о  оруанізациі.  Ч^исту 
бакунинщину  завважав  я  пр.  у  світських  „москалів"  краевих, 
як  головного  ауитатора  „Слова"  в  повіті  товмацькім,  не  менче 
и  в  одного  семинариста    холмського,    которий    розказував    мині 


*)  Слова     „з    8І    підписами,    и    в    40    чоловіка"     підчеркнені 
Др  — вим. 

^)  Коло  сох  слів  завважав  Др  — ів:  „бере  уділ-ь?" 
'•^)  „о  настрою  уліів"  підчеркнено  Др— ввм. 


297 

'про  сліпоту  рос:  правительства :  визвавши  через  „Слово"  до 
'2,500(?)  письменного  люду  галицького,  правительство  зробило 
іх  становище  незносним,  изолюючи  кождого  серед  товариства 
вражого,  та  ще  й  силоміць  виставляючи  его  доносчиком.  Оже  як 
Б  ресорті  „Слова"  стоіть  продукция  експлуататорів  духовних, 
Раєвський  держить  „Основу",  фабрику  орудий  світських,  н  що 
рік  з  неі  и  славян  висилає  по  як  можно  дешевих  цінах  десяток 
добрих  и  готових  ташкентців  Толстому  и  др.  —  Анпарат  его 
гидкий  та  бридкий,  назовімо  его  мужеська  простигуция^).  — 

Купчанко  один  с  представителів  молодшоі  верстви  в  „Осно- 
ві", —  о  собі  матерял  сирий,  повний  лихорадочноі  предприім- 
чивости,  котора  заставляє  єго  бути  робітником  послідноі  кате- 
гориі  в  Ргеззе,  тративши  на  студиях  „Моск.  В'Ьд.**  для  ви- 
тягів протів  Росиі  не  тільки  час^),  а  и  свіжість  ума,  можли- 
вість, що  коли  будь  стане  читати  и  думати  для  себе.  Вас  після 
сего  не  здивує,  скоро  він  голосно  хвалится,  як  то  він  експло- 
атуе  грошовитих  редакторів  німців,  терроризуе  яко  тайний  се- 
кретар Раєвського  его  и  „Основу",  и  самохіть  придає  собі  ма- 
нери наівного  мошенника,  в  душі  добрий  и  легко  доступний, 
та  ніколи  в  имя  хлопства,  як  Ви  совітуєте,  бо  сам  він  о  стілько 
признаєся  до  свого  роду,  о  скільки  его  і,світло  серед  темноти 
світить".  Ще  яко  иллюстрацию  до  заходів  Раєвського  и  его 
секретаря^)  наведу  анекдоту,  котору  розказував  мині  вчера 
К — о:  Нецавно  получив  Раєвський  між  просьбами  о  сти- 
пендия  письмо  старенького  попа  галицького,  с  прозьбою,  хай 
яко  впливовий  чоловік  правди  рада  впевнить  „миністерю" 
австр-  у,  —  що  Росая  мовчачи  не  притакує  и  не  визиває  по- 
кликів „Слова"  о  іі  поміч.  Слово  покликуєся  на  яадіі  попів 
и  народу  на  Росию,  надіі,  о  которих  галичанам  и  не  сниться, 
богом  п  правдою".  —  И  до  нині  репетує  Ра — й:  „ошалів  чо- 
ловік, мині  таке  писати"!  міркуючи,  що  наівний  наш  піп  не 
наівнии,  а  божевільний.  —  Записки  К— а  я  переглянув  вчера, 
и  найшов  много  гарних  и  давних  (ліричних)  зівсіи  досп  не- 
звістних ;  в  загалі,  не  годяться  вони  на  збірник  окремий,  а  так 
як  другі  рукописані  на  доклад  до  збірника  громадського.  Посо- 
вітував  К — ови,    спорядкувати    тексти    порівнюючи    з  Жеуоіою, 


')  Після  сего  реченя  Др — ів  поклав  знак   „  — ". 

')  Слово  від  „Моск.  В-Ьд."  підчеркневі  Др — вим;  окріаі  того 
зачеркаено  з  боку  все  аж  до  „ніколи  в  пмя  хлопства,  як  Вв 
„совітуєте"  (і  наведені  слова   гіідчеркнені).    ^)  В  оріґ.   „секертаря"  ! 


298 

Залеським  и  Головацьким,  —  а  коли  не  буде  сего,  то  пере- 
писати іп  сгисіо,  та  вірно.   — 

Не  великого  надіятись  від  Рг2е§іа(іа  Тудосіпі  -  ового 
в  Варшаві,  з  єго  росепйським  нпгілізмом,  похваленим  рецензен- 
зентом  Віст.  Евр.  Непрнймеея  се  зерно  у  поляків,  которі 
яко  народ  дотеаннй^)  знають  добре  сліпоту  реуроссовну  и  ііро- 
гресспвну,  ту  пиенно,  що  як(іюсь  враждою  воює^)  протів  тра- 
дпций :  памяти  нарідноі,  и  рада,  що  пр.  послідне  слово  ска- 
зала на  Тадбуша.  „аііотеозу  шляхетства""').  В  галицьких  часо- 
писях  жалуются  Варшавянп,  що  тричп  тілько  появляєся  хви- 
левих рецен-зпй,  як  нових  хвилевих  видань,  при  недостачі  по- 
важноі  критики  содпяльноі,  историчноі  и  исторично- літератур- 
ноі,  словом  на  моду,  котора  сим  разом  прийшла  с  Петербурга. 
Рівночасно  в  школах  держится  язик  росепйеький  с  клясицизмом, 
и  прввялеями  наділяєся  елемент  роспйський  по  словам  сампх 
же  росиян,  нежпзненйй"^),  —  0Ж8  правительство  безсильне  пра- 
вити: удержувати  своіх  від  експлуатациі,  край  від  руїни. 
В  виду  сеі  слабости  Россиі  поляки  недбають  об  органичній 
праці  в  Галичині,  з  ззивають  емиграцию  до  купи  на  команди 
уличного  мобба,  купують  всякі  Ріе88е  для  каламученя  спокою 
и  мирять  с  прусаками,  держатся  цектралістів  віденських,  щоб 
сісти  в  делєуациі  —  (спільній)  и  вотувати  як  досі  що  най- 
вищий буджет  воєнний,  зброіти  Австрию.  Дожидають  и  пома- 
гають До  войни  з  Россиєю^),  або  ю  внутренних  у  неї  замі- 
шань, щоб  виступити  дільно  ;  на  який  копець?  Вони  не  зна- 
ють, але  жаждуть  розрушеня  держави,  котора  серед  миру  веде 
протів  них  борбу  екстерминацийну. 

Кошт  ,,Правдп"  у  Відні  виносить  5,000  в  рік  (12  листів 
в  місяць  по  ЗО  7улд,  и  680  г.  на  канцелярию.  —  Колиб  на 
предплатну  ціну  12  уулд.  найшлось  у  Галичині  100,  на  Укра- 
іні  и  за  границею  200,  прийшлоб  3,600  гулі,  т:  є:  1,400  не- 


^)  Слово   „дотепний"  підчеркнув  Др— ів  двічі. 
*)   в  оріґ. :     „що    з    якимсь    смішним     (потім     поправлено     на 
^смішною"      і     перечеркнено     далі     („якимсь")     якоюсь     враждою 

В0Ю6І"  1 1 

^)  Слова  „апотеозу  шляхетства'',  і  дальші  „трпчи  тілько  по- 
являєся хвилевих  рецензнй",  „сим  разом  прийшла  с  Петербурга" 
підчеркнені  Др — вим. 

*)  Слова  „самих  роевян,  нежизненпй"  підчеркнені  Др— вим 
і  зачеркнені,  з  боку,  до  кінця  реченя. 

*)  Слова  „до  войни  з  Росиею"  і  дальші  від  „жаждуть"  до  кінця 
реченя  підчеркнені  Др— вим. 


299 

добору.  Недобір  сей  муеівбп  ще  ароетп  для  того,  що  постоян- 
них  помічників  майже  за  жадні  гроші  не  найде  у  Відні,  бо  ще 
ні  один  з  наших  не  сів  тут  дефинитивно.  „Правда"  возлику- 
валаб  н  радо  віддалабп  своє  имя  новому  журналу,  и  люде,  ко- 
торі  не  по  дільностп  п  званню,  а  охотнпкамп  без  добору 
нині  абсорбуются  „Правдою",  віддалисьби  хосенніще  „Про- 
світі". — 

В  самій  річи  до  Желехівського  відносились  телеграми,  по- 
дані помічником  „Слова",  Вінцковским;  , Слово"  в  нову  еру 
и  встуаило,  воюючи  исчдючно  особистим  скандалом,  як  се  ви-> 
пробував  Желехівський,  и  певно  по  прпслівю  „кгаїге  зісії, 
^уєпп  Є8  ,іиск1"  Вам  уже  прописав. 

Партпцькому  післав  я  запрошене,  листуватись  з  Морфиллем, 
и  гроші  на  закупно  и  пересилку  ему  книжок.  Чи  має  Морфилль 
Рудченка?  — 

За  шрифтами  для  типографіи  цирихськоі  писав  в  Білгород 
и  Коломию.  Вас  надіютея  в  Цііриху. 

Про  Лобова  и  Чудновського  з  Одеси  я  не  давав  суда^ 
а  замічання  (социялісти)  З  ними  я  заприязнивсь,  тож  с  Ски- 
бинським  з  Чернигова,  и  Манделштамом  с  Киіва,  усе  люде  хо- 
роші, ясна  права  сторона  иеяалю.  Щоб  знав  и  відворітню,  на- 
дався мині  и  Рогович  з  моі'К.  унїїверситета,  колись  украйно- 
филь,  нині  ентузияст  Катківщинп  и  великоруськостн  до  містп- 
цизму.  На  сім  не  конець !  Рівночасно  прийшли  ще  3.  студен- 
тки, самі  малоросиянки  з  Цириха :  .ІІьвова,  Горячковська,  Ра- 
шевська  під  моє  покровительство,  для  мене  птаство  невидане 
досі,  але  и  доразу  з  виображенеи  добрим:  зівсім  серйо  вони 
думають,  читають  и  вчатся. 

Сими  днями  вийде  в  книгарні  упив.  Веск-а,  книжка,  си- 
уналізована  в  Аизіаїкі  з  10.  с.  м.  „АИ^ет.  ЕШпоотарІїіе 
V  Ргоґ.  ЕгіесМсІї  МііПєґ^).  Зараз  Вам  іі  вишлю,  тож  и  в  об- 
щество  етногр.  в  Киів,  (о  которіи  знаю  з  листу  Вашог  до  Куп- 
чанка).  Коли  книжка  сиравлі  гарна,  добреб  було  видати  іі  пе- 
реводом у  Киіві  ранче  Остербурна. 

Ви  мині  подавайте  адрес  и  загально  буду  готов  давати 
одвіти,  доки  що  чисто  ділові,  примушений,  иі  зпрга,  місяць 
або  два  стати  іп  Кеііі'  и/  Стііесі. 

Вашій  Пані  клонюся  низенько 

Ваш 

Бучинський. 

^)  Сей  заголовок  підчеркненнй  Др — впм. 


300 

(На  полях  листа,  на  першій  стороні:) 

Я  получив  с  Петерб.  характеристики  Пипина^),  одтиски 
у  2.  примірниках.  Один  післав  Навроцькому,  другий  передав 
Терлецькому,  враз  з  вирізками,  которі  прийшли  з  КеГогт-ою. 
Колиб  получпти  одтиски  „Русск.  вг  Галиціи"  —  розіелавби  іх 
Качалі  и  др.  —  У  нас  дуже  б  здалося,  скликатись  на  зьізд 
до  Львова,  бо  люде  єсть  и  визначаются  та  розсипані.  От  сего 
місяця  виточено  слідство  А.  Гладиловичу,  помічнику -судді  Сня- 
тииському,  за  „бунговане  хлопів".  —  Гладилович  був  ш;о  діль- 
ніш,ий  при   „Правді"    1867  п  завязаню   „Просвіти"    1869. 

Ме^.  Бучинський  до  М.  Драгоманова. 

Відень  27  Марта   1873. 
Високоповажні  Мпхайле  Петровичу! 

Суплементом  до  мого  листу  з  17  с.  м.  мушу  з  денної  ието- 
риі  нині^)  дещо  додати^).  Л  попереду  про  Купчанка,  доброго 
молодця,  —  не  так  в  его  справі,  як  ради  молодого  етногр.  то- 
вариства киівського. 

Листом,  которий  залучаю,  получив  я  від  него^)  „гиг  ^уєі- 
Іегеп  АтІзЬапсЗІ^.  еіпеп  Геіпеп  \Уіпк  (тії  сіет  2аипрґаЬ1е) 
Вам  и  в  Киів  дати  знати,  що  на  его  розправу  и  записки  поби- 
ваютця  другі.  В  розмові  того  ж  дня  розказав  він  мині,  що  Ра- 
євеький,  коли  моск.  славянофилі  будуть  баритися,  —  на  власну 
руку^)  Ко — ви    підбільшить   „стипендию",    скоро  той,    не    всту- 


^)  Сей  заголовок  підчеркнениіі  Др  —  вам. 

-)  іі  чорн.  чи  копії  нема  „нові",  ■^)  В  чорн.  далі  так:  „Поие- 
реду  про  доброго  молодца  Купчанка,  —  не  так  (переч,  „ради") 
в  6Г(^  справі,  як  ради  молодою  товарвсгва  Каівського".  *)  В  чорн. 
далі'  так  :  „еіпеп  \Уіпк  тії  сіет  ХаипрГаІіІ"  Вам  і  т.  д.  ■')  В  чорн. 
далі  так:  „підвижшить  К-ови  „стипендпю",  скоро  він  рішптся,  до 
розправи  и  порядкованя  пісень  засісти,  не  вступаючи  з  Киівськ. 
товарпстволі  в  договори  (Порядковати  пісні,  значить  „переробити 
на  язик  общеруськип",  виразно).  —  Відпсівів  я  Купчанкови,  що  не 
було  би  розумно,  зривати  до  разу  з  одним  або  другим  (переч,  „кон- 
трагентом") оФерентом,  зівсім  нерозумно  зривати  с  Кзянами,  „що 
(може  не  знаючи,  чи  я  ще  у  Відні  сиджу)  —  не  встигли  досі  пе- 
реслати до  него  40  рбл.,  с  товариством,  на  которого  челі  стоїть, 
уживши  аг^итепіит  асі  Ьотіпет,  Галаган,  магнат  полтавський". — 
Коли  се  не  помагало,  предложив  я  ему  щоб  н  вовк  був  сит  и  вів- 
ца  ціла  1)  спродати  (переч.  „Раввському")    етногр.  товариству    своі 


ЗОЇ 

паючи  є  Киівеьк.  товариством  в  договори,  дія  него  стане  ла- 
годити розправу  и  переробляти  пісні  („стративші  даже  признаку 
славянства,  —  на  язик  великоруський(!)  Бачивши,  що  Р — ий, 
чисто,  недозволяе,  став  я  Купчанкови  держати  орацию,  аргу- 
ментуючи асі  Ьотіпет  від  сего,  що  „не  розумно  булоб  для 
него,  віддаватись  Р — ому  на  ласку  и  не-ласку,  знаючи(,)  ща 
добрий  батюшка  мошенник  ноторичний,  а  разом  зривати  в  Ки- 
івлянами,  що  може  тільки  з  незнаю,  чи  я  ще  у  Відні  сиджу, 
не  встигли    досі    вислати  ему  40  рбл.,    зривати  с  товариством, 


заавскв,  спорядеовані  або  тільки  переписані  іп  сгийо  за  40  рбл., 
которі  товариство  ему  заплатилоба  з  гори,  бо  се  матерял,  которий 
має  ціну  абсолютну,  —  2)  спродати  за  других  40  рбл.  Раевському 
свою  розправу,  працю,  котора  по  звичаю  всегосвітнім,  платится  со- 
вістними  накладцамв,  (а  комітет  общества  одвічальной  —  совіс- 
тним  бути  шуспть),  не  з  горн,  а  з  долу,  готовим  грошем  за  готову 
и  здалу  працю.  В  усім,  не  будучи  мандатором  ,етногр.  общества* 
(переч,  „говорив")  виразно  держав  я  з  ним  розмову  а  не  договір 
и  сподіюсь,  що  коли  6  Купчанко  мене  послухав  и  з  N-0  2,  „обще- 
ству  етногр"  не  булоби  кривди,  (переч.  ,,яко*')  сподіюсь  на  основі 
тій,  що  К— о,  після  (переч,  „того,  що")  статні  ^про  Буковину"  (пе- 
реч, „писав")  котору  вислав  в  Январі  в  „Ьеірг.  ІИизІг.  21о."  нічого 
по  людськи  написати  не  годен,  бодай,  тими  часами.  —  Маючи  при- 
чину думати,  що  К  — о,  а  може  и  другі  ему  подібні  тут  не  то  в  чім 
а  прямо  в  тім  мене  підозрівають,  що  через  мене  не  дійшли  его 
гроші  с  Киіва,  Вас  прошу  ему  виразно  написати,  иіо  я  ані  празен 
ані  довжен,  бути  мандатором  або  посередником  „етногр.  товари- 
ства", —  8  ним  в  пересправі.  —    Каюся  як  пес 

Купчанко,  думаю,  мпмо  категоричного  заказу  Р — ого,  тілько 
дорожится,  —  та  в  кінці  останеся  по  стороні  Киівських,  —  знаючи 
добре  Р — ого  яко  „мошенника".  Тимчасом  добреб  було  товариству*), 
зайти  в  договори  з  Федьковичом,  через  доброго  его  приятеля  Тер- 
лецького.  у  Федьковича  збірник  богатий  п  текстом  и  нотами, 
и  (иереч.  ,хоть  не")  талант,  живо  малювати  звичаі  гуцулів;  на 
критичне  виображене  народу,  нині  нема  в  Галичині  чоловіка. 

Одтиски  получив,  и  сам  и  з  другими  прочитав  духозі.  Слово 
в  слово  розумів,  первой  раз  читаючи  италянщину,  а  що  (переч, 
„дивнїще")  радніще  првзнатп  мушу,  що  зівсім  у  нас  або  про  нас 
до  сеі  не  було  статні,  щоб  так  автентично  європейський  зиссиз  еі 
зап^иіз  з  нашоі  справи  витисла !  —  Та  „сепаратизм"  з  неї,  для  всіх, 
що  его  найти  мусять,  мимо  маски  „общеруськости''  (Ііпдиа  ІеНе- 
гагіа  ^епегаїе,  Зеусепко,  роеіа  гиззо  рориіагі)  здорово  в  очи  ріже.  — 
Звісно,  не  політичний  и  некультурний,  а  „провинциональннй"  т:  є: 
один  и  другий. 


'')  В  оріґ.  ,,товаюиству" 


302 

на  которого  чолі  екать  магнат  полтавський!  Дазій  в  доказ  моєі 
безсторонноетн  н  рівно  вірної  П[іпязня  порадив  я  ему,  задово- 
лпти  обох  оферентів  и  взяти  подвійну  плату,  а  то:  1)  за  40 
рбл.  спродати  етногр.  товариству  своі  записки,  которі  як  ма- 
терял  цінний  абсолютно  можут  бути  з  гори  заплачені,  2)  спро- 
дати за  других  40.  рбл.  єго  преосвященству  свою  розправу, 
працю,  котора  по  торговім  звичаю  веегоі^вітнім  платптся  готово 
за  готово  всіми  реальними  иакладцяии,  оже  п  виділом  всякого 
общества,  которпй,  яко  одвічальний,  реальним  бути  мусить". 
Після  сеі  смачної  розмови  я  дуж*^  цікавлюся  на  дальші  по- 
двиги К  — а,  з  рештою  безпечний;  ш;о  він  не  стане  увлекатись 
плятоничнию  субординациєю  Р — ого,  а  тільки  подорожитись 
хоче.  На  сдучай  колиб  К — о  мене  послухав  и  Р — ому  продав 
статию  свою  „про  Буковину",  не  булоби  етногр.  тов — у  кривди  ; 
основою  сего  погляду  мого  єсть  статия  К — а,  котору  він  вислав 
ще  Января  мимо  моеі  ради,  у  „Ьеірг.  ІИизІг",  а  котора  мині 
доказом,  що  він  бодай  тими  часами,  нічого  людяного  написати 
не  годен.  — 

В  загалі,  до  научного  и  обєкгивного  виображеня  краю 
п  народу,  підчас,  в  Галичині  нема  чоловіка.  Сама  перша  стадия 
праці  етнографичноі,  як  дескрипцпя  звичаів,  о  собі  ледви  на- 
чпнає,  ступати  від  „оеміяпя  Д[івіс"  до  фантастичного  поетизо- 
ваня  іх,  не  по  правді:  а  „по  замїшленію  бояню",  усе  для  ма- 
лого засоба  записок,  розсіяних,  и  науки  доброі.  За  сим  міг  би 
хиба  один  Федькович  рисувати,  поки,  ііі  сгисіо,  бит  буковин- 
ський, —  готові  у  него  тільки,  як  и  в  Купчанка,  записки 
з  уст  нароіа.  Добре  булоби,  скорійш  для  Киіва  приобрісти 
збірник  пісень  Федьковпча,  богатий  добірними  текстами  и  но- 
тами, а  се  могли  б  Ви  почати  через  Терлецького,  доброго 
в  него  приятеля.     - 

Одтпскп  статні  и.  Іікгаіпо  долучив  и  сам  п  з  другими 
перечитав  духом.  Розумів  слово  в  слово,  первий  раз  читаючи 
пталянщину,  —  а  що  радніще,  найшов  и  не  сам  один,  що  не- 
було  зівсім  у  нас  и  п|»о  нас  статні  до  сеі  щоб  так 
автентично  європейський  зиссиз  еі  запдиіз  з  нашої  справи  ви- 
тисла!  „Надо  те  се  не  нашлб  .]унака" !  Признати  також  треба, 
що  з  неї  сепаратизм  здорово  бе  в  очи,  слабо  прикритий»  обще- 
руською"  Ііп^иа  ІеНегагіа  ^епегаїїе,  Шевченко  роеіа  гиз-зо 
рориіагіз.  Тут  Вас  прошу,  вичеркнути  в  мого  листу  положене^ 
которе  мині  вирвалось  нерозважно;  нині  кажу(:)  Привилейо- 
вана  література  на  великоруськім  язиці  єсть  все  письменством, 


303 

оже  до  загального  розвою  хоть  „11т\уе§''',  та  все  таки  дорога, 
которою,  як  сам  признаю  даіше,  и  далше  треба  ступати  літе- 
ратам,  поки  не  видопчуть  пряиоі  :  письменство  национальне.  — 

Дуже  добре  було  би,  виставити  одтискп  у  тутешних  кни- 
гарнях, а  перед  всім,  вислати  Партицькому,  Каналі,  Федоро- 
вичу и  многим.  Радо  я  би  сит  занявся,  колиб  Ви  переслали 
мині  відповідне  число  примірників  у  Відень. 

Я  получив  програму  концерту  Лисенка  у  Каіві,  17.  с.  м. 
Акцент  на  народних  піснях,  наших  5.  московських  4,  славян- 
ських  З,  —  европ.  5. 

У  мене  ще  від  Ноября  Ваш  „Весіескег  Шг  Озіегг^  8іісІ 
и/  \\^Є8і-  ВеиІзсЬІапсІ".  Куди  затребуєте,  вишлю.  Остаюся  че- 
рез Априль  у  Відні. 

АП^етеіпе  ЕШпо^гарІїіе,  Ег.  МйИега'а  вийде  10.  Априля.  — 
чп  ще  застане  Вас  у  Флоренциі?  Чи  не  будете  сими  часами 
в  Монахиі  ?  В  такім  случаі  мині  не  трудно  булоби  туди  до  Вас 
на  часок  причвалати.  —  Подолннського  адрес  в  Цириху :  Гіип- 
Іегп,  Ріайепзігаззе,  14.  Валерпян  Смирнов :  Гіипіет,  Ггаиеп- 
Іеісі.  Що  до  типографпі,  то  шрифти  лучше  куповати  в  .Іииську 
як  в  Белграді ;  незнаю,  що  відпише  Білоус  коломийський. 

Щирий  до  Вас 

Бучинський 

Мел.  Бучинський  до  П.  Скобельського. 

(Чорнова) 

Любий  Друже! 

Чи  можнабп  спедиторови,  Вашому  знакомому,  посилати  на 
склад  ящики  з  кнйжкаии  и  річами,  которі  ожидалиби  власти- 
теля пару  місяців?  Драгоман  се  радби  з  Флоренциі,  Парижа 
еіс.  своі  багажі  у  Відни  слати  якому  безпечному  спедитору,  — 
щоби  около  Юлія  піднести  іх  и  потащпти  с  собою  у  Роепю. 
Коли  ж  Ваш  знакомпй  такими  орудками  займеея,  так  подайте 
мині  як  найскорше  его  докладну  адресу. 

Вечерниці  в  Неділю  о  7.  вечерои  в  УИІ  ВисЬМсІ^аззе 
N-0  5.  Менчі  сходини  пропонуємо  на  Четвер  по  завтра  там  же. 
Сегодня  в  Саіе  Веисоїіеп  по  7.  вечером  будемо  я,  Терл,  Кистяк 
и  сподіюсь  Ви. 

Здорові  були 

Бучинський 
15/4  873 


304 

(На  обороті  адреси,  чорнилом:) 

Неїтп  Р.  8коЬеІ8кі.  Окрім  того,  оіивцеи,    бачу,  рз^кою  М. 
Драгоманова:    \Уіеп.    8еі1ег8ІШе     ^08ер^1    Ке^іегз    КасЬґоІ^ег 
8рес1і1еиг.    —  і  ще  чиєюсь  рукою,    оливцем:    Соза  гаесотап- 
(Іаіа  поп  ґи  с|иае  (чи  сиае)  ]шкпа(?) 
9/4  873. 

МІе/і.  Бучинський  до  М.  Драгоманова. 

Високоповажні  Добродію! 

Щоби  ще  напевно  застати  Вас  моім  листом  у  Флоренциі^ 
поспішаю  сегодня  с  короткими  що  важніщими  вістями;  ширший 
листок  найдалш  до  Неділі  вишлю. 

Як  уже  мабуть  знаєте,  Доброд.  Кистяковські  довший  час 
остаются  для  дітей  у  Відні,  так  що  мабуть  аж  у  Неділю  або 
Понеділок  вирушать  на  Львів  до  дому.  У  Львові  звідаются 
в  розіе  гезіапіе  за,  може,  листами.  Кистяковський  наче  той  ле» 
між  нами  похожае  та  розеужае,  —  имеяно  з  Медвецьким  (на- 
значеним на  проф.  техн.  акад.  у  Львові),  которпй  хоче  разом 
з  другими  Львовянами  заключати  универеитетські  взаємини 
с  Киівом.  Другі  и  молодші  радіб  хиба  перманентно  держати 
в  клюбі  з  ним  розмову,  словом.  Ви  справедливо  сподівались 
для  К — ого  в  нас  ентузиязму.  Але  й  без  нас  не  скучалиб  тут 
Кистяковські,  бо  через  виставку  и  друге  такого  тут  москви  наі- 
хало,  що  можнаб  як  каже  пані  К — а,  греблі  гатити.  Між  дру- 
гим спізнав  я  у  К — X  студентів-  Протопопова  з  Киіва  и  Бол- 
дакова  Ин.  (кривого)  з  Одееси.  Б— ов'ь  рекомендований  до 
мене.  —  На  первій  встрічі  с  К— им  знакомйй  вже  Вам  Ро- 
гович  дуже  дивувався,  для  чого  К — ий  не  познакомится  з  Ра- 
євськпм  „центром'ь"  тутешноі  руськоі  жизні ;  знакомство  з  ним 
булоб  „полезно".  — 

Купчанко  еердится,  що  Ьеір/..  111.  21§\  не  висилає  ему 
15  уулд.,  хоть  хоче(?^)  дрюковати  єго  етатию  и  фотографиі. 
Впевняв  мене,  що  ст(а)тиі  ніякоі  не  віддасть  Р — ому,  —  а  го- 
товится,  скоро  одну  часть  своіх  трудів  готово  вислати  на  руки 
Ваші.  Записки  думає  продовжатн  дома,  куди  виіхав  вчера;  крім 
того  хоче  скликати  мітину  про  15  мая,  на  похвалу  міністерства 
за  виборне  право...  Крім  того  будуть  ухвали  проти  теперішних 
краєвих  порядків,    яко   гола  фраза,    без    ніякоі    екзекутиви,  — 


^)    3^ак     запвтаня    —    Бучинського. 


305 

словом,  гарну  думку  и  товариську  и  социяльну  „Слово"  веде 
асі  аЬзигскіт.  Тнмчаеом  схаменулися  Чехи,  вибрати  у  парла- 
мент и  попробуватись  з  Німцями.  Певно,  що  стануть  вони  під- 
держкою всіх^)  децентралістичних  фракций.    — 

Миллера  Фр.  Етнография  уже  вийшла,  та  держить  іі  ще 
Кист.  у  себе.  В  неділю  Вам  іі  вишлю.  Про  другі  незабуду. 

Кінчаю  адресами :  Недавно  прибіг  сюди  лист  від  Подолин- 
ського,  з  Неаполя,  де  зимував  (через  дорогу  с  К — им).  — 
Пише,  що  незабаром  виіде  у  Відень.  Подав  я  ему  Вашу  адре- 
су —  Він  живе  : 

М.  РосІоИпзкіз,  КароИ.  АІЬегоо  сі'  Паїіа.  Ріагга  сіеі 
Мипісіріо. 

V.  ЗтітоГІ".  2йгісЬ.  Пипіегп.  ГогзЬаиз. 


Тут  дізнаюся,    що  в  Цюриху   дуже    різко    задрались    над 
библіотекою.     В    найблищім    листі  Вам  напишу,  скоро  дізнаюсь 
від  одноі  панночки,  котора  привезла  мині  з  відти  листи. 
Скобельський  рекомендує  Вам  епедитера,  свого  свояка 
ЛУіеп.  8іаси.  ЗеіІегзІШе  Дозерії  В.е§іег'8  ХасЬГо1§'Єг.  8ре- 
сіііеиг 

Відно   17/4  873.  Ваш    Бучинський 

М.  Драгоманів  до  Мел.  Бучинського. 

(Рукою  Бучинського:   „Одержав  14.    Мая   1873"). 

Флоренція  1873,  7  Мая. 

Мабуть  Ви  вже  мене  дуже  лаєте.  Високоповажний  Мели- 
тоне  Осиповичу,  що  я  давно  не  писав  Вам.  Так  багато  зібра- 
лось роботи,  —  а  у  добавок  земляки  почали  їздить  сюди  и  туди 
через  Флоренцію,  так,  що  те,  що  оставалось  од  библіотеки,  т.  є. 
вечора,  забіралось  земляками.  На  корреспонденцію  зоставалось 
мало  часу^),  так  що  я  близчих  людей  зовсім  занехавь,  стара- 
ючись^) попереду  „убілитись"  перед  дальшими.  Виключте  тільки 
кіян,  —  Руеова,  Антоновича,  Вовкова,  Рубинштейна,  которі  усі 
лають  мене  за  статті  у  В.  Европи,  а  особливо  за  скептицизм  до 
теперішніого  театрально  -  музикального  настрою  нашоі  киевскоі 
громадки.  Лаются  так  кріпко,  —  що  мовчати  не  можна,  — 
лаюсь  и  я,    а  вони    ще  більш    злятся.     Та    нічого    лайкою    не 


^)  Далі  переч.:  „крім  Юрско -  чиновапчоі,  национ. — "   ^^  Зразу 
було  „врешенв".  ')  Зразу  було  „отквнувшо(?). 

ЗВІРНИК   ФЬІЬОІ&ОҐІЧНОЇ   СЕКЦІЇ,   І.    ХІІІ.  20 


306 

вдієшь.  —  хай  перобіеятея.  У  остатку  усе  таки  вийдуть  дві 
оперетки  Лисенка  —  (хоть  п  не  та  опера  Маруся  Богуславка, 
котороі  програми  ще  торік  я  написав  и  которій  Старицкий^) 
обіщав  писати  лібретто).  Коли  наші  неспособні  працювати  по 
власній  и(н;иціатїїві,  то  хай  працюють  хоть  к  случаю.  А  усе 
таки  жаль,  що  тратять  сили  на  мале  и  що  занехаяли  пісні 
п  словарь  до  іх.  Я  думаю,  що  тут  найбільш  жінки  шкодять,  та 
невгомонне  дворянство  Старицкого. 

До  Вас  через  те  довго  и  не  писав,  що  нам,  як  бачу(,) 
спорптись  н  лаятись  ні  за  віщо  (а  що  моя  натура  більш  до 
того,  щоб  лаятись,  прихільнаГ,)  бачу  хоть  з  того,  що  якось 
мені  дивно  було  писати  панегирик  Шевченку  по  заказу  Серг. 
Подолинского,  —  усе,  чуюсь,  мов  не  у  своі  сани  сів).  Дійшли 
ми,  як  бачу,  до  постидного  одномислія.  Так  що  нам  зосталося 
тільки  хиба  у  двох  напастись  на  тих,  хто  сміє  думати  не  по 
нашому.  Я  б  напавсь  на  редакцію  „Правди"  (котра,  треба  ска- 
зати, видимо  упорядочкилась  п  у  корректурі■^^  и  у  хрониках), 
та  п  на  Нечуя.  А  напав  би  я  за  те,  що  усе  таки  логики  у  них 
я  не  бачу.  Стаття  редакційна  п^о  Земялковского  написана  живо 
и  с  толком,  —  а  усе  таки  первородний  гріх  галицкий  од 
1848  р.  виден  на  ній.  Сдается,  ясно,  що  ніодна  з  тих  партій, 
які  мають  силу,  або  можуть  узяти^)  іі  у  Австріі  у  близкі  часи(,) 
не  може  стати  у  пригоді  галицькому  народові,  а  значиться  и  на- 
родовцям, коли  вони  справді  хотять  бути  такими,  —  бо  не  скла- 
лось ще  нігде,  ні  у  централистів,  ні  у  державно- правноі  партій 
хлопского  напрямку  —  а*)  русини  —  хлопи.  Вивод  з  ціого 
ясний  :  „не  надійтеся  ні  на  князі,  ні  на  сини  челов'Ьческія" 
н  дивітся  на  усяку  сучасну  форму  тілько  яко  на  обставину  для 
власноі  роботи  до  вдаеноі^)  цілі.  А  „Правда"  усе^)  плачется, 
що  через  „русских"  висші  сфери  не  хотять  хоронити  русинів 
од  поляків.  Хіба  справди  „висші  сфери"  вольні  у  тому,  що 
роблять,  —  а  не  слухають  соціального  закона,  которий  пха  іх 
до  жйдівеко-  німецькоі  буржуазіі,  а  далі  до  жидівско-шляхетскоі? 
А  далі  хіба  одвіча  достоінству  партій  вказувати  висшим  сфе- 
рам на  другу,  що  мов  вона  сепаратистична'^)?  Хіба  це  не  той 
же  святоюрский  захід?  Та  ще  спитаю:  а,  як  би  и  справди  га- 
личане  були  великоруси,  —  так  ім  треба  через  те  й  пропадати 


^)  Далї  переч,  „му(сїв)".  ^)  Далі  непотрібно  „н  турі"  з^  Далі 
оереч.  „або".  ^)  Далі  переч,  „а  народ  у  Г(аличинї).  ^)  Далї  переч. 
дМети".  '^)  Далї  переч,  „екаж".  "')  Зразу  було:  „не  хоче  держави 
а(встрійської?)" 


307 


у  Австрії?  —  Не  бачу  я  у  цій  фразі  „Правди"  ясного  почуття, 
що  пора  вже  становитись  на  свої  ноги.  И  не  станемо  ми  на 
них,  поки  не  підведемо  наших  національних  тенденцій  під  ши- 
рокий космополітичний  принцип.  Уже  по  тому,  що  ми  — 
хлопи,  нам  один  тільки  такий  принцип  и  подоба:  соціальна 
демократія. 

Там  —  и  наш  націонализи,  там^)  розалутання  всіх  труд- 
них наших  пптаннь  и  відносин  и  до  сусідів  и  до  держав.  Але 
як  заліпля  очі  довге  топтанне  на  однім  місті  у  кругу  націона- 
лизму,  —  бачу  з  повісті  Нечуя  (що  до  артпстичности^)  т.  є. 
до  живописі  у  деталях,  —  то  доволі  смішній),  —  особливо  де 
він  каже,  --  що  з  Радюка  „саав  космолитизм,  та  ведикорущина, 
которою  наділя  укр.  молодіж  великоруська  гииназія,  —  и  що 
евроцейека  наука  одкрила  іоиу  очі".  Що  ж  таке  космополи- 
тизм,  —  як  не  евр.  наука  ?  А  відкіля  він  узяв  іі,  —  як  не 
з  велЕкор.  гимназіи  и  университета  ?  Відкіля  набрав  Радюк  ли- 
тогр.  Бюхнера  и  т.  д..  —  як  не^)  по  части  з  Москви,  —  н  го- 
рода  на  ріцці  Москва  ?  Хто  був  Герцен  ?  и  т.  д.  Чогож  тут 
плутать  и  других  морочити,  ставлючи  якось  у  роздвій  космо- 
политизм  и  укр.  народовство,  великорущину  (я  не  кажу  про 
державшій  бік  ціого  діла,  —  бо  як  би  була  своя  держава  укра- 
інска,  нам  усе  таки  прийшлось  би  бути  на  лівім  боці,  бо  дер- 
жава ця  усе  таки  була  б  така,  як  и  усі,  т.  є.  панска,  жидів - 
ска*)  и  попівека),  т.  є.  тенденцій  молодіжі  и  литературп  великор. 
з  нашими  ?  Таким  плутаннєм  ми  попереду  усіого  добуваємо 
тілько  того,  що  реалистична  доля  нашоі  молодіжі  (бо  усі  не 
можуть  же  за  еловарями,  піснями,  и  арх(е)ологіею  сидіти) 
од  украінізму  одбігатиме  и  перебігатиме  не  тільки  до  рос- 
сійщинп,  —  (ми  ч  еами  усе  таки  россіяне),  але  й  до  велико- 
рущини  и  почасти,  —  бо  великоруська  по  части  молодіж  справди 
одрізняется  своїм  логичним  космополитнзмом  и  соціальною  демо- 
кратією. Я  уже  минаю  те,  що  ніякий  чоловік  не  може  бути^) 
прихільний,  коли  іому  дзюбають  голову  й  очі,  —  що  мовляв 
ти  сякий  такий  москаль,  шельма  и  т.  д.,  —  и  що  не  може 
бути  розумною  политикою  поперед  усіого  полаятись  з  напрямком 
хоть  и^)  дужчим  тебе,  (тілько  через  те,  що  він  ширший),  але 
усе    таки    параллельнпм,    —    и    що    розумніше    вести  свій  на- 


*)  Далі  переч,  „ваход".  -)  Цчлі  иереч.  „и  до".  ^)  Далі  „у"  — 
бачиться,  непотрібне.  ^)  Зразу  зам,  2  ост.  слів  було  „иротиву  хлоп- 
ска.  ^)  Далі"  переч,  „радп(п)".  ®і  Далї  переч,  „ширш(пм)'*. 


308 

пряжок  у  мирі  з  ним  и  розширяти  іого  параллельно,  —  поки 
само  собою  ясно  буде^),  —  чі  ім  зрівнятись,  чі  обом  за  чим 
небудь  одним  ще  дужчим  пітти  и  т.  д. 

З  Вашого  посдідніого  листа  бачу  я,  що  Ви  признаєте  па- 
раллельность  напрямків  галицького  народніого,  украінского  и  ве- 
ликоруского  радікального,  —  т.  є.  усіх  соціально  -  демократичних 
напрямків,  у  краю,  —  як  кажуть  святоюрці(,)  од  Карпат  до 
Амура,  (а  пі,е  лучше  од  Атлант,  океана  до  Атлант,  океана). 
Це^)  й  єсть  главне  діло,  —  а  які  державні  форми  з  ціого  вий- 
дуть, яка  литературна  мова  на  який  десяток  літ  возьме  пере- 
віє, —  це  діло  друге.  Аби  ми  не  вступили  ні  одніі  вольноі 
идеи,  аби  розумно  вели  свою  пропаганду  тою  мовою,  яка  най- 
лучша  для  нашоі  публики.  А  як  наша  головніша  публика  усе 
таки  буде  —  хлопи,  то  будучність  власноі  литератури  забеспе- 
чена,  —  коли  ми,  засидівшись  на  плачах  та  на  віршах(,)  не- 
допустимо вирвати  у  нас  симпатиі  народу,  которі  завсегда  бу- 
дуть реальні.  — 

Мені  скучно  це  писати,  бо  я  бачу,  пііо  спору  між  нами  не 
ма.  Я  тільки  це  усе  написав,  щоб  нагадати  Вам  ще  раз  цю 
тему.  А  Ви,  сами  іі  розвивши,  —  цими  вакаціями,  як  будете 
у  стосунках  з  людьми  у  Львові,  Станіславові  и  т.  д.,  —  по- 
ставляйте 11  частіше  перед  ними,  а  осиблиіго  иеуед  молодіжжш. 
А  то,  мені  сдается,  що  чі  не  з  провинціализму  життя  у  Гали- 
чині,  —  якось  не  видно  по  чисто  львовскім  писанням,  щоб 
там  до  послідніх  гряниць  народовских  идей  доходили,  —  а  усе 
якось  більш  на  поверхну,  т.  є.  чисто  національну  дорогу  звер- 
тають (особенно  у  таких  статтях,  як  Огоновекого). 

А^)  дійти  до  кінців  треба  не  тільки  од  того*],  щоб  на- 
ціональні путаниці  росплутати,  не  тільки  щоб  часом  не  задра- 
тись з  тими,  з  ким  можнаб  було  побрататись  (як  Огоновский 
задравсь  з  „нигилизмом"  з  поводу  Шевченка),  але  й  для  того, 
щоб  живіще  и  народніще  пішла  робота  и  щоб  знати,  куди 
йдемо  ? 

Зверніть  лиш  Ви  увагу  вакаціями  на  те,  як  справді  стоіть 
економичний  стан  народу  Вашого  и  що^)  може  тепер  робити 
середь  ніого  народня  партія.  Мені  сдается,  що  тепер  свято- 
юрці  більш  корінь  пустили  у  народ,  ніж  наші,  —  и  що  це 
має  причину  и  у  тому,  що  наші  ще  не  підійшли  до  народу,  як 


')  Далі  переч,  „де".    2)  В  оріґ.  „Ще".    ')  В  оріґ.  „Я« !  *)  Далї 
переч.  яЩ^""-  *)  Зразу  бу-^о  „які". 


.409 

треба.  Як  подумаю  я,  що  на  народ  цей  насіли  польскі  пани, 
(еередь  котрих  якось  не  видно  и  подобія  поміркованої  партії,  яка 
усе  таки  є  меж  русскими  попами  ^),  жиди,  —  що  самі  свято- 
юрці  наровлять  теж  у  банкири  попасти,  —  то  сдается  мені, 
що  бідний  народ  Ваш^)  вибьетея  на  волю,  або  через  революцію, 
або  через  рефлекс  з  Роесіи,  як  там  удастся  завести  мужицкий 
парламент  (а  у  нас,  як  попробують  парламентаризм,  —  то  або 
покинуть  іогп  зараз,  або  він  зробится  мужицьким,  як  поро- 
бились було  де-де  земства).  Однако  це  усе  фразеологія,  —  бо 
треба  попереду  узнати  стан  народу,  —  и  подивитись,  що 
можна  и  треба  робити  у  сучасних  реальних  обставинах.  Перше 
діло  виходить  и  тут  —  статистика. 

Навроцькому  я  писав,  як  Ви  казали,  —  и  программу  Вашу 
переписав,  додавши  де  що  од  себе.  Не  знаю,  що  з  ціого  буде. 
Як  Ви  казали,  я  „акцентував"  на  ціому  ділі,  —  але  тих  енер- 
гичних  слов,  які  Ви  пишете,  „щоб  уже  раз  почалась  у  Галич- 
чині  розумна  робота",  —  я  побоявся  написать.  И  так  я  дуже 
вже  навьязуюсь  з  своїми  „роспеканняии"  дьвовянам,  —  которі 
мені  не  одвічають  на  листи,  —  та  усе  таки  я  іи  чужий  чоло- 
вік, когорого  вони  у  очі  не  бачили.  Ще  скажуть  :  відкіля  це 
узялось  таке,  що  лізе,  та  й  лізе  у  очі  ?  Ви  друге  діло :  — 
лізьте  и  колітея,  лайтесь,  —  тільки  будіть  и  организуйте. 
У  ціому  поставте  свою  миссію  на  кілька  часу. 

З  Києва  прийшло  зараз  иисьмо  од  Руссова.  Пише  багато 
лиричноі  чепухи,  —  але  кінча  звісткою,  що  хоть  пісні  и  лек- 
сикон через  „солошество"  и  театроманію  приснули,  —  але  де- 
якого дрібьязку  на  цей  рік  набралось  до  печаті:  „Географія 
Мороза  (дуже  прегарна,  —  каже  Р.)  Исторія  Украінска  Кова- 
лєбского,  Різдвяна  Ніч  Старицкого  з  музикою  Лисенка,  Брема 
„Звірі"  до  коней  (мабуть,  по  Брему).  Рудченка  —  Чумацькі 
пісні  з  малюнками  такими,  як  у  переводі  Андерсена  Стар.  іцо 
недавно  вийшов  (виданнє  продано  усе  Андріяшеву,  господарю 
Южнорусского  магазину),  —  а  може,  каже  Русов,  ще  й  луч- 
шимп.  Окрім  того  Заб'Ьлі  заказано  бюст  ПІ — ка.  По  нашому 
безділлю  спасибіг  и  за  те.  А  усе  таки  поки  пісні  иеторпчні 
и  словарь  до  них  (окрім  того  великий  еловарь  робится)  не  бу- 
дуть готові,  —  треба  з  посипаною  головою  жити.  — 

Не  знаю,  чі  в  Відні  ще  Ви,  чі  ні,  —  и  через  те  боюся 
питати  де  про  що.  Спитаю  тілько  про  де  які  найблизші  справи. 


^)  Може  й  „паиааіи*.    -)  Далі  мереч.   „„здохне  хиба  тоді". 


310 

1)  Так  як  я  у  Цюрих  іду  через  5  день,  то  одпишіть  мені  чі 
сюди,  чі  у  Цюрпх(,)  до  кого  там  з  Русинів  обернутись 
з  знайомством.  Там  мусить  бути  кілька.  Тілько  боюсь  попасти 
не  у  евоі  сани,  бо  читав  недавно  у  газеті  Рґ2у82І08с  „слово 
Русина" (?^)  дуже  у  Духинсковекому  роді.  2)  Що  Ви  зробили 
з  тими  50  екз.  Моуітепіо,  що  передав  я  через  Киетяковского ; 
чі  отдали  кому  з  славян?  чі  не  було  де  чого  писано  (У  Кер. 
Ргапсаіяе  було  зроблено  резюме,  —  як  догадуюсь(,)  Ьео-ег'ом. 
Окрім  того  мені  писав  Оаісіог,  що  робить  резюме  у  книгу 
свою  про  Німців  и  Россію.  У  АШепеиш  дондонскому  була 
обіявка  и,  може  буде,  резюме).  3)  Чи  достали  Ви  \Уаік  Ап- 
ігороіо^іе,  чі  ні,  —  (А11§.  Еіііо§тарЬіе  я  получив),  —  4)  Чи 
одіслав  Пар — ий  книжки  Морфиллю  (більше  місяця,  як  писав 
мені  М.,  —  що  ще  не  має  книг;  к  случаю  замічу,  що  М. 
буде  читати  літом  у  Оксфорді    курс    публичний  про  славян.  — 

5)  Кому  мені  висилати  и  чи    висилати  вирізки    з    СПВід.  ?    — 

6)  Як  себе  у  остатні  часи  держав  Купчанко?  —  Міні  він  писав, 
що  „Ваш  до  емерти".  Як  Ви  думаєте  справди,  буде  з  ціого 
хлопця  прок,  чі  так  на  іого  и  дивитись,  як  на  ташкентця 
та  й  годі? 

На  остатку  попрошу  Вас  не  забувати  мене,  —  та  як  по- 
бачите незабаром  Желіхівского,  то  попроха(й)те,  щоб  простив 
мене,  що  я  не  пишу  до  іого,  —  бо  екстренного  нічого  не  маю, 
а  фалософію  свою  тепер  викладаю  для  „Правди"  у  загалі,  — 
після  чого  радий  буду  усякій  полемиці  отвертій  и  почастній, 
котора  вкаже  помилки^),  —  хоть  мені  сдается,  що  москвофіли 
Ваші  будуть  більш  недовольні  мною,  ніж  народовці,  —  которі 
хіба  зостанутся  недовольні  дуже  вже  оптимиетичним  для  мене 
тоном  прибавки  од  редакцій,  зробленноі,  мабуть,  Навроцькпм.  — 
Жалко  Лавровского.  Чі  не  могли  б  Ви  скоро  написати  іого  не- 
кролог, —  я  б  переписав  у  СПВід. 

Жінка  кланяетея  Вам. 

Ваш 

М.  Драгоманов 

Кланяется  Вам  Зібер;  він  тепер  тут.  У  місті  їдемо  до 
Цюриха  и  Парижа. 

8  Мая.  —  Сіогодня  урожай  на  листи:  у  ранці  прибули 
од  Рудченка  и  Навроцкого,    о  півдня    від  Вас.   (з  крестянского 


^)  Знак  запатаня  —  Драгоманова.     *)  Далі  переч.  :  „Чому  Бв 
нічого  не  пишете  иро  імоі  елукубраціі  у  „Правді". 


311 

реф.)  Жалко  Лавровского.  Мабуд(ь)  и  вицемаршалом  зроблять 
ляха,  —  в  через  те  русинів  випхнуть  з  виділу  краєвого.  Та 
що  робить  !  Усе,  —  и  самі  страти^),  и  дурость  и  ташкентство-) 
Яновекого  и  Ко  ведуть  до  одного:  треба  нам  узяти  девизом 
Горчаковске:  „Ьа  Киззіе  8Є  гесиеіПе".  Цідь  наша  ясна,  — 
треба  набратись  науки,  як^)  йти  до  неі,  порозумітись  між  со- 
бою, роздивитись  добре  між  сусідами,  пізнати  власний  народ,  — 
а  поки  хай  дуріють  дурні,  хай  крадуть  злодіі,  —  гірше  не 
буде,  як  тепер!  А  як  ми  свою  громадку  з  чесних  и  освічених 
людей  підберемо,  та  літературну  роботу  на  діло  реальне  на- 
правимо, —  то  час,  коли  виступимо  на  політичне  поле,  од  нас 
не  втече  и  виступимо  ми  не  з  таким  легким  грузом,  як  те- 
перя.  —  Тепер  ще  більш,  ніж  коли  потрібно  налягти  на  ту 
діагностику,  що  Ви  трібували,  щоб  я  написав  Навроцкому,  — 
и  зробіть  пропаганду  идей  про  неі  однпм  з  первих  Ваших  діл 
вакаціями.  Колиб  тільки  львовяне  піддержали  !  Та  ще  скажу  : 
колиб  львовяне  по  старій  привичці  до  політичного  викрутасни- 
чества  не  зробили  чого  безтактного.  —  Довідуюсь  напр.,  що  буцім 
то  статтю  у  АИд.  2еі1ип^,  що  Австрія  мусить  піддержати  ру- 
синів, щоб  нажити  помічь  15  мильонів  малорусів  проти  Россіи 
у  восточному  вопросі,  —  писав  Шашкевич.  Не  вже  ціому  правда? 
Так  ми  — *),  од  страху  Земялковского  —  Турцію  будем  під- 
держувати? Далі  Вгіеппік  Роїзкі  пише,  що  проти  „москаля  Су- 
лими, —  которий  мусить  бути  автором  Моуітепіо,  — пише 
Дух.  одвіт  за  поміччю  русинів,  которі  помотають  іому  витягати 
з  Основи  львівскоі".  Звісно(,)  ці  русини")  можуть  бути  такі, 
як  і  сам  Дух — ий,  —  одначе  неможного  не  ма,  що  н  русин 
справді  який  найдется,  которий,  як  кажуть,  попаде  пальцем 
у  небо !  —  Щоб  таких  штучок  не  було,  —  одно  треба :  не 
глядючи  ні  на  що  побічне,  поставити  программ  на  евроиейскій 
освіті,  на  славянско-народніому  напрямку,  —  и'^)  на  мораль- 
ній чеености.  Не  то  —  наплодимо,  або  насбіраемо  и  мп  своіх 
Купчанок. 

Злить  мене  цей  хлопець.  Не  те,  щоб  я  боявсь  од  іого 
якоі  шкоди  для  себе  и  для  самого  діла :  хай  іде  у  Кяєв,  хай 
роспитуе.  Мало  він  побачить  там  навіть  и  з  юридичного  боку 
нелояльного.     Справди    усе     діло    наше    тепер,    як    початкове. 


^)  Далі  аереч,  „ведуть  до  пдного".  ^)  Далі  переч.  „свят(оюр- 
ців)".  ^)  Далі  переч,  „служит(и)".  ^)  Далі  переч,  „через".  ^)  Далі 
переч,  „мусять".   ^)  Далї  переч,   „нанятись". 


312 

звелось  на  наукову  и  літературну  працю,  котра  може^)  сда- 
ватпсь  революційною  хіба  для  дьячківского  ока  Купчанка,  але 
гидко  бачити  ту  моральну  пус,тоту,  ту  копіечну  ціну  душі,  яку 
видно  у  К — ка,  н  досадно,  що  зразу  не  дав  я  іому  по 
морді,  —  досадно,  що  сам  він  не  розуміє,  що  коли  я,  або 
хто  другий  з  Киян  не  дав  іому  у  пику,  то  з  делікатности 
перед  „образом  божіим",  або  з  презріння  до  іого  моральноі  ма- 
лизни,  —  а  він  може,  дума,  —  що  справди  прехитрий  п  стра- 
шний, або  интересний.  Треба  у  Киів  написати,  щоб  справили 
іому  встрічу  по  заслугам.  Та  що  таке,  справди,  Раевский?  Мені 
едается,  що  він  на  Уз  миє,  —  там  більш,  що  я  чув,  буцім  то 
сам  Новиков  хтів  іого  вигнати  з  Відня^),  як  чоловіка,  которий 
без  толку  тільки  баламутить  славян.  У  добавок  сам  Раевский 
жалуется  на  славян,  що  лізуть  до  іого  за  грішми  и  видумують, 
буцім  то  він  бере  собі  и  т.  д.  —  Та  ну  іх  к  нечистому !  У  за- 
галі всі  ці  Купчанки,  Слова,  Раевскі  тільки  тим  держутся,  що 
сами  ми  —  плохі,  а  як  возьиемось  за  працю  толком,  —  то  яко 
исчезает  дим,   исчезнуть. 

И  з  листа  Рудченка  бачу^),  що  усе  таки  у  Києві  сяк  так 
праця  посувается.  Сам  Р — ко  обіщае  посилати  у  „Правду"  пе- 
регляд литературний  дальше  и  розбором  усякоі  чепухи  (я  й  не 
знав,  скільки  то  іі  вилізіїо  на  світ  теперь^)  систематично  заці- 
пити усі  болячки  и  „худосочіє"  нашоі  літератури  ііослідніх 
часів.  Перевод  „Грози"  драми  Островского  він  почти  кончив, — 
а  брат  іого  кончив  перевод  „Доходнаго  міста"  кумедіі  Остров- 
ского, —  и  обчища  свій  роман  „Розбишака".  Дух  у  Киян  під- 
нявсь так,  що  мене  лають  за  центростремительность, 
не  хотючи  пізнати,  що  іі  не  стільки  у  Росеіи,  скільки  у  Ев- 
ропі  по  россійскому,  —  не  стільки  у  Петербурзі  навіть,  скільки 
у  Цюриху  бачу.  Та  окрім  горячностн  Старицкого,  которий  без 
науки,  без  знання  самої  мови  народнеі  и'')  з  добрим  запасом 
панства  причепивсь  до  украінского  писання  (я  не  можу,  не 
злившись,  читати,  іого  переклади  сербских  дум,  —  до  которих 
я  сам  іого  навів  од  перекладу  Фета  и  т.  п.,  —  бо  так  вони 
не  оброблені,  такі  в  них  чудні  акценти  на  словах!),  —  сам  я 
вин(н)ий,  бо  не  усе  Киянам  звісно'^),  и  ясно,  що  ясно  тут 
нам,  —  не  про  все    можна  вольно    написати  и  в  листах.    Вті- 


^)  Далї  переч,  „каза(тнся)".  ^)  Далї  переч.  „У  добавок".  •^) 
Далі  переч,  „усе  таки".  *)  Далї,  л&  скобкою,  переч,  „показати". 
^)  Далі  переч,   „без".  ^)  Далі  переч,  „що". 


313 

шаю  себе  тим,  що  як  не  лаются,  —  а  усе  таки  у  кінці  зій- 
демось, —  та  може,  хоть  и  пересолю  я  у  централизму  сво- 
єму, —  та  постоянне  нагаданнб  про  европеизм,  яко  основу  для 
націонализиу,  —  не  пошкодить,  —  а  лайка  усе  таки  визива 
реакцію,  т.  є.  працю.  —  Та  усе  таки  не  кидаю  надіі,  що  та- 
кий централизм,  який  я  бороню,  на  сей  час  є  вірною  констати- 
ровкою  факту,  —  и  добрий  фундамент  —  для  само  -  сбираня: 
1а  Кііззіе  зе  гесиеШе,  —  справди,  другого  програмну  теперя 
для  нашого  напрямку  я  не  бачу.  — 

Посилаю  мою  фотографію  и  жінчину.  Коли  у  Вас  є  тепе- 
рішня Ваша,  —  пришліть. 

Коли  до  Вашого  виізду  з  Відня  не  попадетея  Негго^'а 
Епсусіор.,  —  то  й  не  купуйте,  —  а  гроші  пришліть  мені 
у  Цюрихг.  .Іучше  накуплю  фр.  книгг,  —  а  на  німців  підій- 
дуть другі,  —  поки  повернуть^)  у  Германію.  — 

Що  таке  Ступницкій  ? 

М.  Драгоманів  до  Мел.  Бучинського. 

(Напис  на  фотографії  М.  Драгоманова :) 
„Любому  другові  Мелитону  Осиповичу  Бучинському.    Флор. 
1873,  Маю  11. 

М.  Драгоманов"^). 

Мел.  Бучинський  до  М.  Драгоманова. 

(Чорнова). 

14.У.   1873  3). 
Драгоману^) 

Живо  мене  ударила^)  у  Вашім  листі  мисль,  с  провінцио- 
налізму*^)  почати  розвій  галицькоі  жизни"  :  се  мій  плян  найтай- 
нійщий'^),  и  наймиліщий®;,  та  не  сегодня,  а  з  дому  уже  толково 


')  Слово  може  н  зле  вілчитано.  бо  дуже  невиразна  написано. 
2)  Фотографу  вся  Др  — їв  у  Флоренції,  СЬетЬосЬе,  ріюіо^гаріїіе  (іе 
8.  М.  Іе  Иоі  сі'  иаііе  (Тигіїї,  ГІогепсе).  ^)  Даю  сю  дату  на  під- 
ставі шісця  в  реєстрі  ЛИСТІВ  післаних.  де  зазначено,  що  лист  де 
Др—  ва  післаииіі  14. V.  1873,  —  і  певне  того  самого  дня  й  писаний, 
се  б  то  зараз  після  одержаня  листу  Др  -  ва  з  7.  й  8. VI  1873  р. 
*)  С''  П[)ізвище  написані»  гсілубим  оливцем,  дальпіе  чорнилом. 
•'))  Далі  переч,  „заліічане  Ваше".  ^)  Далі"  переч,  „датами  основу". 
^)  Далі  переч.  :  „та  и^е  далеко  не  гот'жип  до  стилізацні,  —  замисл 
видвнгнути  плеаіениу  (ііереч.  ^гірську")  підгірську  пндивидуальність 
з  усім  11  первісним  еластицизмом  і  свіжим".   '*)  Далі  переч,   „мож". 


314 

Вам  писатиму,  як  показуєся  мині  устрій  такого  діланя  у  мене 
на  Підгірю.  5^  столиці  сам  себе  не  зважаю,  поки  не  заслужився 
доброю  якою  літературною  трудом^),  дома  серед  своіх  людий, 
чи  нотую,  чи  говорю,  ніщо  не  пропаде,  и  дужаю^)  своєі  землі 
доступивши,  як'^)  которнйсь*)  митоло'/ичний  борець^). 

Галицький  нарід  сілеький  недожидаючи  грамотних  нас*^) 
ні  помочі  уряду,  підняв  сам  економічний  процес  з  землевладі- 
дінем,  наша  участь  до  еего  ужити  еовременних  средств  кому- 
нікациі  и  ассоццяц(и)і,  публіцистикою'^),  кредитом,  фондами, 
щоб  универеально  а  не  лекально  збувалось  те,  що  льокально 
давно  уже  пішло  в  рух,  та  не  знаєся,  хиба  поодними :  пр. 
у  Слобідці  и  коло  Неполоковец  купила  громада^)  панську  всю 
землю,  около  Станіслава  десятки  громад  поодним  арендаторам  по 
100  до  300  гулд.  в  рік  оплати  за  монополь  в  Мнкуличині  гу- 
цули висадили  чужих  промисловців  та  самі  прострілюють  та 
мурують  шлях  карпатський  в  Угорщину.  „Користи  вони  не  за- 
попадуть, та  спробують  п  почують  силу",  додають  наші  охот- 
нвки  Микуличинські  Гарасимовичі,  —  то  наша  дорога  як  пое- 
мат!  Посилаю  Вам  фото'/рафию  молодшого,  будучого  инжинера) 
може  спотребитись  коли. 

Трн'^;  згодом  збираюсь  Вам  висипати  добрий  оберемок  увесь^ 
що  з  давна  призбирались  ^^^;.  Ще  й  на  два  недавні  листи  не- 
одписав  я  не  одно  важне,  та  тут  Терлецький  листів  не  оддає, 
тут  другий  „Правду"  ^^;  зад<^ржав,  тут  земляки,  а  тут  на  диво, 
за  порученєм  моіх  петербургських  приятелів  позавчера(?)  перший 
поляк- емигрант  прислав  до  мене^^; 

За^^^;  фотографпю  и  память  Вашій  пані  ручки  цілую(,) 
Вас^*)  сердечно  дякую ^'').  Непремінно,  колиб  я  був  добре  спра- 


^)  Мало  бугп  написано:  „працею".  ^)  Далі  переч.:  „яко  якийсь 
аїито  на  зЄіМЛІ  своїй,  як-ь".  ^)  Далї  переч,  „цаінректь".  ^)  Далї  аереч. 
,3  аштилоуаі".  ^)  Далї  переч.:  „На  народ  в  Галичині  погляд  мін 
такеп:  крупне  землевладінає  не  мав  зиислу  беї  панщани.  Апіти& 
ро55Ійеп(іі  Нині  вона,  іромгідсьіса  зе:>іля.  наша,  сцевтралізована 
чужа,  Галичина  мусить  узяти  иницчятову".  ^)  Далї  переч,  „підняв 
уже  сам".  ')  Далі  переч.  ..складами".  *)  Зразу  було  „викупля"; 
далї  переч,  „двірський".  ^)  Мабуть  має  бути  :  „Сим".  ^")  Далї 
переч.  „Тим  часом".  ^')  Далї  переч,  „держить".  '2)  Се  все 
написано  на  одній  стороні  одної  картки  аркуша ;  далі  писано  на 
другій  картцї.  также  на  одній  сторонї.  Порожні  сторона  аркуша 
загнені  до  себе,  одна  на  одну.  '^)  Перед  сим,  а  сар.,  пе[)еч  :  „Щиро 
сердечне  спасибі  за  Ф^г•'.  '^)  Далі  переч,  „щиро".  ^^)  Далі  переч.: 
,.Але  за  одним  заходом  ось  о  що  Вас  прошу  :  зав." 


315 

бувався,  сталаби  у  моіи  альбомі  крім  Ваших  ^)  ще  фотография 
Вашоі  сестри  и  іі  мужа,  та  дивійтся  на  екетицизм  безприклад- 
ний^) :  Января  ще^)  прислав  мині  п.  Косач  Вашу  фотографию 
з  зазивом  до  переписки,  звідуючись  за  людьми  и  жерелами  до 
крест.  реформи  в  Галичині.  Прегарний  я  собі  уложив  илян  пе- 
реписки, и  —  не  відповів  досі.  Нині  уже  запізно*),  тож  Вас 
прошу,  при  сдучаю°)  до  п.  Косача  переказати,  що^)  матерялн 
тепер  починають  збиратись').  Перші  точні^)  ему  дошлю.  — 

В  Цирих  сегодня  пишу,  Ііодолинському  (Пипіет.  ОЬег- 
1ао£)  и  Лобову.  Тих  двох  Вам  рекомендую.  Іобов  именно  чоло- 
вік самосвідомий®)  чоловік  сміливий,  але^^)  не  економичннй^^) 
На  людий  дивится,  яко^^)  на  начинє  идеі,  безцінне,  не  яко 
модификаторів  и  усовершителів  іі,  —  словом,  москаль  але  такий, 
с  которим  треба  брататись.  З  Галичан  там  Джулинський  п  На- 
горний.  Сего  знаю  тільки  з  листу  до  нашого  кружка:  Взивав 
до  переписки  с  Цирихеькими  в  справах  малоруських  националь- 
них  (На  лист  ще  не  одписано).  — 

За  гарні  новини  с  Киіва  тут  Вам  одва  з  Відня(:)  Ост.  Тер- 
лецький,  вирізки 

Кобзаря(?)  купи(ли?)  та  ще  так,  що  Наїт  у  накладців 
вистарав(?)  екземпляр  новісенький.  Тепер,  так  як  ті  книги 
я  у  него  був  оставив,  дав  я  ему  волю,  спробувати,  чи  не 
найде  купця  другого.  В  такім  случаю  гроші  відберу  и  Вам 
вишлю,  в  другім  треба  буде  задержати  книги. 

^аііг'а  я  не(?)  переставши(?)  заказав,  але^^)  Кіеіп  не  по- 
лучив  досі^"^).  Може  де  в  другого  куплю.  За  Парти(ц)ького 
нічого  не  знаю.  Звідаюсь.  Моуітепіо  я  посилав  Галичанам  ? 
?  ?  ?  .  Тепер  висилаючи  хочу  ?  ?  ?  ?  ?  Огон.  Чи 
добре  буде 

(З  боку:) 

післати  і  сю  в  Білград  Куіунджичу  и^^)  Новаковичу  Ступ- 
ницкий,    канд,    віцеиаршала^^),    чоловік    з  тактом.     Ненависний 


')  Дялі  переч.  „Фот".  '-')  Далі  переч.:  „Января  писав  і>іііні,  пря- 
силаючи  Вашу  ФитпграФІю  п.  Косач".  ^)  Далі  переч,  „писав".  *) 
Далі  переч.  „  ?  ?  чеііез  Вас  мушу  под".  *)  Далі  переч,  „як  не- 
будь  мене  оправдати".  ^)  Далі  переч,  „акти  в".  ')  Далі  пепеч. 
„и  кодификуватись  и  яводити  ся".  ^)  Далі  переч,  „лати".  ^)  Далі 
переч,  „с  которим".  ^°)  Далї  переч,  „и  москаль".  ■'М  Ді'ЛЇ  переч. 
„не  знає".  ^^)  Далі  переч  „на  піате[)ял".  '^)  Далї  переч.  ..антоки". 
^*)  Далї  переч.  „Тепер".  ^^)  Далі  переч.  вСтоіановичу".  ^*')  Далї  пе- 
реч, „був". 


316 

у  Юра  за  сецесию  с  під    бюрократичної    команди    1849  р.    До 
некродога  Лавровськоіо  дат  не  маю.    За  Шашкевичом  пишіть(?) 
Навроцьк(ому  ?)  сни  оба  в^)  Решові. 
Куп 

Мед.  Бучинський  до  М.  Драгоманова^). 

Високоповажні  Михайле  Петровичу! 

Поспішаю  з  одвітом,  щоб  застав  Вас  він  ще  перед  ви- 
їздом у  Відень.  У  Відні  застанете  певно  0.  Терлецького,  ко- 
торий,  (як  чую  —  та  одвіту  від  него  не  маю)  не  виіхав  15 
с.  ж,  оже  здаєся  я  не  виїде  сего  літа.  Найдете  его  в  Универ- 
еитетській  библіотеці,  ІТпІУ.  ВіЬИоШек,  Зіайі,  Розідаззе,  в  кан- 
целяриі,  що  дня  о  8 — 1  годині.  Медвецький^)  рівно  має  бути 
у  Відні,  —  на  певно  буде  там  Никола  Подлуский  (Аззізіепі: 
ііі  Вг.  Е(іег'8  РґІуаШеіІапйІаІІ,  ^08ерЬ8^аси,  Ьап^е^^аззе) 
и  ,Ні1аг  Нага8уто\УІС2,  Ггеі\уі11і^ег  іт  Ке§ітеп1е  Заіуаіог 
іп  АУіеп.  АІ8ЄГ8Іга88Є  и/  Казегпе.  Жвліховський*)  вже  повер- 
нув; —  крім  сих  найдете  Ви  (через  Терлецького)  віроятно  ще 
не  одного  з  Галичани,  именно  с  професорів,  которим  с  при- 
чини холери  прибуло  2  неділь,  до  15  Сентября,  фернй.  У  Тер- 
лецького (або  у  спедитера)  найдете  и  своі  книги.  Виїжджаючи 
до  .Іьвова  дайте  мині  звістку,  то  буду  глядіти,  як  би  и  мині 
туди  відбічи. 

у  Львові,  боюся,  я  що  тепер  застанете  так  малу  дружину, 
що  укріпитеся  в  наміреню,  „заховати,  як  пишете,  київські  сили 
для  праць  приготовательних".  По  моій  мисли  як  каже  Нав- 
роцький,  „субєктнвній",  боюся,  що,  прикладаючи  тут  фразу  Лн- 
сенка,  и  „с  цього  нічого  не  буде",  бо  питане  ще  не  рішене, 
чи  можпа  культу{>у  на  куски  порізати  як  поліпа,  и  кождій  лабі 
дати  жизнь  индивидуальну.  Практичніще  далеко  або  почати  на 
всіх  пунктах  працю  и  на  всіх  устоятись  або  пропасти.  Коли 
за  се    київська    неомильність^)    назвала    львівську    неомидьність 


^)  Далі   переч.  „Тарнові". 

^)  В  початку  сего  лисгта  Драгоманів  записав  собі  оливцем,  ось 
такой  алпес:   „ТеНескі  —  аагіпег^  !  N  19,  2  Зііе^е,  Н  ^5І.  Тії.  N  28«. 

•^)  Прізвища  „Медвецький"  і  „Накола  Ііодлускей"  підчеркнені 
Др — ваін. 

^)  Далі  переч. :  „(може  також  до  толі  ще  (у  Терлецького) 
аобуде). 

*)  Слова  від  „коли"  нідчеркневі  Др  — ввм  і  покладено  з  боку 
знак  „?". 


317 

дурною,  а  Іьвовян  дурнями,  то  сему  ніхто  дивуватись  не  стане, 
а  найиенче  ми,  що  хоть  мало  начитались  критик  и  полемік  ро- 
сийеьких,  так  бо  тую  роіпіе  именно  понаходили  там  окдепану 
до  переситу.  Рівно  невирозуміли  Ви  Навроцького,  которий  після 
сего  що  не  давно  ще  я  з  ним  переговорював,  не  міг  нічого  пи- 
сати протів  Гутенберга,  ні  протів  просвіщаня  апаратом  сего 
времени,  а  пишучи  про  образ  галицькоі  жизни  (не  в  тім  діло 
чи  лучший  чи  гірший,  а  в  тім  що)  инчий  від  росийського, 
міг  найти :  що  в  разі  фияско  з  найбільш  необходимою  публі- 
цистикою, перепискою  еіс.  ми  зарано  мусимо  так  и  иорядку- 
ватись,  щоб  и  без  друкарського  чорнила  могли  ми  між  своім 
народом  бути  ему  в  пожиток,  просто  устами,  заходом  и  догля- 
дом грамотним.  Доконалене  недосгатків  такоі  оруанізациі  ро- 
зумійся само  собою,  и  всюди  и  у  всякого,  окрім  у  рецензента, 
которий  каррикатуруе  форму  сказаня  и  сторону  річи  на  забаву 
або  переполох  людий,  которі  тільки  и  форму  и  сторону  одну 
усего  поняти  годні.  Сим,  видима  річ,  я  ще  не  неуую  рецензиі, 
ані  не  пишу  се  на  адрес  Ваш,  бо  нарешті  того  листу  Навроць- 
кого не  маю  и  не  знаю,  чи  не  збожеволів  він  дійсно.  Так  як 
и  сам  читаючи  „Правду"  нераз  питаю,  чи  пяна  вона,  чи  боже- 
вільна?^) -—  По  дорозі  до  Львова  незанехайте  поступити  у  Ре- 
шиві  до  Навглоаького.  —  найл>чшб  булоб,  коли  би  йій  й  Вами 
приїхав  до  Львова.  — 

Сумно  то  дуже,  що  при  редакциі  не  найшлося  чоловіка,  доста 
очитаного  у  росс.  публіцистиці,  щоб  здолів  мати  суд  над  ста- 
тиями  з  росийеькоі  жизні :  розізнавати  фразу  повторену  від  ви- 
слідів  самодільних.  В  тій  неопитности  причина,  що  в  редакциі 
повідкладано  Ваші  статні,  по  субективнім  розуміню  Романчука 
або  кого  —  незрозумілі  для  галицькоі  публіки,  яко  вирвана 
с  середини  часть  дебати  не  у  нас  початої  и  досі  не  у  нас  ве- 
деної*), котору  поділити  а  що  найменче  знати  нам,  знаємо  до- 
бре, необходимо.  Фатальні  условя  знов  недозволили  досі,  щоб 
хто  з  наших  рівночасно  переказав  публіці  іі  манерою  и  серед- 
ною  просвітою  жизнені  мисли,  не  дуже  розбиваючись  з  „євро- 
пейською" наукою,  „Духинщиною  и  другими  стеоретипами,  о  ко- 
торих  всякий  розуміє,  —  що  ему  вгодно ;  именно  Духинщина, 
сей  Ариман,  думаю,  яко  КпаІІеЯесІ;,  надто  вже  з -ужитий.  — 
Що  до  Росиі,  то  не  знаю    чому  гніватись  на  австрийські  часо- 


^)  Слова  „чи  пяна  вона  чо  божевільна"    ііідчеркнені  Др — вим. 
*)  Слова  від  „яко"  підчеркнені  Др— впм. 


318 

пвсі.  пменно  перфідну  Ггеіе  Рге88Є  (впрочім  вона  власне  дрю- 
ковала  на  весні  коректні  фелєтони  з  петерб.  жизні,  о  Блудових, 
Шувалових  еіс)  що  враждують  п  дурниці  пишуть  о  Росні,  коли 
такіж  самі  дурні  и  перфидні  журнали  єсть  у  Росиі,  єсть  „па- 
триотичні"  товариства  як  благотворит.  комітет  еіс,  окрім  розу- 
мівся хороших  журналів  и  товариств(,)  котрим  ніхто  з  наших 
не  відмовить  всего  прпзнаня,  але  й  не  віддасть  сліпого  по- 
клону. А  ргоров  клевет  „Правди"  находжу,  що  не  могла  вона 
здержатись  від  того,  щоб  показати ^)  огиду  тих,  которі  денун- 
цию(ю)ть  нас  перед  нашими  ж  родами  польономанами,  видаючись 
у  „Слові"  писанім  кирилицею  мартирами  за  общеруську  и  сла- 
вянську  справу,  в  очі  (Мардарович  у  Станіславі  друком)  ляхам 
лижутся,  а  у  Відні  з  централами  та  жидівськими  банкирами  на- 
кладають. Не  диво,  що  у  „Правді"  иногді  нестає  статку,  ба- 
чивши, на  ііримір: 

Ви  звідуєтесь  про  Купчанка^).  Здаєся  був  він  вже  за  кор- 
доном, и  сего  літа,  так  як  торік  с  паспортом  Рабвського,  в  ша- 
почці урядовій  росий<!Ькій  с  кокардою,  перейшов  коло  Серету 
границю,  та  и  волочився  довший  час  по  пограниччю.  їїменно 
пильно  перевірив  казарми  в  Каменці  и  Хотимі,  и  справді  (сам 
мині  се  росказував)  ретельно  и  пильно  студиював  в  розмовах 
положене  росийських  салдатів,  —  як  го  анаю,  а  знаю  его  до- 
бре, зівсім  не  в  етнографічній  ціди,  а  віддаючи  рі^кпе  га  па- 
сІоЬпе  росс.  правительетву,  которого  шпена  торік  під  Переми- 
шлем спіймали  и  судили  наші.  0.  Раєвський  тому  дає  паспорти 
и  кокарди,  щоб  подібна  судьба  К — а  в  Росиі  не  спіткала.  — 
Може  бути,  що  надто  драматизую,  а  що  гірше,  роблюся  може 
„доносчиком"  в  очах  Ваших,  опираючи  на  домислах  обвиненя 
може  невинного  чоловіка.  —  написалося.  —  Задекретуете : 
„От  Галичани,  —  Австрийці,  Угіїкегкеїігісіїї!*  Але  так  самі- 
сенько  аргументує  Духинський  и  ії-еіе  Ргеззе.  — 

Відси  о  межу,  у  Товмачи  тепер  компроміс  що  до  виборів 
с  Поляками,  у  Станіславі  договори  на  тепер  розбились:  ляхи 
підсунули  фалзнфікат.  додатком  до  програму,  в  которім  розка- 
зуєся  много  забавних  річей  про  „унію  .1юбельску(!)  Коли  оттак 
гуляє  шовннізм  непоправний,  жиди  пускають  все  більш  и  білш 
на  продаж  шляхетськоі  землі,  а  оногді  у  мого  нотара  сам  я  був 


')  Відсо  до  кіаця  реченя  Др  —  ів  зачеркоув. 
^)  Слово  „Купчанка"   підчеркнено  Др  — внм. 


319 

свідком^),  як  жид  арендатор  жадав,  щоб  контракт  ему  виложено 
по  руськи,  бо  польского  (курального)  стилю  не  розуміє.  В  раді 
городській  у  нас  тепер  вибори,  жиди  беруть  верх  и  добре^), 
бо  виходить  на  верх  іх  оруанізация,  и  іі  блуди,  не  менче 
и  змисл  практичний  у  заряді  фінансовім,  которий  страшно  на- 
дірвався за  послідні  роки,  під  проводом  звістного  шовиністи 
и  фразера  Камінського,  на  челі  инвалідів :  маємо  досі  круглий 
миліон  довгу. 

Пора  закінчити  сей  лист,  писаний  уривками  вже  від 
пару  день;  надіюсь,  захопить  він  Вас  ще  у  Швайцариі. 
„Правду"  для  Вас  я  застановив  у  Львові,  тому  висилаю  мій 
екземпляр.  Поклони  моі  засилаю  до  Вашоі  пані,  (тгизз  и/  Напй- 
сЬІад  до  Лобова  и  Подолинеького  у  Цириху.  Вас  стискаю  від 
серця 

М.  0.  Бучинський 
Станіслав  25.  Август  873. 

Мел.  Бучинський  до  М.  Драгоманова. 

(Чорнова) 

(24.ХІІ.  1873^) 
Копія  XII  873 
Високоповажані  Михайле  Петровичу ! 

Пару  день  тому  назад  писав  я  Вам  пару  слів,  подаючи 
одБІт  як  голос  на  два  Ваші  листи.  На  другий  день  прийшли 
рублі  подорожні,  которих  я  не  мінявши^)  незабаром  в  Росию  по- 
верну. Сідаючи  до  порядочного  листу,  почну  з  особистоі  хро- 
ніки: 22  сентябра  розпрощавшись  з  Вами  почвалав  я  ночю 
у  Станіслав,  так  ради  канцеляриі  як  и  маминих  имянин;  —  — 
тогож  дня  наздогнав  мій  лист  Іонииа  ще  у  Львові,  дальші 
у  Відні"),  гостив  2  октября  Федьковича  у  себе,  а  6-го  п  Іо- 
нина,  Которий  несподівано,  вертаючи  з  виставки,  подався  до 
Станіслава.    Три  дни    після    сего  здогонпв    я  єго  ще  у  .Львові, 


^)  Відси  до  кінця  реченя  Др — ів  підчеркнув. 

^)  Слова  від  початку  сего  реченя  і  дальші  від  .,шовоністи"  до 
кінця  реченя  тдчеркнечі  Др— впм. 

')  Дату  даю  па  підставі  звістки  в  реєстрі,  що  того  дня  пі- 
слано  лпет;  попередний  післано  18.ХІІ.  1873.  *)  Далі  переч,  слово 
якесь.   '•')  Далі  переч.  З  слові,  яких  іодї  відчптатп. 


320 

виправив  єго  на  схід  сонця,  а  сам  на  запад  потяг  у  Відень. 
Через  місяць  побиту  у  Відні  познайомивсь  я  з  Григіром  Гуре- 
впчом,  етуд.  медицини,  с  Киіва,  а  перед  самим  виіздом  бачився 
с  Сергієм  Подолинським,  которіїй  привіз  мині  одтиски  з  Віс- 
тника.  (прошу  мині  на  коротко  вирвати  І  ч.  „Литер.  в  Гали- 
чині) фамозний  Фелетон  СПВ.  в  коверті,  намість  сподіваного 
листу,  и  фотографпю  юбилята.  —  Тут  же  яко  місцевий  скор- 
риуую  фейлетониста,  добре  з  рештою  освідомленого,  в  тім,  що 
фразер  Каминський  не  на  повіт,  а  на  місто  займив  ножичку 
1.  мил.,  тож,  що  уступ  о  уніі  любелській  в  Станіславській 
згоді,  сфабриковано  після  сходин,  оже  оклик  такий  лиш  и  могли 
підписати  Мардеровичі  еі  сотрі.,  против  протесту  Струтин- 
ського  и  Т(оварпш)І8.  Алярм  відбився  на  виборах,  и  Харкевич, 
которий  дре  своіх  парафпян,  бося  и  правуеся,  пропав  протів 
Заклинського,  которий  с  своїми  все  таки  більше  бєся  и  пра- 
вуася,  як  здирає.  Оба  они  моі  свояки  далекі,  та  сусіди 
близькі,  але  вертаючи  до  річи,  —  тільки  з  газет  дізнававсь  я 
у  Відні  о  виборах,  та  й  налюбовавшись  у  парляменті  видом 
наших  праведників,  почув  аж  дома,  як  интереено  було  пригля- 
датись виборам  на  місці.  В  Станіславі  рішила  поблизька  Тись- 
мяниця,  котору  для  коренного  нашого  міщанства  реформа  при- 
лучила Л.0  Станіслава.  Канігадат  Шомєї?  сСтмі.ож)  йз.оаела  и  кон- 
систориі  адв.  Готлиб  виступив  виключно  и  одкрито  (з)  конфес- 
сийнпм  програмом  у  Станіславі  и  Тиеьмяниці,  тут  особисто 
п  з  апплявзом,  та  через  свого  агента,  урядника  рустикального 
II- го  банку,  звісного  лірико  -  сатирика  В.  Стебельского,  которого 
міщани  тяжко  побили  під  трибуною,  и  на  доказ  задержали  и  по- 
казують его  шапку  цікавим.  Тим  часом  другий  Готліб  (Ка?)- 
минський,  в  имя  Христа  день  на  день  держав  мітингики  в  день 
виборів  ид  вечеру,  при  йлюиіііациі,  стрільбах  ?^)  віхало  верхом 
возами  и  пішо  зверх  500?     ? 

(Далі  на  окремім  аркуші ;  при  чому  початку  нїяк  не  можна 
відчитати  :^) 

нулля  в  парляменті     ?     ?     ?     вибрані    вони  за  жидівською  по- 
мочпю  оже  винні  далій  попирати  спільні  интереси 
(Переч.    „Але  давно  вже  перед  тим  привітом") 
Відносини  именно  треба  було  при    „     ?     йеЬаІе",    —    та 
навчені  конфіскатою  лишаємо  поки  сю  материю,  констатуючи,  що 


^)  Далі  переч,  „явилося".     ^)  З  огляду    на  дорввочвість  даль- 
шого ппсаня,  зазначую  далі  перечеркненя  —  в  текстї. 


321 

(З  боку:) 
добре  правительство  ще  тоді  (переч.  ?  )  коли  п.  Яновськнй 
розщибавея  по  адресам  громад  о  реформу,  (переч,  „перееправ- 
ляло")  печатало  евоі  росправи  (переч.  ?  )  є  поляками,  гаран- 
туючи у  реформі  полскому  елєментови  безглядну  перевагу.  И  до- 
держало слова,  бо  у  парляменті  сіло  у  троє  більше  поляків, 
(переч,   „так  що  знов  правительетву  не  о  руеи 

(Далі  знов  текст:) 

(Переч.  „Без  дебати  признати  згодитись  треба,  що  для 
министерства  За  сим  стали  шанси  консисторськоі  делеуацні 
так^  що     ") 

Полська  сильна  числом  делєуация  побачилася  паном  ситу- 
ациі,  подачна  німцям  зробила  вона  консисторську  купку  зівеім 
безпотрібною  (переч,  „німцянь")  и  колиб  ще  більш  набрала  ма- 
мелюків, то  (переч,  „легко  можуть")  то  як  ?  моглиб  кон- 
систорці  надивитися,  як  у  тім  же  парляменті  ухвалится  не  як 
досі  провізорична,  а  законом  державним  польска  гегемонія,  не 
автономія,  з  міністром  и  намісником  (переч,  „поляком")  хоть 
(переч,  „добре")  назначеним  з  поміж  генералів,  але  поляком, 
которий  командує  старостам  о  историчних  именах,  а  ті  помі- 
щики с  патент(ами?)  орудують  справами  повітовими,  ведуть 
ліети  кваліфікацийні  и  завідують  поліциєю,  зложеною  з  жан- 
дармериі,  війтів  и  (переч.  „  ?  самих")  священників,  розумієся, 
на  своім,  польонім.  язиці.  —  Сею  дорогою  в  гору  йде  и  пре- 
зента  на  парафиі,  —  от  та  єдина  програма  вивезена  с  собор- 
чиків,  от  и  знесенє  патроната!  Спитайте  консисторського  депу- 
тата, чому  патронат  громадам  не  віддати  ?  а  даже  чому  ви- 
бралиб  Ви  патронат  полський  ради  громадського  ?  а  почуєте : 
„какой     ?     ?     та     ?     а  спізнаєте     ?     ? 

(На  другій  стороні  звич.  оливцем:) 
.^         ?         ?         ? 

якого,  бо  єрархична  партия  нед(опу)стила  до  вибору  молодших 
и  ще  здібніщих  членів  даже  „Ради(?)  Руескои  а  провела  свої 
креатури  солідарні  при  маніпуляциі  с  фондами  и  банками 
и  тих,  протів  которих  слідства  ведуться  у  св.  Юра.  Солідар- 
ність оже  стипулевана  п  ганьбою  запечатана,  та  раді  ми  скорій 
діла(?)  ході,  бо  тим  видніща  у  столиці  стати  мусить  ціла  (пе- 
реч. ?  )  мизерия  сих  „високонравственних"  (переч,  „правед- 
ників") клики.  —  Про 

ЗБІРНИК   ФІЛЬОЛІЮҐІЧПОЇ   СЕКЦІЇ,    Т.    XIII.  21 


322 

(Далі  годї  відчитати  кілька  рядків  —  може  й  не  належних 
до  листа,  вкупі  з  дальшим,  аж  після  дати  народин  Бучин- 
ського) 

(чорнилом :) 

служби,  котороі  первий  витяг  несподівано  затратився,  на- 
чатись не  може  ?  перед  кільканадцятю  літами,  несподівано 
тепер  затрати 

в  Кривім 

Родивсь  я  24  Лютого  1847  р.  з  родичей  Іоеифа  и  Мино- 
дари  з  Бородайкевичів  Бучинських 

(Далі  знов  чорнилом  :) 

(Переч.  „Так")  Других  результатів,  (переч,  „окрім  хиба 
ерархиі  того,  що  ?  делєуация  наближить  продажу  земель  цер- 
ковних, від  неі  не  ждати.  Як  сказано,  явилась  вона  без  про- 
грамми  и  можности  ганьби  ?  имени  руському,  не  ?  годі 
и  ждати  від  ?  делегациі  консисторськоі")  окрім  ганьби  перед 
славянством,  наближеня  продажі  земель  церковних,  и  нищета*) 
початків  самопомочі,  як  вони  являются  в  слабих  ще  радах  по- 
вітових, земствах.  Тут  (переч,  „вони")  консист.  одностайні  з  ма- 
мелюками поль(сь)кого  еойму,  тут  и  з  новим  роком  стають  до 
агитациі  в  народі,  щоб  захопити  більшість  в  радах  повітових 
и  відтак  в  одній  за  другою  декретувати  саиобійство  земств 
ь  покірну  прозьбу  о  опіку  старосте  (полських).  (Переч.  „Многі 
з  наших  партизанів  получили  подібні  безстидні  завізваня,  и  дали 
ім  відповідну  відправу")  Многі  з  наших  народовців  получили 
безстидні  завізваня,  дати  на  сю  ціль  кандидатів  в  ради  (переч, 
„обсадити  уряди")(:)  розумівся,  дали  (переч,  „належиту  від- 
праву") сватам  належиту  відправу:  (Переч.  „Додаємо,  що  раді 
ми  с  скороі  ходи  діл  політичних;  доказ  мусить  бути  даний,  не 
осудою,  а  ділами  ж  власними  консисторськоі  кліки,  видний 
у  Відні,  перед  лицем  світа,  ніж  до  тепер  у  Львові,  що  вона 
сама  себе  робить  як  скоро  сама  вона  Нехай  мерці  мерців  своіх 
хоронять**) 

(Далі  чорнилом  на  другій,  звязаній  з  попер.,  картці;  */з 
верхної  частини  картки  віддерта,  на  решті  виписані  особисті 
рахунки  Буч — ого  —  довги  ему  і  єго ;  на  ^^  другої  сторони  :) 


*)  Мабуть :  нищеня. 

**)  Слова  від  „розуміеся"  написані  оловцем,  так  як  і  попе- 
редні „з  наших  народовців";  7,датп  на  сю  ціль  кандидатів  в  ради, 
обсадити  уряди". 


323 

вза(?)галі    не    треба    ні    цифри  ні  евіденциі     ?     ?     ?     (кон)си- 
сторській  и  мамелюкам  Земяльк.  и  Голуховеького) 

Загірн.  називає  свою  парт,  конеерват.  за  ^  ?  иривзлеі 
(„Правда"  написала  в  одній  певній  ціди)  Че  чи  пуста  иронію 
(на  ст.  19:)  Видимо,  „вірноконституцийний"  лібералізм  то 
безбожність,  то  атеизм..,  справді  гадаю,  щоби  „рада  Руска* 
з  ерархиєю  на  челі,  служила  такому  либерадізму !. 

(Переч.  „Правду  сказати")  Годитись  на  програм  народ, 
партиі,  не  значить  его  адоптувати  у  себе 

Взагалі     ?     такім  не     ?     Слово,     ?     ? 

Станіслав 

Відгірваю*)  историю   виборів. 

(Після  кількох  рядків    із    якогось    польського    контракту:) 

Чому  такі  случаі,  як  „Вересай  в  геогр.  ?  ,  Проба  опери 
Лисенка     ,     розпись  Киіва  оруанизов 

І  не  досила- 
ются  „Правді*,  —  пришліть  хоч  (переч,  „той  випуск  ?  ") 
витяг  з  (переч.  „Лонд.")  АШепаеііт,  хоч  не  по  дорозі,  а  ко- 
нечний. 


*)  Відгріваю  ! 


Рік  1874. 


М.  Драгоманів  до  Мел.  Бучинського. 

(Рукою    Бучинського:    „Одержав    1    Серпня    1874"). 

Новоградволинск,1874,  Іюля  29. 

Не  можу  взяти  в  толк,  шановний  Мелитоне  Осиповичу,  що 
з  Вами  сталось.  Нема,  та  й  нема  од  Вас  ані  словечка.  По- 
славши Вам  лист  ще  в  Декабрі,  ждав,  ждав  я  одвіту,  потім 
сердився,  дивувався,  сів  було  писати  до  Вас,  та  перебили, 
а  далі  я  було,  як  дівчата,  що  гадають')  випитати  хто  кого 
більш  любить,  и  промовчав  ще.  Та  Вас  не  перемовчиш  !  Пишу 
тепер,  щоб  вирвати  з  Вас,  хоть  словечко. 

А  замовчали  Ви  дуже  не  до  часу.  Тут  саме  пійшли  такі 
відносини  між  нами  та  львовянами,  як  зза  Одкритого  Листу, 
зза  товариства  Ш — ка  и  т.  п.  Та  й  за  працю  у  „Правді"^) 
наші  думали  було  узятись  енергичнійше.  —  А  у  Львові  усе 
одна  политика:  затягувать  діло,  та  ні  словечка  не  одписувати 
на^)  листи.  Один  був  чоловік,  що  було  через  іого  хоть  лпа  Уіеппа, 
або  уіа  81апІ8ІадуоАУ  пізнаєшь,    що  треба,  —  та  й  той  замовк. 

По  всіому  ціому  у  наших  з  львовянами  стосунки  йдуть, 
як  мокре  горить  і  холодність  усе  росте.  Ось  хотьби  таке 
діло,  —  судіть :  бувши  у  Києві  П.  А.  К(улїш),  —  дав  мені  за- 
писку на  500  екз.  євангелій.  Я  переслав  її  Пулюеві  через 
Тер — цкого*),    написавши,    по    якому    адресу    слати.    П — й  пе- 


^)  Замісто  двох  остатних  слів  було  зразу  яДуаіають".  ^)  Далї 
переч,  „товариші  наші".  •'^)  Далї  переч,  „пись(ма)".  ^)  Терлецького 
Остапа. 


325 

редав^),  що  порушив  Барвінскоиу  вислати  ^; ;  ждемо:  не  ма. 
Приїздить  Д — ть^)  и  каже,  що  еванг.  у  ніого,  та  тільки  усіх 
500  не  ма,  —  а  є  кілька  Матвія  и  т.  д.  Через  кілька  часу 
пише  знов  П — й,  що  у  Б — аго  не  ма,  а  він  заказав  Д — ові 
200,  поки  здобудуться  другі.  Тепер  вже  знов  пройшло  більш 
місяця,  —  а  не  ма  ніякоі  звістки.  З  ціого  бачу  я,  що  у  Га- 
личчині  шуткують  навіть  з  такими  важними  виданнями,  що  її 
роепродаж  упорядкований  як^)  небудь,  а  шнреннє  виданнь,  ко- 
торі  так  потрібні  для  підняття  духу  народности,  —  нікому  не 
лежить  на  серці  еурьозно.  К — ш  дуже  високо  ставить  П — я,  — 
але  цей  не  у  Іьвові,  а  другі,  значить,  не  дивляться  на  такі 
діла  еурьозно.  Повчившись  з  ціого  и  инчих  діл,  К — ш  задумав 
зконцентрувати  роспорядок  іого  книгами  у  одних  руках  и  пе- 
редав це  мені.  Я  готовий,  —  але  треба,  щоб  П — й  по  єванге- 
ліям, а  Барв — ий  по  псалтирю  дали  мені  порядочні  звістки 
и  вказали  аккуратного  чоловіка,  або  магазин  у  Львові,  щоб 
з  ним  прямо  мати  діло.  Мабуть  прийдеться  поробити  нові  ви- 
дання, —  а  хто  робитиме^)  корректуру,  хто  возьметься  за  це 
діло  у  загалі.  — 

Я  пригадую,  скільки  пролежали  у  т(ип)ографіп  повісти  Не- 
чуя,  и  скільки  вони  іому  обійшлись  ?  —  500  рублів  —  500 
примірників,  тоді  як  у  Петербурзі  намх  дали  щот  з  типогр. 
Стаеюлевеча  на  як  таке*^)  виданне  Чорних  Хмар  (по  взгляду  1 
тома  Повістей)  523  р.  за  1000  екз.  Глядючи  на  такі  діла, 
приходиш  до  мислі,  що  рано,  дуже  рано  надіятись,  щоб  Галич- 
чина  так  послужила  нам,  як  того  надіялись  Полтавці.  Кажу, 
надіялись,  —  бо  я  оце  був  у  Полтаві  п  бачив,  що  як  тамошні 
ознакомились  дійсно  з  львовянами,  то  трохи  спала  з  них  идеа- 
лизація.  Тепер  вони  послали  евоі  сіезійегіа  у  Львов.  Буде 
з  ними  те  ж,  що  й  з  нашими,  —  бо  й  сіевісіегіа  однакові, 
а  львовяне  занадто  бурсаки  и  лежебоки,  щоб  еурьозно  и  по 
европейскому  узятись  за  народню  справу.  От  товар.  ПІ — ка  по- 
вернулись на  саму  типографію.  Литературну  працю  одсунули 
асі  саіепсіай  §таеса8,  —  а,  кажуть,  так  треба  упорядити  типо- 
графію, щоб  усякий  заказ  могла  сповнити,  особливо  банкпрскі 
и  инакші  бланки.  Одкрили  б  вже  кафе  -  шантан  пмені  Шев- 
ченка, —  щоб  „зиску  більш  було  на  народне  діло"  ! 


*)  Зразу  було  „пише".  ^)  Далі  переч,  „потіаі,  що  Дим(ет)". 
^)  Дамет.  *)  Далі  переч,  „попало''.  ^)  В  оріґ.  „робптеме".  ^)  ТаЕ 
ввразно  ;  віало  бути  піоже:   дНа  такеж". 


ь 


326 

Мало^)  радісного  бачиш  и  дома.  Тепер,  правда,  вже  не  те, 
що  було  5 — 6  років  назад.  Вже  не  10 — 15  чоловік  про  наші 
діла  говорить,  —  а  лічіть  сотнями.  А  робітників  усе  таки 
5 — 10  та  й  годі !  Цей  рік  видано  2  етнограф,  видання  (Чум. 
піени  Ив.  Рудченка  и  1  том  ІІетор.  Пісень,  під  ред.  Ант. 
н  Драг.)  не  считаючи  1  т.  Запис.  Геогр.  Общ.,  —  та  5 — 6 
популярних  бротюрг  (з  которих  тілько  З  путних,  у  тім  числі 
одна  —  перевод).  Але  хіба  тілько  можна  було  зробити,  —  та 
ще  загляньте,  які  плями  у  роботі,  як  йшлн  такі  діла,  як  кор- 
рректура,  добуття  буиаги  и  т.  п.  Діло  систематичпіого  видання 
популярних  книжок  досі  не  подадилось.  Усе  через  те.  що 
ніхто  у  нашому  ділі  не  бачить  головного  діла  життя,  усі  одго- 
ворюються  то  сим,  то  тим,  та  одкладають.  Нехай  підіжде! 

Та  що  більш  казати  на  таку  тему  ! 

На  другу,  правда,  звернути  трудно.  Хіба  Ви  напишете 
скоро  и  чого  одраднійшого.  Та  не  вже  Ви  не  приїдете  у  Києв 
на  зьізд  археологичний  :  Приїдьте  лиш  у  Августі.   — 

Що  сталось  з  Федьковичем  ?  Те  ж  з  Декабря  —  ні  слова. 

Жінка  и  сестра  з  зятем  Вам  кланяються. 

Ваш 

М.  Драгоманов. 

Мел.  Бучинський  до  Арк.  Іонина. 

(Кінець    1874) 
Копія.  І  1874. 
Іонину 

Еслибш  я  не  зналь,  что  по  почтам'ь  ІіаЬепі  зиа  і'аіа  1і- 
Ьеііі,  мні  бнло  бн  непонятно,  зач'і^м'ь  оть  четнре  недікль  не 
получаю  отг  Вась  отв'Ьта.  Уже  11-го  ноября  вшслаль  я  Вамь, 
только  что  возвратпвшись  сь  Вінш,  довольно  обстоятельное  пи- 
сьмо, вь  которомг  М'Ьжду  прочимі.  подавадь  я  Вамь  вінскіе 
ціньї  снарядій  фабричннх'ь.  спрашивадь,  какіе  в'ь  Харков-Ь 
ді^нн  на  шопьі,  пижмаки  и  лисн,  звіщаль  о  собственншх  д'ії- 
лах  кстати  постройки  будьінка  моего,  дал'Ье  писаль  обь  обще- 
стві  литературномг  „Галич'ь^^  перезванннмь  „общество  имени 
Шевченка"  и  др.  Перед  10  дней  бвіль  я  опять  вг  Львові, 
какь  разг    вь    ету    минуту,    кагда    комитетг     „БесЬди"  низло- 


^)  Далі  ііереч.  „дуже". 


327 

ЖИДІ  сь  директорства  театра  Г-на  Моленцкаго,  а  произвелг 
гг  директрпссн  Г.  Г.  Романовичь,  сеетрьі.  Одновременно  про- 
куратора заареетовала  N-р  20  „ГТравдьі''  по  поводу  артикула 
„8с1і\УІпсІе1с1еЬаие",  которнй  тіЬм'ь  не  мен-Ье  навірно  вшрн- 
неть  ц'Ьлий  вї.  артикулів  „новорочное  обозр-Ьніе",  —  одновре- 
менно, кагда  вг  львовскомг  сейм'Ь  уконституовался  самьій  новий 
и  большій  клюбг  хлопський  русько  -  полеький,  сь  собственной 
очень  здоровой  программой :  начинаеть  совершатся  давно  не- 
обходимнй  процесі,  вь  нашемі)  общеетв'6,  здоровий  организмг 
вид'Ьляетг  неврозою  мертвьіе  нарости  :  поповщину,  ко?,тандпро- 
ровану  єрархіей. 

Кагда  би  посредствомг  новой  типографіп,  которую  помя- 
нутое  молодое  общество  откриваеть  сг  повим'ь  годомг,  подско- 
чиль  новий  п  см'Ьлий  журналь  какг  орган-ь  вь  пособіе  єтому 
клубу  депутатові,  публичная  жизнь  зді^лалась  би  живимь  - 
живою  и  интересною.  Между  Т'Ьмт>  по  литературной  и  єстети- 
ческой  части  пока,  не  изобилуетг  „Правда",  что  хуже  своимь 
схоластицизмом  пугаеть  дилетантові,  на  лол-Ь  поезій  и  по- 
(в)істей,  прибігающи  кг  цереводам-ь  невдачвим'ь.  Вдруге  и  бро- 
саются  дилетанти  на  зоі-сИзапІ  реальное  поле,  н  доводять 
реализих  кг  патологіи  и  рабской  копій  жпзни.  Кагда  бьі  єто 
движеніе  отд'Ьливг*)  оть  „Правди"  внесть  вь  „Просвіту",  — 
полза  вишлаби  несомнительна :  лучшій  дилетантизм-ь  реальний 
вь  популярних  наукахі.  еовершенн'Ьйшаго  поповскаго  нравоу- 
ченія.  Уесіегето !  но  надо  созняться,  что  лучшія  изв-Ьетія  по- 
лучаются  нами  зь  Роеіи,  об  закупк'Ь  права  издавать  Шевченка 
Рубннштайном'ь  еІ  Сотр.  за  ц-Ьну  2000  на  12  л-Ьті,,  обг  но- 
вому, романі  Нечуя,  печатаемимі.  вг  Петерб.  („без  цензури", 
как-ь  пишуть,  что  єто  такое?)  об  репетиціях  Лисенковой  опери 
„Різдвяна  Нічь",  которую  ставлять  вг  Январ'Ь  на  сцену 
вь  Кіев-Ь.  ?  же  и  точнійших  віЬд'Ьній  31.  Росіи  ожидаю 
сь  пріездом-ь  проф.  Ковалевскаго  сг  Кіева  которий  (переч, 
„пріидеіі,")     ?     ?     .^     ?     Мих.  Петров. 


*)  Зразу  було  „оїділить". 


Рік  1875. 


М.  ДрагоіУіанів  до  Мел.  Бучинського. 

Кіев-ь.   25.  Сент.   1875. 
Шановний  Мелнтон  Осипович, 

Посилаю  Бак  при  сіому  рециписс  на  гроші  Навроць- 
кого.  Будьте  ласкові,  виправте  їх,  —  бо  на  що  їй  про- 
падати. 

Ну,  подорожже  моє  скінчилось.  Були  великі  пригоди 
и  злигодні  злі  години,  особливо,  як  я  у  дощ  через  Чорногору 
у  Угорщину  з  Жабього  їхав  та  трохи  не  пропав,  —  але  ви- 
ратувавеь  і  тепер  з  приязню  і  те  згадую.  Дорога  у  Буковині 
до  Федьковича  п  по  Угорщині  була  дуже  интересна.  Народ 
добрий,  на  своє  життб  дивиться  критичніще,  ніж  дума  интел- 
лігеиція  іого  і  ніж  сама  интеллігенція.  Тіїьки  жде  він  по- 
мощі  від  московського  даря,  бо  в  іого,  кажуть,  не  ма 
жидам  такої  волї !  Але  интеллигенція  скрізь  сонна.  Однакож 
між  молодшими  із  „старої  партій"  єсть  люде,  которі  не  до- 
вольні  рутиною  и  лакейством  своїх  проводирів,  —  і  як  би 
справді  з  „народної"  партії  вийшли  народні  діячи,  а  не  чи- 
новники теж,  —  то  можна  б  було  зложити  свіжу  партійку,  ко- 
тора  пійшла  б  далі. 

Та  у  Львові  ціого  не  розуміють.  Те,  що  ми  Вам  росказу- 
вали,  ще  більше  підтвердилось,  як  я  був  у  Іьвові,  коли  Коссак 
доказував,  що  усе  народоьство  у  Рорсіи  —  поляками  заведено, 
а  ІІльницький  поражав  мій  „нигилизмь"  аргументами:  „Вег 
Меп8С'1і,  рапіе  с1оЬго(І2Іези,  і.'іі  кеіп  Нипй"  п  т.  д.  Резуль- 
тат —  повна  розлука  з  львовянами. 


329 

Приїхавши  у  Киев,  застав  я  слух,  що  вже  долучена  з  Пе- 
тербурга буиага,  щоб  мене  з  университета  вигнати,  а  що  мені 
це  обдавлять,  як  царь  проїде.  На  загальному  пріемі  началь- 
ства царь  сказав  кураторові:  у^)  тебя  безпорядки  вг  универ- 
ситет'Ь.  —  Какіе  же  безпорядки,  В.  II.  В?  —  А  Драгома- 
новг.  —  9 то  отд'Ьльное  и  исключительное  явленіе,  В.  И.  В.  — 
І  справді,  як  царь  поїхав,  мене  покликав  куратор  і  сказав,  щоб 
я  подав  в  отетавку,  що  мені  тогді  каррьера  не  закрита  —  (царь 
велів  мене  тілько  вг  З  южні  университети  не  пускать),  — 
а  як  мене  уволять  по  3-иу  пункту,  то  я  не  могу  вже 
поступити  на  службу.  Я  вибрав  посліпне  —  і  всі  моі  12  год 
службп  пішли  в  трубу  !  Мотив,  конечно,  укр(аїно)ф(іль)етво,  — 
але  діло  у  тому,  що  я  минвстра  и  товарища  іого  не  погладив 
по  головці,  а  вилаяв.  Головні  діячі  доносів  на  мене  були  — 
бувший  помощник  куратора,  колись  приятель,  потім  доноечик 
Костомарова,  Юзефович^),  и  проф.  Гогоцкий.  Тепер  назначена 
комиссія  у  Петербурзі  із  шефа  жандармів,  мин.  внутр.  д.,  мин. 
нар.  просв.  и  Юзефовича,  щоб  розсудили,  що  таке  укрфство^) 
і  що  проти  іого  робити.    Думаю,  що  коммисія  зробить  Пазсо. 

Отличився  і  брат -галичанин.  Лопатинекій  привіз  брехню, 
буцім  то  я  говорив  у  Галичу  (де  він  би  то  був)  промову  про- 
тив  Россії.  Брехня  пішла  в  ходу  і  тепер  служить  прпмазкою 
того,  що  мені  зроблено. 

я  поки  в  Києві  і  думаю  бути  по  меньшій  мірі  до  весни,  — 
а  тодї  поїду  за  границю  кінчать  учено  -  літературні  праці,  бо 
можу  жити  тільки  літературою. 

Дуже  добре  б  було,  як  би  приїхали  у  Октобрі  сюди  — 
прямо  на  мою  кватпру.  Не  забудьте:  з  бангофу  по  Жилянскія 
ул.,  на  Кузнечную,  другий  дом  од  угла,  з  права,  Консенеіу- 
шовой,  у  дворі 

Ваш 

М.  Драгоманов. 


^)  В  оріг.  „4". 

-;  я  іого  разів  6  вплаяв  печатно.    (М.  Др.) 

^)  українофільство. 


Рік  1876. 

М.  Бучинський  до  Ольги  Косач. 

(Виписка) 

(Літом,  1876) 

Зг  братом  давно  уже  не  переписуюся,  ще  відколи  він 
з  заграниці  вернув  у  Росію,  а  я  у  Станіслав,  бо  зараз  мині 
ясно  стало,  що  не  интересна  ему  булаби  перепиека  с  партику- 
ляристом.  Богдай  не  за  рано  счерпав  сили  в  важкім  змаганю. 
Вістей  з  Відня  не  мав  ніхто  в  Галичині 


Рік  1877. 

Ме/іїтон  Бучинський  до  ІУІ.  Драгоманова. 

(Телєїрамма) 

Еаих  УІУЄ8  йе  ЬетЬеге'  1е  11/6  1877 
а  8  її  ЗО  тіп.  сій  Ь/ 

Міапп  Рокіасіа^) 
Оепі*  ше  Мопі  СЬоізу  1-ете  Еаих  Уіуез  Ш 
М.  Р.^)  8ЬгеіЬе  пісЬІ  пасії  ЬетЬ崧(,)  8СІі1ес1і1(.) 

Меіііоп  Кга8ііо8Іа\¥8ку^) 
Неси  Оєпєує  1е   12  ;і  7  Ь, 
20  гпіп.  сій  М 


^)  В  телеґр.  хебно  „Ракіасіа".  ^)  Михайло  ІІетровоч  (Драго- 
манів);  у  телеґрамі  хибно  „М.  Т."  ^)  Себ  то:  Сганїславськив  (на 
здогад). 


Додатки  до  р.  1872. 
І. 

(До  стор.   108  і  109). 

Ме/і.  Бучинський  до  М.  Драгоманова. 

(Чорнова,  вривок) 

(Мабуть  13.Ш.  18720- 
Коп.  ІУ.  1872  Драгом. 

3.  місяці  у  Галичину^)  набувся  доволі  з  нашими,  взяв 
участь  в  „Просвіті"  и  видав  III.  вин.  Верхрагського,  одушевив 
до  ентузиазму  собою  холодного  Лавровського,  тай.  зібравши 
зверх  400  книг  про  Галичину,  відйіхав  на  весну  и  літо, 
в  Одесу,  щоб  до  обробленя  всего  матерялу  с  приятелями  сісти. 
Сам  чоловік  хороший,  образований^)  не  дармо  перейіхав  зеили, 
с  сходу  до  заходу.  До  Милорадовички  (з  Одесси,  що  зиму  тут 
проживає,  виправив  оногді  Лавровського  з  рекомендацийним 
листом;  неможу  ще  знати,  чи  познакомивсь  він  з  нею^). 

Роковини  Тарасові  сего  року  у  Львові  разом  справляють 
„Просвіта",  „Акад.  Лихвяр"  и  „Бесіда"'')  при  роковинах  за- 
клапинп  товариства  народнойі  музики  „Торбана".  Пята  громада 
Переииська  Бесіда,  а  шоста  „Січ"  тутешиа^).  По  инчих  горо- 
дах самі  дбають  школярі  -  сіроми. 

„Зоря"  Койів.  Молитовник.  Посланиє.  Подушка.  Вороб- 
кевич  ? 

Берхратський  <  >  Празник  у  Загвізді  15.  Лютого.  Га- 
личина'). 


^)  Се  очивндячкп  варіянт  до  відповідних  піісць  у  лпстї 
з  1(13). Ш,  1872.  -)  Говориться  иро  Гладкого.  ^)  Далі  переч.  ,,н  бу- 
валий на".  *)  Далі',  а  сар.,  переч.:  ., Рівночасно  .з  обходом  роко- 
вин'*. ■')  Далі  переч,  „закладаюча".  ^)  Далі  переч.  :  „В  Станисла- 
вові,  Тернополі,  Бережанах)".  ')  Далї  переч.  „Іонин". 


332 

II. 

Мєуі.  Бучинський  до  Олександра  Лобова. 

(Чорнова) 

(Початок(?)  XII.  1872) 

Чтоже :  познаєте  ли  письмо?  (Переч.  «Чи")  позабшяи  ли 
его  вм-Ьст'Ь  сь  ненадежньтмь  (другомь)  пріятелемг,  махнув-ь  мо- 
жете бнть,  давно  уже  рукой  на  бьілое?!  Нигдіі  правду  д-Ь- 
вать:  внновать  я,  слишкомть,  совершонно  виноватг,  не  им-Ья 
(переч,  „даже")  в  оаравданіе  даже  Сганислава  смирнаго,  (переч, 
„бо  от-ь  больше  вотг  и  опьять^)  и  етолица  окружаетг  мене, 
опять  ц  переписна  живая  и  опьять  ереди  '?  шуму  дня,  какг 
челов'Ьк'ь,  се  є :  креатура  какь  сннь  Адама'*^)  рвется  за  осяза- 
тельньїї'ь  и  ближайшим,  чіо  когда  бьі  не  совість,  не  втомленіе, 
?  '^  )  бо  воть  опять  (переч,  „столнца  окружаеть  меня  ио 
давному")  у  Візаі  я,  гд'Ь  не  все  по  давному.  Сь  давн'Ьйшихг 
дру*іей  скитаюгея  еще  зд-Ьсь  Орнштейнг  и  Медвецькій,  Подолинь- 
скій  по  Африк-Ь  бродяжитг") 

По  давному,  благодаря  теплот'Ь,  —  у  нась  зимьі  еще  й  не 
бьівало,  —  цв-Ьтеть  могилка  Вашой  молодой  пріятелька,  и  зд-Ьсь 
пересБідаеть  вона  до  всйх-ь  Вась  цв'Ьгку.  (Переч.  „Я  не  ви- 
новать") 

Краткую  н  узловатою  ліЬтопись  задумавг  Вамг  подать,  я 
почну  одь  людей  (переч,  „и  их-ь  измінчивой  судьби")  Наш 
даровитьій  и  многонадежний  другг  (переч,  „усе")  всегда  на  дав- 
ному мііСТ'Ь,  всігДа  неутомимї),  —  (переч,  „онг  мой  Негг  и/ 
Меізіег  Ізгисіег")  сгупаеть  кї,  истинной  истиніз.  мн-іі  очень  бо- 
лестно,  что  извістное  письмо  з  Мая  п.  г.  оставило  Васг  за  мов- 
чаніемх  моим  вь  кривомг  о  ним'ь  уб-^жденіи,  в  особенности 
касательно  славянскаго  вопроса  и  містнаго  патріотизма  (з  боку:) 
В  книгі  за  марть  найдете  в  компиляціи  моей :  (переч.  „  ? 
и  )  „елавянофильство"  доказь,  что  (далї  знов  текст-)  Діло 
(переч,  „уже  ?  ")  давно  кончено  совершенной  (переч,  „уступ- 
кой  и  міромг")  миромь  н  такимь  образомт,  не  затрудняетг 
боліє  хода  дискуссіи  о  самихг  ближе  насг  обходящихг  во- 
просах-ь.  (Переч.  „Вг  крат  На  дняхі.  надіюсь  читать")  Совре- 
менно  занимается  онь  (переч.  ?  ?  )  составленіемг  вт>  особую 
брошюру   „писемг   „украинофилОв'ь    кіевского   кг  галиційскому", 


^)  Зразу  було   „упьять".  ^)  Зразу  було  „Адамов". 


333 

„отношеніемг  украинофильетва  кь  либеральной  партій  вг  Россіг", 
обработкой :    религіозньїх'ь    сказаній    южноруеекихь,    и  статпєю 
11  тоуітепіо  Іеіегагіо  гиІЬепо    іп    Киззіа   є  Сгаїігіа,    вг  Кі- 
уізіа  Еогореа"   (переч,  „которой  посл'Ьдной     ?     )    —  Посл'Ьд- 
ной  уже  (переч,   „частью     ?     )  печатается.  —  (Переч.   „Вь  во- 
лю")   По  его    руководетву    переводится    для    „правдьі"  вг  во- 
линок, губ.  Тургенева  „Тхорг  и  Калиновичг"   и  Записки  охот- 
ника  (Переч.   „До  переводу    „Роб  перероб)    За  переробку  „Ро- 
бинсона   узялась    его    сестра    превосходно    владающая    нашимь 
язиком,  превоеходная  (переч,   „женщина"),   идеальная  женщпна, 
с  которою  я  им'Ьі'ь  щастє  зд'Ьеь  (переч,  „по*)  знакомится,  (пе- 
реч,  „вть  Ноябр'Ь"),  знакомил'ь  ее  сь  нашой  столицей.  Вь  .Іьвові& 
напечаталь  Партицкій  „Критичеекій  (но  очень  мало  самоетоятель- 
ного)  ПОГЛЯДІ)    на    поезін    Т.     Шевченка" (,)    печатается    тамже 
„Колядн"  Федьковича,  котормй  (переч,  „полу")  пребьіваеть  тамже 
(переч,   „на")  для  еобственнаго   образованія,  вї.  качеств'Ь  редак- 
торя  популярннх'ь    изданій   „просві^тьі",    получив  от  ней  жало- 
ваніе.  Переводить  онь  Шекспира.  Вь  Коломьіи  пе^атаеть  проф, 
Згарскій  народную  философню,  по    пословицамг.    НадіЬятся,  что 
„Проев'Ьта"  записав  всі  лучшіе    (переч,   „современнне")  новьіе 
цублнкаціп  попул.  (переч.     ?     )  ,  западнне  и  восточнне,  устро- 
ить  хорошее  Д'Ьдоводетво  и  поидеіь    реалистичним'ь  ходом    со- 
временньїм'ь    (Переч.    „Вь    прочемь  Общества  прочіи")    Розвой 
инихг  обшіестві.  в'їдь  Вн   знаєте  сї.  „Правдн",    —    зд'ІЬшному 
прпдалг  новнй  голова  Пулюй  некоректное  направленіе,   (переч, 
„одводя  его")  увлекая  его    до  надеждн   на  добродітелей  и  ме- 
ценатові   (переч.     ?     ?     ?     )    земляковь,    на    міЬето    упованія 
вь  саиихь  еебея    (Отчет  за    1872  г.  вт,  ч  за  Декабр)    Но  (пе- 
реч, „ото    пройдетг,    ^-     ?     прежна    равнов'Ьсь  самая  сь  себя 
прійдетг")    д-^ло  пойдетг    давиніг  ходомг,    п    общеетво,    какг 
и  другій,  набравг  вь    сей  годь    (переч.     ?     )    довольное  число 
членов  и  хорошпхг,    а  вьібросив'ь    старнхг    (попов'ь    и    чинов- 
нпковг)  все    таки    (переч.     ^     )    зазначится    бодай    одной    по- 
лезной  книжксй   популярной^)    для    народа.     Во   обще  світскіе 
званія  по  всем    различіи    сильно    обеплаются    нашими :    (переч, 
„казачки  прутся  без  ваги")    Способствуетг    зд-Ьсь    однорочная^) 
служба  воєнная,  подающая  возможность,  на  казенном  удержаніи 
идти  вг  етолицу  на  университеть,  технпку,  торговельнне  (переч. 


^)  Слово  „популярноа"  написано   вад  „кнсжкой". 
^)  В  оріґ.  „ннодорочная". 


334 

„заводи")  учрежденія.  Вь  етой  мір'Ь  пует'Ьет'ь  семинаря  много- 
людная  н  медогубная,  галпцкая  Русь  міняетг  свои  акцій.  — 
(Переч.  „  ?  Нашому  брату  Навроцькому")  Навроцкій  здер- 
жап  пспитг  и  получилг  хорошое  жаловане,  в  м'Ьсті^  з  Шашке- 
внчек  и  др.  в  Решові  на  мавурахь,  —  пуеть  в-Ьдают'ь  всЬ, 
что  (переч,  „ляхи  гал")  поляки  галицкіе,  народг  не  тупогла- 
вьій,  а  епоеобннй  (переч,  „риваливовать")  соревноеать  сь  кинь 
бьі  то  не  било  у  самому  найкращому,  хоть  би  (переч,  „прий- 
шлось  д'Ьлать")  вь  самих  жалких  разиірах.  Но  гороздо  дав- 
нійшь  изобр-Ьтено  (переч,  „жел")  рельеи  и  почтн,  и  получив 
Богдана  Пюрка  сь  В'^вн  недобитки  редакційнне  внцержали 
провизорюм-ь  и  поновилп  устройетво  прац'Ь.  Уб-Ьдившись,  что 
добре  зроблено  давнійш,  вид'Ьлив  администрацію,  они  внді- 
ляють  с  хаоеа  редакційного  сегодня  (переч,  „кореспонденцію") 
переписку,  чтоб  упростить  д-Ьіоводство,  (переч,  „и  дасть  Богг") 
Сею  недостачею  рутинн  обясняется  печальное  явленіе,  что  лі- 
тературная наша  часопись  неможеть  (швидко)  пойти  такою  роз- 
гульною ходою,  якой  одь  молодой  еловесности  наді^ятся  нужно 
и  можна,  судя  по  мн'Ь  самому  изв'Ьствьіх'ь  хочбн  студентских-ь 
поезияхь,  св'Ьжих  и  поровннх'ь,  хочь  вг  боіьше(иг)  чи(сл'Ь) 
любовньїх'ь,  но  далеко  не  гезекиилевихг  охань  (переч,  „патрио- 
тичнихг")  Устияновича.  —  (Переч.  „Всего  болів  необхо- 
димо  ?  ")  Начиная  одь  меня,  необходиио  будеть  здіЬлать 
„Правду"  еженедіЬльньїмь  органомть,  и  статіи  до  ней  (переч, 
„приготовлять")  слать  и  приготовлять  в  большіе  города,  пр, 
у  (Ігаппславов'ь,  Коломию,  (переч.  ?  )  центри,  чтобь  снадбив 
внготовкой  передавать  прямо  вь  редакцію. 

(Переч.  ,Денги")  Благодарю  за  помощь,  которую  я  полу- 
чиль  точно,  и  посп'Ьшу  вернуть,  як  скоро  упорядкуюся.  (Пеерч. 
„Письмо  с  сентября")  Письмо  сь  докладами,  первое,  получилг 
вм-Ьсті  з  другим  здіЬеь,  гд'Ь  и  нашель  опять  всіЬх  и  Орнштейна, 
которий  непреи'Ьнно  посбтить  виставку.  (Переч.  „Кром-Ь  него") 
В  ?  стр-Ьтидь  я  зд-і^сь  вс'бх'ь  пріятелей,  сь  изнятіемг  Подо- 
линського,  которий  безь  (переч,  „слиху")  віЬсти  загубился 
вь  пескахь  (переч.  „Сагари)  Африки  (переч.  „у-Ьхавг  туда 
сь  Крижановским'ь  сь  Кіева  суп")  сопровождая  туда  Крижанов- 
скаго  с  Кіева. 


Показник. 


(Порядок  латинської  азбуки). 


Абсолютизм  ліберальний   174. 

Аграрна  реФорма   в  Галачинї   145. 

Аграрні  процесе  34. 

„Академнческій  Кружок-ь"  52. 

„Академічне  літературне  товари- 
ство" 129. 

Аксаков  96. 

Александер  Моколаевич   289,  329. 

АіУіерпканська  мірка  26. 

Андерсев  11,  109,  161,  172,  173, 
309. 

Аедраші  51. 

Андреп  Первозванай  70. 

Андріяшев,  книгар  309. 

Анненков,  ґен.-ґуб.  2о,  26. 

Анненков,  ботанік  109. 

Антонович,  Володийіир  З,  4,  8,  9, 
25,  31,  32,  37,  38,  43,  49,  52, 
53,  61,  62,  69,  71,  81,  84,  85. 
90,  91,  110,  130,  152,  157, 
158,  305. 

Антонович  В.  і  М.  Драгоманів  326. 

Антихристова  церква  234. 

Анти-ляцькі  пісьнї  4. 

Археольоґічний  конгрес  у  Київі 
326. 

Архнєреї  російські   136. 

Аріман  317;  Аріман  -  Росія  123. 
140,  141. 

Арістотель  12. 


Аг5  роеііса  раг\'оги58Іса  136. 

Артіль  влр.  281. 

Аскольд  213,  219. 

Ассоціяція  121. 

Атеізм  323. 

Атомізм  будднстичнпй,  галицький 
208,  210,  215,  232. 

Ауербах   11,  229. 

Автономія  117;  національна  281 
і  Д. 

Австрія  122,  123,  140,  141;  з  1866 
р.  123;  й  Россія  279;  на  Рос- 
сію  120;  й  Українці  311; 
й  \  країноФІлп  288,  296. 

Австрійський  аатріотазм  139. 

Австрійсько  -  кромеризька  тради- 
цій  162. 

АвстроФІльство  140,   141. 

Бабій  216,  296. 

Бачннська,  директорка  театру  218. 
Бачпнський,  Омелян  52,    82,    252. 
Бачинськнй,  о.  віцеректор  86. 
Бакунїн,  М.  284. 
Бакунїнська  дружина  278. 
Бакунїнський  панславізм  295. 
Бакунїнщнна  296. 
Бакунїнщнна  й    Площанщпна  283, 
284. 


336 


Балкан  142;  Балканцї  73,  74. 
Бальзак  183. 
Баревич,  о.  111. 
Барвінський  (котрпй?)   88. 
Барвінський  Олекоандер    Зо,    106, 

107,  129,  178,  185,  278. 
Барвінськай    Володимир    59,    239, 

241,  242,  244,  245,  325. 
Баторій  Ст.  36. 
Бейст  50,  277. 
Бекон  Верулямський  283. 
Бельлегрости  :    великоруські   280; 

українські  280,  281. 
Беранже  12,  101. 
Береншта-уі,  Вільгельм  Людвигович 

2,  9,  48,  54. 
„Бесіда",  товариства:  льв.  .52,  81, 

84,  109,  326,    331;    перемиська 

80.  331  ;    журнал    53,    71,  138. 
Безак  26,  28. 
Безсонов  257. 
,Безумія"   західні  15. 
Бблїнськвй,  Віс.  68,  232. 
Берне  287. 
Бібіков,  Ген.  -  ґуб.   25. 
.Бігуни"  259. 
Білецькнй  -  Носенко    81,     83;    Бі- 

лецькі  230. 
Біленькой  219. 

Білоус,  Михайло  197,  221,  2-І5,  303. 
Білозерський,  Іван  їв.  159,  186. 
Білозерський  В.  226. 
„Биржевьія    Віідомости"    75,    231, 

232. 
Бісмарк  184 ;  галицькой  (  =  На- 

уоіович,  їв.)   195. 
Бюхнер,  Л.  307. 
Блудови  318, 
Боденштедт  271. 
Богоміли  236. 
Бок  233,  249,  256. 
Бокль  230,  258. 
Болдаков,  Іа.  304. 
Боплян  226. 
Борнео,  жіільцї  284. 
Боровськвй  81,  84,  88. 
„Божа  постеля"   198-200,  226. 
Бранїцкий  81. 
Брем  309. 


Брокгаус  236,  246. 

Бучинськин,    Мел.    72,    170,    257, 

303 ;  лїтературні  ідеї  120 — 132 ; 

метрика  322. 
Буддвстичной  атомізм  323. 
Будучність    України,    віраДр— ва 

в...  270. 
Буковина  88,    234,    301,   302,  328. 
Бульвер  199. 
Буржуазія,     жидівсько  -  німецька 

306 
Буслаев  284. 

Цалковський,  посол  36. 

Царь,  етнограф   гал.  52. 

Царь  московський  328;  російський 
(ЗО,  150,  259,   329. 

Царат  122. 

Царедавенко  =  ЕФименко  227. 

Царьгород  73. 

Целевич,  др.  Юіїян  81,  84,  85, 
91,   111,  140,  165,  178. 

Централізм  96,  123,  140;  росій- 
ський  І2к 

Церр:овні  землі  322. 

Цензура  церковна  в  Росії  54, 
62,  260. 

Цензура  кружкова  174. 

Ціль  Українців  311. 

Ціпсер,   проФ.   111. 

Цісар  австр.  34,  150. 

Цюрих  261,  262;  студенти  296. 

Чайковскьй,  польськвй  письмен- 
ник 119,   126. 

Чалий  Сава  164,   173. 

Чехи  49,  50,  51,  74,  122,  124,  145, 
225  ;  їх  націоналізм  230. 

Черкаси  228. 

Черннгів(  ькнй  Статист.  Комітет  66. 

Чернишов  (Іван?)  253. 

Чорнолїзцї,   громада  34. 

Чорне  море  9,  73;  походи  273. 

„Чтееія  вь  Моск.  Общ."  48, 
52,  91. 

Чубинськпй,  Павло  11,  61,  66, 
102,  129,  263,  271,  273,  274, 
279. 

Чудновський,  Одесець  299. 


337 


Чумако,    чумацтво    73,    238,    254, 

267,  309. 
Чужоввновапє  210. 

Хаба,    підгірські    парії    167,     168= 
Хахло  13,  137. 
Харкевич,  о.  320. 
Харьківянка  150. 
Харьківська  коммуна  138. 
Хлопомапо,  хлопоманїя    25,    2і?9 ; 
італїянські  67. 

Хлопи    306;     галицькі    195—198; 

українські  Н08. 
Хлоповичі,  карєровичі  289. 
Хлопська  вародеість  11. 
Хлопський     клюб,     русько  -  поль- 

ськвй  327. 
Хлопський  напрям  306. 
Хлопов,  їв.  Дт.  253. 
Хмельницький,  Богдан  20,    70,  90, 

100,  202,    213,    228,    265;    иа- 

мятнвк  62,  219,  274. 
Холмщина,     холмщикп     278,    296, 

297. 
„Холопа"  20. 

Хомяков  231  ;    ходіяківщина    263. 
Хорват,  маршал  26. 
Хортиця,  острів  70. 
Христіянстзо  в  Росії  260. 

Данилевськип  73. 

Дарвін  230,  258,  260. 

Давидов  71. 

Децентралізм  у  полїгицї   14. 

Дедерчук,  Петра  38. 

Де-Ґубернатіс,    А.  172,    266,  267, 

285,  286. 
Декабристи  15,    16,    60,    68,  71. 
Демків,  М.  посол  16,  39. 
Демократизм  154,  230;   польський 

127;  український  127. 
Депутати,  руські  ЗО,  35,  36. 
Державін  99,  231. 
Діялєкти  гал. -р.  130. 
Дїдицькпй,  Богдан  10,    37,  46,  48, 

95,  106,  155,   183. 
Діккенс  145,  155,  164,  168,  183. 
Дюваль,  І.  233. 

ЗВІРНИК   ФІЛЬОЛЬОҐІЧНОЇ   СККЩІ,   Т.    XIII 


Дніпро,  лївин  бік  16;  по...  228; 
сімпатії  для    Австрії  120,    127. 

Добрянськнп,  доцент  36. 

Добролюбов  231,  232. 

Добровськин  48,  52. 

Дондуков,  князь  28,  29. 

Дон-Жуани,  гуцульські   171. 

Донкихот  185,  223. 

Дорошенко  296. 

Довг  народови  8. 

Драгоманів,  М.  2,  7,  31,  32,  33, 
38,  44,  61,  72,  76,  77,  Юі,  104, 
165,  242,  303,  327,  329,  330, 
332,  333 ;  цїли  238 ;  ідеї 
154—156;  касіер  гром.  226, 
227;  категорії  93;  про  Шев- 
ченка 306 ;  вплив  3;  і  Антоно- 
вич 326 ;  Див.  крім  сего 
Т  — ов,    Товмачов    і  Пкгаіпо. 

Драгоманівна,  Лїда  36,  37,  59, 
88,  90,  201. 

Доагоманівна,  Оля  31,  37,  90, 
100,   113. 

Драгоманова,  Людмила  6,  31,  37, 
59,  70,  86,  88,  90,  103,  113, 
130,  135,  138,  158,  162,  174, 
187,  201,  279,  299,  310,  314, 
319,  326. 

„Дружний  Лихвяр"  52,  81,  82, 
109,  129,  331. 

Духовні  лєґенди  235,  236;  вірші 
235    236    257, 

Дух'пнський'  97,'  266,  274,  285, 
310,  311,  318;  духинщпна  266, 
317. 

Думи  гайдамацькі  164,  167  ;  серб- 
ські 188,  312;  українські  188, 
287. 

Диктатура  монархічна  29. 

Димет,  Михайло  88,  109,  128, 
151,  325. 

Дзвдушицкий  265,  285. 

Джулинський  315. 

Едер,  др.   211,  221,316, 
Ефименко  62,  227;    див.    ще  „Ца- 

редавенко". 
Елементарна    наука    —     зіааїз^е- 

Шігіісії  247. 

22 


338 


Ельаідіа  259. 

Еманциаація  селян  271,  283;  в  Га- 
лечииі  34. 

Еміграція  гал,  іетелїґеації  в  Ро- 
сію 268,  279;  європейська  259. 

Епоса  народні    11  ;    сербськей  39. 

Еркзіан  -  Шартріяи  12. 

Егвзіольоґія  106. 

Евангеліе  по  укр.  58,   170,  314. 

Ездайаюнїзві,  галнцькой  206  і  д., 
21.5. 

Барона  118.  231;  евроаеізіУі  211, 
313;  мірка  185;  наука  317. 

Евтушевськнй  256. 

врархічна  партія  321. 

Фанатизм  97;  галицький   194. 

Фаталізм  галицький   194. 

Федералізм  93. 

Федорович,    дїдич    7,    81,  72,  303. 

Федькович,  Осип  10,  34,  35,  37, 
38.  41,  45-48,  54,  81,  83,  106, 
134,  147,  148,  151,  156,  157, 
164,  168,  184,  189-192,  209. 
218,  286,  232,  264,  301,  302, 
319,  326,  329,  333;  жовняр- 
ство  183ч 

Фет  312. 

Фільозофія  попівська   185,  186. 

Фльоренція  178. 

Фльоровськай  140,  260. 

Фонетока  106,  108,  НІ,  129, 
204,  205. 

Франція,  бібліографія  94;  Фран- 
цузи 150. 

Фрівіан   І8б.  234. 

Франческо  279,  280. 

Оаіаог  310. 

Генеральний  Штаб  рос.  66. 

ҐеоґраФІчне  товариство,    російське 

11.  38,  61,    62.    102,   109,  130; 

київський  віддїл  300,  323,  326. 
Георґ,  Г.,  книгар   женевський    72. 
Гімназія  акад.  49,  81. 
Ґіскра  197. 

Голуховскай    197,    240,    277,    323. 
Ґорчаков  311. 


Готлїб,  адвокат  320. 
„Гракхи"  українські  283. 
Греґр  148. 
Грін,  Д.  233,  249. 
Грохольскай  50. 
Гутенберґ  317. 

Гайдамацтво  240;  народовсьве 
243. 

Гайдамацькі:  думи  164,  167;  ор- 
ган 52,  60 ;  зампсл  274. 

Гагалан  26. 

Галвч  50,  269;  місто  (віче)  329; 
первісна  назва  „Товариства  ім. 
Шевченка"   326. 

Галичина  51.  55,  70,  84,  148,  223, 
270,  271.331;  біблїоГраФІя  10; 
історія  7,  195  —  198;  молода, 
програма  97,  99 ;  політичне 
становище  9  ;  і  Росія,  братане 
231,  232,   258. 

Галичане  10,  33,  194,  195,  210. 
282,  295,  308;  і  російські 
Українці  77,  78. 

Галицькі:  діялекти  54,  90,  91, 
130;  граматика  270;  клери- 
кальна партія  278  ;  мова  98  ; 
лїтературна  народня  69 ;  на- 
рід 314;  первородний  гріх 
306 :  революція  309 ;  стани 
(історія)  195—198,  203-205; 
театер  288  ;  верховодці  277. 

„Галицько  -  русекая  Матиця"  ЗО, 
36,  52,  262. 

Ганїнчак  278. 

Ганкевич,  Володимир  81,  85,  147, 
147,  191,  262. 

Гарасндіовпч,  Гіяяр  4,  5,  85,  91, 
111,  162,  165,  209(?),  216  3)4, 
316. 

Гараспмович,  ТеоФиль  4,  5,  111, 
162,  165,  314. 

Гараспмович,  о,  з  Микуличина 
(батько)  111. 

Гарисимович,  о.  Семен  (із  Загві- 
здя)  111. 

Гецель,  видавець  258. 

Геґель  76;  геґелїзм  169. 

Гейне  220,   221. 


і 


7- 

і 


339 


Теккель  233,  249. 

Гекслї  186,  233. 

Гербель  58. 

Герберштайн  266. 

Герцсн,  Алекс.  101,  227,  231,  232, 
237,  245,  254,  258,  259,  267, 
284,  307. 

Гераіафродити  націоначьні  126. 

Гетьманець  128,  155. 

Гетьаіаащиаа  100,  227,  261. 

Ге?екоїл  укр.  =  Устіянович,  Кор- 
аило  161. 

Гладкой,  Антін  81,  84,  87,  88, 
108.  129,  148,  152,  158,  162, 
331. 

Гладилович,  А.  300. 

Глїбів  54,  109,  134,  137,  138,  152, 
158,  270. 

Глїджук  4,  5. 

Гогенцольлерни  60. 

Гогенварт  50,  51. 

Гогоцький  829. 

Гоголь,  Микола  42,  43,  49,  65, 
99,  126,  128,  144,  145,  155, 
169,  171,  18:3,  198,  229.  231, 
263,  263,  269,275,  294;  Гоголї 
119,  126;  до  Гогиля  68. 

„Голосї>%  газета  53,  74,  96,  97, 
99,  125,  225,  234. 

Головацьквй,  Яків  46,  48.  52,  54, 
58,  68,  91,  96,  106,  130,  137, 
201(?),  234,  236,  256,  298. 

Гоаіер  156. 

Гончаренко,  Левко  (=  Свєнцїць- 
кий  Павлїн)  116,  127. 

Гончаров  42. 

Горбачевськип,  Іван  2іб, 

Горбунов  283. 

Горячковська  299. 

Гостина  у  бога  (народне  опові- 
відане)   198—200. 

Громади:  11,  81,  108;  ака- 
демічна 1 ;  центральна  51 ; 
ґімназіяльаі  4,  5,  33,  35,  200 ; 
галицька  народня  87 ;  молода 
95;  народовецька,89.;  київська 
76,  226,  227;  львівська  З,  84; 
віденська  59  ;.  програма  6. 


Гуцули       35,  38,    250,    265,    314; 

гніздо  152;  край   11  ;  любов  5; 

музика    11;     побратимства    5; 

сьаіванкн  З,  31,  40,  ПО;  строї 

84,  289  ;   Гуцульщпна  37  ;    Гу- 

цулїя  149,  171,    177,    178,  184, 

213. 
Гулак-     Артемовський     52,     149, 

169,  214. 
Гуманізм  93 ;    і    націоналізм    168 

до  170. 
Гуревзч,  Григір  320. 
Гурт  52,  72. 
Гус,  їв.  169. 
Гушалеввч,  їв.  86. 

Ідеї  західні,  загальнолюдські  229; 
„виварка"  з  них  231. 

Ілья  Муромець  70. 

Іліяда  11,  12,  35,   172. 

Ильницькай,  Василь  213,  213,  238. 

Іностранцев,  проФ.   202. 

Інтелігенція  руська  в  Австро  - 
Угорщині  328.    • 

Інтерес  науки  175. 

Інтереси  людські  й  укр.  націо- 
нальні 148. 

Інвентарі  15,  22. 

Іонин,  Аркадій  7,  57,  75.  79,  90, 
102,  ПО,  113-125,  133,  136, 
137,  145.  148,  161,  209,  219, 
226-228,  253. 

Історія,  козацька  85. 

Історичні  піснї  українського  на- 
роду З,  4,  6,  7,  36,  41,  48,  53, 
188,  157  і  158  (істерія),  161, 
309,  326. 

Італїянцї  60;  й   Українці  121. 

Іван  Хреститель,  патрон  русь- 
кий 5. 

Іван  Скгженпй  (Грозний)  152. 

Іванїцькпй,  ґен.  74. 

Іванвгаов  52. 

Яхно,     др.     81,     110,.     111,      149, 

249. 
Якобінїзві   240;    український    243. 
Яновськпй,  Амврозій  ЗО,  311,  321. 
Яворскнй  37.    . 


340 

Єдпнство,  італїянське  67. 
Єгова  133. 
Єрмолов  71. 

Юзєфович  274,  329. 

Юрости  283. 

Южворуська  народність  17. 

Кабінетні  обертаси    120,   127. 

Кацапи  6,  51,  129,  230;  галоцькі 
33  ;  кацапствуючі  37. 

Качала,  СтеФан  31,  33,  37,  51,  49, 
51,  57,  61,  65,  93,  98,  211, 
213,  217,  225,  228,  286,  288, 
289,  296,  303. 

Кальдерон  164,  168,  184. 

Камінськой,  др.  319,  320. 

Канів  57,  228. 

Капущак,  посол  178. 

Каракозов  28,  260. 

Карааїзін  169,  171,  177. 

Карпатп    7,  123,  142,  158. 

Кастеляр  267. 

Катаризм  236. 

Катерона  II.  20,  169,  292. 

Католїцізм  207. 

Катков  12,  25.  27,  54,  94,  231, 
238  5  катківцї  12 ;  катківцї  га- 
лицькі 85;  катківство  143; 
катківщина  58,  261,  299. 

Казомір  Вел.  36. 

Кляссвцізм  282. 

Кломковнч,  Ксен.  81,  96,  213,  218. 

Князї,  старі  228. 

Книжки  9;  київські  7;  велико- 
руські 10;  закордонські  2. 

Кохеївченко,  Грицько  81,   84. 

Кольцов  120,  126. 

Колядки,  космольоґічні  236. 

Коліївщина  25. 

Комісія,  анті -українська  329. 

Комвіуна  276 ;  харьківська  138 ; 
паризька  259,  282;  коммуна- 
лїзм,  студені  ський  283 ;  ком- 
мунїзм,  лїтературний  293. 

Компаретті,  Доменїко  67,    78,    87. 

Конкордат  169. 

КсвсЕсторія  гр.  к.  льв.  274. 


Коновалів,  Одесець  7. 
Кониський,  Олекс.   106,    129,    155, 
Ковстантвн       Мпкплаввич,       Вел. 

князь  28. 
Конституція  крооїеризька  84. 
Корф,  бар.  48,  52. 
Косач,  Ольга  43,  50,  54,  146,  148, 

158,  162,    179,    181,    187,    192, 

201,  202,    257,    315,    326,    333, 
Косач,      Петро      Ант.      43,      148, 

158,  159,    187,    189,    192,    279, 

285,  257,  316,  326. 
Космополітизм  66 ;  =  європейська 

наука       307 ;      прінціп      307 ; 

і  українське  народовство  307. 
[Соссак  328. 

Костецький,  Плятон  36. 
Костомарів  13,  32,  38,  48,  52,  58, 

62,  65,  70,  77,  90,  96,  138,  172, 

187,  188,    237,    238,    258,   262, 

267,  273,  274,  329. 
Коструб,  пісьня  про  3. 
Кошут  51,  259. 
Котляревський,    Іван    42,   83,    84,. 

169,  177. 
Котляревський,  увїв.  проФ.  273. 
Ковальський,    Василь    39,   43,    55, 

192,  211,  217,  225,  236,  248 
Ковалевськвй,  Микола  309,  327(?) 
Козаки  247;    українські  21,    172 

козацтво  169  ;    козацькі :    ари 

стократизм  169;  читанка  273 
історія  85. 

Козенцов,  Яків  Макс.  56,   57,    90, 
Кожанчиков,  видавець  187. 
„Кга]"  газета  43,  113. 
Кракусова  Могила  70. 
Красноставський,    Мелітон  ==  Бу- 

чинськвй,  М.  330. 
Кромеризько    -    австр.      традиція 

162. 
Крушинський,  директор  ҐІВІН.  111. 
Кружківщина  97. 
Крилов  137. 

Критика  185,  207  і  д.,  210. 
Крижановський  149,  180,  234. 
Ксеркс  164. 
Куіунджич  315. 
Кукуріченко  83. 


341 


Кулїш,  Панько  13,  25,  26,  41,  42, 
45,  18,  52,  55,  96,  108,  148, 
151,  155,  187,  264,  286,  295, 
324,  325 ;  кулїшівська  илеяда 
230 ;  кулішівка  на  Угорщині" 
268. 

Культура  общеруська  293. 

Культи  азійські  269. 

Кумановський,  Мпкола  35,  40. 

Купчанко,  Григ.  75,  235"  235, 
246,  247,  252,  257,  272,  278, 
284,  289,  290,  296,  299,  301, 
302,  304,  310,  312,  318;  Куп- 
чанко  311,  312. 

Кузеаіський,  Мохайло  49. 

Квітка,  Гр.  33,  42,  64,  99,  169, 
177,  230,  263,  295. 

Київ  70,  331 ;  старий  228. 

Кияне  2,  7,  44,  47,  48,  53,  54 ; 
58,  147,   312. 

Київська  непомильність  316. 

Каївеькпй  Славянон  =  Драгоманів 
М.  103,    128. 

Кирило  -  Мет.  Братство  169. 

Кистяківська  304. 

Кистяківський  61,  62,  303,  305, 
310. 

Кистяківські  304. 

^аVе1еу  266,  267,  285,  286. 
Лаврівськай,    Юлїян    39,    49,    51, 

55,  75,  81,   108,    109,  192,  2і2, 

213,  217,    218,    241,    244,    249, 

310,  311,  316. 
Лавров  П.  262,  271. 
Лазаревський  66. 
Лазаревич  І.  В.    Сербин    86,    148, 

214. 
ЛяхоФоба  52. 
Ляхи  5,    6,    15,    31,    39,    43,    51, 

108;  Ляшки  5;  ляцька  рука  3. 
Ляпнїсс,  імінеральоґ  111. 
Ляссалїзаі  145. 
Лбдрю  Роллен  259. 
ЛбГепди  272. 
Лелевель  274. 
Лєккі  236,  246,  260. 
Ленартоввч  266,  267. 
Лбже  310. 


Лемке  259. 

Левицький,  їв.  Ем.  248. 
Левицький,  Осип,  Граматик  270. 
Лібералізм  323 ;    партія    рос.  333. 
Лїбрик,  М.  дяк  3. 
Лїрваки  гал.  З,   4. 
Лїтопипь,  жива  України  7. 
Льоялїзм   32 ;    державний    рос.  94. 
Люблинська  Унїя  318,  320. 
Лобов,    Алекс.   5,    271,    275,    248, 

254,  258,    281,    299,    315,    319. 
Лонай  197. 

Лоаатинський  69,  319. 
Лозїнський,  польський  письм.  178. 
ЛучаківськЕй    265. 
Лушпинеький  4,  5. 
Львова  299. 
Львовяне49, 53,  83,  147.  176,  239, 

244,  250,  256,  311,  325,  328. 
Львівська  непомильність  Зі7. 
Лисенко,    Микола    Вітая.     13,    52, 

54,  71,  101,  109,   147,  148,  151, 

156,  161,    167,    202,    214,    303, 

306,  309,  3;6,   327. 
Лнсенков,  книгарь  187. 
Литовські  пани  15. 

Маццінї  259. 

Мадяри  50,  122,   123. 

Майн  Рід  186. 

Макмільлян  186. 

Макрокосм  80. 

Максимович,    Михайло  41,  49,  50, 

52,  53,  57,  68,  69,  70. 
Мальчевский  А.  119,  126. 
Малоросійські  Губернії  285 
Малоруські  ^епїе  294. 
Малнновськнй,  Михайло    129,  278. 
Мандельштам  279,  29б,  299. 
Мардарович  318;  Мардароввчі  320. 
Марко  Вовчок    42,    55,    131,    258, 

263,  264,  272,  295. 
Маркс,  К.  260. 
Марошкін  238. 
Маруся  Богу  славка  300. 
Мазури  36. 
Медвецький,    Улян    72,    149,    162, 

202,   200,  216,    250,    304,    316, 

332. 


342 


„Мета",  газета  35,  56,  62,  76,  96, 

97,  116,  120,  127. 
„Метчпкв"   1862— 1866  рр.,  ст.  108. 
МетлинськиЙ,  А.  41,^169,  234,  270. 
Метода  :  реальна    262  ;    позитивна 

258,  259 
МІЦКЄ8ИЧ,  Адам   298. 
Мщкевич,   Влад.  286. 
Микішон,  М.  О    219,  273,  274. 
Мікльосіч,  Фр.  48.  52. 
Мікрокосм  80. 
Мілютинщина  169. 
Мільль,     Дж.    Стюарт     186,     230, 

258,  274. 
Мільлер,  Фрідр.  299,  303,  305. 
Міроіді.  віужнцький  280. 
Млака,       Данило    =    Воробкевич 

Із.  36. 
Могола  Савор  70. 
Молеецький  52,  82,  327. 
Мольер  157. 

Молодїж  82;  станїславівська   111. 
Молода    Галочона,     програма    97, 

98  ;  молода  Русь  43. 
Молодці  1848  р.  142. 
„Молитовник"    110,   131, 
Монахи  Білозерсьчі   152. 
Монархічна  диктатура   29. 
МонФерота  67. 

Монозіах,    кн.   Володимир    70,    90. 
Моральна  чесність  311. 
М.фФІль     41,     48,     78,    270,    271, 

272,  279,  287,  299,  310. 
Мороз  300. 

Морозенко,  пісьня  про  3. 
Москаль  307. 
МоскальоФобія  169,  229. 
Москва  150;    косіиополїтична,   ту- 

ранська  229. 
Московське  царство  137. 
„Московське  славянофільсгво"    — 

проспект      Др  — ва      до      статі 

в  „Правду"  237,  238. 
„Московскія  Від."  97,  99. 
Москвофіли  310;  провінціяльні  322. 
МосквоФобія   94. 
Москворіцька  висота  69. 
Мово  :  пародня  14;  скована  14;  по- 
середні 125;  чужі  11;  птича  237. 


Муравйов  25,  27. 

Музика  36. 

Мужицтво  284. 

Мужицький    пролетаріят   282    і'  д.. 

МужикоФІльство  154. 

Михайлова  Гора  57,  69. 

Михаляк,  др.  278. 

Микола  І.,  царь  15,  69,  137;  епо- 
ха 68;  ппіколаевщона  237. 

Микуличин    152. 

Микита,  судовик  80. 

Милорадовичка  81,  109,  129,  14'^,. 
331. 

Нагірний,  Василь  253,  315. 

Націоналізм  226  ;  на  европеізмі 
313;  і  гуманізм  162,  164,  166, 
167;  і  соціялїзм  281-284;. 
і  українофільство  189  ;  націо- 
нальні:  автономія  281  і  д.;  бо- 
ротьба 02 ;  дорога  308 ;  гер- 
мафродити 126;  партикуля- 
різм   148. 

Наполеон  Ш.  150,  282. 

Нардінї,  Ф.   180. 

Нарід  галицький  308  ;  вихід  309  ;. 
український  в  Айстро  -  Угор- 
щині 328. 

Народні  еішси  11;  мельодії  54; 
молитви  251;  мова  234;  партія 
95,  308  ;  са'»обит  278  ;  словее- 
нісгь  46,  52  ;  строї  25'^. 

Народність  154,  237 ;  еародвостн 
в  Росії  260,  261. 

„Народний  Дім"  52,  265. 

Народи   142,   153,  154. 

Народовець,  ґімназіст  82. 

Народовці  51,  52,  306,  310;  білі 
108  ;  червоні  89,  108  ;  галицькі 
203— 2('5  ;  молоді  25  ;  молодші 
213;  перемиські  80,  81;  про- 
вінціяльні   322  ;    утілїгарні  89. 

Народовські  :  антісоціялїзм  281 
і  д.  ;  ідеї  308 ;  народня  про- 
сьвіта  249;  програма  51  ;  .ра- 
дикалізм"  81. 

Народовство  радикальне  55,  56; 
українське  і  космополїзм  307  ;. 
українське      і      великоруський 


343 


радикалізм  308 ;  в  Росії 
328. 

Народовство  радпкальне  55,  56 ; 
українське  і  космополітизм 
307  ;  українське  і  великорусь- 
кий радикалізм  308 ;  в  Ро- 
сії 328. 

Натуральна  школа  42. 

Наука  175  ;  270  ;  соиіяльна  282  ; 
„Наука",  газета  209. 

Наумоввч,  Іван  171,  186,  192  —  195, 
197,  225. 

Навроцький,  Володимир  І,  З,  7, 
34,  36,  37.  39,  44,  45,  49,  50, 
52,  81,  128,  129,  134,  136,  137, 
139,  147,  148,  149,  159,  160, 
161,  16^,  168,  170,  173,  184, 
190,  199,  200,  209,  216,  239, 
241—245,  248,    249,    254,    257, 

269,  270,  277,  288,  294,  300, 
209,  310,    311,    316,    328,    334. 

Неґація  207  і  д,,  210. 

Нечавв  227,  254,  283;  Нечаївцї 
282. 

Нечуй,  Іван  41,  42,  45,  54,  55,  81, 
83,  88,  99,  106,  107,  і08,  148, 
187,    228(?),    229(?),    254,    263, 

270,  306,  307,  325,  327. 
Некрасов  94. 

Неномуцин,    патрон    польський    5. 

Нестор  109. 

Нетераимість  кружкова  97. 

Немцова  230 

Нєвєский  265. 

Ніббі,  Ант.  180. 

Шгілїзи  166,  169,  229,  269,  294, 
308;  європейський  287;  поль- 
ський 298  ;  російський  257. 

„Нїліцеїдство"  225. 

Шмцї  122,  123:  австрійські  166; 
цевтралїсти  217. 

Німеччина  61.  171. 

Номис  6,  8,  52,  до,  227,  234. 

Носенко  •  Білецький  81,  83. 

Новакович  315. 

Новіков  312. 

Новицький,  ботанік  110. 

Новицький,  етноґр.  61,  62. 

-Новий  Завіт"  88. 


Ничай,  аісьня  про...  З,  4. 
Ничай,  проФ.  85. 
„Нива"  Газета   35. 

Обряд,  руський   5. 

Обрісг  270,  287. 

Общеруська  культура  293. 

Общеруссізм  '21  \ . 

Община  22. 

Одхожі  промисли   17. 

Одкритий  лист  324. 

Однорічне  цтво  в  А.встрії  333,  334. 

Огоновський,  др.  Олександер  81, 
82,  165,  209,  216,  239,  241—245, 
308,  315(?). 

Огоновський,  Омелян  308. 

Ольшанський  26 

Орлик  274. 

Орнштейн  332,  334. 

Осадця,  Михайло  279. 

, Основа",  газета  4,  10,  31,  31,  35, 
37,  43,  49,  51,  56,  61,  65,  81, 
82,  88,  97,  115,  120,  127,  128, 
134,  209,  211,  212,  217,  218, 
225,  232,  240,  243.  246. 

„Основа",  місячник  77. 

„Осьвіта  і  література  ца  Украї- 
ні", статя  Драгоманова  165, 
173,  174,  209,  2І1,  244,  209. 

Остербурн  299. 

Островский  42,  64,  231,  258,  262, 
272,  281,  312. 

Остзейцї  15 

„Огечеетвенньїя  Записки    96. 

„Огечествов'Ьд'Ьніе"  13,  58,  120, 
123,   127. 

ІІадлевський  34, 

Наляцький  226,  230. 

Пані  з  Київщини  266,  267. 

Палій  274. 

Панночка  з  Цюриха  305. 

Панславізм  73,  95,  96,  167,  275; 
ідеї  152,  153  ;  бакунїнський 
295. 

Пани    15;    правобережні    16;    за- 
хідного   краю  20;    земля  314; 
і  попи  й  хлопи  галицькі  (істо 
рія)     195  - 198  ;     панщина    на 


344 


Украївї  66;  і  воля  в  Галпчпнї 

20-3-205. 
Раоїі,  Веііу  189. 
Парціяльність  97. 
Парляаіеет,  російський  —  оіужпць- 

кой  309. 
Партійна  еволюція  в  Галпчинї  328. 
Партацький,  Омелян    45,    80,    81, 

83,    106,    170-172,    178,    202, 

270,  286,    299,    303,    310,    315, 

333. 
Пасїчиеський,  Ізидор  225. 
Патріотизм  155  ;  австрійеькой  139; 

і  гуманїзм   182, 
Патронат,  ляцький  4,   121,  321. 
Паулї,  Жеґота  48,  78,  297. 
Павлусь  129,  155. 
Переяслав  228;  договір  261  ;  пов- 
стане 25. 
Пекло  185. 

Пелеш,  др.  Юлїян  177. 
Пельлєґрівї  67. 
Перемиецї  79,  80. 
Первородной     гріх     галпцькой     з 

1848  р.  306. 
Песімізм  206  і  д. 
Петро  Великий  74,  169,  292. 
Петрушевич,  Ант.   176,   177. 
Підгіре     4;   індівідуальність    ЗіЗ, 

314. 
Підлуськвй,  др.  221,  316, 
Пій  IX.  94. 
Пісемский  281. 
Пістолєзі,  Еразмо  180. 
Пітре  67. 
Пянство  247. 
Піотровський  71,  221. 
Пюрко,  Богдан  72,    109,  ПО,  181. 

218,  232,    239,    241,    244,    245, 

248,  254,  277,  334. 
Плятнер  180. 
ІІлятон  80, 
Площанськпй.  Венедикт284;  Пло- 

щанщвна   і    Бакунївщвна    283, 

284. 
„Побратим",  тов.  ремісн.   134,  277. 
Побратимства  5. 
Подолинський,     Михайло     45,    49, 

72,     126,    135,    147—149,    158, 


162,  164,  165,  168,  178,  180, 
199,  209,  216,  257,  273(?)  305, 
332,  334. 

Подоливськой,  Серїій  81,  84,  253, 
262,  273(?),  284,  303,  306,  315, 
319,  320. 

Подушок,  Іван  81,  83,  110,  331. 

Поезія  11;  студентська  334. 

Поґодін  68,  69,  74,  2.37,  238. 

Поклада,  Іван  330. 

Поляки  12,  150;  галицькі  334; 
демократи  120,  127;  демора- 
лізація 138;  ентузіазм  149; 
Фантастичність  138;  господарка 
149,  212,  321;  і  руські  посли 
217;  магнати  149;  пани  309 ; 
повстане  24,  25,  76,  177,  178; 
„ЗІааІздеШігіісЬкеіІ"  277;  з'їзд 
у  Львові  31,  36. 

Польща  41,  286. 

Політичні  викрутаси  94, 

Політика  висока  60,  61,  65,  93, 
120;  позітивна  259, 

„Положеніе"   великоруське  17,  18, 

Полтавець  13  ;  ііолтавцї  325. 

Пономарев,  Сг.  69. 

Попка  66. 

Популярна  література  по  Др  — ву 
255. 

Попи  39,  112,  333;  фільозофія  185, 
180;  галицькі  178,  195—198, 
212,  218;  поиівни  галицькі  4, 
149;  поповичі  галицькі  4,  224; 
російські  54,  58,  228. 

Пословицї  нар.  333. 

Поступ  124. 

яПовстанє"  укр.  25. 

Позитивізм  115,  169,  2іЗ. 

Праця,  відповідна    обставинам  77. 

„Правда",  газета  7,  11,  13,  ЗО, 
41,  45,  52,  56.  62-64,  75,  80, 
81,  88-91,  97,  99,  106,  111, 
129,  113—136,  138,  148,  151, 
156,  159,  160,  161,  164,  167, 
168,  170,  172,  176,  181  —  184, 
187,  189-192,  201,  213,  215, 
218,  220,  225,  2,32,  237,  239, 
241,  244,  247,  249,  253,  257, 
264,  268     269,    270,    2«7,    293, 


345 


298-300,  396,  307,  310,  312, 
314,  316—319,  323,  324,  327, 
331,  333,  334;  ироґрама  130  до 
132 ;  редакція  з  Драгошановвіи 
262;  і  мана  115. 

Право  прасове  в  Росії  2. 

Православіе  169,  260. 

Пролегаріят  Фабричнай  283;  му- 
жвцький  282  і  д. 

„Просьвіта",  товариство  1—4,  9, 
10,  31,  32,  34,  49,  52,  81—84, 
106,  107,  109,  110,  129,  131, 
133,  134,  167,  277,  299,  327; 
проґрама  89;  партія  98. 

Ііротоаоиов  304. 

Прованс  267. 

ЇІровінціялїзм,  галицький  308,  313, 
314;  у  літературі  94. 

Прудон   169,  282. 

Пруси  123,  124,  140. 

„Рг2е^1і|(і  Ту^о(іпіо\уу"  298. 

ІІригара,  Одесець  60,  146  ;  т — те 
159. 

Прижов  64. 

Птиці,  мова  237,  246,  247. 

Пулюь,  Іван  72,  110,  209,  216, 
248,  257,  296,  325,  333. 

Пушкин  64,  71,  120,  126,  164, 
171,  177,  185,  264. 

Пилипів,  М.  39. 

ІІипін  48,  64,  232,  237,  238,  253, 
277,  287,  293,  300. 

Питане  буквенее  15. 

Письмо  сьв.,  укр.  71,  148. 

,.Рада  Народна",  перемиське  това- 
риство 80. 

Радикалізм  народовський  51;  укра- 
їнський 55,  56  ;  великоруський 
і  українське   народоБСтво    308. 

Раєвський,  о.  85,  86,  272,  278, 
284,  288,  290,  297,  300,  301, 
304,  312,  318. 

Ральстон  41,  48,  78,  271. 

Рапперсвіль  266. 

Расовий  союз  124. 

Рашевська  299. 

Ратай  71,   106,  107. 

Разверстаніе  29. 


Реалїсточна  молодїж  307. 

Реалістичний  хід  333. 

Реалізм  42,  93,  137,  205  і  д.,  229, 
327. 

КесЬІзкопІіпиіІаІ  184,  189,  261. 

Редедя  213,  219. 

Реформаторство  198. 

Реклям  233,  249,  255. 

Реклю,  Елізе  256. 

Релїґія  в  Росії  260. 

Релїґійні  народні  твори  251. 

Ренае  260. 

Решетнїков  42,  264. 

„Революційність"  „Просьвіти"  277. 

„Кіуізіа  Еигореа"  172,  2б6,  272, 
287,  33. 

Робінзон  12,  54,  188,  189,  262, 
333. 

Робітники  заграничві  276. 

„Родное  слово"  234. 

Рогович  299,  304. 

Романчук,  Юлїян  83,   106. 

Романовичкв,  сестри  327. 

Роское  186,  233. 

Росія  10,  73,  96,  117,  119,  122  до 
124;  імперія  64;  Южна  77; 
нова  169;  й  Австрія  279; 
й  попп  галицькі  290. 

РоссіоФаґіч  94,  96;  польська  298 ; 
россіоФобія   95. 

Росіяне  164,  202,  203. 

Російські:  архиереї  136;    аристо- 
кратія 259;  ґенеральнип  Штаб 
66;  інтелігенція  153,  154  ;  куль- 
тура 219;  ліберали   120;  літе- 
ратура 10,    34,    66,    208,    229 
молодїж  95;  мова  63—65,  85 
літературна    98;     печать     12 
соціялїсти    200,    276 ;    „унїят- 
ство"  66;  російщина  307. 

Ростовцев,  ґен.  16,  69. 

Розум,  вільний  230. 

Рубець  54. 

Рубінштейн  305,  327. 

Рубісов  249,  256. 

Руданськпй,  Степан  12,  35,  1.85, 
147,  172. 

Рудченко,  Іван  4,  6,  8,  32,  35,  37, 
3^,  41,  46,  48,    52,  53,   58,  66, 


346 


VI,  81,  81,  101,  128,  129,  151, 
202,  203,  211,  214,  216,  219, 
221,  227,  229,  231,  237,  238, 
241,  244,  253.  258.  262—264, 
267,  271,  278,  280,  284,  289, 
202.  209,  310,  312,  326. 

Рудченйо,  Панас  263,  264,  312. 

Русь  61;  галицька  (аерелом)  334; 
Коївська  69;  ІОжна  271  ;  га- 
аета  56 ;  руські  література 
(провідні  ідеї)  272. 

Русів,  Олександер  6,  9,  11,  41, 
42,  46-48,  50,  53,  66,  72,  84, 
90,  101,  109,  129,  134,  138, 
157,  158,  1СІ,  187,  201,  202, 
227,  242,  245,  305,  309. 

„Рускій  Сіонь"  газ.   177. 

„Русская  Основа",  тов.  52,  81,  85, 
86,  234,  235,  28?^,  288,  289, 
296,  297. 

„Русская  Рада",  тов.  ЗО,  36,  37, 
80 ;  газета  235. 

Руснн,  північний    101,   143. 

Русине  49;  буковннські  243;  цю- 
рихські  310;  Угорські  85. 

Русвти   163,   104. 

Роторпка  69. 

Сабіна  ^30. 

Сахер-Масох  144,  171,  177,  178, 
247,  254. 

Сакун   164,  167,  173,   176,   183, 

Самарій  71. 

Самобит  народний  278. 

Самоозначенє   121. 

Самовиноване  210, 

„Санкт-Пет.  ВИДОВІ оств"  54,  55, 
59,  62,  66,  74,  96,  97,  172, 
225  (статвстпка  препуліерантів) 
238,  257,    264,    273,    274,    310. 

Сарду  174. 

Сава,  ксьондз  39. 

Савор  -  Могила  70. 

Схолястнка  233. 

Сепаратнстичне  становище  238. 

Сепаратизм  125,  227;  культурнпй 
2УЗ  ;  іалвцький  287;  італіян- 
ський  67;  московський  70; 
петербурський      :275;      україн- 


ський 1(\  11,  289,  ЗОЇ  ;  від 
Москви  296. 

Сембратович,  Осип(?)   129. 

Семенов  48,  52,  58,  77,   129. 

Сеаіірааііда  285. 

Семанаристи,  дух.  льв.  ЬЗ. 

Селяне  250;  еманципація  6;  ре- 
форма в  Галичо нї  315;  про- 
сьвіта  255;  союзв  250;  справа 
в  Галичвнї  279;  стрій  33. 

Серби  27^^ ;  дултп  312. 

Сервітути  19,  23,  34. 

Сибір,  Низи  281. 

Сіціліянська  Вечірня  79. 

Сіцілїйський   рух  90. 

Сїч  запорозька  138,   144,  228,  261. 

яСїч",  товариство  віденське  2,  7, 
49,52,  75,  78,  84,  86,  109,  185, 
186,  216,  225,  232,  233,  284, 
295,  296;  С'човикн  295;  жур- 
нал, пройктований  Драгозіано- 
вим  272,  298,  299. 

Січинськип  1;  Андрій  239,  242; 
Миколи  239,  242. 

Скобельський,  Петро  162,  165, 
216,  250,  290,  303-305. 

Скоморівськой  2о7 ;  Іван  72,  88, 
278;  Оспп  278. 

Скопцї  259. 

Скородпнський  7. 

Скибинськой,  Черниговець  299. 

„Скити"  170. 

Славянофільська  бондарня  263. 

СлавяеоФІльстно  237,  332. 

СлавяноФІлп  74,  .300. 

Славяне  275,  312. 

„Славянская  Заря"  96,  97. 

Славянсько- народний  напрям  311. 

Славянскій  „Влаготворительний 
Колштет-ь"  74,  85,  119,  125,  136, 
275. 

Славянство   123,  322. 

Славянщина  118,  124,   143. 

Славянин,  київський  103,  104,  128. 

Слюсарчук  4.  5;  Антін  149;  Оле- 
кса 37,  88, 

Слободін,  Олексій  288. 

Словар  укр.  309. 

Сіовесність  народня  укр.  2. 


347 


„Слово",  газета  4,  52,  68,  69,  76, 
97,  123,  136,  112,  218,  232, 
233,  240,  243,  246,  252,  258, 
274,  290,  297,  299,  305,  312, 
318;  табор  160;  словісти  134, 
138. 

„Слово  о  полку  Игоря"  35,  46,  48. 

Слушний  час  19. 

Смайльз  186. 

Смірнов,  В.  305. 

Сзіоржа,  пані"  80. 

Соціялїзм  237 ;  міський  282 ;  ро- 
сійський 276;  варіяції,  мож- 
ливі в  Росії  283;  і  націоналізм 
281-284. 

Соціяльна  деиократія  307. 

Сойм  галицький  50. 

„Солома"  спане  в...  226—228, 
230. 

„Солошество"  309;  див.  ще  „Жін- 
ки". 

Соловпов  74,  238. 

Соловіевка  і'6. 

„Современникті",  журн.  76. 

Спадщина  нариду  7. 

Стадіон  28ь. 

Станїславці  2,    11,  80,  9,  112. 

Сгарицький,  М.  242,  245,  306,  309. 

Стасюлевич  137,  259,  186,  209, 
216,  225,  258,  275,  284,  289, 
325. 

Стебельськвй,  Володимир  320, 

Степанович,  студ.  З,  52,  90,  91, 
110. 

Зіелуагі  233. 

Стояноввч,  Сербин  132,  315. 

„Сторожа",  первісна  оазва  „Прав- 
ди" (з  1872  р.)  81,  82,  88. 

Сгороженко,  Ол.  42,  226. 
Страйки  селянські   149,   150. 
Стронин  '216,  238. 
Струтинськвй,  р.  320. 
Стрийковскип  266. 
Ступницький,   їв.   192,  313,  315. 
Стиль,  високий  69. 
Сулима  311. 
Сушкевич,     Корннло    81,    82,    84, 

128,   159,    239,    241,    243,'  244, 

277. 


Суворін  268,  279,  285. 
Сьвятоюрцї     10,    13,    39,    49,     51, 

82,    99,    129,     318,     357,    278,. 

384,  305,  308,    309,    316,    321; 

сьвятоюрський  захід  306. 
Свбнцїцькнй,  Павлїн  116,  127. 
Сьвіт,  настане  278. 
ЗуИаЬиз  94. 

Симонов  227 ;  див.  ще  Номис. 
Синегуб  25,  26. 

Шах  228. 

Шайноха,  К.  91,   130. 

Шартріяя- Еркман  12,  183. 

Шашкевич,  Маркіян  10(?),  35. 

Шашкевич,  Володимир  81,  183, 
241,  244,  280,  311,  316,  334. 

Шехович,  др.  судовик  80,  85. 

Шекспір  12,  251,  150,  157,  191, 
162,  333  ;  і  український  нарід 
183,  184  ;  псевдо  -  шекспірії 
263. 

Шелей  267. 

Шерр  271. 

Шевченко,  Т.  7,  25,  31—33,  52, 
54,  57,  64,  68,  69,  71,  81,  83, 
88,  99,  109,  128,  129,  155,  156, 
159,  168,  169,  170-172,  177,. 
186—188,  192,  201,  202,  213, 
214,  228,  230,  258,  263,  264, 
269,  270,  271,  286,  286,  ЗОЇ, 
302,  306,  308,  309,  315,  326, 
327,  331,    333. 

Шішков    169. 

„Шкільна  Рада%  гал.  ЗО,  286. 

Шляхетська  зюло.-іїж  43;  зе^тля 
318. 

Шлезаки    36. 

Шмід,  Ю.  271. 

Шомер  Ізраель  320. 

Шоров,  Конст.  Кприл.  258. 

Шаільгаґен  145,  16і,  183,  229,. 
230. 

Штейн  258. 

Штраус   2е;0. 

Шувалов  283;  Шувалови  318. 

Шведи    199. 

Швейцарська  мірка  261. 

Швньки  23. 


348 


Щасной  Сал.  31. 
Щедрпн  64. 

Таціт  294. 

ТанячкевБЧ,  Даипло  37,   81,  8і. 
Тарновсквй,  Гр.  284—286. 
Ташкентцї,     галицькі     238;     сла- 

вянські  297. 
Театер  гал.  -  р.  288. 
Театроманія,  українська  309. 
ТеоФІлактов,   ііроф.  202, 
Терлецький,  Олександер  4,  5 
Терлецькой,  Остаи    73,    209,    216, 

275,  279,    287,    296,    300,    302, 
314-316,  324. 

Терлецькой,  Володимпр   193. 
Тернополець  106. 
„Торбан",  тов.    199,  129,  331. 
Торонськпй,  Ал.  10,    35,  41,  45. 
Товарвство     ім.     Шевченка      324 

до  327. 
Товарество  иросьвітне,  петерб.  82. 
Товмачов,  Т-  ов  =  Драроаіанів,  М- 

4,  6,  12,  35,  102,  113,  128,  135, 

166,  238,  245,  272. 
Традоціональність    і    поступовість 

192. 
Трегубов   58. 
Трете  Отд-йленіе  282. 
Трясило  228. 
Трошю  282. 

Турґенбв,  Атександер  221,   258. 
Турґеввв,  Іван  42,  120,    126,    183, 

199,  208,    215,    222,    223,    229, 

231,  23':?,    248,    258,    262,    264, 

276,  280,    281,    333. 
Турґенєв,  Мик.    їв.    60,    121,    258. 
Тисьйіениця  320. 

Угода  з  Поляками   211. 

Угорська  Русь  91;  Русвни  60; 
Угорщнна  51,  328. 

Україна  42,  77,  238  ;  лївобережаа 
307;  нова  169;  жива  лїто- 
пись   7. 

Українці  95,  285;  галицькі  197; 
російські  10,  119,  171,  пере- 
дові 230;  і  Галичане  77,  78; 
і  Італїянцї  121. 


Українофіли  25,  66,  69,  94 ;  га- 
лицькі 96;  російські  96,  226, 
227,  228;  й  Австрія  288,  296; 
українофільство  138,  176;  упа- 
док 76. 

Українофільство,  црова  нсальське, 
сіцілїйське  67. 

Українофільська  бондарня  263 ; 
кігтї  257 ;  ортодоксія  174, 

Українські:  бельлетристика  12, 
41,  280,  281;  будучність  270; 
цїль  311;  хомяківщина  263; 
демократи  127;  держава  101, 
261,  307;  думи  287;  елементи 
язикові  98;  Ґракхи  285;  інте- 
реси 63  ;  історичні  права  261 ; 
казки  13  ;  козаки  21  ;  кружок 
у  Москві  227;  лїрізм  138;  лї- 
тература  11;  міщане  228; 
мова  6,  39,  хлопська  243,  308  ; 
музика  31,  165,  174;  мужицтво 
261;  нарід  69;  народні  пісьнї 
274,  галицькі  8  ;  народна  сло- 
весність 32,  38,  67,  68,  234, 
238 ;  народність  64,  сумоване 
за  нею  230;  пани  155;  „пов- 
стане" 25;  програма  63—65; 
публіка  160,  226;  питане  62; 
рух  12,  13;  селяне  21;  сепа- 
ратизм 62;  словар  13,  14; 
театер  82,  83  ;  віршоманїя  155, 
156,  228,  231,  263;  вишивки 
235 ;  завдачі  62,  63. 

Українство  12,  7б. 

Українїзм  127,  307. 

Пкгаіпо  =  ДрагоманІ8  285,  302. 

Уманська  різня  25. 

Унїя  238;  унїятство  169. 

„Унїонїзм",  рос.  66,  77,  93;  143, 
287. 

Успенський,  Гл.  42. 

Устіянович,  Корнило  109,  128, 
151(?),  172,   182,  183,  185,  334. 

Устіянович,  Микола    81,    85,    278. 

Устіяновичівни  278. 

Ушинськйй  48,  52,  234. 

Вацлав  з  Олеська  48,  78. 
Вагилевич,  Іван  130. 


349 


Вахвянин,  Наталь  45. 

Вайц  236,  246,  310,  315. 

Варенцов  '257. 

Варшавер,  жвд  36. 

Вебер  186,  233. 

.,Вечірнпцї",  газ.  270. 

Велика  Русь  42. 

Великоруські:  бельлєтристи  280; 
квнжки  10 ;  література  136  ; 
мова  14;  „Положееіе"  17;  по- 
пулярні виданя  31;  прикмети 
283. 

Верхратськпй,  Іван  81,  84,  108  до 
110,  205,  331. 

Вересай  323. 

Верн   186. 

Версаль  79. 

Веселенко  81,  84,  110. 

Веселовский  236,  247. 

Ветерберґ  199. 

Віардо  271,  172. 

Віче  селянське  ЗОЇ. 

Військо  австрійське  134. 

Вінцковськнй,  Дмитро  299. 

Вітвіцьквй,  С.  265. 

„Вістник'ь  Европш",  місячник  6, 
10,  12,  31,  36,  38,  41,  43,  52, 
73,  77,  95,  113,  133,  159,  161, 
170,  172,  186,  187,  226  (ста- 
тистика пренумерантів),  230, 
236,  260,    269,    287,    288,    305. 

„В-Ьсть",  часоппсь  28,  285. 

Водовозов  49,  52. 

„Воєнно -Статист.    Сборнив-ь"    67. 

Волга,  Низи  281. 

Воля  народу  100;  селян  у  Росеії 
14-30. 

Волохи  278. 

Волошонюк,  В.  дяк  З,  5,  39. 

Волинський  266. 

Воробкевич,  Сидір  36,  120,  331. 

Воропонов  263. 

Вовк,  Хв.  305. 

-Вперед-ь"  259,  260,  271. 

Вибори,  галицькі  321-323;  без- 
посередні до  Відня  277. 

Викуп  селянських  ґрунтів  16, 
23,  24. 


Висока  політика    60,    61,    65,    93, 

120. 
Високий  замок  36. 
Византія  137. 

Вишивки  235,  250,  257,  278. 
Вищі  Сфери  306. 

Забела,    ІІармен     ІІетр.    94,     158, 

178,  186-188,    192,    201,    267,. 

309. 
„Забой",  чеське  тов.  81,  86. 
Західництво    169,    237,    287;    тво- 

риво  215  ;  і  Схід  167. 
Загірний  323. 

Заячківський,  Титко  4,  5,  81,  111. 
Займанщина    34. 
Завлвнськип,  Леонід  4,  5,  37. 
Заклвнськнй,  Роман  4,  5. 
Заклинський,  о.  320. 
Закон  про  печать  31,  53. 
Закордонцї  81,   144. 
Залеский,  Б.   119,  126,  298. 
Залізниці  45,  79. 
Запорожв  70. 
Заревич  183. 

„Заря",  сербське  тов.  85. 
Земства  на  Україні  262. 
Зеркало,  походжене  247. 
Збмялковский  306,  311,  323. 
Згарський,  Евг.  236,  265,  333. 
Зібер,    др.    Микола    81,    84,    263, 

272,  310. 
Зільляна  станів  22. 
Знизу  вгору    11,    61,    76,    77,    93, 

96,  98,  120,  156,  157. 
„Зоря"  буков.  газета(?)  272. 
„Зорі",   читаночки    „ІІросьвіти"  З, 

83,    110,    164,    167,    185,    249,. 

255. 
Зверху  вниз  151,  227. 
Зиблікевич  227. 

Жаль -бог  112. 

Жандарми  рос.  138. 

Желехівеькнй,  Евген  75,  80,  149^ 
162,  165,  170,  176,  178—180, 
184,  186,  190,  192,  201,  209, 
219,  239,  248,  257,  273,  277, 
288,  299,    310,    316. 


350 


Жівки  306;  див.  ще  „Солошество' 
Жорж  Занд  11,  229,  280. 
Жуковскип,  Вас.  99,   164. 
-Жюль  Берн  12. 


Жеди  149,  318,  328. 

Житецькпй  46,  48,  49,  53,  66,  70, 

71,    109,    110,    148,    158,    200, 

254,  268,  279. 


Др\?і<арсьі<і  похибци. 


СГОР. 

ГЯ"ЮК 

ІІЛ.ЧГУ.'СОМЛІІО 

МАЄ    КУТИ 

6 

2 

зв. 

На 

Та 

9 

11 

зн. 

Гейдельерга 

Гейдельберга 

10 

16 

п 

3 

ЗЬ 

12 

1 

І) 

бул  : 

було 

13 

17 

п 

3 

зь 

20 

11 

зв. 

-  йоссіо 

россів 

22 

15 

я 

інвентарі 

інвентарі 

п 

19 

V 

бул  ап 1 ш  і 

була  ніші 

24 

7 

зн. 

неповиновія 

неповиновенія 

32 

7 

я 

„книжки",  відповідно    до     книжки ;     відповідно     ; 

ТІЛО ; 

того 

34 

6 

я 

оропаются 

продаются 

41 

16 

зв. 

ним 

ним'ь 

43 

13 

ІУ 

без 

без-ь 

я 

16 

п 

СолоЕІевского 

Соловіевкою 

я 

20 

я 

як 

як-ь 

я 

4 

ги. 

Ггі. 

Гг. 

44 

8 

я 

вона  ЗВІСНО 

вона,  звісно 

49 

8 

г 

нині 

ми  пі 

50 

16 

я 

що, 

що 

52 

16 

я 

Ммклоспчу 

Маклосичу 

58 

15 

зв. 

довга 

довго 

60 

8 

„ 

Уісиззеих 

Уіеиззеих 

62 

9 

» 

иранцвпіал'ьнойі 

пронцапіальнойі 

я 

20 

я 

■  тич  н  н  п  п 

точний 

€4 

15 

зн. 

кроно 

вровно 

я 

17 

» 

хот-ь 

хоть 

65 

6 

ЗВ. 

иоіена 

племени 

» 

4 

зн. 

один 

одич-ь 

я 

8 

п 

одкритність 

откритість 

€7 

10 

зв. 

Гайдельберг'ь 

Гейдельберг-ь 

я 

12 

ан. 

характерист - 

характерпс- 

68 

5 

і: 

стареного 

стариною 

74 

4 

зетгу 

зтегу 

75 

9 

п 

1782 

1872 

78 

7 

я 

пізні  ще 

пізніше 

352 


сгог. 

гядок 

НАДРУКОВАНО 

МАЄ    БУТИ 

80 

6 

зв. 

у  мікроні 

У    МІКрО-,    111 

88 

14 

я 

Пліннпці" 

Плінницї 

93 

19 

п 

Федератпзаіу 

Фбдерализаіу 

95 

5 

ЗН. 

тегепіонію 

гегемонію 

120 

2 

я 

Аркадню 

Аркадию 

121 

3 

ЗВ. 

Мабуть  сюди -ж 

до    ІІІЗНЇЩОГО 

130 

2 

ЗН. 

Тут  бачу 

Тут,   бачу. 

я 

12 

» 

') 

^) 

134 

2 

би. 

нрактованб 

трактоване 

136 

17 

ЗН. 

ні 

чі 

140 

4 

^ 

трохи  більший 

тільки  більше 

141 

12 

я 

я                      я 

я               п 

п 

12 

ЗВ. 

внтересаоі   централостпч-     интересааі^)  цеитралпсіич- 

ННМ2) 

нилі 

142 

13 

п 

лібералааш 

лібералами 

143 

2 

зи. 

иідчеркнено 

иеречеркнено 

149 

6 

» 

тіла 

діла 

150 

2 

Т) 

лю- 

люб  - 

151 

10 

ЗВ. 

у/  НапсізсЬаІ» 

11 '  НагкізсШа^ 

159 

5 

ЗН. 

одпискп 

одтиски 

160 

14 

п 

7/9 

7/10  (мабуть!) 

167 

20 

33. 

експлстацві 

експлоатациі 

168 

1 

п 

досяткааіп 

десятками 

174 

14 

ЗН. 

теле 

мене 

178 

12 

п 

смерщится 

аіерещится    (похибка     Бу 
чннського) 

179 

1 

я 

скоса,  двічі 

скоса,  двічі 

18 '^ 

2 

я 

КесЬІкопІіпиеІаІ'ом 

КесЬІзкопІіпиеІаГом 

190 

22 

я 

КезЬІБсопІіпиіІаі 

КесМзсопІіпиіІаЬ 

202 

4 

я 

цеви 

-цева 

я 

5 

я 

Рлова 

Слова 

207 

9 

ЗВ. 

слово  „сілу" 

читати  як  дЦІ'^У' 

208 

17 

я 

8сЬ1а^фгіп^ 

ЗсЬІа^гіп^ 

» 

7 

ЗН. 

стрічутся 

стрінутся 

210 

23 

ЗВ, 

що 

ще 

212 

9 

ЗН. 

* 

** 

217 

10 

ЗВ. 

діло 

діла 

219 

10 

п 

му  ель 

вінель 

225 

4 

и 

АссіоіоИ 

АссіаіоИ 

226 

20 

п 

ми  аіаючи 

минаючи 

233 

11 

ЗВ. 

Бака 

Бока 

242 

3 

ЗН. 

доглянути 

доглянуто 

249 

8 

ЗВ. 

Боба 

Бока 

257 

3 

ЗН. 

-  губена- 

-губерна- 

259 

6 

я 

есть  поміс- 

есть  (де)  поміс- 

265 

17 

!) 

довідуючись 

довідуюсь  (мабуть!) 

266 

9 

ЗВ. 

перед  едге-    здався, 

прооущеио  :  добавив 

280 

19 

я 

це 

ще 

35Б 


СГОР. 

РЯД01 

к 

НАДРУКОВАНО 

МАЄ    БУТИ 

280 

23 

зв. 

ще 

ЩО 

281 

10 

» 

сидвтп 

судити 

284 

22 

я 

ргеґеззіоп 

ргоГеззіоп 

284 

23 

зв. 

в  ь 

кг 

285 

10 

я 

шильовів 

мильонів 

288 

4 

зн. 

після    „нема"     г 
17.Ш.  1873.  (ст. 

іропущеео 

296  і  д.) 

:    зміст     повторений 

290 

7 

зв. 

Овгоді 

Оногді 

» 

4 

зн. 

вснів 

вспів 

294 

3 

» 

великорускоі 

великоруської 

297 

1 

я 

яСовітуете" 

совітуєте" 

300 

13 

п 

товарисгва 

товариства 

304 

15 

я 

-  гиаі 

-  гнми 

310 

3 

» 

крестянского 

крестянскою 

311 

5 

п 

юридичоого 

юридичного 

я 

16 

п 

витягати 

витягами 

313 

6 

п 

УІ 

У 

322 

6 

Г) 

частини 

частиаи 

325 

18 

я 

Стасюлевеча 

Стасюлевича 

327 

9 

п 

созняться 

сознаться 

329 

7 

9> 

ЗЬгеіЬе 

ЗсЬгеіЬе 

334 

9 

Я 

Пеерч. 

Переч. 

в    л. 


Етиоґрафічіиїй  Збірник,  т.  X  і  т.  XVI.  Містить:  Галиці.іш-](усі.кі  паридіи 
приповідки.  Зібрав,  уііо]іид  і  ііонспив  др.  їв  Ф  ра  п  к  о.  Віпі.  І  3  00  (С. 
Вип.  II   ...  ' 5-00  К. 

Етноі'рафічпий  Збірпик,    т.  XI.   Містить:  Галицько  руські  народні   пісні 

з  мельоділми.  З'брав  др.  і.  Колеоса         .  .         .         .         .     (ІОУ    „ 

Етиоі'рафічіїий  Збіриик,  т.  XII -XIII  Містить:  В.  Гиатюк,  Галицько- 
руські  паргдиі  лєгепди,  1  —  II,  том  по.         .         .         .         .         ,         .     ЗШ    „ 

ЕтяоҐрафІЧішй  Збірник,    т.    ХІУ.    Містить:    Оаовідапп    Р.    Ф.    Чмихала. 

Зібрав  В.  Л  є  с  є  в  п  ч І^УО    ^ 

БтііОҐрафічний  Збіріїак,    т.    XV.    Містить:    Знадоби  до  галицько  руської 

демопольоїії,  т.  І.  Зібрав  В.  Г  п  а  т  іо  к  .  .  .  4.0)   „ 

Етноґрафічнвй  Збірник,  XVII— XIX.  Містить  :  Коломийки,  т  І— III   (Т.  XX 

друкуеть  ся  і  буде  містити  І V  т.  Коломийок).  Зібрав  1і.  Г  и  ат  іо  .г,  том  ио      ^"00  „ 

Етноґрафічішй  Збірник,  т.  XXI  — XXII.  Містить:  Галицько  іусікі  н.ііюдіїї 
мельодіі  зібрані  на  фонограф  ІІосифом  Роздольським,  списав  і  зреда- 
їував  Сган.  Людкевич,    то«  по      .......         .      600  „ 

Етноґрафічний  Збірник,  т.ХХШ,  XXIV,  XXVII  іXXVI^^   Містить:  Галицько- 
руські  нлродиї  приповідки.  Зібрап.  упорядкував  і  понспив  др.  І.  Франко. 
Т.  II,  вип.  І.  300  К  ,  т.  II,  вин  П^  К  ,  т.  Ш,  вип.  І  4  К.,  т.  Ш,  вин  II.      З  00  „ 

Етноґрафічнпй  Збірник,  т  XXV.  Містить  :  В.  Гнатюк,  Етноїрафічні  ма- 
теріали з  Угорської  Гуси.  Т.  IV.  (Казки,  Лктґенди,  Новелі,  Істор. 
спомини  з  Банату)  .         .         .         .         .         .         .         .         .         .      З  00  „ 

Етноґрафі 'НИЙ  Збірник,  т.  XXVI.  Містить:  В.  Гиатюк,  Народні  опові- 
дана  про  опришків  ..........       4:"0()   „ 

Етноґрафічний  Збірник,  т.  XXIX.  Містить:  В.  Гнатки;,  Етнографічні  ма- 
теріали з   Угорської  Гуси.  Т.  V.  ІСазки  з  Бачки  ....      400 

Житє  і  Слово,  вістник  літератури,  історії  і  фолькльору,   томи  І  -  IV,  разом    20"00  „ 

ЗашіскіІ  т.  1  — XСVIII  —  містять  богату  бібліографію  ио  етнографії,  огляди 

часописий  і  чимало  статий  і  матері};лів,  том  по         .         .         .      3*00  „ 

Збірник  фільольоґічиої  секції,  т.  II,  НІ,  VII  і  X.  Розвідки  Мих.  Дра- 
гомапова  про  українську  народиш  словесність  і  письменство.  Т.  І — IV; 
два  перші  томи  кождий  по  З  кор.,  два  другі  кождий  по      .         ,         .      4*00  „ 

Збірник  фільольоґічиої  секції,  т.  У  Містить  :  І  Всрхратський,  про  го- 
вор  галицьких  Лемків.  Побіч  граматичної  розвідки  про  гонор  Лемків 
подані  тут  також  тексти  лемківських  народпїх  оповідань  і  пісень.    .      600    , 

Збірник  фільольоґічиої  секції,  т.  VI.  Посмертні    твори    .Митрофана  Ди- 

ьарева  з  поля  фолькльору  й  мітольоїіі  ......     -400  „ 

Зубрицький  М.  Про  рекруччину 018  „ 

„  „    Пачкарство     бакуну     в     горах    у    Галичині    в    ХІ.Х   ст.      0  60  „ 

Кдоустон,  Нар(!днї  казки  і  вигадки        ........      1  00  „ 

Колссса  Філ.  Ритміка  українських  народних  пісень 4'00  „ 

Кузелн  Зенон,  Славяпські  балнди  на  тему :  хлопець  перебиравть  ся  в  жі- 
ночу одїж 080  „ 

„         „  Угорський    король    Матвій    Корвіп    в    славянській    устпій 

словссности 2  00  „ 

„         „             Причинки  до  народпїх  вірувань  з  початком  XIX  ст.         .      О'ЗО  ,. 
„         „  Про  студії  над  дітьми О  ЗО  „ 

Матерімли  до  укр.  етнольоґії,  т.  І.  Містить:  Хв.  Вовк,  Передісторичні 
знахідки  на  Кирилівській  улицї  у  Київі;  Хв.  Вовк,  Українське  ри- 
бальство у  Добруджі ;  М.  Могильченко,  Гоачарстю  у  с.  Олешні  у 
Черпигівщипї;  В.  Гнатюк,  Кушнірство  у  Галичині;  М.  Могидьчепко, 
Будівля  па  Чсрпигівщипї ;  В.  Гнатюк,  Народна  пожива  і  спосіб  її 
приправи;  Он.  Гріїша,  Весїля  у  Гадяцькому  пов.  у  Полтавщинї;  М, 
Максимович,  Сороміцькі  весільні  ніснї;  М.  Кордуба,  Писанки  па  Га- 
лицькій Волині;  Програми  (няр.  побутова  техніка)     ....      8*00  ,, 

М<VТСріяли  до  укр.  етнольоґії,  т.  II.  Містить  В.  Шухевича:   Гуцульщина; 

так  само  т.  IV,  V  і  VП;  т.  II.  (400  к.) ;  т.  IV,  V  і  УИ  по     .  б'ОО  „ 

-Матеріали  до  укр.  етнольоґії,  т.  III.  Містить:  Хв  Вовк,  Знахідки  у  мо- 
гилах між  Веремви  і  Стреті  вкою  і  біла  Трепідя ;  В.  Гнатюк,  Ткацтво 
у  східній  Галичині;  А,  Ве|іетельник,  Рубане  і  виготовлшвапв  дерева; 
М.  Зубрицький,  Народнїй  календар  ^^бойківський) ;  В.,  Житв  на  віру 


у  сибірських  селин;  II.  Литвппова  Бартош,  Весільні  обряди  і  ввичаі 
у  є.  Землянці  в  Черпигіїщипї-,  Програми  (вудицп,  вечерпиці,  досвітки, 
складки)  .         .         .         .         .         .         .         .         .         .        .  4;"ии    К 

НатерЬіли  до  укр.  СТНОЛЬОҐІЇ,  т.  У].  Місіить:  Хв  Вовк,  Вироби  персдмі- 
кепського  тину  у  неоліт  становищах  на  Україні;  М.  Зуб]іиці.кий, 
Годічли,  купно  і  продаж  овець  у  ЙІшаїцї;  М.  Русов,  Гончарство  ус. 
Оношмі  у  Полтавщині;  М.  Русов,  Вироби  з  дерева  у  с.  Групі  у 
Полтавщині;  М.  Русов,  Грсбінннцтво  у  с.  Групі  у  Полтавщині; 
.(Іитвпцова-Варгош,  Олійнинн  у  с  Зсмлшщі;  А.  Веретплі.кі'.і..  Олійні 
у  півн.  іхіднін  Галичині;  М.  Шипікевнч.  Виріб  олію  иа  Волині  в  Га- 
личині; В.  Доліаницькпй  Народ,  медицина  у  Говеа  пов.,  М.  Дикарів, 
Народ,  калбпдір  Валуйського  нов.        .......      6"00  „ 

-Чатсріяли  до  укр.  етнольоҐГі,    т.  УЛІ  і  IX.     Метать:    Мр.    Г.    Дитина 

в  звичаах   і  ніруваннх  укр.  парода,  том  по  .....      3"00  „ 

•Матеріяли  до  укр.  стнольоґії,  т.  X.  Лістить:  Ф.  Вовк,  Антропометричні 
досліди  уираіпського  насслсня  Галичини,  Буковини  й   Угорщини;   М. 
Зубрпцький,  Верхнії  вокннпа   ноша   укр -р.    народа    к   Галичині;  В. 
Гпатюк,  Бі'йісікське  весїл^7  в   Мшанци;  В.  Гнатюк,  ВесІдя  в  Ке^.есту- 
рі  (в  полуд.  Угорщині);    Ю.  Кміт,    Бойківське    весїле    в  Гвіздци;  В. 
Левипський,  Бойківське  весілв  в  Доброгостові ;   Др.   3.    Кузели,  Бой- 
ківське весілв  в  Лавочнім      .........      •">(-Х)  „ 

Маторїяли  до  укр.    етнольоґп,    т.  XI.    Містить:    Статі    М.    Зубрицького 
про  селянські    будинки  в  Мшиїци  і  про    ходаки,   обув   селян  Отаро- 
самб    і  Турч.  пов.  та  сіатю  А.  Онищука:  Матеріяли  до  гуцульської 
демонольогії     .         .         .         .         .         .         .         .         .         .         .         .      2  00  „ 

-Маторїяли  до  укр.  етнольоі^ГІ,  т.  ХП.  Містить:  Гаївки.  Зібрав  В. 
Гнатюк.    Мелі,одіі    схопив    па    фоноїраф    О.    Роздольсі.кий,    снисав  і 

:федаґував  Ф.   Колессл  .  .■ оОО   , 

Матеріали  до  укр.  стпольоґії,    т.  XIII.    Містить:    Мельодії  українських 

пародніх  дум.  Серія  І.  Списав  по  фопоїрафу  і  зредаїував  Ф  Колесса      О'ОО  „ 
Миколаєвич  Я.   Опис  Каменецького  повіту  .....      200   , 

Огоііопський  Ом.    Історія  руської  лїтератури,  т.  IV.  (Житвписи  і  характе 

рнстики  українсько-руських  етпоїрафів)     .....      2'00  „ 

0.ісхиовнч  В.  Гаси  Евронп  і  їх  історичні  г.завлипи    .....     0*70  „ 

Охрнмовип  1і.    Останки  комупїзуїу  у  Бойків         ...  .         .      0*20  „ 

Руська  історична  біб.іїотека,  т.  XIX.  ІІрацї  Ю.  Целевича  про  опришків      З'бО  „ 
Томашівськпй    Ст.    Причинки    до    нізнаня    етноїр.    теріторії    Угор.   Руси 

тепер  і  давнїйше   ........      020  „ 

„  ,       Угор.  Русини    н   світлі    мадяр,    урядової   статистики  .      О'ІіО  „ 

Фрапко  їв.  Жіноча  неволя  в  народних  піснях      ......      О  70  „ 

,     Ваїлаам  і  Йоасаф,  старохрнст.  ромач        .....      400  „ 

„         „     Наші  коляди         ..........      040  „ 

,,         „     Лукіян  Кобилиця  .         .         .  .  .  .      О  40  „ 

,,         ,,     Наливайко  в  мідянім  биці.   Причинок  до  історії  легенди.         .      0*35  „ 

„         „     Пісня  про  Правду  і  Неправду 100  „ 

„  „     Притча  про  слїнця  і  хромци       .......      100  „ 

„         „     Олово  про  збурене  иекла     ........      І'ОО  „ 

„         „     Козак  Плахта       ..........      ОСО   , 

„         >     Слово  о  Лазаревф  воскрессніи    .         .         .  .  .      1"00  „ 

„         „     До  історії  українського  всртепа  .\\'ІІ1  в.  ....      Г60  „ 

„         „     Нові  матеріяли  до  історії  українського   всртена  .         .      050  „ 

„         „     Студії  над  народнї.ии  піснями .Я'50  „ 

Шнроцький  Кость.  Надгробні  хрести  на  Україні 0*60  „ 

ІЦсрбакоііський  Иадам.  Дерснляні  церкви  на  Українї  і  їх  типи  1  00  „ 

Щурат  Васи.іь.  Увільпеае  зл  ічинпя  дівчиною  в  Бродах  1727  р.        .         .     020  „ 


Ціна  тому  4  корони.